Мета соціального захисту жінок

Размещено на http://allbest.ru

Харківська державна зооветеринарна академія

Мета соціального захисту жінок

Павліченко О.В., кандидат ветеринарних наук,

доцент кафедри гігієни тварин та ветеринарної санітарії

Анотація

У статті проаналізовано сутність та зміст соціального захисту жінок як правового явища. Визначено специфіку мети соціального захисту жінок. Надано авторське визначення даного правового явища.

Ключові слова: мета, соціальний захист, права жінок, соціальне законодавство, гендерна рівність.

Аннотация

В статье проанализированы сущность и содержание социальной защиты женщин как правового явления. Определена специфика цели социальной защиты женщин. Предоставлено авторское определение данного правового явления.

Ключевые слова: цель, социальная защита, права женщин, социальное законодательство, гендерное равенство.

Abstract

Purpose of social protection of women

In the article the essence and content of social protection of women as a legal phenomenon is analyzed. The specifics of the purpose of social protection of women are determined. The author's definition of this legal phenomenon is given.

Key words: purpose, social protection, women's rights, social legislation, gender equality.

Постановка проблеми

Соціальний захист жінок є важливою частиною політики держави, яка відповідальна за добробут, розвиток і безпеку своїх громадян, в тому числі і жінок. Соціальний захист в аспекті жінок є тим чинником, від ефективності якого залежить цивілізаційний розвиток будь-якого суспільства.

З'ясування мети цього правового інституту набуває особливої актуальності у складних умовах сьогодення, адже соціальний захист жінок - це засіб збереження стабільності та злагоди в суспільстві, що трансформується, інструмент, за допомогою якого держава може впливати на життя людей, отримує підтримку урядового курсу.

Водночас мета соціального захисту жінок визначає чіткі орієнтири такого урядового курсу та направленості державної політики в даній сфері. Враховуючи недостатню наукову розробку щодо досліджуваного питання, актуальність самого дослідження є очевидною, оскільки без прогнозування та очікування конкретного результату, якого держава бажає досягти запроваджуючи окремий правовий інститут неможливо сформувати належне правове регулювання, яке дозволить досягати відповідних цілей.

Продовження переходу до ринкової економіки та відповідна зміна орієнтирів соціального захисту у відповідності до нових реалій функціонування суспільства та участі в даному процесі держави потребує ґрунтовних наукових досліджень, які дозволять проводити більш виважені кроки по імплементації необхідних заходів для досягнення поставлених цілей.

Стан дослідження. Мета соціального захисту жінок не були досліджені на науковому рівні, однак відповідні питання в межах соціального захисту в цілому були ґрунтовно досліджені такими ученими, як В.Д. Бакуменко, О.О. Бєляєв, А.С. Бебело, О.Б. Березовська-Чміль, С.І. Бичков, В.М. Геєць, О.І. Головко-Гавришева, В.А. Гошовська, М.І. Іншин, В.І. Кириленко, Л.Ф. Кривачук, В. В. Лаврухін, Е.М. Лібанова, А.М. Михненко, В.В. Москаленко, О.М. Палій, Є.Г. Панченко, А.З. Підгорний, М.М. Руженський, В.А. Скуратівський, В.І. Сацик, П.К. Ситник, Ю.П. Сурмін, В.П. Трощинський, І.Я. Чугунов, І.Д. Чиркіна, І.М. Шурма, Є.П. Яригіна.

Виклад основного матеріалу

Метою є те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти [1, с.683]. Очевидно, що системний аналіз соціального захисту жінок потребує встановлення його мети, що безпосередньо відображає необхідність існування даної правової категорії пізнання мети соціального захисту дозволить сформувати належне розуміння його сутності як системного утворення. Однак, мета соціального захисту жінок не стала предметом широкого наукового інтересу вчених, відтак в цілях формування уявлення про дану категорію доцільним вважаємо звернення до більш загальної категорії - мети соціального захисту в цілому.

Деякі дослідники відзначають, що мета соціального захисту є основною формою передбачуваного віддзеркалення його стану у майбутньому та включає у своєму змісті пізнавальні й проектовані обставини. Завдяки пізнанню даної категорії можливе прогнозування майбутнього в відповідній сфері, що дозволяє створювати необхідний план для його досягнення Процес перебудови мети відповідає в мисленні процесу практичної діяльності, слугуючи його ідеальним образом так само, як сама мета відбиває результат цієї діяльності [2, с. 7].

