Міграція українців до Чеської Республіки в умовах європейських інтеграційних процесів ХХІ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міграція українців до Чеської Республіки в умовах європейських інтеграційних процесів ХХІ ст.

В статті на основі широкого кола документів й матеріалів аналізуються передумови, основні етапи та наслідки української міграції до Чеської Республіки в період розгортання процесів євроінтеграції, проблеми та перспективи її розвитку у ХХІ ст. Серед ключових факторів зумовленості трудової мобільності визначаються глобалізація, світова кон'юнктура, науково-технічний прогрес, регіональна спеціалізація ринків, соціально-трудовий потенціал, а також геополітичні й геокультурні чинники, котрі певним чином змінюють світогляд людей в умовах інформаційного суспільства. Звертається увага на основні причини міграції з України в Чехію (відносно стабільна та сприятлива ситуація в чеській економіці у порівнянні з українською, становище на ринку праці, культурна та мовна схожість, довга історія обопільних міграційних процесів) й низку теперішніх тенденцій (кількісне зростання заробітчан та студентів як в абсолютних цифрах, так і за відсотковим співвідношенням, стале збільшення чисельності українців із дозволом на постійне проживання, трансформація соціальної структури мігрантів, перманентне незаконне працевлаштування).

Migration of Ukrainians to the Czech Republic in the context of European integration processes of the 21^st century

Svitlana Motruk, PhD in History, Associate Professor, Taras Shevchenko National University of Kyiv

On the basis of a large variety of documents and materials the article analyses the preconditions, main stage and consequences of the Ukrainian migration to the Czech Republic during the period of European integration. The article defines the problems of the migration and the prospects for its development in the 21st century. The author emphasises globalization, world conditions, scientific and technological progress, specialization of markets at regional level, social and public labor potential as the key factors of labor mobility, as well as geopolitical and geocultural factors, that changes people's world outlook in the context of information society. The study focuses on the main reasons for migration from Ukraine to Czech Republic (relatively stable and positive situation in the Czech economy in comparison to the Ukrainian, position in the labor market, the cultural and linguistic similarities, the long history of mutual migration processes).

In addition, the author points out at a number of the modern trends of the migration (the quantitative growth of migrant workers and students in absolute numbers as well as in percentage, the growing number of Ukrainians with the Czech residence permit, the transformation of the social structure of migrants, permanent illegal employment). The changes in the migration policy of the Czech Republic after accession to the EU, its political and social context, positive and negative effects, the contents of the so-called «Ukraine Project» and «Ukraine Mode» are examined. The growing impact of the Ukrainian migrants on the development of the Czech economy and society is underlined.

The article identifies of the modern migration as a phenomenon, which is being institutionalized and which transforms from a traditional social movement into a structured social organism (diaspora, network of national public associations, infrastructure of the migration services market, etc.), and thus into the subject and instrument of regulation of the people's economic activity. Some aspects of the Ukrainian diaspora life in Czech Republic are considered.

Key words: euro-integration, Ukrainian migration, migrant workers, student mobility, diaspora, Czech Republic, migration policy.

міграція чехія україна соціальний

Українська міграція, яка давно перетворилася на унікальний національний феномен, має свою історію, є архівом здобутків і втрат людського потенціалу України, виразником мотивацій, потреб й досвіду її населення. Розгортання процесів глобалізації та євроінтеграції суттєво вплинуло на трудову мобільність населення, змінило її кількісні й якісні характеристики. Перспективи набуття Україною членства в ЄС сприяють подальшому розвитку міграції, адже означають для українців можливість вільного пересування Європою та повноцінну присутність на загальноєвропейському міграційному просторі. Все це обумовлює актуальність дослідження міграційних процесів між Україною та країнами-членами ЄС, зокрема, Чехією, а також співробітництва у сфері міграції. Разом із тим політична та економічна нестабільність сучасного світу створює нові виклики, що вимагають проведення ґрунтовних досліджень задля пошуку належних шляхів удосконалення міграційної політики та ефективного використання міжнародного досвіду в цій сфері.

