Свобода особистості в Інтернет просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Свобода особистості в Інтернет просторі

Паньків О.В., кандидат філософських наук, доцент; Саноцька Н.Я., кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, НУ «Львівська політехніка»

Анотація

Досліджено нове комунікаційне середовище породжене появою Інтернету. Виявлено суттєву трансформацію поняття свободи. Наголошено на багатовекторності та неоднозначності представлення свободи в Мережі. Увага зосереджена на двох протилежних вимірах свободи: перший, постулює надання повної свободи людині, інший пов'язаний з обмеженням, а то й втратою особистої свободи.

Ключові слова: свобода, комунікація, самореалізація, безпека.

Abstract

A new communication environment, which appeared with the introduction of the Internet, is investigated. It is claimed that the concept of freedom has undergone significant changes. The emphasis is made on the multi-vector and ambiguity of the presentation of freedom in the web. The two opposite dimensions of freedom are under analysis: the first one stands for giving full freedom to the person, another one is about limitation, or even a complete loss of personal freedom.

Keywords: freedom, communication, self-realization, information.

Інтернет середовище займає одну з ключових сфер самореалізації сучасної людини. Поява Інтернету змінила не лише спосіб життя, а й спосіб сприйняття реальності. Мережа, стаючи основою комунікації, поступово зв'язує між собою велику кількість людей, усуває відстані, стирає кордони між державами, створює умови для формування віртуальних спільнот, змінюючи стереотипи їх світосприйняття і спосіб життя. Нове комунікаційне середовище формує нові орієнтири, надає широкий спектр можливостей та способів самореалізації. Однак, Інтернет не лише розширює можливості сучасної людини, а й породжує безліч протиріч, неоднозначних соціальних та етичних оцінок зокрема у питанні свободи особистості та її самореалізації в Інтернет просторі.

Метою даної статті є аналіз вимірів свободи особистості в новому комунікаційному середовищі (Інтернет).

Проблема свободи була актуальною протягом всього історичного поступу людини. Складність та неоднозначність згаданого питання зумовлена тим, що воно пройшло ряд трансформацій разом із самим людством. Нова інформаційна епоха, представлена через призму розвитку науки і техніки, актуалізує питання свободи. Велику увагу проблемі свободи в сучасному інформаційному суспільстві приділяють Е. Фром [14], М. Маклюен, Д. Белл [4], Е. Тофлер [13], М. Кастельс [9], Н. Луман [10], М. Фуко, У Еко [17], З. Бауман [3] та ін. Не обминули увагою це питання і провідні вітчизняні дослідники: В. Лях [11], О. Дзьобань [7] тощо. Однак, враховуючи стрімкий розвиток Інтернет-комунікацї, котра кидає виклик сучасній людині, дана проблема потребує більш ґрунтовних досліджень.

В науковому дискурсі, на сьогоднішній день, представлені два протилежні виміри свободи особистості в Інтернет просторі: перший, постулює надання повної свободи людині, інший пов'язаний з обмеженням, а то й втратою, особистої свободи індивіда.

Перший вимір репрезентований надзвичайно яскраво та привабливо для учасника інтернет-комунікації. Знаменита «Декларація незалежності кіберпростору» Джона Перрі Барлоу надає впевненості в представлені свободи в новому комунікаційному середовищі: «Ми створюємо світ, до якого можуть приєднатися усі, без привілеїв або упереджень, породжених расовими відмінностями, економічною владою, військовою силою або місцем народження. Ми створюємо світ, де кожен і всюди, може висловлювати переконання, незалежно від того, наскільки він незвичайний, без страху вимушеного мовчання і конформізму. ...Ми поширюємо себе скрізь Планету так, щоб ніхто не міг зупинити нашої думки [2]. Ця Декларація вказує на те, що в новому просторі вихідним принципом культурного життя людини стає принцип трансформації, і свобода особистості виступає гарантом безпеки самого індивіда.

Значна кількість інформаційних ресурсів представлених в Інтернеті справді надає людині відчуття необмежених можливостей. Тут можна знайти інформацію різного виду та призначення: від вдосконалення професійної діяльності до порад вдалого відпочинку; яка змушує думати або розслабитися; яка дається нам в готовому вигляді, яку ми створюємо самостійно; що надходить із офіційних або неофіційних джерел; відображає факти або ж містить домисли. Здавалося б, в мережі представлена повна свобода вибору: на будь-який смак і для будь-яких цілей. Вислів «Google все знає» стає початком процесу пізнання та отримання інформації. Однак лавинний потік інформації може людині надавати не тільки впевненість, а й стати причиною інформаційної дезадаптації. На цей процес звернув увагу О. Тофлер, котрий вважав, що сучасна людина під впливом інформаційних потоків «може страждати не від відсутності вибору, а від його паралізуючого надлишку» [13].

