Моніторинг досягнення гендерної рівності в економіці на основі індексу глобального гендерного розриву

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Моніторинг досягнення гендерної рівності в економіці на основі індексу глобального гендерного розриву

Бей Ірина

За останні 20 років у світі досягнуто значного прогресу у просуванні принципу тендерної рівності. Уряди, ділові кола, профспілки, громадські організації докладають багато зусиль з подолання дискримінаційних стереотипів, що створюють перепони на шляху забезпечення рівності в суспільстві. Наразі гендерна рівність набуває пріоритетної уваги навіть у діяльності міжнародних фінансових організацій. Останнім часом на глобальному рівні з'явився ряд важливих політичних ініціатив із забезпечення комплексного гендерного підходу шляхом розвитку інституційних механізмів, нормативних заходів і технічної допомоги. Проте, попри величезні зусилля міжнародної спільноти, для жінок, як і раніше, існують реальні перепони в багатьох сферах, зокрема на ринку праці, де їх частка у високооплачуваних секторах є недостатньою.

Минулого року МВФ презентував свої дослідження щодо впливу гендерного балансу на рівень розвитку держави. У дослідженні за червень 2018 р. («How to operationalize gender issues in country work») йдеться про те, що гендерна рівність є неодмінною складовою сприяння економічній стабільності та росту. Гендерні питання часто мають макрокритичне значення, оскільки економічні можливості жінок є важливими для зростання як через безпосередній вплив розміру робочої сили на виробництво, так і через вплив на продуктивність (Cuberes, D. and M. Teignier, 20І4, «Aggregate Costs of Gender Gaps in the Labor Market: A Quantitative Estimate»).

Щорічно Світовий економічний форум (World Economic Forum) проводить дослідження індексу гендерного розриву (The Global Gender Gap Index). У дослідженні вимірюється гендерна нерівність за 14 різними показниками у чотирьох основних сферах: економічна участь та кар'єрні можливості; рівень освіти; здоров'я і тривалість життя; політичні права та можливості. Індекс вимірюється за шкалою від 0 до 1, де нуль - повна нерівність статей, а одиниця - відповідно рівність. Значення індексу інтерпретується як відсоток розриву між жінками і чоловіками, що дозволяє порівнювати поточні показники з минулими та визначати прогрес у певній сфері.

Основні висновки цьогорічного звіту:

* Глобальна середньозважена (відкоригована на кількість населення) відстань до паритету становить 68,0 % (тобто розрив між чоловіками і жінками становить 32 %), що зовсім несуттєве покращення порівняно з минулим роком. Прогрес спостерігався у 89 країнах зі 144.

* Серед чотирьох тем, з яких складається загальний індекс, найбільший розрив спостерігається в політиці -- до рівності не вистачає 77,1 %; в економічному житті розрив становить 41,9 %. Тим часом гендерний розрив майже подолано у сфері освіти й охорони здоров'я -- там залишилося тільки 4,4 % та 4,6 % відповідно. Лише в економічному житті розрив порівняно з минулим роком було зменшено.

* Шлях до рівності в плані лідерства в економіці й політиці так само дуже довгий: лише в 17 зі 149 країн глава держави -- жінка, в усьому світі міністерок і парламентарок тільки 18 % і 24 % відповідно. Частка жінок на керівних посадах становить 34 % (в тих країнах, де була доступна інформація) і не сягає навіть 7 % у таких найменш гендерно рівних країнах, як Єгипет, Саудівська Аравія, Ємен і Пакистан. Водночас у п'ятьох країнах -- це Багамські острови, Колумбія, Ямайка, Лаоська НДР і Філіппіни -- гендерна рівність у політичному житті стала реальністю, а ще в 19 країнах принаймні 40 % жінок обіймають керівні посади.