Зважаючи на надзвичайну важливість й актуальність проблеми української міграції на тлі глобалізації світових ринків, інтенсифікації міграційних процесів на Європейському континенті та поглиблення соціально-економічної кризи в Україні вона постійно перебуває в полі зору як вітчизняних, так і зарубіжних учених (Гуменюк Ю., Євтух В., Дрбохлав Д., Зілинський Б., Леонт'єва Я., Лібанова Е., Малиновська О., Павлікова Е., Пирожков С., Пелих О., Романюк М., Юськів Б. та ін.). Над питаннями міграції в рамках міжнародних проєктів працюють численні науково-дослідні заклади, урядові та неурядові організації, а також наукові центри багатьох європейських університетів. Чимало результатів їх діяльності стало надбанням широкого загалу останніми роками. Прикладом, скажімо, може служити публікація, що з'явилась у рамках проєкту «Моніторинг української міграції: вимушена і трудова мобільність» (2015-2016) за фінансової підтримки Міжнародного Вишеградського фонду. Проєкт упроваджено «Єеошгасе» з Карлового університету в Празі (Чехія) разом із «Центром східних досліджень» (OSV) (Польща), Словацькою асоціацією зовнішньої політики (SFPA) (Словаччина) та ГО «Європа без бар'єрів» (Україна). В його рамках було здійснено спробу виявити будь-які нові тенденції та закономірності в сучасній українській міграції до ЄС [11]. У 2018 р. оприлюднено звіт авторів проєкту аналітичного центру CEDOS «Міграція українських студентів до Польщі, Чехії, Угорщини, Словаччини: перспективи людського капіталу», профінансованого Міжнародним Вишеградським фондом та Королівством Нідерланди. В ньому аналізуються законодавчі та інституційні особливості Чехії щодо студентської міграції загалом, а також розкриваються головні характеристики та стратегії українських студентів [4]. Розвінчанню міфів і фактів про сучасну українську трудову міграцю присвячено довідник, підготовлений в рамках проєкту «Популяризація фотоорієнтованого медійного висвітлення явища трудової міграції з України до країн Вишеградської четвірки», що реалізується ГО «Європа без бар'єрів» за підтримки Міжнародного Вишеградського фонду у партнерстві з Фундацією «Наш вибір» (Польща), Угорським європейським товариством (Угорщина), Словацькою асоціацією зовнішньої політики, Радою з питань інтеграції (Чехія) [6].

Проте, з огляду на велику кількість громадян України, що з різних причин (економічних, політичних, соціально-психологічних, безпекових, адміністративних) залишили межі батьківщини та працюють за кордоном (за різними даними, їх наразі налічується від 2 до 6,5 млн), брак емпіричних розвідок та наукової літератури стосовно проблем української міграції є очевидним [6, с. 4-6; 10, с. 19]. Це в повній мірі стосується й міграції українців до Чехії, яка останніми роками набула грандіозних масштабів та нової якості. До того ж сфера міграції є надзвичайно динамічною і вразливою, а тому часто стає об'єктом популістичної риторики, маніпуляцій і хибних інтерпретацій. Ситуацію ускладнює відсутність систем збору статистичних даних і чітко артикульованої державної політики стосовно трудових мігрантів, вплив яких на економічний розвиток помітно зростає. За оцінками Національного банку України та Світового банку, у 2018 р. обсяг їх приватних грошових переказів з- за кордону сягнув від 11 до 14 млрд доларів, що перевищує об'єми інвестицій [6, с. 3; 10, с. 29-31; 21]. Все вищезазначене вимагає нових, комплексних, багатовимірних досліджень із використанням наявного масиву актуальної інформації, спрямованих на виявлення назрілих проблем у сфері міграції, розробку відповідних заходів щодо їх вирішення з урахуванням євроінтеграційних прагнень України та національних інтересів.

Мета данної статті полягає у висвітленні передумов, характеру та перспектив української міграції до Чехії в контексті процесів європейської інтеграції, її інституціоналізації як суб'єкту й інструменту регулювання людської економічної активності.

Чеська Республіка (ЧР), традиційна країна скоріше еміграції, ніж імміграції, майже без іноземного населення протягом десятиліть (з моменту закінчення Другої світової війни до початку 1990-х років), сьогодні перетворилася на одну з найпривабливіших країн для довгострокових і постійних іммігрантів в межах вельми важливого з геополітичної точки зору Центральноєвропейського посткомуністичного регіону. Якщо у 2015 р. іноземці становили 4,4% її населення, то у 2019 р. - 5,6%, з найчисельнішою групою українців [18; 19]. Після перемоги «Оксамитової революції» (1989 р.) та утворення незалежної Чеської держави на тлі розпаду Чехословаччини (1993 р.) тут розпочалися глибокі трасформації суспільства та його глобалізація (вступ до НАТО (1999 р.), Європейського Союзу (2004 р.) та Шенгену (2007 р.)), що йшли паралельно зі змінами міграційних потоків. Унікальне поєднання таких факторів, як швидкість економічних і політичних перетворень, динамічна міграційна політика разом з високою економічною продуктивністю і попитом на ринку праці стали основою притяжіння цієї країни для іммігрантів [14].

У своєму розвитку чеська міграційна політика пройшла декілька етапів: 1) 1990 - 1995 рр. - «політика невтручання», коли кількість іноземців, які прибували в країну, майже не регулювалася; 2) 1996 - 1999 рр. - імміграційне законодавство і практика вперше стали більш суворими, як з внутрішніх причин (зростання безробіття), так й зовнішніх (приведення національного законодавства у відповідність до норм ЄС); у 1999 р. був прийнятий і набув чинності 1 січня 2000 р. Закон № 326 «Про перебування іноземців на території ЧР», або «Закон про іноземців» (діє з поправками); 3) 2000 - 2007 рр. - відзначений зусиллями з розробки більш всеосяжної міграційної та інтеграційної політики з урахуванням наслідків вступу країни до ЄС. Тогочас був запущений перший урядовий проект в галузі міграції під назвою «Відбір кваліфікованих іноземних працівників», який зробив процедуру отримання дозволу на постійне проживання простішою; 4) 2008 - 2014 рр. - у контексті глобальної економічної кризи були очевидними зусилля уряду щодо скорочення кількості іноземців, які проживають в Чехії (наприклад, шляхом введення обмежень на можливість отримати чеську візу або через проект Міністерства внутрішніх справ ЧР «Добровільне повернення») й явна перевага вітчизняних працівників у господарстві країни [7, с. 151-165; 11, с. 88-89, 108]

