Стратегічні наративи у системі механізмів протидії інформаційним впливам
Дослідження проблеми стратегічних комунікацій в інформаційному просторі України. Вивчення наративу про походження українців, який послідовно розгортається в інформаційному просторі. Тематична єдність варіантів стратегічного наративу в інтернет-просторі.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.09.2020 |
| Размер файла | 159,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
СТРАТЕГІЧНІ НАРАТИВИ У СИСТЕМІ МЕХАНІЗМІВ ПРОТИДІЇ ІНФОРМАЦІЙНИМ ВПЛИВАМ
Снитко О.С.
Анотація
наратив інтернет стратегічний комунікація
Статтю присвячено проблемі стратегічних комунікацій в інформаційному просторі України. Стратегічні комунікації визначаються як система інформаційного багатовекторного спілкування з суспільством, яка пов'язана з колом актуальних та соціально важливих тем і забезпечується різними засобами масової комунікації на підтримку національних цілей. Мета стратегічних комунікацій - вплив на людину, який здійснюється з опорою на принципи свободи слова та спонукання до самостійного прийняття рішень, актуалізація уваги суспільства на соціально значущих проблемах та шляхах їх розв'язання. Стратегічні комунікації передбачають формування певних стратегічних наративів, сприймаючи які, можна дійти висновків щодо причин виникнення певної соціально значущої ситуації та визначити перспективи її розв'язання. У статті розглядається наратив про походження українців, який послідовно розгортається в інформаційному просторі. Це своєрідна полікодова смислова множинність, яка спрямована на утвердження ідей власної ідентичності та державності. Доведено, що варіантам стратегічного наративу в інтернет-просторі притаманна тематична та концептуальна єдність, множинність оповідачів; ці варіанти відрізняються обсягом інформації, особливостями її коментування та орієнтацією на певну цільову аудиторію, що передбачає використання різних інструментаріїв впливу - аргументації та сугестії. Визначено, що Інтернет як унікальна інформаційно-комунікативна технологія надає широкі можливості для розгортання важливих наративів, які набувають статусу стратегічних у контексті консцієнтальної війни. Потужний стратегічний наратив, як правило, в умовах інформаційного протистояння мотивує появу контрнаративу, який має асиметричну структуру. Боротьба наративів, яку продемонстровано у статті, є головною ознакою сучасного медійного простору.
Ключові слова: стратегічні комунікації, стратегічний наратив, структура та варіативність наративу, контрнаратив та його асиметрична структура.
Annotation
Olena S. Snytko
STRATEGIC NARRATIVES IN THE SYSTEM OF MECHANISMS FOR COUNTERING INFORMATIONAL INFLUENCE
The study addresses the issue of strategic communications in Ukraine's information space. It defines strategic communications as a system of informational multi-dimensional interaction with the public on socially relevant topics through diverse mass media outlets directed at promoting national goals. Strategic communications aim at exerting influence on the individual by appealing to the freedom of speech principle and providing strong encouragement towards independent decision-making, as well as by drawing the public's attention to socially relevant issues and the ways to approach them. Strategic communications entail the emergence of distinct strategic narratives. Therefore, gaining a better insight into strategic narratives allows determining the causes of the socially significant situation and the prospects for its resolution. The paper explores the narrative about the origin of the Ukrainians, which is steadily unfolding in the information space. This narrative represents a distinct multimodal semantic plural aimed at promoting the idea of national identity and statehood. The study has found that different versions of the strategic narrative about the origin of the Ukrainians in the Internet space have similar semantic and conceptual patterns and involve multiple narrators. At the same time, they provide varying amounts of information and commenting features, target different audiences, and, for this reason, require relevant tools of influence, namely argumentation and suggestion. Шє methods of randomizing ideas, breaking patterns, and creating cognitive dissonance are widely used in the creolized political texts. In the context of information warfare, a powerful strategic narrative, as a rule, instigates the emergence of a counter-narrative, which has an asymmetrical structure. The struggle of narratives has become the dominant feature of modern media space.
Keywords: strategic communications, strategic narrative, structure and variety of narrative, counter-narrative and its asymmetrical structure.
Аннотация
Снитко Е.С.
СТРАТЕГИЧЕСКИЕ НАРРАТИВЫ В СИСТЕМЕ МЕХАНИЗМОВ ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ ИНФОРМАЦИОННОМУ ВЛИЯНИЮ
Статья посвящена проблеме стратегических коммуникаций в информационном пространстве Украины. Стратегические коммуникации определяются как система информационного многовекторного общения с обществом, которая связана с кругом актуальных и социально важных тем и обеспечивается различными средствами массовой коммуникации в поддержку национальных идей. Цель стратегических коммуникаций - воздействие на человека, которое осуществляется с опорой на принципы свободы слова и побуждения к самостоятельному принятию решений, актуализация внимания общества на социально значимых проблемах и путях их решения. Стратегические коммуникации предусматривают формирование определенных стратегических нарративов, воспринимая которые, можно сделать выводы о причинах возникновения определенной социально значимой ситуации и определить перспективы ее решения. В статье рассматривается нарратив о происхождении украинского этноса, который последовательно разворачивается в информационном пространстве. Это своеобразная поликодовая смысловая множественность, которая направлена на утверждение идей собственной идентичности и государственности. Доказано, что вариантам стратегического нарратива в интернет- пространстве присуще тематическое и концептуальное единство, множественность рассказчиков; эти варианты отличаются объемом информации, особенностями ее комментирования и ориентацией на определенную целевую аудиторию, что предопределяет использование различных инструментариев воздействия - аргументации и суггестии. Определено, что Интернет как уникальная информационно-коммуникативная технология предоставляет широкие возможности для развертывания важных нарративов, которые приобретают статус стратегических в контексте консциентальной войны. Мощный стратегический нарратив, как правило, в условиях информационного противостояния мотивирует появление контрнарратива, который характеризуется асимметричной структурой. Борьба нарративов, продемонстрированная в статье, является главным признаком современного медиапространства.
