Громадська думка та проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні: теоретичні та практичні аспекти соціального захисту

Руденко Т.П.,

кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, Національний технічний університет України "КПІ імені Ігоря Сікорського" (Україна, Київ)

Потіщук О.О.,

кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, Національний технічний університет України "КПІ імені Ігоря Сікорського" (Україна, Київ)

Анотації

У статті розглядаються проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні, ставлення громадськості до них та проаналізовано державні механізми соціального захисту постраждалих в результаті збройного конфлікту. Мета дослідження полягає у визначенні проблем внутрішньо переміщених осіб, впливу засобів масової інформації на формування громадської думки стосовно такої соціальної групи населення та особливостей соціального захисту внутрішньо переміщених осіб. Застосовані методи: у досліджені використовуються загальнонаукові методи, філософські принципи системності, взаємозв'язку явищ дійсності. Основні одержані висновки: 1) визначено, що основними проблемами внутрішньо переміщених осіб є соціальне забезпечення, проблеми з працевлаштування, житлово-побутові, матеріальні та психологічні проблеми; 2) розглянуто роль волонтерських організацій у сприянні інформаційному забезпеченню, надані медичної, матеріальної допомоги та моральній підтримці постраждалим від збройного конфлікту; 3) визначено, що до реабілітаційної роботи повинні залучатись різні відомства з надання постраждалим соціальної, матеріальної, психологічної, юридичної допомоги; 4) визначено що, програма реінтеграції для внутрішньо переміщених осіб повинна бути спрямована не лише на підтримку їх зайнятості, а й сприяти соціально-економічному розвитку місцевих громад; 5) результати дослідження стануть підгрунтям для подальшої розробки та вирішення проблем внутрішньо переміщених осіб, їх соціального захисту. переміщений державний конфлікт

Ключові слова: громадська думка, соціальний захист, соціальна політика, внутрішньо переміщені особи, адаптація, права та гарантії, засоби масової інформації, державні програми, державні інститути.

In the article is considered the problems of internally displaced persons in Ukraine, the public attitude towards them, and state mechanisms are analyzed social protection of the victims of the armed conflict. The purpose of scientific research is to identify the problems of internally displaced persons, the impact of the mass media information on the formation of public opinion on such a social group of population and the features of social protection of internally displaced persons. Used methods: scientific methods, philosophical principles of the system, intercommunication of all phenomena of reality, are used in research. Basic got results: 1) t is determined that the main problems of internally displaced persons are social security, employment problems, housing, material and psychological problems; 2) the role of volunteer organizations in promoting information support, medical, material assistance and moral support for victims of armed conflict has been considered; 3) it is determined that various rehabilitation agencies should be involved in providing social, material, psychological, legal assistance to the victims; 4) it is determined that the reintegration program for internally displaced persons should aim not only at supporting their employment, but also at promoting the socio-economic development of local communities; 5) the results of the study will be the basis for further development and solution of problems of internally displaced persons, their social protection.

Keywords: public opinion, social protection, social policy internally displaced persons, adaptation, rights and guarantees, mass media information, state programs, state institutions.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Громадська думка виступає однією з форм вираження соціальної оцінки, категорії яка визначає співвідношення певного явища, події чи факту з тими критеріями, що визначає індивід чи соціальна група. Незаперечною є її важлива роль у діяльності державних інституцій, громадських організацій, політичних партій та в житті кожної людини.

Громадська думка визначає реальний стан суспільної свідомості, настрої та інтереси більшості людей та актуальні проблеми суспільства. Засоби масової інформації є одним із головних інструментів її формування. Це перш за все телебачення, періодичний друк, система мережі Інтернет, що забезпечують обробку і передачу інформації аудиторії, впливаючи на утворення духовних цінностей та формуючи соціально-культурний простір.

Вона не повинна залежати від політичних замовників або соціальних інститутів, але часто відбувається маніпулювання суспільною свідомістю, при цьому громадська думка не репрезентує більшість аудиторії, але в той же час здатна впливати на систему цінностей, мораль та установки суспільства.

