Професійні аспекти соціального працівника в галузі соціального забезпечення

Актуальність теми дослідження. З причини погіршення соціального, матеріального та побутового становища громадян, виникає гостра необхідність у їх соціальному забезпеченні державою. Як вже наголошувалось, більшість функцій соціального захисту, повинні виконувати працівники відповідної професії соціальної галузі.

Наше дослідження здійснено з ухилом на тлумачення про необхідність нової спеціальності з фаху соціального напрямку. Мова йде про соціальне забезпечення, що включає в себе дотримання та відтворення на практиці загальнодержавних конституційних прав з соціальної політики, та є окремим напрямком праці соціальної роботи з населенням.

Мета статті. Стаття має ідею розкрити теоретичні аспекти соціального забезпечення, функціонування якого здійснюється завдяки соціальним робітникам. В даній роботі спеціальність соціальне забезпечення розуміється як окрема професія. Але, через відсутність її на ринку праці, мова йде про функції та обов'язки соціального працівника у даній галузі.

Виклад основного матеріалу статті. Соціальна робота є складним процесом, що вимагає міцних знань соціології, психології, педагогіки, медицини, правознавства, економіки, теорії управління та інших галузей. Особливо, професія «соціальний працівник» стосується сфери соціального забезпечення.

На сьогодні соціальна політика в Україні будується за зразками, які, з одного боку, відповідають загальним нормам сучасного соціуму, тобто які певною мірою визнані у світі, а з іншого ураховують умови й фактори, що визначають існування конкретної держави на основі її політичного, економічного і духовного життя.

Реформи, що відбуваються в країні, націлені на впорядкування всіх сфер життя, потребують змін в соціальній сфері, в тому числі створення високоефективної, орієнтованої на очікування суспільства системи багатопрофільної цільової системи соціального забезпечення. У зв'язку з цим соціальне забезпечення слід розглядати як систему захисту від соціальних ризиків, втрати або обмеження економічної самостійності та соціального благополуччя людини.

Одразу виникає потреба в спеціалістах з соціального забезпечення, які б змогли надати необхідні послуги різним категоріям громадян та змогли захистити їх конституційні права, надати гарантовані державою соціальну допомогу.

В Україні наявна законодавча база, яка складається із переліку нормативних актів, що регламентують соціальну роботу, соціальне забезпечення та захист населення, - це 46 законів і указів Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, розпорядження Президента України та Кабінету Міністрів України, накази, - всього 88 найменувань.

У головному Законі України -- Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 р., гарантуються основні права і свободи громадян.

Одним з таких законів є ст. 46, яка гарантує право на соціальний захист, що включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Права та обов'язки фахівця із соціальної роботи з населенням визначаються та затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань соціальної політики.

З метою законодавчого закріплення правового статусу соціальної роботи в Україні розроблено закон «Про соціальні послуги». У цьому документі визначаються основні терміни:

- соціальний працівник - професійно підготовлений фахівець, що має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги;

- соціальні послуги - різні види послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги для забезпечення їхньої життєдіяльності та повернення до повноцінного життя;

- складні життєві обставини - обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість тощо).

Надання соціальних послуг ґрунтується на принципах адресності, індивідуального підходу, доступності, добровільності, гуманності, конфіденційності, відповідальності суб'єктів, що надають соціальні послуги, за дотримання етичних і правових норм.

Дуже важливим для правової основи в роботі соціального працівника у сфері соціального забезпечення є Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2017-ІП «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою:

- визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією;

- визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації;

- визначення та обґрунтування розмірів видатків Державного бюджету України, місцевих бюджетів, соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери.

У Законі України від 14 січня 1998 р. № 16/98 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначається поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники і страховики. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України. Страховиками є страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Сьогодні у соціальній сфері України діють центри зайнятості і праці; соціальні служби для молоді та служби у справах неповнолітніх; кризові центри й притулки для дітей і дорослих; територіальні центри по роботі з населенням, будинки-інтернати та пансіонати; реабілітаційні центри для людей із особливими потребами, а також тих, хто страждає на важкі захворювання; соціально-психологічні відділи на підприємствах, у навчальних закладах, установах внутрішніх справ, місцях відбування покарання; а також близько 60 тис. громадських організацій, що надають соціальні послуги, захищають права, проводять роботу з профілактики соціальних та особистих проблем.

Організації, що займаються соціальним забезпеченням, мають активну підтримку з боку держави, підтримку національних та міжнародних благодійних фондів. Більше того, вони закріплені законодавством держави та міністерством соціальної політики.

Із прийняттям у 2003 р. Закону України «Про соціальні послуги» зросла потреба у фахівцях, які мають освіту за спеціальністю «Соціальна робота». Котрий, також, поширює функціональні обов'язки робітників соціальної сфери та стимулює появу нової спеціальності для більш повноцінного забезпечення та здійснення соціального захисту населення.

