Трикветр соціальної дезадаптації та його структурна модель у сучасному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трикветр соціальної дезадаптації та його структурна модель у сучасному суспільстві

Орленко І.М.

аспірантка кафедри філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності, Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського (Одеса, Україна)

Проаналізовано структурні елементи соціальної адаптації, на підставі яких було створено модель структурного трикветра соціальної дезадаптації. Метою статті є визначення моделі структурного трикветра соціальної дезадаптації за результатами теоретичного аналізу структури соціальної адаптації особистості. Відзначено, що у сучасному суспільстві зростає потреба у вирішенні питань соціальної дезадаптації особистості, які пов'язані з невизначеністю соціокультурної реальності, з трансформаційними процесами держави та суспільства. Таким чином,соціальна дезадаптація розглянута в трьох взаєморегулюючих і взаємозалежних системах: макросистема мікросистема і Self--система.

Ключові слова: соціальна дезадаптація, структурний трикветр, макросистема, мікросистема, Self-система.

трикветр соціальний дезадаптація

The article analyzes the structural elements of social adaptation on the basis of which a model of structural trickier of social maladaptation was created. The purpose of the article is to define the model of structural trickler of social maladaptation based on the results of the theoretical analysis of the structure of social adaptation of the individual It is noted that in modern society there is a growing need for solving social maladaptation issues personalities that are connected with the uncertainty of socio-cultural reality, with the transformational processes of the state and society a. Thus, social disadaptation is considered in three interconnected and interconnected systems: the macrosystem, the microsystem and the Self-system.

Keywords: social disadaptation, structural trickier, macrosystem, microsystem, self-system.

Постановка проблеми. Під час гострої соціально-політичної, економічної кризи, що торкнулася кожного українця, актуальним як ніколи, стає питання соціальної дезадаптації. Включення дезадаптації в коло важливих проблем визначається як реальними вимогами життя, так і логікою розвитку наукових знань. Моніторинг стану звернень громадян нашої країни до психологів, психотерапевтів, свідчить про те, що стан населення всіх соціальних груп різко погіршився,та потребує додаткової допомоги. Це й стало передумовою вивчення даного процесу - процесу соціальної дезадаптації. Розкриття моделі трикветра соціальної дезадаптації дозволить виявити його структуру та винайти відповіді щодо розуміння нових форм відносин людини з суспільством, природою та з самою собою, до прогнозування динаміки її поведінки.

Значний вплив на нормативно-інтерпретативне, соціально-філософське розуміння сутності соціальної адаптації особистості надали наукові підходи, представлені в теоретичних побудовах теорії структураціі (Е. Гідденс); феноменологічної філософії (Е. Гуссерль, М. Хайдеггер); символічного інтеракціонізму (Дж. Г. Мід, Г. Блумер та ін.); феноменологічної соціології (А. Шюц); герменевтичної філософії (ГГ. Гадамер, Е. Бетті і ін.); загальної теорії систем (Л. Берта-Ланфен, Н. Вінер). Концепції соціальної дезадаптації PDelore, соціальної інадаптаціі A. Dussertі Е. Huant) дозволили глибше розкрити роль адаптації в функціонуванні та розвитку суспільства. Дані методологічні підходи дозволили визначити концептуальну основу розв'язання проблеми дослідження структури соціальної дезадаптації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Філософське осмислення витоків адаптаційних можливостей людини ми бачимо ще у деїзмі, який передбачав існування в природі якоїсь початкової доцільності. А вже в середині XIX століття,біолог X. Ауберт ввів у науку поняття «адаптація». В той же час, Г. Спенсерта інші представники органічної школи стали розглядати адаптацію в системі соціальних наук [14, с. 265-307].

Сучасні погляди вчених на адаптацію - дезадаптацію торкаються ряду контекстів даної проблемив системі взаємодії особистості тареального соціального середовища. Так, А. А. Артамонова (2015) розглядає дезадаптацію крізь призму проблем, які визначаються як реальні життєві вимоги. Авторка підкреслює той факт, що соціальна адаптація набуває виняткову важливість в критичні періоди людської діяльності та в періоди радикальних економічних і соціальних реформ [15].

