Природа сучасного соціального конфлікту в аксіологічному аспекті

Размещено на http://allbest.ru

Вінницький кооперативний інститут

Природа сучасного соціального конфлікту в аксіологічному аспекті

Морозова Л. П., доктор філософських наук

Вінниця, Україна

Вступ

Постановка проблеми. В умовах суперечливого впливу глобалізації на формування нових форм суспільної організації ми стаємо свідками конфлікту інтересів глобального суспільства і цінностей людей, які донедавна вважалися уставленими. Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, торкаються усіх сфер життєдіяльності людини, проникають у її свідомість, змінюють систему переконань, моральні принципи, ідеали, інтереси, негативно впливають на систему соціальних механізмів формування цінностей молоді. Існуюча десятиріччями ціннісна система зруйнувалась, суперечливо та повільно формується нова. Особливістю трансформаційного процесу є те, що відтворюється він у зовні чітко окреслених рамках ціннісних орієнтирів. Їх відсутність визначена розмитістю моральних принципів.

Життєдіяльність особистості, роль яку вона відігравала в ефективному функціонуванні цієї системи, завжди була предметом уваги з боку суспільства. А це пов'язано із впливом суспільної системи на процес розвитку індивіда, становлення його особистості.

У наслідок трансформаційних процесів в Україні відбулися суттєві зміни в соціальній структурі суспільства, у стосунках між людьми, державою і ідеологією, у формах власності. Але досі залишаються невизначеними орієнтири майбутнього устрою держави, не розроблені критерії і норми суспільних відносин, дезорієнтована масова свідомість.

Духовне відродження народу України вимагає особливої уваги до світу цінностей молоді як майбутнього країни, гаранту суспільного прогресу.

Та чи відповідає він критеріям загальнолюдських цінностей, нормам, що панують у суспільній свідомості, які суттєво впливають на становлення особистості молодої людини. Без цих цінностей країну чекає безперспективне майбутнє.

В умовах глибокої кризи економіки, культури, ідеології, моралі, освіти і виховання наша молодь усе більше втрачає духовно-світоглядні орієнтири, не відчуває твердого ґрунту при формуванні життєвих планів, плутається в загальнолюдських цінностях.

Необхідність рішучого повороту до реальних, практичних завдань будівництва правової, демократичної держави, вирішення цілого комплексу політичних, соціально-економічних проблем, що виникають у зв'язку з цим, передбачає переосмислення всіх суспільних та індивідуально- особистих цінностей, формування на цій основі нової системи світоглядних орієнтацій.

У цьому процесі велику роль відіграють цінності та ціннісні орієнтації індивіда. Ми часто чуємо такі вислови, як: «зміна ціннісних орієнтацій», «переоцінка цінностей», «криза системи цінностей», «конфлікт цінностей». Це свідчить про те, що перебудовчі процеси торкнулися однієї зі складових суспільної свідомості - цінностей.

Наше суспільство повинне створити нову систему цінностей, яка б відповідала статусу незалежної, демократичної, суверенної держави. І від того, як швидко буде створена і запроваджена в життя нова система цінностей, залежатиме майбутнє нашої держави.

Мета. Соціальне значення вирішення даної проблеми, різноаспектність її дослідження, вимагає, на нашу думку, системного аналізу як самих феноменів «цінність», «ціннісні орієнтації», їх природи, сутності, взаємозв'язків усієї системи цінностей, так і тих соціокультурних трансформаційних процесів, які відбуваються у нашому суспільстві. Для цього необхідно розглянути і проаналізувати цю проблему на понятійно-категоріальній основі. Осмислити взаємозв'язок впливу системи цінностей на формування духовної культури індивіда, його потреби та інтереси, прослідкувати їх з позиції сучасного буття.

Аналіз останніх публікацій за проблематикою. в зарубіжній філософії аксіологічні проблеми і поняття «цінність» розглядалися у різноманітних аспектах: натуралізм (А. Мейнонг, Р. Перрі, Дж. Дьюї); психологізм (Дж. Александер, Т Парсонс та ін.); трансценденталізм (В. Віндель- банд, Г. Ріккерт); персоналістичний онтологізм (М. Шелер, М. Гартман та ін.); соціологізм (М. Вебер, Т Парсонс, та ін.); історико-мате- ріалістичний (К. Маркс, Ф. Енгельс).

Представники цих напрямків по-різному розглядали поняття «цінність», її сутність, природу, буття - то як біопсихологічну потребу людини, то як певні стандартизовані якості поряд з первинними (матеріальними) і вторинними (духовними), то як ідеальне буття, яке співвідноситься з трансцендентальною свідомістю, коли цінність «ідеальних» предметів не залежить від людських бажань і потреб.

Українські вчені: В. Андрущенко, В. Баранів- ській, В. Бех, Л. Губерській, М. Лукашевич, М. Михальченко, І. Надольний, М. Попович, А. Ручка намагалися проникнути в сутність «цінності» як соціально-філософської категорії, пізнати природу цінності, особливості її прояву в різних сферах буття. Цінність розглядалася філософами як позитивна або негативна значущість або явище, а також як нормативна, оцінна сторона суспільної свідомості. Функції категорії «цінність» розширились з дослідженням проблем етики вченими Л. Столовичем, В. Тугаріновим.

Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених цій проблематиці, методологічна база і понятійний апарат теорій «цінностей» та «ціннісних орієнтацій» виявилися недостатніми для того, щоб пояснити і передбачити механізм формування цінності у трансформаційний період. Потреби в теоретичних розробках, які б дозволили аналізувати динаміку формування ціннісних орієнтацій соціального суб'єкта та впливу елементів соціального середовища на формування його свідомості, особливо відчутними стають у наші дні в умовах пошуку причин неефективності проведення реформ.

соціальний конфлікт моральний україна

Виклад основних результатів та їх обґрунтування

Важливим елементом цієї культури є розуміння глибинної природи соціальної кризи, причин, що її породжують, суперечностей об'єктивного і суб'єктивного роду, що утворюють внутрішній механізм кризи і одночасно виступають гарантом можливості подолання кризової ситуації, джерелом соціальної надії. Соціальна криза - гострий прояв соціальних суперечностей, у ній відбивається різноманіття позицій різних соціальних сил суспільства, що реально конфронтують, зіткнення їх інтересів і ціннісно-нормативних систем. Проявляючись з різним ступенем гостроти, вона нерідко набуває характеру соціального конфлікту, тобто «діючої» суперечності, що реалізує себе у зіткненні конкретних носіїв цих самих суперечних інтересів, мотивів, бажань, сподівань.

Проблематика соціальної конфліктології, що осмислена концептуально, передбачає з'ясування таких взаємозв'язаних питань: суть соціального конфлікту сучасного суспільства і причин, що його породжують; специфіки прояву соціального конфлікту в контексті радикальних змін, що відбуваються в суспільстві; форми і методи розв'язання конфліктних ситуацій і досягнення соціальної злагоди.

Давно і ґрунтовно розроблена на Заході соціальна конфліктологія для нас виявилася новою справою. Суспільна свідомість у нашій країні довго формувалася зовсім в інших соціальних параметрах. Поняття «криза», «опозиція», «конфлікт», «консенсус», «політичний плюралізм», «протистояння» уявлялися, як правило, категоріями іншого, не нашого соціального світу. На превеликий жаль, ми виявились і теоретично, і практично непідготовленими до такого ходу подій.

З'ясування природи і суті соціального конфлікту як специфічного прояву суперечності суспільних відносин в «людському вимірі» вимагає врахування цілої низки взаємопов'язаних факторів.

Рівень буденної свідомості у вигляді конкретних прикладів бачення соціального конфлікту не дає змоги виявити глибини і конструктивної сили цього, безсумнівно важливого, чинника суспільно- історичного процесу.

Саме тому необхідним є звернення до філософського осягнення явища соціального конфлікту. Це дасть змогу виявити не тільки джерела його виникнення, а й класифікувати, що сприятиме розкриттю його суті, усвідомленню його ролі та значущості.

У філософії конфлікт - поняття, яке відображає стадію розвитку категорії «суперечність», коли існуючі в суперечності протилежності перетворюються на крайню форму свого самовизначення, тобто переходять у полярність, антагонізм, стадію досягнення відношень взаємовиключення [3, с. 11-12].

У сучасній філософії визначення соціального конфлікту тлумачиться: соціальний конфлікт як розбіжність соціальних та індивідуальних інтересів індивідів та соціальних груп, що охоплюють усі сфери людського життя, стосунків, насамперед економічних, соціально-політичних, культурно- побутових та особистих [1, с. 190].

Ці визначення дають можливість розглянути соціальний конфлікт з різних точок зору.

На нашу думку, найбільш прийнятним є таке визначення соціального конфлікту. Соціальний конфлікт - форма вияву антагоністичної суперечності, що виникає між суб'єктами суспільно- історичного процесу і яка потребує негайного розв'язання. Соціальний конфлікт - міра суспільних суперечностей, розв'язання яких зумовлює нову стадію як власного розвитку, так і суспільства в цілому.

