Динаміка соціокультурного простору та становлення патріотизму молодого авіатора

Размещено на http://www.allbest.ru/

Динаміка соціокультурного простору та становлення патріотизму молодого авіатора

Скловська О.І., к.і.н

У статті розглядаються вульгарно-соціологічні стереотипи, які довгий час гальмували досягнення національного суверенітету, негативно впливали на розвиток і підготовку високопрофесійних фахівців для народного господарства. Перемоги базового процесу «вибуху інформації» багато в чому визначають філософію патріотизму майбутнього авіатора; дух молоді, так чи інакше, вступає в момент зіткнення цивілізацій у ціннісний конфлікт розвитку,що обумовлює необхідність гуманістичного розв'язання виховних ситуацій у небі й на землі. соціокультурний стереотип інформація

Ключові слова: філософія перемоги, авіафахівець, суб'єкт патріотичної ситуації, еволюція виховання, традиція козакофільства, соборність.

Постановка проблеми. Патріотичний дух козакофільства створює можливість визначеності оптимізації умов для збагачення інтелектуально-теоретичних традицій цивільної авіації, впливає на виховання, розв'язку суперечливості становлення молодого авіатора під час рухового впізнавання того, що трапилося в освіті, як суспільній системі.

Аналіз останніх публікацій. «Філософія перемоги»,що відбиває дух патріотизму й професіоналізму, в льотної академії Національного авіаційного університету України є більш загальною когнітивною структурою гуманітарного комплексу в порівнянні з науками, що входять у педагогічний дискурс підготовки майбутнього авіатора,яка багато в чому є аналогічною по відношенню емпіричного й теоретичного знання в тих європейських країнах, які прагнуть затвердити свій суверенний статус. «Філософське знання» виконує функції мудрого осмислення ролі пластичних наук у футурологічному аспекті фундаментальних, у тому числі ідеалістичних теорій. [10, с. 84-85], якісно впливає на відношення до підготовки молодих авіафахівців, тобто реаліізується стратегія проекту ноосфери, як сукупності принципово вищих ціннісних основ європейської цивілізації (П. Тейяр де Шарден, В. І. Вернадський).

Мета статті. Високоякісна теоретична підготовка майбутніх авіаторів відображує сучасний характер протистояння з «великоросами», виявивши духовну неузгодженість між рівнем патріотизму й професіоналізму (А. Макаренко), що викликає формування ряду суперечливих гіпотез про його причини. (В. Аксьонова, А. Кавалеров).

Патріотизм в Україні під час «гібридної війни» - найважливіша риса підготовки молодого авіафахівця, оскільки через професійну культуру цивільні почуття виступають синонімом еволюції поняття «український захист національної гідності»,якій не несе загрози етносоціальної стабільності, але має певний філософсько-соціологічний зміст соціокультурної динаміки (М. Бердяєв, Л. Глазов, О. Лосев, О. Скловська). Здійснюється перехід від апології «перманентного бунтарства» до європейського типу загальнонаціонального діалогу, або ж громада загострює увагу на соборності інтелектуалів Але чи можливе таке патріотичне «надзавдання» для молоді історичного народу, який протягом століть авторитарні й тоталітарні правителі позбавляли можливості пошуку європейського сенсу існування,«вогнем і мечем» перетворювали в безлику «сіру» біомасу (що не має досить чіткого

У чому суперечливість сучасної системи патріотичного виховання? Всупереч традиціям професіоналізму, в багатьох ВНЗ почалося прагматичне розуміння підготовки «оператора складних систем керування». Особливо в роботі серед майбутніх фахівців немає відповідного розуміння необхідності відродження патріотичної сутності буття, зокрема за досвідом А. С. Макаренка, включаючи його розуміння моделі лицарських підходів (символ Дон Кіхота) до носіїв духу українського козацтва й фактичне оперетково-фольклорне пародіювання козакофільства, тобто сучасна кон'юнктурна імітація лицарства, є так чи інакше, лише відповідним зовнішнім замінником основ ноосферного проекту Володимира Вернадського.

Виклад основного матеріалу. Великий Кобзар, як відомо, історичну необхідність збереження пам'яті про «дух козакофільства» пов'язував з поняттям «великої родини». Так, у «Заповіті», рефлексуючи над цим поняттям, він рішучо відкидає дух вульгарного соціологізму, що відтворює «повзучу» деструкцію в «уламках» гетьманату, людину з комплексом малороса. На цьому наголошували і інші українські корифеї: потрібно перемогти деструктивні обставини напівколонізованої дійсності, щоб створювати під час навчання молодого авіатора не імітацію боротьби проти регіонального «розшматування національного тіла», а щось соборно-ідеальне; треба щоб завжди патріотична людина «розміщувала» перед собою взірці для поваги історичного минулого (Г. Сковорода, М. Гоголь, І. Франко, Т. Шевченко). Патріот має захищати європейський вектор зовнішньої або внутрішньої політики, навіть протистояти посиленню негативізмів етносоціальної «деструкції», тобто руйнівних наслідків комплексу малоросійщення, що значно зіпсує сучасну атмосферу соціокультурного буття.