Нинішня доба (з 2014 р.) присвячена боротьбі з міграційною кризою (чеська влада активно виступає проти ідеї централізованого розподілу біженців з Близького Сходу та Північної Африки за квотою Євросоюзу, вважаючи його «примусовим») та водночас активним пошукам іноземної робочої сили у зв'язку з дефіцитом на ринку праці (при найнижчому в Європі показнику безробіття у 2% в ЧР налічується понад 300 тис. вакансій - найвища кількість порівняно з іншими країнами - членами ЄС) [14]. Однією з її ознак став перехід від початкової моделі майже виключно тимчасової, транснаціональної циркулярної міграції до моделі, в якій мігранти частіше осідають. У зв'яку з цим було розроблено новелу «Закону про іноземців», яка набула чинності 31 липня 2019 р. [18]. Регулюючи трудову міграцію, Чехія, як й інші країни-реципієнти, вирішує три основні завдання: 1) забезпечити необхідну ринку праці кількість іноземних працівників належної кваліфікації; 2) запобігати надексплуатації та порушенню прав мігрантів; 3) запобігати нелегальному працевлаштуванню іноземців [5, с. 172].

Географічну, культурну та історичну близькість між Україною та Чехією часто називають основними факторами, що пояснюють довгу історію української міграції і те, що нині українці - найбільша група серед іммігрантів. Соціально-економічна та політична ситуація в Україні й особливо окупація Криму та тривалий воєнний конфлікт з Росією, очевидно, створюють додаткові фактори впливу для багатьох українців.

Загалом дослідники простежують чотири хвилі масового українського переселенського руху в чеські землі з кінця ХІХ до початку ХХІ ст. Наразі Україна постала перед фактом п'ятої хвилі, яка на думку експертів, розпочалася з 2010-х років, охопила молодь, причому, перш за все, добре освічену, та на відміну від попередньої (економічної), вирізняється переходом до міграції населення як способу життя. Тісні зв'язки між процесами глобалізації, розвитком сфери праці й зайнятості, а також трудовою мобільністю українців можна знайти у кожній міграційній хвилі [10, с. 7-8; 25, s. 8-72].

Статистика останніх трьох десятиліть свідчить про стрімке зростання чисельності мігрантів з України в ЧР, особливо після запровадження безвізового режиму в червні 2017 р., причому як легальних (тих, що мають постійне місце проживання, дозвіл на довгострокове перебування чи довгострокову візу), так й нелегальних. З менш ніж 10 тис. на початку 1990-х років офіційна кількість українських громадян, які легально проживають в Чехії, сягнула 141 580 (станом на 30 вересня 2019 р.) та 145 518 (станом на 31 грудня 2019 р.). Втім з урахуванням нелегалів та сезонних працівників їх є щонайменше удвічі більше. У 2019 р. число українців, котрі з різних причин вихаїли до ЧР, зросло на 38% [13; 18; 19].

За даними Чеського статистичного управління, наприкінці 2018 р. в Чехії працювали 658,5 тис. іноземців (12,4% від загальної кількості працюючих). Серед них 568,5 тис. були офіційно працевлаштованими, а 89,8 тис. - займалися приватним підприємництвом. У порівнянні з 2006 р. чисельність трудових мігрантів збільшилася вчетверо. 35,5% іноземних працівників складали громадяни третіх країн, причому лідируючі позиції тут виявилися в українців, словаків та в'єтнамців (55%). Частка українців від усіх іммігрантів сягнула понад 22% і близько 40% від іммігрантів із країн, що не входять до ЄС [20, б. 812, 14-15, 26-28; 21].

Проте інформація стосовно кількості українців, які перебувають в Чехії, різниться. Водночас відсутня адекватна статистика, котра могла б продемонструвати рівень трудової міграції в Україні. Відтак у листопаді 2019 р. Рахункова палата України та Вищий аудиторський офіс ЧР запланували провести паралельний міжнародний аудит щодо забезпечення прав трудових мігрантів, який дозволить зрозуміти, скільки українців перебуває та працює в Чехії [8].

Окрім офіційної статистики про громадян України, які проживають на території Чехії, було б корисно поглянути на кількість іммігрантів, які мають чеське громадянство. Протягом 1993 - 2017 рр. громадянами республіки стали 11 204 українця. Хоча чимало наших співвітчизників не подавалися на отримання чеського громадянства через те, що не хотіли втрачати українське, тенденція до натуралізації українських іммігрантів значно зросла останнім часом, внаслідок впровадження у 2014 р. нового Закону № 186 «Про громадянство ЧР», що надає можливість подвійного громадянства. Для отримання громадянства наразі українцям треба мати постійне місце проживання в Чехії не менше ніж п'ять років й скласти іспити на знання чеської мови, історії, географії та культури [3; 16].