Роботи Є. Р Борінштейна (2013) присвячені питанням взаємної соціальної адаптації, яка за його висновками включає в себе дві спрямованості: об'єктивну та суб'єктивну. На думку автора, взаємна соціальна адаптація є процесом активного пристосування будь-якої соціальної системи до соціального середовища, яке трансформується за допомогою різних соціальних засобів та ґрунтується на нормах, цінностях, ціннісних орієнтаціях, соціодемографічних і соціокультурних характеристиках, як нового соціального середовища, так й конкретної соціальної системи [3, с. 13-14]. Автор робить акцент на тому, що взаємна соціальна адаптація триває набагато довше соціальної адаптації, а остаточна успішність особистості відбувається тільки в результаті позитивної вторинної взаємної соціальної адаптації [2].

Питанням гендерних особливостей культурного конфлікту, що ведуть до соціальної дезадаптації присвячена робота TinghuKang(2018). У своїй роботі він наголошує, що позитивна соціальна підтримка трудящих-мігрантів може поліпшити інтеграцію їх бікультурної ідентичності та сприяти більш ефективної соціальної адаптації [16].

PoerioG.L., TotterdellP., EmersonL. M. и MilesE. (2016) аналізуючи проблему адаптації, акцентують увагу на тому факті, що сни можуть виконувати соціально-емоційні функції під час важливого й стресового життєвого переходу в університет. Результати їх дослідження підкреслюють важливість позитивних снів, що зменшують відчуття самотності, а також в свою чергу пов'язано з більшою соціальною адаптацією до університету. Концепція авторів дає розуміння того, як соціальні думки сприяють соціально- емоційної адаптації [17].

Модель соціально-психологічної адаптації мігрантів в приймаючому полікультурному суспільстві визначив у своєму дослідженні В. В. Константінов (2018). За його тезами, в залежності від намірів й очікування соціального середовища нелінійна динамічність та різно- спрямованість процесів пристосування сприяє соціально-психологічної адаптації мігрантів в полікультурному суспільстві. Автором запропоновано типологію адаптаційних процесів: за наміром (космополітичний, тимчасовий, постійний), по стратегії поведінки в залежності від характеристик міграції (активна адаптація, активний негативізм до місцевого населення і культурі, пасивна адаптація, пасивна дезадаптація). Автору видається важливим відзначити соціально- психологічну адаптацію мігрантів як розгорнутий у часі, нелінійний системний процес трансформації взаємодії особистості та середовища. Це забезпечуватиме перехід від преадаптаціі, на тлі формування у мігранта позитивного ставлення до чужої країни, міграційного наміри, до власне адаптації, в ході якої актуалізується тип проживання, утворюється суб'єктивна демпферна середа, робиться вибір стратегії поведінки, здійснюється взаємне пристосування [7, с. 136].

KenHoі VicoChiang(2015) представили модель мотиваційної психосоціальної і поведінкової адаптації мігрантів. В основу теоретичної моделі авторами було покладено три основні теми: а) зміст міграційного наміру (оптимістичний / песимістичний); б) реалістичність міграційного наміру (зусилля щодо втілення в життя міграційного наміру); і c) стійкість міграційного наміру: від хаосу до порядку. За думкою вчених, стратегії щодо збагачення зовнішніх і внутрішніх ресурсів повинні бути спрямовані на заохочення мультикультуралізму та вдосконалення психосоціальних ресурсів мігрантів [18].

Метою статті є визначення моделі структурного трикветра соціальної дезадаптації за результатами теоретичного аналізу структури соціальної адаптації особистості.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

- розглянути структуру соціальної адаптації як потенційне відображення соціальної дезадаптації;

- виявити структурні рівні соціальної дезадаптації;

- визначити структурну модель соціальної дезадаптації.

Виклад основного матеріалу. На думку П. Сорокіна, розуміння розвитку та функціонування суспільства можливо лише на основі вивчення різних процесів соціальної взаємодії. Комбінація яких дозволяє отримає будь-яке соціальне явище, «починаючи від захоплення танго і футболом і закінчуючи світовою війною і революціями» [4, с. 47].

