Впровадження стандартів безпеки та благополуччя дитини в розвинутих країнах

1. Рівень бідності (серед усіх сімей з дітьми віком 0-17 років);

2. Рівень зайнятості батьків (серед усіх сімей з дітьми віком 0-17 років);

3. Середній річний дохід (серед усіх сімей з дітьми віком 0-17 років);

4. Частка дітей із медичним страхуванням (серед усіх сімей з дітьми віком 0-17 років).

2) Вимір безпечної / ризикованої поведінки:

1. Рівень народжуваності серед підлітків (серед дітей віком 10-17 років);

2. Рівень насильницьких злочинів та знущання (серед дітей віком 12-19 років);

3. Рівень правопорушників за насильницькі злочини (серед дітей віком 12-17 років);

4. Рівень паління сигарет (серед дітей, які навчаються у 12 класі);

5. Рівень вживання алкогольних напоїв (серед дітей, які навчаються у 12 класі);

6. Рівень незаконного вживання наркотиків (серед дітей, які навчаються у 12 класі).

3) Вимір соціальних відносин:

1. Рівень дітей у сім'ях, які очолюють одинокі батьки (серед усіх сімей з дітьми віком 0-17 років);

2. Рівень дітей-переселенців впродовж попереднього року (у віці від 1 до 17 років).

4) Вимір емоційної / духовної сфери:

1. Рівень самогубств (серед дітей у віці 1019 років);

2. Рівень щотижневого відвідування релігійних заходів (серед дітей 12 класу);

3. Відсоток дітей, які стверджують про важливість релігії (серед дітей 12 класу).

5) Вимір залучення до спільноти:

1. Частка осіб, які отримали диплом про шкільну освіту (у віці 18-24 років);

2. Рівень залучення до дитсадку (серед дітей у віці 3-4 роки);

3. Рівень отримання ступеню бакалавра (серед осіб у віці 25-29 років);

4. Рівень залучення до голосування на виборах Президента (серед осіб у віці 18-24 роки).

6) Вимір досягнень в освіті

1. Результати тесту на читання (середні значення серед дітей у віці 9, 13 та 17 років);

2. Математичні тестові оцінки (середні значення серед дітей у віці 9, 13 та 17 років);

7) Вимір здоров'я

1. Рівень дитячої смертності до 1 року;

2. Рівень народжуваності з низькою вагою;

3. Рівень смертності у віці 1 -19 років;

4. Рівень дітей з дуже хорошими або відмінними здоров'ям (серед усіх дітей у віці 0-17 років);

5. Рівень дітей з обмеженими можливостями внаслідок проблеми зі здоров'ям (серед усіх дітей у віці 0-17 років);

6. Рівень дітей та підлітків з ожирінням (серед дітей у віці 6-19 років).

Зазначені сім вимірів якості життя або благополуччя дітей та молоді почали збиратись з 1975 року та формувалися протягом більш ніж двох десятиліть емпіричного дослідження суб'єктивного благополуччя численними соціальними психологами та іншими соціологами. У цьому сенсі Індекс благополуччя дітей та молоді є показником тенденцій середніх показників соціальних умов, що виникають у дітей та молоді в Сполучених Штатах.

Проект індексу благополуччя дітей і молоді університету Дюк щороку публікує доповідь про комплексний вимір того, як діти живуть у Сполучених Штатах [14]. За близькою цій системі індикаторів оцінювання дитячого благополуччя аналізується становище дітей в різних країнах.

Досвід Туреччини

У Туреччині визначення та оцінку показників дитячого благополуччя було здійснено із залученням думки дітей [15]. Метою дослідження було зрозуміти суб'єктивний досвід дітей Туреччини різних вікових груп, з різних регіонів та з різними соціально-економічними передумовами та як вони самі оцінюють своє положення. Цілі дослідження були спрямовані на розроблення показників благополуччя дітей з точки зору дітей з метою вдосконалення загальнодержавного моніторингу їх благополуччя. Дослідження зосереджувало увагу на тому, як у кожному вимірі визначені показники оцінюються дітьми і чи пропонуються нові виміри або індикатори. Загалом, в опитуваннях, інтерв'ю та фокус-групах взяли участь 562 дітей у віці від 8 до 18 років. У дослідженні також прийняли участь такі соціально незахищені групи дітей: діти з обмеженими можливостями; ромські діти; діти, які працюють; діти, які зайняті у сезонних роботах в сільському господарстві; діти, які живуть у селах; діти, сім'ї яких зазнали примусової міграції; діти, що проживають у гуртожитках.