* В економічному житті суспільства найбільші проблеми з гендерною рівністю виникають у контролі за фінансовими активами і витратах часу на неоплачувану працю. У 60 % країн світу жінки мають такий самий доступ до фінансових ресурсів, як і чоловіки, а до можливості володіти землею -- лише в 42 % країн. Крім того, у 29 країнах, про які є доступні дані, жінки витрачають у середньому вдвічі більше часу на неоплачувану хатню роботу, ніж чоловіки.

* У звіті приділено увагу швидким змінам, які відбуваються нині на ринку праці, та розглянуто гендерні диспропорції в розробці штучного інтелекту (AI) -- одній із ключових і критично необхідних у майбутньому галузей. На основі співпраці з LinkedIn було виявлено, що в усьому світі лише 22 % фахівців у цій галузі -- жінки. Це зумовлює гендерний розрив у 72 %, останні роки він не змінюється і поки що немає підстав сподіватися на позитивну тенденцію в майбутньому..

* Найскладніші гендерні розриви, які треба подолати, -- це надання рівних економічних можливостей та залученість у політичне життя (202 і 107 років відповідно). Прогрес у здобуванні жінками економічних можливостей є, але він дуже повільний, особливо на тлі зростання частки жінок у робочій силі. Спостерігається викривлення економічного простору: жінки отримують більше можливостей для економічної самореалізації і заробітків, проте рівень їх доступу до використання і розпорядження фінансовими ресурсами майже не змінюється. Важливий і той факт, що, попри загальні позитивні тенденції в скороченні гендерного розриву в плані участі в політичному житті, у західних країнах відбувається стагнація і навіть регрес у цій сфері. Розрив у сфері освіти буде подолано за наступні 14 років. Нерівності ж у сфері охорони здоров'я можна вважати усунутими, хоча цей показник дещо погіршився порівняно з 2006 роком, але майже в усьому світі гендерний розрив подолано, а в третині з оцінених країн його закрито повністю (йдеться про доступ, а не про якість медичних послуг, та ефективність роботи сфери охорони здоров'я).

* Найбільш гендерно рівна країна сьогодні Ісландія, яка подолала понад 85 % загального гендерного розриву. Далі ідуть Норвегія (83,5 %), Швеція й Фінляндія (82,2 %). До десятки лідерів, у якій домінують північні країни, ввійшли латиноамериканська Нікарагуа (5-те місце), дві країни на південь від Сахари (Руанда -- 6-те місце, Намібія -- 10-те) і одна країна зі Східної Азії (Філіппіни -- 8-ме місце). У десятку потрапили також Нова Зеландія (7-ме місце) й Ірландія (9-те місце).

* Усі вісім географічних регіонів, оцінені в доповіді, досягли принаймні 60 % гендерного паритету, а два з них подолали бар'єр у 70 %. Західна Європа в середньому -- регіон з найвищим рівнем гендерного паритету (75,8 %), Північна Америка тут друга (72,5 %), а Латинська Америка -- третя (70,8 %). За ними йдуть Східна Європа і Центральна Азія (70,7 %), Східна Азія і Тихий океан (68,3 %), Африка на південь від Сахари (66,3 %), Південна Азія (65,8 %), Близький Схід і Північна Африка (60,2 %). У 2018 році до 149 країн, представлених у доповіді, додалися п'ять нових учасників: ДРК Конго, Ірак, Оман, Сьєрра-Леоне і Того. Сьєрра-Леоне перебуває на 114-му місці, а інші нові учасники ще нижче.

* За умови збереження наявних тенденцій загальний глобальний гендерний розрив через 61 рік буде подолано в Західній Європі, через 70 років -- у Південній Азії, через 74 роки -- в Латинській Америці і Карибському басейні, через 135 років -- у країнах Африки на південь від Сахари, через 124 роки -- у Східній Європі і Центральній Азії, через 153 роки -- на Близькому Сході і в Північній Африці, через 171 рік -- у Східній Азії і в Тихому океані, а також у Північній Америці через 165 років. Хоча ці оцінки засвідчують темпи досягнення тендерної рівності, політичні діячі й інші сторони мають можливості істотно пришвидшити ці процеси, адже досягнення гендерної рівності має позитивний вплив не лише з позицій справедливості і більшої соціальної рівності, а й на можливості економічного зростання та ефективнішого використання людського капіталу.

Україна посідає 65-те місце зі 149 країн, а оцінка паритету становить 70,8 %. Прогрес у досягненні гендерної рівності коректніше оцінювати саме за оцінкою, а не за рангом, адже кількість країн протягом цих років зросла зі 110 до 140, тому найкращий результат -- 48-ме місце -- Україна мала 2006 року. Водночас за 12 років існування звіту з оцінки гендерного розриву відстань до паритету зменшилася з 32,03 % до 29,2 %.

дискримінаційний гендерний рівність

Найгірша ситуація в Україні (як і в більшості країн світу) склалася з рівною участю жінок у політиці. Цікаво, що за 12 років найбільшого прогресу Україна досягнула в подоланні розриву в економічній (5,6 %) і політичній (5,7 %) сферах (хоча, щоб досягнути паритетної участі жінок і чоловіків у політиці, нам залишається ще 89,3 %), а в охороні здоров'я навіть відбувся регрес на 0,2 %.

Розгляньмо найкритичніші для країни сфери -- економіку й політику. Складники оцінки економічного життя такі.

* Участь на ринку праці -- відсоткова частка населення, яке активно бере участь на ринку праці, працюючи або шукаючи роботу. У 2018 році вона склала 0,829, це значить, що на кожні 100 чоловіків, активних учасників ринку праці, припадає лише 83 жінки.

* Рівність доходу (в паритеті купівельної спроможності, у дол.) оцінюється як сума доходу, отриманого жінками й чоловіками, з урахуванням частки зайнятих чоловіків і жінок, їхньої відносної заробітної плати та ВВП країни і становить 0,631, тобто на кожні 100 доларів доходу чоловіків жінки зароблять лише 63,1 долара.

* Участь у вищому менеджменті на всіх рівнях: співвідношення жінок і чоловіків, зайнятих на вищих посадах за означенням Міжнародної організації праці (це посади, які впливають на планування, координацію, законотворчість і оцінку загальної діяльності в уряді та інших організаціях чи організаційних підрозділах), становить 0,697, а отже, на 100 керівників вищого рівня припадає 70 керівниць. Слід розуміти, що цей показник не ілюструє розподіл за галузями економіки, а також за впливовістю посад і підприємств / організацій на ринку (голова представництва Google в Україні і директорка міні-пекарні порівнянні в рамках обчислення показника і неспівмірні за впливовістю).

* Професійні і технічні працівники -- співвідношення жінок і чоловіків, зайнятих на професійних і технічних позиціях (за означенням МОП, це такі, хто збільшує наявний запас знань, застосовує наукові чи художні концепції й теорії, або такі, хто виконує технічні й суміжні завдання, які вимагають високих знань і навичок). Тут в Україні існує гендерна рівність.

Залученість до політичного життя оцінюється за такими параметрами.

* Наявність жінок у парламенті -- як представництво жінок у парламенті, що в Україні становить 0,14, тобто поруч із сотнею чоловіків працює лише 14 парламентарок.

* Міністерки -- відсоток жінок, які обіймають міністерські посади, іноді такі посади можуть збігатися з головуванням в уряді (дані за цим показником оновлюються кожні два роки). Показник становить 0,15, тобто зі 100 міністрів 87 осіб -- чоловіки, 13 осіб -- жінки.

* Роки, коли жінки очолювали країну (за останні 50 років, враховуються посади голови держави або уряду), -- для України це 2,8 роки за період обрахування.

Загалом ситуацію можна оцінити як дуже повільний прогрес, який відбувається переважно коштом більшого залучення жінок в економічній і політичній сферах. Отже, саме ці аспекти суспільного життя потребують найбільшої уваги.

Размещено на Allbest.ru