Еволюція концепцій інформаційного суспільства: історико-теоретичний контекст

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція концепцій інформаційного суспільства: історико-теоретичний контекст

Анастасія Мусатенко, студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету історії та права; Стадніченко Р.В. кандидат політичних наук, доцент

У статті здійснено аналіз еволюції концепцій інформаційного суспільства. Розглянуто багатоманітні авторські тлумачення вітчизняних та зарубіжних вчених категорії «інформаційне суспільство». Обґрунтовано вплив теоретичних положень концепцій на сучасний характер інформаційного середовища, інформаційної безпеки та комунікаційних реляцій. Наголошено на актуальності проблеми «інформаційного суспільства» у розрізі українського досвіду та цілей формування громадянського суспільства у ХХІ ст.

Ключові слова: інформаційне суспільство, суспільні комунікації, ЗМІ, інформаційні технології, інформаційна епоха, інформаційна безпека.

Актуальність проблеми

Розвиток інформаційних технологій у ХХІ столітті накладає відбиток на усі без винятку сфери життєдіяльності сучасної людини. Відтак, наукове розуміння становлення та розвитку інформаційного суспільства на теоретичному рівні, дозволяє виявити наріжні камені сьогоднішньої епохи, де інформація та інформаційні технології фундаментують найважливіші галузі суспільного буття: публічне адміністрування (PA), політичні цінності, ідеологічні орієнтації, інформаційні маніпуляції, паблік рілейшнс (PR) тощо. Разом з тим, оскільки інформаційний простір є інтегральною складовою державного життя, то від усвідомлення суті самого інформаційного суспільства та його зв'язку з історією, філософією, соціологією і політологією залежить здатність упереджувати і унеможливлювати новітні інформаційні та кіберзагрози, що виникають в постмодерному, інформаційному світі.

Метою статті є дослідження еволюції концепцій інформаційного суспільства з огляду на історичний та теоретичний фундамент їх виникнення та з урахуванням категорій «інформаційна епоха», «кіберпростір» та «інформаційні технології».

Аналіз попередніх досліджень і публікацій

На даний час актуальними для вивчення концепцій інформаційного суспільства, залишаються праці вчених О. Кравченка, Д. Кулеби, Г. Почепцова, М. Кастельса, Е. Тоффлера, Т. Умесао, Д. Белла, Н. Віннера та інших.

Варто зауважити, що ідея інформаційного суспільства сформувалася в рамках концепції постіндустріалізму. Її засновник Д. Белл виділив основні тенденції, що утворюють постіндустріальну структуру. Основний сенс його теорії - перехід від суспільства, яка виробляє товари, до суспільства, що надає послуги. У суспільстві постіндустріального типу домінуюча роль належить професіоналам, спеціальні теоретичні знання набувають принципово нового значення. Домінантами суспільного розвитку стають знання і технології, що визначають соціально-економічне життя [1].

У низці авторських праць, відомий український дослідник Г. Почепцов аналізує роль комунікації в умовах інформаційного суспільства. Вчений зосереджує увагу на моделях комунікації, методології управління комунікаційними процесами та інформаційній безпеці. Г. Почепцов також звертає увагу на особливу роль інформаційно-політичних технологій, які окреслюють сучасний інформаційний простір та визначають його ідейно-наративний рельєф [4].

При розгляді розвитку суспільства як "ступеневої трансформації", Е. Тоффлер є прибічником теорії інформаційного суспільства і пов'язує його становлення із домінуванням "четвертого", інформаційного сектору економіки, який йде після аграрного господарства, промисловості та сфери послуг. При цьому, мислитель стверджує, що капітал і праця поступово втрачають свою основну функцію в постіндустріальному суспільстві, а тому поступаються місцем інформації та знанню у суспільстві інформаційному. Традиційним корпораціям протиставляються "малі" економічні форми, зокрема, індивідуальні активності вдома ("електронний котедж") [2]. Саме тому, кожен стає інтегрованим до загальної структури інформаційного суспільства з його "інфо-", "техно-" та іншими сферами людського буття.