Попередній досвід Туреччини щодо дослідження благополуччя дітей, про що свідчить міжнародна література, дозволив сформувати вісім вимірів благополуччя дитини та визначити відповідний набір індикаторів для кожного виміру. Виміри включали: 1) Охорону здоров'я, 2) Матеріальне благополуччя, 3) Освітнє благополуччя,

4) Ризик та безпеку, 5) Відносини (сім'я, друзі), 6) Житло та навколишнє середовище, 7) Участь, 8) Суб'єктивне благополуччя.

Хоча виміри аналізувались окремо, головний підхід полягав у тому, що всі вони співвідносяться один з одним, і благополуччя дитини можна зрозуміти лише з цієї цілісної точки зору. Тому згодом кількість вимірів було зменшено до п'яти: 1) Охорона здоров'я, 2) Матеріальне благополуччя, 3) Освіта, 4) Ризики та 5) Відносини.

Вимір «Охорона здоров'я» включає в себе більш об'єктивні критерії, такі як показники фізичного здоров'я дитини, кількість аварій/нещасних випадків, доступ до медичних закладів, харчування та звички від народження дитини. Крім того, цей вимір вивчає, як впливає здоров'я на соціальну участь дитини, як це переживається дитиною, і як дитина сприймає умови здоров'я суб'єктивно. Отже, концептуалізація благополуччя дитини передбачає, що індикатори повинні включати стан здоров'я дитини об'єктивно разом із суб'єктивною оцінкою стану здоров'я з власної точки зору дитини. Такими індикаторами було прийнято наступні (в порядку значущості з точки зору опитаних дітей): а) відчувати себе енергійним та сильним; б) мати позитивний зовнішній вигляд; в) бути в змозі займатись спортом; г) бути чистим і охайним; д) мати таку саму вагу та значення, як...; е) мати доступ до трьох прийомів їжі протягом дня; є) не мати серйозних захворювань [15].

Вимір «Матеріальне благополуччя» допомагає отримати доступ до реального досвіду дітей і їх сприйнятті того, як економічні умови створюють відчуття вразливості. Дослідження, проведене в Туреччині щодо показників благополуччя дітей, особливо зосереджувалось на дитячій бідності та багатовимірних загрозах, які вона становить для благополуччя дитини. Крім того, матеріальне благополуччя широко розглядається в міжнародній літературі, оскільки це найбільш зручний вимір для порівняння країн за національними даними.

Слід підкреслити, що дослідження, намагалося визначити показники таким чином, щоб дозволити зрозуміти вплив матеріального благополуччя з точки зору дитини. Отже, до індикаторів матеріального благополуччя дітей в порядку важливості з точки зору опитаних дітей було віднесено наступні: а) не може поїхати на канікули чи у подорож; б) її чи його одяг зношений; в) має працювати після школи; г) не може прийняти участь у шкільних поїздках; д) не отримує кишенькових грошей на регулярній основі; е) має піклуватись про молодших членів родини; є) не може дозволити купувати собі все, що забажає у шкільній їдальні [15].

«Умови проживання» дитини було досліджено в межах виміру «матеріальне благополуччя» та наступні індикатори для оцінки було сформовано в порядку важливості з точки зору опитаних дітей: а) мати власну кімнату та стіл вдома; б) мати комп'ютер та доступ до інтернет мережі; в) проживати у будинку з достатнім опаленням; г) мати власне ліжко; д) мати місце для ігор у дворі; е) мати хороших, довірливих сусідів; є) її чи його будинок не переповнений.