Зміна підходу до працевлаштування нових іммігрантів після закінчення економічної кризи (обмеження дозволів на працевлаштування для некваліфікованих іммігрантів та регулювання подачі заяв на візу через систему Уівароіпї) призвела до певного застою української міграції до ЧР. Натомість відбулося значне збільшення частки власників дозволів на постійне проживання серед українців: у 2000 р. вони становили п'яту частину всіх українських мігрантів, а до кінця 2017 р. -- майже 70% [4]. Упродовж 2013 - 2018 рр. кількість дозволів на проживання для громадян України зросла на понад 26 тис., серед них - на постійне з 68 648 до 84 996, а тимчасове - з 36 591 до 46 713 [6, с. 22]. Наприкінці 2019 р., за попередніми підрахунками Поліції у справах іноземців, кількість тих українців, які мали право на довгострокове та інші типи перебування в ЧР збільшилася - відповідно до 86 930 та 58 588 [19].

Можна виокремити наступні категорії українських громадян в Чехії за типом дозволу на проживання та метою проживання: дозвіл на постійне проживання, довгострокове проживання (за метою перебування), працевлаштування та бізнес, статус біженця, навчання, возз'єднання сім'ї, гуманітарні обставини та ін. Однією з тенденцій трудової міграції, яку демонструють дані статистики, стало скорочення частки осіб з тривалим дозволом на проживання на користь тих, хто має постійне проживання [21].

За віковою ознакою сучасна українська міграція до Чехії досить молода. Майже дев'ять із десяти (85%) українців, які мешкають тут, - працездатного віку (15-59 років), частка старших мігрантів (від 60 років) незначна, менше 5%, а молодші за 15 років становлять 11% від усіх офіційно зареєстрованих мігрантів. Відсоток жінок коливається в районі 40, з незначним зростанням протягом останніх кількох років. Понад половина українців, офіційно зареєстрованих у країні, живуть у Празі (43,2%) і в районі Центральної Чехії (15,3%). Великі етнічні анклави сформувалися також в Карловіх Варах, Брно, Остраві, Дечіні, Пршерові, Хомутові [4; 6, с. 92; 12; 16].

Більшість українських мігрантів приїздить до ЧР головним чином з економічних причин, пов'язаних з роботою. Українські громадяни мають один із найвищих показників зайнятості з усіх громадян країн третього світу: близько 70% зареєстрованих у Чехії українців - економічно активні. Причому приблизно третина (29%) з них - самозайняті, а дві третини (71%) працюють за регулярним контрактом, найчастіше - у сфері послуг, будівництва, обробної промисловості та на сезонних роботах. Чимало мігрантів, що мають постійне місце проживання - представники інтелігенції: викладачі, науковці, підприємці. Серед працевлаштованих іноземців громадяни України складали у 2017 р. 17,3%, в тому числі серед власників робочих карток - 46,6%, підприємців - 24,8% [6, с. 24]. В Чехії українці заробляють в середньому у п'ять разів більше, ніж мали б на батьківщині. І хоча сума місячної зарплати українських працівників становить приблизно 25,5 тис. чеських крон, що на 23,5% менше, ніж середня зарплата чехів, лише за перше півріччя 2019 р. ними було переведено в Україну 505 млн доларів [15].

Незважаючи на переважно економічний характер української міграції та поблажливу позицію вищого керівництва Чехії до наших заробітчан, чеська влада залишається відносно суворою, коли йдеться про подавання заявки на робочу карту, що дозволяє працевлаштування. Як відомо, наразі ця процедура є надзвичайно складною. Більшість робочих карт видаються через так звані програми «Проект Україна» (з листопада 2015 р.) та «Режим Україна» (з серпня 2016 р.). Обидва проекти, що здійснюються Міністерством закордонних справ та Міністерством промисловості ЧР, покликані впорядкувати процес працевлаштування мігрантів, соцстрахування та виплати їм зарплат. Програма «Режим Україна» передбачає можливість подання заяв на робочу карту до Генерального консульства ЧР у Львові в спрощенному режимі - без реєстрації в електронній системі Уівароіпї. Вона призначена, в першу чергу, для кваліфікованих спеціалістів. Цим ця програма відрізняється від іншої - «Проект Україна», що передбачає спрощений прийом документів для висококваліфікованих працівників [9, с. 20-21; 23].

Чеський уряд неодноразово робив кроки для раціоналізації української трудової міграції. Через скарги роботодавців, величезну нестачу робочих рук та рекордно низький рівень безробіття в країні, квота на випуск робочих карток в рамках вищезгаданих програм, створених передусім для подолання корупції у процедурі подання заявок та її прискорення, постійно зростає: у 2016 р. квота складала 3,8 тис. працівників з України, у 2017 р. - 9,6 тис., у 2018 р. - 19,6 тис., у 2019 р. - 40 тис. Із подвоєнням річної квоти для працевлаштування громадян України було заплановано й збільшення рівня їх мінімальної зарплати. Зарплата має бути встановлена з коефіцієнтом 1,2 - тобто, навіть більше, ніж у самих чехів. Водночас Чехія скоротила кількість програм для залучення працівників з-за кордону. З вересня 2019 р. їх діє тільки три замість шести - для представників наукової та інших ключових сфер, висококваліфікованих та кваліфікованих кадрів. Хоча спеціальних проактивних проектів для некваліфікованих українських робітників немає, значна кількість українців приїжджає до Чехії для робіт, які часто називають «ЗБб» (брудні, небезпечні та вимогливі) [17; 23].

Через дефіцит трудових резервів та складнощі з оформленням на роботу іноземці часто працюють в Чехії нелегально. За офіційними даними Міністерства праці та соціальної політики ЧР, у 2018 р. в країні нелегально працювало 3,8 тис. іноземців (неофіційно - до 250 тис.), серед яких 80% - українці. Наступного року Поліцією у справах іноземців було затримано 5 677 нелегальних мігрантів. Переважна кількість (5 174) в'їхали до країни законно, а вже потім з різних причин порушили встановлені терміни і умови перебування. Більшість у цьому списку склали українці - 1 456 чоловік. Протягом року з Чехії через нелегальне працевлаштування (зокрема, використання польських віз) було депортовано 7 067 іноземців. Тут також домінували громадяни України [2].

Суттєвих змін зазнала динаміка надання притулку та додаткового захисту українцям в Чехії. Протягом 2007 - 2017 рр. Чехія надала притулок 1 134 іноземцям, 127 із них, або 11,2%, були українцями; 380 українців за цей час отримали додатковий захист. Кульмінаційними стали 2014 - 2015 рр., коли у зв'язку з подіями на Сході України стрімко зросла кількість відповідних заяв від наших співгромадян (1030). Чехія тогочас надала притулок 32 громадянам України і 293 - додатковий захист. Відтоді кількість схвалених заявок суттєво знизилися: у 2018 р. - відповідно 6 та 12. Міністерство внутрішніх справ наразі все частіше відхиляє заявки на продовження додаткового захисту, стверджуючи, що українці мають можливість отримати статус внутрішньо переміщених осіб і не залишатися в Чехії [6, с. 21-22].

На окрему увагу заслуговує студентська мобільність, розвиток якої в умовах євроінтеграції вийшов на новий рівень. Щороку збільшується кількість молодих людей, бажаючих навчатися за кордоном. Локалізація Чехії в центрі Європи та давні традиції в галузі наукових досліджень роблять цю країну дуже привабливою для освітньої міграції. Понад 45 тис. іноземних студентів обрали чеські ВНЗ в якості своїх Альма-матер, і ця цифра постійно зростає. Студентів, попри інше, привертає престиж чеських вищих шкіл, дипломи яких визнаються в усьому світі, культура та історія Чехії, відносно низькі, у порівнянні із західними країнами, витрати на навчання та проживання. Принагідно ті, хто вчаться на чеській мові, отримують освіту безкоштовно і мають гарний шанс працевлаштуватися [1].

Останніми роками зростає кількість наших співгромадян, які володіють дозволом на довгострокове проживання з метою навчання. Проте міграція студентів до Чехії ще досить незначна, оскільки українці зі студентською візою чи дозволом на проживання становлять менше 3% від усіх українських громадян у країні. Згідно зі щорічними даними, які публікує Міністерство освіти, молоді та спорту ЧР, число студентів з України значно зросло з початку тисячоліття: з менш ніж 300 у 2000/2001 навчальному році до понад 3 000 у 2017/2018. На сьогодні у чеських університетах навчаються 3 082 українці, серед яких 2 662 - на денній формі бакалаврських та магістерських програм. Вони становлять близько 7% усіх іноземних студентів (переважають словаки та росіяни). Більше двох третин українських студентів отримують освіту в державних університетах, в основному (95%) не сплачуючи за навчання, оскільки відвідують програми вивчення чеської мови. Водночас дещо зростає їх частка й у приватних закладах освіти. Згідно з офіційними даними, 2 946 українських громадян випустилися з чеських університетів протягом 2001 - 2017 рр. Як реакція на критику Уівароіпї та дедалі більший попит на іноземних студентів у травні 2017 р. був запущений спеціальний проект «Режим студент», покликаний лібералізувати процес подання заявок на отримання студентської візи для громадян третіх країн [4].

За даними багатьох авторитетних міжнародних досліджень, Чехія є найбільш інвестиційно привабливою і конкурентноспроможною країною Центрально-Східної Європи з досить ліберальними умовами для створення власних фірм будь-якого типу, що формує доволі сприятливі умови для бізнес- міграції. Особливо цікавими для українських підприємців є товариства з обмеженою відповідальністю, де мінімальний капітал для статутного фонду - 1 крона. Крім того громадяни України перебувають на другому місті після чехів за активністю придбання бізнесу: у 2017 р. на їх частку припало 16% придбаних в ЧР компаній, а у 2019 р. - майже 27%. П'ята частина з чеських компаній тримає у своєму керівництві іноземців. Серед них перше місце - за українцями. Кожний третій очільник компаній - іноземець в Чехіі - українець. Багато наших співвітчизників можна зустріти в офісах міжнародних компаній, зокрема ІТ-сектору. Втім через цілу низку об'єктивних й суб'єктивних причин кількість українців, які здійснювали тут підприємницьку діяльність, у 2014 - 2017 рр. дещо зменшилася - з 23 539 (28,3%) до 21 746 (24,9%) [3; 6, с. 23-24; 16].