Все, що людина знає або може дізнатися про соціальну реальність під час адаптації до неї, відображено у знакових системах або поняттях, у безперервному процесі інтерпретації мовних, знакових та категоріальних систем. Під час інтерпретації соціального явища чи соціальної ситуації людина вносить в неї певний сенс, який детермінований її інтелектуальними, соціальними, соціокультурними, світоглядними уподобаннями. Філософ і культуролог Е. С. Маркарян підкреслює: «Без виділення властивостей, що відображаються поняттям «адаптація» (...) не можна в принципі зрозуміти природу життєвих процесів, в тому числі і процесів суспільного життя як самоорганізуючої системи» [Цит. За 5, с. 59]. Істотні соціальні та економічні зміни останнього часу висувають підвищені вимоги до адаптаційних можливостей індивіда, створюють умови тривалого емоційного напруження, що, в свою чергу, є однією з провідних причин виникнення соціальної дезадаптації. Вона, перешкоджають соціальному функціонуванню та продуктивної діяльності і виникають у період адаптації до значної зміни в житті або стресового життєвого події.

У концепції соціальної адаптації, розробленій Л. Філіпсом [6], адаптованість характеризується двома реакціями індивіда на вплив середовища: по-перше, прийняттям соціальних очікувань групи, з якими зустрічається людина при переході в пансіонат, конформністю до вимог і норм, які ставить перед особистістю група, і подруге, адаптованість не зводиться до звичайного прийняття соціальних норм, а являє собою гнучкість поведінки індивіда, його здатність надавати подіям бажаний для себе напрямок. У такому плані соціальна адаптація означає, що індивід успішно користується наявними умовами для досягнення своїх цілей, цінностей і прагнень [13].

Соціальна адаптація відображає єдиний процес взаємодії особистості і суспільства. Як соціальне явище, соціальна адаптація є процесом, який постійно змінюється, що вимагає вивчення його на кожному новому етапі розвитку суспільства. Згідно Ю. М. Казакову процес соціальної адаптації вивчається в трьох структурних рівнях: суспільство (макросередовище), соціальні групи (мікросередовище), сам індивід (внутришньо- особистісна адаптація) [6, с. 14].

Адаптація та дезадаптація з точки зору формальної структури подібні один одному та складаються з потенційного блоку інтегруючого всі індивідуальні, особистісні, поведінкові, інформаційні, адаптаційні ресурси, що є у людини на даний момент життя та працюють безпосередньо в кризовій ситуації.

Розглядаючи соціальну дезадаптацію як повну або часткову втрату особистістю здатності адаптуватися до умов соціуму і змін якості життя, як порушення взаємозв'язків людини з середовищем, яке характеризується неможливістю нею здійснити свої позитивні соціальні ролі в певних соціальних умовах, відповідної її потенціалу [10, с. 76], ми бачимо, що вона є прямою суперечністю соціальної адаптації. Це спрямовує нас розглянути існуючи моделі соціальної адаптації.

Процес соціальної адаптації вивчається в трьох структурних рівнях:

- суспільство (макросередовище);

- соціальні групи (мікросередовище);

- сам індивід (внутришньоособистісна адаптація).

1. Структура-суспільство (макросередовище) - цей рівень виділяє процес соціальної адаптації особистості в соціально-економічному, політичному, духовному розвитку суспільства.

2. Структура-соціальна група (мікросередо- вище) - вивчення цього процесу дозволяє виявити причини конфлікту індивіда з соціальною групою (трудовий колектив, сім'я), поставити правильний соціальний діагноз і вирішити проблему.

3. Структура-індивідуальна (внутришньо- особистісна) адаптація - прагнення досягти гармонії, збалансованості внутрішньої позиції і її оцінки з позиції інших індивідів. Невміння адаптувати себе в новому колективі може призвести до конфліктних ситуацій, зруйнувати ціннісні орієнтації.

