Поняття та сутність механізмів реформування системи інституційного догляду дітей соціально вразливих категорій

Размещено на http://allbest.ru

Львівська обласна державна адміністрація

Лис Володимир Володимирович

начальник служби у справах дітей

м. Львів

Анотація

У статті аналізуються поняття «інституційний догляд», «механізми державного управління», «механізми реформування системи інституційного догляду дітей соціально вразливих категорій». Обґрунтовано, що під системою державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні можна розуміти організаційно-функціональну єдність ієрархічно впорядкованої сукупності органів державної влади та місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень справляють управлінський організуючий вплив на функціонування закладів інституційного догляду та виховання дітей усіх типів, форм власності та підпорядкування з метою забезпечення реалізації державної політики щодо соціального захисту:

дітей-сиріт;

дітей, позбавлених батьківського піклування;

дітей з інвалідністю;

дітей з особливими освітніми потребами;

дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Автором визначено, що під механізмами державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей слід розуміти

- сукупність організаційних, економічних, правових, соціальних та інших засобів,

- практичних заходів, важелів та стимулів,

за допомогою яких уповноважені органи державної влади та місцевого самоврядування послідовно розв'язують проблеми управління соціально-педагогічними процесами щодо організації та здійснення соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей з особливими освітніми потребами, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, з метою забезпечення дотримання їх законних прав та інтересів.

Ключові слова: державне управління, деінституалізація, інтернати, механізми державного управління, система інституційного догляду та виховання дітей, соціальна політика, соціальний захист прав дітей, соціальні послуги.

Abstract

The concept and essence of mechanisms of reforming the system of institutional care of children of socially vulnerable categories

Lys Volodymyr Volodymyrovych Head of the Service for Children of the Lviv Regional State Administration, Valova st., 31, Lvi

The article analyzes the concepts of "institutional care", "mechanisms of public administration", "mechanisms of reforming the system of institutional care of children of socially vulnerable categories."

The paper substantiates that the system of public administration in the field of institutional care and upbringing of children in Ukraine can be understood as organizational and functional unity of a hierarchically organized set of public authorities and local governments, which within their powers exert managerial organizational influence on the functioning of institutions of institutional care and education children of all types, forms of ownership and subordination in order to ensure the implementation of state policy on social protection:

- orphans;

- children deprived of parental care;

- children with disabilities; children with special educational needs;

- children who are in difficult life circumstances.

The author determines that the mechanisms of public administration in the field of institutional care and upbringing of children should be understood:

- as a set of organizational, economic, legal, social and other means,

- practical measures, levers and incentives

by which the authorized bodies of state power and local government consistently solve problems of management of social and pedagogical processes concerning the organization and realization of social protection of orphans, children deprived of parental care, children with disabilities, children with special educational needs, children who are in difficult life circumstances, for the purpose of ensuring observance of their legal rights and interests.

Key words: public administration, deinstitutionalization, boarding schools, mechanisms of public administration, system of institutional care and upbringing of children, social policy, social protection of children 's rights, social services.

Вступ

Постановка проблеми. Протягом останніх років в Україні неодноразово здійснювались спроби перетворення усталеної сфери інституційного догляду та виховання дітей на сферу надання соціальних послуг для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, частково дітей з особливими освітніми потребами, які мають складні вади розвитку. Нажаль, досі помітних зрушень здійснити не вдалось, але ці спроби привернули значну увагу з боку держави та громадськості. Крім реформування внутрішніх процесів даної сфери потребують удосконалення й існуючі механізми державного управління сферою інституційного догляду та виховання дітей. Розвиток державного управління в Україні, який зумовлюється курсом євроінтеграції та реформа адміністративної системи потребують якісного удосконалення дієвих механізмів державного управління відповідно до сучасного стану управління в країні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основою для дослідження сутності механізмів державного управління є праці В.Авер'янова, О.Амосова, Г.Атаманчука, В.Бакуменко, Д.Безносенко, І.Гасюка, Н.Глазунової, В.Говорухи, В.Князєва, В.Коваленко, В.Корженка, О.Коротич, М.Круглова, В.Куйбіди, М.Кравченко, М.Лесечко, В.Малиновського, Н.Мельтюхової, А.Михненко, П.Надолішнього, Н.Нижник, В.Олуйка, Л.Паращенко, Л.Приходченко, І.Розпутенка, Р.Рудницької, А.Сіцінського, М.Сіцінської, О.Стельмах, Ю.Сурміна, Ю.Тихомирова, О.Федорчак, О.Фурсіна, Л.Юзькова.

Оскільки, процес інституційного догляду та виховання дітей частково інтегрується до соціальної сфери, освітньої сфери, сфери охорони здоров'я та охорони дитинства, зазначимо про окремі галузеві дослідження механізмів державного управління. Зокрема, вивченням механізмів державного управління у соціальній сфері займались О.Вольська, К.Дубич, М.Мельник, М.Панченко. Поняття механізмів державного управління в освітній сфері розкриваються у доробку Н.Зелінської, Н.Карпеко, О.Коцовської, Л.Паращенко. Розвитком теми в галузі охорони здоров'я займались такі дослідники: В.Григорович, Д.Карамишев, М.Музика, З.Надюк, І.Фуртак, В.Шевченко, В.Шевцов. Механізми державного управління у сфері охорони дитинства відображені у доробку Л.Кривачук, О.Крестовської, О.Темченко. Проте, в науковій літературі відсутні системні дослідження наукових підходів до поняття та сутність механізмів реформування системи інституційного догляду дітей соціально вразливих категорій.

Мета статті - систематизація наукових підходів до поняття та сутність механізмів реформування системи інституційного догляду дітей соціально вразливих категорій.

Виклад основного матеріалу

Під інституційним доглядом розуміють діяльність інтернатних закладів, які виконують застарілі функції колективного виховання дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, частково дітей з особливими освітніми потребами, які мають складні вади розвитку.

Поняття системи інституційного догляду та виховання дітей в контексті державного управління інтегрує у собі діяльність, пов'язану з основними сферами суспільного життя - економічною, соціальною, політичною та духовною. Таке широке трактування потребує конкретного визначення сутності поняття системи інституційного догляду та виховання дітей.

Аналізуючи наукову літературу, ми не зустріли визначення даного поняття, лише класифікацію закладів інституційного догляду та виховання дітей за типами, формами власності та підпорядкування, зазначену у Національній стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки та відповідних положеннях про організацію роботи цих закладів. Це - загальноосвітні школи-інтернати; навчально-реабілітаційні центри; будинки дитини; дитячі будинки; дитячі будинки-інтернати; навчально-виховні комплекси, у складі яких є групи, класи, відділення цілодобового перебування дітей; інші заклади цілодобового та довготривалого (понад три місяці) перебування дітей, у яких одночасно проживає більше ніж 15 дітей [1].

Слід зазначити, що лише частина дітей з особливими освітніми потребами потрапляє до закладів інституційного догляду та виховання дітей в Україні, оскільки протягом останніх років активно запроваджується інклюзивна освіта для цієї категорії дітей. Відповідно, до інституцій направляються діти, які з певних причин не можуть здобувати освіту у інклюзіях. Такі діти можуть здобувати освіту у навчально-реабілітаційних центрах, що являють собою - «.. .загальноосвітній навчальний заклад, метою діяльності якого є реалізація права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними вадами розвитку, їх інтеграція в суспільство шляхом здійснення комплексних реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення здоров'я, здобуття освіти відповідного рівня, розвиток та корекцію порушень».

У Положенні про навчально-реабілітаційний центр зазначається, що діти із складними вадами розвитку - «... це діти з вадами слуху, зору, тяжкими системними мовленнєвими порушеннями, тяжкими порушеннями опорно-рухового апарату у поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку, сліпоглухі, діти, які себе не обслуговують і відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини - інваліда потребують індивідуального догляду та супроводу, але вони можуть перебувати у дитячому колективі згідно з рекомендованим лікарями режимом» [2].

Ще один тип закладів інституційного догляду та виховання для дітей, що мають вади розвитку це - спеціальна загальноосвітня школа-інтернат. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку приводить нам широке визначення даного типу установ - «.спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, (далі - спеціальна школа (школа-інтернат)), що забезпечує реалізацію права таких громадян на здобуття повної загальної середньої освіти та здійснює заходи з реабілітації.

Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат - загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує здобуття певного рівня освіти, професійну орієнтацію та підготовку, проводить корекційно-розвиткову роботу з дітьми, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, умови проживання та утримання за рахунок держави. Спеціальна загальноосвітня школа - загальноосвітній навчальний заклад з продовженим днем, що забезпечує навчання, виховання та корекційно-розвиткову роботу дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, за рахунок держави» [3]. Дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування усіх типів і форм власності це - «...навчальні заклади, що забезпечують дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, умови для проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття освіти, професійної орієнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя» [4].

Новим типом закладів інституційного догляду та виховання є малий груповий будинок. Це - «.заклад соціального захисту, що призначений для тривалого (стаціонарного) проживання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в тому числі дітей з інвалідністю, та осіб з їх числа в умовах, наближених до сімейних».

Метою існування такого типу закладів є забезпечення умов проживання для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в тому числі дітей з інвалідністю, та осіб з їх числа шляхом їх догляду та виховання в умовах, максимально наближених до сімейних, соціалізації та підготовки до самостійного життя, організації надання їм комплексу необхідних послуг, зокрема у громаді, сприяння поверненню дітей в біологічну сім'ю або влаштування в сімейні форми виховання» [5].

Для дітей віком до 4 років у системі інституційного догляду та виховання дітей в Україні існують будинки дитини, які є комунальними закладами охорони здоров'я для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, а також дітей з вадами фізичного та розумового розвитку.

Типове положення про будинок дитини визначає основні типи даних закладів:

а) будинок дитини загального типу - для медико-соціального захисту здорових дітей-сиріт (I-II груп здоров'я), дітей, які залишилися без піклування батьків, віком від народження до трьох років. Крім дітей цієї категорії, тут можуть знаходитись діти, які мають сім'ю, проте утримання та виховання їх у сім'ї з поважних причин (хвороба годувальника, тривале відрядження, навчання тощо) неможливе, а також діти із затримкою розумового та фізичного розвитку внаслідок несприятливих умов виховання;

б) спеціалізований будинок дитини - для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, з вадами фізичного та розумового розвитку (III-V груп здоров'я) віком від народження до чотирьох років, а також: з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки; з органічним ураженням центральної нервової системи, в тому числі з дитячим церебральним паралічем без порушення психіки; з порушенням функції опорно-рухового апарату та іншими вадами фізичного розвитку без порушення психіки; з порушенням слуху та мови; з порушенням мови; з порушенням зору (сліпі, слабозорі); тубінфікованих, хворих з малими та згасаючими формами туберкульозу, ВІЛ-інфікованих. У спеціалізованих будинках дитини можуть організовуватись 1-2 групи для здорових дітей» [6; 7]. Для дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах в Україні функціонують притулки для дітей служби відповідної місцевої державної адміністрації. Подібні інституції є закладами соціального захисту, створеними для тимчасового перебування дітей віком від 3 до 18 років. Відповідно до Типового положення про притулок для дітей служби у справах дітей основними завданнями закладу є:

- соціальний захист позбавлених сімейного виховання дітей, які опинилися в складних житлово-побутових умовах, залишили навчальні заклади;

- створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, надання їм можливості для навчання, праці та змістовного дозвілля [8].

Така розгалужена класифікація закладів інституційного догляду та виховання дітей, кількість сфер підпорядкування наводить на думку про відсутність чіткої координації в державному управлінні такими закладами. Доцільність поєднання цих закладів у єдину організаційну систему інституційного догляду та виховання дітей є актуальною, і дозволить мінімізувати адміністративні зусилля та бюджетні витрати, призведе до доцільнішого використання коштів на користь дітей та сімей з дітьми, які потребують соціальної підтримки. Особливої актуальності цей процес набуває в умовах проведення адміністративної реформи в Україні.

Таким чином, система інституційного догляду та виховання дітей в Україні - це комплексна діяльність закладів цілодобового перебування дітей усіх типів і форм власності та підпорядкування (Міністерству освіти і науки України, Міністерству охорони здоров'я України, Міністерству соціальної політики України), що здійснюють соціально-педагогічну діяльність, з метою реалізації законних прав на соціальний захист дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей з особливими освітніми потребами, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, щодо забезпечення умов проживання та догляду, надання соціальних, освітніх, виховних, юридичних, медичних та реабілітаційних послуг у межах цих закладів. соціальний освітній піклування право інституційний

Отже, під системою державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні можна розуміти організаційно-функціональну єдність ієрархічно впорядкованої сукупності органів державної влади та місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень справляють управлінський організуючий вплив на функціонування закладів інституційного догляду та виховання дітей усіх типів, форм власності та підпорядкування з метою забезпечення реалізації державної політики щодо соціального захисту: дітей-сиріт; дітей, позбавлених батьківського піклування; дітей з інвалідністю; дітей з особливими освітніми потребами; дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Наступним поняття є «механізм реформування системи інституційного догляду дітей соціально вразливих категорій». В науковій літературі існує багато визначень механізмів державного управління. На нашу думку, попереднє визначення державного управління доступно ілюструє визначення авторів «Словника-довідника з державного управління», які зазначають, що механізми державного управління - це практичні заходи, засоби, важелі, стимули, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільство, виробництво, будь-яку соціальну систему з метою досягнення поставлених цілей. Схема реального механізму державного управління містить цілі, рішення, впливи, дії, результати. Комплексний механізм державного управління вони визначають як систему політичних, економічних, соціальних, організаційних і правових засобів цілеспрямованого впливу органів державного управління [9; с. 50].

Механізм державного управління - це:

- сукупність відповідних державних органів, організованих у систему для виконання цілей (завдань) державного управління відповідно до їх правового статусу, та масив правових норм, що регламентують організаційні засади та процес реалізації вказаними органами свого функціонального призначення. Звідси складовими елементами зазначеного механізму виступають: система органів виконавчої влади; сукупність правових норм, що регламентують як організаційну структуру системи органів виконавчої влади, так і процеси її функціонування та розвитку [10];

- сукупність засобів організації управлінських процесів та способів впливу на розвиток керованих об'єктів із використанням відповідних методів управління, спрямованих на реалізацію цілей державного управління [11];

- складова частина системи управління, що забезпечує вплив на фактори, від стану яких залежить результат діяльності управлінського об'єкта. Механізми державного управління, на думку автора, це складна система державних органів, організованих відповідно до визначених принципів для здійснення завдань державного управління; це інструмент реалізації виконавчої влади держави. Механізми формування та реалізації державного управління - це сукупність і логічний взаємозв'язок соціальних елементів, процесів та закономірностей, через які суб'єкт державного управління «схоплює» потреби, інтереси і цілі суспільства в управляючих впливах, закріплює їх у своїх управлінських рішеннях та діях і практично втілює в життя, зважаючи на державну владу [12];

- складова частина системи управління, що забезпечує вплив на внутрішні (коли йдеться про механізм управління організацією) та зовнішні (коли говорять про механізм взаємодії з іншими організаціями) фактори, від стану яких залежить результат діяльності управлінського об'єкта [13; с. 50].

Розглянувши, на нашу думку, основні визначення механізмів державного управління, які зрозуміло розкривають сутність даного поняття, можемо зробити висновок, що у науковій літературі зустрічається велика кількість визначень механізмів державного управління, але, немає єдиного узагальненого визначення. Переважна більшість визначень сутності механізмів державного управління трактується з позицій конкретних досліджень провідних вчених галузі.