Віртуальне середовище мережі Інтернет прийнято вважати «простором свободи», де можливо все: не лише здійснити «нездійснене», а й висловити «невимовне». Тому в контексті потенціалу Інтернету, як потужного глобального засобу спілкування, набула великого значення свобода слова. У межах нового комунікаційного простору свобода виражається у формах звільнення від будь-яких форм як зовнішнього так і внутрішнього примусу, наявних соціальних ролей та соціальних стереотипів. Завдяки Мережі людина може спілкуватися поза межами власної тілесності, уникаючи ідентифікації за класовими, національними й навіть статевими ознаками. Інтернет-комунікації усувають як об'єктивні (наприклад, просторові), так і суб'єктивні (наприклад, сором'язливість) перешкоди для спілкування. Здійснюючись на засадах анонімного спілкування, вони мінімізують загрози упередженого або «нерівного» спілкування, тим самим вивільняючи найпотаємніші прагнення людини. Співбесідник психологічно звільняється від необхідності представити в процесі комунікації самого себе, конструюючи той образ, який йому заманеться. Важливим постає питання, що є причиною створення таких «віртуальних особистостей» в Інтернет- комунікації: незадоволенням реальною соціальною ідентичністю, бажанням отримати новий досвід, нові враження, реалізувати щось нереалізоване в реальному житті? Ця проблема стає предметом сучасних психологічних досліджень. Дослідники відзначають ряд мотивів, серед яких, з одного боку, самопрезентація в інтернет-просторі, сконструйоване «Я», як вираз нереалізованих бажань, незадоволених потреб, з іншого - як вираз пригнічених в реальності агресивних тенденцій, задоволення заборонених в соціумі потягів. Відбувається свого роду створення «віртуальної проекції ідентичності». Як зазначає Н.В. Зудилина, «у віртуальному просторі Інтернету в людини є спокуса думати, що вона виходить за межі себе, створює відокремленні від себе творіння - ідентичності, які з нею не зв'язані і за які вона відповідальності не несе. Насправді у віртуальних проекціях ідентичності людина розкриває себе, свої можливості, про які навіть не знала» [8].

Відчуття максимальної можливості самореалізації особистості яскраво представлена в Інтернеті. Як відзначає Д. Белл, «сучасна культура визначається екстраординарною свободою вишукування у світовій скарбниці і поглинанням будь-якого стилю, на який наштовхується. Така свобода походить з того факту, що осьовим принципом сучасної культури є вираження і перетворення «Я» заради досягнення самореалізації та самоздійснення. Це вихід за рамки всього досвіду, немає нічого забороненого, усе повинно досліджуватися» [4, с. 260]. Це дає підстави розглядати Інтернет мережу як певну соціальну лабораторію по створенню і перебудові особистості.

Доволі далекоглядні ідеї висловив японський дослідник інформаційного суспільства Й. Масуда, який сформулював ідеї майбутнього суспільства і свободи людини. Він звертає увагу на ідею свободи самореалізації особистості. На думку дослідника, майбутнє суспільство не зможе відбутися, якщо не буде реалізована свобода кожного задовольняти потребу в самореалізації. «Інформаційне суспільство відкриває нове поняття свободи і рівності, що втілюватиме свободу прийняття рішень і рівність можливостей. Найбажанішою свободою буде та, яка передбачає вільний вибір людиною напряму реалізації цінності часу в процесі використання доступного для неї майбутнього часу. Назвемо це «свободою рішення». Йдеться про вибір цілеспрямованої дії і право кожного вільно визначати, як використовувати майбутній час для досягнення мети» [12, с. 43]. Таким чином, під самореалізацією дослідник розуміє потребу визначити та реалізувати цінність часу. Однак сучасні технології привносять суттєві зміни у відчутті перебігу часу. Швидкість, темпи життя, зумовлені розвитком сучасного суспільства, вимагають «блискавичної реакції», здатності швидко змінюватись, адаптуватись, переорієнтовуватись. Е. Тофлер у творі «Шок майбутнього», зазначав, що всі соціальні структури похитнуло прискорення - важлива і в той же час не зрозуміла соціальна сила. Мислитель підкреслює, що це не лише збільшення швидкості змін, які існували завжди, а свого роду виклик, з яким стикається людство, наслідки якого передбачити важко: «Адже прискорення змін - це також і психологічний фактор. ...швидкість змін, котра збільшується порушує нашу внутрішньо рівновагу, перетворюючи спосіб переживання життя. Зовнішнє прискорення перетворюється у внутрішнє прискорення» [13].

