Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет "Києво-Могилянська Академія"

Кафедра зв'язків з громадськістю, психології та педагогіки

ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНІСТЬ: МОЖЛИВОСТІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ОПІР

(Соціокомунікативні та соціопсихологічні аспекти)

Сусська О.О.

кандидат філологічних наук, доцент

Комунікація як тиражування товару - інформаційного продукту діяльності інтелектуалів стає найбільш актуальним процесом суспільства, яке отримало назву - інформаційного. Передача відомостей про події та суспільні явища через друковані видання, телеграф, радіо, телебачення, а тепер ще і через глобальної мережі "Інтернет", має важливі соціальні наслідки, їх необхідно враховувати, аналізуючи основні тенденції трансформації суспільства в епоху постіндустріальних перетворень.

Саме комунікація є домінуючою ланкою в ієрархічній тріаді "інформація-комунікація-знання". Величезна культурна, політична, технічна, економічна роль інформації пояснюється як раз тим, що інформація - суб'єктна. Змістовність інформації розкриває тільки суб'єкт. І в цьому розумінні інформація операціональна. Інформація слугує для легітимізації дій; саме тому вона так необхідна сучасній людині.

Відомо, що із збільшенням можливостей здобуття знань та поширення і отримання інформації її роль в суспільному житті хоча і є вагомою, але все ж головним та найбільш значущим процесом в інформаційному суспільстві саме для людини як соціального індивіда є процес комунікації. "Хоча в мережевому зв'язку закладений потенціал для створення демократичних форм прийняття рішень та здійснення корисних колективних дій, це не означає, що перехід до мережевих форм суспільної організації неодмінно матиме сприятливі наслідки" [7, с. 232-233] . Майже півстоліття тому шокуюча формула М. Маклюэна "the Medium is the Massage" - "засіб є повідомленням" здивувала світ, й хоч її автора назвали "утопістом", проте саме він попередив, ймовірно, про найбільшу небезпеку, яку несе нам інформаційне суспільство, адже: "оманливі моделі (фантоми) не тільки забруднюють інформаційне поле, вони настільки перевантажують здібності психіки до переробки інформації, що можуть викликати серйозні збої в роботі свідомості аж до повного розриву контакту з реальністю і саморуйнування ", - попереджають психологи [13, с.134].

Наша вразливість відносно зовнішніх впливів, особливо з боку агресивної реклами, функціонального маніпулювання, експлуатації свідомих, а частіше - неусвідомлених чи підсвідомих реакцій, все це перетворює нашу життєдіяльність на життя маріонетки: "це схоже на стан одержимості духом, різниця полягає лише в тому, що цей дух не існує, а існують тільки симптоми одержимості" [ 6,с.104] Глобальні бренди, блокбастери, мережеві ігри, форуми, флеш-моби, "дивайси-фетиші" - "затягують" в свої тенета та щільно утримують там тисячі і, навіть, мільйони людей, привчаючи їх до так званого "ройового" життя у глобальній мережевій "ком'юніті". Чи є це феноменом глобальної психіки, або ж якісним стрибком до нових форм мислення?

Нові інформаційні технології, які увійшли в наш дім, побут, а в наших головах призвели-таки до нових форм "Netмислення", до так званої "публічної суб'єктивності" - якщо це потрібно всім, то це потрібно і мені, а також до нелінійності логіки. Чи залишається логіка основою смислів в даній ситуації - окреме питання. Треба констатувати, світ дійсно перетворюється на "глобальне село" - за висловом М. Маклюэна, але на відміну від 60-х років ХХ ст,, коли была написана відома книга "Галактика Гуттенберга", в кінці ХХ- на початку ХХI ст. з'явились, крім тих, передбачених М. Маклюэном феноменів, як: глобалізація економіки, глобалізація ЗМК та інформаційних процесів, глобалізація політичних й соціальних рухів, ще й такі "непередбачені ускладнення", як от фактичне ігнорування Людини та її людської сутності.

На чому ж побудовані й базуються "наркотизуючі" прийоми та засоби впливу? Крім свідомих (плюс неусвідомлені й підсвідомі) реакцій психіки, вони базуються на таких психологічних недоліках, або скоріш, притаманних людині якостях: егоїзмі, нарциссизмі, індивідуалізмі - в їхніх негативних проявах.

