Теоретичні і методологічні підходи до дослідження українського молодіжного руху

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Теоретичні і методологічні підходи до дослідження українського молодіжного руху

Володимир Палагнюк

У статті досліджено молодіжний рух та його складові частини, а також підходи до їх вивчення. Підсумовано варіанти визначення молодіжних організацій, які пропонуються українськими дослідниками. Розглянуто існуючі класифікації молодіжних організацій сучасної України. Вітчизняні науковці напрацювали значну кількість підходів, які якісно відрізняються один від одного. У праці здійснено спробу авторської типологізації молодіжних об'єднань на базі оптимального поєднання вже існуючих варіантів.

Ключові слова/теоретичні, методологічні підходи, молодіжний рух, молодіжне об'єднання, класифікація.

В статье исследованы молодежное движение и его составные части, а также подходы к их изучению. Подведены итоги вариантов определения молодежных организаций, которые предлагаются украинскими исследователями. Рассмотрены существующие классификации молодежных организаций современной Украины. Отечественные ученые разработали значительное количество подходов, которые качественно отличаются друг от друга. В работе предпринята попытка авторской типологизации молодежных объединений на базе оптимального сочетания уже существующих вариантов.

Ключевые слова: теоретические, методологические подходы, молодежное движение, молодежное объединение, классификация.

Youth movement and its components, as well as approaches to their investigation are researched in the article. Options of youth organizations' definitions, offered by Ukrainian researchers, are summed up. The existing classification of youth organizations of modern Ukraine are considred. Domestic scholars have worked out a significant number of approaches that are qualitatively different from each other. In this paper an attempt of the author's typologization of youth organizations is made on the basis of optimal combination of existing variants.

Key words: theoretical, methodological approaches, youth movement, youth association, classification.

Постановка й актуальність дослідження

Молодь - це специфічна верства населення, яка завжди входить до складу рушійної сили суспільно-політичного прогресу. Без неї не відбувалася жодна економічна, політична чи культурна трансформація на будь-якому континенті нашої планети в усі часи. Так, важко переоцінити роль молодих людей у будь-якій історичній події, адже вони безстрашно й оперативно реагують на ті чи інші зміни, часто зазнаючи за це тиску з боку влади.

Молодіжні рухи мають тривалу історію. Вони подолали шлях від клубів самодіяльності до чи не найвпливовіших сил у суспільстві. Сьогодні завдяки кооперації й комунікації молоді люди часто досягають успіху, користуючись точками дотику з різними елітарними колами, вирішуючи при цьому нагальні проблеми своїх поплічників.

Вважаємо, що молодіжна проблематика вимагає серйозного вивчення, а, відповідно, актуальним стає аналіз сучасних теоретичних і методологічних підходів до дослідження молодіжних рухів, що уможливлює подальше вивчення його складових, класифікації українського молодіжного руху, впливу кожної з його частин на суспільно-політичних процес, та визначення бажаних векторів розвитку. У своїй сукупності це актуалізує дану проблему.

Метою дослідження є оцінка існуючих теоретико-методологічних підходів, зокрема класифікацій молодіжного руху та визначення їх оптимального поєднання.

Останні дослідження і публікації. Проблема, яка розглядається у даній статті, викликає значний інтерес серед українських вчених. Так, дослідження українського молодіжного руху стало об'єктом аналізу багатьох науковців, серед яких В. Барабаш, М. Головатий, В. Головенько, В. Кулик, Є. Косенко, О. Корнієвський, Д. Мельников, В. Якушик та інші. Втім, українське суспільство, відходячи від пережитків радянської суспільно-політичної системи, набуває нових характеристик, таких як: індивідуалізм, конкуренція, диференціація, плюралізм тощо. Все це спостерігається і у молодіжному русі, в якому все частіше утворюються нові неформальні ініціативи, об'єднання, організації, спілки, союзи та навіть партії. Вважаємо, що цей процес є ще недостатньо вивченим у вітчизняній та світовій науці.

Виклад основного матеріалу дослідження

Молодіжні рухи різних країн мають власні особливості, що залежать від політичної системи, політичної, правової та економічної культури, діяльності держави у сфері молодіжної політики тощо. Україна має свою специфіку в цій сфері, яка тісно пов'язана з суспільно-політичними традиціями, що історично склалися впродовж століть та власним незалежним шляхом розвитку після подій 19901991 рр. Саме від цих параметрів залежать напрями молодіжної ініціативи, її радикальність, кількісний та якісний склад, політизованість тощо.