Основна частина

З кінця 60-х років XX століття і до наших днів запропоновано безліч тлумачень того, що таке інформаційне суспільство. Між тим, при всій різноманітності акцентів, ступеня уваги, що приділяється тим чи іншим технологічним, економічним або соціальним процесам, еволюція інформаційного суспільства розглядається в рамках основних концепцій. Перш за все, це високий рівень розвитку комп'ютерної техніки, інформаційних і телекомунікаційних технологій, наявність потужної інформаційної інфраструктури. Звідси - така важлива риса інформаційного суспільства, як збільшення можливостей доступу до інформації для все більш широкого кола людей. Практично всі концепції і програми розвитку інформаційного суспільства виходять з того, що інформація і знання стають в інформаційну епоху стратегічним ресурсом суспільства, порівнянним за значенням з ресурсами природними, людськими та фінансовими.

Розвиток інформаційних технологій створює передумови для колосальних соціальних і політичних змін в житті суспільства. Більшість теоретиків постіндустріального суспільства, зокрема відомий американський вчений Д. Белл, розглядав в якості одного з проявів постіндустріалізму збільшення кількості «білих комірців», працівників кваліфікованої інтелектуальної праці в загальній кількості зайнятих в розвинених країнах Заходу. Прихильники концепції інформаційного суспільства керуються тим, що ця тенденція відображає лише кількісні зміни, яка не трансформує характеру людської діяльності за зразком фабрики, вимагає монотонної, хоча і високоспеціалізованої праці тощо. Інформаційні технології призводять до якісних змін, адже вони дозволяють здійснити реальну децентралізацію, що призводить до виникнення ряду малих і гнучких організаційних форм і об'єднань, що мають рухому структуру. Децентралізація і деурбанізація виробництва, зміна характеру праці дозволяють здійснити повернення до домашньої праці («домашньої індустрії») на основі сучасної електронної техніки і інформаційної технології.

Відбувається демасифікація, індивідуалізація товарів і послуг. На зміну масовому виробництву приходить гнучке, дрібносерійне виробництво продукції, що вимагає висококваліфікованої робочої сили і значних дослідницьких витрат. В силу високої динаміки технології та збільшення темпів впровадження технічних нововведень формується нова культура споживання - установка на придбання «речей одноразового користування», прискорене оновлення товарів, які традиційно вважалися «товарами тривалого користування». Неймовірно зростають можливості вертикальної і, особливо, горизонтальної мобільності індивідів - розвиток комунікацій і збільшення добробуту дає можливість вільно змінювати місце проживання. У політичній сфері прогнозується послаблення ролі національної держави, рішуча децентралізація структур управління, розпад ієрархічних структур лідерства, посилення ролі етнічних, культурних, релігійних тощо меншин, а також очікується поступовий перехід від представницької до напівплебісцітарної або навіть плебісцитарної форми демократії (до прикладу, концепції «теледемократії»).

У 1973 р. Д. Белл в роботі «Майбутнє постіндустріальне суспільство: досвід соціального прогнозування» висунув концепцію переходу західного суспільства, що характеризується як «індустріальне суспільство», в постіндустріальну стадію, що отримала назву постіндустріального суспільства. Саме Д. Белл, автор відомої і популярної концепції постіндустарільного суспільства, представив варіант конвергенції ідей постіндустріалізму та інформаційного суспільства в книзі 1980 року «Соціальні межі інформаційного суспільства». Вираз «інформаційне суспільство» у Д. Белла - це нове позначення для постіндустріального суспільства, яка підкреслює не його положення в послідовності ступенів суспільного розвитку після індустріального суспільства, а основу визначення його соціальної структури - інформацію, яка стає фундаментальним ресурсом. Тут, як і в книзі «Майбутнє постіндустріальне суспільство», першорядне значення надається інформації, включеній до функціонування наукового знання і отриманій саме завдяки такому знанню.

