Цифрова нерівність та права людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цифрова нерівність та права людини

Заславська Л.В., науковий співробітник Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України»

Цифрова трансформація сучасного суспільства, безумовно, є однією з найшвидших і найглибших змін цивілізації, які людство коли-небудь відчувало. Цифрова ера спонукає нас все більше і більше спілкуватися в інтернеті з інформаційною, розважальною, споживацькою чи робочою метою. Пандемія COVID-19 виявила і розкрила потенціал цифрових послуг, які дали змогу людям далі взаємодіяти, а також зробили нас більш стійкими. Однак залишається багато питань щодо наслідків такої трансформації та її впливу на права людини.

Впровадження в життя будь-яких нових технологій, зокрема цифрових - процес, безумовно, тривалий і несе в собі масу невідомих викликів та небезпек для людства.

Із точки зору безпеки будь-який вид електронної комунікації виключно вразливий -- за допомогою технічних засобів з комп'ютерів можна зняти будь-яку інформацію. Існують, звичайно, способи захисту, але стовідсоткової гарантії, що вони спрацюють, немає. Загрозою є не тільки те, що спецслужби країн світу сьогодні здатні підключатися й «знімати» за допомогою технічних засобів інформацію навіть із оптоволоконних (цифрових) кабелів. Вільний ринок технічних засобів цифрової електроніки, на жаль, надає доступ до величезних обсягів даних через сучасні мережі комунікації іноземним розвідкам та кримінальним структурам, що постійно продукує все нові загрози і виклики. Добуваючи інформацію, державні і приватні спецслужби досягли такого рівня, що здатні «зламувати» не лише канали зв'язку, комп'ютерних мереж, але й людський мозок.

Технічно їм для цього потрібні лише дві речі: велика обчислювальна потужність - певний обсяг персональних даних, зокрема, біометричних. До сьогоднішнього дня ні в кого, крім спецслужб, не було такої мотивації, однак ситуація змінюється через поліпшення ефективності машинного навчання, штучного інтелекту, розвитку психології, біології, зокрема нейробіології, необхідних для розуміння, як працює людський мозок. За таких умов виникає необхідність забезпечення безпеки основних інструментів цифрової економіки -- захист електронних підпису, платежів, токенів, sim-карт, online-сервісів, захист інформації в електронних хмарах, базах даних, розвиток криптографії і технологій аутентифікації особи, захист системи електронного документообігу, каналів передачі інформації, захист серверів, безпека діяльності комерційних і державних електронних майданчиків, захист від загроз впливу через інформаційні канали на літальні апарати, зброю, транспорт, новітні технології тощо [1].

Таким чином, у зв'язку з швидкими темпами цифрового розвитку перед людством постала проблема як технічного так і правового захисту інформації, персональних даних. Іншою загрозою, що виникла при переході на «цифру» - швидкі темпи скорочення числа висококваліфікованих працівників, нестача робітників робочих спеціальностей, безробіття, низька здатність до навчання новітнім технологіям людей більш старшого віку. Саме тому у зв'язку з роботизацією робочих місць, автоматизацією управлінських процесів, зростаючим застосуванням 3D принтерів суттєвою загрозою вважається зростання безробіття, що може призвести до порушення прав людини на працю (статті 43 Конституції України) [2].

Україна є найбільшим експортером агентів цифрової економіки у світі. На Заході на таких фахівців великий попит. Тільки Європа щороку потребує близько 100 000 фахівців в галузі інженерії. З 17 000 інженерів, які сьогодні випускають українські ВНЗ - майже 10 000 - це потенційні емігранти. Вже зараз економіка стикається з гострою нестачею фахівців інженерного профілю. У випадку якщо державна політика у сфері інформаційних технологій не зміниться, і в її основі буде лежати імпорт техніки, технологій і програмного забезпечення, то ефект може виявитися негативним.