Насамперед, на нашу думку, варто звернути увагу на відмінності у визначенні молодіжного руху у вітчизняній науці. Одні дослідники подають інтерпретацію цього поняття крізь призму історично сформованої активності молоді, інші розглядають його як певну частину молодого населення країни, що виступає ініціатором тих чи інших процесів, а треті вважають його сукупністю молодіжних громадських об'єднань. Проте більшість схильна описувати цей рух, по-перше, як одну з рухливих і мінливих форм соціальної активності молоді, її соціально-політичних громадських ініціатив; по-друге, як один із засобів участі молоді у суспільних процесах через колективні форми прояву її самодіяльності на засадах спільних інтересів.

Втім, сьогодні часто висловлюється думка, за якою молодіжний рух - це сукупність формалізованих молодіжних об'єднань. Тож звідси активність молоді вивчається лише за показниками організаційних форм, залишаючи осторонь неформальні рухи, ініційовані молодими людьми, які часом бувають результативнішими, ефективнішими та актуальнішими.

Деякі науковці все ж не обмежуються формалістським підходом, описаним вище, і роблять спроби ширше охопити явище молодіжного руху. Наприклад, відомий український дослідник молодіжної проблематики В. Головенько співставляє молодіжний рух із своєрідною політичною системою, головне завдання якої - визначення та реалізація молодіжної політики суспільства. Він наголошує, що молодіжний рух складається з ряду підсистем, основними серед яких є організаційно-інституаційна, регулятивна та інформаційна.

Існують і більш широкі підходи до визначення молодіжного руху. Так, Є. Косенко вважає, що під молодіжним рухом, як правило, розуміють масову організовану соціально-політичну активність, спрямовану на реалізацію як специфічних вимог і цілей молодого покоління, так і цілей інших громадських груп, об'єктивні інтереси яких, відповідають інтересам молоді. Організована політична активність виявляється у формі участі молоді у широких соціальних рухах. Вузькоцільові рухи, зазвичай, мають чітко обмежену молодіжну базу та спрямованість на відображення безпосередніх інтересів молоді. Зазнаючи впливу провідних політичних рухів і партій, вони, разом з тим, представляють собою самостійні ідейно-політичні утворення. До таких рухів можна віднести, на наш погляд, рух школярів і студентів вузів за академічні права, різного роду виступи під гаслами культурних перетворень. Вузькоцільові рухи це - необхідна та важлива форма боротьби молоді за свої соціально - економічні інтереси й одночасного залучення до боротьби.

Так, В. Кулик, Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, зазначає, що в Україні: по-перше, наявні як масова організована соціально-політична активність, так і вузькоцільові рухи, які взаємно доповнюються; по-друге, молодіжний рух найбільш адекватно виражений саме у вузькоцільових рухах, вплив яких на молодь переважає всі інші.

Українське громадянське суспільство, складаючись з частин, що мають помітний вплив на нього в цілому, має власну специфічну структуризацію. Водночас, кожній з його частин, однією з яких є і молодіжний рух, також притаманна своя будова, яка сформована під впливом усього суспільства.

Український молодіжний рух, що змобілізував- ся в часи Революції на граніті, перейшовши з етапу масових громадсько-політичних акцій, почав оформлюватися як організаційна структура з багатьма течіями. На нашу думку, це було вимогою часу та обставин, а тому його структуризація була найадекватнішою відповіддю на них. Адже саме такий підхід допоміг молодіжним рухам забезпечити стабільну діяльність у різноманітних напрямах та використати її задля захисту своїх інтересів.

Крім організації як самоцілі, молоді активісти отримали змогу повніше реалізовувати себе та свої команди, боротися за свої права й інтереси, досягати своїх запитів і потреб. Також через формальні об'єднання молодь почала взаємодію з державою на всіх рівнях. До того ж, молодіжні організації стали визнаним інструментом соціалізації молодого покоління.

Існує багато визначень терміну «молодіжна організація», в яких дослідники наділяють її різноманітними особливостями. Наприклад, О. Корнієвський називає молодіжною організацією добровільне об'єднання молодих громадян, що утворюється для реалізації і захисту їх різнобічних, специфічних колективних інтересів з метою об'єднання зусиль молоді для участі в соціально-економічних, суспільно-політичних, державотворчих процесах.

Звідси, молодіжні організації мають за мету об'єднати на альтруїстських засадах молодь, яка бажає відстоювати та захищати спільні інтереси. Ці інтереси часто є характерними лише для молодих людей, що забезпечує орієнтацію на визначену аудиторію громадян. Тож такі об'єднання можуть формуватися на ґрунті певних фахових особливостей, благодійності, громадської діяльності, спільних політичних поглядів тощо.