З позицій соціальної філософії ми розглядаємо соціальну адаптацію як спосіб гармонізації людини в існуючій соціокультурної дійсності відповідно до її цінностей, статусних, інтелектуальних та вікових можливостей, до її індивідуальних особливостей [9, с. 65].

За А. А. Реаном процес і результат соціальної адаптація розглядається в чотирьох площинах:

- як повна дезадаптація;

- як адаптація за зовнішнім критерієм;

- як адаптації за внутрішнім критерієм;

Цікавою, на наш погляд, є його структура векторної моделі соціальної адаптації з виділенням критеріїв соціальної адаптації особистості внутрішнього і зовнішнього плану Іт-адаптацп по внутрішньому чи зовнішньому критерію (Im-Imaginary - уявний), системна соціальна адаптація ^е-адаптація - реальний) є адаптація по внутрішньому і зовнішньому критеріям; це поява нового системного утворення - здатності особистості до самоактуалізації в гармонії з реальним соціумом [11].

На сучасному етапі розвитку суспільства філософія надає значення не тільки соціальним процесам, що відбуваються в українському суспільстві, на рівні суспільних процесів, а й Людині, особистості, що є базовою основою будь-якого суспільства. І визначити структуру соціальної адаптації можна лише з урахуванням структури особистості.

Особистість виступає як сукупність ієрархічних відносин діяльності. Їх особливість полягає, за висловом А. Н. Леонтьєва, в «пов'язаності» від станів організму. «Особистість є зв'язок і ієрархія діяльностей (...). Цей зв'язок і ієрархія є результатом процесу диференціації діяльності та їх перепідпорядкування» - зазначає автор. Що і обумовлює утворення ядра особистості, породжене їх власним розвитком [8, с. 196].

Саме на основі структури особистості Леонтьєва, ми можемо виділити в структурі соціальної адаптації мотиваційний компонент.

Якщо розглядати структуру особистості Платонова, то в поле зору соціальної філософії потрапляє третій і четвертий рівень, що включають в себе і соціальний досвід людини і спрямованість особистості, що дозволяє нам виділити ціннісний компонент, соціокультурний, самореалізаційний, соціалізаційная в структурі соціальної адаптації особистості.

Аналізуючи структуру особистості Платонова ми виділили такі компоненти соціальної дезадаптації:

Вищий рівень

I. Цінності, самореалізація, самоактуалізація

II. соціокультурні традиції, соціалізація

III. когнітивне відображення дійсності

IV. Біологічні, конституціональні властивості людини

Нижчий рівень

На мою думку, ці компоненти є лише частковими в структурі соціальної адаптації і не дозволяють в повній мірі нам простежити динаміку адаптаційних чи дезадаптаційних процесів.

Структура особистості, що описана О. П. Сан- ніковою в контексті континуально - ієрархічного підходу, дає найбільш розгорнуте уявлення про рівні адаптації особистості в діяльності. Вона виділила в структурі особистості три рівня: формально-динамічному (сукупність якостей, що відображають динаміку протікання психічних явищ і індивідуальні якості конституційного характеру), особистісно-змістовному (спрямованість особистості, моральна, етична, мотиваційна сфери) і соціально - імперативний (характеристики, що відображають в особистості уявлення про суспільство, нормах, культурі, моралі.). Детермінанти обумовлюються факторним набором компонентів особистості, які виконують специфічні функції, взаємодіючі між собою [12, с. 80-81].

На основі аналізу запропонованих рівнів структури особистості в діяльності ми можемо виділити дезадаптаційні якісні показники особистості і виявити структурні компоненти дезадаптації: когнітивні, емоційний та поведінковий.

У ієрархічної моделі ми можемо помітити що взаємодія особистості і суспільства структурована таким чином, що одні рівні підпорядковані іншим, з приводу цього виходить що одні рівні більш значущі ніж інші, а такого бути не може апріорі, так як кожен рівень в структурі соціальної адаптації має однакове значення. Однак чіткої структури соціальної адаптації на сьогоднішній день немає.

