Вплив рівня соціального захисту жінки на становлення сучасної правової соціальної держави

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний лінгвістичний університет

Вплив рівня соціального захисту жінки на становлення сучасної правової соціальної держави

Н.А. Сердюк, к.ю.н., доцент

Анотація

Ключові слова: сучасна модель держави, соціальний захист жінки, інститут сім 'ї, безпека державного розвитку, соціально-економічна модель, гендерна рівність, обов'язки батьків, соціальний захист дітей.

Аннотация

Н.А. Сердюк. Влияние уровня социальной защиты женщины на становление современного правового социального государства

В статье рассматриваются проблемы существования института современной семьи и обосновывается, что государство как инструмент регулирования отношений в этой сфере теряет свою роль. Поэтому современная модель государства должна основываться на первичности биологического механизма воспроизводства человека, который дополняется экономическим механизмом, созданным обществом, и кардинально изменить отношение к женщине.

Ключевые слова: современная модель государства, социальная защита женщины, институт семьи, безопасность государственного развития, социально-экономическая модель, гендерное равенство, обязанности родителей, социальная защита детей

Annotation

N.A. Serduk. Influence of the level of social protection of women on the formation of a modern legal social state

In the concept of the development of a modern state, the main element of the social system that ensures its existence must be a woman, through which civilization continues to live. The main task of the state is the moral, physical and material protection of the women, and especially girls.

Therefore, care for the women should become the most important component of the Ukrainian state as an important element which related to ensuring the safety ofpublic and state development. But, of course, it is necessary to take into account a certain socio-role status, which determines the social possibilities of the gender in all spheres of life - education, professional activity, access to power, family role, reproductive behavior, and this is all one of the basic measurements of the social structure of society.

The first few years after the birth of a child, women are close to the children, so the quality of the future nation depends on their spiritual, physical, intellectual and moral level. Therefore, the organization of men 's labor must be carried out in such a way that the goods created by them in production can provide the vital functions of women, who at the present stage of their life provide the development of the nation. This requires the existence of a properly functioning socio-economic model.

Recently, the institute of the family is destroyed. The state, as an instrument for regulating relations in this area, loses its role. Therefore, the modern model of the state, must be based on the primacy of the biological mechanism of reproduction rights, which is supplemented by the economic mechanism which created by society, and radically change the attitude towards women.

Women who are engaged in reproductive activity unique and invaluable source of national human resources, in the absence ofwhich it is impossible for the future of the existence and wellbeing of a nation to be, is to ensure the state not on paper, but in real life. The female part of the population - the shrine of the state gene pool must be under the moral, physical and material protection of the state.

Key words: modern state model, social protection of women, institute offamily, security of state development, socio-economic model, gender equality, duties of parents, social protection of children.

Постановка проблеми

У концепції розвитку сучасної держави основним елементом соціальної системи, що забезпечує її існування, повинна бути жінка, завдяки якій продовжує жити цивілізація. Роль жінки свідомо завдяки міфу про яблуко і змія-спокусника була спотворена і введена у свідомість цивілізації через релігійний інформаційний комплекс. Результати цієї пропаганди пожинаємо повною мірою сьогодні. Останнім часом спостерігаємо деградацію слов'янських жінок, носіїв генофонду, традицій, культури. Спустошена жінка, що вживає тютюн, алкоголь, наркотики, яка сповідує вільну любов, не може зробити і виховати здорове (фізично і морально) потомство. Таке потомство не буде прагнути працювати і творити, прагнути до знань і передавати їх, народжувати і виховувати дітей, мати духовність і здатність до самопожертви, воно матиме рабську психологію споживача пайки хліба та накопичення грошей. Цей процес за певних умов набирає в нашій країні жахливу руйнівну силу і швидкість. Основним завданням держави є моральний, фізичний та матеріальний захист жінок, починаючи з дитячого віку. Тому турбота про жінок повинна стати найголовнішою складовою української держави як важливого елемента, пов'язаного із забезпеченням безпеки суспільного та державного розвитку.

Мета статті. Розглянути проблеми існування інституту сучасної сім'ї та обґрунтувати, що держава як інструмент регулювання відносин у цій сфері втрачає свою роль.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам існування інституту сучасної сім'ї присвятили свої праці О.М. Руднєва, Т.В. Герасименко, Ю. Дячук, О.П. Васильченко, В.В. Костицький, І.В. Чеховська, Н.Б. Новицька, але у працях цих вчених не достатньо було приділено уваги обґрунтуванню ролі держави як інструменту регулювання відносин у цій сфері.

Виклад основного матеріалу дослідження

У сучасному світі принцип рівності людей заснований на гендерній рівності як необхідної умови функціонування і розвитку демократичного суспільства [1, с. 3]. Але, безумовно, необхідно враховувати певний соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в усіх сферах життєдіяльності - освіті, професійній діяльності, доступі до влади, сімейній ролі, репродуктивній поведінці, що є одним із базових вимірів соціальної структури суспільства [2, с. 8].

Особливістю соціального життя жінки є те, що вона упродовж дев'яти місяців виношує дитину, потім займається її розвитком і вихованням. Це необхідний процес, що дозволяє «забезпечувати» державу громадянами, без яких воно втрачає свій статус. У цей період жінка об'єктивно випадає з активного соціального життя, тому держава, яка функціонує на принципах соціальної захищеності населення, має забезпечувати жінок і дітей усім необхідним для їх існування і розвитку, поважаючи і розбудовуючи в дітях своє майбутнє. Держава, яка функціонує з урахуванням цих принципів, зміцнюється і розвивається, залучаючи достатню кількість громадян у всіх напрямах діяльності, що представляє як інтерес для її населення з точки зору задоволення життєвих потреб (виробництва, науки, культури, іншого), так і небезпеку (військову, техногенну та іншу).

Людина упродовж свого життя проходить три тимчасових фази біологічного циклу: зростання і розвиток; активна діяльність; старіння. Властивістю суспільного розвитку є те, що всі три фази проходять одночасно, а виробниками і власниками державних ресурсів є населення, яке перебуває у другій фазі. Хоча у сучасних умовах в Україні власниками є олігархічна частина суспільства.

У першій фазі біологічного циклу міститься підростаюче покоління, і суспільство повинно створювати умови для забезпечення якісної підготовки нових членів суспільства до активної, другої фази діяльності, інакше другої фази не буде. На другій фазі біологічного розвитку люди створюють матеріальні, культурні та інтелектуальні цінності для передачі їх наступним поколінням. Ефективність діяльності людей у цій фазі залежить як від їхньої базової підготовки в першій фазі, так і від ряду організаційних чинників другої фази, які необхідно враховувати в цей період. Потрібно зазначити, що тільки в цій фазі жінки можуть виконувати природну функцію, пов'язану з материнством у певний відрізок часу, а суспільство в особі держави повинно максимально забезпечити використання цієї можливості. У першій і третій фазі присутні компоненти з інформаційною функціональністю - підростаюче покоління, яке навчається професійним навичкам, і літнє населення, що передає свій досвід. У другій фазі існують компоненти з властивостями подвійною функціональності - чоловіки і жінки, які, крім участі у виробничих процесах, виконують природну функцію, пов'язану з батьківством. Особливої уваги в цьому процесі потребують від суспільства жінки, оскільки потребують гарантування та захисту з боку держави прав пов'язаних з материнством та право на медичну допомогу й охорону здоров'я, крім того, саме вони перебувають поруч з дітьми перші кілька років. держава суспільство захист сім'я жінка

Отже, від їхнього духовного, фізичного, інтелектуального і морального рівня залежить якість майбутньої нації. Жінки в цей період життя, порівняно з чоловіками, меншу частину часу зайняті в суспільному виробництві. Тому організація праці чоловіків повинна здійснюватися таким чином, щоб блага, створені ними на виробництві, могли забезпечити і життєдіяльність жінок, які забезпечують на певному етапі свого життя повноцінний розвиток нації - дітей. Це вимагає наявності відповідним чином функціонуючої соціально- економічної моделі. У суспільстві, яке деградує та занепадає, функція чоловіка як елемента, що гарантовано піклується і забезпечує потреби жінки, нівелюється, оскільки надто розвинена проституція нейтралізує фізіологічний стимул чоловіка працювати на сім'ю й отримувати за це турботу і ласку дружини. Сім'я, таким чином, стає непотрібним тягарем - покупка тіла жінки стає більш рентабельною економічною угодою, ніж утримання сім'ї. А жінці-повії рентабельніше продати своє тіло і не займатися роботою, пов'язаною з домашнім господарством і вихованням дітей. Таким чином, товарно-грошові відносини у сфері сімейних відносин, культивовані в деградуючому суспільстві, руйнують узи сім'ї та її основи. Інститут сім'ї знищується. Держава як інструмент регулювання відносин у цій сфері втрачає свою роль.

Жіноче питання - одне з найактуальніших питань нашої цивілізації, якому в сучасному техногенному суспільстві, керованому чоловіками, не приділяється гідної уваги [3]. На жаль, у нашого народу ставлення до жінки деформовано, тому дозволяємо їх продавати деградованим ділкам у сексуальне рабство, коли на вулиці ХХІ століття (500 тис. українських жінок перебувають у цій неволі). Однак, наприклад, у мусульманському світі жінка - цінність, за неї потрібно заплатити калим не одним верблюдом, що вимагає для простого чоловіка відповідної праці, щоб довести суспільству своє вміння заробляти блага і здатність утримувати сім'ю. Тобто пройти відповідну ініціацію, випробування. Тому доки вони зароблять калим для викупу своїх жінок, то без усяких умов користуються нашими дівчатами і молодими жінками.

Продаємо наше майбутнє, забезпечуючи світову секс-індустрію нашими жінками, а чоловіче населення України виступає як євнухи, з мовчазної згоди яких нація йде до знищення. Воно забуло козацьку честь, братство і чоловічі обов'язки щодо захисту свого роду і жінок своєї нації. Чоловіки України дозволяють індивідуумам, які втратили людську мораль, продавати своїх жінок, як живий товар, у країни з іншою ідеологією, в яких проживають носії іншого генофонду, віри і духу, топчучи її і зневажаючи, принижуючи її честь і гідність у своїх розвагах, втішаючись ними в сексуальному рабстві. Пройшовши це, жінки назавжди стають моральними і духовними каліками, не здатними відтворювати і виховувати здорове фізично і морально покоління. Торговці жіночим товаром підраховують прибуток, абсолютно не думаючи, що займаються знищенням витоку нації і майбутнього своїх дітей і онуків, не думаючи, що здійснюють зрадництво нації. Це страшний злочин, і покарання за нього повинно бути жорстоким, але у нас це бізнес, який буйно процвітає.

Жінки, в свою чергу, інтуїтивно не хочуть народжувати дітей від чоловіків з такою духовністю і продовжувати таку генетику, в якій спотворено ген захисника, тобто у жінок підсвідомо виникає відмова відтворювати такий низькоякісний у духовному плані матеріал - нація вимирає. Вони шукають закордонних наречених, не бажаючи будувати таке суспільство, яке сьогодні існує в Україні. Жінки таким способом захищають цивілізацію від її духовного забруднення генами байдужості, ледарства, пияцтва, егоїзму, рабської покірності.

За роки незалежності населення України скоротилося на 10 млн [4]. Таких втрат не було навіть під час війни і в роки комуністичних репресій. За роки незалежності абортами було вбито близько 30 млн українців - страшна фабрика смерті [5]. Нація не може себе захистити не тільки від зовнішнього ворога, а й від внутрішнього - власного духовного занепаду, вона не може себе прогодувати і не народжує дітей, вона не має любові, тому що знищує ще ненароджених дітей.

Тому «покарання» за наругу над природними почуттями, як любов і життя, відчуваємо у своїй реальності, яку бачимо через вікна на вулицях, у телевізорах, дзеркалі, що проявляється, у боягузливому мовчанні, лінивому житті, лицемірній брехні, запереченні знань, понурій байдужості, духовному зубожінні, прихованих податках, жадобі до збагачення будь-якими шляхами, невиконанні своїх обов'язків і зобов'язань, продажі своїх жінок, породженні сирітства дітей і злиднів сусіда, здиранні шкури один з одного, насильстві дітей, безвідповідальному ставленні до новонароджених - перелік вчинків, пов'язаних з духовною деградацією, на жаль, може бути нескінченним. Такого морального занепаду Україна не знала ніколи. Таке духовне зубожіння знищує націю під корінь.

Тому сучасна модель держави повинна ґрунтуватися на первинності природнього механізму розвитку людини, який доповнюється економічним механізмом, створеним правосвідомим громадянським суспільством, та кардинально змінити ставлення до жінки. Жінки, зайняті в репродуктивній діяльності, як суспільна цінність, єдине і безцінне джерело нації, без якої майбутнє існування і благополуччя неможливо, повинні перебувати на забезпеченні держави не на папері, а у реальному житті [6, с. 257].

Населення, яке сьогодні працює, - старіє, воно повинно усвідомлювати, що, дбаючи про жінок, про їхню природну материнську функцію, воно забезпечує свою благополучну старість, адже дорослі діти згодом візьмуть на себе турботу про них. Жіноча частина населення - святиня державного генофонду має перебувати під моральним, фізичним та матеріальним захистом держави. Нова форма держави, незважаючи на свій гуманізм, передбачає застосування силового впливу на деградовані елементи, в тому числі і до жінок. Моральний захист держави повинен уберігати жіноче населення як вихователів підростаючого покоління, носіїв національної ідеї, єдності, патріотизму, взаємодопомоги, честі та людської гідності від будь-яких зазіхань на їхню духовну чистоту, здійснювати суворе покарання осіб за дії, що порушують норми суспільної моралі щодо жінок. Фізичний захист держави повинен бути спрямований на захист жінок від посягання на їхню честь і гідність з боку негативних суспільних елементів, які прагнуть завдати шкоди їх фізичному, психічному і моральному здоров'ю.

Наявні факти будь-якого негативного впливу на жінок повинні розцінюватися як нанесення шкоди національному надбанню, вважатися злочином проти нації, суворо і безжально присікатися в оперативному порядку усією міццю репресивного апарату держави, але у ході адміністративних реформ примудрилися ліквідувати Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі.

Матеріальні гарантії для жінок з боку держави повинні забезпечити задоволення мінімальних потреб будь-якої жінки, що дозволить зберегти їй свою честь і гідність та не відчувати себе матеріально защемленою і приниженою у повсякденному житті, а особливо у надзвичайних ситуаціях (смерть годувальника, хвороба тощо). На сьогодні у нас створюють Міністерство у справах ветеранів, яке буде опікуватись понад 1,1 млн ветеранів війни та ще 200 тисяч ветеранів військової служби, що становить 4% населення України [7], водночас як жіночого населення Україні віком від 16 до 54 років становить 27% [8]. Тому з метою захисту жінок необхідно відновити Міністерство у справах сім'ї та молоді України або створити Міністерство жінок, яке має здійснювати відповідні заходи, пов'язані з вирішенням проблем і регулюванням повноцінності життєдіяльності жінок.