Ключевые слова: стратегические коммуникации, стратегический нарратив, структура и вариативность нарратива, контрнарратив и его асимметричная структура.
Виклад основного матеріалу
Загальносвітовий контекст консцієнтальної війни, пов'язаної з потужними інформаційними впливами на свідомість людей, активізував експертне середовище багатьох країн щодо розробки дієвих механізмів протидії. Надважливим завданням громадянського суспільства сьогодні є створення системи заходів протидії в інформаційному просторі України, яка знаходиться в епіцентрі інформаційно-психологічного протистояння. Створення багатовекторної концепції інформаційного захисту людини, відповідного інформаційного контенту, дієвих алгоритмів для роботи з громадською думкою стало усвідомлюватися як пріоритетне завдання суспільства, його держаних інститутів, як стрижень інформаційної політики країни. Саме тому сьогодні на різних майданчиках активно обговорюється феномен стратегічних комунікацій та їх ролі у житті українського суспільства (А. Баровська, Д. Дубов, Л. Компанцева, Г. Почепцов, Т. Попова та ін.).
Особливий тип інформаційного реагування на актуальні події життя було сформовано передусім у межах силових відомств (Пентагон, НАТО) з метою забезпечення суспільної підтримки їх діяльності. Сам термін "стратегічні комунікації”, як зазначає А. Баровська, виник у 2001 році і був застосований В. Вітто (V. Vitto) - головою Цільової групи з поширення керованої інформації Ради з оборонної науки, Пентагон, США. "У середині 2006 р. він почав використовуватися у військово- політичному лексиконі Європи. Відтоді "стратегічні комунікації" як поняття й відповідна діяльність стали складником доктрини, структур і операцій НАТО" [1, с.74]. Еволюція американських підходів до проблематики стратегічних комунікацій докладно описана у роботах Д. Дубова [2], досвід НАТО у поширенні цього виду впливу на громадську думку - у розвідках А. Баровської [1], питання формування єдиного центру стратегічних комунікацій - у публікаціях Л. Компанцевої [4] та ін. У 2017 році було затверджено "Доктрину інформаційної безпеки", у тексті якої подано офіційне визначення поняття стратегічних комунікацій, а саме: "скоординоване і належне використання комунікативних можливостей держави - публічної дипломатії, зв'язків із громадськістю, військових зв'язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів, спрямованих на просування цілей держави" Сайт президента України: http://www.president.gov.ua/documents/472017- 21374.
Стратегічні комунікації можна визначити як систему інформаційного багатовекторного спілкування з суспільством, яка пов'язана передусім з колом актуальних та соціально важливих тем і забезпечується різними засобами масової комунікації на підтримку національних цілей. Мета стратегічних комунікацій - не нав'язування певних ідей та висновків оманливим шляхом, а вплив на людину, який здійснюється з опорою на принципи свободи слова та спонукання людини до самостійного прийняття рішень, актуалізація уваги суспільства на соціально значущих проблемах та шляхах їх розв'язання. Стратегічні комунікації усвідомлюються як один із головних шляхів спілкування держави и людини, влади і суспільства, спрямований на гармонізацію життя соціуму.
Принципова відмінність між стратегічними комунікаціями та пропагандою - це передусім "орієнтованість на те, як саме подається інформація для досягнення впливу: чи є вона "тенденційного характеру" (як у пропаганді), чи більшою мірою спирається на реальність та "комунікування діями". Проте це все ж досить не однозначний "кордон", що розділяє ці два види діяльності, і, вочевидь, тут потрібні подальші дослідження" [2, с. 14].
Стратегічні комунікації передбачають роботу з різними цільовими аудиторіями; "сформульовані для різних цільових аудиторій меседжі не мають конфліктувати один з одним" [1, с. 75], стратегічні комунікації потребують узгодженої співпраці державних та галузевих інституцій, громадських організацій, вони мають максимально враховувати культурно-ментальні особливості цих цільових аудиторій.
На думку медіааналітиків, сучасній Україні необхідно розробити цілісну інформаційну стратегію на рівні держави. Це і внутрішні, і зовнішні меседжі, і комплекс сильних емоціогенних інформаційних впливів, і системний загальний медіаплан подачі інформації. Ця стратегія "має бути побудована на повазі до свободи слова і особистості і нести певну надідею, яка була б близька кожному українцю. Інформаційна стратегія України, безумовно, в основі своїй має бути державницькою" Деталі в блозі П. Журавля (Информационная война: тонкая грань между эффективностью и свободой):
https://lb.ua/blog/petr_zhuravel/340578_informatsionnaya_yoyna_tonkaya_gran.html.
Розгортання стратегічних комунікацій передбачає формування певних стратегічних наративів. Стратегічний наратив -- це переконлива сюжетна лінія, сприймаючи яку, можна дійти висновків щодо причин виникнення певної соціально значущої ситуації та перспектив її розв'язання. Вони формуються на підставі уявлень та цінностей, які існують у суспільстві, і пропонують інтерпретацію ситуації та підказують відповіді [1. с. 75].
Однією з надідей, важливих для українського суспільства, для формування української політичної нації, є усвідомлення самих себе як самостійного та незалежного європейського етносу, який має власну унікальну історію. Адже ідеї про генетичну та історичну єдність українців і росіян насаджувалися протягом століть як "цементуючий" ментальний складник Російської імперії, вони активно використовувались за часів існування СРСР, у пострадянській культурно-ментальній сфері. Вони не виявились чужерідними для громадян незалежної України, що, відповідно, мало серйозні негативні наслідки.
Цементуючі ідеї "генетичної єдності" схінослов'янських народів відповідно вплинули на формування пострадянських імперських амбіцій росіян, яким, на думку відомого історика С. Плохія, зараз дуже складно "позбавитися цього неоімперіалізму <...> в пошуку нової національної ідентичності". Аналізуючи глибинні мотиви концепції "єдиної колиски" українського та російського етносів, вчений пояснює її виникнення не тільки "зазіханнями Росії на спадщину Київської Русі", намаганням створити міф про домінування російського етносу в історії східних слов'ян, але й підкреслює, що створений міф заважає історичній та політичній ідентифікації сучасної Росії: "Сьогодні росіянам дуже важко прийняти невідповідність між межами розповсюдження російського етносу, його культури та ідентичності і державними кордонами Російської Федерації" [7, с. 5]. Питання російської ідентичності та зони її географічного розповсюдження фактично "визначає питання війни та миру вздовж східних кордонів Європи як для сучасного, так і для прийдешніх поколінь" [7, с. 5]. Серйозним викликом для російської політичної еліти та широкого загалу є питання про те, чи належать до російської нації крім етнічних росіян східнослов'янські народи - українці та білоруси [7, с. 6].
Наведемо приклад типового для представників Росії твердження:
"Якщо говорити про цивілізацію, то Росія належить до цивілізації більш широкої, ніж Російська Федерація. Цю цивілізацію ми називаємо "Русским миром". "Русский мир" - це не світ Російської Федерації, це не світ Російської імперії. "Русский мир" - від київської купелі хрещення. "Русский мир" - це і є цивілізація, до якої належать люди, які сьогодні називають себе різними іменами - і росіяни, і українці, і білоруси. До цього світу можуть належати люди, які взагалі не відносяться до слов'янського світу, але які сприйняли культурну та духовну складову цього світу як свою власну" Переклад тут і далі наш: http://www.patriarchia.ru/ db/text/3730705.html
В умовах, що склалися, дуже важливим кроком у діалозі з суспільством є використання стратегічного наративу, який умовно можна назвати "Українці - самостійний європейський етнос, який має власну історію". Донести правду про історичний шлях українців, унікальність їх культурних традицій до суспільства, розкрити їх духовно-ментальні риси - значить зламати ідеологію "Русского мира", спрямовану на відродження імперії-2, та стереотипи "меншовартості" українців.
Якщо проаналізувати серію публікацій в українських медіа за п'ять останніх років, то можна побачити ознаки розгортання стратегічного наративу, про який йшлося. Головна мета цих текстів - спростування історичних міфів про "єдину колиску" трьох східнослов'янських народів - українців, росіян, білорусів, про те, що Московія та Київська Русь мають спільні історичні корені.
Одним із найважливіших кроків у розгортанні цього стратегічного наративу в українських медіа було друкування двох фундаментальних розвідок відомого мовознавця академіка Г. Півторака "Історична правда проти імперської облуди. Українці, білоруси, росіяни: три народи, три історії" на сторінках газети "День" (від 9 жовтня 2015 р., №184-185; 16 жовтня 2015 р., №187-188), які з часом були розміщені в інтернеті:
Для українців ці проблеми здавна мали не лише велике наукове, а й політичне значення, яке особливо загострилося в наш час, коли політична й церковна еліти Росії<...> настирливо ставить під сумнів існування нас як окремого народу, взагалі існування підстав для самостійної державності. За таких умов завдання українських науковців, журналістів, усіх національних засобів масової інформації -- рішуче й послідовно протиставляти. фальсифікаціям історичну правду. І нам треба докладати максимум зусиль до того, щоб ця правда дійшла до нашої <.> громадськості Г. Півторак. Історична правда проти імперської облуди. Українці, білоруси, росіяни: три народи, три історії [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/istorychna-pravda-proty-imperskoyi-obludy.
На основі аналізу документів Г. Півторак показує, як створювалась штучна історія українців та росіян, як були "сфальсифіковані й вилучені з архівів і книгосховищ України та Білорусі всі давні першоджерела і перевезені до Москви та Санкт- Петербурга <...> Всупереч свідченням стародавніх рукописних першоджерел і, насамперед, давніх літописів, створювалась так звана "нова" історія, яку було опубліковано у 1792 році і покладено в основу "Истории государства Российского" у 12 томах М. Карамзіна, а також в основу "Истории России с древнейших времен" у 29 томах С. Соловйова. Фальсифікація історії продовжувалась і після жовтня 1917 року. З 1934 року починається новий етап: керівництво СРСР вважало неприпустимим розглядати історію Великоросії окремо від історії "інших народів СРСР" (насамперед українців та білорусів), історики дістали пряму вказівку виводити походження росіян з Київської Русі". Див. детальніше: https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/istorychna- pravda-proty-imperskoyi-obludy
Можна виділити кілька важливих смислових блоків (чи компонентів) у наративі, що пропонується вченим:
1. Теорія "єдиної колиски" східних слов'ян - результат фальсифікації реальної історії становлення українців, білорусів та росіян, яка має проімперську спрямованість.
2. Самостійна історія українців розпочалася від середини І тис. н. е. і співвідноситься із загальними закономірностями етногенетичного процесу в тогочасній Європі; разом з формуванням етносу з'являється і його мова - часто до появи в нього писемності й державності. Унаслідок консолідації слов'янських племен (передусім полян, деревлян, сіверян, дреговичів та ін.) на межі УІІІ - ІХ століть виникає могутня держава Русь, яку історики ХІХ століття назвали "Київська Русь". Білоруський етнос формувався на території, де споконвіку перебували балти. На початку нової ери на ці землі стали проникати слов'яни (передусім дреговичі, частково радимичі та кривичі). Білоруський етнос, як і мова, формувалися упродовж VIII - першої половини XII століть. Російський етнос у другій половині XII століття лише зароджувався. Він формувалася на території, яку до XV ст. називали Заліссям, і зазнав істотного впливу місцевих фіно-угорських племен. У X ст. в межиріччі Оки та Волги виникло Ростово-Суздальське князівство (його політичними центрами були спочатку Ростов, від початку XII ст. - Суздаль, а з другої половини XII ст. - Володимир-на-Клязьмі). На початку XIII ст. Володимиро- Суздальське князівство розпалося на низку удільних князівств: Ростовське, Ярославське, Переяславське, Московське та ін. У1238 р. татаро-монголи і завоювали Залісся. Лише у середині XIII ст. почало набирати ваги велике князівство Московське і, за активної підтримки татаро-монгольських ханів, приєднувати до себе сусідні землі. Московське князівство й стало центром формування російської народності.
3. Російські царі та прокремлівська влада за радянських часів та у пострадянський період спотворили реальну історію виникнення та розвитку східнослов'янських народів.
4. Факти фальсифікації історії є вкрай негативним явищем.
5. Росіяни українцям аж ніяк не брати і ніколи ними не були, ці народи мають суттєві ментально-культурні розбіжності.
6. Отже меседжі російських політиків про те, що українці та росіяни єдиний народ - або результат наукового невігластва, або свідома фальсифікація подій у політичних цілях.
Запропонована для громадського обговорення концепція етногенезу східних слов'ян стає справжнім базовим стратегічним наративом для суспільства, яке перебуває в умовах жорстокої консцієнтальної війни. Наратив про походження українців - це своєрідна полікодова смислова множинність, яка спрямована на утвердження ідей власної ідентичності та державності. Цей наратив є потужною відповіддю на інші наративи (точніше - контрнаративи), у яких заперечується ідея існування українського етносу як такого.
Пор., наприклад, меседжі, які розповсюджуються в російському інформаційному просторі:
Господарі Заходу спотворюють світову історію, підміняючи справжню історію фальшивками, знищують і приховують справжні пам'ятники минулого, випинають і розширюють хронологічні рамки "історичних народів" - англійців, німців, французів, італійців, євреїв і т.д. Одночасно обрізають і спотворюють історію слов'ян і русів-росіян. Це інформаційна війна. І історія відіграє в ній провідну роль. Управління історією дозволяє "програмувати" хід подій на століття вперед. Навіть створювати нові "народи", на кшталт "українців", які є росіянами, але перетворюються в окремий від росіян "самостійний" народ Див. детельніше: https://topwar.ru/132429-zachem-sozdali-falshifku-pro- mongolskoe-nashestvie.html.
Серед різних моделей побудови наративу, запропонованих ученими, за критеріями прозорості та логічності вирізняється модель У. Лабова [10]. Компоненти наративу, відповідно до позиції відомого американського лінгвіста та його послідовників [11; 12; 3], можна узагальнити за допомогою такої схеми:
|
1) Резюме (Abstract) |
У чому суть наративу? |
|
|
2) Орієнтація (Orientation) |
Хто? Коли? Де? Що? |
|
|
3) Ускладнююча подія (Complicating Action) |
Що трапилось? |
|
|
4) Оцінка (Evaluation) |
І що зараз? |
|
|
5) Результат або рішення (Resolution) |
Чим все закінчилось? |
|
|
6) Підсумок (Coda) |
Як це стосується нас зараз? |
Зазначимо, шо окреслені смислові блоки наративу про походження українського етносу корелюють з компонентами схеми У. Лабова (див. відповідну нумерацію). Для того, щоб наратив, який має неабияке суспільне значення, сприймався широкими колами реципієнтів і відігравав роль стратегічного, мають створюватися відповідні його варіанти, розраховані на різні цільові аудиторії, тобто має відбуватися розгортання базового наративу, яке здійснюється за допомогою нових текстів відповідної спрямованості.
Ось чому в інформаційному просторі України з певною періодичністю з'являються тексти, у яких викладається необхідний для сприйняття різними аудиторіями користувачів зміст, збагачений додатковими цікавими фактами.
Порівняймо, наприклад, кілька публікацій:
Як бачимо, смислові блоки запропонованого тексту співвідносні з основними блоками попередніх текстів відповідної тематики, що й дає можливість називати їх варіантами певного базового наративу. Ці тексти, безумовно, відрізняються послідовністю мікротем, ступенем переконливості аргументів, емоційно-експресивним забарвленням, ілюстративним матеріалом, проте характеризуються тематично- концептуальною єдністю. Проаналізований матеріал дає підстави погодитись з висновком про те, що порядок послідовності наративних компонентів в різних варіантах наративу може змінюватись, не завжди всі компоненти реалізуються в конкретному тексті; "деякі фази можуть повторюватися по кілька разів" [11, c. 65; 5, c. 9].
Безумовно, поданий аналіз не вичерпує всіх текстів, які презентують стратегічний наратив, а лише окреслює можливості його реалізації, варіативність та загальну схему його розгортання, його спрямованість на різні цільові аудиторії Перелік текстів, які пов'язані з розгортанням наративу, можна збільшувати: див., наприклад, публікацію А. Григоришин "Не брати. І навіть не родичі. "Триєдність" українців, білорусів та росіян - міф" (http://vgolos.com.ua/articles/ ne braty i navit ne rodychi tryiednist ukraintsiv bilorusiv ta rosiyan mif 297409.h tml), Н. Балюк "Українці і росіяни - не "єдиний народ" (https://wz.lviv.ua/blogs/ 139326-ukraintsi-i-rosiiany-ne-iedynyi-narod-bo-riznyi-henetychnyi-kod) та ін.. На утвердження ключових моментів наративу, відповідно, прекрасно спрацьовують і відповідні форми візуалізації, які в інтернет-просторі нерідко відіграють роль самостійного тексту.
Стратегічний наратив про виникнення та історичну долю українців достатньо знаходить своє підкріплення і в серії просвітницьких програм, розміщених в інтернеті Див.: Kontakt TV: Marko R. Stech, "Очима культури" № 58. Mykola Kostomarov / Микола Костомаров: https://www.youtube.com/watch?v=lwqkE9oMjJs..
Розповідь про видатного історика Миколу Костомарова розкриває ще один вектор проблеми, адже вчений вважав помилкою шукати витоки так званих "великоросів" в Київській Русі та Новогороді, він досліджував та висвітлював різні ментально-культурні риси українців і росіян. Власне, подібні тексти демонструють шляхи розширення базового наративу, бо акцентують увагу на ментально-генетичних розбіжностях українців та росіян Користувачі інтернету заохочуються до прочитання та розуміння праць ученого, насамперед, роботи "Две русские народности" (1861 р.) http://ehorussia. com/new/node/9830, основні положення якої також коментуються у мережі.
Порівняймо також публікацію російського письменника та публіциста О. Широпаєва "Про два різних народи" в українському інтернет-просторі https://www.obozrevatel.com/society/o-dvuh-raznyih-narodah.htm, яка продовжує тему ментальних відмінностей двох східнослов'янських народів:
Для росіян Україна <...> точка постійного тяжіння, ревнивої уваги, об'єкт поглинання як чогось "споконвічно свого" і переробки за власним образом та подібністю. Ніщо так не дратує росіян, як очевидні відмінності з українцями в мові, менталітеті, культурі, історичному досвіді на традиційному російському ставленні до України, по суті, тримається російська імперська свідомість, завдяки якій російська імперія, нехай і в урізаному вигляді, проте все ще існує https://www.obozrevatel.com/society/o-dvuh-raznyih-narodah.htm.
Цій же темі присвячено публікацію газети "Україна молода" "Ми - не брати: як учені довели відсутність "рідства” між українцями та росіянами", яку розміщено в інтернеті на сайті відповідного видання http://www.umoloda.kiev.ua/number/3140/188/110150/. У тексті зроблено акцент на ментально- генетичних відмінностях українців і росіян та подається у дещо спрощеному варіанті відповідна концепція етногенезу.
Наприкінці тексту приводяться так звані заповіді оріїв- русів, які мають, скоріше, програмувальний (сугестивний) потенціал:
Заповіді предків для українського РОДУ (фрагмент)
1. "Стій за Землю свою, земля нам дана нашими Світлими Богами, зорана нашими предками, зрошена потом і кров'ю батьків, дідів, прадідів твоїх".
2. "Ворога РОДУ твого знищуй без пощади, але не принижуй його".
3. "Захищайся сам і захищай по-братима твого, щоб РІД твій не скінчився (не перервався)".
4. "Будь вірним у дружбі, любові РОДУ твоєму та вірним і мужнім у праведній січі".
Текст "Заповідей предків для українського роду" побудований за канонами сугестивного тексту [про особливості сугестивного тексту див.: 9, с.127-132 ].
Він має відповідну ритмо-хвильову структуру, яка визначається наявністю двох опозиційних функціонально- текстових груп лексичних одиниць "українській Рід"-"ворог", які вербалізують певні домінантні смисли. тобто текст побудовано на опозиції "Свій"-"Чужий".
Смислова взаємодія двох функціонально-текстових груп текстуально підтримується ритмо-хвильовими параметрами організації тексту. Крім лексичного та смислового повтору ритм забезпечується граматичним повтором: домінують форми імперативу - стій, знищуй, захищайся, будь вірним, відповідай, не вір, не плач, не жалійся, не проси, не бійся, живи, борись тощо, отже спрямований вплив на психіку реципієнта (українців передусім) досягається також за допомогою низки повторюваних директивних форм, а також фонетичним повтором (Рід, роду, ворог, не принижуй, не перервався, вірний, дружба, праведний, не вір, брат, держись, правота, правда, борись, перемога, руки).
Використання сугестивних прийомів впливу на реципієнта, як бачимо, є важливим моментом у розгортанні стратегічного наративу. Ось чому дуже органічно в систему відповідних текстів "вписується" широко відомий вірш А. Дмитрук "Никогда мы не будем братьями", який мав величезний суспільний резонанс. Це своєрідне звернення молодого покоління українців, яке вже не усвідомлює себе "молодшим братом". Текст має також усі ознаки сугестивного, він побудований на антитезі "українці" vs "росіяни": вы огромные - мы великие, у вас дома "молчанье золото", а у нас жгут коктейли Молотова, у вас Царь, у нас - Демократия, Никогда мы не будем братьями.
Чи є ефективним стратегічний наратив про власне історичний шлях українського етносу, можна сказати, провівши лише спеціальне соціологічне дослідження. Але його роль у гармонізації життя соціуму, безперечно, дуже важлива. Нівелюючи меседж про так званий "єдиний" народ, він формує концептуально-оцінне ставлення до сучасних подій в Україні, заперечує ідеологію "Русского мира", яка ставить під сумнів існування української державності.
Проте, на жаль, питання про стратегічні комунікації в українському інформаційному просторі (та відповідні стратегічні наративи) до цього часу залишається відкритим, воно практично дуже повільно розв'язується на державному рівні. Стратегічні комунікації з громадянським суспільством здійснюються несистемно та як феномен інформаційної політики окреслені лише теоретично, а найважливіші вектори інформаційної політики України майже не помітні.
"Історична правда проти імперської облуди" відповідно сприймається і по той бік "поребрика", про що свідчить характер публікацій, які, безумовно, можна вважати варіантами кількох контрнаративів, які знаходять свою реалізацію в інтернет- просторі. Вони, як свідчить аналіз, мають асиметричну структуру.
В інформаційному просторі (передусім РФ) системно розгортаються кілька потужних контрнаратив на перехоплення історичного першості Русі. Відомий український медіаексперт О. Арестович так окреслює межі одного з них:
"початок Русі на півночі, до Києва державність привнесена з Ладоги. Ладога має статус давньої столиці Північної Русі. <...> Насправді, це місто скандинавів, побудоване. в 730 році. Росіяни на нього спираються в своїй міфології, так як Київ за кордоном, і Росія поки єдина в світі країна, центр походження державності якої, лежить поза нинішніх державних кордонів" https://arestovich.fandom.com/ru/wiki/.
Розглянемо деякі текстові підтвердження цієї думки:
Першою столицею Русі стало місто Стара Ладога. Стара Ладога - найдавніше місто і фортеця, засновані в 753 році, вже в середині IX ст. була важливим торгово- ремісничим центром, згадуваним в літописних джерелах. Історично склалося так, що матір'ю російських міст є Стара Ладога. Саме тут, в цьому селищі (а тоді це було місто Ладога) народжувалася російська державність, тут пролягали світові торговельні шляхи "з варяг у греки", "з варяг у араби", тут зустрічалися великі культури Сходу і Заходу і тут наше нинішня держава ставала Росією http://panarin.com/istoria/69-staraya-ladoga-pervaya-stolica-rusi.html
Багато істориків вважають, що саме Ладога - перша столиця Русі: Рюрик правив тут в 862-865 роках, а потім перейшов у Новгород, вірніше,у поселення недалеко від нього, згодом назване Рюриково городище. В Іпатіївському списку Повісті временних літ розповідається: "И придоша к словенем первое и срубиша город Ладогу и седее старейшин в Ладоге Рюрик".
https://anashina.com/staraya-ladoga/
Як свідчить аналіз, цей наратив активно нав'язується мешканцям сучасного Криму.
Стара Ладога - найстаріше місто Русі. Перші поселення з'явилися на березі річки Волхов ще в 753 році. Поки хлопчисько-Петербург справляв 300-й день народження, на Ладозі відзначали 1250 років з дня заснування. Крім того, саме тут бере свій початок російська державність. Сюди - і тільки потім в Новгород - прийшов на князювання варязький воєвода Рюрик в 862 році.
За переказами тут похований Віщий Олег. Про це написано в новгородському літописі. Правда, точно ніхто не знає, де розташована могила великого князя: у Києві чи все-таки на Ладозі. https://www.crimea.kp.ru/daily/26699.5/3724024/
Другий контрнаратив на перехоплення історичної першості Русі пов'язаний зі специфічним тлумаченням монголо- татарської навали. Він набирає обертів у Росії із залученням не тільки ЗМІ, але й так званої "офіційної" історичної науки. Чергова ревізія історії, як зазначає український історик і блогер С. Климовський [3], базується на таких меседжах: 1. Монголо- татари - не монголоїди, а росіяни (чи слов'яно-скіфи); 2.Якщо монголо-татари - росіяни, то вони не могли самі себе завоювати, тобто навала Батия - це міжусобна війна між росіянами, ніякої навали не було; 3. Монголо-татар придумав Захід з метою дискредитації та приниження росіян.
Розповсюдження відповідних коментарів у російських медіа спрямовано на заперечення саме тих історичних фактів, на підставі яких користувачам українського інтернету надається важлива інформація про походження російського етносу. Якщо не було монголо-татарської навали, як пишуть про це сучасні російські історики (В.Чудінов, О. Пижов, Є. Веселовська), значить можна визнати суто слов'янські корені росіян та нейтралізувати історичні факти про Московію як улус Золотої Орди, про ментально-генетичний вплив монголо-татар на росіян [3].
Інтернет як унікальна інформаційно-комунікативна технологія надає широкі можливості для розгортання важливих наративів, які набувають статус стратегічних у контексті консцієнтальної війни. Підкреслимо, що оповідачами цих наративів стають не представники влади, а відомі вчені, політики, журналісти, яким вірить читач, тому не можна ототожнювати стратегічні наративи з так званими темниками. Розгортання стратегічних наративів і є асиметричною відповіддю негативним інформаційним впливам.
Як показує досліджуваний матеріал, стратегічним наративам в інтернет-просторі притаманна тематична та концептуальна єдність, варіативність, множинність оповідачів; кожний варіант базового стратегічного наративу відрізняється обсягом інформації, особливостями її коментування та використанням невербальних засобів впливу (ілюстрації, відео, музичний супровід, тощо). Певний стратегічний наратив розрахований на широке коло користувачів інтернету - різні цільові аудиторії. Його комунікативна спрямованість передбачає варіювання мовних засобів вираження (по вісі "інформативность - експресивність") [6], а також використання різних інструментаріїв впливу - аргументації та сугестії.
Потужний стратегічний наратив, як правило, в умовах інформаційного протистояння, мотивує появу контрнаративу, який має асиметричну структуру. Боротьба наративів є головною ознакою сучасного медійного простору.
Література
1. Баровська А. Стратегічні комунікації як механізм протидії російській пропаганді: досвід НАТО. Інформаційні виклики гібридної війни: контент, канали, механізми протидії. Київ: НІСД, 2016. С. 69-81.
2. Дубов Д.В. Стратегічні комунікації: проблеми концептуалізації та практичної реалізації. Стратегічні пріоритети. Серія: Політика. 2016. № 4. С. 9-23.
3. Климовский С. Зачем Москва отменяет монголо-татарское иго? [Електр. ресурс]. URL: https://www.obozrevatel.com/abroad/zachem-moskva- otmenyaet-mongolo-tatarskoe-igo.htm
4. Компанцева Л.Ф. Комунікативні виклики інститутам сектору безпеки та оборони світу як передумова виникнення страткому. Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. 2017. №1(21). С. 17-29.
5. Лещенко А.В. Модели нарратива: опыт изучения. [Електр. ресурс]. URL: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/559
6. Олещук П. Теоретичні засади аналізу політичних наративів як засобу дослідження політичного дискурсу. Віче. 2010. № 10. С. 18-21.
7. Плохій С. Загублене царство. Історія "Русского мира" з 1470 року до сьогодення. Харків: Фоліо, 2019. 308 с
8. Почепцов Г. Від покемонів до гібридних війн: нові комунікативні технології ХХ1 століття. Київ: Видавничий дім "Києво- Могилянська академія", 2017. 257 с.
9. Снитко О.С. Інформаційно-психологічне онлайн протистояння у парадигмах лінгвістики впливу. Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. 2016. Вип 31. С.121-136
10. Labov W. Narrative Analysis: Oral versions of Personal Experience. W. Labov, J. Waletzky. Essays on the Verbal and Visual Arts. Seattle: University of Washington Press, 1967. P. 12-44.
11. Scott J. Creative Writing and Stylistics: Creative and Critical Approaches. London: Palgrave Macmillan, 2013. 248 p.
12. Toolan M. Language in Literature: An Introduction to Stylistics / Toolan M. London: Routledge, 1998. 264 p.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Дискусійні питання з приводу інтеграції жінок до лав Збройних Сил України. Концептуальні основи вивчення гендерних стереотипів, аналіз їх змісту та механізмів створення в соціокультурному просторі. Аргументи "за" і "проти" служби жінок в армії.
реферат [54,1 K], добавлен 13.12.2017Дослідження ролі релігійних засобів масової комунікації у формуванні світогляду українського суспільства за нових суспільно-політичних реалій. Аналіз проблем, притаманних сьогодні релігійним медіа в інформаційно-комунікативному просторі України.
статья [27,7 K], добавлен 27.08.2017Концепт "інформаційного суспільства" як теоретична передумова соціологічного дослідження глобальної мережі. Діяльність масових комунікацій як вид соціальної діяльності. Вивчення залежностей і соціального негативізму користування інтернет-мережами.
диссертация [745,6 K], добавлен 04.07.2013Особливості громадської діяльності жінок в Україні у ХІХ - на початку ХХІ ст. Початковий етап становлення жіночого руху; жінки в соціокультурному просторі незалежної України. Внесок О. Єфименко, О. Теліги та О. Пінчук. в активізацію суспільного життя.
курсовая работа [5,1 M], добавлен 11.05.2014Визначальні віхи розвитку феміністичного руху. Формування основ гендерної паритетності в економічній та соціальній сферах розвитку людства. Особливості та проблеми репрезентації жінок у міжнародному політичному просторі. Юлія Тимошенко як жінка-політик.
магистерская работа [164,7 K], добавлен 10.07.2012Комунікація як процес, його специфіка та основні етапи. Загальні характеристики та значення комунікації. Модель комунікації з точки зору паблік рілейшнз, реклами та пропаганди. Напрямки та причини зміни ролі комунікації в інформаційному суспільстві.
реферат [33,2 K], добавлен 13.03.2011Проблеми молоді в сучасній науковій думці і соціальному просторі Росії. Зміст державної молодіжної політики. Завдання молодіжних програм і проектів. Рекомендації щодо розвитку соціальної роботи з молоддю в Україні в контексті досвіду Російської Федерації.
дипломная работа [143,7 K], добавлен 19.11.2012Дослідження політичної активності в контексті принципів її розгортання у просторі та часі. Важливі напрями політичної соціалізації. Роль політичної активності молоді у культурній складовій державотворення. Причини низької зацікавленості молоді політикою.
статья [27,5 K], добавлен 29.08.2013Самореалізація молоді як рушія демократичного розвитку України. Узагальнено виклики соціокультурного розвитку в сучасних умовах. Розкрито технології реалізації активної громадянської практики особистості в соціокультурному середовищі місцевої громади.
статья [21,5 K], добавлен 31.08.2017Теоретичний аналіз проблеми соціалізації особистості, роль спілкування у цьому процесі. Зміст комунікації та взаємодії індивідів в мережі Інтернет. Емпіричне дослідження використання інтернет-спілкування в сучасному суспільстві методом опитування.
курсовая работа [828,4 K], добавлен 20.11.2014Історія породження цивілізацією соціального конфлікту.. Боротьба Ісуса з дияволом у пустелі як прообраз глобального протиріччя між цивілізацією й культурою. Родина як складова культури. Принцип абсолютного альтруїзму у відносинах батьків та дітей.
реферат [27,5 K], добавлен 18.03.2010Особливості економічного та соціального розвитку на рубежі століть. Цивілізаційний підхід до аналізу розвитку людства. Типи і види цивілізацій, відмінності між ними в сфері релігії. Україна і процеси політичної модернізації у цивілізаційному просторі.
реферат [39,5 K], добавлен 13.06.2010Характеристика тенденцій та перспектив розвитку медіаосвіти у провідних європейських країнах, зокрема у Швейцарії та Великобританії. Аналіз способів, за допомогою яких медіа сприяють міжкультурній інтеграції меншин у сучасному світовому просторі.
статья [21,4 K], добавлен 27.08.2017Концепт інформаційного суспільства як виявлення духовної культури сучасного соціуму. Концептуалізація інформаційного суспільства процесу в умовах глобалізації. Аналіз проблем інтелектуалізації. Виявлення місця соціальних мереж у комунікативному просторі.
статья [23,3 K], добавлен 07.08.2017Поняття засобів масової комунікації у процесі спілкування. Медіакультура як обов'язкова умова існування медіакомунікацій в системі соціальних комунікацій: вирішення суспільної проблеми і запрошення до дискусії щодо можливого вирішення наукової проблеми.
реферат [27,3 K], добавлен 11.12.2012Особливості розробки методологічного розділу програми соціологічного дослідження щодо ставлення людини до вивчення іноземної мови. Визначення основних понять за темою дослідження. Обґрунтування вибірки дослідження, розробка і логічний аналіз анкети.
курсовая работа [125,1 K], добавлен 24.02.2010Поняття та фактори, що провокують розвиток інтернет-залежності серед сучасної молоді. Розповсюдженість соціальних мереж та оцінка їх популярності. Необхідність інтернету в суспільстві, та емоції, що виникають при його відсутності, негативний вплив.
практическая работа [209,4 K], добавлен 30.04.2015Види, зміст та закон функціонування механізмів соціальної мобільності, багатство і влада як її фактори. Маргинальність як стан освічених верств українського суспільства. Освіта в системі цінностей українців. Жіноча освіта та соціальна її мобільність.
курсовая работа [57,4 K], добавлен 14.01.2010Сутність інформаційної війни та її основні ознаки. Вплив інформаційної війни на сфери суспільної свідомості в процесі інформатизації суспільства. Трансформація інформаційної зброї. Перспективи розвитку стратегій ведення сучасних інформаційних війн.
дипломная работа [121,8 K], добавлен 03.10.2014Особливості використовування Інтернету в проведенні соціологічних опитів і досліджень. Види опитувань та техніка збору інформації за допомогою Інтернет-ресурсів. Переваги і недоліки Інтернет-опитів перед звичайними "польовими" умовами збору інформації.
реферат [31,4 K], добавлен 26.09.2009
