Суспільство і його роль в життєдіяльності людини

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Суспільство і його роль в життєдіяльності людини

Красніцька Г.М.

Анотації

У статті розглянуто проблеми розвитку особистості в умовах трансформаційного суспільства; проаналізовані наукові підходи до визначення сутності поняття «особистість» та чинників її розвитку, роль сучасного суспільства в життєдіяльності людини; описані прояви формул етикету для налагодження стосунків із сучасним суспільством.

Ключові слова: особистість, людина, розвиток, стосунки, суспільство, життєдіяльність, етикет, культура, індивід, соціум.

The article deals with the problems of personality development in a transformational society; scientific approaches to the definition of the essence of the concept of «personality» and factors of its development are analyzed, the role of modern society in human life; the manifestations of etiquette formulas for establishing relations with modern society are described.

Keywords: personality, person, development, relationships, society, life, etiquette, culture, individual, society.

Людська особистість не може жити поза соціумом: суспільство є тим незмінним цілим, де відбуваються процеси індивідуалізації та соціалізації, становлення й зростання індивіда для досягнення мети, що стоїть перед ним, - стати особистістю, персоналізувати буття у своєму існуванні. Суспільство є благодатним середовищем, у якому суб'єкт реалізує свої можливості, щоб максимально розкрити власний потенціал.

Людина як індивід, особистість має різноманітні потреби та інтереси (матеріальні і нематеріальні), задоволення яких є невід'ємною передумовою як її власного розвитку, так і розвитку суспільства в цілому. Ці інтереси і потреби реалізуються через відповідні суспільні відносини та інститути, які є структурними елементами громадянського суспільства [2, с. 5].

Особистість і суспільство перебувають у відносинах взаємної функціональної цінності: особистість для суспільства і суспільство для особистості. А. Менегетті слушно зауважує, що ідеальне суспільство - це завжди деяка філософська абстракція; може бути, це солодкий сон, свого роду приємна лірика, але воно ніколи не зможе стати конкретною передумовою, що дає можливість гарантувати ефективну історію для всіх тих, хто бажає бути і діяти в суспільстві «тут і зараз» [7, с. 16]. Відносини системи і особистості ґрунтуються на деякому можливому компромісі, у якому апріорі зберігається і цінність системи, і цінність особистості. Водночас, якщо помістити на одну чашу терезів суспільство, а на іншу - особистість, то особистість буде більш вагомою, хоча без суспільства вона не може існувати. Велика течія життя, зазначає А. Менегетті, завжди реалізується за допомогою людей, котрі вміють перемагати і в яких, як найбільш розумних і підготовлених до розв'язання проблем, максимально втілена функція інтернаціональності природи [7, с. 18].

Метою статті є поглибити знання про суспільство та зрозуміти його роль у життєдіяльності людини.

Про роль суспільства в життєдіяльності людини досліджували такі науковці : Еміль Дюркгейм, Макс Вебер, Георг Зіммель, Вільфредо Парето, Герберт Спенсер.

Як знайти ту критичну точку, що дає змогу суб'єкту досягти внутрішньої рівноваги під час значних трансформаційних змін у суспільстві? Як співіснувати з суспільством, яким би воно не було? Як розвинені особистості можуть сприяти зростанню соціальної ефективності і підкріпленню природної еволюції, дарованої природою будь-якій істоті, що має людський образ? Відповіді на ці запитання криються у розумінні як сутності особистості та закономірностей її розвитку, так і чинників, характерних для цивілізаційних змін, що впливають на розвиток особистості, зміни у її структурі і висувають нові вимоги до її компетентності.

Вплив суспільства і здобутків цивілізації натомість є необмеженим. Відомий німецький філософ і поет Ф. Шіллер дійшов висновку, що розвиток цивілізації відбувається за рахунок і на шкоду розвитку особистості людини. Він писав про суспільні, соціокультурні тенденції, які визрівають у праці і спрямовують розвиток людини тільки на одну сферу діяльності, що веде до однобічності її розвитку. Суспільство вимагає лише окремих якостей особистості (пам'яті, «розуму, спроможного до рахунку», «механічної спритності» тощо), а тому людина розвивається, але на шкоду вихідній цілісності. У результаті відбувається втрата людиною її сутнісної потенції до універсального і цілісного (естетичного) світосприймання і світовідчуття. Філософ виводить образ такої «часткової», «дрібної» людини, яка навічно прикута до малого уламка цілого і, як наслідок, сама стає уламком [9, с. 30]. Цивілізація удосконалює механізм життя «людини культурної», скрізь і всюди, всупереч головному принципу культури - зростити цілісну людину. Сучасна рефлексія драматичної ситуації розвитку людини, яку поетично змалював Ф. Шіллер, принаймні не є зайвою. Широка диференціація науки, вдосконалення техніко-технологічного оснащення промисловості, розвиток організаційно-управлінської сфери тощо потребують від людини сформованості певних якостей фахівця конкретної вузької галузі. Водночас у побудові прогнозу розвитку особистості обов'язково мають враховуватися власні прогнози особистістю свого життя.

