Порівняльний аналіз якості життя в Києві і Берліні за даними Інтернет, закони, постанови, рекомендації по його забезпеченню за даними електронних першоджерел

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Київський університет права

Національної академії наук України

Залікова робота з інформатики

Порівняльний аналіз якості життя в Києві і Берліні за даними Інтернет, закони, постанови, рекомендації по його забезпеченню за даними електронних першоджерел

Виконали студенти

Групи МП-22

Гаврилюк Христина

Гронь Роман

Київ-2011

Вступ

Якість (рівень) життя -- характеристика економічного добробуту населення, що вимірюється як реальний доход на душу населення та кількість населення за межею бідності. Часто також приймаються до уваги доступ до системи охорони здоров'я, економічна нерівність, рівень освіти, доступ до певних товарів, очікувана тривалість життя при народженні. Часто терміну протиставляється термін «якість життя», що також приймає до уваги різноманітні неекономічні показники. Життєвий рівень населення залежить, з одного боку, від способу виробництва, який характеризується відносинами власності, рівнем розвитку матеріальної бази суспільства, сфери послуг та суспільною продуктивністю праці, а з іншого - від способу життя, що визначається загальними проявами життєдіяльності людини, а саме величиною потреб у різних життєвих благах та можливістю їх задоволення, виходячи з пропозиції товарів та послуг на ринку та реальних доходів населення. Отже, на рівень життя населення впливає ряд економічних, соціальних, політичних, культурних, інноваційних, екологічних та інших факторів.

1. Економічний добробут населення та якість життя в Берліні

Якщо брати до уваги статтю ТСН:

«Берлін поступається іншим містам Німеччини за рівнем добробуту та показниками розвитку»

«Столиця Німеччини зайняла останнє місце за рівнем добробуту та економічного розвитку серед всіх 16 федеральних земель країни, - йдеться в дослідженні, проведеному фахівцями об'єднання "Нова соціальна ринкова економіка" (INSM).

Майже 20 відсотків мешканців Берліна в тій чи іншій формі залежать від допомоги держави. 14 відсотків - безробітні (у середньому по країні цей показник становить 7,8 відсотка). Одна чверть населення має іммігрантське походження, 40 відсотків мігрантів сидять без роботи.

Згідно з показниками, що характеризують динаміку розвитку, Берлін посів лише шосте місце, пропустивши поперед себе п'ять "нових" східнонімецьких земель колишньої НДР: Саксонії-Ангальт, Бранденбург, Мекленбург-Передня Померанія, Саксонії і Тюрінгію.

При цьому Берлін є найбільшим містом Німеччини і займає друге місце в Європі за чисельністю населення після Лондона. Як відзначає видання Welt, в майбутньому ситуація навряд чи покращитися: зараз 11 відсотків берлінських школярів закінчують навчання, так і не отримавши атестат.

Берлін досі залишає за собою звання сучасного та модного міста і привертає безліч креативних, енергійних людей, однак, як пише Welt, посилаючись на слова представників бізнесу, червоно-червоний уряд з представників соціал-демократів і "лівих" не робить нічого, щоб по справжньому використовувати цей потенціал.

Економічна політика мера міста Клауса Воверайта, який робить акцент на розвиток індустрії розваг, і, на думку критиків, готовий перетворити місто на суцільний майданчик для різного роду вечірок та фестивалів, позбавляє місто конкурентоспроможності, перш за все, у виробничих високотехнологічних галузях.

Нагадаємо, що недавно колишній міністр фінансів Берліна, а тепер член правління Федерального банку Тіло Саррацін, також досить різко висловився про ситуацію в Берліні, зазначивши, що приплив до міста некваліфікованої робочої сили в особі іммігрантів з мусульманського світу, які найчастіше не хочуть інтегруватися, «сидять» на виплатах або торгують, гальмує розвиток міста, що потребує, на його думку, перш за все в "мізків"» [2].

То можна зробити висновок що в Берліні не все так «красиво», як би хотілося. Звідси можна розвіяти певні міфи про якість життя в Берліні.

