Інфокомунікації як чинник соціального та науково-технічного розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інфокомунікації як чинник соціального та науково-технічного розвитку України

Infocommunications as a factor of social and scientific-technological development of Ukraine

Редька Катерина Юріївна

Анотація

У статті розглядається проблема впливу інфокомунікацій на становлення інформаційного суспільства. Здійснюється характеристика сучасних інформаційних мереж в Україні, на основі якої пропонуються юридично-правові механізми їх становлення та розвитку.

Ключові слова: інфокомунікації, інформаційне суспільство, інтернет-мережа, документна комунікація, інтернет-користувачі, консьюмеризація, таргетинг, локальні мережі, глобальні мережі, соціальні мережі.

Актуальність дослідження

інфокомунікація суспільство об'єднання люди

Формування інформаційного суспільства є історичною відповіддю на ситуацію комунікаційного надлишку. Суспільство, ключову комунікативну роль в якому починають відігравати мережі, вільно формує об'єднання людей і групи за інтересами. На відміну від традиційних соціальних структур, мережі здатні сприймати і самостійно створювати нові комунікативні конфігурації, недоступні для традиційних інститутів. Серед таких інформації важливу роль відіграють інститути документної комунікації. Документи, що складають цю систему, вміщують найрізноманітнішу інформацію про суспільні процеси, тому інформація, що міститься в них, визначає соціальну природу, сутність будь-якого документа. Актуальність дослідження визначається тим, що інформаційно-комунікативний простір характеризується як локальними каналами комунікації, так і глобальним комунікативним простором, основний елемент якого комунікація претендує на роль ключового фактора, оскільки не тільки утворює соціальну систему в цілому, але й незалежного елемента. Ці фактори впливають на розвиток інформаційного суспільства в Україні.

Стан наукового дослідження

Роль інфокомунікації в розвитку інформаційного суспільства досліджували Бєляков К., Коломієць С., Михайловська О., Дергачев В., Туре Х., Кастельс М. та інші. Натомість на національному рівні вказана проблема залишається малодослідженою.

Мета статті - з'ясувати вплив інфокомунікації на розвиток інформаційного (мережевого) суспільства України. Завдання: розкрити суть понять «інфокомунікації», «інформаційного (мережевого суспільства)»; охарактеризувати вплив мереж на розвиток інформаційного суспільства України.

Виклад основного матеріалу

Сучасні комунікаційні технології, за твердженням Бєлякова К.І., дають можливість об'єднати соціальні спільноти (Інтернет-ком'юніті) з практично будь-якими заданими характеристиками - освітніми, професійними, віковими. Вони формуються на тлі акселерації соціального часу та посилення динаміки комунікаційних форм у процесі суспільного відтворення. При цьому, стійкі суспільні відносини піддаються постійним змінам, а суспільство стає схожим на рефлексивну та комунікаційну спільноту [3, с. 71]. Схожої думки дотримується М. Кастельс. Свої роздуми про мережеве суспільство Кастельс вкладає в більш широкий контекст технологічної революції і теорії інформаційного суспільства [14, с.18]. Кастельс констатує факт трансформації соціальності в сучасному суспільстві. Він використовує визначення спільноти Б. Велмана, яка характеризує поняття мережі як співтовариства, тобто мережі міжособистісних зв'язків, що забезпечують соціальну взаємодію, підтримку, інформацію, почуття приналежності до групи і соціальну ідентичність.

В системі мережевого суспільства формуються різні рівні інфокомунікації. Дослідник Асеєв Г.Г., характеризує інфокомунікації як інформаційно-телекомунікаційну інфраструктуру суспільства, що розвивається відповідно до техніко-економічних та освітньо-наукових законів розвитку інформаційного суспільства [2, с. 206]. Інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура суспільства поділяється на: інформаційний термінал абонента, мережу доступу (місцева мережа абонентського доступу), транспортну мережа зв'язку. Всі вони існують на локальному та глобальному рівнях. Зокрема, локальні і глобальні комп'ютерні мережі пов'язують кілька станцій. Протяжність регіональних мереж становить від 10 до 100 км. Регіональною мережею може бути як місто, так і цілий район. Глобальні мережі - забезпечують з'єднання понад 1000 км. Вони об'єднують області і навіть країни (відповідно, це мережа Інтернет). Глобальні інформаційні та інтернет-мережі (WAN) є хорошим способом об'єднання комп'ютерів по всьому світу. З'єднання безлічі локальних і регіональних мереж між окремими країнами, дало змогу, за допомогою використання колосальної кількості каналів передачі даних, створити Інтернет. Окрім найпоширенішої мережі існують й інші, серед яких можна виділити FidoNet, Eunet, Gren. Існують мережі і корпоративні, вони створюються окремими компаніями між співробітниками офісів різних країн, аби забезпечити власну інформацію, яка зберігається на з'єднаних мережею комп'ютерах. Водночас, інфокомунікації - це мережева структура держави, що об'єднує [8, с. 15]: інтернет-комунікації, телекомунікаційні, мобільні, комп'ютерні і інші комунікаційні мережі, які можуть використовуватися для доставки споживачам необхідних інформаційних продуктів. Рівень розвитку інфокомунікацій в державі характеризує міру мережевої готовності країни до входження в ті, що формуються в глобальне інформаційне суспільство.

У Інтернеті інформаційні і комунікаційні технології виступають як єдине ціле, що дозволяє споживачеві отримувати готовий інформаційний продукт, в якому сполучені і дані, аудіо та мультимедіа. Глобальні сервіси інтернет-компаній, працюючих в Мережі (Google, Apple, Skype, і багато інших), надають голосовий і відео зв'язки, мультимедіа, обмін даними і інші інформаційні продукти в режимі рельного часу без обмежень по простору і часу.

Варто наголосити, що у сучасних глобалізаційних умовах, постійними суспільними мережевими продуктами є Інтернет і мобільний зв'язок (SMS, блоги, відеоблоги, вікі-сторінки і соцмережі (Фейсбук, Твіттер, ВКонтакте з елементами («Like»), файлообмінники і пірінгові мережі («Peer-to-peer») тощо. Вони сприяють циркуляції, змішування і пе- реформатування цифрової інформації. Наприклад, «YouTube», веб-сайт, дає змогу будь-якій людині або групі людей поділитися відеофайлами тощо.

Горизонтальні мережі комунікації, створені навколо індивідуальних ініціатив - мультимодальні, вони вміщують в себе безліч видів документів, від масштабних освітніх проектів (наприклад, Вікіпедії), до фільмів, соціальних, політичних мереж у вигляді відео-, та аудіофоруму.

Електронні соціальні мережі (наприклад, міжнародні MySpace, Facebook) стали обов'язковим елементом життя сотень мільйонів людей, віком до 30 років. Мережеві спільноти поширюються не тільки як віртуальна реальність, а й як явище, інтегроване в повсякденне реальне життя, замінюючи тим самим інші сфери життєдіяльності людей.

Чи не найважливішим прикладом глобальної інфокомунікацій можна вважати соціальні мережі. Наприклад, у 2009 році, в Європейському Союзі було прийнято низку документів, які дозволили реєстрацію імен на двадцяти трьох національних мовах, в рамках єдиного європейського домену «.eu» [6]. Це свідчить про складнощі, які відчуває на собі суспільство в процесі європейської інтеграції.

Водночас, засновані на технології web 2.0, соціальні мережі пропонують сьогодні користувачам ряд різних сервісів, серед яких обмін текстовими повідомленнями, фото-, відео- і музичні альбоми, чати, блоги, створення онлайн-опитувань, голосувань тощо. Учасник соціальної мережі може приймати участь в різних спільнотах за інтересами, місцем проживання, роботи або навчання, а також самостійно створювати подібні спільноти. Функціонал соціальних мереж, зазвичай, інтуїтивно зрозумілий і легкий для використання. Можливість спілкування людей, які не бачили одне одного довгий час, стала імпульсом для багаторазового збільшення кількості аудиторії соціальних мереж.

Зокрема, активна мережева комунікація відбувається в найбільших соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстанграм». Маючи в своєму арсеналі новітні технології таргетингу, доходи від контекстної реклами в соціальних мережах в найближчому майбутньому можуть перевищити доходи медійної реклами. Наприклад, вже багато соціальних проектів починають застосовувати для оптимального відображення контекстних оголошень так званий пове- дінковий таргетинг, який, на сьогоднішній день, є найбільш перспективним напрямком в онлайн-рекламі. Його суть полягає у впровадженні механізму збору інформації про дії користувача в Інтернеті, за допомогою cookie-файлів. Інформація збирається в так званих профілях і містить дані про переглянуті сайти, пошукові запити, покупки в інтернет-магазинах тощо. Отримавши такий профіль, рекламна служба може чітко уявити собі портрет об'єкта, дізнатися про його звички і уподобання, щоб потім направляти рекламну інформацію необхідному певному колу користувачів.

Серед зарубіжних інтернет-проектів є і порівняно молоді - такі як Twitter.com - соціальна мережа, заснована на сервісі мікроблогів. Сервіс існує з 2006 року, і спочатку не користувався особливою популярністю. Проте останнім часом кількість користувачів «Twitter.com» зростає. За даними дослідження компанії «Nielsen Online», всього за 2015 рік його аудиторія виросла на 1500%, і на сьогоднішній день становить 37 млн. облікових записів. На відміну від інших, проект не приносить прибутку своїм власникам [6]. Власники мікроблогової мережі не забувають і про користувачів. Так, на розділі сайту, що розповідає про проект, вони анонсують розробки, за допомогою яких зможуть заробляти гроші всі, хто зареєстровані на «Twitter.com».

Серед глобальних соціальних мереж безперечним лідером є «Facebook», аудиторія якого в травні 2009 року склала 316 млн. осіб. Користувачі соціального проекту наявні по всьому світу. Друге місце займає соціальна мережа «MySpace» - за підсумками 2008 року даної веб-майданчиком користувалося понад 125 млн. осіб [5, с.73].

У 2012 році «MySpace» тільки на рекламі заробила 720 млн. доларів, а рекламний прибуток «Facebook» склав 250 млн. доларів. За прогнозами аналітиків компанії «eMarketer», до 2019 року загальний дохід соціальних мереж усього світу складе більше 6,5 млрд. доларів [6].

Якщо розглядати глобальні перспективи розвитку соціальних мереж, то багато експертів сходяться на думці, що майбутнє подібних проектів буде пов'язано з розвитком відеоконтенту, на який будуть орієнтуватися рекламодавці, і нових форм платних послуг. Активно в соціальних мережах будуть розвиватися медіаспівтовариства, які просуватимуть різні комерційні бренди. Крім цього, в найближчому майбутньому соціальні мережі й самі будуть платити користувачам за їх контент. Також активно будуть розвиватися системи, які за плату дадуть можливість користуватися людині усіма його акаунтами через один сервіс. Безумовно, в соціальних мережах будуть розвиватися рекламні технології, засновані на різноманітних типах таргетингу, в тому числі і поведінкового. Це одна із умов мережевого глобального процесу, заснованого на консьюмеризації.

Розвиток інформаційного суспільства в Україні. В Україні віртуальні мережеві співтовариства можна типологізувати за різними критеріями. Вони формуються в різних середовищах спілкування. За ступенем інтерактивності комунікацій, виокремлюють більш інтерактивні середовища спілкування (наприклад, чати) й менш інтерактивні (наприклад, e-mail). Для перших спілкування відбувається в реальному часі, для інших - часовий проміжок між двома повідомленнями може бути значно довшим. За кількістю учасників, залучених у комунікативний процес, виокремлюють діалогову комунікацію (електронна пошта, скап, вайбер), по- лілогову комунікацію (конференції, чати) й однона- правлену комунікацію (оголошення, реклама, відгуки тощо).

Розглянемо базову статистику становлення інтернет-мереж в Україні (за 2008-2017 роки). Зокрема, обсяг українських інтернет-спільнот є дуже спірним. За даними досліджень, наприкінці 2008 року в Україні налічувалося 6,7 млн. інтернет-кори- стувачів [10, с.321]. А за технічними вимірюваннями щомісячна українська інтернет-аудиторія сягає 11,8 млн. унікальних користувачів [10, с.323]. Інфокомунікаційні особливості української інтернет-спільноти, як і всього суспільства, зумовлені низьким рівнем комп'ютеризації й інформатизації. Невисокі темпи розвитку та впровадження інформаційних технологій у різні сфери суспільного життя, диспропорції в економічному житті спільнот, поляризація за лінією «велике місто-місто-село», призводять до незначного обсягу регулярної інтернет-спільноти, а також відтворення в її структурі чітких вертикальних диференціацій за віком, статтю, матеріальним становищем, рівнем освіти, що може свідчити про її незрілість. Згідно з даними дослідної компанії «Gemius» у 2016 році, в Україні було зафіксовано 20,2 млн. інтернет-користувачів, з яких 12,3 млн. щомісячно відвідують сайти категорії («OLX.ua», «Rozetka.com.ua», «Prom.ua», «Aliexpress.com», «Ria.com») [12, с. 38]. Онлайн-споживачі в Україні - це переважно молоді люди, користувачі у віці від 14 до 34 років, переважно мешканці міст (80 %). Майже половина з них мають вищу освіту. Більше 90 % аналізованої аудиторії користуються Інтернетом кожен або майже кожен день.