Тому, у зміст підготовки фахівців, нового напряму навчання «Соціальне забезпечення», пропонуємо включити такі аспекти:

- формування вміння давати об'єктивну оцінку соціальній політиці, запропоновувати альтернативні варіанти, вміти аналізувати сучасний соціальний розвиток;

- формування чіткого уявлення про сучасні моделі, форми і методи самої практики соціального забезпечення;

- вивчення теорій, концепцій, моделей і технології, котрі спрямовані на ефективне використання соціальним працівником у своїй професіональній діяльності;

- розробка й реалізація програм, що сприяють формуванню професійної компетентності соціального працівника [7].

Висновок. Сьогодні, Законодавство України становить певну базу соціальної роботи, забезпечує її правовий статус, створює правові умови для ефективного регулювання системи соціального захисту, соціальної підтримки населення. Тому, на наш погляд, потрібно замислитись у необхідності в фахівцях нового напряму соціальної сфери. Такої як соціальне забезпечення. Більшість перерахованих функцій й обов'язків не в компетентності професійної діяльності соціальних робітників через їх іншу фахову підготовку. Тому, сьогодні вкрай необхідно розвивати та налагоджувати підготовку кадрів зі спеціальності «соціальне забезпечення» для повноцінного та високопрофесійного здійснення соціальної політики держави.

Література

1. Гошовська В.А. Державне управління соціальною сферою в Україні : [навч. посіб.] / В.А. Гошовська, Л. І. Ільчук ; за заг. ред. В. А. Гошовської. - Київ : НАДУ, 2008. - 52 с.

2. Державна політика в соціогумантарній сфері : [навч. посіб.] / В.П. Трощинський, П.К. Ситнік, В.А. Скуратівський [та ін.] ; за заг. ред. О. Ю. Оболенського, с. В. Сьоміна, А. О. Чемериса [та ін.]. - Київ : Вид-во НАДУ, 2007. - 94 с.

3. Конституція України від 28.06.1996 р.

4. Кочеміровська О.А. Основні напрями оптимізації системи соціального захисту в Україні / О. А. Кочеміровська, О.М. Піщуліна. - Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 2012. - 54 с.

5. Краковська А. Є. Соціальні права людини й громадянина як визначальна детермінанта еволюції соціальної функції держави / А. Є. Краковська // Вісник Донецького національного університету. - 2009. - Вип. 2. - C. 394-399.

6. Крусян А.Р. Україна як соціальна держава: концептуальні положення та констітуційно-правові реалії / А.Р. Крусян // Актуальні проблеми політики. - 2012. - № 44. - с. 35-47.

7. Поліщук В.А. Професійна підготовка фахівців соціальної сфери: зарубіжний досвід. Посібник / В.А. Поліщук. - Тернопіль : Навчальна книга. - Богдан, 2003. - 184 с.

8. Соціальний захист населення України : [монографія] / авт. кол. : І. Ф. Гнибіденко, М. В. Кравченко, О. Ф. Новікова [та ін.] ; за ред. В. М. Вакуленка, М. К. Орлатого. - Київ : НАДУ, 2009. - 184 с.

9. Сташків В.І. Поняття права соціального забезпечення. / В.І. Сташків // Право України. - 2000. - №5. - с. 91-96.

References

1. Goshovska, V.A., Ilchuk, L.I. (2008). Public administration social sphere in Ukraine: a tutorial. In V.A. Goshovska (Ed.). Kyiv. (in Ukr.).

2. Troshchinsky, V.P., Sytnik, P.K., Skurativsky, V.A. & etc. (2007). State policy in the sphere sotsiohumantarniy: a tutorial. In O.Y. Obolensky, S.V. Semin, S.A. Chemeris and others (Ed.). Kyiv. (in Ukr.).

3. The Constitution of Ukraine of 28/06/1996 p. (in Ukr.).

4. Kochemirovska, O.A., Pishchulina, O.N. (2012). The main directions of optimization of the system of social protection in Ukraine. Kyiv: National Institute for Strategic Studies. (in Ukr.).

5. Krakovskaia, A.E. (2009). Social rights and civil rights as defining determinant of the evolution of the social function of the state. Bulletin of Donetsk National University, 2, 394-399. (in Ukr.).

6. Krusyan, A.R. (2012). Ukraine as a social state: Constituent conceptual provisions and legal realities. Current Affairs Policy, 44, 35-47. (in Ukr.).

7. Polishchuk, V.A. (2003). Professional training of social sphere: foreign experience: manual. Ternopil: Educational book - Bogdan. (in Ukr.).

8. Hnybidenko, I.F., Kravchenko, M.V., Novikova, A.F. & etc. (2009). Social protection of population Ukraine [monograph]. V.M. Vakulenko, M.K. Orlaty (Ed.). Kyiv National Automobile and Highway University (in Ukr.).

9. Stashko, V.I. (2000). The concept of social security law. Law of Ukraine, 5, 91-96. (in Ukr.).

Размещено на Allbest.ru