Що спричиняє сучасників до Німеччини? Високий рівень життя і стабільне економічне становище. З рекламних проспектів на потенційного іммігранта дивляться доброзичливі особи чинно походжав по ідеально чистим вулицями німців. Гарне враження про країну залишається і після туристичної поїздки. І дивлячись на яскраве аверс медалі під назвою Німеччина, емігранти не підозрюють про існування її зворотного боку. Життя і перспективи в новій країні часто носять райдужний забарвлення, оброслий міфами, які найчастіше не схожі на реальність. Спробуємо подивитися на проблеми, з якими може зіткнутися іммігрант по приїзді в благодатний Німеччину ...

Міф 1. У розвинутій країні знайдеться ще одне «тепле містечко» для скромного мігранта.

Безумовно, Німеччина високорозвинена держава, чесною працею завоювала собі ім'я «локомотива європейської економіки». Але на рубежі століть країна відчуває серйозні економічні проблеми. По-перше, досить низький темп зростання ВВП. По-друге, неухильно ростуть витрати на соціальне забезпечення пенсіонерів, чисельність яких перевищує чисельність працездатних громадян. І, по-третє, невідповідність попиту і пропозиції на ринку праці породжує неймовірний для держави такого масштабу рівень безробіття - 7,5%. Тому іммігрант без знання мови, без житла і диплома про освіту має більше шансів поповнити ряди безробітних, ніж знайти високооплачувану роботу.

Міф 2. З дипломом знайти роботу не проблема.

Розвінчання міфу почнемо з того, що в Німеччині визнають тільки «доморослі» дипломи. Це пов'язано з відмінністю німецької системи освіти. В Україні (як і країнах СНД) п'ятирічна навчання та формальна двох-трьох місячна практика вже, по суті, є готовністю до трудової діяльності. У Німеччині все набагато складніше. Після закінчення початкової школи дітей починають розділяти за рівнем знань. Якщо дитина не показав високого або середнього рівня в початковій школі - дорога до вищого навчального закладу йому заказана.

Дітей іммігрантів приймають в школу, але на два класи нижче. По закінченню школи всі діти складають обов'язковий і неймовірно важкий іспит - абітури, за результатами якого його або зараховують до вищого навчального закладу або ні. Потрапляючи до Німеччини у підлітковому віці дитина ризикує не здати абітури і, отже, ставить під сумнів своє подальше навчання в цій країні. Щоб дитина мала шанс в подальшому отримати вищу освіту і знайти роботу переїжджати в ФРН коштує до 10 років. Або після закінчення на батьківщині першого (краще другого) курсу ВНЗ.

Якщо у вищих навчальних закладах країн СНД практика проходить в самому кінці навчання, то в Німеччині - вже після першого року. Як правило, у процесі стажування студенти починають підшукувати собі майбутнє місце роботи. Таке правило дозволяє і молодим фахівцям не залишитися на вулиці, і роботодавці можуть придивитися до майбутнього співробітника. Дорослий іммігрант потрапляє зовсім під інші рамки. Навіть підтверджені відповідно до німецькими законами дипломи розглядаються роботодавцями не більше як рекомендації і не є підстава взяти на роботу. Причому це відноситься до будь-якої кваліфікації праці.

Важливий факт - в Німеччині дуже розвинена система рекомендацій. Студенти, що вчаться в країні, радять обзаводиться знайомствами, які можуть допомогти в пошуку роботи.

Міф 3. Вивчити мову за місцем можливо і реально.

Насправді незнання мови може зіграти дуже злий жарт. Без мови емігрант потрапляє в замкнене коло: немає мови - немає спілкування, немає спілкування - немає роботи, немає роботи - немає грошей, немає грошей - немає житла, немає житла - немає спілкування. Вже живуть там вихідці з країн СНД радять починати навчання розмовній мові до перетину заповітної межі, а не після.

Міф 4. Якщо робота не знайдеться - допоможе держава.

Найпоширеніший міф, оскільки як таких пільг в Німеччині не існує. Безперечно, є кілька моделей надання соціальних пільг, але щоб цими благами скористатися, потрібен статус.

Всі привілеї, пільги і права у Німеччині закладені в податковому законодавстві. І пільга, по суті, є не грошовою підтримкою, а можливістю зниження цих податків. Наприклад, мати за кожну дитину отримує податковий бонус. Виходить, що пільги потрібно заробляти. До речі, це одна з головних причин, чому німецьке податкове законодавство вважається таким складним.