Інформаційне суспільство в трактуванні Д. Белла володіє всіма основними характеристиками постіндустріального суспільства (економіка послуг, центральна роль теоретичного знання, орієнтованість на майбутнє і обумовлене нею управління технологіями, розвиток нової інтелектуальної технології). Однак якщо в «Майбутньому постіндустріальному суспільстві» електронно- обчислювальна техніка розглядалася як одна з наукомістких галузей і як необхідний засіб для вирішення складних завдань (із застосуванням системного аналізу та теорії ігор), то в «Соціальних межах інформаційного суспільства» велике значення надається конвергенції електронно обчислювальної техніки з технікою засобів зв'язку. «У наступному столітті, - стверджує Д. Белл, - вирішальне значення для економічного та соціального життя, для способів виробництва знання, а також для характеру трудової діяльності людини набуває становлення нового соціального укладу, що базується на телекомунікаціях» [1].

Наприкінці 1940-х р. минулого століття Н. Вінер сформулював тезу про те, що інтеграція в суспільство винайденої обчислювальної інформаційної технології призведе до кардинальних змін - до «другої індустріальної революції» або «автоматизованого століття», що вплине на всі сфери життя людини. Н. Вінер в своїх працях досліджував можливі наслідки впливу інформаційної технології на головні цінності людини, такі як життя, здоров'я, щастя, його здібності, знання, свободу, безпеку і перспективи майбутнього. Найбільш точне розуміння сутності і ролі інформації Н. Вінера звучить так: «Інформація - це позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів. Процес отримання та використання інформації є процесом нашого пристосування до випадковостей зовнішнього середовища і нашої життєдіяльності в цьому середовищі. Таким чином, повідомлення та управління точно так пов'язані із самою сутністю людського існування, як і з життям людини в суспільстві» [5].

У своїй концепції Н. Вінер акцентує увагу на змісті, якості інформації. Несемантичний, кількісний принцип трактування терміну простіше застосувати на практиці, оскільки дозволяє точними математичними методами квантифікувати інформацію. В даний час ми є свідками революції в характері соціальних інформаційних взаємодій в глобальному масштабі, що стало підставою для багатьох дослідників характеризувати сучасне суспільство як інформаційне. При цьому виділяються різні причини таких соціальних змін: виникнення і поширення інтерактивних інформаційних технологій, збільшення обсягів попиту і пропозиції «інформаційних» товарів і послуг, збільшення частки зайнятості в «інформаційних» галузях, розвиток глобальних інформаційних мереж, медіа перенасиченість культури символами.

Британський соціолог Ф. Уебстер звертає увагу, що лише дві особливості сучасної стадії розвитку соціуму можуть виступати сутнісними і базисними для інших її характеристик - прискорення змін і глобальність масштабів поширення інформаційних повідомлень. Мінливість нинішнього інформаційного середовища виражається в стрімкому зростанні швидкості і обсягів інформаційного обміну. Разом з тим, вчений наголошує, що інформаційне середовище як система повинна бути предметом особливої уваги дослідників [6]. Власне, саме інформація, поряд з участю в інформаційних процесах, забезпечує індивіду і людству загалом як стабільність існування, так і здатність до розвитку .

На початку 60-х, майже одночасно, в Японії і США вже безпосередньо у науковий обіг був введений термін "інформаційне суспільство". Незабаром, він фактично витіснив термін "постіндустріальне суспільство", і поклав початок однойменної теорії. Дослідники даної теорії вважали, що термін «інформаційне суспільство» розкриває об'єктивний процес поступового усвідомлення суспільством значимості інформації як певної самостійної фундаментальної сутності (поряд з енергією і матерією) і перетворення її в реальну виробничу силу. Завдяки інформаційним технологіям та телекомунікаціям стають загальнодоступними знання і інформація, будучи технологічною базою розвитку інформаційної моделі суспільного устрою. Авторство поняття "інформаційне суспільство" належить американському економісту, професору Прінстонського університету Ф. Махлупу, який досліджував інформаційний сектор економіки на прикладі США та японських дослідників Т. Умесао і Ю. Хаяші, які вивчали динаміку розвитку наукомістких виробництв.

