Трансформація рівня життя осіб з інвалідністю в контексті впровадження ґендерно-орієнтованого бюджетування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет державної фіскальної служби України

Трансформація рівня життя осіб з інвалідністю в контексті впровадження ґендерно-орієнтованого бюджетування в Україні

Сафонік Наталія Петрівна, аспірантка

Анотація

Забезпечення високого рівня життя осіб з інвалідністю виступає одним із важливих питань формування ефективної моделі соціально-економічної політики країни. Враховуючи нинішній стан економіки України, що характеризується нестабільністю, високим рівнем інфляції, скороченням реальних доходів громадян, особливо осіб з інвалідністю, підвищення рівня життя, матеріального добробуту та забезпечення захисту найбільш соціально вразливих верств суспільства вимагає підвищеної уваги. У статті досліджено основні тендерні аспекти соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні.. Окреслено ключові гендерні проблеми у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю. На основі проведеного дослідження, зроблено висновки щодо необхідності спрямування сучасної політики України на зміцнення соціально-економічного статусу осіб з інвалідністю в контексті впровадження гендерного бюджетування.

Ключові слова: соціальний захист осіб з інвалідністю, гендерне бюджетування, працевлаштування осіб з інвалідністю, пенсія по інвалідності, гендерні дисбаланси.

Summary

University of the State Fiscal Service of Ukraine

TRANSFORMATION OF THE LEVEL OF LIFE OF DISABLED PERSONS IN THE CONTEXT OF IMPLEMENTATION OF GENDER BUDGETING IN UKRAINE

Safonik N.P. PhD Student,

Ensuring a high standard of living for persons with disabilities is one of the important issues of the formation of an effective model of social and economic policy of the country. Considering the current state of the Ukrainian economy, which is characterized by instability, high inflation, reduction of real incomes of citizens, especially the disabled ones, the raise of the standards of living, material well-being and the implementation of the protection of the most socially vulnerable sectors of society require special attention. The main gender aspects of social protection of disabled people in Ukraine was investigated. The main gender problems of social protection of disabled people was analyzed in the article. On the basis of the research, there made conclusions about the need to direct today's Ukraine policy at strengthening socio-economic status of people with disabilities in the context of implementation of gender budgeting.

Keywords: social protection of the disabled people, gender budgeting, employment ofpeople with disabilities, disability pension, gender imbalances.

Постановка проблеми

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку країни забезпечення належного функціонування системи соціального захисту населення виступає одним із першочергових завдань держави. Нині в Україні спостерігається ряд проблем, які пов'язані із ефективністю соціального захисту, зокрема для категорій соціально незахищених громадян. Тому прагнення нашої держави наблизитись у своєму розвитку до європейських стандартів неможливе без формування дієвої системи соціального захисту населення, яка має бути гендерно-чутливою та адресною, для забезпечення максимальної соціальної справедливості для різних груп чоловіків та жінок в суспільстві. З огляду на це, питання удосконалення системи соціального захисту найменш соціально захищених верств суспільства, зокрема, осіб з інвалідністю є досить актуальним, особливо в зв'язку із невідповідністю темпів здійснення економічних реформ та реформування даної сфери, що призводить до зниження рівня життя даної категорії громадян та значної соціальної диференціації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На сьогодні виділяють значний доробок наукових праць, які присвячені проблематиці соціального захисту й соціальної захищеності, серед українських науковців - це: Д. Богиня, М. Кизим, Е. Лібанова, В. Мандибура, Р. Маслик. О. Новікова, В. Онікієнко [6], М. Руженський та інші. Гендерні аспекти бюджетної політики та соціального захисту населення відображені у працях таких науковців як: Л. Пірог [9], Н. Корнієнко.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Нині посилюються тенденції щодо інтеграції гендерного підходів до «програм сталого розвитку» як на місцевому, так і на державному рівнях. Це пояснюється тим, що «забезпечення тендерної рівності» було включено до цілей сталого розвитку на 2016-2030 роки. Україна не є винятком, адже перебуває на етапі трансформації системи цінностей, зокрема, що які стосуються питань соціального захисту населення. З метою подолання гендерних розривів нині гендерні аспекти враховані у: Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки [12], Основних напрямах бюджетної політики на 2018-2020 роки [11]. Проте, аналіз останніх публікацій свідчить про обмежене опрацювання проблематики дослідження рівня життя осіб з інвалідністю в контексті впровадження гендерного бюджетування.