Аналізуючи наукові доробки з проблематики нашого дослідження, перейдемо до класифікації механізмів державного управління. Серед значної кількості наукових підходів до класифікації у літературі з державного управління слушною видається думка Н.Брюховецької, що від переваги акцентів на ті чи інші сфери управління, механізм управління буде мати свою назву. Залежно від того, які саме проблеми і як вирішуються із застосуванням конкретного державного механізму управління, він може бути складним (компонентом) і включати в себе декілька самостійних механізмів. Комплексний механізм державного управління може складатися із таких видів механізмів: економічного (механізми державного управління банківською, грошово-валютною, інвестиційною, інноваційною, кредитною, податковою, страховою діяльністю тощо); мотиваційного (сукупність командно адміністративних та соціально-економічних стимулів, що спонукають державних службовців до високоефективної роботи); організаційного (об'єкти, суб'єкти державного управління, їх цілі, завдання, функції, методи управління та організаційні структури, а також результати їх функціонування); політичного (механізми формування економічної, соціальної, фінансової, промислової політики тощо); правового (нормативно-правове забезпечення: закони і постанови Верховної Ради України, укази Президента, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, а також методичні рекомендації та інструкції тощо) [14]. Розглянувши основні підходи до визначення сутності поняття механізмів державного управління та їх класифікації, перейдемо до використання цього доробку безпосередньо у сфері інституційного догляду та виховання дітей.

Велика кількість типів закладів, типів їх підпорядкування, органів державного управління та учасників процесу інституційного догляду та виховання дітей не дозволяють вважати ефективним процес державного управління у цій сфері. На нашу думку, з метою ефективної реалізації державної політики у сфері інституційного догляду та виховання дітей в сучасних умовах слід запровадити комплексний механізм уніфікованих зусиль.

За визначенням словника-довідника з державного управління комплексний механізм державного управління розглядаємо як «...систему політичних, економічних, соціальних, організаційних і правових засобів цілеспрямованого впливу органів державного управління» [10].

У сфері інституційного догляду та виховання виділяємо - організаційний, правовий, мотиваційний, інноваційний, соціальний та фінансовий механізми державного управління.

Висновки

Основну роль механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні вбачаємо у:

- підвищенні ефективності забезпечення додержання прав і законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей з особливими освітніми потребами, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- посилення захисту їх особистих і майнових прав;

- забезпечення якості надання соціальних, освітніх, реабілітаційних, медичних, юридичних послуг дітям, які виховуються в інтернатах;

- здійснення моніторингу та контролю за якістю надання послуг дітям з інвалідністю та дітям з особливими освітніми потребами в системі інституційного догляду та виховання дітей в Україні;

- підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників закладів інституційного догляду та виховання дітей;

- розширення видів діяльності, спрямованої на підтримку дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей з особливими освітніми потребами, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах в органах державної влади та громадських організаціях з урахуванням її проведення під час надзвичайних ситуацій або військового стану;

- оптимізацію взаємовідносин органів виконавчої влади та інститутів громадянського суспільства у сфері інституційного догляду та виховання дітей, забезпечення їх якості та ефективності тощо.

Під механізмами державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей слід розуміти сукупність організаційних, економічних, правових, соціальних та інших засобів, практичних заходів, важелів та стимулів, за допомогою яких уповноважені органи державної влади та місцевого самоврядування послідовно розв'язують проблеми управління соціально - педагогічними процесами щодо організації та здійснення соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей з особливими освітніми потребами, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, з метою забезпечення дотримання їх законних прав та інтересів.

Література

1. Ярмолинська І. В. Нормативно-правове забезпечення державного управління в системі інституційного догляду та виховання дітей. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 17. С. 109-112.

2. Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. URL: https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1629-12.

3. Ярмолинська І. В. Поняття та сутність механізмів державного управління у сфері інституційного догляду та виховання дітей в Україні. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 18. С. 119-123.

4. Потопахіна О. М. Соціальний захист дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа: монографія. Одеса: Фенікс, 2009. 204 с.

5. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Закон України від 27 березня 2018 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18?find= 1&text=%E4%B3%F2%E8.

6. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21 березня 1991 р. № 875-XII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12.

7. Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 06 жовтня 2005 р. № 2961-IV. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2961-15.

8. Федорчак О. В. Класифікація механізмів державного управління. Демократичне врятування. 2008. № 1. URL: http://lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnik/fail/O_Fedorchak.pdf.

9. Державне управління: Словник-довідник / за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. Київ: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.

10. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. Київ: Факт, 2003. 384 с.

11. Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки: розпорядження КМУ від 09 серп. 2017 р. № 526-р. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KR170526.html.

12. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: курс лекций. Москва: Омега-Л, 2006. 584 с.

13. Положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z0525-03#o17.

14. Брюховецька Н. Ю. Економічний механізм підприємства в ринковій економіці: методологія і практика. Донецьк: ІЕП НАН, 1999. 276 с.

References

1. Iarmolynska I. V. (2018). Normatyvno-pravove zabezpechennia derzhavnoho upravlinnia v systemi instytutsiinoho dohliadu ta vykhovannia ditei [Regulatory and legal support of public administration in the system of institutional care and upbringing of children]. Investytsii: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience, (17), 109-112 [in Ukrainian]

2. Polozhennia pro dytiachi budynky i zahalnoosvitni shkoly-internaty dlia ditei-syrit ta ditei, pozbavl. batkivsk. pikluvannia [Regulat. on orphanages and boarding schools for orphans and children deprived of parental care]. zakon.rada.gov.ua. Retr.from https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1629-12 [in Ukr.]

3. Iarmolynska I. V. (2018). Poniattia ta sutnist mekhanizmiv derzhavnoho upravlinnia u sferi instytutsiinoho dohliadu ta vykhovannia ditei v Ukraini [The concept and essence of mechanisms of public administration in the field of institutional care and education of children in Ukraine]. Investytsii: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience, (18), 119-123 [in Ukrainian]

4. Potopakhina O. M. (2009). Sotsialnyi zakhyst ditei-syrit, ditei, pozbavlenykh batkivskoho pikluvannia, ta osib z yikh chysla: monohrafiia [Social protection of orphans, children deprived of parental care, and persons from among them: a monograph]. Odesa: Feniks, 204 [in Ukrainian]

5. Pro zabezpechennia prav i svobod vnutrishno peremishchenykh osib. Zakon Ukr. [On ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons. Law of Ukr.]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1706-18?find=1&text=%E4%B3%F2%E8. [in Ukrainian]

6. Pro osnovy sotsialnoi zakhyshchenosti invalidiv v Ukr.: Zakon Ukr. [On the basics of social protection of the disabled in Ukr.: Law of Ukraine]. zakon.rada. gov.ua. Retr. from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12. [in Ukr.]

7. Pro reabilit. osib z invalidnistiu v Ukraini: Zakon Ukrainy [On Rehabilitation of Persons with Disabilities in Ukraine: Law of Ukraine]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2961-15. [in Ukrainian]

8. Fedorchak O. V. (2008). Klasyfikatsiia mekhanizmiv derzhavnoho upravlinnia [Classification of mechanisms of public administration]. Demokratychne vriaduvannia - Democratic governance, (1) Retrieved from http://lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnik/fail/O_Fedorchak.pdf. [in Ukrainian]

9. Kniaziev V. M. & Bakumenko V. D. (Ed.) (2002) Derzhavne upravlinnia: Slovnyk- dovidnyk [Public administration: Dictionary-reference]Kyiv: Vyd-vo UADU [in Ukrainian]

10. Averianov V. B. (Ed.) (2003). Derzhavne upravlinnia: problemy administratyvno-pravovoi teorii ta praktyky [Public administration: problems of administrative-legal theory and practice]. Kyiv: Fakt [in Ukrainian].

11. Natsionalna stratehiia reformuvannia systemy instytutsiinoho dohliadu ta vykhovannia ditei na 2017-2026 roky: rozporiadzhennia KMU [National strategy for reforming the system of institutional care and upbringing of children for 2017-2026: the order of the Cabinet of Ministers]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KR170526.html. [in Ukrainian].

12. Atamanchuk H. V. (2006).Teoryia hosudarstvennoho upravlenyia: kurs lektsyi [Theory of public administration: a course of lectures]. Moskva: Omeha-L [in Ukrainian]

13. Polozhennia pro zahalnoosvitniu shkolu-internat ta zahalnoosvitniu sanatornu shkolu- internat. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z0525-03#o17. [in Russian].

14. Briukhovetska N. Yu. (1999). Ekonomichnyi mekhanizm pidpryiemstva v rynkovii ekonomitsi: metodolohiia i praktyka [Economic mechanism of the enterprise in a market economy: methodology and practice]. Donetsk: IEP NAN [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru