"Постправда", інформаційні маніпуляції і політика протидії інформаційним загрозам

Размещено на http://www.allbest.ru/

У статті розглядаються проблеми постправди та основні інформаційні маніпуляції. Проаналізовано теоретичні підходи до визначення сутності поняття «постправда», та охарактеризована політика протидії інформаційним загрозам.

Ключові слова: постправда, маніпуляція, інформаційні загрози.

The article deals with the problems of post-truth and basic informational manipulations. The theoretical approaches to the definition of the essence of the concept of «post-truth» are analyzed, and the policy of counteraction to information threats has been characterized.

Key words: post-truth, manipulation, information threats.

постправда маніпуляція інформаційний загроза

Постановка проблеми. Основним елементом сучасного інформаційного суспільства в кожному його вимірі є інформація. Саме вчені передбачали небезпеку стрімкого поширення інформації, на ґрунті чого з'являться численні маніпуляції, і застерігали від подальшого розвитку суспільства на основі дезінформації. Актуальними сьогодні постають проблеми дослідження інформаційних маніпуляцій та протидії інформаційних загроз.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Сьогодні в авторитетних світових виданнях є вже досить багато публікацій на цю тему таких авторів, як К. Вайнер, Д. Робертс [5], А. Ґопалакрішнан, В. Девіс, В. Гевін [3], Дж. Харсін [4], Р. Хавт [6] і багатьох інших.

Метою статті: є питання та критичний аналіз феномена постправди в сучасному публічному дискурсі. В статті робиться огляд тих підходів, що найчастіше трапляються в публічному обговоренні цього явища, намагається окреслити його зміст і значення для людини. Ідеться про нове явище, яке вимагає подальшого осмислення та наукового обґрунтування. Проаналізувати та дослідити процеси інформаційних маніпуляцій і політику протидії інформаційних загроз.

Виклад основного матеріалу. У сучасному суспільстві постправда як спосіб емоційного впливу на аудиторію знаходить все більшого поширення. Наша свідомість постійно стає об'єктом маніпулювання з боку величезної кількості інструментів, таких як ЗМІ, Інтернет, кінематограф.

Редакція Оксфордського словника визначила слово «постправда» головним словом 2016 року, зв'язавши з подіями Брексіта і обранням Трампа. Хоча саме походження терміна приписують австралійському письменникові - Грегорі Девіду Робертса, який використовував його в 2010 році.

Визначення post-truth, дане укладачами Оксфордського словника, має на увазі об'єктивний характер truth, тому в якості кальки слід використовувати не слово «постправда», а слово «постістіна». Приставка «пост-» має на увазі, що те чи інше поняття, про давнє дуже важливим, втратило свою значимість. Відповідно, «епоха постістіни» - це час, коли істина втратила цінність для суспільства. Слово «постправда» описує епоху розвитку масових комунікацій, коли істина стає неважливою [2].

А «політика постправди» - це тип політичної культури, в якій дискурс в основному формується через звернення до емоцій і особистим переконанням аудиторії, повторення однієї і тієї ж аргументації, завзяте ігнорування об'єктивних фактів, що суперечать заданої концепції [1].

«Постправда» описує ряд явищ:

¦ засилля безпринципною пропаганди, коли у людей часто немає бажання шукати альтернативні джерела інформації;

¦ недовіра до експертів (і їх здатності / можливості бути об'єктивними).

¦ нездатність висловлювати думку і наводити аргументи і, одночасно, небажання інших ці аргументи слухати (соціально-політична німота і глухота);

¦ поділ на «наших» і «ненаших» визначається не расової, не національною, чи не классовою приналежністю, але тільки переконаннями;

¦ фактично спостерігається новий виток «готтентотской моралі»: «Зло - це коли сусід вкрав у мене корову, добро - коли я вкрав у сусіда корову»;

¦ тролінг і буллінг (форма соціальної провокації / знущання в мережевому спілкуванні);

¦ зросле значення ефектів натовпу (колективного несвідомого): так звана «авторитетна думка» трактується як об'єктивна.

Ще Фрідріх Ніцше в праці «До генеалогії моралі» в 1887 році писав: «Все на світі - питання інтерпретації. Все відносно. Істини немає, і все дозволено» [4, с. 327].

В даний час політика постправди стає переважаючою в багатьох громадських системах, де публічний дискурс формується заангажованими ЗМІ.

Якщо переходити до інформаційних маніпуляцій, то зростання обсягу інформаційних потоків, можливості негайної зворотного зв'язку вплинули і на область політичної діяльності, стимулюючи науковий і практичний інтерес до вивчення нових видів політичної активності в мережі [6, с. 18].