Мета статті

Метою статті є аналіз тендерних аспектів соціального захисту осіб з інвалідністю України. Для досягнення поставленої мети необхідно визначити ряд тендерних проблем у даній сфері та запропонувати шляхи їх вирішення.

Виклад основного матеріалу дослідження

Специфіка тендерних проблем України в загальних рисах відображає невідповідності, що спричинені певними стереотипами, а також глибокими системними проблемами, до яких належать відсутність верховенства права, застарілі системи соціального захисту, слабкий потенціал національного механізму щодо поліпшення становища жінок і відсутність політичної волі.

Тендерна нерівність в економічних можливостях населення має численні виміри, що охоплюють працевлаштування та модель зайнятості, рівень заробітків та володіння активами, можливості кар'єрного зростання або залучення до підприємницької діяльності. Економічна, політична та екологічна нерівність є результатом дискримінації окремих груп населення. За даними КМІС, найбільш поширена дискримінація за віком - 11%, сексуальною орієнтацією - 10% та інвалідністю - 7% [4].

Гендерна рівність не зводиться й не може зводитися до уподібнення жінки до чоловіка. Вона передбачає рівність жінок і чоловіків у можливостях і правах, визначає соціальні можливості обох статей в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, сімейній ролі, репродуктивній поведінці. Це стосується й соціальної захищеності як загальнолюдської цінності, адже різні категорії мають різні потреби. Адресність заходів щодо соціального захисту стає важливою, коли визнається різниця між різними категоріями обмежень, із якими стикаються жінки. Протягом життя кожна людина знаходиться перед небезпекою настання обставин, які можуть безпосередньо вплинути на стан її здоров'я (отримання ушкоджень або інвалідність, призвести до втрати роботи, а відповідно, і заробітку - основного джерела засобів до існування, або втрати коштів для існування. Самостійно побороти ці обставини в більшості випадків особа не може, оскільки вони визначаються об'єктивними соціально-економічними умовами, які тісно пов'язані із трудовою діяльністю й майже не залежать від її волі. Пом'якшення цих ризиків потребує зовнішньої підтримки [9, с. 124-126]. Виходячи із цього, для України досить актуальним питанням виступає рівність можливостей чоловіків та жінок з інвалідністю.

Діяльність держави в соціальній сфері відіграє досить важливе значення. Безпосередньо, побудова ефективної системи соціального захисту, як одного з важливих елементів соціально-економічного розвитку країни, сприяє підвищенню рівня життя населення. Вітчизняна система соціального захисту населення сформувалась з урахуванням специфіки соціального, економічного і культурного розвитку країн.

Спрогнозуємо обсяг видатків на соціальний захист за функцією «Інвалідність» із використанням даних Національних рахунків соціального захисту (НРСЗ) в Україні за 2016 рік (остання публікація Держаної служби статистики України у даному розділі), складених відповідно до методології ESSPROS на три роки (2017-2019 рр.) [5]. За допомогою програмного продукту MS Excel здійснимо відповідні розрахунки з використанням лінійної лінії тренду (рис. 1).

Рис. 1. Прогнозування обсягу видатків на соціальний захист на 2017-2019 рр. Джерело: розраховано автором за допомогою MS Excel.

Враховуючи значення розрахованих коефіцієнтів детермінації (Я2 = 0,954 та R2 = 0,879), вважаємо, що прогнозна модель є адекватною, адже чим більш R2 наближається до одиниці, тим більше достовірною є модель.