Технологічними основами глобального інформаційного суспільства є телекомунікаційні й інформаційні процеси, які допомагають Україні стати серед лідерів технологічного поступу; невід'ємним елементом втілення будь-яких сучасних технологій є сприяння держави економічному зростанню, створення масивів інформації і втілення умов для вільного обігу в суспільстві атмосфери отримання системи нових великих знань (спричиняють істотні соціально-економічні перетворення) і, зрештою, йде безперешкодне становлення інформаційного суспільства.

Глобальне інформаційне суспільство характеризується тим, що знання, інформація, інформаційні послуги та галузі, пов'язані з їх виробництвом, стають домінуючим фактором розвитку українського суспільства. Інформація як основний стратегічний ресурс і головне джерело суспільного багатства стає первинною цінністю освітнього простору суспільства, який треба вміти гарно захищати; відмінна риса інформаційного суспільства - доступність інформаційних ресурсів, необхідних для соціального прогресу, але це і привід для їх ворожого використання. Зростаюча сила потоку інформаційного обміну у процесі соціокультурної комунікації породила новий тип культури - мережеву культуру, що приводить до формування віртуальних спільнот людей, не обмежених просторовими рамками, країнами і континентами. Крім того, для соціокультурного простору інформаційного суспільства характерним є інформаційно-технологічний напрямок культури постмодерну, з його особливим відношенням до смислу буття, козацьким традиціям (і гри). Під соціокультурним простором інформаційного суспільства розуміється ареал розповсюдження і впливу культурних досягнень інформаційного соціуму.

Це ставить у освітньому просторі таку надзадачу, що пов'язана з перетворенням «варварських проявів» «перманентного бунтарства», як феноменом масового політичного неуцтва, оскільки перед нащадками Великого Кобзаря професіоналізм з'являється не стихійно, а в результаті системних змін за чітко поставленою метою в процесі цивільного етнічного відродження.

Цивілізація європейського типу не мириться зі стереотипами дикості й варварства, тому що їх збереження в історичній пам'яті цивілізованих захисників рідного краю «нервує» (стресові ситуації); породжуючи хаос і збій системи; а сигнали небезпеки, як правило реанімують архетипи «колективного несвідомого» (можуть бути дуже багатозначні). На зняття деструкції спрямованим є весь комплекс соціогуманітарного цикла: йде колективне осмислення різнобічних ситуацій, часто відображаються деструктивні дії зовні латентними, подібними до звичайних сигналами, і навпаки, потрібне патріотичне вміння чітко аналізувати, включаючи навички інтуїції, внаслідок освоєння впливу інформаційного масиву культурного світу на молоду людину.

Важливий аспект ефективного управління соціальними процесами в умовах глобалізації - досягнення адекватності цих двох підсистем теоретично-просвітницької та професійно-індуктивної. Будь-яка креаційна (штучно створена), а професійно-управлінська система - саме така система, має суттєво більше висвітлювати гуманітарно-філософський масив.

Тому для реалізації цілей керування підготовкою молодого авіатора потрібне дотримання принципу «необхідної різноманітності»: рівень патріотизму повинен бути не меншим, ніж різноманітність системи ВНЗ, якою керують за оптимізацією загального, специфічного, одиничного.

Головні ознаки оптимального керування в українській цивілізації пов'язані з високим рівнем відставання від Европи за розвитком стандартів науки, техніки, індустрії,соціального захисту й прав людини. «Кобзареві нащадки» спрямовані на поступове подолання дегенеруючих обставин - відобразивши політику «вовчого зуба й хвоста лисиці», гібридних зовнішніх обставин (наприклад, імперія довгий час гальмувала досягнення високопрофесійних фахівців,негативно впливаючи на духовний розвиток і підготовку авіаторів [7, с. 123] Стереотипи, які заважали національному суверенітету, також відобразили в цивільній авіації низький рівень різноманітності підготовки фахівців в порівнянні з еволюційними негативізмами (причина багатьох інцідентів у небі - людський фактор).