Неформальні молодіжні команди активістів у формалізації своєї діяльності зазвичай вбачають структурування внутрішніх відносин, а також декларування спільних цілей, задля досягнення яких вони працюють, що, на їхню думку, допоможе діяти результативніше та ефективніше. Вважаємо, що молодіжні організації формуються зазвичай внаслідок формалізації внутрішньої ієрархії та відносин.

Дехто з дослідників навіть визначає молодіжну організацію як єдину самодіяльну форму соціалізації молодого населення, їх відносять до прихильників теорії «peer group». Проте, таке трактування не охоплює усієї повноти явища. Адже слід враховувати й попит зі сторони суспільства загалом, що включає у себе молодь. Варто зважати й на те, що не тільки молоді активісти можуть ініціювати створення молодіжних об'єднань. Так, непоодинокими є випадки, коли такі організації формуються зверху, наприклад, по партійній вертикалі, де молодіжне крило - це реалізація відповідного рішення вищого керівництва.

Молодіжні об'єднання не завжди беруть початок з ентузіазму відповідної групи рівних за показниками віку. Вони можуть пропонуватися також державою, як інструмент вироблення та реалізації молодіжної політики, політичними партіями, як варіант співпраці зі специфічним електоратом, громадськими організаціями, як шляхи розширення впливу, тощо. Так, джерелом формування молодіжних об'єднань, частіше за все, стають не абстраговані групи молодих людей, а спільність ідей та переконань, що акумулюють зусилля не лише зацікавлених, але й співчуваючих. В результаті ми маємо структури, які протиставляють себе авторитетам, усталеним роками, що підтримує суспільно-політичний розвиток та прогрес.

Отже, комбінування наведених визначень поняття «молодіжна організація» дозволяє визначити її як формально організовану частину молодіжного руху, що декларує власні специфічні інтереси, завдання та мету, наріжним каменем чого є спільність переконань у власній правоті, яка протиставляється закостенілим стереотипам.

Даний опис молодіжних рухів є загальним. Для конкретнішого дослідження існують різноманітні класифікації молодіжних об'єднань. Марксисти передбачають класову приналежність молодих людей як основний мотив спільної діяльності. Прихильники психологічного підходу класифікують молодіжні утворення, вивчаючи специфіку різних вікових груп у процесі соціалізації. А юристи за критерій класифікації беруть формальні сторони діяльності відповідних організацій. Також значне поширення має ідеологічний підхід, який розмежовує молодіжні об'єднання за ідеологічно-політичними орієнтаціями або їхньою відсутністю. Існують й інші класифікації, серед яких є напрацювання В. Якушика, О. Корнієвського, П. Мартина, А. Скрипника, В. Кулика та ін.

У типології молодіжних об'єднань В. Якушик використовує методологічні підходи, які до того застосовувались при досліджені політичних партій. Так, він окреслив межі основних критеріїв, що стали базою класифікації. Результатом стали п'ять наступних блоків:

- соціальна база молодіжного об'єднання;

- специфіка ґенези (процесу виникнення), організаційних принципів та структури молодіжного об'єднання;

- особливості системи функцій, які здійснює молодіжне об'єднання;

- місце молодіжного об'єднання в суспільстві;

- характер впливу молодіжного об'єднання на суспільні процеси.

Типології О. Корнієвського, П. Мартина, Скрипника базуються на функціях молодіжних об'єднань, які останні виконують у різноманітних сферах діяльності.

На думку науковців, найбільш повну типологізацію молодіжних об'єднань запропонував Кулик. Її критерієм він обрав характер діяльності кожної окремої молодіжної організації. Даний акцент дав підстави В. Кулику запровадити в науковий обіг цілу низку типологій. Зокрема він виділив:

молодіжні філії політичних партій;

громадсько-політичні організації молоді;

молодіжні релігійні організації;

молодіжні фахові об'єднання, організації за інтересами;

студентський рух;

молодіжні партії.

Досліджуючи молодіжні філії політичних партій, В. Кулик зазначив, що помітну роль у розвитку молодіжного руху відіграє взаємодія його з політичними партіями. Взаємини між ними в ідеалі повинні будуватись на основі взаємопорозуміння, співпраці й автономності. Однак іноді ці взаємини стають надто тісними, що й дозволяє провести відповідний поділ. Тут критерієм виступає ступінь залежності молодіжного об'єднання в ідеологічній, політичній, фінансовій, організаційній, статутній та інших сферах.

