Дослідження впливу інтелектуального капіталу на соціально-економічний розвиток вітчизняних машинобудівних підприємств у контексті його створення та використання

Характерними рішеннями у процесі здійснення інноваційної діяльності є наступні:

- розроблення програм і планів реалізації інноваційної діяльності;

- здійснення моніторингу за розробленням та наступним впровадженням інновації;

- аналіз проектів інновацій відповідно до проведеної інноваційної політики;

- координація інноваційної діяльності у структурних підрозділах підприємства;

- забезпечення матеріальними та фінансовими ресурсами, а також кваліфікованим персоналом;

- створення цільових робочих груп для комплексного вирішення проблем розроблення та впровадження інновацій.

Відмінні риси рішень по управлінні інноваціями полягають у:

- забезпеченні розвитку інтелектуального потенціалу працівників, підвищенню наукоємності виробничої діяльності;

- складності їх уніфікації та стандартизації, що обумовлено відсутністю стандартних вирішень проблем, пов'язаних з інноваційною діяльністю;

- спрямованості на поліпшення якості та розвиток асортиментів товарів і послуг, що задовольняють зростаючі потреби споживачів;

- необхідності обліку виникнення ризикових ситуацій;

- сильному впливі на ефективність функціонування підприємства;

- порушенні рівноважного стану та наростанні економічної динаміки;

- тому, що вони ухвалюються вищим керівництвом підприємства;

- частому виникненні опору з боку працівників;

- тому, що обумовлюють зростання витрат ресурсів;

- у необхідності практичного застосування досягнень НТП.

Перешкодою для здійснення інноваційної діяльності у машинобудуванні України є недостатня реалізація потенціалу спільного виробництва товарів з іноземними партнерами. Налагодження спільного виробництва нових інноваційних товарів, що користуватимуться попитом на внутрішньому та зовнішньому ринках, дасть змогу не лише підвищити прибутковість, але й отримати нові технології або ноу-хау, що позитивно впливатиме на розширення інноваційного потенціалу підприємств. Вдалі приклади успішної реалізації потенціалу спільного виробництва у машинобудівній промисловості України переважно сконцентровані в автомобілебудуванні

- організація виробництва автомобілів компаній GM, Skoda, Renault, Hyundai, Chery, Mahindra & Mahindra Limited, Volkswagen Group та ін.

Доводячи необхідність інтеграції основних видів інтелектуального капіталу, зауважимо, що у сучасному розумінні конкуренції та конкурентоспроможності, багато дослідників доходять висновку про те, що переваги у матеріальних аспектах виробництва вже не настільки цінні, як 20-30 років тому. Пріоритет здобувають переваги у нематеріальних аспектах виробництва (уміння, досвід, знання та здібності, нововведення, інформаційні системи, бази даних, розуміння ринку, збут). У стратегічному відношенні також необхідно вдосконалювати ряд обраних напрямків діяльності, які опираються на одну із центральних компетенцій підприємства, піклуватися їхніми перешкодами для появи нових конкурентів і, крім того, будувати партнерські відносини з постачальниками зовнішніх послуг і комплектуючих.

Разом з тим, слід підкреслити, що в основній частині вітчизняних машинобудівних підприємств діяльність фокусується на одному виді інтелектуального капіталу. Ряд підприємств акцентує увагу на людському капіталі, навчанні, тренінгах, системах мотивації та службовому просуванні. Людський капітал, а не продукти або матеріальні ресурси є основним активом машинобудівного підприємства.

Для інноваційного розвитку бізнес-структурі необхідно ретельно проаналізувати свої кадрові потреби й оцінити творчі можливості своїх працівників на предмет відповідності організаційним цілям; необхідно ввести в дію адекватну систему оцінювання продуктивності, впровадити систему винагороди, щоб стимулювати та підвищити інноваційну активність працівників. Нарешті, необхідно знайти оптимальну відповідність між довгостроковими кар'єрними цілями кожного працівника та стратегічними цілями підприємства у цілому. Інші ж підприємства вбачають пріоритет у маркетингу, дистрибуції, оволодінні частками ринку.

Стрижнем діяльності третіх є формування корпоративних систем управління, що опираються на використання передових інформаційних технологій. Лише деякі комплексно концентруються на всіх компонентах інтелектуального капіталу. Але при цьому успіху домагаються саме дані підприємства.

Сьогодні існує хронічна нестача кадрів, відсутність зміни поколінь, погіршення вікової структури працівників галузі. Специфікою машинобудівної промисловості є широке використання різних технологічних процесів, управління якими вимагає глибоких знань різних видів науково-технічної діяльності. Натомість у машинобудівній промисловості, починаючи з 1990 р. і по сьогодні середньооблікова кількість найманих працівників суттєво скоротилась. Середній вік працюючих на багатьох машинобудівних підприємствах перевищує 55 років. Тенденція продовжується і зараз.