Сама людина сьогодні дуже зацікавлена в прискоренні часу. В його динаміці вона хоче більше споживати та встигнути, більше побачити і зробити, а для цього колишні темпи життя в жодному випадку не відповідають її сучасним вимогам, потребам і запитам, котрі випереджають навіть стандарти сьогодення. Вислів «Мені вже дев'ять років, а я й досі не була в Європі» [13], стає маркером життя. Швидкість особливо представлена в Інтернет-спілкуванні. Особливо популярним у Мережі є листування, для якого характерним є миттєве реагування на події. Такий тип комунікації є значно коротшим: записи з'являються,

виправляються, зберігаються й зникають. Це надає спілкуванню миттєвості, швидкості і дозволяє увійти в стан «аптайм» (тут і сьогодні), повніше сприймати комунікативну функцію. Масовому користувачу Інтернету важливо не збільшити прохідність інформації, перевірити її істинність. Важливо, «зробити гранично видимою свою присутність в Мережі» [5]. Мережеве спілкування зумовлює вироблення нових форм спілкування. Зміна формату і способу комунікації трансформує мову, продукуючи видозміну значень слова, появу нових лексем, зміну граматичної структури, спричиняє появу певних особливостей у стилях і жанрах. Сучасні технічні можливості дають змогу реалізувати такі форми текстових повідомлень, які раніше ніхто не міг передбачити. Нові форми комунікації орієнтуються на швидкість, простоту, ненормативне спілкування. Питання грамотності далеко не поширене явище в ньому. І, здавалося, було б дивно почути від лінгвіста думку, що «задля простоти і природності комунікації можна і потрібно порушувати мовну норму» [18]. Однак в Мережі ми дійсно фіксуємо таку закономірність. М. Кронгауз вважає, що люди, котрі у розмові виправляють співбесідника, надзвичайно ускладнюють комунікацію. «Освічена грамотна людина - це не та, яка володіє літературною мовою, а та, котра вміє переключатися на різні коди і підказки». «Для мене важлива комунікація» [18]. Слід відзначити, що відвідувачі Мережі не тільки адаптують власну комунікативну практику до мережевого спілкування та осягають специфіку нової культури, а і є повноправними суб'єктами її створення. Оскільки «світ бачиться таким, яким його подає образна комунікація» [10]. Глобальна мережа створює універсальні площадки, соціальні мережі, форуми, де будь-яка людина може відшукати найбільш комфортні умови для спілкування. Можна знайти людей з якими давно не спілкувалися, віднайти нових друзів, здійснити покупку, залишити коментар з приводу якоїсь події, при цьому маючи можливість завершити комунікацію у будь-який зручний для вас час. Це звісно надає відчуття свободи слова, дії в мережі. Однак чи можна говорити про свободу слова в мережі, в її класичному розумінні. Усно або ж письмово е промовлене слово підтверджується автором. Для електронного слова не існує фізичної автентичності ні автора, ні слова: якщо не підписаний текст, не можливо встановити, хто розмістив те чи інше висловлювання у Мережі. Більше того, саме слово може бути зміненим, знищеним, закрите паролем, переміщене в інше місце. Будь-які копії не гарантія автентичності, адже важко встановити чи це копія чи оригінал. «Тому електронне слово - не факт» [6].

Новий комунікаційний простір, котрий прийнято вважати простором свободи, може бути представлений та визначений і з іншої сторони, як простір «рабства», «коли всі дії людини повністю відслідковуються та контролюються» [11]. Даний підхід може навіяти спогад про роман Дж. Орвела «1984»: місто де в кожної людини був власний телевізор, який нагадував камеру спостереження. Це може нагадувати «Паноптікон» М. Фуко де принцип «бачити не будучи видимим» робить інспекторів вільними по відношенню до ув'язнених, за котрими вони спостерігають. Марк Постер трактує електронні бази як вдосконалений кіберпросторовий варіант Паноптікона - «суперпаноптікона». Але ця система носить інший характер: ті, за ким спостерігають, надаючи дані для збереження, стають головним фактором в процесі спостереження, і виконують цю роль добровільно [3]. Подорож, як прояв свободи, є більш насиченою і вдалою, коли представлена к Мережі. У новому комунікативному просторі людина стала більш відкритою і не боїться викладати в мережу інформацію про себе і своїх близьких. «Вони діляться своїми думками, коментують ті чи інші події, залишають відгуки і все це відкрито для інших користувачів мережі Інтернет, які, вже можна сказати, утворюють нове суспільство, в якому немає поняття «чужий» [16].