Вектор модернізації сучасної освіти спрямований на гуманістичну педагогіку. Тільки освіта, орієнтована на людину і культуру як засіб «олюднення», може зреалізувати у дії слова «про людину як найвищу цінність суспільства», зробити їх змістом життя людей і суспільства в цілому. Відомо, що найвищою цінністю освіти, культури, політики, зокрема освітньої, є людина і, на наш погляд, не тільки її благо, повноцінний розвиток, життєвий успіх, а й цінності та устремління, що сприяють прогресивному поступу людства, держави, розвитку суспільних відносин, утвердженню ідеалів демократії й гуманізму.

Стрижнем кожної особистості є почуття власної гідності. Сповідуючи наукові позиції педагогіки керованого розвитку, І. Д. Бех, на наш погляд, дуже влучно формулює квінтесенцію гуманістичної педагогіки: «вихователь, так би мовити, схиляється перед гідністю вихованця незалежно від того, у якій сукупності соціальних ролей він постає. Якщо педагог не ставиться до почуття гідності вихованця як до чогось священного, то виховні можливості спілкування різко знижуються». Співзвучними думкам І. Д. Беха є слова А. Менегетті: «істина моєї гідності полягає у резонансі з гідністю всіх інших людей» [7, с. 312]. Гармонізація відносин суспільства й особистості можлива, коли кожній людині гарантовано повагу до основи людського буття - прав особистості.

Трансформаційні процеси сьогодні охоплюють усі сфери суспільства. Зміни, що відбуваються у сфері економіки, політичному, духовному житті суспільства, супроводжуються змінами у соціальній поведінці людей. Трансформації відбуваються і в структурі особистості людини. Людина, щоб вижити, захистити себе, зберегти власну особистісну цілісність, повинна стати здатною до сприймання цивілізаційних змін, саморегуляції власних мотивів, потреб, поведінки. Які ж основні виклики постали перед людиною в період сучасних суспільних трансформацій?

Наслідками соціально-економічних трансформацій в країні є розвиток ринкових відносин, а отже, нових форм організації праці, зростання сектору послуг, жорстка внутрішня і міжнародна конкуренція, виникнення глобального ринку праці. Первинна професія, здобута людиною, вже не гарантує успішної професійної кар'єри, професійної і особистісної реалізації упродовж життя. Відсутність у багатьох людей здатності швидко пристосовуватися до змінних умов і ситуацій на ринку праці, нових вимог до професійної діяльності, іноді пов'язаних з необхідністю зміни професії, призводить до психологічної катастрофи людини, випадання її з соціуму. Тому працедавці віддають сьогодні перевагу людям, які вміють вчитися самостійно, досягати поставленої мети, працювати з книжкою, шукати, знаходити та використовувати для розв'язання проблеми необхідну інформацію. Саме означені вище якості, на їхню думку, допомагають підвищувати професійний рівень, перекваліфіковуватися, набувати необхідних додаткових знань і вмінь для професійної та особистісної самореалізації у житті [12]. По-скільки вимогою сучасного суспільства до особистості є сформоване вміння і бажання вчитися й самовдосконалюватися упродовж життя, приймаючи ті зміни, що відбуваються в суспільстві. Неперервна освіта є нагальною необхідністю для кожної людини, що має супроводжувати її професійне й особисте життя. Слушно тут буде навести думку відомого економіста Л. Туроу, який зазначає, що «знання стає єдиним джерелом тривалої стійкої конкурентної переваги, оскільки все інше випадає із рівняння конкуренції; однак знання може бути використане тільки через кваліфікацію індивідів» [5, с. 92]. Доречно також наголосити на необхідності розвитку у людини такої якості, як позитивне мислення. Можливість розвитку позитивного мислення значною мірою визначається ступенем довіри людини до себе. Саме здатність людини до створення образу оптимістичної майбутньої ситуації (мислимого результату реалізації програми дій) як наслідок довіри до себе, до власного розуму і почуттів і відрізняє успішну людину від інших. Важливо не тільки знати і бути здатним до набуття нового знання, але й з оптимізмом дивитися в невідоме, тим самим розширюючи коло своїх знань про світ. Саме оптимізм і надія породжують енергію, імпульс до дії.

В умовах інформатизації суспільства від людей вимагається вміння працювати з сучасними джерелами інформації. Цій темі сьогодні присвячено багато праць. З погляду організації освітнього процесу важливим є не тільки пристосування людини до нових інформаційних технологій, як це мало місце на ранніх етапах комп'ютеризації, а й забезпечення адаптації інформаційних технологій до потреб, можливостей, запитів і здібностей користувачів. Наукові пошуки у напрямі аналізу використання інформаційних технологій в освіті в контексті їх впливу на особистість людини доводять, що психологічні новоутворення мають як системний (зміни у ставленні особистості до дійсності, її мотиваційній спрямованості), так і частковий, парціальний (знання й уміння під час використання мов програмування тощо) характер [1]. По-скільки у процесі використання сучасних інформаційних технологій вибудовується ієрархія психологічних новоутворень, які різною мірою впливають на особистість людини. Водночас «хто володіє інформацією, той володіє світом». Здобувши уміння й навички роботи з сучасними інформаційними джерелами, людина може впливати на розвиток суспільства, управляти інформацією для самозбереження.

Трансформаційне суспільство потребує від людей інноваційного мислення. Визначальним фактором суспільного розвитку стає людський капітал, сукупний людський інтелект. В умовах цивілізаційних змін особливого значення набувають інноваційна діяльність людини, здатність до новаторства як початку нової справи. Такі якості людини, як уміння брати на себе відповідальність і приймати рішення, здатність переконувати інших і переконуватися самому, дотримання високих етичних стандартів, володіння іноземними мовами та сучасними інформаційними технологіями, характеризують особистість сучасного професіонала. Особистісні якості в умовах трансформаційного суспільства стають частиною професійного інструментарію. Найвищим рівнем творчої діяльності є діяльність інноваційна. «Інновація - не лише нововведення, а й здатність до нового мислення, до переосмислення існуючих теорій, сталих істин, правил та норм поведінки в науці, освіті, політиці, культурі тощо... Сама динаміка мінливого світу вимагає інноваційного мислення», - зазначає В. Г. Кремень [11, с. 26]. Звісно, що формування інноваційної людини, підтримка обдарованості й таланту стають в умовах цивілізаційних змін запорукою динамічного розвитку суспільства та успішності самої особистості. «Саме інноваційна людина і може осмислити ті проблеми та суперечності, які породжує сучасний етап розвитку науково-технічної революції» [11, с. 27].

У продовж століть людство виробило прийнятні форми співіснування, які базувалися на правилах і традиціях кожного народу, а також були зумовлені особливостями національної історії, ментальності, політичного устрою країни. суспільство індивідуалізація соціалізація

Суспільство з давніх-давен виробило правила поведінки. Термін «етикет» (фр. l'etiquette - ярлик, етикетка, від фламандського steeken - встромляти) означає форму, манеру поведінки, сукупність формальних правил ввічливості, що регулюють зовнішні прояви людських стосунків (поводження з людьми, формули звертання, вітання, вибачення, подяки, поведінку в місцях загального користування, манери, одяг тощо).

Етикет має ситуативний характер. Вибір людиною слова чи жесту обумовлений специфічною ситуацією. Етикетні ситуації у свою чергу пов'язані з повсякденними подіями або святами.

Важливим аспектом подальшого розвитку ділового етикету стосунків є пошук, вироблення його засадничих принципів:

1. Принцип розумного егоїзму (виконуючи свої функціональні обов'язки, не слід заважати іншим виконувати свої).

2. Принцип позитивності: якщо не можеш сказати щось позитивне чи приємне іншій особі, то краще промовчати (свої побажання змінити щось на краще можна висловити в м'якій, консультативній формі - поради, побажання, рекомендації).

3. Принцип передбачуваності поведінки в різних ділових ситуаціях (ділова людина не лише знає правила ділового етикету, але й дотримується їх: є пунктуальною, обов'язковою, знає, як і кого привітати, уміє провести ділову бесіду тощо).

4. Принцип доцільності: певні правила діють у певний час, у певному місці, з певними людьми (універсальної книги рецептів немає).

5. У ділових стосунках існує низка «умовно заборонених» тем для неформальних бесід, з яких не варто зав'язувати гострі дискусії, обговорювати або ж недоречно розпитувати. Це: а) релігійні переконання та демонстрація релігійних атрибутів (релігійні розбіжності, протистояння, конфлікти одні із найгостріших в історії людства); б) політичні уподобання та прихильності; в) спекти особистого, приватного життя (стосунки в сім'ї, з родичами - досить делікатна тема); г) заробітна плата, достаток, фінансові проблеми; д) стан здоров'я власний та інших осіб (репутація вічного скаржника непродуктивна для спілкування; діловий світ вважає, що хвора людина є неповноцінною для сумісних контактів); е) зовнішність інших людей (особливо за їх відсутності) [8].

У масовій свідомості жителів України ідея демократії формувалася під визначальним впливом концепцій суспільного життя, які продукував (а по суті лише транслював) політичний клас. Еволюція ідеї демократії відбувалася також в контексті еволюції самого політичного класу, який зображає та виражає його мінливу структуру, склад і специфіку інтересів.

Для того, щоб українці змогли побудувати демократичне суспільство, нашій державі потрібно здійснити цілеспрямовані реформи, а саме:

- розширити економічну свободу;

- радикально змінити інститути суспільства усієї системи цінностей і психології людей, що успадкували наслідки тоталітарної системи;

- підвищити рівень політичної відповідальності та політичної культури громадян;

- встановити ефективний контроль суспільства над політикою еліти;

- подолати економічні проблеми в державі.

Складно уявити, як би жила людина поза суспільством. Ми знаємо багато різних суспільних устроїв в історії людства - від первіснообщинного до постіндустріального. Основна різниця між ними - набір пропонованих соціальних статусів і можливості кожної людини змінювати ці статуси за своїм вибором. Зрозуміло, що людина здатна адаптуватися до умов життя в суспільстві і здатна змінювати їх корінним чином.

Отже, можна стверджувати, що людино-творча та суспільно-відтворювальна місія освіти, її цілі і цінності, гуманістична спрямованість і історична відповідальність закладають міцний фундамент для розвитку суспільства і особистості, гармонізації їхніх відносин.

Література

1. Беспалов П. В. Компьютерная компетентность в контексте личностно-ориентированного обучения. Педагогика. 2003. №4. С. 42.

2. Бичков М. М. Фактори виникнення і розвитку громадянського суспільства. Науковий журнал «Роііїісш». Одеса. 2017. №3. С. 5-10.

3. Бех І. Д. Особистість: два наукових погляди на виховання та розвиток. Рідна школа. 2012. №8-9. С. 4-7.

4. Кудрявцев В. Т. Психология развития человека. Рига: Педагогический центр «Эксперимент», 1999. 160 с.

5. Туроу Л. Будущее капитализма. Новосибирск, 1999. 92 с.

6. Максименко С. Д. Психологія особистості: підручник/ С. Д. Максименко, К. С. Максименко, М. В. Папуча. К.: ТОВ «КММ», 2007. 296 с.

7. Менегетти А. Система и личность / Пер. с итал. ННБФ «Онтопсихология». Изд. 2-е, исправ. и допол. М.: ННБФ «Онтопсихология», 2007. 352 с.

8. Красніцька Г. М. Етикет у ділових стосунках - запорука успіху/ Філософські науки// «Гілея: науковий вісник»: збірник наукових праць. К., 2016. Випуск 106. 2016.

9. Сисоєва С. О. Освіта і особистість в умовах постіндустріального світу: монографія. Хмельницький: ХГПА, 2008. 30 с.

10. Сухомлинська О. В. Розвиток особистості і освіта: історичний вимір. Педагогіка і психологія. 2008. №2. С. 15-26.

11. Феномен інновацій: освіта, суспільство, культура: монографія / за ред. В. Г. Кременя. К.: Педагогічна думка, 2008. 472 с.

12. Phillip C. Schlechty. Schools for the 21-st Century: Leadership Imperatives for Educational Reform. San Francisco, 1990.

Размещено на Allbest.ru