Використання зомбуючих технологій в повсякденному житті, в т.ч. за допомогою електронних засобів, стає настільки розповсюдженим, що ми вже не реагуємо на нього, хоч це є вкрай необхідним. Серед таких технологій передують (як за популярністю використання цього "інструмента" реклами, так й за обсягами прибутків) психологічні "хитрощі" зомбування покупців, так звана "установка на придбання", але найчастіше не настільки потрібних, наскільки зайвих (на відміну від необхідних) придбань покупок в супермаркетах, мегамаркетах, тощо

Як бачимо, комунікації та їхні технологічні засоби впливають на всі аспекти нашого життя і можуть застосовуватися в будь-якій галузі. Хоча принципи комунікацій залишаються доволі сталими, певні фактори постійно змінюються. Світ продовжує змінюватися політично, економічно та структурно, а стратегії комунікацій еволюціонують паралельно.

Інформаційний вибух кінця 90-х років ХХ ст. істотно вплинув на комунікації, втім, певні групи та індивіди, які не можуть вловлювати ці зміни, мати дотичність до комп'ютерної техніки і пристосовуватись до нових умов, можуть стикнутися з рядом проблем в усіх сферах суспільного й особистого життя.

В інформаційному суспільстві отримання знань та загальнодоступна різнопланова інформація повністю займають весь простір життя людей, і це спричиняє зменшення безпосередніх комунікативних інтеракцій, як в особистому так і в суспільному житті. За Е. Тофлером [9, с. 279] у кожного індивіда є три потреби: в спільності, в структурній визначеності та в значущості. Ці потреби підкріплюються саме отриманням зворотньої комунікації. Навіть в інформаційному суспільстві люди можуть бути дуже обмежені в отриманні зворотньої комунікації, що спричиняє до виникнення почуття самотності та нерозуміння суспільством потреб конкретного індивіда.

В кінці останньої чверті минулого століття з'являється термін participatory culture, за аналогією до усталеного в галузі політичної науки поняття, яке використовується для характеристики активної участі громадян в політичному процесі. На думку Г. Дженкінса, ідею participatory culture можна розповсюдити і на популярну культуру в цілому, що й було викладено ним в книзі "Convergence culture: Where old and new media collide" (2006). Як відмічає Марк Дері, із посиланням на Стюарта Івена - спеціаліста в галузі ужитково-споживацької культури (що, безумовно, включає й participatory culture): "Наша культура - це культура, в якій символічна економіка, торгівля "інформацією" й абстрактними цінностями (кредитами, "укинутими" облігаціями та ін.) випередила економіку матеріальних благ" [1, с. 96].

В одному з найбільш потужних інформаційних суспільств - США навіть створені конкретні стереотипні назви певних груп, які об'єднують комп'ютерних "фанів" у субкультуру - Web 2.0: Young Urban Professionals (молоді урбаністичні професіонали); ВІNК (роби прибуток, ніяких дітей); Electrosmog, ін.. Людина комп'ютерної доби часто перфекціоніст: отримала якісну освіту, вже в студентські роки проявляла свої здатності лідера в різних сферах: найкраще за всіх навчалась, займалась спортом, зустрічалась з популярними людьми, вела активне громадське життя. Але все це робилось за певною схемою - посісти всі сходинки суспільного життя, що вважаються модними та можуть згодитись в подальшому житті. "Ми бачимо, що операціональна точка зору, що працює в широкому масштабі як "мислительна звичка", починає поставати за весь універсум дискурсу і вчинку, потреб та спонук" [4, c.279] .

Замінниками звичайного спілкування про навколишні проблеми та події стають електронні технології. Людині, аби дізнатись якусь нову інформацію, легше та комфортніше пошукати відповідь в електронних ресурсах, аніж шукати потрібних знань у людей - носіїв інформації. Адже, в цьому суспільстві люди не бажають ділитись корисною інформацією і знаннями задарма, а лише тоді, коли цей обмін буде вигідним. Кожен, хто володіє корисними знаннями розуміє, що саме його особистісна унікальність і ці знання виділятимуть його серед потенційних конкурентів, приноситимуть самозадоволення та успіх.

