Соціальне забезпечення моряків як об’єкт правового регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальне забезпечення моряків як об'єкт правового регулювання

Кукшинова О.О.,

к.ю.н., доцент,

завідувач кафедри кримінального і адміністративного права Навчально-науковий морський гуманітарний інститут Одеський національний морський університет

Поліщук Л.В.,магістр

Навчально-науковий морський гуманітарний інститут Одеський національний морський університет

Стаття присвячена дослідженню соціального забезпечення моряків як об'єкту правового регулювання. Досліджено, що однією з найболючіших проблем торговельного мореплавства в Україні й досі залишається правова незахищеність українських моряків. Засоби масової інформації регулярно передають повідомлення про порушення прав моряків: невиплата заробітної плати, невиплата по страхових випадках (смерть моряка на службі, втрата працездатності, травма, втрата особистих речей в результаті піратського нападу або інших форс-мажорних обставин), тому, питання соціального забезпечення моряків набувають актуальності. Встановлено, що Україна, не застосовує низку документів щодо забезпечення прав моряків, розроблених Міжнародною організацією праці (далі - МОП). Зокрема, Україною так і не були ратифіковані Конвенції Міжнародної організації праці «Про найм та працевлаштування моряків», «Про пенсії морякам», «Про оплачувані відпустки морякам», «Про охорону здоров'я та медичне обслуговування моряків», «Про соціальне забезпечення моряків» та низка інших важливих міжнародних актів. Таким чином моряки, які були працевлаштовані на судна через посередницькі структури, фактично виявляються беззахисними в умовах, коли брутально порушуються їх трудові, соціально-економічні та особисті права.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що в юридичній літературі використовуються терміни «соціальне забезпечення» та «соціальний захист», водночас науковці пропонують різні підходи до їх визначення. Під соціальним забезпечення моряків слід розуміти організаційно-правову діяльність держави, направлену на матеріальне, соціальне, медичне, пенсійне та інше забезпечення моряків. На даний час існують Конвенції, які регулюють питання щодо соціального забезпечення, праці та пенсійного забезпечення моряків. Не дивлячись на це, в Україні немає жодного нормативно-правового акту, який би регулював питання щодо соціального забезпечення моряків та членів їх сімей, тому, на нашу думку, необхідно прийняти нормативно-правовий акт, який гарантував би сприятливі умови соціального забезпечення, праці та пенсійного забезпечення моряків та ратифікувати міжнародно-правові акти з наступною імплементацією їх норм у національне законодавство.

Ключові слова: соціальний захист, соціальне забезпечення, пенсійне забезпечення, моряки.

SOCIAL SECURITY OF SEAFARERS AS AN OBJECT OF LEGAL REGULATION

The article is devoted to the study of social security of seafarers as an object of legal regulation. It is investigated that one of the most painful problems of merchant shipping in Ukraine is still the legal insecurity of Ukrainian sailors. The media regularly report on violations of seafarers' rights: non-payment of wages, non-payment of insurance cases (death of a seafarer in the service, disability, injury, loss of personal belongings as a result of a pirate attack or other force majeure), therefore, socialsecurityissuessailorsbecome relevant. Itisestablishedthat Ukraine does not apply a number of documents on the rights of seafarers developed by the International Labor Organization (hereinafter - the ILO). In particular, Ukraine has not ratified the International Labor Organization Conventions “On the employment and employment of seafarers”, “On pensions for seafarers”, “On paid leave for seafarers”, “On health care and medical care for seafarers”, “On social security for seafarers” » and a number of other important international acts. Thus, seafarers who have been employed on ships through intermediary structures are in fact vulnerable in conditions where their labor, socio-economic and personal rights are brutally violated.

The study concluded that the legal literature uses the terms “social security” and “social protection”, while scholars offer different approaches to their definition. Under the social security of seafarers should be understood as organizational and legal activities of the state aimed at material, social, medical, pension and other support of seafarers. There are currently conventions governing the social security, employment and pensions of seafarers. Nevertheless, there is no legal act in Ukraine that regulates the social security of seafarers and their families, so, in our opinion, it is necessary to adopt a legal act that would guarantee favorable conditions for social security, work and pension provision for seafarers and to ratify international legal acts with the subsequent implementation of their norms into national legislation.

Key words: social protection, social security, pension provision, sailors.