Внаслідок збройного конфлікту на Сході України в державі виникла нова соціальна проблема, яка пов'язана з внутрішньою міграцією населення. При цьому інформаційні джерела повинні включати соціологічні опитування щодо самопочуття людей, робити прозору оцінку державних послуг, якими користуються внутрішні переселенці, а також розкривати цілі, щодо подальших кроків держави, мати більш виважений характер, не обмежуючи права людини на вільний доступ до інформації та сприяти інтеграції та згуртованості суспільства, не допускаючи проявів дискримінації або надання привілеїв окремим групам або категоріям осіб, бути прозорими, відкритими по відношенню до дій влади та налагоджувати діалог з громадськістю, щоб подолати існуючий рівень недовіри до органів державної влади та забезпечити підтримку з боку громадян.

Мета наукового дослідження - визначення проблем внутрішньо переміщених осіб, впливу засобів масової інформації на формування громадської думки стосовно такої соціальної групи населення та особливостей соціального захисту внутрішньо переміщених осіб.

Реалізація даної мети передбачає вирішення поставлених задач:

- визначити основні проблеми внутрішньо переміщених осіб;

- розглянути роль волонтерських організацій у наданні допомоги переселенцям;

- проаналізувати роль засобів масової інформації у сприянні інтеграції внутрішньо переміщених осіб та підтримці місцевих громад;

- проаналізувати державні механізми соціального захисту постраждалих в результаті збройного конфлікту;

- визначити основні стратегії реінтеграції внутрішньо переміщених осіб.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, на яку спираються автори. Вивченню феномена громадської думки присвячені праці Б. Грушина, Є. Го- ловахи, Ю. Левади, Н. Паніної та інших, а серед українських вчених громадська думка є предметом досліджень О. Нельги, В. Полторак, Ю. Сурміна.

Проблеми внутрішньо переміщених осіб, їх соціальна адаптації поступово стають предметом наукового дослідження сучасних фахівців. Правові засади внутрішньо переміщених осіб досліджують А. Бреус, Л. Гуменюк, Б. Захаров, Ю. Лушпієнко, О. Позняк, Ю. Рогозян. Їх соціальні права вивчають К. Афанасьєв, О. Балакірєва, З. Кузнєцова, О. Панькова та інші.

Психологічні аспекти адаптації переселенців у центрі уваги О. Блинова, П. Волошина, І. Кирилюка, А. Тінякова, Л. Шестопалова та інших дослідників.

Регіональні чинники адаптації внутрішньо переміщених осіб досліджують О. Балуєва, В. Середа, В. Смаль, О. Шерман, М. Філяк та інші.

Проблемам інтеграції внутрішньо переміщених осіб в державній політиці присвячені роботи О. Ба- лакірєва, І. Карпова, С. Пирожкова.

Теоретико-методологічні та прикладні питання соціального захисту населення, підвищення його ефективності були і залишаються предметом дослідження українських вчених: С. Бандури, В. Бевза, Б. Гаєвської, А. Колота, М. Кравченка, О. Но- вікової, М. Чумаченка, Л. Шевченко та інших дослідників.

Права та гарантії у сфері соціального захисту населення, які контролюються державними інституціями є предметом дослідження наукових пошуків Н. Абакумової, А. Зубкової, Л. Лєбєдєвої, А. Соловйова, Є. Холостової, Р. Яковлева та інших.

Західноєвропейськими вченими розробляються економічні основи соціального захисту в умовах ринкових відносин, які визначені в дослідженнях Т. Ганслі, А. Зіденберга, В. Мітчела.

Аналіз робіт вітчизняних та зарубіжних вчених свідчить, що дослідження теоретико-методологічних та прикладних питань соціального захисту внутрішньо переміщених осіб мають неоднозначні підходи та висновки, що визначає актуальність та подальше дослідження даної наукової проблеми.

Виклад основного матеріалу дослідження. Слід зазначити, що громадськість як правило, цікавлять ті питання, отримані відповіді на які можуть бути різними, при цьому плюралізм думок, оцінок, суджень буде спонукати до конструктивного обговорення, дискусії. При цьому засоби масової інформації повинні бути незалежними від політичних лідерів та політичних організацій, сприяти відкритому діалогу, демократії. Вони повинні поширювати прозору інформацію, відкрито говорити про діяльність влади та відстоювати свободу слова. Як зазначає, Е. Ноєль-Нойман "засоби масової комунікації повинні володіти публіцистичною різноманітністю, тобто давати можливість повідати світу різні точки зору і думки" [3, с. 13].