"Одномірна людина", яка так точно була oхарактеризована Гербертом Маркузе [4], нікуди не щезла. Тільки тепер глобалізоване "суспільство загального споживання" підпорядковує її своїм потребам і настановам за допомогою комп'ютерних мереж. Життям людей, не помітно для них самих починають керувати "надузагальнення", що "змушують людину робити висновки, виходячи з одиничної, часто невірно витлумаченої передумови. …Кожне з цих викривлень породжує паттерн автоматичного (виділення - авторське) негативного мислення: формуються песимістичні установки та прогнози, які при появі стресорів легко спливають в мозку й перетворюють навколишній світ на безнадійність" [12, с.78].

Вимірюючи ступінь задоволення життям, соціологи з подивом наштовхуються на величезну дистанцію між бажаним і дійсним, між переважно символічною с суб'єктивною реальністю (яка вже стала наполовину віртуальною) й жорсткістю показників об'єктивної реальності. Тепер порівнюють багато показників з 1990 роком, як з найбільш, стабільним роком старої доби, - отже порівняємо картину соціального оптимізму населения Украины (від 18 років до 65-ти і старших) [10, с.507] (Таб.1):

Зрозуміло, що чим освіченіша людина, тим вищою є сила її інтелекту, й тим менше буде її лякати страх перед майбутнім.

"Сама по собі сила інтелекту не захищає від психічних атак, але вона, незаперечно, безцінне знаряддя в руках людини, що дає змогу не тільки пізнавати світ у всіх його проявах, але й усвідомлювати своє місце і значення в цьому світі"[8, с.97] Коли падає довіра до соціальних інститутів суспільства, одночасно деформуються уявлення людини про реальні та ілюзорні соціальні статуси, які вирізняються особливо неприховано протягом останніх 20 років.

Таблиця 1 - Динаміка соціального оптимізму населення України

Єдиним й незмінним індикатором буття в реальному просторі життя кожної людини залишаються - культура і час: "…культура - це інструмент, що навчає нас та задовольняє наші потреби. Поступово вона стає цінністю сама по собі,.. Так наша культура (принаймні, ті риси, які ми "інтеріоризуємо") може стати мотивом нашого життя", - підкреслював один из найвизначніших психологів ХХ ст. Гордон Олпорт [5,с. 265]. Мабуть, важко уявити собі людину, яка б не думала про майбутнє. Саме тому, другим незмінним й вельми важливим індикатором рівня задоволеності життям можна вважати ступінь соціального оптимізму: впевненості у завтрашньому дні, сподівань на майбутнє, своє і своєї родини [10, c.491] (Таб.2):

Таблиця 2 - Впевненість у завтрашньому дні

Інтелектуальні сили суспільства розуміють, що наявність комп'ютерної техніки, розвиненої інфраструктури зв'язку, значної кількості засобів масової комунікації - це лише технологічні передумови. Щоб з'явилась більш досконала ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ, свідомість якої не "замилена" "мильними операми", детективними та ін. серіалами, "відвертими" ток-шоу й мовою недорікуватих ведучих. Якщо людина перестане відчувати себе лише засобом, а зможе на ділі освоїти роль "актора" і стати повноправним суб'єктом інформаційного простору, в якому існують та взаємодіють різні суб'єкти та об'єкти, пов'язані з каналами комунікації, така людина зможе, безумовно, більш повно розкрити свої власні можливості для творчого особистісного розвитку.

В інтелектуальному середовищі цінується професійна автономність і незалежність, але, навіть загальне визнання, як вказує Н.Н. Козлова [2], не зможе замінити комунікативну складову в житті людей. Задля того, щоб не відчувати її нестачі людина схильна навіювати собі, що їй і не потрібне це спілкування, що вона й так щаслива. Саме через таке ставлення до самотності людина стає більш підвладна певним включенням в різні релігійні організації та культи, які пропонують на перших етапах щире товаришування, ба навіть заглядання в найпотаємніші проблеми. Ця штучна турбота чужих людей - яка зовсім не є такою благодійністю, адже релігійні організації діють з іншими цілями - в подальшому житті ще більше робить людину самотньою, так як повна включеність в такі організації абсорбує в себе особистісний потенціал.

Для індивіда суспільний простір є не більш чим гігантський екран, на який проектуються особисті проблеми, не перестаючи, навіть будучи збільшеними на екрані, залишатися особистими. Так, людина потребує включеності в якусь спільноту, з якою вона себе ідентифікує, але в цьому світі, де існують покращені умови праці і підйом матеріального добробуту, урбанізація і комфортне життя, ілюзії про які сформовані масс-медіями, стає актуальною потребою можливість отримати щире зворотнє спілкування з людьми, які тобі цікаві. Саме цю потребу і втілюють соціальні мережі..

