Гендерний вимір парламентаризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гендерний вимір парламентаризму

Короткий Т.Р.

кандидат юридичних наук, доцент, провідний науковий співробітник НДІ інформатики і права НАПрН України

Хендель Н.В.

кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного та європейського права Національного університету "Одеська юридична академія"

Під час кризи гендерна рівність має тенденцію до порушення, а тендерні виміри розглядаються державою як вторинні. Саме така ситуація притаманна пандемії СОУГО-19, яка паралізувала та деморалізувала світ у 2020 році. Також, періоди спалаху лихоманки Еболи у 2014 році та Зіка у 2015-2016 роках мали глибокий і тривалий негативний вплив на тендерну рівність [1]. Доктор Тедрос Гебреісус, генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров'я, вважає, що "відповідь на пандемію СОУГО-19 повинна бути гендерно-чутливою та чуйною..." [1].

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш у статті "Криза з жіночим обличчям", опублікованій напередодні 8 березня 2021 року, констатував: "Протягом останнього року в державах, якими керують жінки, відзначається менша кількість випадків передачі вірусу і часто створюються більш сприятливі умови для відновлення" [2]. Він також зауважив, що коли жінки очолюють уряд, то вони направляють більш значні кошти на забезпечення соціального захисту і роблять більш серйозні зусилля в боротьбі з убогістю. Його слова заслуговують на увагу, адже в дієвій боротьбі з кризою, викликаною пандемією СОУГО-19, запорукою ефективності є саме забезпечення ефективної та справедливої системи соціального захисту і пристосованої до криз системи охорони здоров'я. Пандемія СОУГО-19 продемонструвала важливість і ефективність участі жінок у політичному житі держав та міжнародного співтовариства в цілому.

ООН спільно з Міжпарламентським союзом підготували карту "Жінки в політиці", де наводяться відомості про жінок у законодавчих органах світу. За статистикою ООН, жінки очолюють 21,9% міністерств і відомств у світі [3]. На пострадянському просторі ситуація з представництвом жінок у владі є найкращою в Молдові - у цій країні 40% міністерських портфелів належать жінкам. В Естонії, Грузії, Литві та Молдові жінки очолюють держави або уряди, а в Азербайджані, Латвії, Молдові, Росії, Туркменістані та Узбекистані жінки обіймають посаду спікера парламенту.

У 2021 році на 65-й сесії Комісії зі становища жінок віце-президент США Камала Харріс зазначила: "Демократія захищає права людини, її гідність і принцип верховенства права. Йдеться про загальний мир і процвітання. А це означає, що має бути почутий голос кожного члена суспільства - незалежно від статі" [4]. Також на цій сесії Комісії зі становища жінок Верховний комісар ООН з прав людини Мішель Бачелет закликала всіх світових лідерів забезпечити, щоб половину урядів становили жінки, а глава структури "ООН-жінки" Фумзіле Мламбо-Нгкука у своєму виступі відзначила про необхідність залучати жінок до суспільних процесів і захищати їх від насильства [4].

Спеціальним міжнародним договором, присвяченим політичним правам жінок, є Конвенція про політичні права жінок 1952 р. У статті 2 Конвенції про політичні права жінок (1952) встановлено, що жінки можуть обиратися на рівних з чоловіками умовах, без будь-якої дискримінації, в усі встановлені національним законом установи, що вимагають публічних виборів. Також політичні права жінок закріплено у статі 7 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р., відповідно до якої держави-учасниці вживають усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у політичному та суспільному житті держави. Пекінська декларація 1995 р. визнає необхідність розширення можливостей жінок та їх всебічної участі на основі рівності в усіх сферах життя суспільства, включаючи участь у процесі прийняття рішень та доступу до влади, що мають основоположне значення для досягнення цілей рівності, розвитку і миру (п. 13). Цілі сталого розвитку також вказують на пріоритетність у реалізації тендерної рівності, розширення прав і можливостей усіх жінок та дівчат (ціль 5), з конкретизацією щодо забезпечення всебічної та реальної участі жінок і рівні для них можливості для лідерства на всіх рівнях ухвалення рішень у політичному, економічному та суспільному житті (пункт 5 цілі 5).

У рамках ОБСЄ Радою міністрів було ухвалено Рішення № 7/09 "Участь жінок у політичному та суспільному житті" (2009), відповідно до якого державам-учасницям необхідно вжити конкретні заходи для досягнення гендерного балансу в суспільно-політичному житті. З 2000 по 2010 рік у 13 державах-учасницях ОБСЄ, що використовують законодавчо встановлені квоти, частка жінок, обраних в нижню палату парламенту, збільшилася на 10 відсотків [5].

Поважають і забезпечують тендерну рівність у гендерно-чуйних парламентах [5]. Термін "гендерно-чуйні парламенти" впроваджено в обіг Міжпарламентським союзом Міжпарламентський союз є однією з провідних організацій з розширення прав і можливостей жінок, визнаючи зв'язок між сильними демократіями та гендерною рівністю в парламентах. Див.: Gender equality. URL: https://www. ipu.org/our-impact/gender-equality у 2010 році. Гендерно-чуйні парламенти - це інституції, засновані на гендерній рівності, де жінки та чоловіки мають рівне право брати участь, без дискримінації та звинувачень [6]. В гендерно-чуйних парламентах не повинна допускатися сексистська мова чи поведінка. У 2012 році парламенти-члени Міжпарламентського союзу одноголосно прийняли План дій щодо гендерно-чутливих парламентів [6].

Діяльність Міжпарламентського союзу у сфері гендерної' рівності зосереджена на трьох основних цілях: збільшення кількості жінок у парламенті за допомогою чітко продуманих квот і парламентських фракцій; підтримка жінок у парламенті; перетворення парламентів на гендер- но-чутливі інституції, які забезпечують права жінок [7].

Проте, незважаючи на реальні успіхи в реалізації політичних прав жінок, зростання їх участі в політичному керівництві (як держав, так і міжнародних установ) та збільшення їх представництва в органах державної влади, все ж домогтися гендерного паритету в національних законодавчих органах до 2063 року, як планувалося ООН та її установами, не вдасться [2].

Задля відновлення життя після кризи, викликаної пандемією COVID-19, необхідно забезпечити реалізацію гендерної рівності на всіх рівнях - від управління державою до участі в економічному відновленні. Для досягнення цілей Пекінської декларації та Цілей Сталого розвитку необхідно на законодавчому рівні ухвалити відповідні акти щодо квот жінок у парламентах, урядах та інших органах влади, забезпечити рівний доступ чоловіків і жінок до влади. право жінка гендерний

Література