Соціальна ідентичність в контексті трансформаційних процесів сьогодення

Размещено на http://www.allbest.ru

Соціальна ідентичність в контексті трансформаційних процесів сьогодення

О.Б. Сінькевич

Розглядається специфіка сучасного ідентифікаційного простору, особливості взаємодії зовнішніх та внутрішніх чинників самовизначення, багатоманітність ідентифікаційних стратегій, формування нових механізмів соціальної ідентифікації. Проаналізовано характер пострадянських трансформацій в українських реаліях та їх вплив на механізми соціальної ідентифікації особистості в перехідну добу. Визначається роль масової культури як механізму включення сучасної людини в соціальне середовище, її соціалізації та соціокультурної адаптації, формування соціальної ідентичності. Доводиться, що однією з ідентифікаційних моделей сучасності є «клаптикова ідентичність», котра конструюється самим суб'єктом в умовах плюралістичної культури. Аналізується одна з найбільш поширених форм соціальної ідентифікації в сучасному світі - маргінальна ідентичність, при котрій людина не співвідносить себе з жодною статусною або рольовою позицією. Як одна з моделей ідентифікації в умовах сучасних глобальних перетворень розглядається «ретро-ідентифікація» - повернення до первинних джерел ідентичності (релігійних, етнічних, територіальних, національних). Доведено, що характер сучасної доби значною мірою відображає й «можлива ідентичність», котра передбачає вміння вписатись у певне соціокультурне середовище, співвіднести своє минуле, сучасне і майбутнє.

Ключові слова: ідентичність, соціальна ідентичність, соціокультурні трансформації, масова культура, ідентифікаційні моделі.

соціальний ідентифікація масовий культура

Аннотация

Синькевич О. Б. Социальная идентичность в контексте трансформационных процессов современности. Рассматривается специфика современного идентификационного пространства; особенности взаимодействия внешних и внутренних факторов самоопределения; разнообразие идентификационных стратегий; формирование новых механизмов социальной идентификации. Проанализирован характер постсоветских трансформаций в украинских реалиях и их влияние на механизмы социальной идентификации личности в переходную эпоху. Определяется роль массовой культуры как механизма включения современного человека в социальную среду, его социализации и социокультурной адаптации, формирования социальной идентичности.

Ключевые слова: идентичность, социальная идентичность, социокультурные трансформации, массовая культура, идентификационные модели

Summary

Sinkevych О. B. Social identity in the context of transformation processes of modernity.

The author discusses the specifics of modern identification space; peculiarities of interaction of internal and external factors of self-determination; variety identification strategies; the creation of new mechanisms of social identification. The nature of the post-Soviet transformation in Ukrainian realities and their impact on social identity in transitional era is analyzed. The role of mass culture as a mechanism to enable modern man in his social environment, socialization and socio-cultural adaptation, the formation of social identity is regarded. It is proved that one of the identity model of modernity is the «patchwork identity» that is constructed by the subject in pluralistic culture. The author examines one of the most common forms of social identity in the modern world - marginal, with which man relates himself to any status or role. One of the models of identity in modern global change is «retro-identity» - a return to the original sources of identity (religious, ethnic, territorial, national). It is proved that a «possible identity» largely displays the nature of the modern era, this identity provides the ability to fit into a socio-cultural environment, to relate your past, present and future.

Keywords: identity, social identity, socio-cultural transformation, popular culture, identification models.

1. Постановка проблеми

Сучасну добу нерідко характеризують як час глибоких соціокультурних трансформацій - явищ, котрі періодично повторюються і котрі являють собою необхідну стадію при переході від однієї культурної доби до іншої. Такі кризові періоди є природними та необхідними в динаміці культури для того, щоб відбулась зміна культурної парадигми, щоб в суспільній свідомості утвердились норми та цінності, котрі відображають нову соціокультурну реальність людського існування.

Процес соціокультурних трансформацій, за твердженням відомого соціолога З. Баумана, актуалізував проблему ідентичності, котра «стала призмою, через яку розглядаються, оцінюються та вивчаються найважливіші риси сучасного життя» [1, с. 176].