Відповідно до побудованого лінійного рівняння залежності обсягу допомоги на соціальний захист від часу (рис. 1), видатки у 2017 році складали 472,5 млрд. грн., у 2018 р. - 512,9 млрд. грн. та у 2019 році становитимуть - 553,4 млрд. грн. Видатки на соціальний захист за функцією «Інвалідність» у 2017 році складали 6,58 млрд. грн., у 2018 р. - 7,33 млрд. грн. та у 2019 році становитимуть - 8,08 млрд. грн. Бачимо, що обсяг видатків на сферу соціального захисту є досить значним з кожним наступним роком збільшується, проте значний обсяг видатків не забезпечує належної якості соціальних послуг та інших заходів соціального захисту, а соціальні потреби найбільш уразливих категорій населення не задовольняються достатньою мірою, що пов'язано із рядом факторів, що негативно впливають на фінансування даної сфери, зокрема, це: корупція, інфляційні процеси, скорочення частки економічно активного населення, зростання чисельності найбільш соціально незахищених верств суспільства, значне зростання цін на товари та послуги, відсутність адресності соціальної допомоги (в т.ч. за гендерною ознакою). Тому, в нинішніх умовах соціально - ринкової трансформації необхідно удосконалювати систему соціального захисту населення, зокрема, осіб з інвалідністю, яка має бути тендерно - чутливою та адресною, для забезпечення максимальної соціальної справедливості для різних груп чоловіків та жінок в суспільстві.

Метою соціальної захищеності населення є полегшення життя членів суспільства у випадках, коли вони не змогли передбачити, уникнути чи підготуватися до лиха. При аналізі ґендерних проблем серед людей з інвалідністю доречно враховувати не тільки різницю у фізичних характеристиках чоловіків та жінок, а й також зв'язок між інвалідністю, можливостями та життєвими реаліями жінок та чоловіків з інвалідністю, що можуть призводити до відмінностей у потребах або пріоритетах [3].

Серед ключових гендерних проблем у сфері соціального захисту і соціального забезпечення осіб з інвалідністю в Україні можна назвати такі: збільшення загальної чисельності осіб з інвалідністю та диференціація в оплаті праці жінок і чоловіків.

На сьогоднішній день, в Україні ми можемо спостерігати значне збільшення кількості осіб з інвалідністю, що досить загострює дану проблему. За даними Державної служби статистики України станом на початок 2018 року на 1000 населення припадало 62 особи з інвалідністю (для порівняння: на початок 2017 року цей показник складав 61 особу з інвалідністю, на початок 2016 р. - 61, на початок 2015 р. - 60) [8]. Загалом, динаміку зміни чисельності осіб з інвалідністю показано на рис. 2.

Рис. 2. Динаміка зміни чисельності осіб з інвалідністю за 2014-2018 рр. * * побудовано за даними на початок року Джерело: складено автором за даними [15].

З рис. 2 видно, що динаміка чисельності осіб з інвалідністю показує тенденцію до збільшення, особливо за останній рік, що є невтішним. Чисельно серед осіб з інвалідністю переважають чоловіки, що пов'язано із такими факторами як травми на виробництві, поранення і контузії в зоні АТО, ризикована поведінка, низька культура здоров'я та ін.

Таблиця 1 Динаміка індексу споживчих цін та індексу реальної пенсії по інвалідності за 2012-2017 рр.*

* для розрахунку використовувався середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам за інвалідністю, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України

Джерело: складено та розраховано автором за даними [8,15].

З табл. 1 бачимо, що дисбаланс, що спостерігається у динаміці індексу номінальної пенсії по інвалідності та її реального розміру (скоригованого на індекс інфляції), негативно впливає на соціально-економічне становище даної категорії населення, більшість з яких одержує Матеріальне та соціально-побутове становище осіб з інвалідністю забезпечується переважно пенсійними виплатами та різними видами соціальних допомог. Динаміка індексу реальної пенсії по інвалідності показана у табл. 1.

доходи лише за рахунок виплат з бюджетів всіх рівнів та державних позабюджетних фондів. Тому проблема працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема за гендерною ознакою, як одного із додаткових способів фінансового забезпечення постає досить гостро.

