Інформаційні технології у соціокультурному проектуванні сучасної України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційні технології у соціокультурному проектуванні сучасної України

Калиновський Ю.Ю.

доктор філософських наук, професор, професор кафедри філософії Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Соціокультурний розвиток країни є важливою складовою збереження та відтворення неповторних рис національного буття. Тенденції та напрями соціокультурного розвитку мають як «природнє» походження, так і спрямовуються відповідною політикою держави щодо стимулювання науки, мистецтва, освіти, підтримання традицій народу, збереження культурної спадщини тощо. У сучасних умовах важливо не тільки визначати пріоритети соціокультурного розвитку країни, а й спрямовувати зусилля на його проектування (моделювання). Відповідно, використання інформаційних технологій дозволяє підвищити якісні показники соціо- культурного проектування, осучаснити підходи до його здійснення.

Визначаючись термінологічно, зазначимо, що соціокультурне проектування - це специфічна технологія, діяльність, сутність якої виявляється в аналізі проблем і виявленні причин їх виникнення, виробленні цілей і завдань, що характеризують стан об'єкта (чи сфери проектної діяльності), розробці шляхів та засобів для досягнення визначених цілей. Об'єктом соціокультурного проектування є поєднання двох підсистем: соціуму та культури. Проект у такому разі являє собою засіб збереження чи відтворення соціальних явищ і культурних феноменів, що відповідають конкретним історичним обставинам. У сфері культури основними цільовими орієнтаціями проектування є:

- створення умов розвитку соціокультурного суб'єкта, самореа- лізації людини в основних сферах його життєдіяльності завдяки оптимізації зв'язку із соціокультурним середовищем, активізації спільної прикладної діяльності людей з підтримки культурного середовища або участі в ньому безпосередньо;

- забезпечення сприятливих умов саморозвитку культурного життя за допомогою стимулювання механізмів самоорганізації, осмисленого поєднання й підтримки історично сформованих і нових соці- окультурних технологій, елементів, явищ [1, с. 207-208].

Сучасні інформаційні технології мають стати дієвим засобом стратегічного проектування (моделювання) розвитку соціокультурної сфери України як цілісної системи з урахуванням низки як відносно статичних, так і динамічних чинників. Також новітні інформаційно-комунікаційні технології є ефективними для вирішення поточних (тактичних) завдань соціокультурного розвитку України, її окремих територій, громад, населених пунктів.

Завдання соціокультурного проектування на основі інформаційних технологій реалізуються за такими напрямками:

- визначення варіантів вирішення соціокультурних проблем сучасної України на регіональному й загальнодержавному рівнях, спираючись на об'єктивні дані й оцінки;

- виявлення можливих ризиків та небезпек у разі реалізації певних рішень та проектів у соціокультурній сфері нашої країни;

- обґрунтування найоптимальніших шляхів розвитку соціокультур- ного простору України та створення загальнонаціональної моделі трансформації цієї підсистеми, виходячи зі стратегії вітчизняного державотворення;

- розробка організаційних форм впровадження соціокультурних проектів у соціальну практику з урахуванням глобальних та локальних тенденцій;

- визначення кола суб'єктів та об'єктів в межах конкретного соціо- культурного проекту.

Соціокультурне проектування є невід'ємною складовою культурної політики держави і має здійснюватись як на рівні всієї країни, так і на рівні окремих регіонів та громад. Як стверджує Н. Головач, саме на регіональному рівні простежується органічний зв'язок соціокультурного проектування та культурної політики, оскільки соціокультурне проектування виступає як інструмент реалізації культурної політики, формулює цілі соціокультурного розвитку регіону тощо. Тобто соціокультурне проектування виконує функцію реалізації культурної політики. Нині важливим завданням сучасної культурної політики є співвіднесення місцевих культурних процесів зі світовим культурним контекстом, а тому проектування, керівництво місцевими культурними подіями необхідно порівнювати з міжнародним рівнем проблем і викликів та поєднувати концепції організації і керівництва культурними процесами зі світовими стратегіями та програмами [2, с. 29].

Вочевидь, соціокультурне проектування потребує комплексного підходу з урахуванням взаємодії локальних, національних, регіональних та глобальних систем. Для вирішення цього завдання сучасні інформаційні технології є найбільш прийнятним інструментарієм, оскільки здатні забезпечувати врахування низки факторів, оперативно реагувати на їх зміни, швидко обробляти різноманітну інформацію, здійснюючи прогнозування за допомогою штучного інтелекту.

Використання можливостей інформаційних технологій у культурній політиці України, на думку С. Горової, сприяло б вирішенню наступних проблеми:

- забезпечення національної єдності на основі вибору оптимального для нації шляху розвитку, що об'єднував би різні за соціально-культурним, економічним рівнем розвитку регіони країни;

- забезпечення національного, культурного розвитку в умовах посилення процесів культурної уніфікації [3, с. 117-118].