Динамічні зміни в структурі і становищі української громади спричинили появу цілої низки діаспорних організації в різних регіонах Чехії.

Натепер в Празі, де мешкає майже половина чеських українців, зокрема, діють: «Українська ініціатива в ЧР», «Об'єднання українців та прихильників України в ЧР», «Міжнародна громадська організація «Українська Європейська Перспектива», «Об'єднання українок в ЧР», «Форум культур», «Асоціація українців в ЧР», «Українські профспілки в ЧР», «Міжнародна асоціація українців «Євромайдан», «Український народний дім в ЧР», «Празький Майдан», «Рута», «Український національно-культурний центр», «Український бізнес-клуб в ЧР», «Міжнародне об'єднання «Українська Свобода», «Празькі УкрОпки», «Товариство охорони українських могил та пам'яток в ЧР», «Східноєвропейський клуб», «Нова свідомість». Крім того, працюють самостійні громадські структури, що по своїй суті є творчими об'єднаннями: «Товариство трудової міграції українців у ЧР «Берегиня», при якому створений дитячий творчий колектив «Світоч», вокально-танцювальний колектив «Джерело», творчий колектив «Родина». Подібні громадські організаціїї існуюють й в інших містах: Градець Кралове - «Регіональне українське товариство Східної Чехії», Брно - «Українська ініціатива Південної Моравії», Хомутов - «Дзвони надії», Карлові Вари - «Союз українців Богемії», Ліберець «Ліберецька греко-католицька Харіта», Тепліце - «Українська світлиця», Пардубіце - «Український меморіал» [12].

Загалом в країні налічується близько трьох десятків громадських та творчих об'єднань, а також чотири українські школи («Ерудит» та Культурно-освітній центр «Крок» (Прага), «Ниточка Родоводу» (Градець Кралове), Український культурно-освітній центр (Брно)), які допомагають співвітчизникам вирішувати законодавчі проблеми, зберігати національну культуру і традиції. Їх діяльність зосереджується не тільки на проведенні культурно-освітніх та благодійно-гуманітарних заходів, а й на влаштуванні юридично-правових консультацій, практичної допомоги щодо адаптації проживання, працевлаштування, інтегрування і соціального забезпечення іммігрантів з урахуванням регіональної специфіки (сервіс міграційних послуг). Уряд республіки надає фінансову допомогу етнічній громаді, підтримує видання україномовних часописів («Пороги», «Український журнал»). При уряді діє постійна Комісія з питань національних меншин, де представлена українська діаспора [6; 12].

Проте сучасна українська національна спільнота, за свідченнями соціологів, є доволі замкнутою, часто не довіряє місцевим інституціям та поліції, але водночас є високоосвіченою та релігійною. Половина її представників регулярно працюють у вихідні, частина - їздить на батьківщину і Чехію сприймає як свій тимчасовий притулок. Чимало мігрантів у правовому полі залишаються незахищеними, в соціальному - невлаштованими, в політичному - безправними [22, s. 60-63].

З багатолюдним прибуттям українців на терени ЧР виразно принизилася загальна добра думка пересічного чеха про нашого земляка, суттєво погіршилася акцептація українців та України. Висловлюючись неприязно про нащих співгромадян, чехи зазвичай акцентували ставлення до українців лише як до дешевої робочої сили. Втім українська робоча сила (надійна, недорога, невибаглива) повсякчас приваблювала більшість господарників як «велика опора для малого та середнього бізнесу». Майже 97% чеських компаній наголошують на своїй зацікавленості в спеціалістах з України. Тому останніми роками образ українців в очах чехів поступово змінюється на краще, враховуючи їх працездатність, а також швидку мовну і ментальну адаптацію. Тими українцями, хто працює легально, задоволені не тільки роботодавці, а й держава. І не дарма. Адже, за даними Економічної палати ЧР, завдяки лише нашим співвітчизникам в рамках «Режиму Україна» до чеської держскарбниці щорічно надходить понад 2 млрд крон (78,5 млн євро) у вигляді податків і відрахувань. Все частіше почала лунати думка, що Чехія зазнає збитків через неефективне використання українських кадрів, серед яких чимало мають гідну фахову освіту [9, с. 21; 15].

Щорічне опитування Центру дослідження громадської думки ЧР (СУУМ) на тему «Ставлення чеської громадськості до проживаючих в країні національних груп», проведене в березні 2019 р., засвідчило стабілізацію ситуації в суспільстві стосовно українців: про свою симпатію до них заявили 20%, про антипатію - 35%, про нейтральне відношення - 43% респондентів. Звертається увага на те, що від 2015 р. симпатія чехів до представників України зросла на 13% [16; 24, б. 1-2]. Доволі цікавими стали результати опитуання на тему «Наскільки глибоко чехи готові впустити в своє життя іноземців?», опубліковані чеським щотижневиком «Економ». Близькими друзями або родичами готові були побачити українців 15% опитаних, сусідами або колегами - 41%, громадянами або відвідувачами ЧР - 84%. Й лише 16% вважали, що українцям нема чого робити на чеській землі [3].