На наш погляд, для більш детального розуміння внутришньоособистісної структури адаптації чи дезадаптації, потрібно ввести нове поняття - Self-система як підструктурна одиниця соціальної адаптації/дезадаптації. Психоаналітичне поняття Self, відображає цілісність особистості, її біологічно-психічну єдність, її усвідомлювану сферу та являє собою регуляторний компонент особистості. Self- система, за нашою думкою, це специфічна система кожної людини, кожної особистості, яка, характеризує її сприйняття соціальних дій на даний час в залежності від ситуацій, які виникають.

У своїй роботі, на основі теоретичного дослідження, мені вдалося конкретизувати структурну модель соціальної адаптації та виявити взаємовплив систем соціальної адаптації суспільства й структурних систем особистості. Це дозволяє розглядати соціальну адаптацію як складноорганізовану, інтегральну властивість особистості у трьохсистемному філософському вимірі, якому я дала назву трикветр соціальної адаптації. Трикветр на латині «triquetrum= трикутник» старовинний сакральний символ, що уособлює рівність, неподільність та вічність. Трикветр символізує тріаду та в межах кола підкреслює аспект єдності. Якщо взяти за основу трикветр, то тоді ми зможемо визначити та більш об'єктивно описати структуру соціальної адаптації.

Якщо ж дезадаптація приймає глибокий патологічний рівень, то ситуація різко змінюється і цей перекіс впливає на весь адаптаційний трикветр, тобто формує структурну модель трикветра соціальної дезадаптації.

Системно-діяльнісний підхід заснований на переконанні, що головний спосіб адаптивної взаємодії людини зі світом-це діяльність, завдяки якої з'являється можливість не тільки цілеспрямованого перетворення природи, а й включення її в сферу матеріальної і духовної культури людини. Саме матеріальна і духовна діяльність виступає як адаптующий соціальний контекст, в якому виникає і реалізується вся багатоманітність адаптивних стратегій, що використовує людина. З позицій діяльнісного підходу зміст соціальної адаптації частково пов'язаний з подоланням і попередженням різноманітних дезадаптивних бар'єрів, суперечностей і конфліктних ситуацій в життєдіяльності індивідів.

Таким чином, соціальна дезадаптація являє собою пріоритетну, полідисциплінарну область наукових досліджень, яка вимагає філософського переосмислення та набуває в сучасному світі все більшого значення.

Соціальна дезадаптація є потенційним відображенням соціальної адаптації та взаємовпливовою системою соціальної адаптації суспільства й структурних систем особистості. Це дозволяє розглядати її як складноорганізовану, інтегральну властивість особистості у трьохсистемному філософському вимірі - трикветрі соціальної дезадаптації.

Перспективи подальших досліджень можуть полягати в розширенні наукового статусу даного поняття, а також пріоритетних напрямків в практиці соціальної адаптації в сучасному суспільстві.

Список використаних джерел

1. Боринштейн, ЕР., 2013. `Особенности взаимной социальной адаптации в учебно-образовательной программе «Южноукраинский Еврейский университет «Хабад-Одесса»: логика социальной философии', Перспективи, Одеса, №1 (55), с.4-9.

2. Боринштейн, ЕР., 2003. `Взаимная социальная адаптация как фактор коэволюции общества', Соціальні технології: Актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць, Київ, Запоріжжя, Одеса, Вип.20, с.20-25.

3. Боринштейн, ЕР., 2013, `Взаимная социальная адаптация в учебно-образовательной программе «Южноукраинский Еврейский университет «Хабад-Одесса» как социокультурный феномен', Історичні мідраші Північного Причорномор'я. Матеріали II міжнародної науково-практичної конференції 13 березня 2013 р, Миколаїв, с.10-18.

4. `Интегральная социология П. А. Сорокина', Социосфера--2010, №1. [online] Доступно: http://psyjoumals.ru/

sociosphera/2010 /n1/35207_full.shtml.

5. `Історія соціології в Західній Європі і США', 1993, М.: Наука.

6. Казаков, ЮН. `Инструментарий социальных технологий (психологические аспекты)', Учебное пособие, под ред. А. А. Ильина. [online] Доступно: https://abc.vvsu.ru/books/ instrum/page0009.asp.