Багатовекторність ідентифікаційного простору, складність взаємодії зовнішніх соціокультурних детермінант та внутрішніх індивідуально-особистістих чинників самовизначення, багатоманітність ідентифікаційних стратегій, формування нових механізмів соціальної ідентифікації обумовлюють актуальність обраної для аналізу проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження соціальної ідентичності має тривалу історію і представлене корпусом праць, котрі відображають різні напрями соціально-гуманітарних та філософських наук. Це, зокрема, соціопсихологічний напрям (Е. Еріксон, С. Московічі, Г. Теджфел, Дж. Тернер), символічний інтеракціонізм (Дж. Мід, І. Гоффман), феноменологічний підхід (П. Бергер, Т. Лукман). Значний евристичний потенціал демонструє теорія габітуса П. Бурдьє та концепції «балансу ідентичностей» Ю. Габермаса і структурації Е. Гідденса, котрі об'єднані засадами інтеграційного підходу до вивчення соціальної ідентифікації.

Для вітчизняної філософської науки проблематика соціальної ідентифікації особистості є достатньо новою, і тим не менш вона представлена працями авторитетних дослідників - В. Крисаченка, Л. Нагорної, Н. Пелагеші, М. Козловця, Ю. Павленка, Т. Кузьменко, Н. Черниш та багатьох інших.

Разом з тим актуальним напрямом дослідження залишається вивчення впливу соціокультурних трансформацій на механізми формування соціальної ідентичності, специфіка тих її форм, котрі відображають сучасну соціокультурну динаміку та реалізуються у певних поведінкових стратегіях.

Мета даної статті - засобами сучасного соціально-філософського дискурсу розкрити специфіку соціальної ідентифікації особистості в контексті процесу соціокультурних трансформацій.

Реалізація поставленої мети видається можливою шляхом вирішення таких завдань:

- визначити та проаналізувати головні напрями соціокультурної динаміки, котрі зумовлюють характер сучасної доби;

- розглянути специфіку пострадянських трансформацій в українських реаліях;

- визначити головні тенденції соціальної ідентифікації в умовах актуальної соціокультурної ситуації;

- розкрити механізми соціальної ідентифікації особистості в перехідну добу.

Виклад основного матеріалу. Феномен пошуку ідентичності виявляється в специфічному соціокультурному контексті нашої доби.

Однією з його особливостей є те, що нині відбувається глибока соціальна модернізація: зміни в соціальній структурі суспільств, ускладнення соціально-стратифікаційної системи, розширення рамок соціальної взаємодії.

Колишня соціальність була ієрархічною, сучасна ж набуває такої форми, котрій чужа жорстка ієрархія, різкі соціальні контрасти, вертикальні - репресивні - владні відносини за принципом «панування-підпорядкування». Відкрита репресивність та насильство змінились техніками спокуси, а предметно опосередковані суспільні відносини - комунікацією. Наслідком цієї модернізації став своєрідний «культурний шок» - втрата колишньої стійкої соціальної ідентичності, переструктурування ідентифікаційного простору та девальвація усталених ідентифікаційних рамок. Актуалізація пошуків ідентичності - це наслідок переходу від суспільства, де ідентичність «дана» та «задана», де існує чітка закріпленість за людиною певного соціального статусу, до суспільства «соціальної мобільності» [7].

Глибокі трансформації, котрі визначають характер сучасної доби, значною мірою обумовлені переходом від індустріального до інформаційного суспільства. М. Кастельс дає таку характеристику цього суспільного устрою: «В новому, інформаційному способі розвитку джерело виробництва полягає в технології генерування знань, обробки інформації та символічній комунікації. Зрозуміло, знання та інформація є критично важливими елементами у всіх способах розвитку, оскільки процес виробництва завжди базується на певному рівні знань та на обробці інформації. Однак специфічним для інформаціонального способу розвитку є вплив знань на саме знання як головне джерело продуктивності» [6, с. 39].