Постановка проблеми

З перетворенням судноплавства на глобальну галузь та формуванням міжнародного ринку праці моряків, перед державою постає низка важливих завдань у питаннях регулювання трудової міграції, захисту прав українських громадян, що працевлаштовуються на суднах іноземних судновласників. Адже на теперішній час більше 150 тисяч українських моряків працюють на суднах під прапорами інших держав, що робить Україну четвертою в світі за цим показником. Більше того, необхідність державного втручання у відповідні питання передбачено Конвенцією Міжнародної організації праці 2006 року про працю в морському судноплавстві, ратифікація якої стоїть на порядку денному в Україні.

Однією з найболючіших проблем торговельного мореплавства в Україні й досі залишається правова незахищеність українських моряків. Засоби масової інформації регулярно передають повідомлення про порушення прав моряків: невиплата заробітної плати, невиплата по страхових випадках (смерть моряка на службі, втрата працездатності, травма, втрата особистих речей в результаті піратського нападу або інших форс-мажор- них обставин). Далі можна виділити політи- ко-правові проблеми, пов'язані з порушенням прав моряків владою або приватними особами інших держав, і, нарешті, проблеми, пов'язані з крюїнговими компаніями у відносинах посередництва з судновласниками. Таким чином, на сьогодні в Україні існує цілий комплекс правових проблем, що пов'язані між собою та потребують нормативного врегулювання.

Слід зазначити, що Україна, на жаль, не застосовує низку документів щодо забезпечення прав моряків, розроблених Міжнародною організацією праці (далі - МОП). Зокрема, Україною так і не були ратифіковані Конвенції Міжнародної організації праці «Про найм та працевлаштування моряків», «Про пенсії морякам», «Про оплачувані відпустки морякам», «Про охорону здоров'я та медичне обслуговування моряків», «Про соціальне забезпечення моряків» та низка інших важливих міжнародних актів. Таким чином моряки, які булипрацевлаштовані на судна через посередницькі структури, фактично виявляються беззахисними в умовах, коли брутально порушуються їх трудові, соціально-економічні та особисті права.

Метою статті є вивчення теоретичних і практичних питань соціального забезпечення моряків.

Стан опрацювання цієї проблематики

Необхідно зазначити, що питання соціального забезпечення були предметом значної уваги науковців. Відповідній тематиці присвятили роботи такі вчені, як Н.Б. Болотіна, М.Д. Бойко, С.М. Прилипко, Б.І. Сташків, В.С. Тарасенко та інші, проте питання соціального забезпечення моряків у працях зазначених фахівців не розглядалися.

Виклад основного матеріалу

В юридичній літературі використовуються терміни «соціальне забезпечення» та «соціальний захист», водночас науковці пропонують різні підходи до їх визначення. Так, В.С. Тарасенко відзначає, що термін «соціальний захист» давно використовувався у світовій практиці та замінив термін «соціальне забезпечення» [1]. В той же час існують протилежні точки зору на співвідношення цих понять. Так, С.М. Прилипко критично ставиться до правової позиції, відповідно до якої соціальний захист включає в себе соціальне забезпечення [2, с. 23].

На сьогодні у юридичній літературі можна зустріти різні визначення терміну «соціальне забезпечення». Так, В.С. Андрєєв розглядає соціальне забезпечення як сукупність визначених соціально-економічних заходів, спрямованих на забезпечення громадян у старості, матерів та дітей, непрацездатних осіб, повязаних з медичним лікуванням та соціальним обслуговуванням як невід'ємним засобом профілактики та відновлення працездатності [3, с. 30-34].

Н.Б. Болотіна вважає, що соціальне забезпечення - це організаційно-правова діяльність держави, направлена на матеріальне забезпечення, соціальне обслуговування, утримання, надання медичних послуг, яка здійснюється коштом спеціально створених фінансових джерел, людям, які зазнали соціального ризику, через що втратили засоби для життя, здоров'я і не мають можливості забезпечити себе та своїх утриманців самостійно [4, с. 38]. соціальне забезпечення торговельний мореплавство

На думку К.Н. Гусова, соціальне забезпечення є формою вираження соціальної політики держави щодо матеріального забезпечення визначених груп суспільства коштами державного бюджету або спеціальних позабюджетних державних фондів у разі настання обставин, що визнаються суспільно значимими на даному етапі розвитку держави з метою створення різних умов з іншими членами суспільства для даних осіб [5, с. 10].

М.Д. Бойко вважає, що соціальне забезпечення являє безоплатне або на пільгових умовах обслуговування або матеріальне забезпечення громадян за рахунок виплат із державного або місцевого бюджету та соціального страхування у випадках, передбачених законодавством [6, с. 10].

Б.І. Сташків соціальне забезпечення визначає як ті види і форми матеріального забезпечення, що надаються на умовах, передбачених законом або договором, зі спеціально створених для цього фондів особам, які через незалежні від них життєві обставини не мають достатніх засобів до існування [7, с. 25].

На думку П.М. Рабіновича, поняття «соціальне забезпечення» є більш точним, ніж термін «соціальний захист». У якості доказу цього вчений зазначає, що соціальне забезпечення є ширшим, більш містким, тому що включає наступні елементи державної діяльності, спрямовані на реалізацію прав і свобод людини: сприяння реалізації даних прав шляхом формування гарантій їх забезпечення; їх охорона шляхом вжиття заходів із метою запобігання та профілактики порушень; захист - тобто відновлення порушених прав та застосування заходів юридичної відповідальності. Тобто захист є однією зі складових забезпечення. До того ж термін «забезпечення» є більш доцільним, адже «захист» означає якусь непостійну дію, яка закінчується після того, як пройде загроза. Забезпечення, у свою чергу, - процес тривалий, що не залежить від життєвих проблем [8, с. 61-63].

О.О. Кукшинова та Н.І. Чербаджи під соціальним захистом моряків розуміють комплекс організаційно-правових та економічних заходів спрямованих на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб моряків та їх сімей, відповідно до особливого виду їх діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у морському середовищі [9, с. 89].

На думку А.О. Медвідь, соціальне забезпечення - це міра вирогідної поведінки особи, яка забезпечується юридичними обов'язками інших осіб та виражається у можливості для неї отримувати матеріальну допомогу та соціальне обслуговування у разі настання соціальних ризиків із метою їх подолання або зниження ступеня негативного впливу, що здійснюється за рахунок незаборонених джерел фінансування [10, с. 94].

Вперше питання соціального забезпечення моряків було врегульовано Конвенцією про соціальне забезпечення моряків від 28 червня 1946 р., згодом цю конвенцію було переглянуто 9 жовтня 1987 р. [11]. На даний час, питання соціального забезпечення моряків знайшли відображення у Конвенції Міжнародної організації праці 2006 р. «Про працю в морському судноплавстві» [12], положення щодо соціального забезпечення моряків викладені у правилі 4.5. Право моряків на соціальне забезпечення гарантовано статтею IV цієї Конвенції, відповідно до якої кожен моряк має право на: охорону здоров'я та медичне обслуговування (охорону здоров'я та невідкладний доступ до медичного обслуговування на борту судна і на березі); соціально-побутове обслуговування та інші форми соціального захисту.

З метою поступового досягнення всеосяжного захисту в галузі соціального забезпечення відповідно до правила 4.5 необхідно розглядати наступні його види: медичне обслуговування, допомогу з хвороби, допомогу з безробіття, допомогу по старості, допомогу у зв'язку з виробничим травматизмом, сімейну допомогу, допомогу по вагітності та пологах, допомогу по інвалідності, допомогу у зв'язку з втратою годувальника,

Ці види соціального забезпечення доповнюють захист, передбачений згідно з правилом 4.1 про медичне обслуговування і правилом 4.2 про відповідальність судновласників. Вищевказаний список ідентичний переліку видів соціального забезпечення моряків, викладеному у Конвенції про соціальне забезпечення моряків. Слід зазначити, що Конвенція про соціальне забезпечення моряків вимагала від держав-членів наявність хоча б одного виду соціального забезпечення моряків. Таким чином, Конвенція Міжнародної організації праці 2006 року встановила більш сприятливий режим соціального забезпечення моряків.

Кожна держава-член вживає заходи, у відповідності зі своїми національними особливостями, з метою надання додаткового захисту в галузі соціального забезпечення всім морякам, які мають зазвичай постійне місце проживання на його території. У разі відсутності належного охоплення всіма видами забезпечення, морякам можуть надаватися комплексні допомоги та виплати шляхом страхування або інших ефективних засобів, беручи до уваги положення відповідних колективних договорів.

Якщо на моряків поширюється дія національного законодавства про соціальне забезпечення більш ніж однієї країни, то відповідні держави-члени повинні співпрацювати, щоб визначити за взаємною згодою, законодавство якої країни повинно застосовуватися.