Жінки повинні перебувати під його опікою, починаючи з дитячого віку, з виховання дівчат (яких для початку необхідно відокремити від хлопців, оскільки хочемо виховати дівчат) до їхнього повноцінного включення в активну суспільно корисну діяльність [9]. Міністерство повинно здійснювати забезпечення їх усім необхідним для виконання їхньої важливої місії - дитинонародження і виховання дітей. У передпологовий період жінки повинні братися на державний облік, включатися в комплекс медичних заходів, передбачений державними програмами, забезпечуватися необхідним набором продуктів харчування, що сприяють здоровому стану матері і нормальному розвитку дитини, медичним доглядом, а у разі потреби лікуванням за рахунок держави. У післяпологовий період вони повинні забезпечуватися матеріалами, інвентарем, одягом і продуктами харчування, необхідними для повноцінного догляду за дитиною.

Справа націєтворення не повинна бути приватною. Вона має цілком відповідати науковим канонам і правовим нормам, кожен малюк - громадянин держави! Молоді матері і татусі зобов'язані пройти підготовчі курси, отримати знання з догляду і виховання дітей. Таку підготовку повинні проводити фахівці щороку, оскільки дитина швидко росте, і методи виховання необхідно змінювати та вдосконалювати залежно від вікових й індивідуальних особливостей кожної дитини. Для цього необхідно забезпечити функціонування спеціальних центрів, відвідування їх батьками має бути обов'язковим, вони несуть відповідальність за підготовку людського капіталу нації, і це досить важливе запитання.

Окремої уваги потребує врегулювання питання щодо виховання дітей-сиріт та дітей, що живуть і виховуються в інтернатах. Так само майже немає зацікавленості з боку держави щодо дітей, які живуть у неблагополучних сім'ях, адже у них є матері і татусі. І тільки в екстрених випадках підключається міліція, опіка та інші служби. Батьки повинні нести жорстку відповідальність за збереження, здоров'я, виховання і розвиток дітей як майбутніх громадян країни, покликаних забезпечувати її розвиток. Потрібно забезпечити функціонування дитячих садків у вигляді сучасних центрів сім'ї, матері і дитини, що діють на новій технологічній основі. У них необхідно створити умови для навчання і практичної допомоги молодим матерям та родинам. У цих центрах жінки повинні перебувати з дітьми під наглядом досвідченого персоналу, отримувати можливість придбання необхідних знань, проходження оздоровчих процедур, виконання певної домашньої роботи. З метою зниження фізичного і психологічного навантаження, до якої схильні жінки, турботу про дитяче харчування, забезпеченні дітей одягом у дитячих садках, школах і навчальних закладах повинна проявляти держава. Натомість останнім часом в Україні запровадили штучні черги до дитячих садочків, а з батьків постійно вимагають грошові внески як для вступу у садочок, так і для забезпечення нормального догляду за ними. Гасло «усе найкраще - дітям!» повинно знайти своє реальне втілення в життя.

Чоловіки за своєю сутністю, в суспільному розподілі праці завжди були здобувачами, а жінки, в свою чергу, вирощуючи і виховуючи дітей, виявлялися «прив'язаними» до місця проживання, що обумовлювало їхню залежність від чоловіків. Але чоловік у давні часи завжди мав місце роботи в природному середовищі як мисливець, хлібороб, скотар. Сьогодні ж в умовах колективного ведення праці на індустріальній основі, коли людина вилучена з природного середовища різними ідеологічними та юридичними трюками олігархів-політиків, чоловіки, як і жінки, виявляються позбавленими права власності на індустріальну середу, створену спільними зусиллями багатьох поколінь. Вони продовжують лишатися і права на товари, які вони створюють на виробництвах, де використовують національні енергетичні ресурси, власність нації, а розподіл результатів позбавлений справедливої основи, що позбавляє їхнього справедливого доходу за свою працю.