Розвиток інформаційних технологій, телекомунікаційних каналів сприяє формуванню нової форми культури - інформаційно-мереживної, в якій комп'ютерні мереживні технології перетворюються на інструмент конструювання нових соціальних систем, починають впливати на особистість людини.

Польський дослідник В. Якубовський зазначає, що в наш час географічний простір, кровні зв'язки, сусідство перестали відігравати визначальну роль у процесах ідентифікації: у просторі віртуальному ми об'єднуємось у спільноти не на основі певних «даних» обставин, а скоріше як адресати тих послань, які отримуємо завдяки медіа. Преса, радіо, телебачення, Інтернет перебрали на себе функції «інститутів ідентифікації», в ролі котрих раніше виступали родина, церква, школа. Невміння користуватись новочасними медіа-засобами - найчастіше у старших людей - ставить їх у ситуацію своєрідної соціальної ізоляції [10, с. 15-17].

Важлива роль у соціокультурних трансформаціях сучасної доби належить масовій культурі. У тривалих дискусіях щодо часу її виникнення, сутності, функцій поступово викристалізовується думка про неспроможність оціночних характеристик цього феномену і про те, що він породжений «плинною сучасністю» і масовим суспільством. Масове ж суспільство - це певний стан соціуму, обумовлений процесами індустріалізації, урбанізації, демократизації політичного життя, котрий прийшов на зміну традиційним суспільствам з їх чітко визначеною і оформленою соціальною ієрархією. Соціальна і культурна диференціація стає більш складною та різноманітною. З одного боку, людина включена у більш широку мережу комунікацій та взаємодії, однак соціальні зв'язки у масовому суспільстві стають менш тривкими та менш стійкими, зв'язок індивіда з соціальними групами стає ефемерним. Людина легко приєднується до певних груп і легко їх залишає: змінює рід занять і місце роботи, залишає сім'ю і створює нову, налагоджує або розриває дружні зв'язки, приєднується до тих чи інших громадських рухів та організацій і виходить з них. Уявлення масової людини про себе (ідентичність) рідко визначається груповою приналежністю та почуттям «Ми». Сучасне суспільство «складається» не з чітко оформлених стабільних груп, а з маси атомізованих індивідів, котрі вступають у соціальні зв'язки керуючись певними інтересами та потребами

Масовізований індивід доби мереживних комунікацій позбавлений традиційних внутрішньогрупових зв'язків, а соціум втрачає можливість передавати йому свої специфічні культурні традиції.

Незважаючи на цілком обґрунтовану критику масової культури як культури, не здатної до формування індивідуально-особистісного начала в людині, необхідно зазначити, що саме вона стає чи не єдиним механізмом включення сучасної людини в соціальне середовище, її соціалізації та соціокультурної адаптації, механізмом формування у неї почуття причетності до інших суб'єктів та соціальних спільнот - соціальної ідентичності. Ототожнення з іншими людьми людина маси здійснює на основі спільних споживацьких цінностей, поглядів, стратегій, спільно «спожитої» інформації, іміджах та стереотипах, котрі створюють єдність картини світу та системи цінностей.

Одним з виявів соціокультурних трансформацій, котрі визначають характер сучасної доби, є процес глобалізації світового простору, інтеграції в економічній, політичній, освітній, інформаційній, культурній та інших сферах. У цих умовах формуються «різноманітні нові образи світу» і разом з тим індивід переживає своєрідну «соціальну травму», котра є наслідком руйнування підвалин сенсів і значень соціальної реальності, знецінення накопичених попереднім життєвим досвідом правил соціальних дій [8, с. 131].

У численних характеристиках процесу глобалізації підкреслюється, що суспільство стає полікультурним. Ця полікультурність має безпосереднє відношення до проблеми ідентичності: вона вимагає від людини адаптації до тієї системи цінностей, котра формується в процесі широкого міжкультурного діалогу і котра не співпадає з традиційною системою цінностей, що визначають самоідентичність людини певної локальної культури. Однак крім цього «горизонтального» напряму ідентифікації у глобалізованому світі існує ще й «вертикальний», пов'язаний з новими рівнями ідентичності: людина має співвідносити себе не лише з традиційними соціальними групами та середовищем існування, а й з глобальним співтовариством.