Оцінка наслідків інформаційного буму, що виник у другій половині XX століття, - справа завтрашнього дня. Але вже сьогодні вчені говорять про розвиток нової науки - психоекології, у якій є поняття "інформаційне поле особистості" і "інформаційне забруднення". І хоча резерви людського мозку в даний час використовуються лише на 5-20%, його пропускна здатність у кількісному плані все рівно обмежена. Але основна проблема надлишкової інформації полягає в її якості. Справа в тому, що тільки невелика частка усіх новин, що надходять, актуальна для людини. Все інше є баластом, що "відкладається" у глибинах психіки. Виникає стан внутрішнього конфлікту, і людина перестає жити у злагоді сама з собою. Особистість стає незібраною, схильною до непередбаченого для себе і навколишніх вчинків, ніяк не може знайти своє місце в житті. Поступово це стає підставою для розвитку неврозів.

"Нове покоління" сьогодні усе більш схиляється до візуальних джерел інформації. У сучасному телебаченні складаються умови, що ведуть до порушення права людини на захист від небажаної інформації. Так, наприклад, коли гостросюжетний фільм постійно переривається рекламою, у глядача виникає стан "емоційного шоку". Будь-яка інформація, введена в цей момент, не піддається логічному аналізу і відразу входить у цільові настанови особистості. Коли інформація подається однобічним способом, вона погано селектується, але все рівно глибоко відкладається, довгостроково впливаючи на психіку людини. Електронні мас-медіа продовжують створювати "одномірних осіб", що мислять шаблонами і нездатні по-різному підходити до вирішення проблем. Це викликає невротизацію аудиторії, що негативно впливає на суспільство в цілому.

На початку комп'ютерної ери здавалося, що за допомогою інформаційних технологій можливе створення всесвітнього інформаційного суспільства, усі члени якого будуть мати рівні права. Ці технології нададуть нові кошти для активності громадян і їх соціальної включеності, що необхідно для подальшого розвитку демократії. Ті люди, що з якихось причин бувають звичайно обмежені в можливостях, наприклад, інваліди, зможуть отримати нові, широкі можливості для зайнятості, в одержанні освіти, у поліпшенні свого способу життя. В дійсності, на шляху досягнення соціально-стійкого інформаційного суспільства існує безліч негативних тенденцій. Занадто величезна прірва, що розділяє багаті і бідні країни. У бідних країн занадто малі шанси досягнення рівня розвитку багатих країн. Отже, глобальне соціальне стабільне і відкрите суспільство - це тільки теоретичне поняття.

Відповідно до концепції Н. Лумана, ті елементи особистості, які скриті, які ніколи не беруть участь в комунікації, не можуть бути частиною суспільства, замість цього, вони складають частину зовнішнього середовища, яка може вносити в суспільство безлад, оскільки; отже, все, що не є комунікацією, є частиною зовнішнього середовища суспільства. Остання включає біологічні системи людини, а також її психічні системи, підкреслимо, що під психічною системою Н. Луман розуміє індивідуальну свідомість. Психічна система та суспільство - система всіх комунікацій - мають спільну властивість. Обидві системи спираються на значення. "Тільки свідомість може викликати комунікацію, яка сумісна з аутопойєзисом та операційною замкненістю соціальної системи", - пише Н. Луман в статті "Глобалізація світового співтовариства: як треба системно розуміти сучасне суспільство" [3, с.135]. Наприклад, у психічній системі те, що є неусвідомленим, бачиться зовнішнім стосовно до системи, "причиною" нашої дії, в той час, коли те, що є нами усвідомленим, знаходиться усередині самої системи у вигляді "мотивації" нашої дії. Події сприймаються нашою психічною системою лише як значення. Аналогічно, в соціальній системі значення є різницею між комунікацією в межах системи та штучними "шумними перешкодами" із-зовні.

Еволюція соціальних систем за Н. Луманом - це не процес, а набір процесів, виконуючих три функції: варіація, відбір та стабілізація. Основна властивість сучасного суспільства - системна диференціація: сегментарна та стратифікаційна, "реплікація" в межах системи різниці між системою та зовнішнім середовищем. На рівні осібному, кожний з нас формує в собі уявлення про те, наскільки успішно він може здійснити власний інформаційний вибір і створити своє інформаційне поле. Саме тут вирішальним фактором може стати контамінація суб'єктності як міжособистісний компонент соціальної взаємодії, який несе в собі певний елемент аутопойєтичності всієї системи масової комунікації.