Еволюція чеської громадської думки значною мірою пов'язана із зміною соціальної структури української трудової міграції та її становищем на ринку праці. Чеські українці нині - це не тільки працівники на будівництві чи прибиральниці, це також викладачі, інженери, музиканти, художники, лікарі, підприємці. Вони роблять суттєвий внесок у розвиток високих технологій, науку, культуру, спорт. Образ українського трудового мігранта як в ЧР, так й скрізь по світі поступово стає синонімом чесної й кваліфікованої праці, надійної допомоги, дієвої дипломатії. Показовою в цьому сенсі стала презентація проекту «Між вами. Українці, якими ви їх не знаєте», що вібулася в Празі на початку 2019 р. Унікальний фотоальбом, створений в його рамках, розповідає про долі тридцяти сучасних успішних українців, для яких Чехія виявилася другою батьківщиною [3; 14].

Отже, міграція українців до ЧР упродовж останніх десятиліть набула значних масштабів та нового іміджу. Динамічно змінюється становище та структура українських мігрантів, а також їх вплив на чеське суспільство в усіх сферах. Міграційна проблема в умовах глобалізації через свою складність, контроверсійність та фактологічну насиченість поряд з економічними аспектами чимдуж доповнюється політичними, соціальними і морально-етичними («відплив мізків», «відтік робочої сили», «кадровий голод», «вимушена мобільність», «фактори поштовху і тяжіння»). Низка тенденцій у сучасній трудовій міграції свідчать про те, що Чехія з її історичними традиціями, географічною близкістю, культурною та мовною схожістю, комфортними умовами для навчання та ведення бізнесу, пошуку робочого місця з гідною зарплатою та легального працевлаштування, позитивними економічними показниками та кризою на ринку праці, все частіше розглядається українцями як країна для переселення, куди все більше наших співгромадян перевозять свої родини. У зв'язку з цим перспективи подальшого розвитку стало зростаючої тут української громади пов'язані з пошуком нової парадигми її існування, збереженням етнокультурної єдності та ідентичності, виробленням ефективного механізму соціального та правового захисту, адаптації та інтегрування, формуванням та реалізацією виваженої державної політики щодо співвітчизників за кодоном. З іншого боку, назріла нагальна необхідність більш активної позиції України в конкурентній боротьбі за власні © Світлана Мотрук, 2020 трудові ресурси. Треба не тільки зупинити відтік робочої сили за кордон, а й стимулювати та заохочувати повернення тих, хто вже виїхав, сприяти їх реінтеграції. Зробити це можна тільки шляхом ухвалення відповідних програм та проведення дієвих реформ, які сприятимуть зростанню рівня життя в нашій державі.

Список використаних джерел та літератури

1. Вашкова Л. Чехия среди европейских лидеров по числу иностранных студентов / Л. Вашкова // Радио Прага. - 2019.

2. В Чехии подсчитали пойманных за год нелегальных мигрантов - 2020.

3. Лань О. Наші в Чехії: українці, якими їх не знають / О. Лань // 2ІК. - 2019.

4. Леонт'єва Я. Українське студентство в Чехії: політики залучення, інтеграції та мотивація і плани студенства / Я. Леонт'єва, Л. Копецька // CEDOS. - 2018.

5. Малиновська О.А. Міграційна політика: глобальний контекст та українські реалії: монографія / О.А. Малиновська.- Київ: НІСД, 2018. - 472 с.

6. Міфи і факти про українську трудову міграцію до країн Вишеграду / кер. проекту І. Сушко; ред. та впоряд. К. Кульчицька, Р. Мініч. - Київ, 2019. - 40 с.

7. Пелех О.Б. Міжнародна трудова міграція в Чеській Республіці / О.Б. Пелех, Б.М. Юськів. - Рівне: Перспектива, 2006. - 199 с.

8. Рябцева Н. Україна і Чехія проведуть паралельний аудит щодо українських заробітчан / Н. Рябцева // ЦКУ. - 2019.

9. Танасійчук О. Чехія: українські «біженці» чи «люди з України»? / О. Танасійчук // Пороги. - 2018. - № 10. - С. 20-21.

10. Українська міграція в умовах глобальних і національних викликів ХХІ століття: наук. видання / наук. ред. У.Я. Садова. - Львів, 2019. - 110 с.

11. Українська міграція у часи кризи: вимушена і трудова мобільність / за ред. Д. Дрбохлава, М. Ярошевич. -Прага, 2017. - 169 с.

12. Українці в Чехії / Посольство України в Чеській Республіці

13. Украинцы стали намного чаще выезжать в Чехию // Пражский Экспресс. - 2020.

14. «Хто замінить українців в Україні?» Дипломат про міграцію робочої сили в Європі / Портал зовнішньої політики

15. Чехія подвоїла квоти для українців, обіцяє їм більшу зарплату // Радіо Свобода. - 2019.