Соціокультурне проектування та культурна політика на теренах України мають здійснюватись з урахуванням етнонаціональної, релігійної, ментально-історичної специфіки. Загалом, соціокультурне проектування сприятиме подоланню проблем в українській кінематографії, книговиданні, системі захисту національних пам'яток культури. Воно може бути дієвим інструментом щодо збереження національної культурної спадщини у таких її сегментах як галерейно-виставкова та музейна справа, концертно-гастрольна й фестивальна діяльність.

Використання інформаційних технологій є доцільним як для моделювання розвитку всієї соціокультурної сфери України, так і для осучаснен- ня діяльності окремих підсистем та об'єктів культурно-просвітницького спрямування. Зокрема, мова йде про створення сучасного культурного ландшафту України основою якого є бібліотеки, музеї, виставкові центри, окремі арт-об'єкти тощо.

Так, з переходом постіндустріального суспільства до інформаційного та його вищого рівня - суспільства знань істотно трансформується діяльність бібліотеки.

Її пріоритетами стають: автоматизація, загальна автоматизація професійно-діяльнісного середовища, розвиток інформаційно-комунікативних технологій, упровадження інновацій, що призводить до медіатизації середовища книгозбірні.

Розміщення електронних баз даних, репозитаріїв та інших інформаційних ресурсів бібліотеки у глобальному інформаційному просторі, які можна формально вважати її елементами і навіть структурними підрозділами, значно розширюють наше розуміння сучасної бібліотечної діяльності.

Організований доступ до електронних ресурсів бібліотеки з будь-якого автоматизованного робочого місця через Інтернет створює глобальну бібліотеку без кордонів. На шляху до суспільства знань бібліотека стає підструктурою глобальної світової бібліотеки [4, с. 6].

Отже, для популяризації культурних надбань вкрай важливо осучаснити їх репрезентацію у соціальному просторі на основі інформаційно-комунікаційних технологій, зробити привабливими, в першу чергу для молоді, здобутки мистецтва, літератури, музики та ін.

Зокрема, фахівці констатують, що «цифрова революція», що виникла на Заході, привнесла в роботу українських музеїв новий зміст - почали активно впроваджуватися комп'ютерні технології (у першу чергу такі, які дають змогу отримати інформацію для відвідувачів, переглянути постійну експозицію та ознайомитися з розкладом виставок).

Технологічні досягнення останніх п'яти-десяти років призвели до розробки та здійснення безлічі проектів з дослідження, збереження, інтерпретації та подання різних елементів культурної спадщини з використанням комп'ютерної візуалізації. Ця технологія визначила сучасним музеям (як й іншим культурним інституціям) три основні цілі присутності в мережі Інтернет: забезпечення доступу до культурної спадщини, що поєднує музей зі суспільством; просування культури в суспільстві (поєднання культури/освітньої інформації з суспільством); застосування інформаційних технологій для збереження культурної спадщини (у поєднанні технологій з музейною практикою).

Унаслідок упровадження комп'ютерної візуалізації музеї стали створювати свої «віртуальні» версії у вигляді інтерактивних 3D-бу- дівель, експозицій і галерей (таке позиціонування, зокрема, можна спостерігати на веб-сайтах Лувру в Парижі, Музею Метрополітен в Нью-Йорку та ін.). Зокрема, GoogleUkraineв партнерстві з Міністерством культури України оцифрували сім музеїв урізних регіонах України і створили спеціальний сайт «Музеї України просто неба», де можна здійснити віртуальну подорож, дізнатися більше про народну архітектуру і побут, відчути всю самобутність української культури. 3D-тури всіх музеїв також доступні в режимі StreetViewна Картах Google.

Проєкт є частиною кампанії «Автентична Україна» (Музеї України просто неба, 2020) [5, с. 125-126].

Таким чином, соціокультурне проектування на основі сучасних інформаційних технологій є важливим засобом зміцнення духовної безпеки держави, важливою технологією прогнозованого розвитку культурного простору країни у ХХІ сторіччі. Інформаційні технології у соціокуль- турному проектуванні забезпечують комплексність, полівекторність, багатофакторність та структурність для побудови динамічних моделей функціонування соціокультурного простору країни.

Соціокультурне проектування у новому інформаційно-технологічному форматі сприятиме збереженню духовної та матеріальної спадщини як на регіональному, так і на загальнодержавному рівнях.

Список використаної літератури

соціокультурне проектування інформаційна технологія

1. Яковлев О. В. Зміст соціокультурного проектування в інформаційну добу: досвід національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Культура України. Серія: Культурологія. 2016. Вип. 52. С. 201-211.

2. Головач Н. М. Пріоритетні напрями соціокультурного проектування в сучасному українському суспільстві. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2017. Вип. 39. С. 26-33.

3. Горова С. В. Новітні інформаційні технології в суспільних та культурних процесах сучасної України. Бібліотекознавство. Докумен- тознавство. Інформологія. 2018. № 1. С. 116-120.

4. Жукова В. Трансформація бібліотеки в інфраструктурі глобального інформаційного суспільства. Бібліотечний вісник. 2014. № 3. С. 3-6.

5. Волинець В. Новий зміст і потенціал віртуального музею. Цифрова платформа: інформаційні технології в соціокультурній сфері. 2020. 3(2). С. 122-133.

Размещено на Allbest.ru