Слід наголосити, що ситуація, яка склалася в країні у 2014 році супроводжується значними соціальними наслідками, які визначаються демографічною кризою, зростанням безробіття та погіршенням психологічного стану та здоров'я українців, а також появою, внаслідок збройного конфлікту нової соціальної групи населення як внутрішньо переміщені особи, що потребує відповідних дій з боку держави.

Крім того, основним джерелом інформації щодо вимушених переселенців є засоби масової інформації. Так, за результатами інформації ЗМІ до внутрішньо переміщених осіб своє ставлення формують 65 відсотків респондентів по всій Україні. Джерелом інформації ЗМІ є навіть для тих, хто сам безпосередньо спілкувався або спілкується із переселенцями. Організатори проведення моніторингу "Внутрішньо переміщені особи в дзеркалі регіональних ЗМІ" [4] визначають, що "журналісти мало уваги приділяють діям місцевої влади щодо вирішення проблем внутрішньо переміщених осіб, українські регіональні засоби масової інформації залишаються пасивними у висвітленні теми внутрішньо переміщених осіб, однак якість їх публікацій зросла" [5].

Не можна не відзначити й того, що активно реагували на проблеми, що склалися громадські та волонтерські організації. Ці організації налагоджували перевезення цивільного населення з зони конфлікту, допомагали у реєстрації та розміщені прибулих осіб, задовольняли їх мінімальні необхідні життєві потреби.

Так, наприклад, Міністерством соціальної політики було розпочато реєстрацію внутрішньо переміщених осіб з метою надання соціальної підтримки та допомоги у працевлаштуванні. Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 1 жовтня 2014 року було встановлено адресну щомісячну допомогу особам, які є переміщеними з районів збройного конфлікту, яка б покривала витрати на проживання та оплату житлово-комунальних послуг. Грошова допомога надається сім'ї та отримує її один з її членів, який надає письмову згоду, оформлену у довільній формі від інших членів родини. Розмір допомоги становить 884 гривні для непрацездатних осіб та 884 гривні на одну особу, члена сім'ї для працездатних осіб. Загальна сума допомоги на сім'ю визначається як загальна сума розмірів допомоги, розрахованої на кожного члена сім'ї, вона не може бути більше 2400 гривень, 85 відсотків від загальної кількості переміщених осіб отримали цю допомогу, а це майже 242 тисяч сімей. Через вплив переселенців деякі управління соціального захисту стали надмірно навантаженими, так за даними Міністерства соціальної політики потреба у додаткових кадрах склала біля 550 осіб. На кінець січня 2019 року загальна кількість тимчасово переміщених осіб склала близько 680 тисяч осіб, або 285,6 тисяч внутрішньо переміщених сімей.

Так, наприклад, результати соціологічних опитувань визначають головні проблеми внутрішньо переміщених осіб до яких належать соціальне забезпечення, проблеми з працевлаштуванням, матеріальні та житлово-побутові, психологічні та юридичні проблеми.

Міністерство соціальної політики України свідчить, що починаючи з 2014 року на облік було взято 1,7 млн. переселенців з Донбасу і Криму. Серед них зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб 59% - складають пенсіонери, 4% - це люди непрацездатні та з інвалідністю, 13% - складають діти і лише 24% є особами працездатного віку. Звернулися за призначенням грошової допомоги 772,5 тисяч сімей і 676,8 тисяч таку допомогу було призначено. Більша частина ВПО перебуває у районах, близьких до зони конфлікту, а також спостерігається реверс- не переселення, особливо це стосується Донецької області, а також частина ВПО, що має реєстрацію та соціальну підтримку з боку держави продовжує перебувати на непідконтрольних територіях.

Переселенцям в першу чергу потрібне житло, робота та соціальна підтримка з боку держави. Міжнародні фахівці зазначають також про необхідність спеціальної соціально-психологічної реабілітації постраждалих, міжнародний досвід демонструє довгострокові стратегії, що орієнтуються на системно-екологічну модель соціальної роботи та розвиток громади.