Суб'єкти вітчизняного машинобудівного комплексу, що працюють у великому бізнесі, здатні забезпечити випуск високотехнологічної продукції, використовуючи перевагу співпраці з малими (середніми) підприємствами на різних етапах виробничого циклу машинобудівної продукції. При цьому реалізація різних методів інтеграційної взаємодії між ними повинна передбачати можливість поєднання інноваційних рішень у виробничих процесах та імпорт конкурентоспроможних груп товарів, наприклад: транспортних засобів, інженерної техніки та споживчої електроніки, електричних елементів тощо.

У машинобудівній промисловості досягнення пріоритетів у розвитку виробничих галузей шляхом використання інтелектуального капіталу можливе через залучення державних фінансових ресурсів малими підприємствами на наукові та науково-технічні цілі, що дасть змогу: по-перше, використати державні кошти, призначені для підтримки розвитку підприємництва; по-друге, реалізувати регіональні програми розвитку, використовуючи кошти місцевих бюджетів і трансферти; по-третє, випускати високотехнологічну продукцію.

Головною метою підвищення якості управління інтелектуальним капіталом машинобудівного підприємства є досягнення максимального результату від його використання при оптимізації видатків на створення інтелектуального капіталу для формування конкурентних переваг і підвищення капіталізації господарюючого суб'єкта.

Висновки

Інтеграція всіх видів інтелектуального капіталу виробничо-комерційного підприємства галузі машинобудування в Україні є ключовим чинником розвитку її конкурентних переваг. Це пояснюється тим, що частка інтелектуальних послуг й інших нематеріальних компонентів у структурі собівартості товарів зростає. Крім того, у структурі активів виробничо-комерційного- підприємства нематеріальна складова останнім часом зайняла головне місце. Саме інтеграція та взаємодія різних видів інтелектуального капіталу приводить до прискореного розвитку та зростання конкурентних переваг підприємства. Розглянуто основні можливі види такої взаємодії. Взаємовплив людського капіталу та капіталу відносин припускає співробітництво зі споживачами, що дозволяє поповнити запас знань, навичок і вмінь працівників підприємства. Даний процес може здійснюватися різним чином, наприклад, за допомогою прямої взаємодії з покупцями. У зв'язку з цим на різних підприємствах виникає необхідність збільшення кількості працівників, які безпосередньо взаємодіють із замовниками. Будь які можливості зворотного зв'язку, проведення соціологічних досліджень або директ-маркетинг, також необхідно реалізовувати з метою вдосконалювання кваліфікації працівників, а також їх готовності задовольняти нові запити покупців.

Різноманітні підходи до розуміння інтелектуального капіталу обумовлюються різними трактуваннями сутності даного феномену з позицій економіки, менеджменту, філософії, юриспруденції та соціології. Сутнісні характеристики інтелектуального капіталу включають його вивчення, як капітал-ресурсу, капітал-потенціалу та капітал-результату, що виступають певними стадіями створення та використання капіталу.

Відтворення інтелектуального потенціалу здійснюється різними соціальними інститутами, що забезпечують ефективний розвиток людських здібностей як концентрованого вираження знань, умінь, навичок, компетенцій і рівня мотивації особистості. Цей процес здійснюється за рахунок створення та використання сучасних технологій розвитку творчих здібностей особистості, організації безперервної системи навчання, удосконалювання інфраструктури у галузі інформації та нових технологій тощо.

References

1. Human Development Report 2019. Beyond income, beyond averages, beyond today: Inequalities in human development in the 21st century (2019) United Nations Development Programme. (Accessed 01 July 2020).

2. Amosha O.I., Vyshnevs'kyy V.P., Zbarazs'ka L.O. Kontseptual'ni oriyentyry promyslovoyi polityky Ukrayiny (na seredn'ostrokovu perspektyvu). Ekonomyka promyslovosti. 2008. №43.

3. Amosha O.I., Vyshnevs'kyy V.P., Zbarazs'ka L.O. Promyshlennaya polytyka Ukrayny: kontseptual'ne oryentyry na srednesrochnuyu perspektyvu. Йkonomyka Ukrayny. 2009. №12. S. 4-13.

4. Blok M., Holovyn N.A. Sotsyal'nyy kapytal: k obobshchenyyu ponyatyya. Vestnyk SPBHU. Seryya 12. Vypusk 4., 2015. S. 99-111.

5. Burd'e P. Sotsyolohyya sotsyal'noho prostranstva. Per. s frants.; otv. red. perevoda N.A. Shmatko. M.: Ynstytut йksperymental'noy sotsyolohyy; SPb.: Aleteyya, 2007. 18 s.

6. Hйlbreyt D. Novoe yndustryal'noe obshchestvo. M.: AST, 2014. 602 s.

7. Dykan' V.L., Kirdina O.H. Sutnisni aspekty konkurentospromozhnosti natsional'noyi ekonomiky. Visnyk ekonomiky transportu ta promyslovosti. 2009. №28. S. 5-11.