У межах досліджуваного виміру «матеріальне благополуччя» було також вивчено сприйняття дітьми матеріальних складових їх життя у взаємодії з сім'єю. Це дало змогу визначити наступні індикатори в порядку важливості з точки зору опитаних дітей: а) сім'я підтримує дитину у її хобі; б) сім'я може легко покрити витрати на освіту; в) батьки не мають проблем щодо утримання домогосподар- ства; г) у батьків є регулярна робота; д) батьки не мають боргів; е) сім'я не потребує зовнішньої допомоги [15].

«Освіта» є одним із вимірів, який визначає сучасну і майбутню якість життя та добробуту дітей, тому повинен досліджуватись комплексно. Цей вимір включає такі показники, як доступ до освіти, тривалість освіти, статус успіху відповідно до якості отриманої освіти та внесок освіти у дорослому житті. У рамках дослідження було зосереджено увагу на тому, як згадані показники сприймаються дітьми і сформовано наступні індикатори в порядку важливості з точки зору опитаних дітей: а) отримують хороші оцінки; б) мають можливість регулярно відвідувати школу; в) не зазнають дискримінації з боку вчителів; г) їм подобається відвідувати школу; д) мають терплячих вчителів, які вміють зацікавити; е) мають змогу відвідувати шкільні додаткові курси, які забажають [15].

У межах виміру «Освіта» було також досліджено як шкільна інфраструктура впливає на добробут дітей і визначено, що приміром такі індикатори добробуту, як «в школі є місця для заняття спортом» та «великий і чистий ігровий майданчик» з точки зору дітей є більш значущими для них, ніж такі індикатори, як «продуктивне використання часу під час занять» та «достатнє опалення будівлі». Ставлення і поведінка вчителів також називалися в якості причини для щастя або нещастя дітей у школі.

Вимір «Ризики» включає усі види проблем та небезпек, які перешкоджають розвитку дітей. Важлива частина факторів, які можна назвати ризиками для розвитку дітей, може бути присутнім у структурі сім'ї. Проте в сучасних соціальних умовах, коли широко розповсюджене життя у містах, ризики за межами родини також поширюються. Діти, які залучені до праці вдома та поза ним, а також діти, що працюють на вулиці та діти, що вчинили злочини, належать до групи дітей, що перебувають у зоні ризику. У ході дослідження було виявлено індикатори, які становлять найважливіші загрози за сприйняттям дітей: а) вживання наркотиків; б) насильство вдома; в) паління; г) необхідність працювати, щоб заробити гроші [15].

Вивчення виміру «Відносини» має важливе значення, оскільки діти відіграють активну роль у формуванні свого власного добробуту через відносини, які вони розвивають у своєму середовищі. Дослідження відносин між дітьми та їх родинами показує, що відсутність насильства та існування діалогу в родині були провідними показниками щастя в цій сфері. Водночас, недостатня увага з боку родини, особливо батьків, була названа однією з основних причин нещастя дітьми.

Опитування серед дітей, результати яких наведено вище, дозволили сформувати суб'єктивні індикатори добробуту з точки зору дітей. Разом із результатами, отриманими в рамках проведення тематичних фокус груп серед дітей старше 11 років, а також використовуючи ґрунтовні висновки експертів, вдалось сформувати так звану матрицю індикаторів для вимірювання добробуту дитини, яка передбачає підбір індикаторів за ітераційною процедурою, зосереджуючись на суб'єктивних та об'єктивних перевагах і пріоритетах дітей. У матриці індикатори згруповані за двома критеріями - перевагами та важливістю. Запропоновані списки

показників також включають можливі джерела збирання даних з різних рівнів та різних точок зору: можна збирати дані на рівні дитини (на мікрорівні), рівні сім'ї (мезо-рівень) та рівні сусідства / міста / країни (макрорівня); можна збирати дані з точки зору респондента (суб'єктивного) або залучення респондента як інформатора (об'єктивного). Матриці розроблені для таких вимірів, як: «Охорона здоров'я»; «Матеріальне благополуччя»; «Освіта»; «Ризики»; «Відносини в сім'ї». Крім того, в межах кожного виміру здійснено деталізацію матриці за суб'єктивними та об'єктивними індикаторами для трьох рівнів джерел даних, як: дитина; сім'я (мезо- рівень); рівень сусідства / міста / країни (мак- рорівня) [15].