Крім того, деякі програми соціально-психологічної реабілітації, які створювалися ще у 2014 році не отримали подальшого розвитку. Необхідно змінювати напрям соціальних програм, здійснювати перехід від соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб до підтримки реалізації економічного потенціалу, підвищення економічної спроможності, розвитку підприємництва та соціально-психологічної адаптації постраждалих. Постраждалі мають бути залучені до заходів соціальної адаптації, а ті, хто потребує психологічної допомоги повинні отримувати повноцінну реабілітацію за індивідуальними програмами.

Отже, до реабілітаційної роботи повинні залучатись різні відомства з надання постраждалим соціальної, матеріальної, психологічної допомоги. ЗМІ надають інформацію щодо діяльності волонтерських організацій, які перебувають в районі збройного конфлікту та надають медичну, матеріальну допомогу, сприяють інформаційному забезпеченню.

Слід зазначити, що однією з головних проблем переселенців залишається працевлаштування. Соціологічні данні свідчать, що майже 2/3 переселенців сьогодні зареєстровані як безробітні, їх вік від 25 до 45 років, із них 55% обіймали за останнім місцем роботи керівні посади є кваліфікованими спеціалістами, тобто мають не лише дипломи про вищу освіту, а й мають практичний досвід роботи.

Вирішенню цієї проблеми буде сприяти ефективна політика реінтеграції внутрішньо переміщених осіб та залучення їх до місцевих ринків праці. Така політика буде мати позитивні результати, як для учасників програми, так і для соціального оточення. Вона краще ніж застосування заходів пасивної підтримки, так як вони мають тимчасовий характер і не дають можливості усунути існуючі нужденні проблеми переселенців.

Слід наголосити, що сьогодні необхідно впроваджувати грунтовні програми, не короткотермінової дії, а ті які б мали середньостроковий характер за терміном отримання позитивних результатів. Органом, який надає державну підтримку у сфері зайнятості являється служба зайнятості, вона надає матеріальну допомогу по безробіттю, а також послуги з працевлаштування, профорієнтації.

Першочерговими заходами підтримки переселенців, мають бути ті заходи, які б сприяли без бар'єрному доступу до отримання послуг переселенцями та надавали б внутрішньо переміщеним особам, які не отримали роботи статусу безробітного офіційно, згідно з Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Найбільша кількість переселенців, як визначається розташована у наступних регіонах України: у Дніпропетровській області біля 72,3 тисяч, у Донецькій 93,7 тисячі, Запорізькій 55,5 тисяч, Київській 30,8 тисяч, Луганській 99,1 тисяча та в інших областях та у місті Києві біля 39 тисячі осіб. У цих регіонах розміщено 80% усіх внутрішньо переміщених осіб, що є цілком природним, оскільки ці регіони мають досить високі економічно активні та потужні ринки праці, що дозволяє прибулим особам знайти нову роботу.

Програма реінтеграції для внутрішньо переміщених осіб повинна бути спрямована не лише на підтримку їх зайнятості, вона повинна сприяти соціально-економічному розвитку місцевих громад, бути інноваційною як до принципів, що покладені в її основу, так і до заходів її організації та виконання.

Таким чином, реалізація програмних заходів повинна бути узгоджена з перспективами та потребами розвитку місцевих громад. Програми мають бути орієнтовані як на зайнятість для учасників програми так і на економічний розвиток для місцевої громади. Фінансування програмних заходів буде реалізовуватись як за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, так і за рахунок недержавної вітчизняної підтримки та підтримки міжнародних організацій, особливо на ранніх стадіях їх реалізації.

Інноваційним міг би стати перехід до нової фінансової стратегії розвитку територіальних громад, який представлений переорієнтацією з підтримки депресивних регіонів до недопущення зниження активності регіонів, які є лідерами. Це збільшило б доходи місцевих бюджетів та державного бюджету в цілому. Від розробки до завершення програми мають забезпечуватись моніторингом та оцінкою на всіх стадіях, а для цього необхідно визначити критерії оцінювання, джерела інформації, оцінювачів та організаційну процедуру проведення оцінки.

Стратегії інформаційної реінтеграції внутрішньо переміщених осіб розроблені Міністерством інформаційної політики України спрямовані на досягнення взаєморозуміння, соціальної консолідації та згуртованості населення України. Виконання стратегічних заходів повинно забезпечити привернення суспільної уваги до питань реінтеграції внутрішньо переміщених осіб в громади, толерантність, довіру в суспільстві, а також забезпечити вирішення проблем переселенців.

