Соціальна інклюзія людей з інвалідністю

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Соціальна інклюзія людей з інвалідністю

Надія Бутенко, аспірантка 2 року навчання

Створення інклюзивного простору для людей з інвалідністю стає можливим, коли на рівні повсякденної свідомості допускається можливість включення людей у всі сфери суспільного життя.

Згідно з визначенням ООН: «Соціальна інклюзія - це процес покращення умов участі у суспільному житті для людей, які мають несприятливе положення у суспільстві через їх вік, стать, інвалідність, віросповідання, етнічну приналежність, сексуальну орієнтацію, шляхом розширення можливостей, доступу до ресурсів і повагою прав» [2, с. 20].

Ф. Фаррінгтон узагальнює п'ять соціальних систем суспільства з яких найчастіше можуть виключатися люди за певною ознакою і які можуть стати основою для створення інклюзивного суспільства:

• Соціальна система включає у себе сім'ю, ринок працевлаштування, територіальну громаду та спільноту за інтересами;

• Економічна система, яка передбачає доступ до ресурсів та послуг;

• Інституційна система включає систему права, освіти, охорони здоров'я, правосуддя;

• Територіальна система передбачає можливість міграції, доступність транспорту та комунікацій;

• Система символічних зв'язків включає ідентичність, мотивацію та інтереси, поточні можливості і подальші плани [1, с. 5].

Закордоном, особливо у розвинених країнах Європи, США, Ізраїлі вже давно впроваджено систему інклюзивності і доступності. Ця система діє не лише в освітніх установах (як поки що переважає в Україні), а й загалом в суспільстві.

Одним з прикладів доступності є використання соціальних мереж не лише для спілкування, а й для просування образу інвалідності.

На англомовному YouTube можна знайти серію відео з людьми з інвалідністю: один ролик присвячений найдурнішим запитанням, які задавали глухонімим людям; у другому - вони показують як потрібно сваритися мовою жестів.

У третьому - люди вгадують інвалідність людей, спілкуючись з ними. Вони обговорюють симптоми, незручності, які ці переживають, і намагаються визначити яка саме хвороба призвела до цього. Це свідчить про те, що англомовне середовище настільки пристосоване і відкрите для людей з інвалідністю, що обговорення незручностей і певних фізіологічних обмежень стало звичною справою.

Відмінною рисою соціальної роботи з людьми з інвалідністю в Україні є відсутність єдиного визначення для цієї категорії. На законодавчому рівні закріплено визначення «людина з інвалідністю», але у повсякденному спілкуванні використовуються щонайменше три: «людина з особливими потребами», «людина з фізичними обмеженнями», «людина з обмеженими можливостями».

Слово «інвалід» ще також не зникло із щоденного вжитку. Така велика кількість визначень свідчить про невизначеність ставлення до цих людей. Острах образити, принизити або бути неправильно зрозумілим - призводить до того, що люди намагаються згладити гострі кути, застосовуючи «пом'якшення».

Забезпечення інклюзії здійснюється також на громадянському рівні. Вже давно стоїть питання про передачу прав людям з інвалідністю, формування у них власної відповідальності за прийняття рішень і своє життя.

Особливо це стосується дітей, підлітків зі збереженим інтелектом, які мають, наприклад, порушення сенсорних систем або опорно-рухового апарату.

Згідно із законодавством відповідальність до досягнення повноліття або визначеного віку за них несуть батьки, проте ці діти беруть участь у своєму житті і мають право самостійно приймати деякі рішення[4, с. 309-324]. Це право реалізується у закладах освіти США і Великобританії, коли діти з інвалідністю залучаються до органів управління і самоврядування для захисту прав та інтересів.

Соціальна інклюзія передбачає також визнання необхідності забезпечити різноманіття у суспільстві, через включення в нього різних категорій населення.

Дослідження явищ соціальної інклюзії, ексклюзії і стратифікації показало, що в школах, де ці явища присутні, персонал (в першу чергу вчителі) відчувають дискомфорт, оскільки вони мають самостійно вирішувати проблему успішності учнів під час уроку [3, с. 10.110.25].

Фахівці, які працюють з людьми з інвалідністю постійно мають знаходити компроміси між своїми професійними задачами і існуючими нормами поведінки у суспільстві, щоб урівноважити наявну ситуацію і забезпечити включення людей з інвалідністю.

В Україні лише починає формуватися інклюзивне середовище, раніше воно існувало переважно в освітній сфері і в умовах побуту, але зараз все частіше постає питання про включенність у всі сфери життя.