Варто відзначити, що перші аналітичні версії концепції інформаційного суспільства належать саме Ф. Махлупу, який обґрунтував формування нової інформаційної економіки. У роботі «Виробництво та розповсюдження знань в США» («The Production and Distribution of Knowledge in the United States» 1962) Ф. Махлуп розрахував загальну вартість виробництва знань США попередніх десятиліть і показав, що в 1958 році сектор економіки знань давав внесок близько 29% в ВНП США [7].

Згідно з авторським баченням, у інформаційному суспільстві практично не втрачають свого значення базові тези постіндустріальної доктрини: інформація і знання виступають не тільки головною цінністю, а й особливим товаром з усіма його виробничо-економічними характеристиками; домінування сектора послуг; зосередження більшої частини зайнятих у сфері послуг та інформації; розвиток нової інтелектуальної технології. Однак, принципова відмінність полягає в тому, що в інформаційному суспільстві відбувається інтеграція процесів обробки інформації та її передачі (електронна пошта, інформаційний обмін в режимі онлайн), яка перетворюється на основу розвитку так званих конвергентних і взагалі високих технологій. Більш того, на перший план виходить комунікативна складова інформаційної революції. Конвергенція інформаційних і телекомунікаційних технологій і є тим феноменом, який дозволяє говорити про становлення інформаційної економіки та інформаційного суспільства.

На думку дослідника, в інформаційному суспільстві основним суб'єктом соціальної активності стає «вільне співтовариство» що забезпечує свободу рішень і рівність можливостей всіх громадян [7]. Відповідно, політична система починає вибудовуватися як «демократія участі» на основі інформаційних технологій і етики спільного використання інформації. Якщо в індустріальному суспільстві найбільш прогресивною формою правління була представницька демократія, то в інформаційному - демократія участі .

Натомість, Т. Умесао, навпаки, словом «інформація» позначає «все те, що передається за допомогою символів»; він використовує широке розуміння слова «інформація» як «всю систему знаків, які передаються від людини до людини». Інформаційна індустрія за Т. Умесао - це «галузь промисловості, яка організовано пропонує будь-яку інформацію». Сюди входять радіомовлення, кінематограф, газети, журнали, довідкові агентства, театральні постановки і балагани, туристичні бюро, букмекерські контори, промислове шпигунство. Технологія в концепції Т. Умесао відіграє вирішальну роль в розвитку інформаційних галузей. Він стверджує, що «інформаційна індустрія нарешті встала на рейки« індустріалізації», причому «в першу чергу за допомогою друку, радіохвиль тощо» [8].

Таким чином, Японія поступово ставала піонером у розвитку комп'ютеризації і формуванні теоретичної бази інформаційного суспільства. Іншими словами, окреслилися риси інформатизації країни, а створення «японської концепції інформаційного суспільства здійснювалося, перш за все, для вирішення завдань економічного розвитку Японії». Однак в уряді ще не виникало питань про необхідність підготовки законодавчої бази для розвитку відповідних напрямків нової політики держави, орієнтованої на побудову інформаційної інфраструктури в країні.

В цілому перший етап еволюції інформаційного суспільства характеризувався, насамперед, пошуком ключової теоретичної основи для переходу суспільства до нового типу. Спочатку така основа і була представлена в книзі Ю. Хаяші, згідно з якого, інформаційне суспільство - це суспільство, в якому виробництво і його продукти є «інформаційно ємними». Він висунув і популяризував теорію інформатизації. Вчений пов'язував зміни, які в той час відбувалися в суспільстві і його перехід до інформаційно-орієнтованого суспільства зі збільшенням обсягу інформації і її обміном за допомогою інформаційних технологій.

На думку іншого дослідника проблематики, Е. Тоффлера, людство переходить у фазу глобальної битви за владу. І якщо в епоху першої хвилі (аграрної) основою влади було насильство, за часів другої хвилі (індустріальної) - гроші і фінансова могутність, то в епоху третьої хвилі (постіндустріальної), цією основою є знання. Вважаючи знання найдемократичнішим джерелом влади, Е. Тоффлер підкреслює, що в даний час в світі розгортається широкомасштабна битва за владу. Нова система виробництва повністю залежить від миттєвого зв'язку і поширення інформації, ідей і символів. Книга Е. Тоффлера “Третя хвиля” присвячена пришестю цивілізації третьої хвилі - інформаційної. Нова цивілізація, на думку Е. Тоффлера, буде перекидати бюрократію, зменшувати роль національної держави і сприяти зростанню напівавтономних економік постімперіалістичного світу. Між тим, «третя хвиля» це ще й нова інфосфера. Ера демасифікованих засобів інформації, яка зробить глибокий вплив на те, як формується наше уявлення про навколишній світ [9].

Автор переконаний, демасифікація засобів інформації приведе до того, що замість працюючих в унісон каналів, що просувають єдине уявлення про світ, ми стали отримувати інформацію уривками з набагато більшої кількості, інформацію з джерел, які часто суперечать один одному та складається з коротких повідомлень (бліпів), де інформаційний потік важко піддається класифікації. Демасифікація цивілізації, одночасно і жертвою і каталізатором якої є ЗМІ, неминуче призведе до грандіозного стрибка в обсягах інформації, якою ми всі обмінюємося між собою. Саме тому про цивілізацію третьої хвилі можна говорити як про інформаційне суспільство [9].

Значний внесок у розробку концепцій інформаційного суспільства зробив у своїх працях М. Кастельс. Він не використовує буквально поняття «інформаційне суспільство». На його думку, всі суспільства оперували інформацією і тому були інформаційними. Термін «Інформаційна епоха», у його баченні, має велику аналітичну цінність, тому що дозволяє описати певний період змін, які поступово наростали, починаючи з 1970-х років. М. Кастельс вводить новий термін - «інформаціоналізм», який означає «вплив знання на знання як основне джерело продуктивності». Розвиток інформаціоналізму, на думку М. Кастельса, призводить до появи мережевого суспільства і «нової економіки» [10].

Відповіддю на тотальне, проте нічим не виправдане захоплення теоріями інформаційного суспільства можна вважати критичну роботу Ф. Уебстера. До цих теорій, як можна зрозуміти з перших сторінок книги, автор ставиться дуже скептично. Причини виникнення таких теорій, з точки зору Ф. Уебстера, досить очевидні: вони стали відповіддю на зміну ролі інформації, обсяги якої в сучасному світі дійсно виросли.

Ф. Уебстер виділяє кілька критеріїв визначення інформаційного суспільства. Один з критеріїв можна назвати технологічним, адже автор зазначає, «нові технології - один з найпомітніших ознак настання нових часів, і їх часто приймають за ознаку народження інформаційного суспільства» [11]. Зростання впливу ІКТ (інформаційно- комунікаційних технологій) помітно неозброєним оком, але абсолютно незрозуміло, наприклад, «скільки потрібно ІКТ, щоб мати право назвати суспільство інформаційним» [12]. Автор також ставить питання про межу, після якої починається нове інформаційне суспільство: «Вимірювання і пов'язана з цим складність визначення тієї точки, досягнувши якої суспільство може вважатися інформаційним, є центральними проблемами формулювання будь-якого прийнятного визначення інформаційного суспільства» [12]. Дослідник відзначає, що цю складність прихильники поняття інформаційного суспільства, як правило, не враховують. Вони, за словами Ф. Уебстера, «задовольняються тим, що в найзагальніших словах описують технологічні новації, чомусь вважаючи, що цього досить для опису суспільства нового типу» [13].