Однак така відкритість несе в собі небезпеки. В книзі «Шифропанки: свобода і майбутнє Інтернету» автори застерігають: «Ми ідемо до транснаціональної держави тотального нагляду. Вся інформація потрапить під контроль, її стануть безперервно відслідковувати і записувати, в результаті кожна людина буде ідентифікована, і новий істеблішмент отримає про вас повну інформацію - від дати народження до смерті. Як наслідок, нас чекає всезагальний контроль». Чи можлива свобода у такому випадку? Автори вважають, що ні. Звісно, що в кожній системі існують ті чи інші обмеження, однак у даному випадку людина втратить свободу. «Вільною буде бунтарська еліта, котра обізнана в технологіях» [1]. Вирішення даної проблеми автори вбачають у криптографії - закодованій комунікації.

Сучасна інформаційна епоха принесла нову цінність - «свободу інформації». Її не потрібно ототожнювати зі свободою слова, вважає сучасний мислитель Н. Харрарі [15]. Свобода слова була надана людині і захищала її право думати і говорити що забажає, а також право тримати язик за зубами, думати мовчки. Свобода інформації, навпаки, надана не людині. Вона надана самій інформації. Більше того, ця новоявлена цінність здатна зіткнутися з традиційною людською свободою слова, поставивши право інформації безперешкодно поширюватися вище права людей володіти даними і обмежувати їх поширення. Автор згадує А. Шварца, котрий вважав, що інформація хоче і повинна бути вільною, за що поплатився власним життям.

Таким чином, розглянувши специфіку нового комунікаційного середовища, можна ствердити, що на сьогодні відкритим та невирішеним залишається питання: в який же спосіб можливий захист прав та свобод особистості в інформаційному просторі. Адже в погоні за невпинним технологічним прогресом важливо не втратити особистість, її право на свободу дій та безпеку. Можливості, представлені новим комунікаційним простором, потребують відповідального користування, адже відкривають не лише нові шляхи до реалізації свободи (свободу слова, дії, самовираження, рівності, доступу до інформації тощо), а й шляхи зловживань правами людини: поширення висловлювань, що розпалюють ненависть та ворожнечу, жорстокого поводження з дітьми та підбурювання до тероризму.

Виникають проблеми регулювання вираження поглядів та інформації у контексті захисту свободи та прав людини. Слушними постають слова М. Кастельса «Якщо ви не потурбуєтеся про мережі, вони потурбуються про вас. Адже поки ви бажаєте жити в суспільстві, в даний час і в даному місці, вам доведеться мати справу з мережевим суспільством. Оскільки ми живемо в Галактиці Інтернету» [9].

свобода інтернет мережа комунікаційний

Список використаних джерел

1. Аппельбаум Д., Ассанж Д., Мюллер-Магун Э., Циммерман Ж., 2014. `Шифропанки: Свобода и будущее Интернета'.

2. Барлоу Дж. 1996. `Декларация независимости Киберпространства'.

3. Бауман З. 2006. `Свобода'.

4. Белл Д. 1996. `Культурні суперечності капіталізму', Сучасна зарубіжна соціальна філософія.

5. Гусейнов А.А. 1998. `Этика: учебник'.

6. Дацюк С. 1997. `Парадоксальная интенция свободы в Internet'.

7. Дзьобань О.П. 2015. `Віртуальні комунікації: до проблеми філософського осмислення сутності'.

8. Зудилина Н.В. 2012. `Манифестация идентичности в Интернете: виртуальные проекции'.

9. Кастельс М. 2001. `Галактика Интернет'.

10. Луман Н., 2005. `Медиа коммуникации', Москва: Логос.

11. Лях В., 2004. `Соціальні, особистісні та екзистенційні виміри свободи', Мультиверсум. Філософський альманах, №44, с.1-14.

12. Масуда Й. 1993. `Комп'ютопія', Філософська і соціологічна думка, №6, с.36-50.

13. Тоффлер Э., 2002. `Шок будущего', М.: «Издательство АСТ».

14. Фромм Э. 2017. `Бегство от свободы'.

15. Харари Ю. 2018 `Ноmo Deus Краткая история будущего'.

16. Штанько В.І. 2010. `Інтернет в комунікативному просторі сучасної культури'.

17. Эко У. 2007. `Утраченная укромность частной жизни', Полный назад! «Горячие войны» и популизм в СМИ, М.: Эксмо, 592 с.

18. Язык и коммуникация: новые тенденции. Лекция Максима Кронгауза', 2009. Электронная публикация: Центр гуманитарных технологий.

Размещено на Allbest.ru