Відзначимо, що мета соціального захисту жінок є своєрідною проекцією майбутнього у даній сфері, при цьому, на нашу думку, саме ідеального його образу, який впроваджуючи відповідний інститут вбачалось за необхідне досягти. Завдяки чіткому визначенню мети можливо встановити необхідні засоби та способи її досягнення шляхом складанню чіткого плану взаємопов'язаних дій в цілях практичного досягнення цілей.

В науковому середовищі, мета соціального захисту не віднайшла однозначного розуміння. Так, наприклад, вказується, що мета соціального захисту полягає в тому, щоб, забезпечивши людям мінімально необхідний життєвий рівень, надати кожному можливості вільно розвиватися, реалізувати себе, свої здібності, гарантувати дотримання стабільності в суспільстві, соціальної солідарності, загального добробуту населення [3, с. 43]. Тобто, основним аспектом соціального захисту визначається необхідність надання особі мінімального життєвого рівня, який надасть можливість до саморозвитку та реалізації. Фактично, такий підхід формує уявлення про соціальний захист як певні заходи щодо гарантування відповідного життєвого рівня, в свою чергу визначаючи його саме як мету, тобто як ціль, до якої прагне держава встановлюючи правила соціального захисту жінок.

Подібний підхід також підтримує В.А. Скуратівський, вказуючи, що кінцевою метою соціального захисту є надання кожному членові суспільства незалежно від соціального походження, національної або расової належності можливості вільно розвиватися, реалізовувати свої здібності [4, с. 92]. В свою чергу, В.М. Геєць називає це основною метою соціального захисту [5, с. 386]. Відзначимо, що відповідний підхід вчених не містить певного системо утворюючого значення для встановлення мети, фактично використовуючи більш абстрактне розуміння наявності у осіб, на яких поширюється соціальний захист можливості вільного розвитку та самореалізації. Відповідні уявлення про соціальний захист позбавлені розуміння, предмета, досягнення якого чи забезпечення якого буде пов'язане із наданням особам вищевказаних можливостей.

Також відзначається, що основною метою соціального захисту населення держави - надання кожному членові суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової належності, можливості вільно розвиватися, реалізовувати свої здібності та забезпечувати потреби в потрібних послугах, що їх надають численні заклади громадського обслуговування населення та інші підрозділи соціальної сфери, а також гарантувати високий рівень життя [6, с. 132]. Тобто, підкреслюється не лише надання можливостей державою щодо розвитку осіб, реалізації їх здібностей, але звертається увага на «гарантійну» сутність соціального захисту, тобто мета соціального захисту розглядається через формування гарантованого життєвого рівня особи, який дозволить їй належним чином існувати. Важливо, що автором було виділено не лише можливість розвитку та самореалізації особами, але і їх рівного доступу до громадського обслуговування. Вважаємо дану тезу справедливою, однак, на нашу думку, вона потребує корегування в частині обмеження, тобто встановлення мінімально необхідного, рівня доступу до громадського обслуговування, який може бути гарантований з боку держави в якості встановлення соціального захисту.

В продовження наведеної думки варто навести позицію І.М. Шурми, що найважливіша мета соціального захисту населення в нашій державі - створення умов для вільного і всебічного розвитку особистості, для її гідного існування. Соціальний захист у державі повинен передбачати два взаємопов'язані напрями дій: надання громадянам рівних можливостей для забезпечення належного життя власною працею і підтримка недієздатних і соціально вразливих верств населення. Держава має виступати гарантом захищеності таких людей, брати на себе обов'язок забезпечення умов для нормального життя, навчання, професійної підготовки, адаптації та інтеграції в соціальне середовище [7, с. 38].

Таким чином автор розуміє мету соціального захисту через наявність умов для вільного і всебічного розвитку, а також гарантування з боку держави їх наявності. Відзначимо, що дана позиція не іде в розріз із наведеними вище, оскільки цілком логічним є припущення, що рівень гарантованих умов відповідає мінімальному життєвому рівню осіб. В той же час, саме розуміння гарантування умов може бути розтлумачено як в пасивному, так і в активному аспектах, тобто через надання особам певних пільг для підтримання рівня їх життя, та в запровадженні рівних умов для їх активної участі в суспільному житті, в контексті надання можливості своїми активними діями сприяти забезпеченню належного життєвого рівня. Даний висновок може відображати сутність соціального захисту жінок в контексті запровадження рівних, в порівнянні з чоловіками, умов для самореалізації, який враховує особливості жінок, як соціальної групи. Через призму умов, розглядає мету соціального захисту і Л.Ф. Кривачук, зазначаючи, що метою соціального захисту є створення соціально-економічних, політико-правових, організаційних умов та гарантій для фізичного, інтелектуального, культурного розвитку дітей, забезпечення й захисту їх прав та законних інтересів [8, с. 45]. Важливим, на нашу думку, є досить широке розуміння видів створюваних умов в контексті соціального захисту, створення яких повинно забезпечити належний рівень захисту.

Крім цього, цікавим з наукової точки зору диференціація векторів розвитку соціально-захищених осіб - в частині фізичного, культурного, інтелектуального, а також виокремлення необхідності захисту прав та законних інтересів таких осіб. Останнє твердження видається логічним, якщо розглядати право на достатній рівень життя, що дозволяє прослідкувати тісний взаємозв'язок позиції Л.Ф. Кривачук із вищена- веденими розуміннями мети соціального захисту.

Мета соціального захисту проявляєтся у визначенні данного поняття, розуміння якого висловлено В.В. Москаленко: соціальний захист - це певний механізм, за допомогою якого досягається мінімальний життєвий рівень громадян, це система заходів і відповідних інститутів, призначених для забезпечення нормального існування людини, підвищення рівня задоволення її соціальних потреб, якості життя та перспектив [3, с. 42].

Таким чином, ціллю, яка повинна бути досягнута через встановлення соціального захисту, є мінімальний життєвий рівень, який дозволить забезпечити нормальне існування особи. Отже наявність запровадженого відповідного правового інституту є гарантією особі рівня життя не гіршого, за мінімальний. При цьому, вдало було виокремлено показники відповідного рівня життя, які розкриваються через задоволення соціальних потреб, якості життя та перспектив. Очевидно, що соціальні потреби, які задовольняються завдяки наявному соціальному захисту є обмеженими, що відповідають саме мінімальному рівню життя. При цьому, відповідний рівень, як і поняття якості життя, визначаються на основі об'єктивної необхідності, та можуть бути поступово підвищені. Є.П. Яригіна вказує, що основна мета соціального захисту працездатних членів сім'ї - створення умов, які дозволять кожному працівникові забезпечити себе і свою сім'ю, користуючись допомогою держави у вигляді сімейних надбавок [9, с. 17]. Ми не можемо погодитись із відповідною позицією, оскільки її зміст є досить звуженим. Фактично, зміст мети соціального захисту зводиться лише до економічної складової відповідного правового інституту, який на думку вченої, повинен допомогти особі у досягненні можливості забезпечити своє існування. Вважаємо, що соціальний захист в цілому є більш системним явищем, відтак зупинення уваги лише на економічній складовій мети є невірним.

Водночас, В.А. Скуратівський підкреслює, що соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах [10, с. 104]. Таким чином вбачається основна мета соціального захисту, яку виділяє вчений - досягнення добробуту членів суспільства. Подібну позицію, із використанням поняття добробуту, для встановлення мети соціального захисту, відстоює і М.М. Руженський, який вказує, що на противагу соціальній та економічній деградації людини слід ставити самореалізацію особистості та можливість вільно обирати вектор свого суспільного буття, відтак для кожної окремої країни основою метою соціального захисту населення є необхідність належного забезпечення добробуту її громадян. Разом з цим, вчений зауважує, що в наука не має у своєму розпорядженні загальновизнану вченими теорія добробуту, яка містить кількісні вимірники добробуту, які можливо було б використати на практиці. У зв'язку із цим вчені стикаються із складністю при дослідженні добробуту, яка є результатом одночасної належності дефініції добробуту не лише до науки, але і до етики, оскільки відповідна теорія базується на ряду етичних постулатів [11, с. 124]. Отже, під метою соціального захисту розуміється досить абстрактна категорія, яка з лінгвістичної точки зору обмежується матеріально-побутовим забезпеченням та достатком [12, с. 324], можемо відзначити, що в даному випадку також вчені досить вузько тлумачать мету соціального захисту, обмежуючи її лише матеріальними благами, які гарантує держава впроваджуючи соціальний захист осіб. Таким чином, відповідний підхід не можна вважати прийнятним, з огляду на глибокий зміст мети соціального захисту, який поширюється на широке коло правовідносин на сфер життєдіяльності особи.

Дещо інший, водночас ще більше вузький підхід до визначення мети соціального захисту, демонструє в іншій своїй роботі В.А. Скуратівський, вказуючи, що основні цілі соціального захисту населення (коли середньо-душовий сукупний дохід сім'ї нижче від прожиткового мінімуму) - надання матеріальної допомоги населенню в екстремальних умовах, сприяння адаптації соціально вразливих верств населення до умов ринкової економіки [13, с. 316]. Фактично, автор метою соціального захисту називає навіть не досягнення певних гарантій щодо мінімального рівня життя, що могло б відповідати добробуту окремо взятої особи, а визначає метою сам факт надання матеріальної особи.

Таким чином ототожнюється один із засобів досягнення мети соціального захисту та сама мета відповідного правового інституту. Також метою соціального захисту населення називають підтримання стабільності у суспільстві, тобто попередження соціальної напруженості, що виникає у зв'язку з майновою, расовою, культурною, соціальною нерівністю, виявляється у страйках, актах громадянської непокори, сутичках між окремими групами населення [4, с. 93]. Наведена позиція є досить цікавою з наукової точки зору, оскільки розглядає окремі аспекти, на які наявність соціального захисту має свій вплив. Водночас, відповідна наукова інтерпретація мети соціального захисту не є поодинокою. Так, С.І. Бичков зазначає, що кінцевою метою соціального захисту є надання кожному члену суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової належності можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності. Інша мета - підтримання стабільності в суспільстві, тобто попередження соціальної напруженості, яка виникає у зв'язку з майновою, расовою, культурною, соціальною нерівністю [14, с. 9]. Водночас, не можемо погодитись із даними позиціями щодо підтримання стабільності у суспільстві та попередження соціальної напруженості, оскільки відповідне твердження є більш дотичним до функцій соціального захисту, які є похідними від загальної мети. Звертаємо увагу, що на думку деяких учених, яку ми підтримуємо, метою є майбутній стан соціальної-економічної системи, стан, до якого вона спрямовується, кінцевий результат, продукт, заради отримання якого система соціального захисту населення створюється [11, с. 120].

Таким чином, зниження соціальної напруженості, на нашу думку, не може вважатись метою запровадження соціального захисту, водночас є похідним ефектом від його запровадження або ж однією із функцій, яку соціальний захист здійснює у суспільстві. Аналізуючи соціальний захист жінок, відзначимо, що його метою вочевидь є забезпечення можливості рівної можливості жінок в порівнянні із чоловіками до самореалізації, а не зняття напруженості між відповідними соціальними групами.

Враховуючи те, що реалізація соціальної політики стосовно будь-якої категорії громадян неможлива без здійснення їх соціального захисту, а соціальний захист - важлива складова соціальної політики та необхідний елемент функціонування держави в умовах ринкової економіки [15, с. 5], для формування більш глибокого розуміння мети соціального захисту доцільно звернути увагу на дослідження мети соціальної політики в цілому, оскільки, очевидно, ціль даних інститутів є в достатній мірі дотичними для формування належного та повного уявлення про кожне окремо.

Також відзначається, що кінцевою метою соціальної політики, крім поширеного в наукових джерелах забезпечення соціального прогресу суспільства та задоволення матеріальних і духовних потреб людини [16, с. 91], є також соціальна безпека [17, с. 141]. Включення соціальної безпеки в розуміння мети соціального захисту є досить цікавим з наукової точки зору, однак потребує дослідження змісту даного поняття в цілях підтвердження можливості відповідного трактування змісту наведеної мети. Рядом науковців, соціальна безпека розуміється як стан життєдіяльності окремої особи та суспільства в цілому, формування якої є завершеним та характеризується сталістю забезпечення соціальних умов в цілях підтримання діяльності людини, а також рівнем соціальної захищеності, стійкості щодо впливу різноманітних соціально ризикових факторів [18, с. 654]. Важливим моментом є визначення моменту сформованості соціальної безпеки, який, очевидно, впливає на її функціональний рівень. На нашу думку, соціальна безпека є поняттям, яке перебуває в постійному розвитку, тому факт формування відповідного стану не є статичним. В даному випадку доцільно розглядати сформованим окремий рівень соціальної безпеки, який досягнуто на окремому часовому проміжку.