Україна ратифікувала цілий ряд конвенцій, спрямованих на ліквідацію нерівності та забезпеченні рівних можливостей чоловіків і жінок. Також для забезпечення тендерної рівності Урядом України у квітні 2017 року схвалено Концепцію Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, проте варто зауважити, що питання осіб з інвалідністю взагалі не згадується у жодному контексті. В українському законодавстві відсутні окремі норми, які стосуються жінок і дівчат з інвалідністю у всіх сферах суспільного життя [14, с. 351-352]. Тому проблема працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема за тендерною ознакою, як одного із додаткових способів фінансового забезпечення постає досить гостро.

Сучасний розмір пенсії за інвалідністю не забезпечує належний рівень життя інвалідів. Люди з інвалідністю не мають повноцінного суспільного життя. У них виникають труднощі або їм взагалі відмовляють у реалізації прав на здобуття освіти, вільне пересування, зайнятість (навіть за умови відповідної кваліфікації), доступ до інформації, отримання медичних послуг належної якості, участь у політичному житті. Особи з інвалідністю недостатньо залучені до ринку праці. Більшість з них залишаються безробітними або полишили спроби пошуку роботи. Серед працюючих людей з інвалідністю значна частка має неповну зайнятість, отримує заробітну плату нижче мінімальної або працює на робочих місцях, що не відповідають їх спеціальності [6, с. 369], тому проблема працевлаштування осіб з інвалідністю для покращення для їх матеріального добробуту є досить актуальним і повинно стати одним із першочергових завдань держави.

В Україні чоловіки з інвалідністю мають відносно більш високий соціальний статус, ніж жінки з інвалідністю. Чоловіки з інвалідністю є більш конкурентоспроможними на ринку праці, ніж жінки з інвалідністю. Їм у низці випадків легше працевлаштуватись, у них є більше шансів отримати роботу, що відповідає їхньому професійному рівню. У чоловіків з інвалідністю є значно більше можливостей створити сім'ю, причому не лише із жінками з інвалідністю, але і з жінками, які не мають інвалідності. Це пояснюється, насамперед, суттєвим перевищенням чисельності жінок над чисельністю чоловіків (у середньому в Україні на 1 000 чоловіків припадає 1 167 жінок) [10, с.22]. Чисельність працюючих осіб з інвалідністю станом на 01.01.2018 становила 670,2 тис. осіб, у тому числі 530,4 тис. працездатного віку [16, с.53]. Всього у 2018 році за сприяння Державної служби зайнятості України працевлаштовано (у т.ч. до набуття статусу безробітного) 13,2 тис. осіб з інвалідністю [17, с.48]. Варто відзначити, що серед працюючих осіб з інвалідністю чоловіки складають близько 55%, жінки - близько 45 %. Тому, гендерні відмінності у сфері пенсійного законодавства та дещо нижча заробітна плата жінок-інвалідів призводять до значного гендерного розриву.

Державна політика у сфері зайнятості у багатьох країнах одним із завдань визначає подолання дискримінації за ознакою інвалідності на ринку праці та збільшення можливостей для забезпечення на робочому місці розумного пристосування. За статистикою, в Австралії рівень економічної активності серед чоловіків з інвалідністю складає майже 60%, жінок - 46%, у Великій Британії - 50%, у Німеччині рівень економічної активності серед людей з тяжкою формою інвалідності складає 38%. У Швеції рівень економічної активності серед осіб з інвалідністю складає 68%. В Італії працює 55% осіб з інвалідністю. На рівні Європейського Союзу зайнятість осіб з інвалідністю є одним із пріоритетів Стратегії Інвалідності 2010-2020. Єврокомісія визнає, що рівень зайнятості у країнах ЄС становить 50%. Спільнота бачить своєю ціллю більший ріст кількості осіб з інвалідністю з оплачуваною зайнятістю на відкритому ринку праці. Так, Єврокомісія вживатиме заходів для зайнятості як жінок, так і чоловіків з інвалідністю [13, с.20,25]. соціальний інвалідність гендерний бюджетування

Соціальна справедливість у суспільстві - необхідна умова сталого розвитку, від якої значною мірою залежить визначення пріоритетів і напрямів соціальної політики, спрямованих на забезпечення соціального захисту та безпеки населення. Соціальна захищеність населення - це складник системи соціальної справедливості та соціального захисту населення, яка характеризує відповідність соціально-захисної політики реальним потребам, інтересам, очікуванням і можливостям різних груп жінок і чоловіків у суспільстві. Соціальний захист та соціальне забезпечення повинні бути гендерно- чутливими й адресними з метою забезпечення максимальної соціальної справедливості для різних груп жінок і чоловіків у суспільстві [2].

При аналізі тендерних проблем серед осіб з інвалідністю доречно враховувати не тільки різницю у фізичних характеристиках чоловіків та жінок, а й також зв'язок між інвалідністю, можливостями та життєвими реаліями жінок та чоловіків з інвалідністю, що можуть призводити до відмінностей у потребах або пріоритетах. Жінки та чоловіки з інвалідністю в Україні становлять різноманітну групу, що відрізняється не лише тяжкістю та причиною інвалідності, але й місцем мешкання (сільська чи міська місцевість), віком, освітньо-кваліфікаційним рівнем, професією, наявністю чи відсутністю сімейних обов'язків тощо. Для того, щоб точно і детально описати положення жінок та чоловіків з інвалідністю за цими вимірами, бракує даних. У кожної з цих категорій жінок та чоловіків з інвалідністю є особливі, специфічні потреби, які можуть відрізнятися залежно від ситуації та життєвого досвіду [3].

Для прикладу, аналіз паспортів бюджетної програми «Надання соціальних та реабілітаційних послуг громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю в установах соціального обслуговування» Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації за 2017-2018 рр. показує деякі позитивні зрушення у напрямку впровадження гендерно-орієнтованого бюджетування. У 2017 році програма була гендерно-нейтральною, оскільки було передбачено, що її заходи однаковою мірою спрямовані на соціальний захист усіх осіб, що його потребують, а окремі заходи програми були гендерно-сліпими, оскільки не відповідали потребам та можливостям окремих груп жінок і чоловіків, що потребують соціального захисту (рис. 3).

Рис. 3. Окремі результативні показники за підпрограмою «Надання реабілітаційних послуг особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю» Житомирської ОДА за 2017рік.

Джерело: складено автором за даними [7].

На противагу цьому у паспорті бюджетної програми на 2018 рік враховано тендерну складову, зокрема передбачено розрахунок результативних показників бюджетної програми за окремими підпрограмами у розрізі статі, що також відображено і у звіті про виконання паспорта бюджетної програми обласного бюджету станом на 01.01.2019 р. У паспорті бюджетної програми на 2018 рік результативні показники за підпрограмою «Надання реабілітаційних послуг особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю» подані у розрізі статі (рис. 4).

Рис. 4. Окремі результативні показники за підпрограмою «Надання реабілітаційних послуг особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю» Житомирської ОДА за 2018 рік.

Джерело: складено автором за даними [7].

Дані рис. 3 свідчать, що кількість отримувачів послуг за даною підпрограмою зросла на 46 осіб у 2018 році, порівняно із попереднім, також у 2018 році бачимо, що серед них переважають хлопці. За даними рис. 4. бачимо, що паспортом бюджетної програми на 2018 рік передбачено дещо вищі витрати на реабілітацію хлопців з інвалідністю в порівнянні із дівчатами з інвалідністю на 9 тис. грн.

Проте, на противагу цьому підпрограма «Навчання та трудове влаштування осіб з інвалідністю» не враховує гендерного складника, оскільки передбачено, що її заходи однаковою мірою спрямовані як на чоловіків, так і на жінок з інвалідністю. Загалом, паспортом бюджетної програм на 2018 рік передбачено розрахунок окремих результативних показників у розрізі статі.

Врахування гендерних аспектів процесі розробки паспортів бюджетних програм сприятиме підвищенню загального рівня життя населення незалежно від статі та прозорості використання бюджетних коштів.

