Соціалізація підлітків в умовах прийомної сім’ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціалізація підлітків в умовах прийомної сім'ї

Віра Синякова

Інститут психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України, вул. Панківська, 2, м. Київ, Україна, 01033

Анотація

Метою статті є визначення основних умов успішної соціалізації підлітків у середовищі прийомної сім'ї. У статті проаналізовано поняття "прийомна сім'я" та наведено актуальні статистичні дані щодо створення її в сучасному соціально-економічному просторі нашої держави. Розглянуто праці провідних науковців, які вивчали поняття прийомної сім'ї та розглядали її вплив на особистість дитини. Для більш чіткого визначення поняття "прийомна сім'я" проведено диференціацію понять "прийомна сім'я", "дитячий будинок сімейного типу" та "малий груповий будинок". Визначено особливості прийомної сім'ї як альтернативної форми сімейного влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків. Зазначено комплекс завдань замісного батьківства: створення сприятливих умов, які сприяють формуванню особистості в межах вікової норми; залучення дитини до культурних і духовно-моральних цінностей як основи формування особистості й підготовки її до майбутньої самостійної діяльності; зниження і усунення "стресу нового способу життя"; налагодження спілкування з прийомною дитиною як підстава для всієї корекційно-педагогічної роботи.

Ключові слова: прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу, малий груповий будинок, замісне батьківство, соціалізація, психолого-педагогічний супровід. соціалізація підліток прийомний

SOCIALIZATION OF ADOLESCENTS IN THE FOSTER FAMILY

Vira Syniakova

G. S. Kostiuk Institute of Psychology of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, 2, Pankivska str., Kyiv, Ukraine, 01033

The purpose of the article is a theoretical analysis of the concept of "foster family" and determine the basic conditions for successful socialization in its environment. The article analyzes the concept of "foster family" and provides relevant statistics on its creation in the modern socio-economic space of our state. The works of leading scientists who studied the concept of a foster family and considered its impact on the child's personality are considered. In order to define the concept of "foster family" more clearly, the concepts of foster family and family-type orphanage have been differentiated. The peculiarities of a foster family as an alternative form of family placement of children left without parental care are identified. The set of tasks of the foster family is indicated: creation of favorable conditions that promote the formation of personality within the age norm; involvement of the child in cultural and spiritual and moral values as a basis for the formation of personality and preparation for future independent activities, reducing and eliminating the "stress of a new way of life"; establishing communication with the foster child as a basis for all correctional and pedagogical work.

Realizing the importance of the foster family in the socialization of the child, the article identifies the problems and difficulties that may arise in a child at different ages, when he gets into new conditions: the presence of experience and duration of living in a biological family; term of stay in a state institution; the age of the child when placing him in a new family; the type of foster family in which the child is; the presence of biological children in the family and their relationship with the age of the adopted child, the level of preparedness of parents to perform a new role; choice of forms and methods of raising children in the family. Thus, the fact of creating a foster family cannot be considered as unequivocally successful. In the process of education there are many difficulties that can be overcome if the process of psychological and pedagogical support of these families is optimized.

Key words: foster family, family-type orphanage, small group house, surrogacy socialization, psychological and pedagogical support.

Відповідальність за дітей перш за все лежить на їхніх батьках. У випадках, коли дитина втрачає батьківське піклування, важливо створити умови, за яких вона зможе опинитися в атмосфері, що потрібна для її повноцінного розвитку. Дитина, яка перебуває в інтернатних закладах, отримує комплекс освітніх, медичних, соціальних послуг, але спостерігаються значні відхилення в процесі її соціалізації. Останніми роками в нашій державі значно збільшилась кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Воєнні дії на Сході країни та українська економічна криза спричинили зростання кількості таких дітей [7].

З 2006 р. в Україні проводиться державна реформа, яка покликана замінити державні форми влаштування дітей, які позбавлені батьківського піклування, на сімейні форми влаштування, до яких відносяться усиновлення, опіка (піклування), прийомні сім'ї (далі - ПС) та дитячі будинки сімейного типу (далі - ДБСТ). На кінець 2020 року на обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувало майже 70 тисяч.

У минулому році посиротіло 9634 дитини. При цьому в сім'ї громадян України протягом року було влаштовано 10 074 дитини (це опіка - 6929, ПС, ДБСТ - 1906, усиновлено українцями - 992, іноземцями - 247). Загалом сімейними формами виховання охоплено близько 64 тис. дітей, що становить 92,2% від загальної кількості таких дітей. Станом на 31.12.2020 р. в Україні функціонувало: 1235 дитячих будинків сімейного типу та 3172 прийомні сім'ї. При цьому важливо, що кількість прийомних сімей зменшується (у порівнянні з 2019 роком - на 174 сім'ї), а дитячих будинків - збільшується (у порівнянні з 2019 роком - на 82 сім'ї). Загальна кількість дітей, які виховуються в цих сім'ях, зростає. На кінець 2020 року загальна кількість дітей у ПС, ДБСТ становила 14 516, що, порівнюючи з 2019 роком, більше на 458 дітей [7]. Найчастіше всиновлюють дітей віком до 5-ти років. Непоодинокими є випадки, коли усиновлення скасовується. Найпоширеніша підстава для цього - коли між прийомними батьками і дитиною склалися стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання [8].

Отже, прийомна сім'я в Україні - явище вкрай рідкісне та вкрай актуальне, адже саме від її психологічного клімату та педагогічної обізнаності членів прийомної родини залежить успішність або неуспішність соціалізації прийомної дитини.

Останніми роками зросла кількість досліджень, в яких розглядаються проблемні аспекти влаштування та соціалізації дітей, які позбавлені батьківського піклування в прийомні сім'ї. Історичні аспекти сімейних форм виховання розглянуті в роботах М.В. Антокольскої, Л.В. Бадя, Е.К. Бекова, Л.І. Бєляєва, В.В. Белякова, М.Л. Горячева, Д.А. Леонова, К.В. Кузьміна, Е.Д. Максимова, М.О. Ошаніна, профілактиці соціального сирітства та окремим аспектам соціального захисту присвячені роботи таких науковців, як Г.М. Бевз, А.Й. Капська, С.Т. Мещерякова, І.В. Пєша, І.М. Трубавіна, Н.М. Комарова, О.Ю. Рикун, Є.М. Рибінский, Л.Я. Оліфєренко, В.С. Мухіна, Е.И. Цимбал; соціалізацію дітей-сиріт, які виховуються поза родиною, в інтернатних закладах, досліджували Г.В. Сім'я, Н.Ф. Плясов, Г.І. Плясова. Низкою науковців (Н.Н. Авдєєва, Л.С. Волинець, Л.Н. Галігузова, Я.О. Го- шовський, Т.В. Гуськова, І.В. Дубровіна, М.І. Лісіна, С.Ю. Мєщєрякова, А.М. Прихожан,

A. Г. Рузська, Є.О. Смірнова, Є.А. Стрєбєлєва, Н.М. Толстих) доведено, що умови життя і виховання в інтернатному закладі й відсутність дитячо-батьківських стосунків деструктивно впливають на особистісний розвиток дітей-сиріт. Особливості виховання дітей-сиріт висвітлено в працях Д. Віткаускайте, Л.М. Галігузова, Я.О. Гошовського; особливості формування особистості - у дослідженнях Л.В. Байбородової, В.В. Баранова, В.І. Брутман, І.В. Дубровіної, Н.П. Іванової, А.М. Прихожан, Н.Н. Толстих, процесу адаптації дітей-сиріт у прийомних сім'ях присвячено наукові праці Л.Н. Большакова, М.Ф. Тернівської,

B. В. Барабанова, О.В. Заводілкіна, Е.І. Морозова, А.С. Співаковської, А.Б. Холмогорової. Соціалізацію дітей у прийомних сім'ях розглянуто в дослідженнях вітчизняних (Л.С. Волинець, І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової, О.О. Яременко) та зарубіжних учених (А.І. До- вгалевської, Н.К. Іванової, В.М. Ослон, А.Б. Холмогорової). Але, на жаль, ми не знайшли досліджень щодо соціалізації підлітків в умовах прийомної сім'ї.

Сім'я - це природне середовище дитини, де вплив батьків на її виховання і життя є домінуючим. У сім'ї беруть початок світогляд, морально-естетичні ідеали й смаки, норми поведінки, трудові навички, ціннісні орієнтири, тобто всі ті якості, які згодом становитимуть її особистісну сутність [3].

Діти повинні зростати в сім'ях рідних батьків, але, коли це неможливо, альтернативою біологічній родині може слугувати інша. Відповідно до законів України "Про охорону дитинства" (2001 р.), "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (2005 р.), постанов Кабінету Міністрів України Положення "Про прийомну сім'ю" № 564 від 26.04.2002 року та Положення "Про дитячий будинок сімейного типу" № 565 від 26.04.2002 року створюються нові соціальні інститути сімейного виховання дітей-сиріт - прийомна сім'я та дитячий будинок сімейного типу [4].

Для більш чіткого визначення поняття "прийомна сім'я" необхідно провести диференціацію понять "прийомна сім'я" та "дитячий будинок сімейного типу".

Прийомна сім'я - це сім'я, яка взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Дитячий будинок сімейного типу - це сім'я, яка взяла на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, ураховуючи рідних [4].

Малий груповий будинок - заклад соціального захисту, що призначений для тривалого (стаціонарного) проживання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в тому числі дітей з інвалідністю, та осіб з їх числа в умовах, наближених до сімейних. Метою діяльності малого групового будинку є забезпечення умов проживання для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в тому числі дітей з інвалідністю, та осіб з їх числа шляхом догляду та виховання в умовах, максимально наближених до сімейних, соціалізації та підготовки їх до самостійного життя, організації надання їм комплексу необхідних послуг, зокрема в громаді, сприяння поверненню дітей в біологічну сім'ю або влаштування в сімейні форми виховання [9].

Прийомні діти не мають батьків та інших родичів, які б могли турбуватися про них. Вони мають статус дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. У таких випадках прийомна сім'я допомагає цим дітям збудувати повноцінну родину. Вони виховується в прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання в професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації - до його закінчення, але не пізніше досягнення нею 23-річного віку [5].

Прийомні діти мають право підтримувати контакти з біологічними батьками та іншими родичами в тому разі, якщо таке спілкування не суперечить інтересам дитини і не заборонено рішенням суду. Форми стосунків прийомних дітей з біологічними батьками та іншими родичами визначаються органами опіки та піклування за погодженням прийомних батьків. Прийомні батьки-вихователі отримують від держави заробітну плату, набувають трудовий стаж і мають на кожну дитину щомісячну матеріальну допомогу. Контролем і супроводом прийомних сімей займаються Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Особливістю прийомної сім'ї як альтернативної форми сімейного влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків, є те, що: