Професійні обов'язки соціального робітника

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Професійні обов'язки соціального робітника



План

Вступ

1. Основна частина

1.1 Основні задачі і професійні обов'язки соціального робітника

1.2 Етичні принципи спілкування соціального робітника

1.3 Організаційно-правові форми соціальної роботи з людьми похилого віку

2. Практична частина

Охорона праці та техніка безпеки під час виконання обов?язків соціального робітника

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Входження України у європейський та світовий освітній простір - це значуща соціальна проблема, яка потребує серйозної і різнопланової теоретичної і практичної роботи, порівняного дослідження моделей освіти зарубіжних країн. Тільки враховуючи світовий досвід та завдання інтеграції досягнень науки і технології в освіту можна забезпечити відповідність інтелектуального й технологічного ресурсу України вимогам економічних реформ та завдань європейської інтеграції, тенденціям поступу у ХХІ століття і гуманістичним перспективам особистості. У зв'язку із зростаючими вимогами до рівня кваліфікації та соціальної відповідальності майбутніх фахівців соціальної сфери, виникає необхідність у вдосконаленні системи підготовки до майбутньої професійної діяльності. Разом з тим, виникає потреба у вивченні особливостей майбутньої професійної діяльності. Актуальною є проблемою визначення умов та чинників, які сприяють підвищенню рівня підготовки фахівців, зростанню їх якості. Так, в умовах переходу до ринкової економіки, через різку зміну характеру та форм соціальних відносин, злам звичних стереотипів життєдіяльності, втрату багатьма людьми соціального статусу і невизначеність перспектив розвитку як для суспільства в цілому, так і для кожного особисто, виникли серйозні труднощі, з якими тисячі людей не можуть впоратись самостійно. Соціальне напруження обумовило розгортання соціальної роботи як спеціалізованого виду діяльності, виникла необхідність у підготовці фахівців із соціальної роботи різних спеціалізацій. Нова спеціальність - соціальна робота - впевнено посіла належне їй місце на теренах вищої школи. Послідовно просуваючись вперед, вона дістає правове, організаційне, науково-методичне забезпечення, вбирає апробований вітчизняний і зарубіжний досвід, прагне відповідати реаліям і динамізму суспільного життя XXI ст.



1. Основна частина

1.1 Основні задачі і професійні обов'язки соціального робітника

Соціальний робітник - професіонал, що виконує комплекс робіт по догляду за пенсіонерами, інвалідами та одинокими непрацездатними громадянами похилого віку і, зважаючи на їх немічність, інвалідність або хворобу, надає послуги, передбачені договором, який укладено між одиноким непрацездатним громадянином і підприємством, де працює соціальний робітник.

Виникненню соціальної роботи як фаху передувало суспільне визнання необхідності задоволення потреб певних груп людей у сторонній допомозі й підтримці.

Якщо виходити з узагальненої системи принципових положень про зміст діяльності соціального робітника, то виявляється можливим і визначення кола основних задач, покладених на працівників соціальної сфери, у процесі безпосереднього спілкування з людьми.

Це, насамперед :

· допомога індивідам і групам, усвідомлювати й усувати утруднення особистого, соціального, екологічного і духовного характеру, що несприятливо впливають на них;

· допомагати людям справлятися з цими утрудненнями шляхом підтримуючого, що реабілітує, захисного або коректуючого впливу;

· захищати безпомічних відповідно до закону, прибігаючи до використання влади;

Розглянуте коло задач із усією визначеністю показує, що вони містять у собі найширший діапазон тих навичок і умінь, що будуть потрібні соціальним робітником для їхнього виконання.

Завдання та обов'язки. Виконує під керівництвом соціального працівника або фахівця із соціальної роботи комплекс робіт щодо догляду за пенсіонерами, інвалідами та одинокими непрацездатними громадянами похилого віку і в разі їх немічності, інвалідності або хвороби надає на підставі зазначених у медичній карті висновків лікарів про ступінь втрати здатності до самообслуговування, послуги передбачені договором, укладеним між одиноким непрацездатним громадянином і відділенням, надає відповідно до визначених переліків і обсягів види соціальної індивідуальної та сімейної допомоги. Доставляє додому на замовлення їжу, харчові продукти медикаменти, промислові та інші товари. Готує звичайні страви, а також страви за рекомендаціями лікаря, прибирає житлові приміщення. Здає, одержує і доставляє речі та предмети домашнього вжитку з пральні, підприємств хімічного очищення, ремонтування тощо. Вносить за дорученням плату за комунальні та інші послуги, одержує пенсію, вимірює температуру, викликає лікаря і супроводжує клієнтів до лікувальної установи. Допомагає клієнтові під час умивання, купання та інших заходів особистої гігієни. Виконує роботи щодо ведення, обслуговування і впорядкування домашнього господарства. Бере участь у простому ремонті житлових та допоміжних приміщень, збиранні врожаю на городі чи присадибній ділянці, забезпечує клієнта паливом тощо.

Повинен знати: основи ведення домашнього господарства; організацію надання комунальних, побутових та інших індивідуальних послуг; норми та вимоги догляду за громадянами похилого віку та непрацездатними громадянами; правила використання побутового обладнання, приладів, інструментів; основи дієтології і приготування страв; основи надання долікарської допомоги, санітарії, гігієни; правила етики і поводження з громадянами похилого віку і непрацездатними громадянами; правила охорони праці і безпечного ведення робіт у домашньому господарстві.

Розглянуті задачі соціальної роботи, ролі, знання, функції й обов'язку соціального робітника не вичерпують усієї його діяльності, але вони дозволяють простежити і виявити головну, стрижневу ідею, що як би поєднує всі інші складові важкої і вкрай необхідної нині професії соціального працівника, а саме уміння, бажання йти до людей, знаходити форми спілкування з ними, щоб допомогти їм.

Спілкування виступає як одна з головних ролей соціального робітника. При цьому спілкування відбувається на різних рівнях: соціальний робітник як представник держави, що робить допомогу членам суспільства; соціальний робітник-група, і нарешті, соціальний робітник і клієнт. Останнє найбільш значимо, тому що в кінцевому рахунку самим головним є конкретна людина.

1.2 Етичні принципи спілкування соціального робітника

Для того, щоб осмислити процес спілкування, важливо визначити його спрямованість, цінності, відповідно до якого воно повинно будуватися. Цінності соціальної роботи формуються відповідно до гуманістичної етики спілкування, а її вищою цінністю є людина.

Етика міжособистісної взаємодії винятково складна. В основі неї - головні принципи довіри і доброзичливості, поваги до іншого людині.

Визнання цінності іншої людини може виражатися й у конкретних оцінках і навіть, якщо ця позитивна оцінка випереджає дійсні достоїнства людини, він буде намагатися неї виправдати, тобто виконати ту соціальну роль, що йому пропонується ззовні.

Терпимість - також один з важливих принципів, що свідчить про культуру спілкування, про моральний кредо соціального працівника. Терпимість допомагає гуманізувати міжособистісні відносини, зробити їхній більш людяними, доброзичливими.

Крім того, гуманістична етика спілкування орієнтується на такі моральні загальнолюдські цінності, як: довіра, відвертість, безкорисливість, милосердя, доброта, турбота, правдивість, виконання боргу і вірність слову. Спілкування припускає і такі почуття як товариство, співпереживання, почуття провини, сорому, каяття.

Ідеальне спілкування невіддільне від таких цінностей, як воля, справедливість, рівність, любов. Цінувати в спілкуванні треба не тільки свою волю, але і волю іншого, повага внутрішнього світу іншого.

Рівень культури спілкування й етика спілкування - близькі поняття. Вони визначаються не тільки досконалістю окремих сторін або аспектів спілкування, вони припускають гармонійне сполучення і розвиненість елементів культури спілкування.

Підсумовуючи усе вищесказане, хотілося б виділити основні етичні стандарти соціального робітника, що можуть послужити допомогою для кожного соціального робітника що займається соціальною роботою.

- бути зразком особистої поведінки, у роботі керуватися в першу чергу інтересами клієнтів;

- робити все, щоб сприяти максимальної самостійності клієнтів;

- поважати приватне життя клієнта і тримати в таємниці всю інформацію, отриману в ході роботи з ним;

- у відношенні з колегами бути доброзичливим, поважним;

- у процесі роботи діяти відповідно до цінностей, моральними нормами і призначенням своєї професії;

До етичних стандартів професійного спілкування соціального робітника можна віднести наступне:

Соціальний робітник не повинний брати участь у справах, зв'язаних з неправдою, обманом, підробкою.

Соціальний робітник повинний чітко розмежовувати свої заяви і дії як приватної особи і як соціального працівника.

Соціальний робітник повинний прагнути удосконалювати свої професійні знання і практичний досвід, ставити службовий борг вище усього.

Соціальний робітник повинний направляти зусилля на попередження негуманних або дискримінаційних дій, спрямованих проти однієї людини або груп людей.

1.3 Організаційно-правові форми соціальної роботи з людьми похилого віку

Соціальна робота - це фахова практика, що ґрунтується на системі відповідних теоретичних знань. Вона має за мету забезпечення гуманізму та соціальної справедливості шляхом активізації і підтримки найменш захищених груп і членів суспільства та протидії факторам соціального виключення. Соціальна робота є інструментом реалізації соціальної політики й може здійснюватися через соціальну діагностику, соціальну корекцію, соціальну педагогіку, соціальну профілактику, соціальну реабілітацію та інші механізми.

Завданнями соціальної роботи є:

1) розширення можливостей та самостійності клієнтів у подоланні їхніх життєвих проблем;

2) встановлення зв`язків клієнтів з соціальними службами та іншими організаціями, які мають необхідні ресурси, надають відповідні послуги;

3) сприяння розвитку служб, які відповідають потребам клієнтів, та вплив на формування ефективної соціальної політики.

5. Соціальна робота як фахова діяльність виконує такі основні функції:

1) діагностична - вивчення, аналіз та оцінка життєвого поля клієнта (індивіда, групи, громади), оцінка результатів, досягнутих у процесі роботи;

2) прогностична - розробка послідовного плану розв'язання проблеми клієнта або соціальної проблеми в суспільстві з урахуванням можливих альтернатив, перспектив і варіантів змін;

3) організаторська - діяльність соціальної служби та її працівників щодо забезпечення взаємодії всіх учасників та установ, залучених до роботи з клієнтом;

4) комунікативна - встановлення, продовження й припинення необхідних професійних контактів, обмін інформацією;

5) правозахисна - використання законів та правових норм для забезпечення прав і інтересів клієнтів;

6) превентивна - запобігання виникненню негативних життєвих колізій у окремих індивідів і груп ризику;

7) коригуючa - конструктивні зміни в мікросоціумі та системі життєзабезпечення людини;

8) соціально-економічна - задоволення матеріальних інтересів і потреб бідних клієнтів;

9 інші функції (правотворча, дослідницька, навчальна тощо).

Згідно 3 статті Конституції України, основні принципами соціальної роботи є: організаційний правовий етичний соціальний непрацездатний

1) повага до гідності особистості: кожна людина е неповторною та унікальною, що необхідно враховувати соціальним працівникам, не допускаючи жодного прояву зневаги до клієнта. Кожна людина має право на самореалізацію, яка не призводить до порушення подібних прав інших. Соціальна робота несумісна з прямим чи опосередкованим примусом клієнтів до будь-яких дій, навіть на користь клієнта або його близького соціального оточення;

2) пріоритетність інтересів клієнтів: соціальні працівники спрямовують всі свої зусилля, знання та навички на допомогу окремим громадянам, сім'ям, групам, спільнотам та громадам для їх вдосконалення, а також з метою розв'язання виниклих конфліктів та подолання їх наслідків;

3) толерантність: соціальні працівники повинні виявляти терпимість до різних емоційних проявів клієнтів, за будь-яких обставин зберігати рівновагу, сприймати проблеми і обставини клієнтів незалежно від способу життя останніх, їхньої поведінки, соціального й національного походження, статі тощо;

4) довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта: соціальні працівники співпрацюють з клієнтами, намагаючись розв'язувати будь-які завдання, з якими вони стикаються, найкращим чином з метою задоволення інтересів клієнтів; сприяють добровільній участі клієнтів у процесі надання соціальної послуги, а також максимальній самостійності клієнтів у розв'язанні їх соціальних проблем; створюють доброзичливу атмосферу спілкування з клієнтом;

5) доступність послуг: соціальні працівники надають допомогу кожному, хто звертається до них за захистом, підтримкою, консультацією чи порадою, без будь-якої дискримінації на підставі статі, віку, фізичних або розумових обмежень, соціальної чи расової приналежності, віросповідання, мови, політичних поглядів, майнового стану, сексуальної орієнтації. Право на отримання того чи іншого виду послуг гарантується клієнтам і регулюється відповідним законодавством;

6) конфіденційність: соціальні працівники в будь-якій ситуації інформують клієнтів про те, як забезпечується конфіденційність, для чого вона необхідна, а також про обмеження щодо її дотримання. Обов'язок соціальних працівників полягає в нерозголошенні будь-яких відомостей про клієнтів, за винятком тих випадків, коли це робиться з їх згоди чи у встановленому законом порядку;

7) дотримання норм професійної етики: соціальні робітники сприяють формуванню та реалізації заходів у межах соціальної політики, забезпеченню благополуччя людини, несуть відповідальність за розвиток та використання професійних норм при розв'язанні практичних завдань соціальної роботи.

Соціальний робітник надає різні види соціально-побутових послуг, а саме:

1) приготування (допомога в приготуванні) їжі вдома, годування, доставка гарячих обідів, у тому числі з їдалень, кафе, інших закладів (підприємств) ресторанного господарства;

2) придбання та доставка товарів з магазину або базару, доставка книг, газет, журналів, медикаментів за кошти громадян, які обслуговуються;

3) виклик лікаря, надання допомоги в проведенні періодичних медичних оглядів та госпіталізації, відвідування хворих у закладах охорони здоров'я, організація консультацій лікарів та інших спеціалістів;

4) допомога у прибиранні приміщення, пранні білизни, дотриманні особистої гігієни, у дрібному ремонті одягу та взуття, забезпеченні паливом;

5) оформлення документів на отримання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та інших видів соціальної допомоги, внесення платежів;

6) читання преси;

7) допомога в обробітку присадибних ділянок (площа обробітку присадибних ділянок визначається разом з місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, але не більш як 0,02 гектара);

8) оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату, геріатричного будинку-інтернату, пансіонату для ветеранів війни і праці, психоневрологічного інтернату, будинку для ветеранів, інших соціальних закладів;

9) сприяння у забезпеченні необхідними технічними та іншими засобами реабілітації;

10) оформлення замовлень та організація контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, ресторанного господарства, побуту, зв'язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, сільськогосподарськими підприємствами тощо;

11) створення умов для посильної праці, організації трудової терапії вдома;

12) вирішення за дорученням громадян, які обслуговуються, питань у державних органах, на підприємствах, в установах і організаціях;



2. Практична частина

Охорона праці та техніка безпеки під час виконання обов?язків соціального робітника

І. Загальні положення

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Основними законодавчими актами з охорони праці є:

1. Конституція України;

2. Кодекс законів про працю України;

3. Закон України про охорону праці;

4. нормативні документи з охорони праці .

Держава турбується про поліпшення умов з охорони праці, гарантує працюючим право на відпочинок, охорону здоров'я. Закріпила за громадянами право на матеріальне забезпечення в старості, у випадку хвороби, втрати працездатності.

Згідно з кодексу законів про працю забезпечення здорових та безпечних умов праці покладається на адмiнiстрацiю підприємств, установ, органiзацiй. Вона повинна забезпечувати надійне технічне обладнання всіх робітничих місць та створити на них умови праці, відповідні правилам та нормам з охорони праці.

Закон України визначає основні положення, що відносяться до реалiзацiї конституцiйного права громадян на охорону працi та здоров'я у процесi працi, регулює за участю відповідних державних органiв стосунки мiж органiзацiєю (власником) та трудiвником з питань безпеки, гiгiєни працi і виробничого середовища, установлює порядок органiзацiї охорони праці в Українi.

Соціальний робітник повинен:

- Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.

- Дотримуватися правил дорожнього руху.

- Користуватися спецодягом та засобами індивідуального захисту.

- Виконувати роботу, яка вказана в договорі між центром та підопічними та по якій проінструктований.

- Не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці.

- Не допускати в робочу зону сторонніх осіб.

- Пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та відповідальність за товаришів по роботі.

- Вміти надавати першу медичну допомогу при нещасних випадках.

- Вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння.

Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які діють на соціального робітника:

- Ураження електричним струмом.

- Ураження вогнем (пічки, газові плити).

- Підвищена вологість при митті підлоги в підопічних вдома.

- Протяги.

- Падіння з висоти при митті вікон.

- Токсична та подразнююча дія через органи дихання, шкіру та слизові оболонки миючих розчинів, паст для догляду за сантехнікою.

Соціальний робітник забезпечується спецодягом: халат, рукавиці гумові.

ІI. Вимоги безпеки перед початком роботи вдома у підопічних

- Одягти спецодяг, застібнути його на всі ґудзики. Волосся сховати під головний убір.

- Перевірити справність механічних засобів для прибирання (пилососи).

- При прибиранні приміщення вдома у підопічних біля електроприладів впевнитись, що вони вимкнені.

ІП. Вимоги безпеки під час роботи

- Користуватися тільки справними пилососами та іншими електричними приладами.

- При роботі необхідно уникати протягів.

- Прибирати сміття безпосередньо руками без рукавичок не дозволяється.

- При переміщенні столів, шаф та іншого інвентарю і меблів з їх поверхні необхідно зняти предмети, які можуть впасти.

- При митті вікон не ставати на підвіконня, а користуватися для цього спеціальною розсувною драбинкою. Драбинка має бути справною.

- Не можна користуватись замість драбинок випадковими предметами.

- Протирати електроприлади дозволяється тільки після зняття напруги.

- Виносити відходи і сміття з приміщення підопічних тільки в спеціальних ящиках у відведене для цього місце.

Забороняється:

- Робити прибирання біля працюючого електроприладу.

- Використовувати для миття віконних рам, меблів тощо бензин, гас, ацетон, скипидар та інші легкозаймисті і горючі рідини.

- Розводити бензином, скипидаром або іншими легкозаймистими рідинами пасту для натирання підлоги.

- Розігрівати пасту для натирання підлоги на відкритих електроплитках (розігрівання пасти для натирання підлоги допускається на закритій електроплитці в металевому посуді на водяній бані).

- Класти на електроприлади та нагрівальні пристрої та залишати в проходах, дверних отворах тощо ганчірки, мітли та інші предмети.

- Витирати вимикачі струму, електропроводку, штепсельні розетки.

- Зливати в каналізацію розчинники паст.

- Сушити ганчірки на приладах опалювальної системи.

- Раковини умивальників і унітазів мити гарячою водою з содою

(3-5%-ний розчин) чи спеціальними миючими розчинами.

- Переносити гарячу воду тільки у відрах, закритих кришками.

IV. Вимоги безпеки після закінчення роботи

- Всі електроінструменти вимкнути, прибиральні механізми, інструменти тощо прибрати.

- Зняти спецодяг та засоби індивідуального захисту. При забрудненні засобів індивідуального захисту їх необхідно помити.



Список використаних джерел

1. Павлишина Н.Б. Технології соціальної роботи з людьми похилого віку у закладах соціального обслуговування: [навч.-метод. посіб. в схемах і табл.] / Н.Б. Павлишина. - Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2013. - 70 с.

2. Поліщук В.А. Лекції з Історії соціальної педагогіки / соціальної роботи [Електронний ресурс] / В.А Поліщук, Янкович О.І.

Размещено на allbest.ru

...