Ідеалістичне розуміння політичного життя в процесі розбудови держави європейського типу, наприклад, свідчить про складність існування пострадянської земної структури - цілісність буття в українському проекті ноосфери повинно бути безпечною сферою, оскільки національна ідея дає можливость патріотичного становлення й у майбутній професійній діяльності авіаторів, впливає на правильне осмислення категорій доприродньїх, тому що в новій ситуації молодий авіатор часто-густо змушений повертатися до значення таких філософських понять, як «єдність», «цілісність», «структура».

Метафізика нації - прогнозований засіб, як орієнтир виживання і відтворення всього того, що уособлює сукупність професійно-особових якостей того чи іншого аспекту націєгенезу. В освітній площині, наприклад, не прижився дух войовничого націоналізму, бо він іноді гальмує творчий початок громадського порівняння ідеалів соборності та професійно-освітнього досягнення цивілізованого рівня буття. Метафізичне засвоєння спадку «батьків нації» (чим радикали будь-якого кольору, часто-густо, заважають процесу визначення європейских етносоціальних правил) виявляє ідеальну сукупність громадської відповідальності тих еліт, що критично сприйняли перманентні гасла амбітних бунтуючих особистостей.

Філософеми української ідеї не є лише поверхове вдосконалення суспільної життєдіяльності «нащадків великих предків»; цим вільно-невільно принижується ступінь етносоціального й духовного становлення суверенітету історичної нації (така модель, - за рівнем бездуховної реалізації інтенцій Вічносущого, лише обмежує дух козакофільства). І як моменту метафізики надії, у площині дослідження інших аспектів, і, ледве-ледве, може бути використаною для започаткування відтворення сигналів історичної пам'яті, подальших напрямків цієї важливої проблеми тощо.

А. Макаренко, як педагог-філософ прогнозував процес глобалізації, коли сміливо вказував на гуманістику високопродуктивної праці, що із переорієнтацією українського поневоленого суспільства на рейки антиавторитарного має посилити процес подолання деформації поняття «Хазяїн», попри офіційно оголошеного демократично-колегіального способу управління; з'явилася у той час і тенденція до механічного поєднання навколо офіційних ідеологем сталінізму різних фрагментів із парадигм європейського навчання й виховання. Зараз ця суміш, що була прийнятою в якості зразка на всіх етапах орієнтації на сталінізацію, діє як «деструктивна», попри індивідуальної траєкторії ідеологічного розвитку європейського світу. При національному вихованні українського учня, вважав А. С. Макаренко, має бути латентне подолання майбутнього «політичного блюзнірства». Ось чому, в «Педагогічній поемі» автор знаходе оригінальну форму діалогу, коли персонажі освітнього простору критично сприймають стратегію і тактику боротьби більшовиків або С. Петлюри, інших революціонерів-можновладців, згадуючи час гострих змагань громадянської війни, але часто-густо попри логіці політичного єднання. Патріотичні дії під час «гібридизації» міждержавних стосунків примушують до автохтонів і нацменшин, до гуманістично-колективістської моделі освітнього простору, обумовив системні заходи проти деструкції, стихійних проявів насилля; до цього примушує гуманістика змін українського буття.

Гуманізм, як складова нових освітньо-виховних підходів до сутності та сенсів боротьби за свободу українського буття ще в 20-х роках ХХ ст. геніально відображено Антоном Макаренком у своїх мріях про дух соборної України і властивостей окремих її елементів, виведених у «Педагогічній поемі» з позицій філософії свободи, при повному відтворенні логіки становлення альтернативного буття, яке міститься в цих аксіоматичних козакофільських гіпотезах. Дух соборності розуміється А. С. Макаренком, як гуманістика колективізму, де оновлене козацьке товариство знищує синдром національного егоїзму малоросіянства тощо.[6, с. 163-164].

Правовими основами гуманістики інформаційного суспільства є закони і нормативні акти, що регламентують права людини на доступ до власного екологічно-технологічного середовища (техносфери); кожний інформаційно-комунікативний акт засвідчує про значення морально-етичного імперативу, погляду на космічний статус людини у епістемології інфосфери. Аксіологічна позиція гуманістики впливу козакофільства на інфосферу висуває ментальну інструментальність (ризоматика: побудова ії зв'язків) у якості адекватного способу розуміння минулого - теперішнього - майбутнього, як одного з моментів визвольного часу. Ризоматика (структура) інформаційного середовища практично розсуває інтерактивну здатність молодої людини знаходитися у стані діалогу з цією системою, а динамічна структура даного діалогу направлена на розуміння Іншого та на діалог з Іншим; структура «свій-чужий» дала збій системи ноосфери.

Висновки

Гуманістика інформаційного суспільства,що сприяє розвитку підготовки авіаторів (операторів складних систем), є галуззю інформаційної індустрії, яка переживає процес технологічної конвергенції і корпоратизації ,ії вплив на всі галузі економіки і конкурентоспроможність України, в системі авіаперевезень тощо.