Підсумовуючи досвід Туреччини, варто звернути увагу, що отримані результати комплексного кількісного та якісного дослідження підкреслюють важливість дитячої суб'єктивної оцінки у питанні благополуччя та безпеки дітей, і потребують розгляду суб'єктивних показників разом із об'єктивними.

Досвід Австралії

Першими країнами, які запустили систему регулярного моніторингу розвитку дітей у дошкільному віці стали Канада та Австралія. Нині більшість провінцій Канади використовують так званий Інструмент раннього розвитку (EDI) для моніторингу розвитку всіх маленьких дітей. Натомість, в Австралії з 2009 року на загальнодержавному рівні використовується адаптована версія EDI, відома як Австралійський індекс раннього розвитку (AEDI).

Австралія поступово перейшла від сприйняття поняття «захисту дітей» як відповіді на заподіяну ним шкоду і нехтування до поняття пропагування безпеки і благополуччя дітей. Провідні науковці країни та міжнародні експерти підготували рекомендації про те, що поширення моделі «державної охорони здоров'я» на догляд та захист дітей дасть кращі результати для дітей, підлітків та їх сімей [16].

Уряд Австралії розробив 7 стандартів для вимірювання безпеки: 1) Стратегії впровадження організаційної культури безпеки дітей (за допомогою ефективних механізмів керівництва); 2) Політика безпеки дітей або заява про зобов'язання щодо безпеки дітей; 3) Кодекс поведінки, який встановлює чіткі очікування щодо відповідної поведінки з дітьми; 4) Скринінг (відбір), нагляд, навчання та інші практики в області людських ресурсів, які зменшують ризик насильства над дітьми новим та існуючим персоналом; 5) Процеси реагування на передбачуване жорстоке поводження з дітьми та повідомлення про них; 6) Стратегії виявлення і скорочення або усунення ризиків, пов'язаних з жорстоким поводженням з дітьми; 7) Стратегії сприяння участі та розширення прав і можливостей дітей.

Досвід Канади

Сам термін «благополуччя» в Канаді не має єдиного визначення, проте містить загальні концепції, так як гідні умови життя, високий рівень задоволеності власним соціальним статусом, психічне та фізичне здоров'я [17]. На рівень благополуччя вказують також показники захворюваності, смертності та економічного розвитку. Цікаво, що поняття благополуччя має важливе значення для високопо- садовців країни, оскільки чим частіше населення вживає його у позитивному значенні, тим кращі позиції влади. Благополуччя в Канаді є наслідком здорового способу життя, соціальної стабільності, факторів фізичного та соціального середовища. Тому роль урядовців полягає у забезпеченні проведення політики заохочення здорового способу життя, створенні умов для розвитку дітей, сприянні покращення соціально-економічних умов.

Близько десять років потому в Канаді були прийняті стандарти безпеки та благополуччя дитини, як інструмент реалізації нової диференційованої моделі надання послуг дітям та їх сім'ям. Відповідно до визначених стандартів орієнтованість на дитину та сімейна орієнтованість є базовими для успішного вирішення справи із забезпечення основних потреб дитини та збереження сім'ї.

Позитивний досвід у сфері благополуччя дітей в Канаді зумовлений комплексними підходами, що дозволили досягнути повної деінституалізації, запровадити систему інклюзивної освіти та запроваджувати стандарти безпеки та благополуччя дітей.

Оскільки сфера благополуччя дитини може розглядатись суб'єктивно, різними провінціями в Канаді запроваджуються власні стандарти по роботі з дітьми. Мета стандартів - сприяти якісному наданню послуг дітям, молоді та їх сім'ям. Ці стандарти встановлюють певні рамки, в межах яких повинні діяти службові особи, що мають відношення до надання послуг, а також мінімальний рівень зобов'язань згаданих службових осіб. Стандарти покладено в основу розробки моделі роботи служби захисту прав дітей

Так, у 2007 році запроваджено 12 стандартів безпеки та благополуччя для дітей. Їх створювали з метою: акцентувати увагу на забезпеченні надійної безпеки та благополуччя дітей; сфокусувати увагу на пошук сімейно-орієнтованих підходів і збереження сімей; залучити дітей та сім'ї до визначення шляхів вирішення проблемних питань; консолідувати зусилля всієї громади для підтримки при плануванні заходів.

У 2013 році Секретаріат благополуччя дітей (CWS) Міністерства дитячих та молодіжних послуг провів огляд зазначених стандартів захисту дитини. На момент огляду стандартів минуло майже 6 років з початку їх розробки та впровадження. Огляд стандартів був своєчасним для того, щоб вирішити чи спроможні стандарти продовжувати забезпечувати оптимальний захист дітей та є узгодженими із кращими поточними практиками та дослідженнями. Основна мета огляду стандартів полягала в їх оп- тимізації та зниженні адміністративного тягаря з тим, щоб працівники, які займаються захистом дітей могли витрачати більше часу на надання високоякісних прямих послуг дітям та їх сім'ям та покращити безпеку дітей. Створена робоча група здійснила оцінку використовуючи стандартизований інструмент перегляду, який забезпечує аналіз виконання наступних вимог до стандартів [17]:

• стандарти сприяють безпеці дітей;

• стандарти чітко виписані тапослідовно інтерпретовані/застосовані у секторі;

• стандарти продубльованііншими адміністративними вимогами; стандарти відповідають найкращим практикам і дослідженням.

У 2016 році робочою групою було запропоновано зменшити кількість стандартів з 12 до 8. Метою перегляду стандартів стало бажання Уряду послідовно поширювати високу якість та надання послуг дітям та сім'ям, які отримують допомогу від Товариств допомоги дітям (CAS) в різних провінціях.

Нові стандарти захисту дітей 2016 р. орієнтувались на виробництво позитивних результатів у таких сферах, як безпека дітей, сталість і благополуччя. Ці стандарти є обов'язковими рамками, в межах яких повинні бути надані послуги із захисту дітей в Канаді. Вони узгоджуються з Законом про дитячі та сімейні послуги, а також із іншими законодавчими вимогами, які з цим пов'язані.

Досвід зарубіжних країн довів, що кожна держава має власний набір параметрів забезпечення та стандартів, котрі дозволяють оцінювати рівень безпеки і благополуччя дитини. Необхідно зазначити, що ці параметри охоплюють ті напрями або сфери соціальної інфраструктури, у яких реалізуються основні базові потреби дитини та її права.

Зважаючи на вищенаведений досвід розвинутих країн, а також приймаючи до уваги пріоритетні напрями соціальної політики у сфері захисту прав дитини в Україні, пропонується виокремити п'ять напрямів або сфер, за якими можна вимірювати стандарти безпеки та благополуччя дитини в Україні:

1. Здоров'я;

2. Матеріальне благополуччя;

3. Освіта;

4. Сімейне середовище та соціальна участь;

5. Ризики та безпека.

Слід відзначити, що кожен стандарт має включати параметри та показники вимірювання, що дозволяють оцінити рівень досягнення стандарту на державному, міждержавному, міжгалузевому та галузевому рівнях, а також важливим є взаємозв'язок визначених напрямів (сфер) безпеки та благополуччя дитини із правами дитини, що охоплюють усі ключові права передбачені Законом України «Про охорону дитинства» та Конвенцією ООН про права дитини.

Висновки

Підсумовуючи розглянутий досвід країн з досліджуваного питання, слід зазначити наступне. Робота Фонду дитячого розвитку (США) в 1970-х роках над створенням показників благополуччя дітей ініціювала тепер широке використання соціальних індикаторів для вимірювання добробуту дітей в багатьох країнах. І хоча індекс благополуччя дітей та молоді Америки системно аналізується починаючи з 2004 року, питанням створення стандартів безпеки, захисту та благополуччя дитини на міжнародному рівні, окремими країнами та організаціями комплексно почали займатися близько десяти років тому. Сьогодні немає єдиних, уніфікованих підходів до створення стандартів безпеки та благополуччя дітей, кожна країна проходить свій шлях. Проте можна виділити схожість у вимірах цих стандартів, які характеризують складові сфери безпеки та благополуччя у кожній країні. Як показує міжнародний досвід, у цілому процес формування та запровадження таких стандартів для окремих країни займав близько від 3 до 5 років. Важливим на цьому шляху є визначення національних параметрів та показників щодо вимірювання стандартів безпеки та благополуччя дитини в Україні, що планується продовжити у наступних наших дослідженнях.

Подяка: Результати висвітлені у статті є частковим відображенням науково-дослідної роботи «Розроблення пропозицій щодо затвердження стандартів безпеки та благополуччя дитини: формування та запровадження міждержавних, державних, міжгалузевих, галузевих стандартів безпеки та благополуччя дитини; визначення на законодавчому рівні мінімальних стандартів безпеки та благополуччя дитини та цільових індикаторів національної політики у сфері прав дитини» [18] (номер державної реєстрації: 0118U003498) , проведеного Науково-дослідним інститутом праці і зайнятості населення Мінсоцполітики та НАН України у 2018 р. за рахунок коштів державного бюджету.

Список літератури

1. Держановська С.Л. Механізми реалізації політико-управлінського лідерства у сфері безпеки та благополуччя дітей: досвід Канади для України: автореф. дис. канд. наук з держ. упр. // Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Київ. 2017. 20 с.

2. Трестер Ю.О. До питання розробки мінімальних стандартів забезпечення безпеки дитини / Ю.О. Трестер // Інвестиції: практика та досвід. - 2016. - №15. - С. 92-96.

3. Цинченко Г.М. Благополучие детей в контексте новых социальных исследований в западных странах / Г.М. Цинченко // Вестник ПНИПУ. Социально-экономические науки. - 2017. - №1.

4. Michael J. Lawler, Lisa A. Newland, Jarod T.

Giger &Soonhee Roh. Ecological, Relationship-Based Model of 12-year-old Children's Subjective Well-being in the United States and Ten Other Countries // Journal of Social Research & Policy, Volume: 6, Issue: 2. December 2015.

5. Проблема детской бедности в перспективе.

Обзор благополучия детей в богатых странах: всесторонний анализ жизни и благополучия детей и подростков в экономически развитых странах // ЮНИСЕФ. Исследовательский центр «Инноченти». Флоренция, Италия. - 2007. - Выпуск №7. - 55 с.

6. Child Well-being in Rich Countries: a comparative overview, Innocenti Report Card 11. UNICEF Office of Research, Florence. - April 2013.

7. Child Poverty and Child Well-Being in the Eu

ropean Union: Report of the European // TARKI Social Research Institute (Budapest, Hungary). Applica (Brussels, Belgium). January 2010.

8. David Cameron's speech to Google Zeitgeist Europe 2006 // International edition "The guardian". - URL: www.guardian.co.uk/politics/2006/may/22/con- servatives.davidcameron.

9. Office for National Statistics (2011). Measuring what matters: National statistician's reflections on the national debate on measuring national well-being // Newport: ONS. - URL: www.ons.gov.uk/ons/about- ons/consultations/open-consultations/measuring-na- tional-well-being/index.html.

10. The children's Society. URL: https://www.childrenssociety.org.uk/.The well-being of children: how does the UK score? Report card The child and youth well-being index. -

11. Child and Youth Well-Being Index (CWI). Report 2014.

12. The 2017 YMCA-Duke University Child and Youth Well-Being Index (CWI) Report. 2017.

13. Defining and Evaluating Child Well Being Domains and Indicators through the Eyes of Children in Turkey / Research report - February 2014.

14. Protecting Children is Everyone's Business.National Framework for Protecting Australia's Children 2009-2020.

15. Child protection standards in Ontario 2007 // Ministry of the Attorney General.

16. Розроблення пропозицій щодо затвердження стандартів безпеки та благополуччя дитини: формування та запровадження міждержавних, державних, міжгалузевих, галузевих стандартів безпеки та благополуччя дитини; визначення на законодавчому рівні мінімальних стандартів безпеки та благополуччя дитини та цільових індикаторів національної політики у сфері прав дитини: звіт про НДР / Київ: НДІПЗН Мінсоцполітики та НАН України; наук. керівник, к.е.н. Н.О. Поляк, номер державної реєстрації: 0118U003498. - К., 2018 - 266 с.

Размещено на Allbest.ru