Гуманістично-філософська складова вищої технічної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гуманістично-філософська складова вищої технічної освіти

Анотація

Key words: philosophy of education, higher education, technical university, humanistic values. humanization of education, humanistic pedagogy, educational process. гуманізм міжособистісний університет суспільство

Постановка проблеми. Сучасна філософія істотно поглиблює поняття антропоцентризму. Воно розуміється не як визначення людини кінцевою метою світобудови, а з погляду визнання фундаментальності тих тенденцій розвитку природи, котрі зумовлюють появу людини, визначають єдність матеріальних та інформаційних передумов мислення в структурі буття. Людина -- частка природи, молекула космосу. Але, виникнувши, вона вибудовує власний світ, світ культури і тим самим породжує дилему «природа - культура», в якій людська особистість відіграє вирішальну роль.

Гуманізм фахівця вищої кваліфікації ґрунтується на основоположних принципах філософської культури мислення. Це передусім оволодіння філософською спадщиною - як основою філософсько- методичної культури. Складність буття людини в умовах технічної цивілізації зумовлює, як ніколи, відповідальність фахівців за соціальні наслідки при впровадженні тих чи інших науково-технічних досягнень. Багатозначність соціальних проблем буття в постіндустріальну епоху спричиняє безліч шляхів і підходів до їх вирішення, а їх методологічною основою є принципи та єдність філософської культури мислення і гуманізму, оскільки інших феноменів, що виконують методологічний статус представити вельми складно [4, с.25-26].

Саме вища школа закладає фундамент професії, формує менталітет фахівця, розширює професійний профіль, розвиває творчі здібності, забезпечує професійну мобільність і конкурентоспроможність, оскільки тут не лише дають знання, а й виховують, тут спрацьовує ефект занурення у всі проблеми професійної діяльності, діє чинник часу, що сприяє створенню установок і визначенню типу професійного мислення, краще формується система знань [10, с. 75]. Базова освіта - це не лише спеціальні дисципліни, це і гуманітарна підготовка.

Аналіз попередніх досліджень Питання гуманізації суспільних відносин привертають увагу фахівців філософського, психологічного, педагогічного знання. Шляхи переорієнтації освіти досліджували Г.О. Балл, М.Й. Боришевський, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, В.М. Красновський, С.Д.Максименко та ін. Нові підходи до перебудови навчально-виховного процесу в контексті гуманізму набули висвітлення в працях таких вітчизняних і зарубіжних учених, як І.Д. Бех, Л.С. Виготський, А. Маслоу, Р. Мей, О. Н. Леонтьєв, К. Роджерс, Н. та ін.

Мета статті полягає у здійсненні аналізу й визначенні основних характеристик гуманізації вищої технічної освіти, дослідити поняття та структурні елементи гуманізації освітнього процесу у вищому технічному навчальному закладі, як засобу, який сприятиме самоактуалізації особистості.

Виклад основного матеріалу. Гуманізація освіти -- визначальна умова подолання рецидивів технократичного способу мислення, «споживацького» типу діяльності. "Цілеспрямована професійна діяльність спеціаліста має узгоджуватися з певною системою цінностей, що містить впорядковану сукупність цілей, критеріїв, переваг і пріоритетів. Цілі задають бажані результати діяльності, а критерії є кількісною мірою наближення до мети. Цілі та критерії можуть мати різний ступінь узагальнення і значущості, тому в межах системи цінностей потрібно задати основні принципи їхнього упорядкування" [7, с.33].

Здебільшого викладачі вишів розуміють необхідність покращення якості гуманітарної підготовки студентів задля подолання розриву між наукою, культурою й освітою, протиставлення технократизму гуманізму, прагнення вищої школи України долучитися до зарубіжного освітнього процесу. На думку С. Гончаренка, "технократичне мислення - це світогляд, істотними рисами якого є примат засобу над метою, часткової мети над смислом і загальнолюдськими інтересами та цінностями. Для технократичного мислення не існує категорій моральності, совісті, людських переживань і гідності» [2, с.82]. Така парадигма науково-технічного прогресу не сприяє нормальному розвитку людської психіки. "Велика техніка" супроводжується технократичною ідеологією, а це шлях до морального регресу, оскільки технічний принцип "мета вимагає застосування всіх необхідних засобів" переноситься у сферу моралі, права, політики, що дає підстави людині з технократичним мисленням вважати, "що мета виправдовує засоби". Тому "істотно вплинути на цей феномен нашого буття має саме гуманістична переорієнтація вищої освіти і за структурою, і за змістом" [5, с.41]. Особливу увагу в технічних ВНЗ доцільно приділяти філософії технології, оскільки вона значно відрізняється від філософії науки. Забезпечення високого рівня фундаменталізації і гуманітаризації вищої інженерно-технічної освіти є головним напрямом розвитку університетської технічної освіти. Тому "оптимізація навчального процесу у вищих технічних навчальних закладів із одночасним збереженням повноцінного змісту професійної та загальнокультурної підготовки має важливе значення для подальшого розвитку теорії і практики педагогічної науки" [1, с.5]. Реалізація цих ідей вбачає у спрямуванні на виявлення гуманітарних знань і гуманітаризаційного потенціалу, що є також у інженерних дисциплінах.