Основну частину інтернет-практик української аудиторії становить пошук інформації, пов'язаний переважно з освітніми цілями, підвищенням кваліфікації, ознайомленням із поточною інформацією та новинами, комунікація (електронна пошта, соціальні мережі, («Фейсбук», «Твіттер», «Скайп»), пошукові системи, форуми тощо), розваги (ігри, музика, фільми).

Загалом виокремлюємо основні різновиди соціальних мереж, які застосовуються молодіжному середовищі: у вищій школі («Facebook», «Edutopia», «Twitter», «Classroom 2.0»); у середній школі («Острів знань», «Партнерство в навчанні», «Ш,оденник.ua», «ВікіОсвіта»); у науковій роботі («Facebook», «Ukrainian Scientists Worldwide»). Остання категорія виключає другу сторону будь-якого навчально-виховного процесу, вона не потребує цілеспрямованого організаційного, мотивуючого чи оцінного впливу, процес відбувається самоорганізовано і певною мірою має спонтанний характер. Такі мережі в свою чергу поділяються на мережі загальної тематики («MySpaсe», «Facebook»), спеціалізовані («Last.Fm», «Geni», «MyChurch», «Autokadabra», «Livemocha», «Soziety», «Digg»); а також ділові («Plaxo Linkedln»). На думку Асеєва Г.Г., окремі інтернет-мережі не несуть специфічно освітнього навантаження, але є дуже популярними для обміну інформацією, дозволяють спілкування у різних групах і спільнотах, позитивно сприймаються школярами та студентами і за умови їх використання для освітніх потреб роблять інформацію більш привабливою для студентів [1, с.279].

Україна, за твердженням Воронкової В.Г., знаходиться на початковому стані формування інформаційного суспільства і цей вид бізнесу розвинений ще недостатньо, необхідно розвивати особистісну філософію інформаційної культури та великої персональної відповідальності бізнесових структур перед суспільством в контексті нової проблеми - Інтернет-галактики, яка є новим комунікаційним середовищем [4, с.43]. Нові форми бізнесу давно вже вимагають нових гнучких процедур інституціона- льного регулювання, а нові форми корпоративного бізнесу потребують значно більшої персональної, індивідуальної, соціальної відповідальності як окремого індивіда, так і нашого уряду, відповідальності, від якої залежить майбутнє України. На думку дослідниці, частка населенням з доступом до Інте- рнету в так званих «нових лідерах» (emerging economks), до яких належить і Україна, у 2010 р. досягла 30% ( порівняно з 15% у 2005р.) та 6% у 2000 р. Прогнози розвитку країн світу вказують на те, що через 10-15 років різниця в економічному розвитку між країнами, що визнали пріоритетом розвитку інформаційне суспільство та Інтернет-еконо- міку, та тими, які цього не зробили, буде значно більшою, ніж сьогодні. Сьогодні закладаються основи формування єдиного світового інформаційного простору, що об'єднує все людство в інформаційну спільноту людей. Це означає, що в недалекому майбутньому, всі суспільства приречені в тій чи іншій мірі вдаватися до послуг інформаційного суспільства [4, с. 48].

Важливо, що після Революції Гідності, Україна стала учасником енергетичної революції, яка вже розпочалася у розвинених країнах світу. І хоча технологічний аспект цієї революції в Україні ще не відчувається, економічні її результати вже помітні. Важливим завданням науковців, блогерів, активістів, громадських діячів, політиків і політологів є акцентування уваги у соціальних мережах, ЗМІ, суспільній комунікації на неминучості позитивних змін у глобальній енергетичній економіці, а також в енергетиці та економіці України.

Як стверджує Ліпкан В.А., за допомогою активного інформування, суттєво знизиться вже незначна на сьогодні кількість громадян, які ще вважають, що необхідно продати свою свободу сусідній державі в обмін на трохи дешевші, ніж для інших споживачів, нафту та газ. У суспільстві завершується період надмірної монополії держави й великих корпорацій і починається епоха домінування мережевого суспільства [11, с.95]. Тому важливим є створення безпечного простору для функціонування таких мереж. Наприклад, у грудні 2016 року, проти українських компаній - постачальників електроенергії було скоєно низку кібератак, які були спрямовані на виведення підприємств з ладу [16].