Тендерні аспекти соціальної політики акцентують увагу на відмінності в соціальному становищі жінок і чоловіків при плануванні та прийнятті політичних рішень із соціальних питань. Політичні рішення, оформлені й реалізовані у вигляді соціальних програм, чинного законодавства та всієї державної політики, по- різному впливають на соціальне життя жінок і чоловіків. Так, для подолання наявної структурної нерівності в становищі окремих груп жінок і чоловіків необхідне суспільне усвідомлення й обговорення тендерної нерівності в публічній сфері.

Упровадження тендерного підходу в програмах соціального захисту включає інтеграцію тендерних питань в аналіз, формулювання й моніторинг політики, програм і проектів з метою гарантування зменшення нерівності між жінками та чоловіками. Обговорення впливу різних видів втручання соціального захисту засвідчує, що жінки з більшою ймовірністю виключаються з них, оскільки вони недостатньо представлені в роботі офіційного сектора. Тендерна нерівність робить жінок у більшості груп суспільства біднішими. Жінки стикаються з більшими перешкодами, ніж чоловіки, на ринках праці, отримують меншу заробітну плату за рівну працю, жінки домінують у неофіційній економіці та мають менший доступ до кредитів, освіти й інших виробничих ресурсів. Таке уявлення про гендерні ролі насамперед розповсюджене через гендерні стереотипи щодо норм поведінки й поділу праці, особливо в сільській місцевості.

На макрорівні гендерний підхід до соціального захисту залежить від розроблення дієвого інструментарію реалізації державної політики у сфері гендерних відносин і дотримання принципу соціальної справедливості, що передбачає рівний доступ до суспільних ресурсів, створення однакових умов для самореалізації особистості. А гендерний аспект соціальної захищеності допомагає виявити потреби різних категорій населення в забезпеченні медичної допомоги та охорони здоров'я, освітньому рівні, захисті від соціальних ризиків, рівні доходів, дотриманні прав людини. Задоволення потреб населення й забезпечення оптимальних умов життя є основним завданням державного захисту, ефективність реалізації якого є показником якості життя суспільства в країні загалом [9, с. 125-127].

Отже, незважаючи на той факт, що в Україні поступово впроваджується політика гендерного бюджетування - прослідковуються гендерні дисбаланси у сфері соціального захисту населення. В українському законодавстві відсутні окремі норми, які стосуються жінок і дівчат з інвалідністю у всіх сферах суспільного життя. Тому зниження рівня гендерної диференціації серед населення можливо досягнути лише за умови врахування гендерних аспектів при розробці державних програм для даної категорії населення.

Виходячи із цього, основними заходами щодо підвищення рівня життя осіб з інвалідністю повинні стати: створення універсальних центрів соціальної допомоги, які могли б забезпечувати як дозвілля, освіту, так і практичну діяльність, що приносила б додаткові кошти як для жінок, так і для чоловіків з інвалідністю; розробка механізмів залучення позабюджетних коштів для фінансування соціального захисту осіб з інвалідністю [1, с. 229]; підвищення рівня інтеграції осіб з інвалідністю до сфери праці, шляхом комплексного моніторингу попиту на ринку праці та потреб працівників з інвалідністю в розрізі статі (зокрема, через адаптацію робочих місць людей з інвалідністю до виробничих умов та їх професійну підготовку та перепідготовку).

Висновки і перспективи подальших досліджень

В теперішній час в Україні забезпечення належного рівня життя для осіб з інвалідністю супроводжується низкою глибоких проблем та недоліків. Одним із шляхів вирішення означених проблем та досягнення в Україні рівня європейських стандартів життя є підвищення ефективності бюджетного забезпечення соціального захисту населення з урахуванням гендерного аспекту. Зокрема, вагомим завданням є визначення оптимального розподілу бюджетних кошті між всіма групами населення (у т.ч. й між особами з інвалідністю), створення умов для адресного спрямування зазначених видатків, сприяння ефективному використанню бюджетних коштів.

