Архаїзація глобалізованого соціуму в інформаційну добу

Якщо раніше під час прийняття управлінських рішень людині доводилося враховувати різноманітні фактори і впливи, політичні контексти й «підводні течії», керуватися інтуїцією тощо, то зараз цю функцію намагаються передати машині, яка апріорі не здатна ухвалювати рішення в умовах невизначеності, адже діє лише за наперед визначеним алгоритмом в конкретних умовах-маркерах. Безперечно, можна запрограмувати комп'ютер так, щоб він робив майже все, але, як справедливо зазначає родоначальник Інтернету Тім Бернерс-ЛІ, комп'ютери здатні працювати лише «з логічною послідовною організацією і обробкою даних, але не довільними асоціаціями. Як правило, комп'ютер тримає інформацію у чітко структурованих ієрархіях і матрицях, тоді як людський розум має особливу здатність встановлювати зв'язки між випадковими частинами цих даних» (Бернерс-ЛІ, 2007: 12). Комп'ютер не здатен перейти від описових суджень зі зв'язкою «є», до оціночних, або нормативних суджень, зі зв'язкою «повинен». Цей недолік логічного мислення, на який звернув увагу ще Д. Юм, притаманний лише людській істоті, з її уявленнями і переконаннями, переживаннями і суб'єктивним ставленням, почуттями і емоціями. Зазначимо, що поки існує людина, сфера підсвідомого і несвідомого завжди буде впливати на раціональне мислення. Але це також означає, що у людському світі сферою комп'ютерного «управління» може бути статично- стала система, і аж ніяк - біосоціальна, яка перебуває в умовах невизначеності та потребує прийняття багатоаспектних рішень, у тому числі заснованих на морально-етичних й ціннісних орієнтирах.

Діяльність в умовах невизначеності потребує певного виду творчості, не підвладного штучному інтелекту. Завдяки вродженій здатності до животворчої діяльності людина спромоглася прийняти виклик хаосу, маючи при цьому надію, намір і волю навести порядок у рукотворному світі. Але зараз, начебто з метою приборкання хаотичних біфуркаційних сил, нас намагаються гіпербюрократизувати, відібравши тим самим цю здатність - творити власний світ. Це рішення накладається на розуміння глобалізації у тому вигляді, в якому воно формалізувалося у рамках сьогодення, пов'язаним, як зазначає 3. Бауман, «із глобальними наслідками, абсолютно ненавмисними й непередбачуваними, а не з глобальними ініціативами й діями... [Термін «глобалізація»] говорить, що наші дії можуть мати, й найчастіше мають, глобальні наслідки; але ні - ми не маємо можливості планування й здійснення дій глобального масштабу, й не знаємо, як отримати такі можливості. «Глобалізація» стосується не того, що всі ми, або хоча б найвинахідливіші й найенергійніші з нас, хочемо або сподіваємося зробити. Вона означає те, що з усіма нами відбувається» (Бауман, 2008: 20). А найточніше - те, що з нами усіма роблять. На додаток, окрім підлеглого людського статусу, вона також означає кінець розвитку, модернізації, творчої діяльності, що благословенна розумом. Дійсно, за таких умов людині вже не потрібні знання, адже у бюрократизованому кіберпросторі не дозволяється мислити критично. Потрібно лише вміти користуватися технікою та коритися протокольним рішенням, виконуючи її приписи.

Сучасний дослідник С. Ягодзінський справедливо наголошує, що «з моменту запуску механізмів самоорганізації, рух соціальної матерії стає все менш прогнозованим, оскільки його параметри заміщуються ірраціональними складовими індивідуальної й суспільної свідомості» (Ягодзінський, 2017: 35). Ми вважаємо це відбувається ще й тому, що теорія самоорганізації у сучасному глобальному дискурсі використовується не за призначенням. На практиці її перетворюють на ортодоксальну доктрину «невтручання», намагаючись надати наукової респектабельності штучним процесам дерегуляції та деполітизації у глобалізованому світі, метою яких, насправді, є побудова абсолютної гіперрегульованої деспотії. Адже тільки «деспот не повинен здійснювати політичну владу, оскільки раціональною владою може бути тільки влада дотримання природного порядку, її перший обов'язок - зберегти зникнення політичного. Абсолютний деспотизм позначає собою можливість цілковитого відмирання політики» (Розанвалон, 2006: 60). Додамо, що для затвердження деспотії у глобальних масштабах, виявилося цілком достатнім замінити державну політичну владу на регламентовані зовні політичні інститути та процеси, а також впровадити принцип дисфункціональності в систему глобалізованого управління. В результаті, люди втрачають, за цими механістичними діями, сенс життя. На жаль, для того, щоб це усвідомити, вони виявляються занадто зайнятими виконанням регламентованих процедур та невпинним пристосуванням до умов життя, яке весь час змінюється та дедалі ускладнюється.

