Метод обґрунтованої теорії у дослідженні практик шлюбно-сімейного партнерства та батьківства

Виявлені зв'язки між категоріями: «мотивація» та «самореференція», «цінність» та «самореференція», «функція» та «самореференція» вказують на взаємозумовленість процесів - конструювання практик та самореференції ідентичностей. Результат дослідження вказує на особливість феномену самореферентної ідентичності, що розкривається у різності її моделей:

1) модель «мімікрійної» самореферентної ідентичності утворена як наслі - дування засвоєних у процесі соціалізації седиментованих знань про соціальну норму стосунків у сім'ї, шлюбі, батьківстві. У ній змістовно представлені такі категорії, як «приписи», «норма», «стереотипи», «цінності» та «функції» класично-традиційної сім'ї, патерни поведінки, що наслідують досвід стосунків подружжя. У цій моделі загострюються відчуття належності / неналежності, відповідності / невідповідності соціальному статусу і патернам нормативної поведінки відносно культурно заданих рольових ідентифікацій і тим, як це від - чуває і переживає особистість, намагаючись конструювати свою ідентичність. Відбувається порівняння себе з образами суб'єктів у ролях матері, дружини, жінки. Сприйняття норми через примус відповідності тим чи іншим стандартам функціонально-рольової інтеракції в шлюбно-сімейних практиках вказує на розмитість рольових ідентифікацій по відношенню до себе, що супроводжуються емоційно негативними переживаннями. У цьому специфічному змісті комунікативних ситуацій, що мають місце в практиках цивільного партнерства, нуклеарної / бінуклеарної сім'ї, самореференція множинних ідентичностей не проявляється, залишаючи «мімікрійну» модель на межі розриву між тим, що «треба, але є мені чужим» і тим, що «є моїм, але не є правилом для всіх»;

2) модель «стилізованої» самореферентної ідентичності утворена із вибірково засвоєних седиментованих знань, що виявляються як стилізовані під норму змінені конструкти практик партнерства і батьківства та конструйовані в них множинні ідентичності. У ній змістовно представлені стандарти дихотомії чоловіче / жіноче як такі, що в уявленнях суб'єктів про себе увиразнюють ситуацію, коли «ти це робиш і я це роблю», тому що ми соціалізовані на стерео - типах: стать-гендер-ідентичність, але при цьому кожен відстоює свою межу приватності / автономності. Це дозволяє подружжю / партнерам «вибірково фрагментарно» виявляти типи самореферентних ідентичностей, іманентні комунікативним ситуаціям. Так, особистісно значущі ситуації, пов'язані із усталеним способом життя (традиції клубних вечірок з дівчатами; чоловічі за - хоплення, пов'язані із переглядом спортивних змагань, тощо) вказують, що самореференція ідентичностей здійснюється за умови віддаленості / автономності від стандартів рольової поведінки, зумовлених «статусом». «Стилізованість» моделей ідентичностей розкривається у цілеспрямованому поєднанні різних типів ідентичностей, що розкриваються в різних сферах життя партнерів: господарській, сексуальній сфері відпочинку та ін. По відношенню до себе це виражається у прийнятті своєї різності через множинні ідентичності, що мають місце в практиках цивільного партнерства, моносім'ях, дистантних сім'ях;

3) модель «інклюзивної» самореферентної ідентичності утворена внаслідок самопізнання, самовизначення і самоздійснення шляхом експериментування в окремих сферах сімейних практик (сексуальній, господарській, виховній, репродуктивній). Пов'язана із наголошенням індивідуальності, а тому опозицією до традицій, ритуалів, функціонально -рольових стереотипів. «Інклюзивна» модель артикулює свою самобутність і несхожість у різноманітності стосунків, дій, вчинків в різних сферах подружнього/партнерського життя. Що - би почувати себе комфортно, бути конкурентоспроможним, економічно само - стійним і вільним від побутових клопотів, модель «інклюзивної» самореферентної ідентичності змінює норми і утворює свої правила дій / взаємодій у подружжі / партнерстві, увиразнених у практиках кар'єрних / бікар'єрних шлюбів, гостьових шлюбів, сімей вихідного дня, поліаморних партнерствах.

4) модель «транспарентної» самореферентної ідентичності орієнтована на вільне, автономне, прозоре самотворення і самоздійснення в практиках шлюб - но-сімейного партнерства та батьківства. Змістовно зазначена модель представлена такими суб'єктивними компонентами індивідуально-особистісних і емоційно-чутливих предикторів, як «смисл», «почуття», «духовна близькість», «свобода», що пов'язані із самовизначенням і самоздійненням множинних ідентичностей. Індикаторами моделі «транспарентної» самореферентної ідентичності є непрогнозованість і не поступальність у бажанні «жити для себе» і «бути самим собою».

Висновки

Таким чином, процедура обґрунтованої теорії, примінена до текстів наративних історій, в рамках котрих відбувається самореференція ідентичностей, висвітлила проблематизації, що виникають у відповідь на гендерно означені ролі, функції шлюбу, усталені сімейні цінності, стосунки подружжя / партнерів, відчутний смисл яких розкривається у різних смислах практик. Охарактеризовано моделі самореферентних ідентичностей, що відображають особливості взаємообумовленого конструювання автонаративів як фрагментів конструйованих практик. У такий спосіб забезпечується самоопис ідентичностей в практиках і здійснення в цьому самоописі опису наративних історій, що увиразнюють їхні індивідуальні ціннісні смисли, відповідно до яких здійснюються дії / взаємодії та стратегії. Вони скеровують дослідницьку увагу на самореферентні ідентичності відносно тих комунікативних ситуацій, в яких вони себе сприймають, надаючи їм особистісної значущості. У процесі дослідження практик шлюбно-сімейного партнерства та батьківства нами з'ясовано, що стаціонарні основи утворення ідентичності на дихотомії чоловіче / жіноче змінюються на дискурсивно утворені множинні самореферентні ідентичності, «недовіра» до одного метанаративу зводиться до поліфонії різних практик, які відтворюють іншу систему норм і правил у суспільстві, забезпечуючи свою легітимність.

Відтак, в отриманих відповідях на поставлені завдання зафіксовано моделі самореферентних ідентичностей, та немає пояснення тому, що в окремих практиках фіксуються різні комбінації моделей і типів самореферентних ідентичностей, що розглядаємо як перспективу подальших розвідок у даному напрямку.

Література

1. Васильченко О. М. Репродуктивна поведінка особистості. Соціально-психологічний аналіз: науч. моногр.. Луганськ: Ноулідж, 2013. 547 с.

2. Кочубейник О. М. Дискурсивні процеси: як конструюється асиметричність соціальної реальності? С. 82-96. URL: irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?..pdf.

3. Кутузова Д. А. «Быть семьей»: взгляд с точки зрения социального конструкционизма». Постнеклассическая психология. Социальный конструкционизм и нарративный подход. 2005. № 1 (2). С. 72-93. URL: http://narrativepsy.narod.ru/num1-2005.html.

4. Савельєва Ю. М. Соціально-філософське осмислення сімейних зв'язків в епоху мережевого суспільства: схід проти заходу. Теорія і практика управління соціальними системами. 2015. № 1. С. 29-35.

5. Nedbalkova, Katerina. Rendering Gender in Lesbian Families: A Czech Case. DeCentring Western Sexualities: Central and Eastern European Perspectives / In Robert Kulpa and Joanna Mizielinska (Eds.). London: Ashgate, 2011. Р. 133.

Размещено на Allbest.ru