Книга в системі соціальних комунікацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Валерія Білоус, студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології; Рацул О.А. доктор педагогічних наук, професор

Актуальність дослідження

Однією із найпоширеніших характеристик сучасного суспільства є визначення його як суспільства інформаційного. Інформація набуває статусу ресурсу, інформаційно-комунікативні процеси охоплюють всі сфери життєдіяльності суспільства. Все більш справедливим стає твердження, що той, хто володіє інформацією, володіє світом.

Комунікація виникла з потреб індивідів у суспільному житті. Це спілкування між людьми, в процесі якого вони обмінюються повідомленнями, думками за допомогою мови чи інших знаків.

Глобалізація сучасних соціальних процесів, що включає все більш зростаючу інформатизацію соціального простору, привела до стійкого підвищення інтересу до соціально-комунікативних процесів сучасного суспільства, і, як наслідок, до зростаючої ролі наук, які досліджують соціальну комунікацію на всіх рівнях її функціонування.

Метою статті є аналіз книги в системі соціальних комунікаціях.

комунікація книга читання соціалізація

Виклад основного матеріалу дослідження

Соціальна комунікація за Чарльзом Кулі (американський соціальний психолог) це механізм, завдяки якому забезпечується існування та розвиток людських відносин, який включає в себе всі розумові символи, засоби їх передачі у просторі та збереження у часі. Можна говорити про існування двох підходів до визначення сутності комунікації - механістичного та діяльнісного.

Механістичний підхід розглядає комунікацію як однонаправлений процес передачі та прийому інформації.

Діяльнісний підхід розглядає комунікацію як процес спілкування, обміну думками, знаннями, почуттями, схемами поведінки, а також як спільну діяльність учасників комунікації, в ході якої виробляється спільний погляд на речі та дії з ними.

Теорія комунікації розглядає соціальне значення комунікації, яке означає та характеризує різноманітність зв'язків та відносин, що виникають у людському суспільстві (комунікаційні процеси у суспільстві).

Нині термін «соціальні комунікації» трактується по-різному. Автори журналу «Комунікація» пропонують визначати соціальну комунікацію як «обмін між людьми або іншими соціальними суб'єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо, обумовлений цілим рядом соціально значимих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві» [1]. Автори статті про комунікацію додають, що словосполучення «соціальна комунікація» пояснюється як:

1) «передача інформації, ідей, емоцій у вигляді знаків, символів;

2) процес, що пов'язує частини соціальної системи одна з одною;

3) механізм, що дозволяє визначати поведінку іншої людини»[1].

В.В. Різун вважає, що «під соціальними комунікаціями необхідно розуміти таку систему суспільної взаємодії, яка включає визначені шляхи, способи, засоби, принципи встановлення і підтримання контактів на основі професійно-технологічної діяльності, що спрямована на розробку, провадження, організацію, удосконалення, модернізацію відносин у суспільстві, які складаються між різними соціальними інститутами, де, з одного боку, у ролі ініціаторів спілкування найчастіше виступають соціальнокомунікаційні інститути, служби, а з іншого - організовані спільноти (соціум, соціальні групи) як повноправні учасники соціальної взаємодії» [2, с. 7]. Слід звернути увагу на обмеження в понятійному плані, які пропонує враховувати В.В. Різун: такі «комунікації є соціально маркованими, бо передбачають взаємодію з соціально визначеними групами людей». Автор попереджає про те, що «соціальні комунікації утворюються за законами спілкування, але, як і будь-які технологічні речі, передбачають використання наукових знань про спілкування та про все, що використовується для організації суспільно-комунікаційної справи» [2, с. 7].

На сучасному етапі, є необхідність широкого соціокомунікативного осмислення книги в цілому та її функцій зокрема.

Функції фіксування інформації та її збереження, властиві для книги:

• пізнавальна - служити джерелом отримання і засобом передачі знань про природу і суспільство;

• культурна - виступати засобом закріплення і передачі культурної традиції і ритуалів, сприяти розвитку загальної культури суспільства, прищеплення членам товариства естетичних норм і прийнятої системи цінностей;

• меморіальна - увічнювати і передавати наступним поколінням найбільш значимі або вкрай незвичайні вчинки і події в історії людини і суспільства;

• управлінська - організовувати, упорядковувати і забезпечувати функціонування управлінсько-бюрократичних процесів у суспільстві, а також керувати ними;

• функція свідоцтва - служити засобом доказу, підтвердження яких-небудь фактів або відомостей [3, с. 16-17].

На це звертав увагу Є.Л.Немирівський: «Функціональне призначення книги полягає у фіксуванні з метою збереження і передачі - у часі та просторі - якийсь цілком певної інформації» [4, с. 269].

Читання є надзвичайно важливою складовою процесу соціалізації людини, адже саме книга акумулює накопичені протягом всього існування суспільства знання і цінності, без освоєння яких неможливо уявити собі становлення людини.

Досліджання, які було розглянуто під час вивчення теми можна умовно поділити на кілька груп: книгознавчі дослідження, філософські дослідження та світова художня література. Функції книги досліджуються лише поверхово у роботах із книгознавства, таких авторів як А. Біловіцька, О. Ловягін, Є. Немировський. Причому в цих дослідженнях бракує комплексного соціокомунікативного підходу до ролі книги в контексті розвитку особистості та суспільства.

Саме книга та читання впливає на соціалізацію людини в таких напрямках, як прийом засвоєння культурної спадщини та розвиток індивідуальних здібностей. Вже з раннього дитинства книга живить розум маленької людини, відкриває їй нові світи, моделі поведінки та слугує засобом духовного розвитку особистості.

Не менш важливою є комунікаційна функція книги. Оскільки лише в продуктивній, довільній і цілеспрямованій взаємодії різних поколінь відтворюється, зберігається та омолоджується культура народу, поза якою індивіди не можуть існувати навіть фізично. Як пише Дж. Локк в своєму трактаті «Розвідка про людське розуміння», «Оскільки зручність та вигоди суспільного життя не можуть існувати без повідомлення думок, то необхідно було, щоб людина відкрила деякі зовнішні чуттєві знаки, за допомогою яких можна було б робити відомими для інших невидимі ідеї, з яких складаються думки» [5, с. 461].

Читання являє собою процес взаємодії читача та автора твору. Причому цей процес доволі специфічний: суб'єкти цього процесу ізольовані, проте взаємно впливають один на одного. Під час написання твору автор подумки налаштовується на свого потенційного читача, структуруючи текст таким чином, щоб донести свої ідеї якомога точніше. Читач, в свою чергу, може поділяти чи не поділяти точку зору автора, але, у будь-якому випадку, отримує від нього певну інформацію.

В 20-30-х роках ХХ століття на комунікативні функції книги вперше звернули увагу ще (А. Ловягин, М. Куфаев, Н. Марр, П. Берков, И. Новосадский). [6].

Розглядаючи комунікативну функцію книги, варто звернутися до комунікативної моделі Г. Лассуела, яка складається з чотирьох елементів: комунікатор (той хто передає повідомлення), безпосередньо повідомлення, канал (у нашому випадку - книга), аудиторія (читачі) та ефективність (результат спілкування).

Суть комунікативної функції розкривається насамперед у тому, що книга поєднує соціальну групу, в якій вона користується попитом, озброює її потрібною інформацією та створює певний психологічний настрій. Чим більше однакових книг читають люди, тим більш спільні їх мова, асоціації, символи. Щоб збільшити вірогідність того, що різні люди прочитають одну й ту саму книгу, у суспільстві мають бути відомі, популярні книжки. Причому ця популярність може проявлятися на різних рівнях: побутовому, художньому, науковому тощо.

Відомі факти, коли загальновідомі літературні пам'ятники були пов'язані із об'єднанням нації. Наприклад, поезії В. Симоненка, В. Стуса, Ліни Костенко та інші патріотичні твори консолідували український народ у боротьбі. У певному сенсі українська література асоціюється у нас із знанням Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Хвильового та інших, які вважаються символами української нації.

Книга завжди осмислювалася не тільки як скарбниця знань, але й як засіб пізнання оточуючого світу. Читаючи, звичайна людина пізнає саму себе, а вчений дізнається про предмет дослідження, закономірності розвитку науки, визначає ступінь її розробки, відчуваючи різницю між своєю свідомістю та об'єктивною реальністю. Гносеологічна функція книги найбільш виражено проявляється в науковій, науково-популярній та довідковій літературі. На думку О. Ловягіна, наукова книга представляє собою найцінніше із книжкової спадщини колишніх років, оскільки будь-яке твердження підкріплює фактами, дослідами та спостереженнями. «Наукова книга - це результат допитливості людського розуму, спрямованої на те, щоб розібратися в оточуючих явищах та домогтися влади над природою... Вона ставить собі за мету не звичайну передачу явища від одних поколінь до інших, а прогрес наукових знань», - пише вчений [7, с. 105-106].

Водночас книги є не лише джерелом знань. Сприймаючи літературні твори, людина пізнає духовні цінності суспільства й вони, в свою чергу, стають надбанням його власного досвіду. У цьому проявляється світоглядна функція книг, адже в них відображені різні типи світосприйняття, психологічні та моральні особливості людини тієї чи іншої епохи, того, чи іншого народу. Відображаючи буття з певних позицій, книга виробляє ідеальні образи пізнавальної та предметно-практичної діяльності особистості. Отже, книга - це спосіб відображення (авторської думки) та засіб формування індивідуальної, суспільної і групової свідомості (сприйняття читачами).

Під час читання формується не лише світогляд, а й система цінностей, іншими словами, реалізується аксіологічна функція книги, оскільки книга не тільки відображає розвиток різних сфер матеріального виробництва, розглядає проблеми техніки і технології, але й широке коло питань, пов'язаних із людською особистістю. Однак слід зазначити, що система оцінок письменника є завжди суб'єктивною, вони залишаються творцями, чиїм завданням є творче відображення дійсності, а не пошук істинного знання.

Для реалізації аксіологічної функції вкрай важливим є момент переживання читачем подій, які описуються в тексті, співчуття героям, захоплення ними тощо.

О. Ловягін в своєму дослідженні видів літератури навіть окремо виділяє такий підрозділ як література «співчуття». За його словами «інстинкт співчуття, який спостерігається й серед тварин є одним з найсильніших інстинктів людини». Автори, яким вдається досягти такого співчуття, стають значно популярнішими, аніж вчені [7, с. 108-109].

Отже, підсумовуючи все вище сказане, можна ще раз підкреслити виключну роль книги, яку вона грає у системі соціальних комунікацій та розвитку всього людства.

Уся книжкова спадщина усіх часів та народів - це результат пошуків для задоволення потреб, які були у людини, коли книга лише зароджувалася. Зрозуміла цінність досвіду змушувала шукати шляхи передачі отриманих корисних відомостей, допитливість провокувала розвиток знання, інстинкт співчуття вів до поетичної творчості, потреби часу диктували зацікавленість у актуальній інформації.

Соціокомунікативний підхід до функцій книги дозволяє зрозуміти, що думка про можливість зникнення книги є хибною. Книга сьогодні, як і раніше, виконує ряд важливих функцій. В першу чергу, слід виділили освітньо-виховну функцію книги, яка полягає у здатності виховувати членів суспільства по мірі засвоєння ними знань, мови, символів, цінностей, норм, звичаїв усього людства. Комунікаційна функція забезпечує зв'язок поколінь та людей які знаходяться в різних часово-просторових вимірах. Пізнавальна функція - це здатність концентрувати в собі знання та соціальний досвід інших людей, а також створювати сприятливі умови для пізнання то освоєння оточуючого світу. Світоглядна функція виражається можливістю впливати на світосприйняття людини. А аксіологічна відображає систему цінностей й формує у людини певні потреби та орієнтації.

Звичайно неможна розглядати кожну функцію книги окремо, поділ є досить умовним, слід розуміти, що вони реалізуються в діалектичній єдності. И з кожної з них випливають інші, додаткові функції. Наприклад, із аксіологічної випливає регулятивна функція, тобто здатність регулювати поведінку людини у різних сферах. Із комунікативної функції можна виділити інтегративну та дезінтегративну функції. Інтегративна функція книги полягає у здатності забезпечувати цілість суспільства на базі засвоєння його культури, в тому числі книг. Дезінтегративна полягає у здатності книги поєднуючи одні спільноти, тим самим протиставляти їх іншим та породжувати конфлікти.

Постійна і безперервна взаємодія різних феноменів духовної сфери життя суспільства, що проявляються, у тому числі і на функціональному рівні, складає глибинний зміст поняття «книга» та виявляє великий невичерпний потенціал людської творчої діяльності, виступаючи однією із головних умов успішного розвитку людини як особистості, усього суспільства в цілому, гарантією соціального прогресу.

Бібліографія

1. Почепцов Г.Г. Соціальні комунікації і нові комунікативні технології / Почепцов Г.Г. // Комунікація. - 2010. - № 1. - С. 19-26.

2. Різун В.В. Начерки до методології досліджень соціальних комунікацій / Різун В.В. // Світ соціальних комунікацій. - 2011. - Т. 1. - с. 7.

3. Документознавство: підручник/ М.М. Куня, Д.М. Уралов, А.Г. Фабрично; під ред. проф. М.М. Куняева. - М.: Логос, 2008. - 352 с.

4. Немирівський, Є.Л. Книга / Є.Л. Немирівський / / Бібліотечна енциклопедія. - М.: Изд-во «Пашков будинок», 2007. - С. 493-495

5. Локк Дж. Опыт о человеческом разумении // Дж. Локк. Сочинения в 3-х т.: М: «Мысль», 1985. - Т. 1- 621 стр.

6. Радугин А.А Социология: курс лекцій / А.А. Радугин, К.А. Радугин. - М.: Центр, 1999. - 160 с.

7. Ловягин А.М. Основы книговедения. Популярный очерк./А.М. Ловягин. - М.: Коллективное товарищество "Начатки знаний", 1925. - 166 с.

Размещено на Allbest.ru