Перспектива мовленнєвої дії та "інтерпретативна робота" учасників інтеракції повинні поєднуватися. Але це стає можливим лише за умови комунікативної повноти контамінації суб'єктності, тобто поєднанню відповідальності за здійснення комунікативної дії, як у ініціатора комунікації (комунікатора), так й у інтерпретатора, того, хто на деякий час стає об'єктом інформаційного впливу, але залишається на позиціях суб'єктності. Таким чином, ми розширюємо роль "адресата" інформації до ролі "інтерпретатора", який власне вже потенційно готовий стати суб'єктом та ініціювати наступний "крок" комунікативної дії.

Висновок

1. Комунікації та їхні технологічні засоби впливають на всі аспекти нашого життя і можуть застосовуватися в будь-якій галузі. Хоча принципи комунікацій залишаються доволі сталими, певні фактори постійно змінюються. Світ продовжує змінюватися політично, економічно та структурно, а стратегії комунікацій еволюціонують паралельно.

2. Інформаційний вибух кінця 90-х років ХХ ст. істотно вплинув на комунікації, і певні групи та індивіди, які не можуть вловлювати ці зміни, мати дотичність до комп'ютерної техніки і пристосовуватись до нових умов, можуть стикнутися з рядом проблем в усіх сферах суспільного й особистого життя.

3. Психічні системи та соціальні системи розвиваються спільно. Кожна з них виступає необхідним зовнішнім середовищем для іншої. Елементами психічної системи значень стають концептуальні уявлення; елементами соціальної системи значень - комунікації. В психічній системі значення пов'язане із свідомістю, а в соціальній системі - із комунікацією.

Література

комунікація інформаційний суспільство маніпулювання

1. Дери, М. Скорость убегания: Киберкультура на рубеже веков / Марк Дери; пер. с англ. Т. Парфеновой. - Екатеринбург; Ультра. Культура; - М. : АСТ МОСКВА, 2008. - 478 с.

2. Козлова, Н.Н. Слабое место социальной реальности // Социологические исследования. - 1993. - № 2. С. 79 - 87.

3. Луман, Н. Глобализация мирового сообщества: как следует системно понимать современное общество / Никлас Луман. [ Пер. с англ.. Т.В. Клипперштейн] // Социология на пороге ХХІ века. - М.: РУСАКИ, 1999. - С. 128-143.

4. Маркузе, Г. Эрос и цивилизация. Одномерный человек: Исследование идеологии развитого индустриального общества / Г. Маркузе. [ Пер. с англ., послесл., примеч. А.А. Юдина] М.: ООО "Изд-во АСТ", 2003. - 526 с.

5. Олпорт, Г. Становление личности: Избранные труды / Гордон Олпорт; Пер. с англ. Л.В. Трубицыной и Д.А. Леонтьева. - М.: Смысл, 2002.

6. Пелевин В. Generation "П". - М.: Вагриус, 1999.

7. Рейнгольд, Г. Умная толпа: новая социальная революция / Говард Рейнгольд; Пер. с англ. А. Гарькавого. - М. : ФАИР-ПРЕСС, 2006.

8. Сусська, О.О. Інформаційний імунітет: Проблеми психологічного захисту в інформаційному просторі. Монографія / О.О. Сусська. - К., 2008.

9. Тофлер, Е. Третя хвиля / Е. Тофлер. - К. : Всесвіт, 2000.

10. Українське суспільство 1992-2009.Моніторинг соціальних змін / За ред. д.е.н. В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги. - К.: Інститут соціології НАН України, 2009.

11. Хейзинга, Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня / Й. Хейзинга; Пер. с нидерланд. В. Ошиса. - М.: ООО "Издательство АСТ", 2004 - 539c.

12. Ципоркина, И. В., Кабанова Е.А. Психологическая зависимость: как не разориться, покупая счастье / И.В. Ципоркина, Е.А. Кабанова. - М. : АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2006. - 336 с.: ил.

13. Человек как субъект и объект медиапсихологии. - М.: МГУ им. М.В. Ломоносова / Ин-т человека; Изд-во Моск. ун-та, 2011.

Размещено на Allbest.ru