Регіонально-географічні аспекти прояву соціальних патологій продуктивних сил суспільства в контексті євроінтеграції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕГІОНАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ПРОЯВУ СОЦІАЛЬНИХ ПАТОЛОГІЙ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ СУСПІЛЬСТВА В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

Романів О.Я.

к.г.н., доцент

Національний університет

водного господарства

та природокористування, м. Рівне

У статті проаналізовано регіональний аспект прояву алкоголізму, наркоманії та інших соціальних негараздів серед населення України, здійснено порівняння із аналогічними показниками інших країн Європи.

In article is analysed regional aspect of the alcoholism, drug addictions and other social abnormalities amongst populations of the Ukraine, is realized comparison with similar factor of the other countries of the Europe.

У зв'язку з необхідністю забезпечення високих стандартів якості життя населення України загострилася актуальність дослідження тіньових сторін життєдіяльності, які визначають соціальне неблагополуччя суспільства. До них варто віднести зубожіння, наркоманію, алкоголізм, проституцію, індивідуальну та групову злочинність та інші деструктивні для суспільства види діяльності. Ці явища є традиційно об'єктами наукових досліджень правознавства, соціології, демографії, психології, педагогіки, а віднедавна і суспільної географії та регіональної економіки, оскільки прояв вказаних явищ впливає безпосередньо на якісні і кількісні параметри продуктивних сил регіону.

Вперше у регіональному аспекті вказані проблеми почали вивчати у США та Великобританії у 60-70-х роках ХХ століття в руслі радикальної географії, засновниками якої вважаються Вільям Бунге та Девід Гарвей. В українській науці територіальний аспект прояву соціальних патологій розкривається у працях Білецького М., Іщука С., Скабари Р., Шаблія О. та інших вчених. В цілому дана проблематика є ще недостатньо вивченою як у теоретико-методологічному, так і у прикладному аспектах.

Метою даного дослідження є проведення аналізу прояву різних соціальних патологій в Україні, Європі в цілому та пошук закономірностей просторової динаміки цих негативних явищ.

Важливою методологічною проблемою є визначення суті самого об'єкту дослідження - соціальних патологій. Як синоніми до нього вживають терміни соціальне зло, соціальні негаразди [3, с. 592], соціальне неблагополуччя [2, с. 442]. Близьким за змістом є поняття деструктивних сил суспільства [4, с. 6]. На нашу думку під поняттям соціальних патологій слід розуміти явища у життєдіяльності суспільства, які суперечать суспільним морально-етичним нормам і цінностям та призводять до деструктивних змін у економічній, соціальній, духовній сферах життя держави (регіону).

Соціальна патологія є багатовимірним, багатоаспектним явищем, що перебуває у тісній і складній взаємозалежності з економічними, соціальними, духовними, політичними процесами у суспільстві. Як слушно зазначає Шаблій О., важко точно визначити, що саме слід віднести до категорії „негараздів”. Очевидно, що у різних країнах зміст цього поняття буде різним в залежності від суспільних цінностей та норм поведінки. Тому обрати універсальна параметри для дослідження складно. У нашому визначенні соціальних патологій одним з ключових є поняття суспільних цінностей. Основоположною суспільною цінністю є здоров'я індивіда і нації, суспільства в цілому як необхідна умова функціонування продуктивних сил. Тому у даній статті звертаємо особливу увагу на ті соціальні патології, які призводять до втрати фізіологічного, психічного, соціального здоров'я продуктивних сил: наркоманію, алкоголізм, злочини, пов'язані із вбивствами та навмисними тілесними ушкодженнями, суїцид.

Рис. 1. Кількість вперше зареєстрованих випадків алкогольного психозу на 100 000 населення.

соціальна патологія суспільство регіональний

Аналіз показників, які характеризують перераховані явища, дозволив виявити низку закономірних тенденцій, перша з яких полягає у загостренні соціопатогенних явищ як в Україні, так і у Європі в цілому. З року у рік зростає частка населення, хворого на алкоголічний психоз. Зокрема, в Україні щороку фіксується понад 20 нових випадків на 100 000 осіб (рис. 1). Проте статистичні дані демонструють для деяких країн і вищі показники (Данія, Росія). Для більшості країн Європи захворюваність на алкоголізм чітко корелюється із обсягами спожитого алкоголю на особу (коефіцієнт кореляції для Росії 0,81, для Болгарії - 0,74, для країн ЄС в цілому - 0,65). Тому отриманий нами коефіцієнт кореляції для України на рівні -0,3 дозволяє піддавати сумніву достовірність даних як про реальну кількість хворих, так і про реальне споживання алкоголю у нашій державі.

Рис. 2. Територіальний розподіл захворюваності на алкогольний психоз, кількість вперше зареєстрованих випадків на 100 000 осіб: а) статистичний рельєф розподілу показників; б) трендова поверхня лінійної просторової регресії.

Просторовий розподіл показників свідчить про те, що проблема надмірного вживання спиртних напоїв актуальна і для розвинутих країн Європи. Найбільші обсяги алкоголю у перерахунку на літри чистого спирту припадають на особу у Люксембурзі (14,61 л), Чехії (13,67 л). У країнах ЄС в середньому споживання становить близько 9 л на рік. Цим можна пояснити „пікові” точки у статистичному рельєфі показників на рис. 2а. В результаті просторового регресійного аналізу, який здійснювався за допомогою програмного пакету Golden Software Surfer 7, нами було отримано математико-картографічну модель (рис. 2б), яка описується трендовим (регресійним) рівнянням:

Z(X,Y) = 30,0 + 37,8Y -59,0 X,

де Х, У - географічні координати геометричного центру країни, Z - рівень описуваного показника.

