Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний університет телекомунікацій

РЕФЕРАТ

На тему «Теоретичні концепції інформаційного суспільства»

Керівник: ПугінаА.С.

Виконала Прокопенко Дарина Сергіївна

Київ - 2021

Зміст

Концепція Деніела Белла

Концепція Йонезі Масуди

Концепція Елвіна Тоффлера

Концепція Мануеля Кастельса

Концепція суспільства знань

Концепція Деніела Белла

Однією з найбільш авторитетних концепцій нового типу суспільства в 70 -х роках ХХ ст. була концепція, розроблена американським соціологом Деніелом Беллом. У роботі «Настання постіндустріального суспільства. Досвід соціального прогнозу», яка була опублікована в 1973 р., він стверджував, що розвиток всесвітньої історії потрібно розглядати крізь призму розвитку технології і знання. Белл сформулював основні ознаки нового суспільства - створення економіки послуг, домінування прошарку науково-технічних спеціалістів,центральна роль теоретичного знання як джерела новацій і політичних рішень у суспільстві, можливість самопідтримуючого технологічного зростання, створення «інтелектуальної» техніки. На його думку, найбільшим джерелом структурних перетворень у суспільстві є зміна в характері знань, коли змінюється природний устрій на устрій технологічний, а методи організації соціальної діяльності (спосібприйняття рішень), по суті, є інтелектуальними технологіями.

У сучасному суспільстві, на думку Белла, на передній план виходить розвиток новітніх технологій, механізми їхнього контролю та можливості щодо перетворення дійсності; виникають нові технології прийняття рішень, надзвичайно важливим стає теоретичне знання. Він звертає увагу на те, що широке розповсюдження теоретичного знання ґрунтується на його здатності до уніфікації і кодифікації. Теоретичне знання в постіндустріальному суспільстві набуває нового статусу: воно перетворюється на джерело інновацій. Нове знання Белл розглядає як вісь, навколо якої може бути організована нова технологія, економічне зростання та стратифікація суспільства. Він вважав, що капіталізм під впливом нових технологій трансформується в нову соціальну систему, вільну від соціальних антагонізмів.

У статті «Соціальні рамки інформаційного суспільства» Белл обґрунтовує думку, що ознаки «постіндустріального суспільства», про яке він писав в 70-ті роки ХХ ст., стали реальністю в 80 - 90 рр. ХХ ст. під впливом комп'ютерних технологій передачі та відтворення інформації та виникненням телекомунікаційних і космічних мереж зв'язку й передачі інформації. Саме широке розповсюдження цих технологій у всі сфери людської діяльності, в тому числі і в побут, дали підстави вважати, що, по суті, постіндустріальне суспільство можна тлумачити як інформаційне. Як символ і матеріальне втілення технічної революції, що розгортається, Белл розглядає комп'ютер.

Подібно до того, як електрика змінила все суспільне життя другої половини ХIХ століття, так і комп'ютер виступає в ролі домінанти сучасних культурних інновацій.

концепція інформаційне суспільство

Концепція Йонезі Масуди

Однією з найбільш цікавих концепцій інформаційного суспільства є концепція Йонезі Масуди, директора Інституту інформаційного суспільства.

В роботі «Інформаційне суспільство як постіндустріальне» (1983) він сформулював основні принципи композиції майбутнього суспільства, вважаючи, що його основою буде комп'ютерна технологія з її функцією підсилення інтелектуальної праці. Інформаційно-комп'ютерна техніка та технологія швидко перетворюватиметься на нову виробничу силу й зробить можливим, вважає Масуда, масове виробництво когнітивної, систематизованої інформації, технології і знань; а провідною галуззю економіки стане інтелектуальне виробництво,продукція якого накопичуватиметься і розповсюджуватиметься через синергетичне виробництво та дольове використання. Виходячи з того, що основний тип виробництва буде сконцентрований навколо виробництва та розподілу інформації, Масуда намагається осмислити, як саме змінюватимуться існуючі структури суспільства, сформовані для іншого типу суспільних відносин і зв'язків.Масуда виокремлює 17 параметрів, котрі мають змінитися в інформаційному суспільстві, оскільки інформаційна технологія робить можливим і необхідним переоцінку певних основоположних принципів, що визначають напрям соціально-економічного розвитку. Так, зокрема, якщо в індустріальному суспільстві завод, що складався з машин і устаткування, був центром виробництва товарів і своєрідним символом цього суспільства, то в майбутньому суспільстві інформаційні послуги, які передбачають існування інформаційних мереж і банків даних, замінять завод як основний центр виробничої діяльності, і саме вони стануть своєрідним символом, який визначатиме специфіку нового суспільства.

На його думку, в новому інформаційному суспільстві основним суб'єктом соціальної активності стане «вільне співтовариство», а політичною системою - «демократія участі». Нове суспільство потенційно матиме можливість досягнути ідеальної форми соціальних відносин, оскільки функціонуватиме на підґрунті синергетичної раціональності, яка замінить принцип вільної конкуренції індустріального суспільства. Масуда пропонує дуже привабливу своєю гуманністю утопію ХХI ст., яку сам називав «комп'ютопією».

Концепція Елвіна Тоффлера

Однією з поширених концепцій інформаційного суспільства є концепція Елвіна Тоффлера (Alvin Toffler). Він вважає, що перехід до інформаційного суспільства не є лінійним продовженням попереднього розвитку, а скоріше - якісним перетворенням у сутності та завданнях суспільства. В книзі «Третя хвиля» він, розглядаючи історію як неперервний хвильовий рух, послідовність хвиль, що накочуються одна на одну, виділяє в історії цивілізації три хвилі: «перша хвиля» - аграрна (до XVIII ст.), «друга хвиля» - індустріальна (до 50-х років ХХ ст.), «третя хвиля» - постіндустріальна (починаючи з 50-х років ХХ ст.).

До- і постіндустріальні хвилі в розвитку техніки та їхній вплив на суспільство описуються Тоффлером як хвилі, що “симетрично” розбігаються. Якщо перша «аграрна хвиля», що продовжувалась майже 10 тис. років, «вихлюпнула» індустріально-заводський, масовий тип культури і суспільства, то «третя хвиля» виносить людство від нього в безкінечність технологічної творчості індивідуумів.

Тоффлер наполягає на тому, що економiка не є бiльше головним чинником сучасного суспільства. Розвиток та активне використання потужних інформаційно-комп'ютерних технологій - це основа третьої хвилі, на зразок того, як землеобробка та індустріальні технології були ключовими в розвитку попередніх хвиль.

Перша хвиля сприяла зникненню малих соціальних груп, які раніше складали основу людських поселень, та створенню напівурбанізованих суспільств, у яких стали можливі прояви культурних і соціальних інновацій. Поступово індустріалізація, вважає Тоффлер, дала змогу раніше вилученим, або принаймні маргіналізованим, соціальним групам вільно користуватися здобутками нового суспільства й прискорила розвиток науки, техніки та культури. Як і під час попередніх, за третьої хвилі, зазначає він, суспільство також зазнаватиме докорінних змін. Така перебудова спостерігається в процесах взаємовідносин сучасних держав, у способі організації сучасного суспільства та в економічній діяльності.

На думку Тоффлера, всі “індустріальні” суспільства стоять перед “суперіндустріальною революцією”, яка позбавить “значення великий конфлікт ХХ ст. - «конфлікт між капіталізмом і комунізмом” і створить нове, “суперіндустріальне суспільство”. Таке суспільство матиме посткапіталістичну соціальну структуру, в якій поняття приватної власності втратить свій сенс не внаслідок соціального перевороту, а як автоматичний наслідок розгортання НТР.

Суспільству, що формується, вважає американський соціолог, притаманні такі риси, як децентралізація виробництва і населення, різке зростання інформаційного обміну, подальша індивідуалізація особистості із збереженням солідарних відношень між людьми та співтовариствами.

Елвін Тоффлер робить припущення, що соціальне відчуження і соціальні труднощі, які багато хто відчував у кінці 60-х років минулого століття, були прямо пов'язані з «шоком майбутнього» - нездатністю встигати за нестримними змінами, які викликані приходом інформаційної ери. Це пояснюється тим, що постіндустріальне інформаційне суспільство не є послідовним продовженням суспільства індустріального. Воно є радикальною зміною, комплексним перетворенням, таким революційним за своїм характером, як і індустріальна революція. Інформатизація стає тією хвилею, на якій можна спробувати втриматись, але змінити напрям її руху неможливо, вважає Тоффлер.

Концепція Мануеля Кастельса

В 90-ті роки ХХ ст. широкої популярності набула концепція глобального інформаційного суспільства, яка знайшла своє відображення в роботах Мануеля Кастельса. У тритомному виданні «Інформаційна епоха: економіка, суспільство та культура» (2000) він обґрунтовує думку, що ІКТ призвели до появи нового виду суспільства, яке він називає «мережевим». Становлення нового стану суспільства, вважає Кастельс, є результатом трьох динамічних процесів: ревоюції в інформаційних технологіях, яка нарощувала темпи з середини 1970-х років, реструктуризації капіталізму з 1980-х років (переважно завдяки діям державних апаратів), та соціальних рухів, що виникли у 1960-х і 1970-х, які й донині залишаються впливовими (особливо фемінізм і рух за збереження довкілля).

Виходячи з того, що інформація за своєю природою є таким ресурсом, що легше за інших долає будь-які перепони, інформаційна ера розглядається ним у контексті епохи глобалізації. Широке поширення ІКТ привело до якісно нових зв'язків між часом і простором. Час вже не є таким послідовним і може бути накопичений завдяки примноженню інформації, і так само може бути швидко розтрачений через активну комунікацію, просторова побудова нашого світу набагато більше залежить від функціонування електронних мереж, ніж від суто фізичних параметрів. Кастельс вводить поняття «позачасовий час» (“timeless time”) і «плинний простір» (“space of flows”). Все це свідчить, вважає він, про прихід нової ери - інформаційної.

Нове суспільство, яке народжується, на думку Кастельса, формується так, що отримання, аналіз та передача необхідної інформації стають «фундаментальними витоками продуктивності і влади», де не лише компанії, а й індивіди, можуть отримувати користь від нових комунікаційних можливостей. Електронні мережі дозволяють продукувати і розповсюджувати знання та інформацію, збільшуючи можливості пристосування людей до соціального середовища та його перетворення. Це приводить до появи глобальної інформаційної економіки, де праця стала менш стандартизованою, гнучкість (обов'язків, розкладу) стала нормою, а сам робітничий клас став менш консолідованим і навіть у певному розумінні - «демасовікованим». Разом з цими економічними перетвореннями відбуваються також зміни й у характері суспільних відносин.

Кастельс не розглядає інформаційну еру та породжене нею суспільство як щось однозначно позитивне: світ став більш консолідованим завдяки розвитку комунікативних технологій, але разом з тим, активно відбувається процес його соціального розшарування та фрагментації. Він пише про зростання несправедливості в розподілі благ, яка є невіддільним супутником вищезгаданих економічних перетворень. До того ж, суспільство стало занадто захоплюватись феноменом іміджу (як у сфері культури, так і політики) та комерціалізації комунікативного простору.

Концепція суспільства знань

Еволюція концепцій інформаційного суспільства йде від ідей постіндустріалізму, які акцентують увагу на економічному аналізі нового суспільства, через аналіз технологічних і соціальних аспектів інформаційного суспільства до сучасних досліджень суспільства знань (Knowledge-based Society), що набувають соціально-філософської спрямованості.

На відміну від концепції інформаційного суспільства, що ґрунтується на досягненнях уніфікованих інформаційних технологій, концепція суспільства знань намагається відійти від однозначно технологічного підходу до розвитку суспільства та акцентує увагу на проблемі не стільки доступу до знань, скільки на необхідності спільного використання знань та розвитку здібностей кожної людини, її прагненні до інновацій та створення нових знань.

У цьому суспільстві знання є головним і всеосяжним ресурсом для індивідуумів. Такі традиційні фактори виробництва, як земля, праця і капітал, не зникають, але відходять на другий план. Вони можуть бути продуктивними лише в тому випадку, якщо інтегровані у знання. Суспільство знань має забезпечити соціальну інтеграцію, подолати таке явище, як соціальне відчуження, оскільки знання є громадським надбанням, яке має бути доступним для кожного. У концепції суспільства знань зазначається важлива, але не провідна роль Інтернету та мультимедійних засобів, належна увага приділяється таким «інструментам» знання, як преса, радіо, телебачення та, найважливіше, - система освіти, оскільки більшість населення світу відчуває брак книг, шкільних підручників і викладачів, а потім вже потребує комп'ютерів та доступу до Інтернет. Головними принципами концепції суспільств, заснованих на знаннях, є: якісна освіта для всіх; універсальний доступ до знань; свобода висловлення думок; повага до культурного та мовного різноманіття. Ця концепція передбачає зміщення акцентів у дослідженні соціуму з технологій на більш широкі соціальні, етичні й політичні проблеми, які впливають на його розвиток.

Концепціії інформаційного суспільства, постіндустріального суспільства і суспільства знань є дуже близькими теоретичними моделями суспільства, які ґрунтуються на переконанні, що якісні соціальні трансформації нерозривно пов'язані з провідною роллю інформації і знання.

Узагальнюючи існуючі підходи до тлумачення поняття «інформаційне суспільство», можна зазначити, що це суспільство, визначальними рисами якого є такі критерії:

технологічний: ключовий чинник - інформаційно-комп'ютерна технологія, яка має широке застосування на виробництві, у системі освіти та в побуті;

соціальний: інформація є важливим чинником зміни якості життя, формується й утверджується суспільство знань, в якому головною умовою творчого розвитку людини і суспільства стає знання, отримане завдяки безперешкодному доступу до інформації та вмінню працювати з нею;

економічний: інформація є визначальним чинником економіки як ресурсу, послуг, товару, джерела додаткової вартості і створення нових форм зайнятості;

політичний: свобода отримання та використання інформації стимулює формування політичного процесу, визначальними особливостями якого стають зростаюча участь населення в політичних процесах і можливості пошуку консенсусу між різними класами й соціальними групами;

культурний: сприяння утвердженню глобального суспільства, в якому обмін інформацією не матиме ні часових, ні просторових, ні політичних кордонів; суспільства, яке, з одного боку, створює умови для взаємопроникнення культур, а з іншого - відкриває кожному етносу та співтовариству нові можливості для самореалізації.

Размещено на Allbest.ru