У Законі України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.04.2017 р. [1], а також Постанові Кабміну "Про затвердження Комплексної державної програми щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованих територій України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року" [2] визначено комплекс дій, які розроблені державними органами влади для поліпшення умов життєдіяльності внутрішньо переміщених осіб.

Висновок з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Формування позитивного іміджу внутрішньо переміщених осіб серед населення є важливим завданням засобів масової інформації. Лише скоординована інформаційна політика, комплексні дії щодо розробки та впровадження розроблених заходів у соціальну та гуманітарну сфери буде сприяти реінтеграції внутрішньо переміщених осіб.

Налагодження позитивного діалогу між внутрішньо переміщеними особами та владою завдяки прозорим, відкритим по відношенню до дій влади засобам масової інформації дасть можливість удосконалити сучасний стан соціального захисту населення, забезпечити підтримку з боку громадськості.

Основними цілями програми реінтеграції для переміщених осіб повинні стати: підтримка високої економічної активності та зайнятості переміщених осіб, збереження та підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці, психологічна та соціальна адаптація. А для місцевих громад сприяння їх розвитку.

Таким чином, необхідно спрямовувати зусилля на подолання негативних стереотипів щодо внутрішньо перемішених осіб та консолідувати суспільство шляхом налагодження взаєморозуміння між мешканцями громад та переселенцями, залучати їх до економічної, соціальної, громадської активності, здійснювати інформаційний обмін між органами державної влади та внутрішньо переміщеними особами. Усі ці заходи будуть сприяти реалізації прав та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб.

Список використаних джерел

1. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України № 1706-VII від 20.10.2014 р. (зі змінами від 20.04.2017 р.). URL: http://zakon3.rada. gov.ua/ laws/show/1706-18.

2. Постанова Кабміну "Про затвердження Комплексної державної програми щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованих територій України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року".

3. Ноэль-Нойман Е. Общественное мнение. Открытие спирали молчания/ Е. Ноэль-Нойман// - М.: Прогресс-Академия, 1996. - 393 с.

4. Презентація результатів медіа моніторингу "Внутрішньо переміщені особи у дзеркалі регіональних ЗМІ". URL: https://ukranews.com/ ua/news/438394-prezentaciya- rezultativ-mediamonitoryngu-vnutrishno-peremishheni-os- oby-udzerkali-regionalnykh-zmi.

5. Балакірєва О. Вимушені переселенці та приймаючі громади: уроки для ефективної суспільної адаптації й інтеграції. Наукова доповідь./О. Балакірєва// - К.: 2016. - 140 с.

References

1. Pro zabezpechenya prav i svobod vnutrishno peremischenyh osib: Zakon Ukrainy № 1706-VII vid 20.10.2014 r. ^і zminamy vid 20.04.2017 r.). URL: http:// zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/1706-18.

2. Postanova Kabminu "Pro zatverdghenya Kompleks- noi derghavnoi programy schodo pidtrymky, socialnoi adap- tacii ta reintegracii gromadyan Ukrainy, yaki pereselylysya z tymchasovo okupovanyh teritoriy Ukrainy ta rayoniv prove- denya antyterorystychnoi operacii v inshi regiony Ukrainy, na period do 2017 roku".

3. Noel-Noyman E. Obschestvenoe mnenie. Otkrytie spirali molchaniya/ E. Noel-Noyman// - M.: Progres-Ака- demiya, 1996. - 393 s.

4. Prezentaciya rezultativ media monitoryngu "Vnutrish- no peremischeni osiby u dzerkali regionalnyh ZMI". URL: https://ukranews.com/ ua/news/438394-prezentaciya-rezul- tativ-mediamonitoryngu-vnutrishno-peremishheni-osoby udzerkali-regionalnykh-zmi.

5. Balakireva O. Vymusheni pereselenci ta pryymauchi gromady: uroky dlya efektyvnoi suspilnoi adaptacii y integra- cii. Naukova dopovid/ O. Balakireva// - K.: 2016. - 140 s.

Размещено на Allbest.ru