7. Константинов, ВВ., 2018. `Социально-психологическая адаптация мигрантов в принимающем поликультурном обществе'. Дисс. ... доктора психологических наук, Саратов, с.535.

8. Леонтьев, АН., 1994. `Философия психологии: Из научного наследия', Под ред. А. А. Леонтьева, Д. А. Леонтьева, М.: Изд-во Моск. ун-та, 228 с.

9. Орленко, ИН., 2016. `Социально-философское понимание социализации как фактора социальной дезадаптации', Наукове пізнання: методологія та технологія. Науковий журнал, №2 (37), с.65-74.

10. Орленко, ИН., 2015. `Социальная дезадаптация как объект социально-философского исследования', Наукове пізнання методологія та технологія: Науковий журнал, №2 (35), с.71-78.

11. Реан, АА., 2013. `Психология личности', СПб.: Питер, 288 с.

12. Сергєєва, АВ., 2014. `Сучасні наукові уявлення про генезіста становлення інтегральної ідентичності особистості', Scienceandeducation--Наука и образование,№9/CXXVI, с.80-84.

13. `Социологический справочник', 1990, под общ.ред. В. И. Воловича, К.: Политиздат Украины, 382 с.

14. Спенсер, Г., 1998. `Опыты научные, политические и философские', Мн., с.265-307.

15. Artamonova, AA.; Ajupov, AA. `The Problem of Social- Psychological Maladjustment of People in Today's Economic Conditions', Mediterranean Journal of Social Sciences, [S.l.], v.6, n.1 S3, p.24, feb. 2015. ISSN 2039-2117. Available at: http://www. mcser.org/joumal/mdex.php/mjss/article/view/5664. Date accessed: 25 Feb. 2019. DOI: 10.5901 / mjss.2015.v6n1s3p24

16. Kang, T., 2018. `Who am I? Migrant workers' bicultural identity integration, social support, and social maladjustment', Social Behavior and Personality: An international journal, Vol.46, No.7, 1111-1122. DOI: https://doi.org/10.2224/sbp.6645)

17. Poerio, GL, Totterdell, P, Emerson, LM иMiles, E., 2016. `Corrigendum: Social Daydreaming and Adjustment: An Experience-Sampling Study of Socio-Emotional Adaptation During a Life Transition', Front. Psychol.7:174. doi: 10.3389/ fpsyg.2016.00013

18. Ho, KHM., Chiang, VCL., 2015. `Ameta-ethnography of the acculturation and socialization experiences of migrant care workers', Journal of Advanced Nursing, Vol.71, Issue 2, p.237-254. doi: 10.1111/jan.12506.

References

1. Borinshtejn, ER., 2013. `Osobennosti vzaimnoj social'noj adaptacii v uchebno-obrazovatel'noj programme «Juzhnoukrainskij Evrejskij universitet «Habad-Odessa»: logika social'noj filosofii (Features of mutual social adaptation in the educational and educational program «South Ukrainian Jewish University «Chabad- Odessa»: the logic of social philosophy)', Perspektyvy, Odesa, №1 (55), s.4-9.

2. Borinshtejn, ER., 2003. `Vzaimnaja social'naja adaptacija kak faktor kojevoljucii obshhestva (Mutual social adaptation as a factor in the co-evolution of society)', Social'ni tehnologii': Aktual'ni problemy teorii' ta praktyky. Mizhvuzivs'kyj zbirnyk naukovyhprac', Kyi'v, Zaporizhzhja, Odesa, Vyp.20, s.20-25.

3. Borinshtejn, ER., 2013, `Vzaimnaja social'naja adaptacija v uchebno-obrazovatel'noj programme «Juzhnoukrainskij Evrejskij universitet «Habad-Odessa» kak sociokul'turnyj fenomen (Mutual social adaptation in the educational and educational program «South Ukrainian Jewish University «Chabad-Odessa» as a socio-cultural phenomenon)', Istorychni midrashi Pivnichnogo Prychornomor ja. Materialy II mizhnarodnoi' naukovo-praktychnoi' konferencii' 13 bereznja 2013 r, Mykolai'v, s.10-18.