Свою специфіку мають трансформаційні процеси у соціокультурному просторі України. Визначити її можна як глибоку масову дезорієнтацію, втрату цілісності суспільства, його самопізнання та самовизначення, що означає тотальну кризу ідентичності на різних рівнях соціальної організації. На думку П. Штомпки, цю ситуацію можна визначити як «культурну травму» [9, с. 6-17].

Травмуючими чинниками нової соціально-економічної ситуації стало поглиблення соціальної нерівності - соціальна поляризація, маргіналізація соціальних статусів більшості членів суспільства. Більшість категорій, за посередництвом котрих людина визначала себе та своє місце в суспільстві, виявились застарілими або втратили чіткість колишніх меж («колгоспне селянство», «трудова інтелігенція»), сформувались нові соціальні групи («середній клас»). І хоча майнове розшарування суспільства вже відбулось, соціокультурне оформлення трансформованих соціальних спільнот ще не завершилось. Результатом цього є відсутність чіткої статусно-стратифікаційної диференціації, відповідних видів соціальної категоризації у масовій свідомості, що ускладнює соціальну ідентифікацію.

Сутність радянської ідентичності виражалась у феномені надетнічної спільноти, котра формувалась на основі принципу загальногромадянської приналежності. Головною ідентифікаційною моделлю виступала «радянська людина» з обов'язковим набором рис, котрі визначали стиль життя, поведінки, спілкування: конформізм, побоювання конфліктів і необхідності прийняття власних рішень, безініціативність, небажання наражатися на ризик, недовіра до нового, ворожість до змін, нетерпимість до інших думок та поведінки. Власне, homo soveticus - це радянський різновид масової людини, який сформувався в суспільстві тоталітарного, мобілізаційного типу і риси якого тією чи іншою мірою виявляються у «пострадянської» людини.

Ідентифікаційний простір радянського суспільства «скріплювався» державною ідеологією, котра виконувала функцію одного з провідних агентів соціалізації. В нових соціальних умовах цю роль перебрав на себе мейнстрім (англ. mainstream - основний потік, головна течія) масової культури - набір прийнятих, широко вживаних культурних стандартів. За допомогою каналів масової комунікації та специфічних технологій масова культура конструює та нав'язує аудиторії свої ідентифікаційні моделі.

Говорячи про травми періоду трансформацій, П. Штомпка зазначає, що вони пов'язані з болісними «ранами на тканині культури» - змінами в життєвому укладі, звичаях, традиціях, розмиванням традиційних культурних кодів та традиційної системи цінностей [9, с. 6-17].

Саме система цінностей дозволяє людині ідентифікувати себе як частину універсуму, співвіднести себе з такими підвалинами світогляду як істина, духовно-матеріальна єдність світу, трансцендентний абсолют. Розмивання системи цінностей несе в собі небезпеку порушення «симетрії між об'єктивною і суб'єктивною реальностями» та провокує кризу ідентичності [4, с. 239-245].

Для української людини складність цього процесу посилюється тим, що пріоритетні для глобального суспільства прагматичні цінності, цінності товарно-грошових відносин вступають в певну суперечність з ідеєю пріоритету духовності, духовно-моральними цінностями, котрі визначають специфіку національної ментальності.

Пострадянські трансформації в сучасному українському суспільстві супроводжуються кризою соціальної ідентичності та масовою «дезідентифікацією», девальвацією ідентифікаційних матриць. Мозаїчність ідентифікаційного простору породжує багатоманітність ідентифікаційних стратегій та способів соціальної самоідентифікації.

Перш за все, слід зазначити, що в сучасну добу ідентичність перетворилась із «заданості» на «завдання». З. Бауман, пояснюючи це, зазначає: модерніті замінює напередвизначеність соціального становища людини її примусовим і обов'язковим самовизначенням [2].

Німецький соціальний психолог Х. Койп запровадив у науковий обіг поняття «Patchwork-ідентичність» - «клаптикова ідентичність». Ця метафора пропонує подивитись на ідентичність як на проект, який конструюється самим суб'єктом і вимагає його щоденної цілеспрямованої активності. Його активність має бути спрямована на формулювання власного розуміння сенсу життя, вибудовування системи зв'язків і відносин з іншими суб'єктами, упорядкування власного життєвого досвіду та збагачення його новими формами соціальної комунікації, розумне та відповідальне упорядкування власного життєвого світу в діалозі з «зовнішньою реальністю».

Ідентифікація в умовах соціокультурних трансформацій вимагає від суб'єкта не лише активності, а й гнучкості. Він існує у просторі мозаїчної культури, де рівноправно співприсутні альтернативні ідеологічні та аксіологічні системи. У цих умовах соціальна ідентичність не може бути зведена до одного визначеного виміру. На думку деяких дослідників, радикальний плюралізм сучасної соціальності може корелюватись лише з множинною ідентичністю. Зокрема, цієї позиції додержувався англійський психолог Г. Теджфел, котрий стверджував, що індивід може одночасно усвідомлювати свою приналежність до кількох соціальних груп, оскільки в реальному житті він одночасно грає багато соціальних ролей (батько, бухгалтер, гравець волейбольної команди тощо).

Нині висловлюються діаметрально протилежні точки зору на множинну ідентичність: дехто вважає, що її найбільш послідовною і кінцевою формою є шизофренія, інші ж стверджують, що множинна ідентичність є способом соціальної адаптації індивіда, оскільки втрата однієї ідентичності в такому випадку не призводить до повного руйнування Я, як це могло б відбуватись при «одномодальній» ідентичності. Прихильники концепції множинної ідентичності вважають, що вона обумовлена множинністю своїх «підвалин»: «раса, етнічність, гендер, громадянсько-політична національність, конфесійна належність, ідеологічна доктрина, кіберпросторове «чатство» душ або, як в Україні, наприклад, «прізвище Шевченко» [5].

Однією з поширених форм соціальної ідентифікації в сучасному світі стала маргінальна ідентичність.

Поруч з традиційними маргінальними групами (найчастіше, люмпен-пролетарями, для котрих характерна десоціалізація, ідентифікація зі злочинним світом, відсутність освіти та професійної кваліфікації, низький рівень соціальних очікувань) в сучасному суспільстві з'явилось багато нових маргінальних груп. Технологічні, соціальні, культурні зрушення останніх десятиліть, глобалізація, урбанізація, масова міграція, інтенсифікація взаємодії між носіями різнорідних етно-національних культурних і релігійних традицій призвели до того, що маргінальний статус - перебування «на межі» (пізньолат. marginalis - той, що перебуває на межі) різних соціальних груп, систем, культур, норм, систем цінностей - в сучасному світі став не стільки винятком, скільки нормою існування мільйонів людей. В Україні цей процес маргіналізації має свою специфіку, оскільки період соціокультурних трансформацій, який переживає наша країна, характеризується ускладненням структури суспільних відносин, радикальними змінами соціальної структури. Ломка звичних зразків соціальної взаємодії, різкі стрибки в економічній і політичній кар'єрі, зростаюче соціальне розшарування, статусна неузгодженість сприймаються як соціальна дезорієнтація, котра обумовлює «ідентичність в ситуації невизначеності» [3, с. 30-53].

Процес маргіналізації характеризується двома тенденціями. Одна пов'язана з втратою певною категорією людей колишнього соціального статусу та неможливість «вписатись» у нову соціальну реальність. До цієї категорії належать особи, котрі витіснені з виробничого процесу, але мають достатньо високий рівень освіти та професійної підготовки, соціальних очікувань і політичної активності, здатні сформулювати свої устремління в ідеологічній формі. Інша - це поява індивідів, котрі набули новий - як правило, вищий - соціальний статус, однак не мають можливості його функціонального забезпечення внаслідок неузгодженості своїх соціальних домагань з нормами тієї референтної групи, з якою вони себе ототожнюють.