Наприклад, у спеціалізованих закладах освіти виникає питання соціалізації дітей з порушеннями інтелектуального розвитку після досягнення ними 16-річного віку.

Після закінчення школи вони виявляються виключеними з суспільства, оскільки мають замало можливостей для працевлаштування. Зараз відкриваються кав'ярні і пекарні, які передбачають працевлаштування людей з синдромом Дауна і розумовою відсталістю, проте таких місць замало і вони потребують працівників з достатнім рівнем саморегуляції.

У громадській організації «Центр лікувальної педагогіки «Солнечное подворье» залучають дітей до праці шляхом вироблення воскових свічок. Усі зароблені кошти витрачаються на потреби самих дітей. Раніше було багато державних підприємств, на яких могли працювати люди з інвалідністю, але зараз ініціатива працевлаштування походить більше від приватних підприємців.

Ще одним питанням, яке необхідно вирішити для створення інклюзивного середовища - це створення достатньої кількості засобів і способів комунікації для людей з інвалідністю.

Налагодження комунікативної взаємодії - це проблема не лише у роботі з людьми, які мають порушенням сенсорних систем, це також робота з людьми, які мають розумову відсталість, синдром Дауна або важкі форми ДЦП. інклюзивний інвалідність соціалізація освіта

Батьки і найближче оточення звикає розуміти інтонації і звуки, але спеціалістам і стороннім людям буває важко.

Важко і самим людям з інвалідністю, оскільки вони втомлюються пояснювати, що їм потрібно.

Проблему можна вирішити придбанням спеціальних засобів спілкування, але купити їх самостійно надзвичайно дорого. Тому нагальним питанням залишається підготовка соціальних працівників та інших спеціалістів для роботи з такими категоріями населення.

Також важливо завжди пам'ятати, що людина з інвалідністю, або її батьки, або сім'я загалом мають різні особливості і потребують різних підходів до надання соціальних послуг.

Не можна розглядати соціальну роботу виключно через призму роботи з людиною, яка має інвалідність, на її повсякденне життя впливає дуже багато факторів, які потрібно враховувати.

Для просування соціальної інклюзії в Україні потрібно зробити інвалідність зрозумілою. Вже багато років ведуться дослідження стереотипів про інвалідність та шляхів боротьби з ними.

Інвалідність - це лише соціально-економічна характеристика, яку застосовує держава для того, щоб позначити, що людина має певні обмеження у соціальних процесах.

Але за кожною інвалідністю стоїть хвороба, іноді з незрозумілою назвою і незрозумілими наслідками. Її потрібно зробити «відкритою» - перестати соромитися і обговорювати, розказувати собі і іншим що це таке, як воно виникло і до чого призводить.

По-друге, це пошук способів наближення сімей, де є люди з інвалідністю до суспільства.

Одним з таких способів є застосування соціальних мереж, оскільки вони дають доступ до великою кількості людей одночасно і є доволі безпечними, але у той же час вони знеособлюють усіх, хто дивиться і не дають змогу отримати повноцінний зворотній зв'язок.

По-третє, це підготовка соціальних працівників під конкретну ситуацію.

Зараз відсутні механізми підготовки фахівців до початку роботи з конкретним випадком, тому з наявними проблемами доводиться боротися у процесі роботи.

Останнім глобальним і важливим завданням залишається створення інклюзивного середовища як на державному рівні, так і на рівні конкретного випадку або ситуації.

Список використаних джерел

1. Farrington F. Towards a Useful Definition: Advantages and Criticisms of `Social Exclusion' [Електроннийресурс] / Fletcher Farrington // GEOView: Online Undergraduate Review of Geography and Environmental Studies. - 2002. - Режим доступу до ресурсу:

http://geoview.iag.org.au/index.php/GEOView/article/view/12/13.

2. Leaving no one behind: the imperative of inclusive development. Report on the World Social Situation 2016 [Електроннийресурс] // United Nations. - 2016. - Режим доступу до ресурсу: http://www.un.org/esa/socdev/rwss/2016/full-report.pdf.

3. Tuval S. Teachers Living with Contradictions: Social Representations of Inclusion, Exclusion and Stratification in Israeli Schools. / SmadarTuval // Papers on Social Representations. - 2014. - С. 10.1- 10.25.

4. Working with Children With Learning Disabilities and/or Who Communicate Non-Verbally: Research Experiences and Their Implications for Social Work Education, Increased Participation and Social Inclusion [Електроннийресурс] / W.Mitchell, A. Franklin, V. Greco, V. Bell // Social Work Education, 28. - 2009. - Режимдоступудоресурсу: SWEd_- _communicate_non-verbally.pdf.

Размещено на Allbest.ru