Перспективи подальших досліджень. Глобальне інформаційне суспільство в Україні - це суспільство нового типу, що сформувалося у результаті нової глобальної соціальної революції, основою якої являється «вибуховий» розвиток і філософських, і освітніх інновацій. Високий патріотизм вплинув на подолання стереотипів казарменого соціалізму, коли намагалися довести гуманізм до кінцевого заперечення свободи людини, до останнього опанування людиною деяких вульгарних проявів етнічного невігластва. Необхідность конвергенції інформаційної та ідеологічної систем, поступово примушує до трансформаціі молодої людини зі знаряддя державної бюрократії і деспотизму, в субєкта глобалізації виробничих сил, на користь підготовки авіаторів вільної України.

Список використаних джерел

Аксьонова В. І. Метафізичний дискурс у контексті цивілізаційного розвитку України / В. І. Аксьонова, І. З. Скловський // Перспективи / За ред. А. І. Кавалерова. - 2008. - №4 (44). - С. 3-9.

Бердяєв Н. Философия свободы. - М. : Правда, 1989. - С. 12-250

Вернадський В. И. Украинский вопрос и русское общество / В. И. Вернадский // Родина. - 1990. - №4 - С. 90-95

Глазов Л. О народе и нации Украины / Леонид Глазов // Порог. Гуманитарный журнал Украины. 1998. - №1. - С. 3-4.

Лосєв А. Философия имени / Алексей Лосєв. - М. : Москов. ун-т. 1990. - 269 с.

Макаренко А. С. Педагогическая поэма / А. С. Макаренко. - К. : Рад. школа, 1987.

512 с.

Плачинда Т. С. Підготовка здобувачів наукового ступеня до педагогічної діяльності у ВНЗ // Науковий вісник Льотної академії. Сер. Педагогічні науки. Зб. наук. пр. [ред. кол.: Т. С. Плачинда (голов. ред.) та інші. ] - Кропивницький : КЛА НАУ, 2017. - Вип. 1

С. 121 -126.

Скловський І. Метафізика національної ідеї: Український контекст / Ігор Скловський, наук. ред.. О. Халапсіс - Кіровоград : КЛА НАУ, 2012. - 332 с.

Урсол О. В Електронна освіта, як інструмент розвитку інформаційного суспільства / О. В. Урсол // Науковий вісник льотної академії. Серія Педагогічні науки. : Зб. наук. пр. [Редкол. : Т. С. Плачинда (Голов. ред..) та ін.]. - Кропивницький: КЛА НАУ, 2017. - Вип. 1. - С. 207-212

References

Aks'enova V. I. Metafizychnyy dyskurs u konteksti tsyvilizatsiynoho rozvytku Ukrayiny [Metaphysical Discourse in the Context of the Civilizational Development of Ukraine]. V. I. Aks'enova, I. Z. Sklovs'kyy // Perspektyvy / Za red. A. I. Kavalerova. - 2008. - №4 (44). - S. 3-9. [in Ukrainian].

Berdyayev N. Fylosofyya svobody. [Philosophy of freedom.] - M.: Pravda, 1989. - S. 12-250. [in Russian].

Vernads'kyy V. Y. Ukraynskyy vopros y russkoe obshchestvo [The Ukrainian Question and Russian Society]. V. Y. Vernadskyy // Rodyna. - 1990. - №4 - S. 90-95. [in Russian].

Hlazov L. O narode y natsyy Ukrayny [About the people and nation of Ukraine]. Leonyd Hlazov // Poroh. Humanytarnyy zhurnal Ukrayny. 1998. - №1. - S. 3-4. [in Ukrainian].

Losyev A. Fylosofyya ymeny [Philosophy of the name]. Aleksey Losyev. - M.: Moskov. un-t. 1990. - 269 s. [in Russian].

Makarenko A. S. Pedahohycheskaya poйma [Pedagogical Poem]. A. S. Makarenko. - K.: Rad. shkola, 1987. - 512 s. [in Ukrainian].

Plachynda T. S. Pidhotovka zdobuvachiv naukovoho stupenya do pedahohichnoyi dyayal'nostya u VNZ [Preparation of applicants for a degree to pedagogical service in higher educational institutions]. Naukovyy visnyk L'otnoyi akademiyi. Ser. Pedahohichni nauky. Zb. nauk. pr. [red. kol.: T. S. Plachynda (holov. red.) ta inshi. ]. - Kropyvnyts'kyy: KLA NAU, 2017. - Vyp. 1 - S. 121 -126. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru