Теоретичні аспекти організації вільного часу студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні аспекти організації вільного часу студентської молоді

Антон Чеботар

(студент ІІ курсу (магістерського) рівня вищої освіти

факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук,

доцент Семез А.А.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку суспільства все частіше постає проблема раціональної організації вільного часу. Людина повинна відпочивати як фізично, так і духовно, саме тому важливо проводити його з користю.

Тема дозвілля студента на сьогоднішній день є надзвичайно актуальною. Адже, хоча студенти і проводять чимало часу у вузі, проте, все ж, основну частину дня вони вільні. Г тут постає питання, чим їм зайнятися у вільний від навчання час.

Загальновідомо, що якщо людина не має чим зайнятися у вільний час, вона намагається зайняти себе чимось цікавим, в чомусь реалізувати себе - це є природною і соціальною специфікою людського організму, який завжди потребує дії, якогось заняття. Г якщо вільний час студента не організований, то цей самий студент може знайти відраду у негативних, асоціальних, шкідливих заняттях.

Дозвілля як частина вільного часу, залучає молодь своєю нерегламентованістю і добровільністю вибору його різних форм, демократичністю, емоційною насиченістю, можливістю поєднати в ньому фізичну й інтелектуальну діяльність, творчу і споглядальну, виробничу й ігрову. Для значної частини молодих людей соціальні інститути дозвілля є основними джерелами соціально-культурної інтеграції й особистісної самореалізації. Однак усі ці переваги діяльності сфери дозвілля поки ще не стали надбанням, звичним атрибутом способу життя усієї молоді.

Отже, питання організації вільного часу студента повинно хвилювати не лише його самого. Цим питанням повинні перейнятися всі, кому не байдуже наше майбутнє. Адже студентство - це та сукупність людей, яка вже у найближчому часі й буде творити це саме майбутнє.

Аналіз останніх досліджень

Інтерес до проблем молоді постійний і стійкий у вітчизняній філософії, соціології, психології, педагогіці. Соціально-філософські проблеми молоді як важливої соціальної групи суспільства знайшли своє відображення в дослідженнях С. Іконнікової, І. Ільїнського, І. Копа, В. Лисовського та інших вчених. В Україні проблеми вільного часу вивчають В. Піча, Т. Старченко, І. Пустельник. Н. Черниш, А. Вишняк, М. Чурилов, С. Макєєв, Є. Головаха, Н. Паніна та ін.

Значний вклад у дослідженні дозвілля молоді внесли Г. Пруденський, Б. Трушин, В. Петрушев, В. Піменова, О. Гордон, І. Бестужев-Лада та ін. До досліджуваної нами проблеми близькі праці із саморозвитку й самореалізації особистості в сфері дозвілля (О. Беляева, О. Каргіна, Т. Бакланова), з питань психології особистості (Г. Андреева, О. Петровського).

У науковий аналіз теорії і практики культурно-дозвіллєвої діяльності значний внесок зробили Ю. Стрельцов, О. Жарков, В. Чижиков, В. Ковшаров, Т. Кисельова, Ю. Красильніков. Дослідження цих авторів мають важливе значення для удосконалення теорії і методики культурно-дозвіллєвої діяльності молоді.

Метою статті є теоретичне обґрунтування проблеми організації вільного часу студентської молоді.

Виклад основного матеріалу

вільний час студентська молодь

Тема вільного часу, дозвілля в нашій країні не втрачає своєї актуальності. Ця проблема обростає все більшими протиріччями й ускладнюється. Ці протиріччя зумовлені насамперед невідповідністю між сутністю вільного часу, дозвілля, культурно-дозвіллєвої діяльності й існуючими в реальній дійсності технологіями, формами та методами проведення дозвілля.

Проблеми вільного часу та дозвілля є об'єктом вивчення багатьох наукових дисциплін соціології, психології, загальної та соціальної педагогіки та ін. Зокрема, існує такий науковий напрямок, як соціологія вільного часу - це одна з галузей соціології, яка вивчає життєдіяльність, відносини й орієнтації людей у сфері вільного часу.

Вільний час - це частина позаробочого часу, що являється сферою формування і прояву різних рівнів вільної життєдіяльності, що безпосередньо направлена на всебічний та гармонійний розвиток працюючих людей [5].

Потужний сплеск інтересу до соціології вільного часу з'явився, починаючи з 50-х років ХХ століття. Проблема вільного часу стає дуже важливою, з'являється такий напрямок, як соціологія дозвілля Вільний час є одним з важливих засобів формування особистості людини. Він безпосередньо впливає і на її виробничо-трудову сферу діяльності, тому що в умовах вільного часу найбільш сприятливо відбуваються рекреаційно-відбудовні процеси, що знімають інтенсивні фізичні та психічні навантаження. Використання вільного часу є своєрідним індикатором культури, кола духовних потреб та інтересів конкретної особистості або окремої соціальної групи [1].

Як частина вільного часу дозвілля залучає особистість своєю нерегламентованістю і добровільністю вибору його різних форм, демократичністю, емоційною забарвленістю, можливістю поєднати фізичну й інтелектуальну діяльність, творчу і споглядальну, виробничу й ігрову. Для значної частини людей соціальні інститути дозвілля є ведучими сферами соціально-культурної інтеграції й особистісної самореалізації. Однак усі ці переваги діяльності сфери дозвілля поки ще не стали надбанням, звичним атрибутом способу життя українського народу.

Вільний час - це не самоціль. Дійсну цінність він набуває лише тоді, коли використовується для всебічного розвитку особистості. Вільний час призначений для того, щоб людина мала можливість розкрити себе, піднятися до вищого рівня прояву своїх здібностей, повніше задовольнити свої постійно зростаючі потреби. По суті це такий же зайнятий час, як і години праці на виробництві або в домашньому господарстві.

При розгляді складових вільного часу, на наш погляд, цілком може бути приведене положення про те, що вільний час являє собою як дозвілля (час дозвіллєвої діяльності), так і час для більш піднесеної діяльності. Час більш піднесеної діяльності - сукупність занять, що найбільш інтенсивно впливають на процес всебічного розвитку особистості (соціально-культурна та науково-технічна творчість, суспільно- політична діяльність, самоосвіта тощо). «Це заняття у вільний час, за допомогою яких людина розвиває і реалізує свій творчий потенціал, бере участь у виробництві матеріальних і духовних цінностей, найбільш ефективно удосконалює себе як особистість» [1].

Хоча, разом з тим, чіткої межі між дозвільною діяльністю та більш піднесеною діяльністю немає, вони можуть легко проникати одна в одну [2]. Вони, безумовно, і доповнюють одна одну.

Слід також зазначити таку закономірність: і в сфері дозвілля, і в сфері більш піднесеної діяльності в кожного з нас виявляється основне заняття. Якраз воно і виступає основою всіх інших видів занять і активно впливає як на їхню тривалість, так і на їхню частоту.

Вільний час має дві складові:

- це час, що використовується на необхідну суспільну, творчу й іншу діяльність;

- це власне дозвілля [1].

Важливими категоріями соціології вільного часу є «структура» та «зміст». Структура вільного часу - сукупність видів діяльності, які характеризують проведення вільного часу.

Вона охоплює:

- індивідуальне споживання культури (читання книг, журналів, газет, слухання радіо, перегляд телепередач тощо);

- публічно-видовищне споживання культури (відвідування театрів, кіно, концертів, музеїв, спортивних видовищ та ін.);

- спілкування з членами сім'ї, родичами, сусідами, друзями та ін.;

- фізичні заняття (ранкова та вечірня гімнастика, заняття у спортивних секціях тощо);

- розваги та ігри, які сприяють зняттю розумового і фізичного напруження, створенню гарного настрою;

- пасивний відпочинок (прогулянки, спокій, денний сон та ін.);

- заняття, які є явищами антикультури (зловживання алкоголем, хуліганство, наркоманія);

- безцільне «вбивання часу» [4].

Щодо більш піднесеної діяльності, то до неї варто віднести заняття, які що найбільше сприяють розвитку сутністних сил людини, його всебічному удосконаленню. їх можна згрупувати в такий спосіб:

1) навчання без відриву від виробництва;

2) підвищення кваліфікації;

3) самоосвіта;

4) суспільно-політична діяльність;

5) участь у вихованні дітей;

6) творча діяльність і аматорські заняття;

7) спортивні заняття і туризм [1].

Зміст вільного часу - форми занять у вільний час, зумовлені соціальним середовищем, рівнем культури особи, її самосвідомістю, потребами, інтересами, психологічними якостями. Зміст вільного часу допомагає охарактеризувати відомості про види занять, їх тривалість, частоту, розповсюдженість, співвідношення між ними тощо.

За способом використання вільного часу людей можна поділити на декілька типів, жоден з яких у «чистому» вигляді не існує.

Перший тип представлений людьми, які прагнуть у вільний час максимально задовольнити свої духовні потреби у творчості. Другий пов'язаний з пошуком у вільний час насамперед розваг. Третій тип репрезентують люди, які віддають значну частину його домівці, сім'ї, дітям. До четвертого належать люди, які основну частину вільного часу присвячують спорту. Представників п'ятого типу можна назвати активістами: майже весь вільний час вони віддають громадській роботі. Представники шостого типу присвячують його передусім придбанню матеріальних благ. Сьомий тип об'єднує людей, діяльність яких має відверто виражений антигромадський характер. І нарешті, восьмий тип становлять люди, які розглядають вільний час як втечу від життя [4].

Взагалі, багато дослідників не поділяють вільний час на дозвільну діяльність та час більш піднесеної діяльності. Більше того, терміни «дозвілля» і «вільний час» в основному використовуються соціологами як тотожні, однакові.

Специфічними ознаками діяльності у вільний час є взаємозамінність занять, свобода їх вибору.

Головною ознакою вільної діяльності є свобода вибору дій у вільний час, причому більш широка, ніж у інших сферах життєдіяльності, оскільки людина може не лише вибирати чим їй займатись, але й взагалі не займатися ніякою діяльністю [5].

В структурі вільного часу виділяють активну творчу діяльність, навчання, самоосвіту, культурне (духовне) споживання (читання газет, відвідування кіно тощо), спорт, любительські заняття, заняття та ігри з дітьми, спілкування з іншими людьми і т. д.

В останні роки суттєво зріс інтерес до вивчення вільного часу молоді, в тому числі і студентської. Це абсолютно зрозуміло, адже всі знають, що вільний час відіграє важливу роль у формуванні особистості молодої людини, а також багато в чому визначає її моральний стан.

Студентство - своєрідна соціальна категорія молоді, організаційно об'єднана інститутом вищої освіти. Студенти вирізняються найбільш високим освітнім рівнем, соціальною активність, гармонійним поєднанням інтелектуальної і соціальної зрілості. Час навчання у ВНЗ співпадає з періодом зрілості і характеризується становленням особистісних якостей. Помітно закріплюються такі якості, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою. Спостерігається посилення соціально-моральних мотивів поведінки, посилюється інтерес до моральних проблем - способу і змісту життя, обов'язку, відповідальності, любові та вірності. Важливою умовою оптимального вирішення завдань, що стоять перед студентом у роки навчання, є розуміння важливості раціональної організації часу і наявності досвіду його використання. Особливо проблематичним для багатьох студентів є використання вільного часу, оскільки він приваблює студентів нерегламентованістю, самостійним вибором різних занять, можливістю поєднувати в ньому різні, як розважальні, так і розвиваючі види діяльності [3]. Однак потужний педагогічний потенціал вільного часу для значної частини студентів залишається неусвідомленим, нереалізованим.

Вільним часом студентів називають частину позанавчального часу, в якій формуються і проявляються різноманітні рівні вільної життєдіяльності, що безпосередньо направлена на всебічний і гармонійний розвиток молоді [5].

Однією з найважливіших методологічних проблем дослідження вільного часу є визначення його місця і змісту у загальній структурі часу молоді, що навчається [5]. Складність і багатоплановість соціального часу студентської молоді є об'єктивною умовою різноманітних дослідницьких підходів до його структури та класифікації.

Можна виділити наступні класифікації, що отримали практичне застосування:

1) поділ загального фонду часу на учбовий та позаучбовий час;

2) на необхідний (суспільно-обов'язковий) та вільний час;

3) на вузівський та позавузівський час;

4) класифікація затрат часу за ступенем раціональності його використання студентами [5].

Серед загальних тенденцій, характерних для студентської молоді, у сфері вільного часу можна виділити наступні:

- підвищення самоцінності культурно-дозвільної діяльності як сфери самовираження та самореалізації юнаків та дівчат;

- посилення поведінкової та нормативної автономізації молоді у вільний час, наростання конфліктного характеру культурно-історичного взаємозв'язку між старшим і молодшим поколіннями;

- домінування культурно-споживацьких видів і форм використання вільного часу;

- посилення інтернаціоналізації змісту і форм проводження часу;

- розширення інноваційних процесів у культурно-дозвільній діяльності, зростання критичного відношення до традиційних форм і змісту вільного часу;

- зростання позаконституційних форм використання вільного часу;

- розширення діапазону культурно-дозвільної діяльності та її інтенсифікація;

- стихійно-груповий характер використання вільного часу;

- зростання гедоністичних та статусно-престижних мотивів проведення часу;

- перетворення вільного часу в «зону підвищеного ризику», зростання алкоголізації і наркотизації молоді, деструктивних форм поведінки [5].

Взагалі, структура вільного часу студентської молоді як певна форма прояву загальної структури вільного часу має і деякі специфічні риси у порівнянні з, скажімо, працюючою молоддю. І це аж ніяк не випадково. Адже навчальна діяльність, сам процес отримання освіти стимулюють заняття студентів художньою та науково-технічною творчістю, їх залучення до найбільш складних видів споживання культурних цінностей.

Висновки

Таким чином, формування особистості студента, майбутнього спеціаліста, є процес безперервний. Він містить як навчальний процес, так і вільний час. Слід пам'ятати, що студент має право на свій особистий вільний час, який дає можливість сучасній молодій людині розвивати різні сторони своєї особистості, навіть власний талант. Для цього необхідно, щоб до використання вільного часу вона підходила з позиції свого життєвого завдання, свого покликання - всебічно розвивати власні здібності, свідомо формувати себе. Тому у вищих навчальних закладах для отримання позитивних результатів навчально-виховного процесу необхідно створювати певні умови для організації дозвіллєвої діяльності студентів. Раціональна діяльність у вільний час включає гармонійне співвідношення рекреаційних і розвиваючих занять. При цьому відпочинок і розваги мають стати змістовними, продуктивними і конструктивними. Ця ж раціоналізація діяльності вимагає від людини свідомого ставлення до вільного часу, вміння його планувати, мотивувати вибір того чи іншого заняття.

Бібліографія

1. Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с.

2. Піча В.М. Соціологія: навчальний посібник для студентів вузів. - К.: Каравела, 2000.

3. Пішун С.Г. Вільний час та його використання як інтегративний чинник розвитку особистості студента/ С.Г. Пішун // Освітологічний дискурс. - 2011. - № 1. - С.197-210. - Режим доступу: http://innovations.kmpu.edu.ua/ENFV/2011_1/11psgros.pdf

4. Теремко С. Соціологія [Текст] / С. Теремко. - К.: Лібра, 2001. - 358 с.

5. Трегубов Б.А. Свободное время молодежи: сущность, типология, управление. - СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1991.

Размещено на Allbest.ru