Відповідно до отриманої моделі на рис. 2б видно, що явище алкоголізму має тенденцію до зростання у напрямку з південного сходу на північний захід Європи. В Україні ситуація наближається до такої ж тенденції. У 90-х роках за показниками поширення алкоголізму лідирували південно-східні і східні області (Харківська, Дніпропетровська, Одеська, Херсонська). В останні роки найбільше нових випадків алкоголізму фіксується у Київській, Житомирській, Хмельницькій областях. Якщо у південних і східних регіонах спостерігається значний спад цих показників (Запорізька, Херсонська, Харківська, Сумська області), то на заході України - тільки зростання.

Ще одним проявом соціальних негараздів є наркоманія, динаміка якої в останні роки для Україні має позитивний характер. Як видно з рис. 3, починаючи з 2002 року показники госпіталізації хворих на наркоманію стали нижчими, ніж у країнах ЄС, однак просторовий характер розподілу наркоманії (рис. 4а, б) свідчить про зростання прояву цього явища на заході України, де традиційно була найнижча поширеність наркозалежності.

Рис. 3. Кількість випадків первинної госпіталізації наркоманів на 100 000 населення.

Рис. 4. Територіальний розподіл кількості вперше зареєстрованих випадків госпіталізації наркоманів на 100 тис. населення: а) статистичний рельєф розподілу показників; б) трендова поверхня лінійної просторової регресії.

За останні 15 років пік прояву наркоманії в Україні припадав на 1995 рік у східних і південних областях, після чого відбулося стрімке зниження. На заході України найвищі показники фіксувалися у 2000-2002 роках і лише у 2005 році суттєво знизилися. Хоча за відносною кількістю наркоманів продовжують лідирувати Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська області, нові „точки росту” намітилися на Хмельниччині, Житомирщині, Волині, Чернігівщині. Однією з причин є інтенсивне поширення західних стандартів життя у зв'язку із близькістю кордонів та зростанням їх прозорості.

Трендове рівняння клінічно зареєстрованої наркоманії має вигляд:

Z(X,Y) = 19,4 + 7,3Y -11,4 X.

Цікаві висновки вдалося отримати в результаті аналізу динаміки і територіального розподілу випадків самогубства та самоушкодження. Практично у всіх країнах-сусідах України (окрім Білорусі та Росії), ці показники є нижчі (рис. 5). Найменшими у Європі є прояви суїциду у країнах Скандинавії, де дотримуються високі стандарти життя, та у країнах з міцними християнськими традиціями (Італія, Іспанія, Польща, Греція). Слід зазначити, що на рис. 5, 6а,б представлені показники, стандартизовані з урахуванням середньоєвропейської вікової структури населення.

Рис. 5. Кількість випадків самогубств та самоушкоджень на 100 000 населення.

Кількість випадків самогубств у просторовому аспекті у Європі має обернену тенденцію до розподілу попередніх двох явищ (алкоголізм, наркоманія). Коефіцієнти рівняння свідчать про зростання частоти самогубств у північно-східних регіонах Європи, у тому числі і в Україні, де найбільш неблагополучні регіони у цьому відношенні - східні та центрально-північні.

Рис. 6. Територіальний розподіл стандартизованого показника кількості випадків самогубства та самоушкодження на 100 тис. населення: а) статистичний рельєф розподілу показників; б) трендова поверхня лінійної просторової регресії.

Z(X,Y) = -18,2 + 3,5Y +5,1 X.

Подібний просторовий розподіл мають злочини, пов'язані з убивствами та навмисними травмуваннями. Регресійне рівняння стандартизованого показника убивств і умисного травмування таке (рис. 7б):

Z(X,Y) = -14,5 + 1,6Y +3,5 X.

Україна, як видно з рис 7а, характеризується одними з найвищих показників (понад 10 випадків на 100000 населення). У той же час для більшості країн Європи кількість випадків убивств на 100 000 коливається по роках у межах 1, а то й менше. З-поміж аналізованих країн найвищі показники має Росія (понад 25 випадків на 100000 населення). Насторожує зростання з 2005 року практично по всій Україні кількості убивств, в окремих регіонах навіть у 4-5 разів (Харківська, Київська, Львівська області).

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про формування на європейському континенті зони потужного прояву соціальних патологій, в поле дії якої потрапляє і Україна. Проведене математико-картографічне моделювання допомагає виявити і досить чітко окреслити ареали розвитку і поширення конкретних соціальних лих: у північно-західній Європі - наркоманія та алкоголізм, на сході та північному-сході - суїцид та убивства. Україна знаходиться на перехресті поширення цих негативних явищ. Інтеграційні процеси, які неминучі у сучасному глобалізованому світі, пришвидшують проникнення їх на територію держави, що призводить до втрат продуктивних сил суспільства та зниження рівня життя в цілому. Саме тому дослідження просторової динаміки соціальних негараздів повинно стати однією із чільних складових державної політики. Окремою науково-практичною проблемою є пошук причин неоднакової вираженості соціопатологій у різних країнах та у різних частинах однієї країни і пошук шляхів їх подолання. Цей напрямок дослідження має стати логічним продовженням проведеного нами аналізу.

Література

1. База даних „Здоров'я для всіх”. Україна. //www.medbase.kiev.ua

2. Шаблій О.І., Білецький М.І. та ін. Соціально-економічна географія України: Навч. посібник / За ред. О. І. Шаблія. - Львів: Світ, 1994. - 608 с.

3. Шаблій О.І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2001. - 744 с.

4. Шевчук Л. Розміщення продуктивних сил. Навч. посібник. - Львів, 2001. - 150 с.

5. Health for all: The European database. - Worldwide organization of health, 2006.

Размещено на Allbest.ru