Етична норма в діяльності інститутів громадянського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru

Етична норма в діяльності інститутів громадянського суспільства

Кобан О. Г.

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри теорії та історії права та держави Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Демократична держава в системному своєму розвитку постійно стикається з масою проблем пов'язаною з соціалізаційною діяльність її органів та формуванню відповідного рівня суспільної моралі та етичної поведінки елементів суспільства в такій державі. У нашому житті етична поведінка потрібна у всіх сфера, зокрема її роль надзвичайно важлива в формуванні і діяльності інститутів громадянського суспільства. Інститути громадянського суспільства відіграють життєво важливу зростаючу роль у розвитку сучасного вільного, безпечного та гуманного суспільства впродовж останніх десятиліть.

Принципи та вимоги загальної моралі набувають своєї конкретизації в різних видах спеціалізованої, професійної діяльності. Виділення особливих професійно-етичних настанов, в яких загальнолюдські принципи моралі конкретизуються відносно тієї чи іншої спеціалізованої діяльності, зумовлено низкою факторів: воєрідністю місця та діяльності представників професії, сфери діяльності в суспільстві; специфікою відносин, що складаються в процесі цієї діяльності; підвищеними моральними вимогами, особливою напруженістю, складністю реалізації етичних норм у певних професіях, сферах діяльності [3; 9]

Інститути громадянського суспільства формуються поступово. Як цілісний механізм, воно виникає на певному етапі історичного розвитку. Основними передумовами процесу формування громадянського суспільства є: індивід, який має фундаментальні громадянські права і свободи; існування вільних від прямого державного втручання «зон», необхідних для створення інститутів громадянського суспільства; формалізована законність, свобода підприємництва, публічність, наявність у суспільстві прагнення злагоди, толерантності, взаємоповаги, які мають стати основою мотивації поведінки як окремого індивіда, так і суспільства в цілому. Мораль виникає та існує лише в контексті тих чи інших людських відносин. Це можуть бути не тільки стосунки між людьми, а й ставлення людей до природи. В остаточному підсумку ті моральні відносини, які домінують у суспільстві, і визначають, яким є це суспільство - тоталітарним чи демократичним, мілітаризованим чи миролюбним, екологічним чи природо руйнівними. [3]

Важливим моментом становлення інститутів громадянського суспільства є визнання суспільством факту їх існування, а також визнання їх права і спроможності реагувати на процеси, які відбуваються в суспільстві, позитивно впливати на їх перебіг. Отже, механізм розвитку інститутів громадянського суспільства інкорпорує інтерактивні механізми та потребує суспільного визнання і легітимації. Перш за все - з боку державних інституцій [5], а також з боку інших інститутів громадянського суспільства Важливо й те, що більшість українців пов'язує цінності демократії не тільки з політичними свободами, але й з підвищенням матеріального добробуту. Соціологічний аналіз виявив такі тенденції. Серед найхарактерніших ознак суспільної системи, яку можна вважати демократичною, поряд з політичними аспектами життя, важливу роль відіграють соціально/економічні. Значна частина населення вважає, що демократія характеризується забезпеченням основних матеріальних благ, поліпшенням економічних умов [10].

Мета інститутів громадянського суспільства полягає, в першу чергу, в реалізації представництва в суспільстві інтересів усіх верств населення. В умовах демократії громадяни залучаються до: формування державно-управлінських рішень; * реалізації цих рішень; суспільного нагляду за діяльністю влади. За умов громадянського суспільства, наявності великої кількості інформації та її руху інтереси людей нерідко виявляються у різних площинах. Логіка розвитку інститутів громадянського суспільства полягає в перетворенні різних інтересів в альтернативні, належним чином обґрунтовані, та їх реалізацію саме на державному рівні. Вони мають виробляти компромісні політичні рішення, формувати громадську думку, значення якої в умовах громадянського суспільства постійно зростає. Політичні інститути й політичні теорії взаємопроникають і зливаються в тому розумінні й тією мірою, що й ті, які прагнуть об'єднувати людей, об'єкти й події під певним поняттям спільного добра чи спільного інтересу [11].

Механізми взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства науковці розглядають в кількох аспектах. З позиції юридичної науки, громадянське суспільство, як складова держави, є такою моделлю суспільного розвитку, яка пропонує збалансований взаємоконтроль і взаємообмеження державних органів і недержавних утворень (інститутів громадянського суспільства) для того, щоб діяльність державних органів завжди перебувала в полі зору недержавних структур, які, в свою чергу, мають співвідносити власні дії із законами та враховувати об'єктивні потреби держави [6]. З позиції соціології, громадянське суспільство - це особливий тип індивіда, якому притаманні, з одного боку, високий рівень автономії від соціуму взагалі і від держави зокрема, а з іншого - здатність конструктивно спілкуватися з іншими особистостями заради суспільного миру [7]. У політологічних дослідженнях вирізняються три моделі взаємодії держави і громадянського суспільства: конфронтаційна, патерна- лістська та консенсусна. [8].

Інститути громадянського суспільства мають забезпечувати зворотний зв'язок між державою і суспільством, здійснювати контроль за діяльністю державних органів та пропонувати їм свої програми вирішення кризових питань. Важливу роль у цьому відіграють створювані політичними партіями, громадськими організаціями (чи за їх участю) засоби масової інформації. Громадські організації, поряд з партіями, є важливим компонентом громадянського суспільства. Політична діяльність для громадських організацій є не метою, а лише засобом досягнення певних цілей[1]

Безумовно, громадський контроль не є досконалим, але все ж залишається одним із найбільш продуктивних способів протистояння узурпації влади та її відриву від інтересів і потреб громадян. Громадський контроль передбачає транспарентність і демократичність управлінських процесів (зокрема процедури прийняття рішень), доступ громадян до інформації (у тому числі й до тієї, що збирається та зберігається органами державної влади), присутність представників громадськості на засіданнях органів державного управління, роботу громадських рад, проведення громадських слухань і круглих столів, участь незалежних експертів в атестації державних службовців, чіткі процедури оскарження та апеляції тощо. Громадський контроль, крім інструментальної функції, яка сприяє постановці й вирішенню питань публічного адміністрування, відіграє й морально -психологічну роль. Громадський контроль є способом підтримки гідності та самоповаги, засобом самоствердження громадян. Контролюючи належне виконання державними інстанціями їх повноважень, особа вимагає визнання свого права на етично обґрунтовані якісні послуги. [3]

Важливим завданням, яке ставлять перед собою інститути громадянського суспільства, є ідеологічна робота та виховання населення. За умов, коли інститути громадянського суспільства сповідують демократичні ідеали, загальнолюдські цінності, ідеологічна робота сприяє зростанню політичної культури громадян[1]

В умовах створення демократичної держави, а також її розвитку інститути громадянського суспільства відіграють основну роль контролю та формуванні основних векторів розвитку державної політики. Громадські організації, професійні спілки, політичні партії набагато швидше можуть адаптуватися до вимог сучасного динамічного, інформаційного суспільства. Можливість адекватно по швидкості і по змісту реагувати на змінні потреби суспільства, становить один із етапів соціалізаційної діяльності органів державної влади. Держава сприяючи розвитку інститутів громадянського суспільства, має можливість все грунтовніше укорінювати позиції демократії та порядку. Разом з тим, організації громадянського суспільства, як рушійна сила для відображення потреб суспільства також відіграє функції : виховання морально-етичних констант. Тому очевидним є потреба розробки модельних етичних правил для організацій громадянського суспільства, що могли б стати основою для розробки етичних кодексів в даних формуваннях, або прийняття етичного кодексу - обов'язковою умовою реєстрації даної організації. громадський контроль етична норма

Література

Михайловська О. Інститути громадянського суспільства і формування ідеології модернізації в Україні. Політичний менеджмент. - 2006. - № 3. - С. 76-85

Михайловська О. Держава і розвиток інститутів громадянського суспільства. Політ. менеджмент - 2005. - № 3. - С. 108-114

Етика державного управління : підручник / Т. Е. Василевська,

О. Саламатов, Г. Б. Марушевський ; за заг. ред. Т. Е. Василевської. - Київ : НАДУ, 2015. - 204 с

Цвєтков В.В., Горбатенко В.П. Демократія - Управління -

Бюрократія: в контексті модернізації українського суспільства:

Монографія. Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення / Автори: В. Ф. Сіренко, В. І. Тимошенко, Т. І. Ковальчук та інші. - Київ: «Логос», 1997. - С. 92-104.

Нерсесянц В. С. На путях к праву: от социализма к постсоциализму. Советское государство и право. - 1991. № 2. - 61-69.

Войтенко Т. О., Гончарук О. С., Привалов Ю. О. Громадянське суспільство в Україні: аналіз соціального конструювання. Наукова збірка / Відп. ред.: Ю. Саєнко - К.: Стилос, 2002. - С. 5.

Онищенко О. Громадянське суспільство: тенденції становлення. Наука і суспільство. - 2002. № 1/2.

Войтенко Т. О., Гончарук О. С., Привалов Ю. О. Громадянське суспільство в Україні: аналіз соціального конструювання. Наукова збірка. / Відп. ред.: Ю. Саєнко - К.: Стилос, 2002. - С. 38-39

Головаха Е. И., Бекешкина И.Э., Небоженко В. С. Демократизация общества и развитие личности. - К.: Наукова думка, 1992. - С. 101.

Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки. / Пер. з англ. - К.: Основи, 1997. - С. 20

Размещено на Allbest.ru