Це узаконено за допомогою демагогічних гасел про приватну власність, яка за колективної, індустріальної організації праці вважатися такою не може. На Заході власність здебільшого акціонерно-корпоративна. У нас використання цього провокаційного гасла про право особистості на великі виробничі комплекси дозволяє здійснювати олігархам- риночникам досить несправедливий розподіл результатів виробництва, що мають грошовий вираз на кінцевому етапі (до якого працівник не допускається). Чоловіків у цій системі з видобувачів перетворюють у дармову виробничу худобу, яку привчають до алкоголю і споюють, що пригнічує не тільки їхні розумові та фізичні здібності, а й впливає на психологію. Це створює конфліктні ситуації в суспільстві та сім'ї (осередку суспільства), веде до розпаду сімей (націлених в ідеалі на формування майнового фонду сім'ї, що забезпечує комфортні умови проживання і побут нації), стресових ситуацій, деградації особистості, падіння моралі і втрати моральних цінностей.

Жінки, потрапляючи в складні життєві ситуації, залишаються один на один із сімейними проблемами і без підтримки суспільства відчувають своє безсилля, психологічно «ламаються». Вони долучаються до алкоголю, наркотиків, починають морально деградувати. Діти виявляються кинутими напризволяще, їх затягують асоціальні процеси, вони поповнюють ряди злочинців, самі стають жертвами злочинів, криміналізують суспільство своїх однолітків, тим самим закладаються основи кримінальних відносин у суспільстві на майбутнє.

Висновок

Суспільство, що прагне до прогресу, має позбавлятися від цих явищ і всіляко сприяти зміцненню сім'ї. Духовна сфера людських відносин повинна у своїй основі мати жіночу складову, суспільство, яке реалізує це на практиці, отримує позитивні імпульси для свого розвитку. Ідеологія повинна виходити від еліти, яка знає ці принципи і проповідує ці цінності. Неприпустимо для нації справжню еліту підміняти на бухгалтерів, що підраховують двадцять чотири години на добу свої бариші, отримані шляхом обману народу і самих себе в тому числі.

Використовуючи грабіжницькі методи в стосунках з народом, «еліта» втрачає основу свого бізнесу (покупців і виробників, орієнтується на зарубіжжя ринку), тому управління суспільством, засноване на принципах духовності, завжди має слухатися голосу совісті, мудрості і справедливості, які є маяками істини.

Духовність суспільства і держави у ставленні до жінки як джерела продовження роду, проявляється в системі існуючих традицій і законів та їх гарантій, які оберігають жінок як національну цінність, забезпечують їхній духовний розвиток як носіїв моральних цінностей нації і сприяють їх матеріальному благополуччю, захисту їхньої честі та гідності.

Список використаних джерел

1. Руднєва О.М. Гендерна рівність у праві України : дис. ... к.ю.н.: 12.00.01 / О.М. Руднєва. - Харків, 2002. - 178 с.

2. Герасименко Т.В. Гендерні аспекти соціальної політики в Україні / Т.В. Герасименко. - Умань: СПД Сочінський, 2008. - 252 с.

3. Дячук Ю. Деякі міркування стосовно прав жінок [Електронний ресурс] / Ю. Дячук // Бюлетень «Права людини».

4. Населення України / Мінфін: веб-сайт [Електронний ресурс].

5. За роки незалежності українки зробили 30 млн абортів / Корреспондент.net: вебсайт [Електронний ресурс].

6. Васильченко О.П. Принцип рівності прав і свобод людини і громадянина та його ціннісні виміри в конституційному праві України монографія / О.П. Васильченко. - Київ: Ар Економі, 2015. - 476 с.

7. Голуб А. Міністерство ветеранів. Чого очікувати від нового відомства / А. Голуб // Тиждень.: веб-сайт [Електронний ресурс].

8. Населення України [Електронний ресурс].

9. Сердюк Н.А. Збереження інтелектуальних ресурсів - стратегія розвитку країни і нації / Н.А. Сердюк // World Science. Multidisciplinary Scientific Edition. Scientific Educational Center. - Warsaw, Poland, Dezember 2017. - №12(28), vol. 2. - S. 59-64.

References