Ще один важливий критерій визначення інформаційного суспільства, який виділяє Ф. Уебстер, називається критерієм культури. Його прихильники знову нагадують, що значення інформації в повсякденному житті зросло. З'явилося більше телеканалів і радіостанцій, журналів і газет, виник для загального користування Інтернет, стали доступнішими кінофільми, відео- і аудіозаписи, ми бачимо багато рекламних плакатів і роликів. Однак Ф. Уебстер не бачить підстав, «за якими ми могли б визначити як новий тип суспільства те суспільство, в якому, як ми всі бачимо, відбуваються обмін великими обсягами інформації та її зберігання». «Якщо стало більше інформації, - пише Ф. Уебстер, - то незрозуміло, чому нам пропонується побачити в цьому щось принципово нове» [13].

Нетривіальний і системний погляд на інформаційне суспільство притаманний вітчизняному вченому Г. Почепцову, який, зокрема, стверджує, що коли робота з інформацією і знаннями стала однією з продуктивних сил суспільства, з'явилися країни (типу Японії), які будують своє економічне благополуччя в значній мірі використовуючи саме цю сферу. Кінець двадцятого століття вивів процеси комунікації на новий рівень, коли у них, в значній мірі, виявилися зацікавленими держави і у військовій галузі. Йдеться про феномен інформаційних воєн (спецоперацій).

Власне, вже у 1994 р. інструкції з психологічних операцій військово-повітряних сил США вимагають в числі своїх завдань «введення інформації для впливу на думки, емоції і мотиви іноземних урядів, організацій, груп та індивідів». Враховуючи озвучену мету, аналітики військово-повітряних сил підвели під неї і новий інструментарій. Таким чином, інформаційний простір проявляється як реальність лише після того, як людство починає створювати і експлуатувати його. Саме тому, новим завданням все більше стає контроль інформаційного простору для досягнення стратегічного інформаційного домінування [4].

До того ж, в інформаційному суспільстві змінюється статус інформації: дана «головна цінність земної цивілізації» стає «важливим ресурсом соціально-економічного технологічного та культурного розвитку», «реальним соціальним ресурсом, так як фактично тільки вона здатна допомогти людині адаптуватися в житті в умовах невизначеності, пристосуватися до постійних змін, виробити нові стереотипи поведінки, відповідні нові обставини» [15].

Вчений окремо наголошує, що дедалі активнішу роль у формуванні системи цінностей сучасного суспільства грає світова комунікаційна індустрія, в першу чергу - реклама. В умовах глобальної цивілізаційної кризи кожен соціальний інститут повинен бути зорієнтований у своїй діяльності на фундаментальні цінності в контексті «нового гуманізму». З позицій сучасного постнекласичного синергійного підходу до антропо-соціокультурної сфери цілком закономірне питання: як використовувати потенціал реклами не тільки в інтересах замовників, виробників і розповсюджувачів реклами, але і для блага суспільства і держави. Сучасні засоби масової інформації, «впливаючи на культурні та соціально-психологічні цінності населення, змінюючи його установки, моделі поведінки і сприйняття дійсності», перетворилися на «потужний фактор впливу на картину світу як окремої людини, так і громадських груп» [15]. Саме тому, поряд із традиційними функціями (формування громадської думки, стимулювання соціальної активності, поширення культури, розваги...) засоби масової інформації все активніше виконують маніпулятивно-управлінську функцію і визначають контури інформаційного суспільства [16].

Оригінальну авторську точку зору на функціонування інформаційного суспільства має український дослідник Д. Кулеба. Він орієнтується на практичні приклади України, інших країн та досвід міжнародних компаній. Діючий Міністр закордонних справ України проаналізував, як відбувається інформаційна війна за реальність та виокремив п'ять правил, які допоможуть у ній перемогти. Автор робить наголос на способах та інструментах захисту національного інформаційного простору і демонструє особливості впливів на процеси всередині інформаційного суспільства. «Телебачення, соцмережі, онлайн-платформи і спільноти, реклама, блогери, фейки і декілька версій правди на будь-яку тему - все це оточує кожного з нас щохвилини. З усіх боків різні сили воюють за те, щоб вплинути на наше сприйняття реальності та схилити нас на свій бік. Ми й самі постійно, іноді несвідомо, воюємо. Постає питання, як перемагати у цій війні за реальність» [14].