Спочатку іммігрант ніяким статусом не має, значить і на допомогу держави годі розраховувати.

Міф 5. Про доброзичливому ставленні, менталітеті і культурі.

Чому - то багато емігрантів наївно вважають, що там за кордоном на них чекають з розпростертими обіймами. Можливо це і так, але не в Німеччині. Тут вступає в силу менталітет нації, закладений ще під час перебування німецьких племен. Протягом століть міжусобних воєн німці намагалися протистояти проникненню «чужаків» у свої землі. Саме тут знаходяться корені поведінки сучасної Німеччини. Ця не та країна, де з першого дня знаходять друзів. Для основної маси німців імігрант є іноземці, а значить «чужаком», якого потрібно тримати на відстані.

2. Економічний добробут населення та якість життя в Києві

Для визначення життя в Києві візьмемо таку статтю:

«За рівнем життя Київ лідирує серед міст України»

«За рівнем якості життя Київ лідирує в Україні, та істотно відстає від столиць Східної Європи -- таких, як Прага і Варшава. Про це свідчать результати дослідження, проведеного в рамках розробки Стратегії розвитку Києва до 2025 року.

Як йдеться у повідомленні КМДА, під час дослідження респонденти відповідали на питання, що характеризують стан справ у таких секторах, як транспорт та транспортна інфраструктура, інженерна інфраструктура, управління містом, охорона здоров'я, соціальне забезпечення і безпека, екологія й навколишнє середовище.

Низькі оцінки отримали транспортна та інженерна мережа, які дуже зношені. Крім того, на думку респондентів, низьким є рівень розвитку місцевого самоврядування та забезпечення охорони здоров'я в Києві. Трохи краща - ситуація з екологією. Так, відповідно до проведеного аналізу, у Києві рівень викидів, що забруднюють атмосферу, - найнижчий серед порівнюваних міст. Більшість респондентів зазначили, що зараз Київ є відносно безпечним для життя містом.

Також у дослідженні зазначається, що науковий потенціал, розвинена мережа освітніх установ і високий рівень освіти жителів столиці можуть стати конкурентними перевагами міста.

На думку учасників консорціуму з розробки Стратегії розвитку Києва, ці проблеми не унікальні - з більшістю із них східноєвропейські столиці зіткнулися 10-15 років тому, і сьогодні вони вже вирішені.

"Тому тепер завдання Києва - проаналізувати досвід провідних країн світу, розробити, з урахуванням власної специфіки, шляхи вирішення зазначених проблем", -вважають у КМДА.

Проект по розробці Стратегії розвитку Києва ініційований столичною владою. Для реалізації проекту створений Консорціум виконавців, до якого входять вітчизняні та міжнародні організації: Фонд Ефективне управління, консалтингова компанія The Boston Consulting Group, Інститут економіки та прогнозування НАН України, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Центр Разумкова, НДІ соціально-економічного розвитку міста, Інститут генерального плану Києва.

У результаті проекту буде розроблена Стратегія розвитку міста до 2025 року, до якої входитиме бачення майбутнього Києва, завдання та пріоритетні напрямки розвитку, ключові ініціативи для досягнення цільових показників і плани реалізації.

Як раніше повідомляли ЗМІ, всесвітньо відома консалтингова компанія BCG (The Boston Consulting Group) напише стратегію розвитку столиці до 2025 року» [4].

Для оцінки якості життя населення України скористуємось звітними даними «Програми розвитку організації об'єднаних націй за 2003 рік»

Загальна характеристика країн ЄС, кандидатів у члени і країн - учасниць Європейської політики суспільства за 2003 рік

Серед вищевказаних країн, Україна займає друге місце за територією, шосте - за кількістю населення, а за випуском ВВП - тільки 21-ше. Тобто, Україна із 15,1 % території і 10,4 % населення має ВВП, який відносно країн ЄС становить лише 0,5%.

До групи країн із середнім рівнем ІРЛП (характеризується середніми показниками тривалості життя населення, рівня доступності освіти і рівня ВВП на 1 мешканця) увійшла Україна.