Через стан життєдіяльності пояснює соціальну безпеку і П.І. Шевчук, який розуміє її як стан життєдіяльності, убезпечений комплексом організаційно-правових і економічних заходів, спрямованих на реалізацію соціальних інтересів, формування сприятливої демографічної ситуації, трансформацію трудових ресурсів відповідно до ринкових вимог [19, с. 149]. Водночас на противагу такому визначенню, У.Я. Садова пропонує під соціальною безпекою розуміти стан захищеності життєво важливих інтересів особи, популяції, спільності, спільноти, суспільства, держави, соціуму [20, с. 53]. Можемо відзначити змістовну подібність відповідних позицій, оскільки, не зважаючи на різний підхід до формулювання базової категорії, яка захищена, вектор відповідної захищеності направляється на інтереси особи. Водночас, варто особливу увагу звернути на засоби, якими соціальна безпека може формуватись. жінка суспільство україна соціальний захист

Так, на думку науковців, соціальна безпека - це стан правової та інституціональної захищеності життєво важливих інтересів особи, громадянина, суспільства й держави від внутрішніх і зовнішніх ризиків і загроз [21, с. 34]; стан захищеності життєво важливих інтересів особи, популяції, спільності, спільноти, суспільства, держави, соціуму [20, с. 53]. Цілком погоджуємось із даною позицією, оскільки нею обмежується вектори захищеності обмежуються правовими та інституціональними засобами. Відповідна думка є логічною з огляду на можливість реального впливу держави, яка є відповідальною за рівень соціального захисту населення, на рівень соціальної захищеності саме з використанням даних засобів.

Висновки

Враховуючи наведене відзначимо, що попереднє припущення щодо дотичності мети соціальної політики та соціального захисту віднайшло своє підтвердження у працях науковців, якими зокрема виокремлюється подібна за своїм змістом мета соціальної політики із метою соціального захисту, сутність якої була досліджена вище. Водночас, різні підходи до визначення мети соціальної політики, так само як і соціального захисту, дають підстави вважати їх багатовекторними інститутами. Фактично, метою соціального захисту, через призму соціальної політики, слід відзначити, як стан правовідносин, який забезпечує належний рівень задоволення життєво необхідних інтересів осіб, що є тотожним поняттю соціальної безпеки. Тобто мету соціального захисту доцільно розглядати як досягнення соціальної безпеки у суспільстві.

Також відзначається, що метою соціальної політики є формування необхідних умов для сталого соціального розвитку та створення та ефективного існування соціальних відносин, всебічного розкриття, а також самореалізації людини в частині її творчого соціального потенціалу та сутнісних сил. При цьому, метою відповідної політики є формування умов в цілях задоволення особою її соціальних потреб та інтересів, освоєння цінностей, підтримку стабільності та соціальної стабільності суспільства, а також соціального прогресу [22, с. 64]. Розглядаючи дане визначення, відзначимо що воно розкриває більш широко мету соціальної політики, демонструючи її досягнення через різноманітні інструменти, якими відповідна політика може використовувати. Водночас, мета соціального захисту, як складової соціальної політики, вочевидь вказує на необхідність гарантування наявності наведених у дефініції вище цілей на мінімальному рівні.

Узагальнюючи наведений вище аналіз, доцільно згадати позицію М.М. Руженського, який вказав, що для уникнення неоднозначних тлумачень слід виходити з того, що мета соціального захисту має системний характер, бо її досягнення можливе за наявності та ефективного функціонування й розвитку всіх його складових, кожна з яких націлена на розв'язання конкретних завдань [11, с. 120]. Вважаємо дану позицію цікавою для наукового аналізу, оскільки враховуючи багатовекторність мети соціального захисту осіб, очевидно, що дане поняття є досить складним та системним, та повинно об'єднувати в собі різні за своєю природою та змістом складові частини. На відповідний висновок вказує різноплановість позицій щодо висвітлення мети соціального захисту, при цьому без можливості вказання на невірний підхід того чи іншого автора, оскільки наведені думки, на нашу думку, цілком відповідають природі поставлених перед соціальним захистом цілей. При цьому, важливо зазначити, що в контексті мети соціального захисту жінок, вищенаведені позиції та аргументи будуть абсолютно релевантними, обмежуючи їх направленість на окрему соціальну групу - жінок.

Таким чином, приходимо до висновку, що метою соціального захисту жінок є досягнення суспільними відносинами соціально безпечного стану, в якому створено умови для належного рівня задоволення життєво необхідних інтересів жінок в цілях вільного і всебічного розвитку особистості жінки, в тому числі фізичного, культурного та інтелектуального, та реалізації своїх здібностей, забезпечення себе і своєї сім'ї, а також гарантування забезпечення мінімального життєвого рівня для її гідного існування.