Висновки

Дослідження еволюції концепцій інформаційного суспільства виявило декілька важливих тенденцій і особливостей у розумінні і застосуванні інформаційних та цифрових технологій. Очевидним стало те, що розвиток інформаційної сфери і його науковий супровід проявили змістовно-функціональну конвергенцію. Таким чином, концепції інформаційного суспільства забезпечували не описовий фон для новітніх явищ та процесів, а стали їх інтегральною частиною у вигляді гуманітарних технологій, медіа - наративів та маніпуляцій масовою свідомістю. Відповідно, теоретичні напрацювання соціологів, філософів, футурологів і політологів лягли в основу багатьох практичних комунікаційних та цифрових розробок.

Разом з тим, хоча інформаційна епоха була породжена переходом від постіндустріальної до нової формації, чітких історичних закономірностей, наслідувань і спадковостей в межах нової епохи проявляється все менше. Причиною є експоненційний ріст кількості новітніх знань, технологічних винаходів і соціальних ноу-хау, які різко дисонують з усім, що було відомо людству в минулому. Отже, вивчення теоретичного бекграунду та концептуальних горизонтів інформаційного суспільства дозволяє вчасно реагувати на новітні виклики, носить екзистенційно-еврістичний характер пізнання і дозволяє нам глибше розуміти сучасну інформаційну епоху.

інформаційний суспільство кіберпростір безпека

Бібліографія

1. Д. Белл. Грядущее постиндустриальное общество. - пер. с англ: В.Л. Иноземцев. М.: Академия.2004. -944 с.

2. F. Neisbitt. Megatrends: The New Directions Transforming Our Lifes. New York. 1982, p.2.

3. Основы социологии, Теория постиндустриального общества Г. Почепцов. Теория коммуникации. Ваклер, 2001, с. 24-30.

4. Н. Винер. Наука и общество: Вопросы философии. 1961. № 7. С. 123-131.

5. Ф. Уебстер. Теорії інформаційного суспільства. Пер. з англ. М.В. Арапова, Н.В. Малихін; М .: Аспект Пресс, 2004. 400 стор., с. 27.

6. Нова правляча еліта і життя після капіталізму / Пер. з швед. СПб.: Стокгольмська школа економіки в Санкт-Петербурзі, 2004. 252 с.

7. Т. Умесао. Теория информационной индустрии - рассвет грядущей эпохи эктодермальной индустрии: Информация и цивилизация. Собрание сочинений Умесао Тадао. Том 14. Токио: Тюо Коронся, 1991. C. 25-42.

8. Е. Тоффлер. Третя хвиля / 3 англ. пер. Євса А. -- К.: Вид. дім «Всесвіт», 2000. -- 480 с. - 432--453 с.

9. М. Кастельс. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Пер. с англ. под науч. ред.М.: ГУ ВШЭ, 2000, 608 с.- 244265 с.

10. Ф. Уебстер. Теорії інформаційного суспільства. Пер. з англ. М.В. Арапова, Н.В. Малихін; М.: Аспект Пресс, 2004. 400 с., с. 14.

11. Ф. Уебстер. Теорії інформаційного суспільства. Пер. з англ. М.В. Арапова, Н.В. Малихін В; М.: Аспект Пресс, 2004. 400 с., с. 16.

12. Ф. Уебстер. Теорії інформаційного суспільства. Пер. з англ. М.В. Арапова, Н.В. Малихін.; М .: Аспект Пресс, 2004. 400 с., с. 36.

13. Д. Кулеба. Війна за реальність. К. ТОВ Книголав, 2019. 363 с.- 154-169 с.

14. Л.И. Рюмшина. Манипулятивные приемы в рекламе: Учеб. пос. М. : ИКЦ «МарТ», 2004. 240 с. (Серия «Журналистика и реклама»)

15. В.С. Степин Устойчивое развитие и проблема ценностей: Техника, общество и окружающая среда. - М., 1998. - С. 11-21.

Размещено на Allbest.ru