Тому основними рекомендаціями із посилення гендерної рівності у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю та підвищення рівня їх життя в контексті провадження гендерного бюджетування повинні бути наступні:

забезпечити регулярне ведення статистики щодо зміни положення чоловіків та жінок (хлопців та дівчат) з інвалідністю за статтю, віком, місцем проживання, групою інвалідності, їх соціально- економічним становищем;

забезпечити рівний доступ жінок та чоловіків з інвалідністю до усіх послуг на основі їх потреб шляхом усунення гендерних стереотипів з метою створення належних умов для адаптації їх в суспільстві;

враховувати гендерні потреби цільових груп жінок та чоловіків (дівчат/хлопців) з інвалідністю на етапі планування бюджетних програм, що дозволить підвищити рівень матеріального забезпечення даної категорії громадян;

регулярно оцінювати рівень бюджетних видатків на людей з інвалідністю у розрізі статі/групи інвалідності та, виходячи із цього, вносити зміни в програми для підвищення рівня задоволення потреб;

проводити гендерний бюджетний аналіз системно для усіх програм у даній сфері, що дозволить забезпечувати як дозвілля, освіту, так і практичну діяльність, що могла б приносити додаткові кошти для осіб з інвалідністю.

Однією із необхідних умов забезпечення високого рівня життя осіб з інвалідністю є їх матеріальне забезпечення - це і зумовлює необхідність подальших досліджень цих процесів та обґрунтування шляхів їх покращення.

Список літератури

1. Белінська Я. В. Особливості й основні напрями соціального захисту інвалідів: зарубіжний досвід і можливості його застосування в Україні / Я. В. Белінська, Н. П. Сафонік // Проблеми економіки. - 2016. - №4. - С. 223-230

2. Гендерний бюджетний аналіз програм, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів

3. Ґендерний бюджетний аналіз вибраних програм у Міністерстві соціальної політики України

4. Національна доповідь: Цілі Сталого Розвитку: Україна - 2017

5. Національні рахунки соціального захисту (НРСЗ) в Україні у 2016 році: Статистичний збірник/ Державна служба статистики України. - К., 2018. - 94 с.

6. Онікієнко В.В. Ринок праці та соціальний захист населення України: ретроаналіз, проблеми, шляхи вирішення: [науково-аналітична

7. монографія] / В.В. Онікієнко - К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, 2013. - 456 с

8. Офіційний сайт Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської облдержадміністрації

9. Офіційний сайт Державної служби статистики України

10. Пірог Л. А. Тендерні особливості соціального захисту населення / Л.А. Пірог // Актуальні проблеми філософії та соціології. - 2015. - Вип. 6. - С. 124-127

11. Про становище осіб з інвалідністю в Україні: національна доповідь / Міністерство соціальної політики України, Науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин. - Київ: [б. в.], 2013. - 198 с.

12. Про схвалення проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2018-2020 роки. - Розпорядження КМУ від 14.06.2017 р. № 411-р

13. Про схвалення Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки. - Розпорядження КМУ віл 08.02.2017 р. № 142-р

14. Пропозиції до політики щодо працевлаштування осіб з інвалідністю / С. Богдано, Б. Мойса. - Лабораторія законодавчих ініціатив. - Київ, 2017. - 37 с.

15. Сафонік Н. П. Трансформація рівня життя осіб з інвалідністю в контексті впровадження гендерно-орієнтованого бюджетування / Н. П. Сафонік // Стратегія і практика інноваційного розвитку фінансового сектору України : зб. матер. міжн. наук.-практ. конф., м. Ірпінь, 20-22 березня 2018 року / Держ. фіскальна служба України, Ун-т держ. фіскальної служби України [та ін.]. - Ірпінь : Ун-т ДФС України, 2018. - С. 350-353

16. Соціальний захист населення України: статистичний збірник / Державна служба статистики України. - К., 2018. - 122 с.

17. Соціальний звіт за 2017 рік / Міністерства соціальної політики України. - Київ, 2018. - 79 с.

18. Соціальний звіт за 2018 рік / Міністерства соціальної політики України. - Київ, 2019. - 65 с.

Размещено на Allbest.ru