Конвенція Міжнародної організації праці 2006 року про працю в морському судноплавстві є «біллем про права» моряків, при якому держави користуються достатньою самостійністю, в той же час гарантуючи права моряків на принципах прозорості і підзвітності. Конвенція містить положення, що дозволяють забезпечити потреби даного сектора при дотриманні універсальних трудових норм і стандартів. Положення нової трудової норми розповсюджуватимуться на всі судна, що беруть участь в комерційній діяльності, за винятком риболовецьких суден.

Конвенція покликана сприяти дотриманню капітанами і власниками суден на всіх рівнях норм і стандартів праці. Йдеться про процедуру подачі моряками на суші й на морі скарг на дії власників і капітанів суден, пов'язані з умовами праці на цих суднах, з юрисдикцією держави прапора, а також із здійсненням контролю над суднами. Конвенція встановлює мінімальні вимоги до моряків, що працюють на судні, а також визначає вимоги до умов їх зайнятості - тривалості робочого дня і відпочинку, мешкання, місць відпочинку, харчування, медичного обслуговування і соціального захисту.

Робота із захисту моряків за допомогою технічної співпраці полягає в діяльності Міжнародного бюро праці та його органів у регіонах з надання консультативно-організаційної допомоги країнам у створенні, розвитку і поліпшенні роботи галузі, а такожу питаннях професійної підготовки і визначення кваліфікації кадрів, вдосконалення трудового законодавства, організації соціального забезпечення, поліпшення охорони праці, працевлаштування і репатріації моряків та з інших питань. Слід зазначити, що приєднання України до Конвенції МОП 2006 р. про працю в морському судноплавстві, на нашу думку, дало б змогу наблизити до світових стандартів національне законодавство, врегулювати діяльність як державних, так і приватних служб найму і працевлаштування моряків та забезпечило би посилення вимог до цих служб при укладенні трудових контрактів. Безсумнівно, це завадило б недобросовісним іноземним роботодавцям та їх посередникам в Україні безкарно ошукувати моряків.

Висновки

Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що під соціальним забезпечення моряків слід розуміти організаційно-правову діяльність держави, направлену на матеріальне, соціальне, медичне, пенсійне та інше забезпечення моряків. Слід зазначити, що на даний час існують Конвенції, які регулюють питання щодо соціального забезпечення, праці та пенсійного забезпечення моряків. Не дивлячись на це, в Україні немає жодного нормативно-правового акту, який би регулював питання щодо соціального забезпечення моряків та членів їх сімей. Тому, на нашу думку, необхідно прийняти нормативно-правовий акт, який гарантував би сприятливі умови соціального забезпечення, праці та пенсійного забезпечення моряків та ратифікувати міжнародно-правові акти з наступною імплементацією їх норм у національне законодавство.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Тарасенко В.С. Форми та види соціального захисту дітей-інвалідів. Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. Вип. 46 / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. - Одеса: Юридична література, 2009. 504 с.

2. Прилипко С.М. Предмет права соціального забезпечення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: 12.00.05 / С.М. Прилипко. - Харків, 2007. 47 с.

3. Андреев В.С. Правовые проблемы социального обеспечения СССР Советское государство и право. 1967. №2. С. 30-34.

4. БолотінаН.Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять. Право України.2000. №4. С. 35-39.

5. Право социального обеспечения: [учебное пособие] / под редакцией К.Н. Гусова. Москва: Проспект, 1999. 298 с.

6. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України [посіб.]. Київ: Олан, 2004. 312 с.

7. Сташків Б.І. Поняття права соціального забезпечення. Віче. 2000. №7. С. 24-26.

8. Рабинович П.М. Природне право: діалектика приватного і публічного. Право України. 2004. №9. С. 61-63.

9. Кукшинова О.О., Чербаджи Н.І. Соціальний захист моряків як об'єкт правового регулювання. Вісник Запорізького національного університету. 2017. №2. С. 84-91.

10. Медвідь А.О. Поняття права на соціальне забезпечення. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія Юриспруденція. 2016. №21. С. 92-94.

11. Про соціальне забезпечення моряків: Конвенція Міжнародної організації праці від 9 жовтня 1987 р. №70 / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_282 (дата звернення: 25.11.2020).

12. Про працю в морському судноплавстві: Конвенція Міжнародної організації праці від 23 лютого 2006 р. / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_519 (дата звернення: 25.11.2020).

Размещено на Allbest.ru