Компонентний склад ІРЛП України у 2003 році

Україна серед 35 країн посідає 35 місце за індексом тривалості життя, 32-ге за ВВП на 1 мешканця і 20-23 місце за рівнем освіти, її рейтингове місце за ІРЛП серед 177 країн світу - 78.

Якщо проаналізувати динаміку України за ІРЛП по роках:

1990 - 0,798/ 25 ранг;

1995 - 0,751/29 ранг;

2000 - 0,762/ 29 ранг;

2002 - 0,777/ 30 ранг;

2003 - 0,766/ 30 ранг.

то очевидне зменшення показника та погіршення якості життя населення порівняно з іншими країнами. /2, ст. 93/

Суттєве падіння рівня життя населення порівняно з дореформеним періодом підтверджується погіршенням харчування населення, яке спостерігається не зважаючи на велику вагу витрат на харчування. /1, ст. 68/

Основною причиною низького рівня життя населення в Україні є: відсутність оплачуваної роботи для частини працездатного населення, низька оплата праці працюючим громадянам, існування певних диспропорцій в заробітній платі, важкі умови праці, тощо.

Забезпеченню народного добробуту сприяє надання безкоштовних послуг закладами соціальної сфери (освіти, охорони здоров'я, культури). Оскільки бюджетне фінансування недостатнє, а колективні джерела фінансування тільки почали створюватися, витрати населення на отримання цих послуг досить вагомі, що негативно впливає на рівень та якість життя народу. Показники рівня та якості життя населення України підтверджують, що міри, які держава приймає для поліпшення життя (підвищення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, тощо), є недостатніми.

Українська держава в умовах відсутності достатніх фінансових коштів повинна створити такі умови, щоб працездатне населення змогло само реалізуватися та забезпечити якісне життя, а непрацездатне - отримало достойний соціальний захист.

Висновок

якість життя населення

Отже, беручи до уваги вище сказане, можна дійти висновку, що рівень життя у містах та країнах постійно змінюється. Рівень життя в місті тісно пов'язане з якістю життя в Країні. ООН кожного року публікує рейтинг країн за рівнем розвитку та життя. За даними 2010 року Україна знаходиться на 69 місці, а Німеччина - на 4.

Для аналізу й оцінки життєвого рівня населення використовують різні показники, такі як обсяг валового внутрішнього продукту, національного і реального доходу на душу населення, обсяг послуг на душу населення, середній рівень заробітної плати, забезпеченість житлом та інші. Окрім того, життєвий рівень населення країни характеризують показники середньої тривалості життя, народжуваності і смертності населення. Протягом останніх 18 років чисельність населення України зменшилась на 5,7 млн. осіб. Щорічні темпи скорочення населення становили за цей період 0,6-1%, в той час, як у розвинутих країнах світу його чисельність зростала зі швидкістю від 0,01% (Іспанія, Італія, Німеччина) до 0,04-0,07% (Данія, Франція, Нідерланди) у рік [1]. Кількість народжених в Україні у 2008 році становила 67,7% від кількості померлих. Позитивним є те, що цей показник зріс порівняно із 2007 роком на 7%, що свідчить про підвищення народжуваності у нашій країні порівняно з попередніми роками, хоча й досі коефіцієнт смертності перевищує коефіцієнт народжуваності на 5,37, (у 2008 році коефіцієнт народжуваності складав 11,07% а коефіцієнт смертності - 16,37%) На жаль, за рівнем смертності Україна посідає перше місце в Європі.

Поняття рівня життя населення містить три ключові аспекти: добробут населення, рівень людського розвитку та нагромадження людського капіталу.

Список використаної літератури

1. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F.

2. http://tsn.ua/groshi/berlin-opinivsya-na-ostannomu-mistsi-za-rivnem-dobrobutu-u-nimechchini.html.

3. http://chemodan.com.ua/articles/2008/08/240.html.

4. http://ua.korrespondent.net/ukraine/1213769-za-rivnem-zhittya-kiyiv-lidirue-sered-mist-ukrayini.

5. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD_%D0%B7%D0%B0_%D0%86%D0%A0%D0%9B%D0%9F.

Размещено на Allbest.ru