Переживання цієї непевності призводить до маргінальної самоідентифікації, коли людина не може співвіднести себе з жодною статусною або рольовою позицією.

Одним з можливих векторів ідентифікації в умовах сучасних глобальних перетворень стає «ретро-ідентифікація» - повернення до первинних джерел ідентичності. М. Кастельс у своїй праці «Інформаційна доба: економіка, суспільство і культура» пише: «У світі, де панують такі неконтрольовані та безладні зміни, люди схильні групуватись навколо первинних джерел ідентичності: релігійних, етнічних, територіальних, національних» [6, с. 14].

Характер сучасної доби значною мірою відображає й «можлива ідентичність», котра передбачає вміння вписатись у певну епоху, співвіднести своє минуле, сучасне і майбутнє. Минуле важливе у тому відношенні, що воно актуалізує надбання колективної пам'яті, дає відчуття коренів. Відчуття характеру сьогодення дозволяє співвіднести себе з нинішнім соціокультурним контекстом і тими соціальними групами, котрі утворюють його «тканину». Орієнтація на майбутнє означає здатність розумно і відповідально вибудовувати свій життєвий світ, докладати необхідних зусиль для творчої самореалізації.

Висновки

Притаманний сучасній добі феномен «пошуку ідентичності» обумовлений комплексом специфічних соціокультурних чинників, а саме суперечливістю та амбівалентністю трансформаційних процесів, руйнуванням домінуючої системи соціальної регуляції, формуванням масової культури з властивою їй орієнтацією на прагматичну, позбавлену трансцендентального виміру систему цінностей. Плюралізація диференціюючих ознак (зокрема, життєвих стилів), маргіналізація значної частини населення, неоднорідність соціальних груп, котрі формуються у новій соціокультурній реальності, поширення «модифікованих» форм ідентифікації вимагають постійного наукового моніторингу як зовнішніх соціокультурних детермінант, так і внутрішніх - індивідуально-особистісних чинників соціальної ідентифікації.

Список використаної літератури

1. Бауман З. Индивидуализированное общество / Зигмунт Бауман [Пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева]. - М.: Логос, 2005. - 390 с.

2. Бауман З. Идентичность в глобализирующемся мире [Электронный ресурс] / Зигмунт Бауман. - Режим доступа: www.tovievich.ru/book/12/155/1.htm

3. Белинская Е. П. Конструирование идентификационных структур личности в ситуации неопределенности / Елена Павловна Белинская // Социально-экономическая трансформация в России. - М.: Моск. обществ. науч. фонд, 2007. - С. 30-53.

4. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / Питер Бергер, Томас Лукман [Пер. с англ. Е. Руткевич]. - М.: Медиум, 1995. - 323 с.

5. Гречко П. К. Идентичность - современные перспективы [Электронный ресурс] / Петр Кондратьевич Гречко. - Режим доступа: www.litera.inst-et.ru/admin/pdf/2011022n54540file.pdf

6. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Мануэль Кастельс [Пер. с англ. под научн. ред. О. И. Шкаратана]. - М.: ГУ-ВШЭ. 2001. - 608 с.

7. Сайкина Г. К. Человеческая идентичность как элемент современной социальной реальности [Электронный ресурс] / Гузель Кабировна Сайкина. - Режим доступа: www.antropolog.ru/doc/persons/saikina/saikina4

8. Штомпка П. Социология социальных изменений / Пётр Штомпка [Пер. с англ.; под ред. В. А. Ядова]. - М.: Аспект-Пресс, 1996. - 416 с.

9. Штомпка П. Социальное изменение как травма / Пётр Штомпка // Социс. - 2001. - № 1. - С. 6-17.

10. Jakubowski W. Media, tozsamosc i edukacja // Witold Jakubowski // Kultura mediow, cialo і tozsamosc (Red. nauk. Jakubowski W., Jaskulska S.). - Krakow: Oficyna Wydawnicza «Impuls», 2011. - S. 13-31. Размещено на Allbest.ru