Реалізація ідей реформування вищої школи вимагає адекватної зміни типів вищих навчальних закладів. У зв'язку з цим, низка політехнічних ВНЗ отримала статус технічних університетів, до яких ставляться високі вимоги. В історії вітчизняної вищої школи можна виділити низку прообразів технічних університетів. Представниками технічних університетів є й такі, що історично наближалися до вершин університетської освіти через новостворену інженерну продукцію. Водночас, як критерії гуманізації технічної освіти виділяють такі [9, с.27-28]: оволодіння загальнолюдськими цінностями і способами діяльності, що містяться в гуманітарному знанні та культурі, обов'язкова наявність поглибленої мовленнєвої підготовки, гуманітарні дисципліни в загальному обсязі дисциплін, що вивчаються повинні становити не менше ніж 15-20% для негуманітарних навчальних закладів і відсоток їх повинен збільшуватися, усунення міждисциплінарних неузгодженостей як по вертикалі, так і по горизонталі.

Майбутній фахівець повинен мати якості, що відображають фахову компетентність (сукупність знань, умінь, навичок і здатність їх використовувати в певній галузі професійної діяльності; уміння навчатись протягом усього життя, здатність орієнтуватись у життєвих ситуаціях; працювати над професійним розвитком та ін.), ціннісні орієнтації, та соціальну спрямованість: "майбутній інженер повинен бути носієм загальнолюдських та культурних цінностей, прагнути до самовдосконалення" [6, с.4]. Серед освітньо-виховних проблем розвитку особистості майбутнього фахівця в сучасних умовах особливо актуальним є вивчення чинників розвитку ціннісних орієнтацій студентської молоді, які поряд із знаннями та вміннями відносяться до базових категорій вищої освіти. Духовно-етичні цінності завжди були частиною загальної і професійної культури суспільства, визначали цільові установки педагогічного (виховного) процесу.

Традиційна система освіти, зорієнтована на підготовку фахівців інженерного профілю, що володіють певною сукупністю технічних знань й умінь, вже не задовольняє вимоги сучасного суспільства. У нових соціальних умовах потрібен фахівець, здатний розв'язувати не лише технічні задачі, а й задачі комунікативного та концептуального характеру, що вимагає становлення під час навчання у вищому навчальному закладі його соціокультурної компетентності.

При розгляді цього питання О. Джеджула враховує, «по-перше, як необхідну умову формування цілісної розвинутої особистості; по-друге, вважаємо духовно-моральні цінності основою соціокультурної компетентності, яка, в свою чергу є складовою професійної компетентності інженера, що починає формуватись у студента під час навчання у ВНЗ. З цього вищого знання викристалізовуються решта його підвидів, в тому числі й професійно-наукового, інженерного» [3, с.236]. Ця думка здається на перший погляд парадоксальною: з одного боку, особливість сучасного періоду така, що фахівець з традиційним багажем знань вже неспроможний подолати ті труднощі, з якими він зустрівся, адже наявна система знань вже не дозволяє йому їх визначити в контексті нових умов життя і зробити свідомий адекватний вибір; проте з іншого боку, - ця наявна система знань ґрунтується на попередній системі знань, напрацьованою людством, на попередньому практичному досвіді й емоційно-вольовому та раціональному усвідомленні людиною свого життя, на досвіді всього суспільства, що неодноразово підкріплюється особистою практикою, яка підтверджує правомірність деяких модельних уявлень дійсності на рівні свідомості людини. Науковці наголошують, що категорія «цінність» пов'язана з духовним змістом життя людей, оскільки має значення вищого порядку, є найважливішим елементом культури, котрий звеличує людину, формує її духовні орієнтири, надає життєдіяльності певний сенс. Завдяки цінностям особистість відчуває себе цілісною в навколишньому світі [11, с.7].

Сьогодні, коли технічне знання займає в системі культури дедалі вагоміше місце, реально вимальовується небезпека відчуження науки та техніки від людини. За своїм змістом технічне знання ґрунтується на результатах суспільних та природничих наук, органічно включаючи в переплавленому вигляді гуманітарне та природничо-наукове знання, моральні імперативи, практичний (інженерний) досвід винахідництва. Одночасно "все відчутніше відбувається процес гуманізації технічного знання - наповнення його "особистісним", залежним від людини змістом - соціальним та психолого- особистісним, традиційному технікознавству не властиве. Нині технічна наука виявляє дедалі більшу сприйнятливість до гуманітарного, соціологічного, біологічного знання, що становить свого роду моральні, екологічні і ін. імперативи технічної діяльності" [8, с.116].

Сучасні дослідження в різних сферах наукової та практичної діяльності все більше звертаються до визначення значення "людського" чинника. Час від часу з'являються окремі повідомлення з цього приводу стосовно матеріалознавства, а системні дослідження та інформація в цій галузі відсутні.

Різнобічна освіта сприяє розвитку здібності відчувати тонкий зв'язок там, де, здавалося б, його не може бути. Приміром, між технічними та гуманітарними дисциплінами. Однак він лежить в глибинах творчості особистостей. Технічним наукам властива точність понять, а в гуманітарних - деяка невизначеність. Уміння знаходити такий зв'язок викликає захоплення складністю шляхів освоєння довкілля. Гуманізація технічних наук дає можливість пересічній людині розглядати об'єкти та явища не відсторонено, а з почуттям. Це може бути як естетичний вплив, так і психологічний. Від особистої культури студента залежать індивідуальні цінності, які можуть змінюватись під впливом матеріального та духовного розвитку суспільства. В стінах навчального закладу він має широкі можливості для особистісного розвитку.

Висновки

Під гуманізацією освіти розуміється її спрямованість на встановлення та реалізацію гуманних відносин як загальнолюдську цінність. Незважаючи на поширення різних підходів до трактування сутності поняття "гуманізація освіти", воно може бути поінтерпретоване як "олюднення освіти". Система гуманістичної освіти вимагає реалізації на діяльнісному рівні новітніх підходів до організації навчально-виховного процесу. Філософія освіти, таким чином, реалізуючи свій гуманістичний потенціал, покликана у співдружності з іншими соціогуманітарними науками розв'язати цілу низку проблем -- від з'ясування своїх теоретичних можливостей впливати на освітні та виховні процеси до визначення головних магістралей «людинотворчості» в реаліях сьогодення та формування конкретних рекомендацій педагогічній та просвітницькій практиці. Свою високу духовну місію філософія з її гуманістичною цілеспрямованістю виконує і сьогодні. Отже, досягти якісно нових змін у духовній сфері нашої держави можливо і шляхом поглиблення гуманізації та гуманітаризації вищої технічної освіти.

Список використаних джерел

1. Вознюк О.М. Інтегративний підхід до вивчення гуманітарних дисциплін у технічних університетах : методичний посібник / О.М. Вознюк. - Дрогобич : Коло, 2002. - 72 с.

2. Гончаренко С.У. Зміст загальної освіти і її гуманітаризація / С.У. Гончаренко // Неперервна професійна освіта : проблеми, пошуки, перспективи. - К. : ВІПОЛ, 2000. - С. 81 - 107.

3. Джеджула О.М. Духовно-моральні цінності - невід'ємна передумова професійної компетентності інженера / О.М. Джеджула // Проблеми освіти. Третій спец. випуск / Колектив авторів. - К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, Вінницький соціально-економічний інститут «Україна», 2006. - С. 235 - 238.

4. Коваленко Е.М. Философская культура мышления и гуманизм - неотъемлемые феномены в становлении специалиста высшей квалификации / Е.М. Коваленко // Інженерна освіта на межі століть:традиції, проблеми, перспективи. - Х. : ХДПУ, 2000. - С. 25 - 27.

5. Козаков В.А. Психолого-педагогічна підготовка в непедагогічних університетах / Віталій Андрійович Козаков // Вища освіта України. - 2002. - № 3. - С. 37 - 42.

6. Кочубей Л.О. Виборчі технології в Україні (за досвідом парламентських виборів) : дис. ... на здобуття наук.ступеня доктора політ. наук : 23.00.02 / Лариса Олександрівна Кочубей. - К., 2006. - 394 с.

7. Лігоцький А.О. Теоретичні основи проектування сучасних освітніх систем / А.О. Лігоцький. - К. : Техніка, 1997. - 210 с.

8. Мельник В.П. Філософські проблеми технікознавства (гносеологічні та предметно-перетворювальні аспекти) / В.П. Мельник. - Львів : Світ, 1994. - 180 с.

9. Педагогика и психология высшей школы : учебное пособие / отв. ред. М.В. Буланова-Топоркова. - Ростов н/Д : Феникс, 2002. - 544 с.

10. Фомин Н.В. Теоретическая модель конкурентоспособного специалиста / Н.В. Фомин // Инновации в образовании. - 2004. - № 3. - С. 74 - 80

11. Шеминог Н.Ю. Формування ціннісних орієнтацій майбутніх педагогів у процесі професійної підготовки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / Н.Ю. Шемигон. - Х., 2008. - 23 с.

Размещено на Allbest.ru