До громадсько-політичних організацій молоді В. Кулик відніс вагому частину молодіжних об'єднань, що зберігають свою незалежність та ідейно-політичну самостійність, займаючи активну громадську позицію, часом висуваючи навіть політичні вимоги. Дослідник класифікує такі організації, звертаючи увагу на їх ставлення до домінуючого у сучасному світі типу приватновласницьких суспільно-економічних відносин:

ультраліві організації;

ліві;

лівоцентристські;

центристські;

правоцентристські;

ультраправі.

У своїй класифікації В. Кулик також виділяє молодіжні релігійні організації, що утворилися в Україні після падіння авторитарної системи, коли відчутна частина молоді почала пошук шляхів самореалізації в релігії.

Наступною складною частиною типології, розробленої В. Куликом, стали молодіжні фахові об'єднання та організації за інтересами. За характером їхньої діяльності він виділяє таку типологію:

Фахові молодіжні структури. Вони формуються за ознакою фахової приналежності, під час навчання або роботи. До цього кластеру віднесені взаємопов'язані підгрупи, наприклад фахові, наукові, літературно-мистецькі.

Наукові, літературно-мистецькі та культурологічні організації. Такі об'єднання якісно відрізняються від «неформальних» літературних груп, вона роблять спроби відстоювати свої інтереси, зокрема фінансування своїх видань, шляхом кооперації.

Вишкільні та спортивно-патріотичні організації молоді. До них відносяться виховні організації, спортивні клуби тощо.

Благодійні фонди для молоді та молодіжні благодійні фонди. Їх діяльність зосереджена на акумуляції необхідних коштів задля фінансування благодійних програм чи різноманітних молодіжних проектів.

Національні молодіжні організації. Такі об'єднання утворюються національними меншинами, які переймаються збереженням та поширенням серед молоді власних національних звичаїв, культури та традицій.

Крім названих типологій В. Кулик звернув увагу на студентський рух як на складову молодіжного руху. Це виокремлення, на нашу думку, має рацію, адже студентство завжди було в перших рядах усіх якісних системних змін. Також це підтверджує специфіка студіюючої молоді, яка вбачається у залежності від навчання у вишах і відстоюванні виключно власних прав та інтересів. Проте, часто саме ці властивості забезпечують студентству більшу мобільність та дієздатність у порівнянні з загальними молодіжними структурами. Це довели страйки в Україні 1990 р., 2004 р., 2013 р., а також інші відомі молодіжні акції по всьому світу.

Серед студентських об'єднань автор виділяє наступні типології:

Профспілки, що визначають першочерговим завданням вирішення соціальних проблем студентства та захист їх інтересів перед державою та адміністрацією вузів.

Громадські студентські організації, що мають на меті відображення громадсько-політичної ініціативи студентства та відстоювання його прав. Окремо, але в структурі громадських організацій, слід зазначити студентські корпорації та інформаційно-координаційні центри.

Фахові студентські організації та об'єднання за інтересами.

Органи студентського самоуправління, завданням яких є допомога студентам в їх науковій, професійній та громадській роботі, налагодження побуту та дозвілля студентів у студмістечках, організація відпочинку тощо. Крім того, студентське самоврядування включає заходи, спрямовані на захист та узгодження інтересів студентів з інтересами адміністрації вузів і держави.

Останнім окремо окресленим кластером у класифікації В. Кулика стали молодіжні партії, які вперше виникли в Україні лише у 1999 р. На думку науковця, політична партія виникає тоді, коли соціальна верства, група усвідомлює необхідність політичної самоорганізації задля захисту своїх інтересів та участі у виробленні державних рішень. В нашому випадку, частина молоді, як соціально - демографічна група, усвідомила необхідність політичного оформлення своїх інтересів у вигляді створення власних партій.

Взявши за основу напрацювання В. Кулика у царині класифікацій молодіжного руху, як об'єднання усіх молодіжних формувань, спробуємо запропонувати власний авторський варіант типології.

На нашу думку, всі з описаних вище систем розподілу молодіжних організацій, відповідно до визначених ознак, заслуговують на широке застосування. Тому ставимо за мету поєднати найбільш значимі акценти, що дасть змогу викристалізувати оптимальну класифікацію молодіжного руху.

Загально відомим є те, що сьогодні українська держава і суспільство, в тому числі молодь, перебувають у процесі трансформації політичної системи. Це тривалий час привертає посилену увагу громадян до питань політики, що сприяє надмірній політизації всіх верств населення. Тому, вважаємо першочерговим визначальним критерієм у класифікації молодіжних формувань політичну орієнтацію. Так, усю масу молодіжних об'єднань можна умовно поділити на:

політично вмотивовані молодіжні об'єднання;

аполітичні молодіжні об'єднання.

До першої групи ми можемо віднести виділені В. Куликом молодіжні партії, молодіжні філії політичних партій та громадсько-політичні організації, тобто ті суб'єкти молодіжної сфери, які мають політичні амбіції. До другої ж - релігійні молодіжні об'єднання, фахові молодіжні формування, організації за інтересами, а також студентський рух. Це ті молодіжні спільноти, що інтегрують людей навколо ідеї філантропії.

Звісно, що даний поділ на практиці часто порушується, адже кожен з видів молодіжних структур має власні важелі впливу на громаду, що використовується у тісній співпраці для досягнення спільних інтересів і захисту спільних прав та свобод. Не поодинокими є випадки, коли політично вмотивовані організації проводять благодійні, соціальні, екологічні й інші акції, не висуваючи при цьому політичних вимог. Проте, не варто забувати, що така діяльність все одно має відбиток на рейтингах, які, власне, є «м'язовою масою» подібних організацій. І навпаки, часом у передвиборчих кампаніях залучаються до агітаційної та іншої роботи, спрямованої на досягнення політичного результату, об'єднання, що зазвичай є аполітичними. Так, відомі випадки співпраці релігійних, національних, студентських, мистецьких та інших молодіжних організацій з політичними силами. Це не перетворює їх на політично вмотивовані, адже їхня така діяльність є тимчасовою, а ефективність у цій сфері має неоднозначні оцінки, політичні ж амбіції окремих активістів, які виходять з таких кіл, не можуть поширюватись на увесь загал.

Під цей критерій також можна підвести і напрацювання В. Якушика та інших науковців, представників різних підходів. Так, політично вмотивовані молодіжні організації будуть орієнтуватися на повнолітніх осіб, які мають, відповідні до декларованих першими, погляди. Для аполітичних молодіжних об'єднань соціальною базою будуть різного роду волонтери та благодійники.

Специфіка виникнення й організаційних принципів двох видів молодіжних структур також буде відмінною. Так, перші зазвичай мають вертикальну підпорядкованість, а другі, частіше за все, - горизонтальну.

Особливості системи функцій, які здійснюють молодіжні об'єднання, також різнитимуться, проте не стільки змістом, скільки бажаним результатом, де для аполітичних - результат акції чи цілої кампанії - це власне процес, а для політично вмотивованих результат полягає в майбутніх політичних здобутках та досягненнях.

Висновки

молодіжний організація кулик

Отже, молодіжний рух незалежної України, групуючи молодіжні об'єднання як формально організовані частини, має власні специфічні інтереси, завдання, мету, а також загальне переконання у власній правоті, яка протиставляється загально прийнятим усталеним поглядам на стан речей. Його роль сьогодні неможливо переоцінити, хоч окремі структурні ланки і мають протилежні характеристики. Це вимагає певних теоретико-методологічних підходів до його дослідження, класифікації молодіжного руху задля більш детального вивчення його складових, їхньої взаємодії, а в результаті - руху в цілому. Запропоновані науковцями критерії дають змогу інтегрувати напрацювання вітчизняних дослідників, актуалізувавши їх у сучасних умовах глобальної політизації, що охопила українське суспільство.

Література

1. Корнієвський О. Сучасний стан молодіжного руху та його оцінка молоддю / О. Корнієвський // Політологічні читання. - Х.: Б.м., 1993. - № 2. - С. 19.

2. Головенько В. Український молодіжний рух у XX столітті: історико-політологічний аналіз основних періодів / В. Головенько. - К.: АЛД, 1997. - С. 18-22.

3. Косенко Е. Некоторые методологические вопросы изучения политических отношений молодёжи в буржуазном обществе / Е. Косенко // Международное молодёжное движение: вопросы теории и методологии. - М.: Б.м., 1983. - С. 37.

4. Корнієвський О., Якушик В. Молодіжний рух та політичні об'єднання в сучасній Україні / О. Корнієвський, В. Якушик. - К.: Генеза, 1997. - С. 11.

5. Критика буржуазных теорий молодежи. - М.: Б.м., 1982. - С. 210-215.

6. Голобуцький О., Криворучко Т., Кулик В., Якушик В. Політичні партії України / О. Голобуцький, Т. Криворучко, В. Кулик, В. Якушик. - К.: Кобза, 1996. - С. 16-25.

7. Корнієвський О., Якушик В. Молодіжний рух та політичні об'єднання в сучасній Україні / О. Корнієвський, В. Якушик. - К.: Київське братство, 1997. - С. 12.

8. Кулик В. Сучасний організований молодіжний рух в Україні як об'єкт наукового дослідження / В. Кулик [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://politika.org.ua/?p=103.

Размещено на Allbest.ru