Адепти соціальної цифрової революції здавалося б наводять цілком справедливі аргументи на користь інформаційного суспільства, на зразок: інформатизація здатна забезпечити автономію процесу пізнання кожного індивіда за рахунок свободного доступу до всіх видів, форм і рівнів знань. Але вони при цьому не беруть до уваги того факту, що у світі, кількість людей, які належать до ліберальної спільноти, становить не більш, ніж 10 % від усього загалу. Більшість населення, у начебто глобалізованому та інформатизованому світі, насправді живе у доліберальних, добуржуазних, доправових суспільствах, де, по суті, відсутні повноцінні лібералізм і капіталістичні відносини, право власності, верховенство закону, фактично діє кастова система. І якщо люди в цих суспільствах не спромоглися за тисячі років подолати рабство пієтету традиціоналістських стосунків, то невже цифрові технології принесуть їм свободу, чи бодай викличуть в їхній свідомості якесь просвітлення?

Згадаємо, для прикладу, як цими технологіями користуються моджахеди, таліби, або інші представники закритих суспільств, де ієрархічне становище соціальних груп закріплюється релігійними приписами, чи то приналежністю до правлячих олігархічних кланів. Кібервійни і хакерські атаки, тотальне стеження і цифрова диктатура, неконтрольована кіберзлочинність і маніпуляції з інформацією - невже все це є проявами її свободного обігу? А як ми, звичайні люди, використовуємо ці технології? Хіба ж з інформаційною метою? Найчастіше призначення гаджету в наших руках - це іграшка, можливість миттєвого доступу до соціальних мереж, зручний інструмент для купівлі чи продажу, банкінгу тощо. А де ж анонсоване теоретиками «інформаційне суспільство», те суспільство, в якому більшість працюючих зайнято виробництвом, зберіганням, переробкою і реалізацією інформації, особливо вищої її форми - знань? Яке відношення до цього має наш сучасник, навіть якщо у нього є постійний доступ до Інтернету, а в кишені «Айфон» останньої моделі, але якщо він користується цими технологіями, з позиції концепту знанєвого суспільства, як горіхоколом? Із сумом визнаємо, що сучасні гаджети, як і цифрові технології загалом, не здатні зробити з мавпи людину. Натомість, цілковито спроможні пригнічувати мисленнєву діяльність та критичне сприйняття дійсності.

Отже, давайте відкинемо неоліберальні ідеологічні мантри, і спробуємо зрозуміти: чим у реальності стає для нас інформаційне суспільство? Махінації з економічними показниками; нова сегрегація і поляризація за ознакою приналежності до цифрової і фінансової еліти; використання решти населення як об'єкту маніпулятивного впливу; дискредитація ідей просвітництва та розвитку; штучна гомогенізація, у тому числі за допомогою освітніх «реформ», загального інтелектуального рівня; фактичне виключення людини із системи обробки і аналізу інформації (адже постулюється, що комп'ютер уже став «розумнішим» за людину), а відтак - її усунення від прийняття управлінських рішень; впровадження систем глобального цифрового стеження; симулякризація ідеї лібералізму; знищення інституту приватного, а з ним індивідуалістських та, зокрема, й самих капіталістичних відносин у їхньому класичному розумінні.

Перелічене є ознаками глобального тоталітарно-адміністрованого, псевдо-локально самоврегульованого, закритого суспільства і аж ніяк - свободного, знаннєвого, егалітарного, інформаційного. Отже, ми, під егідою інформаційного суспільства, будуємо новий, глобальний комунітаризм, у найгіршому - тоталітарному його прояві? Так, комунітаризм 2.0! І це зовсім не той «кінець історії», що нам пророкував Ф. Фукуяма. На превеликий жаль, це є початком нової постісторії для постлюдства.

Обговорення

В обговоренні звернемося до аналізу неоеволюціоністських теорій постіндустріального та інформаційного суспільства, аби порівняти основні їхні постулати з реаліями постіндустріального буття. Так, Д. Белл визначав сутнісні риси постіндустріального суспільства через зміни знаннєвої компоненти. Вчений зазначав, що в нових умовах ключовим соціальним ресурсом стає інформація, а пріоритетного значення набуває продукування й кодифікація теоретичного знання. Зокрема у «понятті «постіндустріальне суспільство» робиться наголос на центральному місці теоретичних знань, як на стрижні, навколо якого будуть організовані нові технології, економічне зростання і соціальна стратифікація» (Белл, 2004: 152). На його думку, в розвинених індустріальних суспільствах цей осьовий принцип стає дедалі домінуючим.

Схожу позицію займає М. Кастельс, який стверджує, що «революція в інформаційній технології охоплює всю область людської діяльності» (Кастельс, 2000: 28), а тому вона повинна бути відправним пунктом в аналізі становлення нової економіки, суспільства і культури. Вчений вважає, що з виникненням нової соціальної структури формується новий спосіб розвитку, який загалом відповідає процесам перебудови капіталістичного способу виробництва. Цей спосіб розвитку він називає «інформаціональним», наголошуючи «на атрибуті специфічної форми соціальної організації, в якій завдяки новим технологічним умовам, що виникають в даний історичний період, генерування, обробка і передача інформації стали фундаментальними джерелами продуктивності і влади» (Кастельс, 2000:42). Зазначимо, що М. Кастельс під інформаціональним способом розвитку розуміє, у першу чергу, розвиток, джерелом продуктивності якого стає технологія генерування знань, обробки інформації та символічної комунікації.

Останнім часом набула широкого поширення теза Й. Масуди, яку він висловив у роботі «Інформаційне суспільство як постіндустріальне суспільство» про те, що ключовими цінностями в суспільстві є інформація та знання, які базуються на системі комп'ютерно-комунікаційних технологій, на відміну від матеріальних ресурсів, які стали вже фактично синонімом рудимента. За означених умов, технологізація стала вважатися чи не найважливішим фактором суспільної динаміки прискореного розвитку.

Слід зазначити, розходження реалій сьогодення з концепціями постіндустріального та інформаційного суспільства стає дедалі очевиднішим, що має прояв у наступному: знецінюванні знань та втраті їхнього фундаментального значення й інтелектуального рівня; зведенні функції знаннєвої економіки до продукування спекулятивного капіталу, а відтак- до симуляції суспільного розвитку; зміні соціального статусу науки на асоціальний та вилученні людини разом зі сферою соціального з усіх її горизонтів. Ці зміни тягнуть за собою й більш ґрунтовні, для більшості населення, наслідки. Вони стосуються сфери суспільного управління, яке приймає форму гіперрегульованої бюрократичної системи.

Схожі ідеї висловлював Д. Белл у роботі «Прийдешнє постіндустріальне суспільство. Досвід соціального прогнозування». Зокрема вчений зазначав, що бюрократизація є характерною для капіталізму, адже в умовах невпинної раціоналізації «адміністрування бере верх, і повна бюрократизація всіх соціальних інститутів стає невідворотною» (Белл, 2004: 88). В суспільстві майбутнього саме технократи покликані відігравати домінуючу роль, перетворившись у новий панівний клас. Саме ж капіталістичне суспільство, вважав Д. Белл, дрейфує до однієї із форм економіки, контрольованою державою, - до бюрократичного суспільства (Белл, 2004: 105).

Зазначимо, що ще К. Маркс стверджував, що корпорації представляють собою матеріалізовану форму бюрократії, а бюрократія являє собою духовну основу корпорацій. ««Державний формалізм», втілений в бюрократію, є «держава як формалізм»... [Вона] конституює себе як справжня сила і саму себе робить своїм власним матеріальним змістом, тому є зрозумілим, що «бюрократія» є сплетінням практичних ілюзій, або що вона є «ілюзією держави»; дух бюрократії є цілком духом ієзуїтства... Так як бюрократія є по своїй суті «держава як формалізм», то вона є такою і за своєю метою. Насправді ж мета держави видається, таким чином, бюрократії протидержавною метою» (Маркс, 1955: 271). Отже, домінантою для бюрократії є ведення деструктивної, з соціальної точки зору, діяльності. І це те, що ідейно об'єднує бюрократію та корпорації. Або, як влучно з цього приводу зазначає сам К. Маркс, «Для бюрократа світ є просто об'єктом його діяльності» (Маркс, 1955:273). Це твердження є цілком справедливим й для корпорацій.

Такий соціальний устрій, який поєднує бюрократичний стиль правління з аксіологічними засадами технократизму, Л.Троцький назвав бюрократичним колективізмом. На його думку, бюрократія, коли вона приходить до влади, об'єднується з представниками великого капіталу кайданами спільних інтересів. У результаті цього злиття, на політичній арені XX століття з'являється новий клас - технократичної правлячої бюрократії, що захопив владу в результаті своєї технічної і фінансовій переваги. Р. Мічелз вважав, що зростаюча складність організації сприяє процесам технічної спеціалізації та диференціації, а отже невпинна раціоналізація організації має внутрішні тенденції до олігархії і, відповідно, до того, що керівництво буде захищати передусім свої власні інтереси, використовуючи як інструмент безупинне розширення державної бюрократії (Michels, 1962). Це означає, що примат економічних відносин, як рушійна сила прогресу, себе вичерпав. Водночас, сучасні тенденції формування постмодерного суспільства також свідчать, що рамки ринкових відносин є завузькими для пояснення процесів становлення матричного суспільного устрою. Принаймні, неоліберальна теорія, згідно з якою в основі усієї системи етичних норм лежить ринковий обмін, за нинішніх умов не може виступати в якості прогресистської.

М. Маффесолі у роботі «Час племен. Занепад індивідуалізму у постмодерному суспільстві» зазначав, що постмодерне суспільство тяжіє до агоністичного повернення архаїзму. У цьому зв'язку він згадує термін М. Казенави «реградація», що описує феномен спіралеподібного повернення архаїчних цінностей і установок, які існують у сучасному суспільстві одночасно із розвитком технологій. Проте, для більш релевантно!' репрезентації цього явища, М. Маффесолі пропонує інший термін - «інгрес». Цей термін «акцентує можливість існування напряму без наявності кінцевої мети, тобто нескінченний процес. Або ж факт існування без поступального руху вперед - інгрес (ingressa) без прогресу (progressa) (Маффесолі, 2018: 20). Отже, як це не парадоксально, але примат модерного безупинного розвитку подолало постмодерне інгресивне бюрократичне гіперрегулювання, що привело до зворотного результату - загальної симуляції розвитку, а відтак - архаїзації глобалізованого соціуму. Висновки

Хоча ідеологічну основу моделі глобального капіталізму становить ортодоксальна ідея саморегульованого суспільства, натомість цілком очевидним є впровадження у світовому масштабі системи тотального гіперрегулювання, а також протекціонізм представників правлячих еліт, які використовують важелі наднаціональних інститутів на догоду інтересам великого капіталу. На цих засадах формується глобальний світовий порядок, що супроводжується структурними змінами у різних сферах суспільного буття. Гіпертрофовані ринкові відносини впливають на економіку, науку, освіту, політику, державне управління тощо, змінюючи їхній соціальний статус на асоціальний. За цих умов, інформація і знання використовуються як інструменти для просування ідеології неолібералізму та знищення принципу індивідуальної автономії, а відтак - делібералізації суспільства. Самі ж інформаційно-комунікаційні технології стають засобами для становлення нової нетократичної кібереліти.

інформаційний суспільство архаїзація соціум

Список літератури

1. Archer M. Sociology for one world: Unity end diversity / M. Archer // International Sociology. -1991. - Vol. 6. - № 2. - P. 131-147.

2. Caplan B. The World Might Be Better Off Without College for Everyone Students don't seem to be getting much out of higher education [Electronic resource] / B. Caplan // The Atlantic january-february 2018. - Access mode: https://www.theatlantic. com/magazine/archive/2018/01/whats-college-good- for/546590/?utm_source=atlfb. - Title from the screen.

3. Durand C. One Question Economic Crash [Electronic resource] / C. Durand // State of Nature, 15th January 2018. - Access mode: http://stateofnatureblog.com/one-question-economic-crash/. - Title from the screen.

4. Holthaus E. Bitcoin's energy use got studied, and you libertarian nerds look even worse than usual [Electronic resource] / E. Holthaus // Grist, May 17, 2018. - Access mode: https://grist. org/article/bitcoins-energy-use-got-studied-and-you-libertarian- nerds-look-even-worse-than-usual/. - Title from the screen.

5. Kato Yasushi The Crisis of the Humanities and Social Sciences in the Age “Innovation”: Philosophy as a Critical Facilitator toward a “Civic Turn” of the University / Tetsugaku, International Journal of the Philosophical Association of Japan, Volume 1, Special Theme: Philosophy and the University April 2017 Edited and published by the Philosophical Association of Japan Faculty of Social Sciences, Hitotsubashi University. - P. 8-23.

6. Kendzior S. The closing of American academia [Electronic resource] / S. Kendzior Aljazeera 20 Aug 2012. - Access mode: https://www.aljazeera.com/indepth/opinion/2012/08/20128201027 49246453.html. - Title from the screen.

7. Michels R. Political Parties: A Sociological Study of the Oligarchical Tendencies of Modern Democracy, translated by E., and Paul, C., with an introduction by S. M. Lipset (New York: Free Press, 1962.

8. Morgan Stanley сравнила потребности майнеров криптова

лют в электричестве с энергозатратами Аргентины [Electronic resource]. - Коммерсантъ 11.01.2018. - Access mode:

https://www.kommersant.ru/doc/3516099. - Title from the screen.

9. Parsons T. Recent trends in structural-functional theory / T. Parsons // Fact and Theory in Social Science. E.W. Count and G.T. Bowles eds., N.Y., 1964. - P. 140-157.

10. Robertson R. Globalization: Social Theory and Global Culture / R. Robertson. - London: Sage Publications Ltd., 1992. -224 p.

11. Stiglitz J. Making Globalization Work / J. Stiglitz. - London, 2006.

12. Wright, Georg Henrik von. The Crisis of Social Science and the Withering Away of the Nation State / Georg Henrik von Wright // Associations. 1997 № 1. - P. 49-52.

13. Бауман 3. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / 3. Бауман; пер. з англ. І. Андрущенка;. - К.: Вид. дім «Києво- Могилянська академія», 2008. -109 с.

14. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл; [перевод с английского]: изд. 2-ое, испр. и доп. - М.: Academia, 2004. - 788 с.

15. Бернерс-ЛІ Т. Заснування Павутини: 3 чого починалося і до чого прийде Всесвітня мережа / Т. Бернерс-ЛІ, М. Фічетті; [пер. с англ. А. Іщенка]. - К.: Вцд. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. - 207 с.

16. В китайской школе нерадивых учеников определят ка

меры [Електронний ресурс]. - Технот, июнь 2018. - Режим доступу: https://tehnot.com/v-kitajskoj-shkole-neradivyh-

uchenikov-opredelyat-kamery/. - Назва з екрану.

17. Гриневич о реформе образования: Мы выходим из тради

ционной постсоветской рамки образования [Електронний ресурс]. - Гордон, 4 ноября, 2017. - Режим доступу:https://gordonua.com/news/society/grinevich-o-reforme-obrazovaniya- my-vyhodim-iz-tradicionnoy-postsovetskoy-ramki-obrazovaniya- 215773.html. - Назва з екрану.

18. Дротянко Л. Г. Феномен фундаментального і прикладного знання (Постнекласичне дослідження) / Л. Г. Дротянко. - К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу, 2000. - 423 с.

19. Иглтон Т. Медленная смерть университета [Електронний ресурс] / Т. Иглтон. СКЕПСИС 6 апреля 2015 г. - Режим доступу: http://scepsis.net/library/id_3672.html - Назва з екрану.

20. Из-за того, как мы учим детей, они могут потерять работу - основатель Апибаба [Электронный ресурс]. - Delo.ua, 26.01.2018. - Режим доступу: https://delo.ua/lifestyle/iz-za-togo- kak-my-uchim-detej-oni-mogut-poterjat-rabotu-dzhek-338390/. - Назва з екрану

21. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М Кастельс. - М.: ГУ ВШЭ, 2000. - 608 с.

22. Костюченко Ю. Про науку в «еру крикунів» [Электронный

ресурс] / Ю. Костюченко // «День», ЗО серпня, 2018. - Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/pro-nauku-v-eru-

krykuniv. - Назва з екрану.

23. Майнинг біткоїнів може призвести до нестачі електроенергії в Ісландії [Электронный ресурс]. - ВВС, 12 лютого 2018. - Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/news- 43038439. - Назва з екрану.

24. Маркс К., Энгельс Ф. К критике гегелевской философии права II К. Маркс, Ф. Энгельс. Сочинения. - Т. 1. - Издание второе - М.: Государственное издательство политической литературы, 1959. - С. 219-368.

25. Мартин У. Дж. Информационное общество: реферат / У. Дж. Мартин // Теория и практика общественно-научной информации: ежеквартальник: АН СССР; ИНИОН; гл. ред. В. А. Виноградов. - №3. - М., 1990. - С. 115-123.

26. Масуда Й. Комп'ютопія / Й. Масуда II Філософська і соціологічна думка. - 1993. - № 6. - С. 36-50.

27. Маффесолі М. Час племен. Занепад індивідуалізму у постмодерному суспільстві / М. Маффесолі; пер. з франц. В. Плющ. - К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2018. - 264 с.

28. Морен Э. К пропасти? / Э. Морен. - СПб. : Алтейя, 2011. - 136 с.

29. Орденов С. С. Медіалізація суспільної правосвідомості в інформаційну добу / С. С. Орденов II Вісник Національного авіаційного університету. Серія : Філософія. Культурологія. - 2017. - №2,- С. 59-66.

30. Пригожин И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс. - М.: Прогресс, 1986- 432 с.

31. Розанвалон П. Утопічний капіталізм. Істрія ідеї ринку / П. Розанвалон; [пер. з фр. Є. Марічева]. - К.: Вид. дім «Києво- Могилянська академія», 2006. - 246с.

32. Харари Ю.Н. Возможно, мы одно из последних поколений

Homo sapiens [Электронный ресурс] / Ю. Н. Харари. - Хвиля, 28.01.18. - Режим доступу: http://hvylya. net/analytics

/society/yuval-noy-harari-vozmozhno-myi-odno-iz-poslednih- pokoleniy-homo-sapiens.html. - Назва з екрану.

33. Ягодзінський С. М. Ідентичність у глобальному світі: міф чи реальність? / С.М. Ягодзінський II Вісник Національного авіаційного університету. Серія : Філософія. Культурологія : Збірник наукових праць. - Вип. 2(26). - К. : НАУ, 2017. - C. 34-38.

1. Archer M. Sociology for one world: Unity end diversity / M. Archer // International Sociology. - 1991. -Vol. 6. - № 2. - P. 131-147.

2. Caplan B. The World Might Be Better Off Without College

for Everyone Students don't seem to be getting much out of higher education [Elektronnyiy resurs] / B. Caplan // The Atlantic january-february 2018. - Rezhy'm dostupu: https://www.

theatlantic. com/magazine/archive/2018/01/whats-college-good- for/546590/?utm_source=atlfb. - Nazva z ekranu.

3. Durand C. One Question Economic Crash [Elektronnyiy

resurs] / C. Durand // State of Nature, 15th January 2018. - Rezhy'm dostupu: http://stateofnatureblog.com/one-question-

economic-crash/. - Nazva z ekranu.

4. Holthaus E. Bitcoin's energy use got studied, and you libertarian nerds look even worse than usual [Elektronnyiy resurs] / E. Holthaus // Grist, May 17, 2018. - Rezhy'm dostupu: https://grist.org/article/bitcoins-energy-use-got-studied-and-you- libertarian-nerds-look-even-worse-than-usual/. - Nazva z ekranu.

5. Kato Yasushi The Crisis of the Humanities and Social Sciences in the Age “Innovation”: Philosophy as a Critical Facilitator toward a “Civic Turn” of the University / Tetsugaku, International Journal of the Philosophical Association of Japan, Volume 1, Special Theme: Philosophy and the University April 2017 Edited and published by the Philosophical Association of Japan Faculty of Social Sciences, Hitotsubashi University. - P. 8-23.

6. Kendzior S. The closing of American academia

[Elektronnyiy resurs] / S. Kendzior Aljazeera 20 Aug 2012. - Rezhy'm dostupu: https://www. aljazeera. com/ indepth/opinion/2012/08/2012820102749246453.html. - Nazva z ekranu.

7. Michels R. Political Parties: A Sociological Study of the Oligarchical Tendencies of Modern Democracy, translated by E., and Paul, C., with an introduction by S. M. Lipset (New York: Free Press, 1962.

8. Morgan Stanley sravnila potrebnosti maynerov kriptovalyut v elektrichestve s energozatratami Argentinyi [Elektronnyiy resurs]. - Kommersant' 11.01.2018. - Rezhim dostupu: https://www.kommersant.ru/doc/3516099. - Nazva z ekranu.

9. Parsons T. Recent trends in structural-functional theory / T. Parsons // Fact and Theory in Social Science. E.W. Count and G.T. Bowles eds., N.Y., 1964. - P. 140-157.

10. Robertson R. Globalization: Social Theory and Global Culture / R. Robertson. - London: Sage Publications Ltd., 1992. -224 p.

11. Stiglitz J. Making Globalization Work / J. Stiglitz. - London, 2006.

12. Wright, Georg Henrik von. The Crisis of Social Science and the Withering Away of the Nation State / Georg Henrik von Wright // Associations. 1997 № 1. - P. 49-52.

13. Bauman Z. Hlobalizatsiia. Naslidky dlia liudyny i suspilstva / Z. Bauman; per. z anhl. I. Andrushchenka;. - K.: Vyd. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia», 2008. - 109 s.

14. Bell D. gryadushhee postindustrialnoe obshhestvo. opyt socialnogo prognozirovaniya / D. Bell; [perevod s anglijskogo]: izd. 2-oe, ispr. i dop. - M.: Academia, 2004. - 788 s.

15. Berners-Li T. Zasnuvannia Pavutyny: Z choho pochynalosia i do choho pryide Vsesvitnia merezha / T. Berners- Li, M. Fichetti; [per. s anhl. A. Ishchenka]. - K.: Vyd. dim «Kyievo- Mohylianska akademiia», 2007. -207 s.

16. V kitajskoj shkole neradivyx uchenikov opredelyat kamery [Elektronnyj resurs]. - Texnot, iyun 2018. - Rezhim dostupu:https://tehnot.com/v-kitajskoj-shkole-neradivyh-uchenikov- opredelyat-kamery/. - Nazva z ekranu.

17. Grinevich o reforme obrazovaniya: my vyxodim iz tradicionnoj postsovetskoj ramki obrazovaniya [Elektronnyj resurs]. - Gordon, 4 noyabrya, 2017. - Rezhim dostupu: https://gordonua.com/news/society/grinevich-o-reforme- obrazovaniya-my-vyhodim-iz-tradicionnoy-postsovetskoy-ramki- obrazovaniya-215773.html. - Nazva z ekranu.

18. Drotianko L. H. Fenomen fundamentalnoho i prykladnoho znannia (Postneklasychne doslidzhennia) / L. H. Drotianko. - K.: Vyd-vo Yevrop. un-tu finansiv, inform. system, menedzhm. i biznesu, 2000. - 423 s.

19. Iglton T. medlennaya smert universiteta [elektronnij resurs] / T. Iglton // Skepsis 6 aprelya 2015 g. - Rezhim dostupu: http://scepsis.net/library/id_3672.html - Nazva z ekranu.

20. Iz-za togo, kak my uchim detej, oni mogut poteryat rabotu - osnovatel Alibaba [Elektronnyj resurs]. - Delo.ua, 26.01.2018. - Rezhim dostupu: https://delo.ua/lifestyle/iz-za-togo-kak-my-uchim- detej-oni-mogut-poterjat-rabotu-dzhek-338390/. - Nazva z ekranu.

21. Kastels M. informacionnaya epoxa: ekonomika,

obshhestvo i kultura / M Kastels. - M.: Gu vshe, 2000. - 608 s.

22. Kostiuchenko Yu. Pro nauku v «eru krykuniv» [Elektronnyj resurs] / Yu. Kostiuchenko // «Den», 30 serpnia, 2018. - Rezhym dostupu: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/pro-nauku-v-eru- krykuniv. - Nazva z ekranu.

23. Mainynh bitkoiniv mozhe pryzvesty do nestachi elektroenerhii v Islandii [Elektronnyj resurs]. - VVS, 12 liutoho 2018. - Rezhy'm dostupu: https://www.bbc.com/ukrainian/news- 43038439. - Nazva z ekranu.

24. Marks K., Enhels F. K krytyke hehelevskoi fylosofyy prava // K. Marks, F. Enhels. Sochynenyia. - T. 1. - Yzdanye vtoroe - M.: Hosudarstvennoe yzdatelstvo polytycheskoi lyteratury, 1959. -S. 219-368.

25. Martyn U. Dzh. Ynformatsyonnoe obshchestvo: referat / U. Dzh. Martyn // Teoryia y praktyka obshchestvenno-nauchnoi ynformatsyy: ezhekvartalnyk: AN SsSR; YNYON; hl. red. V. A. Vynohradov. - №3.-M., 1990. -S. 115-123.