16. Як живуть українці в Чехії / Migrant.biz.ua

17. CR bude mit 3 programy pro ziskani zamestnancu z ciziny misto 6 // Ceske noviny. - 2019.

18. Ctvrtletrn zpravy o situaci v oblasti migrace / Ministerstvo vnitra CR

19. Data - pocet cizincu / Cesky statisticky urad

20. Maresova J. Cizinci na trhu prace. Tiskova konference, 16. ledna 2020 / J. Maresova, D. Holy. - Praha: Cesky statisticky urad, 2020. - 28 s.

21. Odbor azylove a migracni politiky / Ministerstvo vnitra CR

22. PavHkova E. Socialni situace a religiozita ukrajinskych migrantu v Cr / E. PavHkova, K. Sladek. - Cerveny Kostelec: Pavel Mezvart, 2009. - 120 s.

23. Programy ekonomicke migrace // Generalni konzulatCR ve Lvove. - 2019.

24. Vztah ceske verejnosti k narodnostnim skupinam zijidm v CR - brezen 2019 / Akademie ved CR

25. Zilynskyj B. Ukrajinci v Cechach a na Morave: strucny nastin dejin / В. Zilynskyj. - Praha: Sdruzeni Cechu z Volyne a jejich pratel, 2002. - 76 s.

References

1. Vashkova L. (2019, Oktjabrja 23). Chehija sredi evropejskih liderov po chislu inostrannych studentov. Radio Praga.

2. V Chehii podschitali pojmannyh za god nelegal'nyh migrantov (2020, Janvarja 30). Vinegret.cz.

3. Lan O. (2019, Bereznya 6). Nashi v Chexiyi: ukrayinci, yakymy yix ne znayut”. ZIK.

4. Leont”yeva Ya., Kopec”ka L. (2018, Zhovtnya 22). Ukrayins”ke studetstvo v Chexiyi: polityky zaluchennya, intehraciyi ta motyvaciya i plany studentstva. CEDOS.

5. Malynovs”ka O.A. (2018). Mihracijna polityka: hlobal”nyj kontekst ta ukrayins”ki realiyi: monohrafiya. Kyyiv, K: NISD.

6. Sushko I., (2019). Mify i fakty pro ukrayins”ku trudovu migraciyu do krayin Vyshehradu. Kul”chyc”ka, K., Mivich, P. (Eds.).

7. Pelex O.B., Yus”kiv B.M. (2006). Mezinarodna trudova mihraciya v Ches”kij Respublici. Rivne, R: Perspektyva.

8. Ryabceva N. (2019, Lystopada 20 ) Ukrayina i Chexiya provedut” paralel”nyj audyt shhodo ukrayins”kyx zarobitchan. UNN.

9. Tanasijchuk O. (2018) Chexiya: ukrayins”ki “bizhenci” chy “lyudy z Ukrayiny”? Porohy, XXVI(10), 20-21.

10. Sadova U. Ya. (Ed.) (2019). Ukrayins”ka mihraciya v umovax hlobal”nyx vyklykiv XX stolittya: nauk. vydannya.

11. Drboxlav D., Yaroshevych M. (Eds.) (2017). Ukrayins”ka mihraciya u chasy kryzy: vymushena i trudova mobil”nist”.

12. Ukrayinci v Chexiyi (2019). Posol”stvo Ukrayiny v Ches”kij Respublici.

13. Ukraincy stali namnogo chashhe vyezzhat' v Chehiju (2020, Fevralja 6).

Prazhskij Jekspress.

14. “Xto zaminyt” ukrayinciv v Ukrayini?” Dyplomat pro mihraciyu robochoyi syly v Yevropi (2020). Portal zovnishn”oyi polityky.

15. Chexiya podvoyila kvoty dlya ukrayinciv, obicyaye yim bil”shu zarplatu

(2019, Chervnya 4). Radio Svoboda.

16. Yak zhyvut” ukrayinci v Chexiyi (2020). Migrant.biz.ua.

17. CR bude mft 3 programy pro ziskam zamestnancu z ciziny misto 6 (2019, Srpna 26). Ceske noviny.

18. Ctvrtletm zpravy o situaci v oblasti migrace (2020). Ministerstvo vnitra CR.

19. Data - pocet cizincu (2020). Cesky statisticky urad.

20. Maresova J., Holy D. (2020). Cizinci na trhu prace. Tiskova konference.

21. Odbor azylove a migracm politiky (2020). Ministerstvo vnitra CR

22. PavHkova E., Sladek K. (2009). Socidlni situace a religiozita ukrajinskych migrantu v CR. Cerveny Kostelec, CK: Pavel Mezvart.

23. Programy ekonomicke migrace (2019, Zan 3). Generdlni konzulat CR ve Lvove.

24. Vztah ceske verejnosti k narodnostmm skupinam zijtom v CR (2019,

Brezen). Akademie vedCR

25. Zilynskyj B. (2002). Ukrajinci v Cechdch a na Morave: strucny nastin dejin. Praha, P: Sdruzem Cechu z Volyne a jejich pratel.

Размещено на Allbest.ru