8. Dovhan' L.YE., Simchenko N.O. Suchasni aspekty staloho rozvytku mashynobudivnykh pidpryyemstv. Ekonomika ta upravlinnya pidpryyemstvamy mashynobudivnoyi haluzi: problemy teoriyi ta praktyky. 2008. №3. S. 71-83.

9. Ekonomika Ukrayiny: stratehiya i polityka dovhostrokovoho rozvytku. Za red. V.M. Heyetsya. Kyyiv: Instytut ekonomiky i prohnozuvannya; Feniks, 2003. 10 s.

10. Йdvynsson L., Mйloun M. Yntellektual'nyy kapytal. Novaya postyndustryal'naya volna na Zapade. Antolohyya. Pod red. V.L. Ynozemtseva. M.: Academia, 1999. S. 435-436.

11. Kindzerskyy YU.V., Mykytenko V.V., Yakubovskyy M.M. ta in. Potentsial natsional'noyi promyslovosti: tsili ta mekhanizmy efektyvnoho rozvytku: monohrafiya; za red. kand. ekon. nauk YU.V. Kinzerskoho; NAN Ukrayiny; Instytut ekonomiky ta prohnozuvannya. K., 2009. 928 s.

12. Koulman Dzh. Kapytal sotsyal'nyy y chelovecheskyy. Obshchestvennye nauky y sovremennost'. 2001. №3. S 121-139.

13. Latysheva O.V. Osnovni tendentsiyi rozvytku, perspektyvy ta mozhlyvosti zabezpechennya staloho rozvytku mashynobudivnykh pidpryyemstv v Ukrayini. Ekonomichnyy visnyk Donbasu. 2017. №1 (47). S. 82-88.

14. Pйyn Й. Rukovodstvo po CRM: Put' k sovershenstvovanyyu menedzhmenta klyentov. Mynsk: Hrevtsov Pablysher, 2007. 373 s.

15. Poddubnyy Y., Poddubnaya L. Teoryya konkurentosposobnosty: sovremennoe sostoyanye y predmetno-metodolohycheskye aspekty razvytyya. Йkonomyka Ukrayny. №8. 2007. S. 52-60.

16. Rakhman M., Hrynenko I. Analiz strukturnykh zrushen' v eksporti mashynobudivnoyi haluzi Ukrayiny. Ekonomika ta derzhava. 2015. №11. S. 105-107.

17. Ruus Y., Payk S., Fernstrem L. Yntellektual'nyy kapytal: praktyka upravlenyya. Per. russkoho yazyka na anh.; pod red V.K. Dermanova. 2-3-e yzd. SPb.: Vysshaya shkola menedzhmenta SPbHU, 2010. 436 s.

18. Sokhnych A.YA., Irtyshcheva I.O. Innovatsiyi v period ekonomichnykh transformatsiy. Teoretychni i praktychni aspekty ekonomiky ta intelektual'noyi vlasnosti: zbirnyk naukovykh prats': u 2-kh vyp. PDTU. Mariupol', 2012. Vyp. 1, T.2. S. 14-18.

19. Stratehiya rozvytku sfery innovatsiynoyi diyal'nosti na period do 2030 roku. 2019.

20. Fukuyama F. Doverye: sotsyal'nye dobrodetely y put' k protsvetanyyu: Per. s anhl. M.: AST, Ermak, 2004. 730s.

21. Kholl Rychard KH. Orhanyzatsyy: struktury, protsessy, rezul'taty. SPb.: Pyter, 2001. 5 09 s.

22. Shumpeter Y. Teoryya йkonomycheskoho razvytyya: Yssledovanye predprynymatel'skoy prybyly, kapytala, kredyta, protsenta y tsykla kon"yunktury: per.s nem. M.: Prohress, 1982. 455 s.

23. Doing Business 2020. 2020.

24. Coleman J.S. Grundlagen der Sozialtheorie. Bd. 1. Mьnchen: Oldenburg, 1991. XVI. 474 S.

25. Edvinsson L. Corporate Longitude: What you need to know to navigate the knowledge economy. London: BookHouse Publishing, 2002.

26. Petty R., Guthrie J. 2000. Intellectual capital literature review: Measurement, reporting and management. Journal of Intellectual Capital 1 (2): 155-176.

27. Putnam R. Making Democracy Work: Civic Traditions in Modern Italy. Princeton University Press. N.Y.: Princeton, 1993.

28. Saint-Onge H., Armstrong С. The Coductive Organization. Oxford, Elsevier Inc. 2004. P. 37

29. Stewart Т. Brainpower. Fortune. 1991. 3 June. 1991, June 3. P. 42-60.

30. Stewart, T.A. Intellectual Capital. The New Wealth of Organizations. New York: Currency Doubleday, 1997.

31. Sveiby K.-E. The Intangible Assets Monitor.

Размещено на allbest.ru