Вивільнені «білі комірці» можуть не знайти собі нового фаху як через відсутність належної кваліфікації, так і внаслідок заповнювання зростаючих сегментів ринку імпортною технікою та іноземними фахівцями. Проте для українського ринку праці наслідки економічної політики, що наразі здійснюється, ще довго будуть набагато більш значущими, ніж цифрова революція. Внаслідок різкої деградації економіки у зв'язку з її реформуванням, за рецептами МВФ знищуються цілі галузі промисловості з мільйонами високотехнологічних робочих місць. При цьому всупереч загальносвітовим тенденціям найбільш різкого скорочення зазнають саме виробництва сучасного технологічного укладу, що забезпечують розширення зайнятості. Україна залишається єдиною країною у світі, де швидкими темпами скорочується число висококваліфікованих працівників. Більшість з них змушені перейти на низькокваліфіковану роботу або емігрувати [3].

Зі спалахом коронавірусної хвороби COVID-19 набагато очевиднішими стали ризики посилення нерівності в Україні та проблема цифрового розриву серед населення.

Хоча завдяки сучасним технологіям, наприклад застосунки для проведення відеоконференцій і швидкісному інтернету, віддалена робота - реальна і цілком прийнятна альтернатива для офісних працівників, але багато професій доволі складно або й неможливо перевести в онлайн режим.

У режимі ізоляції багатьом українцям складно адаптуватися до нових викликів - як-то через брак цифрових навиків, так і просто через обмежений доступ до інтернету.

Пандемія коронавірусу змушує інституції, бізнес і людей швидко опановувати цифрові технології, але ті, хто не встигають пристосуватися до нового способу ведення справ, ризикують залишитися у невиграшному становищі.

За оцінками Торгово-промислової палати України, через введення карантину понад пів мільйона людей втратили роботу. Скільки з них мають усе необхідне, щоб почати працювати з дому, залишається питанням риторичним.

А як щодо тих, кому бракує цифрових навичок, щоб використовувати цифрові рішення, або тих, у кого немає базових інструментів, необхідних для застосування таких рішень? Чи в кожному домі є комп'ютер, планшет або смартфон? Чи кожен дім в Україні підключений до інтернету?

Перехід до роботи онлайн неминучий, і для більшості людей це вже відбувається. Проте доступ до технологій і зв'язку залишається перешкодою для багатьох спільнот в Україні. Наприклад, ми знаємо історії з невеличких сіл, де державні службовці працюють позмінно під час карантину, бо не можуть забрати додому великий масив документів.

У сільських школах навчальний процес зупиняється через поганий зв'язок і відсутність ґаджетів серед найбільш вразливих і бідних груп населення або ж через те, що громада поблизу «лінії зіткнення» на сході України не може дозволити собі заплатити 5 тис. гривень за швидкісний інтернет, а отже - не може скористатися вищезгаданими перевагами. Це все приклади цифрового розриву, і вони вимагатимуть скоординованої відповіді всього суспільства, щоб запобігти поглибленню нової - цифрової нерівності в нашому суспільстві. Такий цифровий розрив позбавляє дітей права на нормальне навчання та здобуття належної освіти [4].

Цікаве питання виникає і при запровадженні державою застосунку «Дія» - «Цифрова держава». Чи всі категорії населення мають змогу користуватися цим застосунком? Чи кожен громадянин країни має смартфон, необхідні знання та навички щоб користуватися цими державними послугами? Виходить так, що великій аудиторії громадян країни ця державна послуга не доступна.

Як підсумок, цифровізація на сьогоднішній день - це важливий крок вперед, це нові можливості розвитку у всіх сферах людства, проте це ще й невідомі виклики та небезпека для людства, які несе за собою електронна ера. Тому при будь-якому впровадженні нових електронних послуг необхідно уважно відслідковувати виникнення усіх можливих ризиків, які можуть порушувати права людини.

цифровий інформаційний нерівність право

Список використаних джерел

1. Цифровізація як нова реальність України.

2. Конституція України. Верховна Рада України; Конституція України, Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

3. Дві сторони цифрових технологій: "цифрова диктатура" або збереження стійкості.

4. Про повну загальну середню освіту. Закон України від 16.01.2020 № 463-IX.

Размещено на Allbest.ru