Конфліктність - фундаментальна характеристика буття, вона неминуча та природна. Це своєрідна здатність перебувати в стані перманентної кризи. Саме тому ми і є свідками розшарування конфліктності, вона проймає всі сторони нашого життя. Конфліктність не тільки виникає ззовні, передусім вона має коріння в самій людській екзистенції, вона вплетена в життя людини, існує в ній безпосередньо, особисто переживається. Конфліктність, маючи своїм джерелом елементарні людські стосунки, супроводжує всю історію людства [2, с. 28].

Отже, конфлікти набувають просторово- часового характеру існування. Будь-яка конфліктна ситуація - це зіткнення сторін, це зіткнення світів, інтенцій, культурних цілісних утворень. Конфлікт «утворюється» людьми, вони його прибічники та учасники. Він виникає в результаті визначеної діяльності, як здійснення якого-небудь вибору. Загострення конфлікту означає зосередження уваги тільки на протиставленні та сприйнятті іншого, насамперед як чужого. Взаємовідношення людини та світу, які характеризуються поняттям конфлікт, - є результатом здійснення діяльнішого підходу, наслідком якого є окреслення цього відношення задля «олюднення» природи. Саме тому конфлікт розглядається як вихід з певної норми. Водночас це своєрідна дійсність виявлення відносин поза нормою.

Деякі аналітики дотримуються думки, що соціальний конфлікт - це лише тимчасовий стан суспільства, його вирішення можливе передусім раціональними засобами, а тому стає можливим досягнення такого рівня суспільного розвитку, коли соціальні конфлікти зникнуть.

Більшість же дослідників схиляються до думки, що конфлікти в суспільстві - це необхідна і достатня умова його існування. У цьому плані вони підтримують давню філософську традицію, відповідно до якої конфлікт є невід'ємною частиною буття, головним рушієм суспільного розвитку. А це значить, що конфлікт - не дисфункція, не аномалія, а норма відносин між людьми, природний елемент соціального життя, що дає вихід соціальній напруженості, енергії діяльності, породжуючи соціальні зміни різного масштабу.

Теоретичний же вимір конфлікту, як і будь- якого суспільного явища, можна описати за допомогою його характеристик: типу учасника та виду відносин. Даної класифікації дотримуються Р. Дарендорф, К. Боудинг, Г Зиммель, Л. Козер, Р. Мак і Р. Снайдер. Найбільш послідовна теорія типів конфліктів за даними критеріями розроблена Дж. Гатьтунгом, що відокремлює особистісний, міжособистісний, внутрішньонаціональний і інтернаціональний конфлікти. М. Дойч запропонував класифікувати конфлікти за видом учасників і за видами відносин в такий спосіб: внутрішній і міжособистісний; внутрішній і міжгруповий, внутрішньо-національний і міжнародний.

Типологія М. Дойча дає змогу визначити рівні конфліктів, що можуть бути корисні на практиці, а саме:

- Особистісний рівень конфліктів. Проблеми, що виникають у цьому випадку, обмежуються рівнем індивідуальної свідомості, ареною боротьби стає внутрішній світ людини, тобто цей конфлікт можна назвати суто психологічним. Конфлікт цього рівня має наявність факту існування будь- якої форми суперечності, що має антагоністичний характер. У цьому випадку фрустрація призводить до зміни поведінки людини.

- Міжособистісний рівень. Між двома або декількома членами визначеної групи виникає конфлікт, в який включається декілька особистостей, що не входять до даної групи. Міжособистісні відносини - це суб'єктивно пережиті взаємозв'язки між людьми, що об'єктивно виявляються в характері та засобах взаємного впливу в процесі спільної діяльності та спілкування.

- Міжгруповий рівень конфлікту. Характеризується порушенням звичайних відносин між соціальними групами, тобто порушенням об'єднання індивідуальних уявлень у деяке ціле, якісно відмінне від складових його елементів.

Міжнаціональні конфлікти викликані причинами, пов'язаними із соціально-економічним розвитком, рівнем життя в різних регіонах країни, політичною ситуацією в них.

Міжнародні конфлікти являють собою боротьбу між двома державами та їх коаліціями. Може також з'явитися конфлікт між державою та групою держав. Коаліції держав можуть нараховувати декілька та більше учасників. Це справляє досить істотний вплив на характер міжнародного конфлікту.

На нашу думку, враховуючи типологію М. Дойча та виходячи із соціологічних і соціально-психологічних цілей, зручно розглядати конфлікти за їх спрямованістю в процесі виробництва, тобто відносин у системі керівник - підлеглий. Ці конфлікти називають вертикальними. Горизонтальні відносини можливі, наприклад, між керівниками незалежних один від одного підрозділів, що мають різний або однаковий статус, чи керівниками підрозділів, взаємно підпорядкованих один одному за різними функціями.

Цілком працездатною є й інша класифікація соціальних конфліктів. Більшість вчених вважає, що конфлікти можна розрізняти за сферою суспільної діяльності на: політичні конфлікти, що в свою чергу поділяються на внутрішньополітичні і зовнішньополітичні; національні конфлікти, що поділяються на територіальні, мовні, міжконфесійні; виробничі конфлікти, що пов'язані з проблемами підпорядкування і підпорядкованості, страйків, поведінки конфліктуючих сторін; сімейні конфлікти, що мають емоційно-психологічні джерела: суперечності між батьками та дітьми, розірвання шлюбу і його соціальні наслідки, зокрема, виховання дітей у неповних сім'ях; побутові конфлікти, що виникають на вулицях, у чергах, у транспорті.

Розглядаючи питання конфлікту, ми бачимо, що «конфлікт - це соціальна патологія, істотний відступ від норм. Існують прості форми конфліктності, а також складні, що являють собою переплетення простих, а саме:

- бойкот - боротьба, що полягає в повній або частковій відмові, припиненні або відхиленні від дій, котрі можуть виявитися корисними для протилежної сторони; Розрізняють економічний, політичний, товариський бойкот;

- саботаж - боротьба, найчастіше прихована «диверсійна» за своїм характером, у ході якої використовуються такі засоби, як дезінформація, підрив авторитету супротивника;

- цькування - боротьба, в ході якої ослаблюється, компрометується супротивник, що обмежує його можливості ведення боротьби в своїх інтересах;

- словесна агресія - форма боротьби, що використовує звинувачення, образи;

- дискредитація, поширення пліток, слухів про супротивника, його негативні якості як політика, керівника, сім'янина, тобто говорячи коротко, ведення «чорної» пропаганди;

- суспільний протест - публічні дії з метою вираження несхвалення стосовно когось або чого- небудь;

- бунт за своєю природою близький до суспільного протесту, але його відрізняє стихійність і, як правило, короткочасність і крайня агресивність;

- соціальна революція - процес швидких якісних змін, істотних перетворень суспільно- політичного характеру.

- війна - тотальна боротьба. Між великими суспільними групами, що ведеться за допомогою зброї.

Виділяють конфлікти низької, середньої та високої інтенсивності. Конфлікт низької інтенсивності відбувається у формі суперечок між опонентами. Конфлікт найвищої інтенсивності завершується фізичним знищенням однієї з сторін. Конфлікт може мати конструктивні та деструктивні функції. Залежно від співвідношення позитивних та негативних елементів у конфліктах їх поділяють на: конструктивні, які мають позитивні та негативні наслідки одночасно, і деструктивні.

В залежності від складу суб'єктів, кількості сторін, рівня насильства, міри гостроти. Існують антагоністичні, неантагоністичні, основні і неосновні, реалістичні й нереалістичні, закриті та відкриті конфлікти.

Найважливішою основою для визначення типу і виду конфліктів є суперечності. Інші класифікації характеризують конфлікти з позиції їхньої форми, але не змісту. Тому для діагностики такого складного соціального явища, як конфлікт доцільно використати поліваріантну класифікацію, яка передбачає незалежні критерії дистрибуції за змістом та формою.

Класифікувати конфлікти за формою можливо за такими основами: по-перше, за тривалістю перебігу: короткочасні, середні, затяжні; подруге, за масштабом: локальні й широкі; по- третє, за інтенсивністю, глибиною й можливістю регулювання: радикальні, часткові; по-четверте, за характером і формою прояву: суперечки, суперництво, дискусія, страйк, протест, збройні зіткнення тощо; по-п'яте, за емоційним впливом на учасників:сильні, слабкі; по-шосте, за сприйняттям конфлікту учасниками:дійсний, умовний, помилковий, зміщений; по-сьоме, за співвідношенням позитивних і негативних результатів.

В умовах переходу до ринкових відносин конфлікти набувають різних ситуативних особливостей, таких, які раніше і не спостерігалися, але всі вони, так чи інакше, являють собою сполучення простих і складних його форм. У цих умовах керівникам підприємств і організацій, фахівцям із соціальних проблем керування потрібно знати, як розвиваються відносини в їхніх організаціях, уявляти, в якій стадії напруженості знаходяться ці відносини.

Висновки

Соціальні конфлікти відіграють надзвичайно важливу роль у житті суспільства, в його становленні та розвитку. А тому соціальні конфлікти ні в якому разі не можна розглядати тільки як неминуче зло, як соціальну патологію, яка деструктивно впливає на суспільство і яку можна раз і назавжди викреслити із соціуму. Ми не пропонуємо розглядати соціальні конфлікти як добро, а лише наголошуємо, що вони є особливим типом соціальної взаємодії, а не «патологічним відхиленням» від норми.

Саме тому соціальні конфлікти сприймаються нами як неминуча даність. Сама природа конфлікту закладена в природі суспільства. Адже люди, які складають даний соціум, мають свої інтереси, уподобання, цінності, погляди, які так чи інакше можуть не збігатися з уявленнями інших людей.

Одночасно поданий аналіз ні в якому разі не закликає до пасивного ставлення до конфлікту. Адже його обов'язково потрібно розв'язувати. В цьому допоможе знання закономірностей виникнення та розвитку конфлікту, а також окреслення різних шляхів його подолання.

При цьому філософія постійно продукує думку, що будь-яке розв'язання соціального конфлікту передбачає появу нової форми його існування. І так буде завжди, поки існує соціум.

Список використаних джерел / References

1. Андрущенко, ВП., Михальченко, МІ., 1996. `Сучасна соціальна філософія', К.: Генеза, 368 с.

2. Афанасьев, ИГ, 1986. `Социальные ценности и ориентации личности', М.: Мысль, 57 с.

3. Сторіжко, ЛВ, 2005. `Проблеми соціальної адаптації особистості в сучасному психоаналізі', Практична філософія, №1, с.11-19.

1. Andrushenko, VP., Mihalchenko, MI., 1996. `Suchasna socialna filosofiya', K.: Geneza, 368 s.

2. Afanasev, IG., 1986. `Socialnye cennosti i orientacii lichnosti', M.: Mysl, 57 s.

3. Storizhko, LV, 2005. `Problemi socialnoyi adaptaciyi osobis- tosti v suchasnomu psihoanalizi', Praktichna filosofiya, №1, s.11-19.

Анотація

Природа сучасного соціального конфлікту в аксіологічному аспекті. Морозова Л. П., доктор філософських наук, професор, професор кафедри економічної теорії, фундаментальних та соціально-гуманітарних дисциплін, Вінницький кооперативний інститут (Вінниця, Україна)

Проаналізована проблематика соціального конфлікту, з'ясована його суть, причини виникнення, прояв, методи розв'язання і досягнення соціальної злагоди. Висвітлено філософське осмислення соціального конфлікту. Розкрито джерела виникнення конфліктів, здійснено їх класифікацію, що сприяє розкриттю їх суті, усвідомленню ролі та значимості.

Соціальні наслідки конфліктів, їх функціональна спрямованість знаходяться в центрі уваги вчених. Розглянуто та проаналізовано різні підходи при визначенні соціального конфлікту.

Доведено, що за своєю суттю конфлікт -- це різноплановий, поліструктурний процес виникнення, взаємодії та трансформації глибинних чинників людської діяльності (потреб, інтересів, цінностей і т.д.). Він уособлює діалектику людського буття, його суперечливість, динаміку, взаємозв'язки між окремими індивідами і соціальними групами.

Підкреслюється, що безпосередньою основою конфлікту є суперечність інтересів людей, яка визначається подвійною природою самого інтересу.

Ключеві слова: цінності, ціннісні орієнтації, конфлікт, конфліктність, соціальні зміни.

Annotation

The nature of modern social conflict in the axiological aspect. Morozova L. P., Doctor of Philosophy, Professor, Professor of the Department of Economic Theory, Fundamental and social and humanitarian disciplines, Vinnitsa cooperative institute (Vinnitsa, Ukraine),

In this article, the problems of social conflict, regarding its essence, causes of occurrence, manifestation, solution methods and the necessity of the social agreement's achievement, are analyzed. The philosophical comprehension of social conflict is highlighted. The sources of conflicts have been disclosed, their classification has been proposed in order to reveal their essence and to understand the role and significance as well.

Social consequences of the conflicts and their functional orientation were at the center of the scientists ' attention. Different approaches for the social conflict's determination were considered and analyzed.

Keywords: values, values orientation, conflict, conflict, social change.

Размещено на Allbest.ru