Термін «маніпуляція» - означає прихований вплив на мотивацію людини з метою зміни поглядів і поведінки незалежно від власних інтересів і світогляду. Традиційно ангажовані ЗМІ завжди користувалися прийомами маніпуляції, такими як:

¦ штучне створення порядку денного;

¦ спрощення і замовчування проблем;

¦ дроблення інформації і фрагментарність подачі

інформаційних повідомлень;

¦ Маніпуляція може виражатися: у формулюванні питань, в підстановці дат проведення, у перенесенні властивостей окремих явищ на цілком на всі досліджувальні події;

¦ Технології маніпуляції, що застосовуються в Інтернет-комунікаціях багато в чому копіюють технології традиційних ЗМІ: це «спрощення проблеми», наклеювання ярликів», використання «стверджувальних заяв», лякають тим, тим відволікаючих від важливої політичної проблеми повідомлень, зменшення значущості теми і інші;

¦ одночасна подача суперечить інформації;

¦ вкидання лише частини інформації, який змушує додумувати індивіда в потрібному для себе руслі;

¦ агресивний стиль подачі інформації (нагнітання страху, агресії);

У зв'язку з цим можна відзначити, що в епоху Постправди смисловий зміст (контент) втрачає значимість на користь кліпових маніпуляцій. Велика кількість і фрагментарність інформації, що продукується Інтернетом, в несистематизированном вигляді ускладнює для адресата пошук смислового значення переданого повідомлення, що робить його психологічно-втомленим і вразливим, перетворюючи в об'єкта маніпуляції.

Соціальні мережі - це простір «фейкування», соціальних переживань і хвилювань, простір міжнародних скандалів. Жертвами інформаційних нападів стали багато держав. Для прикладу, були обрані три держави: Франція, Китай, Бразилія.

Почнемо з Франції: наприклад, напередодні партійних виборів кандидата в президенти від правого крила розгорнули кампанію, в ході якої політика Алена Жюппе звинувачували у зв'язках з мусульманами. Під час первинних виборів історію роздули, підносячи Жюппе як соратника братів-мусульман, назвавши його «Алі Жюппе». Сам політик говорив, що проти нього запустили «огидну кампанію», що в дійсності було фейком як було доведено пізніше.

Також прикладом є терористичні атаки в Парижі в 2015 році вони стали предметом різних домислів і теорій змови. У Франції не вщухає і конфлікт, пов'язаний з фейковими інформаційними веб-сайтами, які пропагують відмову від абортів.

Китай: Проблема фейковий новин існує в Китаї вже більше десяти років: нерідко люди, які представляються журналістами, вимагають у компаній гроші, погрожуючи написати про них негативні матеріали. Одного разу стався скандал: працівникові ЗМІ заплатили більше 70 тис. доларів, щоб він розкритикував компанію-виробника будівельного устаткування, що призвело до падіння вартості акцій організації. Влада скористалася подібними випадками, щоб виправдати заборону на великий спектр контенту.

Зовсім недавно високопоставлений урядовий чиновник запропонував створити базу даних для встановлення осіб інтернет- користувачів, щоб вони могли бути «винагороджені або покарані».

Китай жорстко контролює багато закордонних веб-сайтів: доступ до Facebook, Google, Twitter і YouTube заблокований системою, відомою як «Великий китайський файрвол».

Бразилія: У Бразилії проблема фейкових новин стала збільшуватися після переобрання на другий термін президента від лівої партії Ділми Русеф в 2014 році і подальшого скандального імпічменту, який викликав суспільний резонанс. За повідомленнями бразильської служби «Бі-бі- сі», з початку процедури імпічменту в квітні 2016 року, яку Русеф і її прихильники називали державним переворотом, три з п'яти новин, якими поділилися найбільше користувачів, виявилися фейковий. Саме у минулому році провідна бразильська журналістка Тай Нелон заснувала ресурс Aos Fatos («До фактів») - це перший в країні сайт перевірки фактів.

Фейкові новини - одна з найбільш широко обговорюваних проблем у світовому співтоваристві. На даний момент платформи поки не навчилися фільтрувати, ніж діляться користувачі. І невідомо, як це буде відбуватися надалі.

Висновки. Підсумовуючи, можна зазначити, що ми живемо в епоху розвитку масових комунікацій, коли істина перестає бути принципово важливою. Постправда - це явище, що виникає в публічному просторі й полягає в особливому акцентуванні на емоційному аспекті публічної дискусії, одночасно маргіналізуючи сферу фактів. Феномен «Постправди» і супроводжуючі його інформаційні маніпуляції ведуть до збільшення числа загроз національній безпеці, пов'язаних з поширенням фейковою інформацією.

На жаль, політика держав, спрямована на протидію інформаційним загрозам залишається переважно реактивної, а тому слабкою і несистемною.

Список використаних джерел :

1. Ланюк Є. Постправда як чинник симулятивної деконструкції соціально-політичного і культурного порядку в інформаційному суспільстві. Збруч. 2017. URL: https://zbruc.eu/node/64267 (дата звернення 05.02.2019).

2. Шушпанова І. «Постправда» в соціальній реальності: ризики та загрози. Соціологічні дослідження. 2018. № 12. С. 94-104.

3. Gewin V. Communication: Post-truth predicaments. Nature. 2017. № 2. Р. 425-427.

4. Harsin J. Regimes of Posttruth, Postpolitics, and Attention Economies. Communication, Culture & Critique. 2015. № 8. Р. 327-333.

5. Roberts D. Post-truth politics. «Grist» Apr 1,

2010. URL: http://grist.org/article/2010-03- 30-post-truth-politics/

6. Rabin-Havt A. Lies, Incorporated: The World of Post-Truth Politics. «Paperback». April 19, 2016. URL: https://www.amazon.com/Lie s-Incorporated-WorldPost-Truth- Politics/dp/0307279596.

Размещено на Allbest.ru