Список використаних джерел

1. Словник української мови: у 11 т Т 4 . (І-М). К. : Наук. думка, 1973. С. 840.

2. Національні моделі економічних систем : навч. посіб. [О.О. Бєляєв (кер. кол. авт.), А.С. Бебело, В.І. Кириленко, В.І. Сацик та ін.]. К. : КНЕУ, 2010. 319 с.

3. Сутність соціального захисту та його місце в політиці соціальної держави. В. Москаленко. Наукові записки. 2003. Том 21. С. 41-44.

4. Скуратівський В.А. Основи соціальної політики : навч. посіб. / В.А. Скуратівський, О.М. Палій. К. : МАУП, 2002. 194 с.

5. Перехідна економіка : підручник. [В.М. Геєць, Є.Г Панченко, Е.М. Лібанова та ін.] ; за ред. В.М. Гейця. К. : Вища шк., 2003. 591 с.

6. Особливості сучасної соціальної політики Австрії [Текст].Віктор Патійчук, Мирослава Бойчук. Науковий вісник Східноєвропейського нац. університету ім. Лесі Українки. , 2014. С. 132-137.

7. Шурма І.М. Соціальний захист інвалідів як об'єкт державного управління. І. М. Шурма. Актуальні проблеми державного управління. 2013. - № 2. С. 38-45

8. Кривачук Л.Ф. Принципи державної політики у сфері охорони дитинства в Україні. Л. Ф. Кривачук. Ефективність державного управління. 2015. Вип. 43. С. 44-51.

9. Яригіна Є.П. Соціальне забезпечення сімей з дітьми: міжнародний досвід та українська модель: монографія. Є.П. Яригіна. Х.: Монолит, 2016. 196 с.

10. Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. К.: Вид-во УАДУ, 2003. 265 с.

11. Руженський М. М. Соціальний захист населення в умовах формування ринкової моделі економіки України: монографія. К.: ІПК ДСЗУ 2013. 318 с.

12. Словник української мови : [в 11 т.] / АН УРСР, Ін-т мовознавства імені О. О. Потебні ; редкол.: І. К. Білодід (голова) [та ін.]. Київ : Наук. думка, 1970 - 1980.Т 2 : Г-Ж / ред. тому: П. П. Доценко, Л. А. Юрчук. 1971.550 с.

13. Словарь-справочник по социальной работе. под ред. Е.И. Холостовой. М. : Юрист, 2000. 424 с.

14. Бичков С.І. Теоретичні аспекти формування системи соціального захисту населення. Державне управління: теорія і практика. 2006. № 1. С.5-14.

15. Розвиток соціальної сфери України на шляху євроінтеграції. URL: https://knute.edu.ua/file/NjY4NQ==/b9ad27be2dc9 ed49644581f48c60abe8.pdf.

16. Розпутенко І. В. Забуття українців. І. В. Розпутенко. К. : К.І.С., 2008. 180 с.

17. Реформування соціальної політики в Україні: проблеми та перспективи : навч.-наук. Вид. авт. кол. : В. А. Скуратівський, В. П. Трощинський, П. К. Ситник та ін. ; за заг. ред. В. А. Скуратівського, В. П. Трощинського. К.; Львів : НАДУ, 2012. 368 с.

18. Енциклопедичний словник з державного управління. уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. К. : НАДУ 2010. 820 с.

19. Шевчук П. Європейська соціальна політика: економічні та правові аспекти. П. Шевчук, О. Головко-Гавришева. Львів : ЛігаПрес, 2010. 222 с.

20. Садова У. Соціальна політика в Україні: регіональні дослідження і перспективи розвитку : монографія. У. Садова. Львів : ІРД НАН України, 2005. 408 с.

21. Гошовська В. Соціальна домінанта національної безпеки: актуальні проблеми : монографія/ В. Гошовська. К. : Видавн. дім “Корпорація”, 2004. 196 с.

Управління соціальнимі гуманітарнимрозвитком: навч. посіб. [авт. кол. : В. А. Скуратівський, В. П. Трощинський, П. К. Ситник та ін.] ; за заг. ред. В. А. Скуратівського, В. П. Трощинського : у 2 ч. - К. : НАДу 2009. Ч. 1.456 с.

Размещено на Allbest.ru