4. `Integral'naja sociologija P A. Sorokina (Integral sociology of P. A. Sorokin)', Sociosfera--2010, №1. [online] Dostupno: http:// psyjournals.ru/sociosphera/2010 /n1/35207_full.shtml.

5. `Istorija sociologii' v Zahidnij Jevropi i SshA (History of Sociology in Western Europe and the United States)', 1993, M.: Nauka.

6. Kazakov, JuN. `Instrumentarij social'nyh tehnologij (psihologicheskie aspekty) (Toolkit of social technologies (psychological aspects))', Uchebnoe posobie, pod red. A. A. Il'ina. [online] Dostupno: https://abc.vvsu.ru/books/instrum/page0009.asp.

7. Konstantinov, VV., 2018. `Social'no-psihologicheskaja adaptacija migrantov v prinimajushhem polikul'turnom obshhestve (Socio-psychological adaptation of migrants in a host multicultural society)'. Diss. ... doktora psihologicheskih nauk, Saratov, s.535.

8. Leont'ev, AN., 1994. `Filosofija psihologii: Iz nauchnogo nasledija (Philosophy of psychology: From the scientific heritage)', Pod red. A. A. Leont'eva, D. A. Leont'eva, M.: Izd--voMosk. un--ta, 228 s.

9. Orlenko, IN., 2016. `Social'no-filosofskoe ponimanie socializacii kak faktora social'noj dezadaptacii (Social - philosophical understanding of socialization as a factor of social maladjustment)', Naukove piznannja: metodologija ta tehnologija. Naukovyj zhurnal, №2 (37), s.65-74.

10. Orlenko, IN., 2015. `Social'naja dezadaptacija kak ob#ekt social'no-filosofskogo issledovanija (Social disadaptation as an object of social - philosophical research)', Naukove piznannja metodologija ta tehnologija: Naukovyj zhurnal, №2 (35), s.71-78.

11. Rean, AA., 2013. `Psihologija lichnosti (Psychology of Personality)', SPb.:Piter, 288 s.

12. Sergjejeva, AV., 2014. `Suchasni naukovi ujavlennja pro genezista stanovlennja integral'noi' identychnosti osobystosti (Modern scientific ideas about the genesis of the formation of the integral identity of the individual)', Science and education -- Nauka y obrazovanye, №9/CXXVI, s.80-84.

13. `Sociologicheskij spravochnik (Sociological reference)', 1990, pod obshh. red. V. I. Volovicha, K.: Politizdat Ukrainy, 382 s.

14. Spenser, G., 1998. `Opyty nauchnye, politicheskie i filosofskie (Experiments scientific, political and philosophical)', Mn., s.265-307.

15. Artamonova, AA.; Ajupov, AA. `The Problem of Social- Psychological Maladjustment of People in Today's Economic Conditions', Mediterranean Journal of Social Sciences, [S.l.], v.6, n.1 S3, p.24, feb. 2015. ISSN 2039-2117. Available at: http://www. mcser.org/journal/index.php/mjss/article/view/5664. Date accessed: 25 Feb. 2019. DOI: 10.5901 / mjss.2015.v6n1s3p24

16. Kang, T., 2018. `Who am I? Migrant workers' bicultural identity integration, social support, and social maladjustment', Social Behavior and Personality: An international journal, Vol.46, No.7, 1111-1122. DOI: https://doi.org/10.2224/sbp.6645)

17. Poerio, GL, Totterdell, P, Emerson, LM H Miles, E., 2016. `Corrigendum: Social Daydreaming and Adjustment: An Experience-Sampling Study of Socio-Emotional Adaptation During a Life Transition', Front. Psychol.7:174. doi: 10.3389/ fpsyg.2016.00013

18. Ho, KHM., Chiang, VCL., 2015. `Ameta-ethnography of the acculturation and socialization experiences of migrant care workers', Journal of Advanced Nursing, Vol.71, Issue 2, p.237-254. doi: 10.1111/jan.12506.

Размещено на Allbest.ru