Проблема невдалої української інформаційної політики полягає в тому, що органи державної влади самовідсторонилися від активної політики як на національному, так і на міжнародному інформаційному полі, нехтуючи навіть участю у тих поважних міжнародних структурах, де їх участь передбачена відповідними угодами, зокрема - ООН, ЮНЕСКО та ЄС. Зокрема, у «Стратегії' України-2020» та у Договорі про Асоціацію з Європейським Союзом (ЄС) визначається необхідність розвивати такі системо-утворювальні елементи інформаційного суспільства, як електронний уряд, розвиток інфраструктури, електронні адміністративні послуги, підвищення рівня комп'ютерної грамотності населення. Проте постійні кібератаки та відсутність якісної освітньо-інформаційної політики ускладнюють процес інтернет-модернізації. Використання інфокомунікаційних технологій в Україні є необхідною умовою для створення конкурентоздатного продукту або сервісу. Впровадження цифрових технологій (серед яких нові технології, такі як хмарні обчислення, великі дані, або Інтернет речей) підвищує ефективність, знижує витрати і забезпечує більш активну співпрацю з клієнтами, співробітниками та бізнес-партнерами, що є дуже важливим для економічного розвитку держави.

Висновки

Стверджуємо, що інформаційна незрілість інтернет-спільноти зумовлена нерозвиненістю контенту українського сегмента Інтернету, пов'язаного з більш «просунутими» цифровими технологіями (електронним урядуванням, онлайн-бізнесом, фінансовими операціями, дистанційною освітою тощо). З огляду на недостатність культурного та технічного капіталу певних груп користувачів, їхня увага переважно зосереджується на розважальних і комунікативних можливостях мережі, а не на інструментальних. Часто виникає ситуація, коли одні групи населення систематично залучені до використання передових цифрових технологій і мають з цього вигоди/привілеї у вигляді різнобічної та менш заангажованої інформації, економії часу й зусиль на пошук і отримання товарів та послуг, підвищення кваліфікації, зрештою, індивідуалізації життєвого стилю, а інші - відсторонені від цих можливостей фізично або інтелектуально. Водночас, формування інформаційного суспільства - це тривала діяльність відповідних суб'єктів, як в аспекті проведення організаційних заходів, так і в питанні формування інформаційно-правового законодавства в зазначеній сфері.

Список використаної літератури

1. Асеев Г.Г. Электронный документооборот: учебник / Г.Г. Асеев. -- К.: Кондор, 2007. -- 500 с.

2. Асеев Г.Г. Электронное правительство в Украине: проблемы / Г.Г. Асеев // Культурологія та соціальні комунікації: інноваційні стратегії розвитку: матеріали міжнар. наук. конф. (22-23 листоп. 2012 р.) / М-во культури і туризму України, Харків. держ. акад. культури, Акад. мистецтв України, Ін-т культурології, Упр. культури і туризму Харків. облдержадмін. -- Харків, 20І2. -- C. 205-207.

3. Беляков К.І. Інформаційне право: аналіз термінологічно-понятійного апарату / К.І. Бєляков // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - Вип. 3. - С. 71-83.

4. Воронкова В.Г. Інтернет як глобальна тенденція розвитку мережевого суспільства та інформаціоналізму / В.Г. Воронкова // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - 2016. - Вип. 64. - С. 43-54.

5. Войскунский А.Е. Метафоры Интернета // "Вопросы философии", N 11, 200l. - С. 72-79.

6. Доходы социальных сетей/DaьyComm [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.dailvcomm.ru/m/4100/.

7. Доктрина інформаційної безпеки України від 28 квітня 2014 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://comin.kmu.

8. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості. - К., НІСД, 2010. - 29 с.

9. Коломієць Г.С. Інформаційна продукція: ринок, маркетинг, підготовка кадрів. - К.: Либідь, 1991. - 176 с.

10. Корпан О.С. Аналіз основних результатів розвитку підприємств галузі зв'язку України / Вісник Хмельницького національного університету.- 2010.- № 6, T. 4. - С. 320-323.

11. Ліпкан В.А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції / В.А. Ліпкан, Ю.Є. Максименко, В.М. Желіховський. - К.: КНТ, 2006. 185 с.

12. Михайловська О.В. Місце України у світовому процесі розбудови інформаційного суспільства // Актуальні проблеми економіки.- 2009.- № 12. С. 36-44.

13. Туре Х. Инфокоммуникационные технологии: отвечая на глобальные вызовы [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.elsv.rU/files/actual/115.pdf.

14. Castells M. Materials for an exploratory theory of network society. // The British Journal оf Sociology, 2000, N 51. - P. 18-47.

15. Watcher. Статистика Уанету [Електронний ресурс]. URL: http://watcher.com.ua/uanetstatistics

16. Reuters дізналося подробиці кібератаки на українські об'єкти енергетики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nv.ua/ukr/ Ukraine/ events/reuters-diznalasja-podrobitsi-kiberataki-naukrajinski-objekti-energetiki-89667.html.

Размещено на Allbest.ru