Дезінформація в сучасних соціокультурних умовах інформаційної екосистеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЗ «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України»

Дезінформація в сучасних соціокультурних умовах інформаційної екосистеми

Панченко Олег Анатолійович доктор медичних наук,

доктор з державного управління, професор, президент

ГО «Всеукраїнська професійна психіатрична ліга»,

Заслужений лікар України, головний науковий співробітник

Антонов Віктор Григорович начальник адміністративно-

інформаційного відділу, молодший науковий співробітник

Анотація

У статті досліджуються тенденції поширення дезінформації та концепції щодо протидії і запобіганню дезінформації в сучасних соціо - культурних умовах інформаційної екосистеми. Остання має на увазі методологію досліджень інформаційного середовища як цілої (системної) частини навколишнього середовища. В інформаційній екосистемі інформація все більшою мірою передається через цифрові пристрої і соціальні мережі. Дезінформація (брехлива інформація, яка навмисно створюється або поширюється з явною метою завдати шкоди), що перманентно розширюється і приймає все більш загрозливі форми, є однією з головних проблем інформаційної екосистеми.

Дезінформація досліджена у трьох аспектах інформаційного контенту: види; мотивації створення; способи поширення. Виявлено сім різних видів проблемного контенту (сатира або пародія; той, що вводить в оману; самозванець; сфабрикований; хибне з'єднання; фальшивий; маніпулятивний), три мотивації (політична, фінансова, соціально-психологічна). Щодо способів поширення акцентовано, що ієрархічні інформаційні структури все більш витісняються мережевими, а ті що ще залишаються - трансформуються до більшого наповнення емоційним контентом.

Розглянуте поняття Truth Decay (розпад правди), де виділено чотири характерні ознаки: посилення розбіжностей відносно фактів і даних; стирання межі між думкою і фактом; збільшення відносного обсягу думок в порівнянні з фактами; зниження довіри до інституцій, які раніше вважалися авторитетними джерелами фактичної інформації.

В плані протидії дезінформації наголошено про актуальність організаційних, політико-правових та технічних заходів. Розглянуто досвід зарубіжжя та заходи, що потрібно здійснити державі. Увагу акцентовано насамперед на наступному:

- здійснення системних заходів, спрямованих на посилення можливостей державних інституцій для забезпечення інформаційної безпеки, виявлення і протидії дезінформації;

- вдосконалення системи правового та наукового забезпечення інформаційної безпеки, виявлення і протидії дезінформації;

- покращення взаємодії держави та інституцій громадянського суспільства щодо протидії дезінформації та деструктивним інформаційним явищам;

- інформаційно-просвітницькі заходи з питань підвищення медіа- грамотності суспільства.

Ключові слова: інформаційна екосистема, інформаційна безпека, дезінформація, проблемний контент, емоційний контент, розпад правди, постправда.

Panchenko Oleg Anatoliyovych Doctor of Medical, Doctor of State Administration, Professor, President of the All-Ukrainian Professional Psychiatric League, Honored DoScientist of Ukraine, Chief Scientist of Science, Director of the Educational-Ukrainian Center for Medical Sciences region

Antonov Viktor Grigorovich Head of the Administrative and Information Department, Young Scientist of the Scientific Practical Medical Rehabilitation Center of the Ministry of Health of Ukraine

DISINFORMATION IN MODERN SOCIO-CULTURAL CONDITIONS OF THE INFORMATION ECOSYSTEM

Abstract

The trends of disinformation and the concept of both counteracting and preventing misinformation in the modern socio-cultural conditions of the information ecosystem are investigated herein. The information ecosystem implies the methodology of the study of the information environment as a whole (systemic) part of the environment. The information in it is increasingly transmitted through digital devices and social networks. Disinformation (false information that is intentionally created or disseminated for the obvious purpose of harming), which is constantly expanding and taking on increasingly threatening forms, is one of the main issues of the information ecosystem.

Disinformation is studied in three aspects of information content, namely: types; motivation to create; ways of distribution. Seven different types of problematic content (satire or parody; misleading; impostor; fabricated; false connection; fake; manipulative), three motivations (political, financial, socio- psychological) were identified. It is emphasized that regarding the methods of dissemination, hierarchical information structures are increasingly being replaced by network ones, and those that remain are being transformed to a higher filling with emotional content.

The concept of Truth Decay is considered, where four main features are underlined, namely: strengthening of discrepancies in respect of the facts and data; blurring the line between thought and fact; increase in the relative volume of opinions in comparison with the facts; declining confidence in institutions that were previously considered authoritative sources of the facts.

In terms of counteracting disinformation, the urgency of organizational, political, legal, and technical measures was emphasized. The experience of foreign countries and measures to be taken by the state are considered. Attention is focused primarily on the following:

- implementation of systematic measures aimed at strengthening the capacity of state institutions to ensure information security, detection, and counteraction of disinformation;

- improving the system of legal and scientific support of information security, detection, and counteraction of misinformation;

- improving the interaction between the state and civil society institutions in combating disinformation and destructive information phenomena;

- informational and educational activities to increase media literacy of society.

Keywords: information ecosystem, information security, disinformation, problem content, emotional content, truth decay, post-truth.

Вступ

Постановка проблеми. Стрімке зростання значення інформації в житті суспільства актуалізує проблему розпізнавання брехливого і шкідливого контенту в інформаційних потоках. З'явилося ряд понять, які використовуються для пояснення деструктивних процесів, що відбуваються в інформаційному середовищі: «інформаційний хаос», «інформаційний безлад», «інформаційне забруднення», «інформаційний шум» і ін. Масштаб і складність дезінформації в цих процесах представляє безпрецедентну проблему.

Бурхливий розвиток Інтернету призвів до появи мережевих засобів масової інформації (ЗМІ), трансформацією їх в засоби масового спілкування (ЗМС), які за рядом показників випереджають традиційні, стрімко розширюють свою цільову аудиторію, а в умовах прискореного темпу життя поступово стають пріоритетними і достатніми для все більшого числа людей. Дезінформація, що є невід'ємною частиною контенту, розповсюджуваного в ЗМІ і ЗМС, - проблема, що стосується безлічі соціальних, економічних, культурних, технологічних і політичних процесів, яка не може бути вирішена спрощено. Визнаючи вплив таких чинників як крах теорії держави загального добробуту, нездатність демократичних інститутів в наданні суспільних послуг, зміна клімату та епідеміологічної обстановки, іноземні втручання, не можна розглядати феномен дезінформації в ізоляції - необхідно враховувати його вплив у глобальній інформаційній екосистемі.

Таким чином, осмислення помилкової і шкідливою інформації як загрози для держави, суспільства, людини, дослідження технології продукування і поширення дезінформації, а також шляхів мінімізації її деструктивних наслідків, є актуальним завданням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню дезінформації в останній час приділяється значна увага з боку науковців (Bob Holmes[9], Claire Wardle [10,11], Георгій Почепцов [6], Колісник О. Л [3] та інш.). Дезінформація розглядається з різних сторін, в тому числі як соціальна хвороба, до якої можна застосовувати епідеміологічний підхід, що вивчає те, як і чому вона стрімко поширюється між людьми. Наголошується, що хоча неправдива інформація і не нове явище, поява Інтернету і соціальних мереж призвела до фундаментальних змін в способах виробництва і поширення такої інформації. Підкреслюється, що:

а) з появою широкодоступних, дешевих сучасних технологій редагування і публікації стало простіше, ніж коли-небудь, створювати і поширювати контент;

б) споживання інформації, яке колись було приватним, стало публічним через соціальні медіа;

с) швидкість поширення інформації збільшена за рахунок прискореного циклу новин і мобільних телефонів;

г) інформація передається в режимі реального часу між довіреними вузлами і набагато рідше піддається сумніву.

Дезінформація вивчається державними установами (наприклад, звіт Комітету з цифрових технологій, культури, ЗМІ та спорту Британського парламенту, 2019 [12]), аналітичними центрами (наприклад, RAND Corporation («Research ANd Development») [8,18]). У 2018 році Єврокомісія презентувала «Кодекс практики Європейського Союзу з протидії дезінформації» [15].

В Україні створений спеціальний Центр протидії дезінформації, завданням якого є «здійснення заходів щодо протидії поточним і прогнозованим загрозам національній безпеці та національним інтересам України в інформаційній сфері, забезпечення інформаційної безпеки України, виявлення та протидії дезінформації, ефективної протидії пропаганді, деструктивним інформаційним впливам і кампаніям, запобігання спробам маніпулювання громадською думкою» [7].

З наведеного матеріалу випливає, що проблема дезінформації потребує глибокого системного осмислення.

Мета статті. Дослідити тенденції поширення дезінформації та концепції щодо протидії і запобіганню дезінформації в сучасних соціо- культурних умовах інформаційної екосистеми.

Виклад основного матеріалу

В даному дослідженні спеціально задіяно поняття «екосистема» - в проекції на інформаційне середовище воно підкреслює системність процесів, що відбуваються. Цифрові екосистемні моделі засновані на природних екосистемах, особливо вони схожі щодо аспектів, пов'язаних з конкуренцією і співпрацею між різними суб'єктами. Внаслідок цього і з'явився термін «екологічний підхід», що має на увазі, зокрема, методологію досліджень інформаційного середовища як цілої (системної) частини навколишнього середовища, що розглядається в формі екосистеми.

В інформаційній екосистемі інформація всі більшою мірою передається через цифрові пристрої і соціальні мережі. Дані американських дослідників [13] свідчать, що понад вісім з десяти дорослих американців (86%) отримують новини зі смартфона, комп'ютера або планшета «часто» або «іноді». Близько двох третин дорослого населення США кажуть, що вони хоча б іноді отримують інформацію із новинних сайтів (68%) або пошукових систем, таких як Google (65%). Близько половини (53%) кажуть, що вони отримують новини з соціальних мереж. Актуальної інформації щодо української аудиторії немає, але тенденція, за нашими спостереженнями, відповідає світовій.

У цих умовах актуалізується і набуває перманентно загрозливої форми таке явище як дезінформація. В загальному визначенні дезінформація - брехлива інформація, яка навмисно створюється або поширюється з явною метою завдати шкоди. У Кодексі практики Європейського Союзу з протидії дезінформації наводиться таке визначення: «напевно неправдива або така, яка вводить в оману, інформація, що в сукупності: а) створена, представлена і поширена з метою економічної вигоди або умисного введення в оману громадськості; б) може заподіяти шкоду суспільству через загрозу демократичним політичним процесам і процесам вироблення політики, а також таким суспільним благам, як захист здоров'я громадян, довкілля і безпеки».

Слід підкреслити відмінність дезінформації від фейку - недостовірна інформація у випадку останнього може бути випадковою, а дезінформація - свідоме введення в оману. Наприклад, у звіті Комітету з цифрових технологій, культури, ЗМІ та спорту Британського парламенту зазначено, що назву проведеного Комітетом розслідування було свідомо змінено з «фейкових новин» на «дезінформацію і фейкові новини», оскільки останні використовуються для опису контенту, який може не сподобатися читачеві, або він може з ним не погодитися, тоді як «дезінформація» використовується при свідомому створенні і розповсюдженні фальшивої і / або маніпуляційної інформації, призначеної для обману і введення в оману аудиторії для цілей нанесення шкоди, або для отримання політичних, особистих або фінансових переваг.

Головна небезпека дезінформації полягає в тому, що в умовах інформаційної і соціально-політичної турбулентності, про яку все частіше говорять дослідники [14], вона може викликати несподівані деструктивні чинники. Відомо, що у теорії хаосу одним з основних властивостей динамічної системи є чутливість до початкових умов, яка зазвичай згадується як «ефект метелика». Невеликі відмінності у початкових умовах приводять до результатів, що значно відрізняються. Звідси довгострокове передбачення практично неможливе. Дезінформація в певних умовах може стати «метеликом», який призведе до соціально-політичного вибуху з непередбачуваними наслідками.

Для пояснення суті дезінформації розглянемо три аспекти контенту в інформаційній екосистемі: А) види; Б) мотивації створення; С) способи поширення.

А). На сьогоднішній день можна виділити сім різних видів проблемного контенту.

1. Сатира або пародія - форма мистецтва, яка може стати дезінформацією, коли аудиторія невірно інтерпретує повідомлення, не розуміючи, що сайт або окрема колонка новинного сайту є сатиричними.

2. Контент, що вводить в оману - використання інформації для неправильного відображення проблеми або особистості. Цей тип контенту пов'язаний з сегментуванням проблеми і передбачає погляд на людину або подію під певним кутом зору - через обрізання фотографій, вибіркове використання цитат, статистики тощо.

3. Самовільний контент (контент-самозванець) - справжнє джерело не персоніфіковане. Наприклад, коли статті підписуються іменами, які не є їх авторами, або у відео чи зображення включаються назви чи логотипи організацій, які непричетні до їх створення.

4. Сфабрикований контент - на 100% фальшивий, призначений для обману і заподіяння шкоди. Новітні технології дозволяють швидко виробляти фальшиві аудіо- та відеоматеріали, видаючи їх за справжні (наприклад, використовуючи дипфейк - новий формат відеороликів, в яких особи одних людей замінюються іншими) для створення враження, що конкретна людина сказала або зробила щось у певному місці.

5. Хибне з'єднання (помилковий зв'язок) - заголовки, візуальні ефекти або підписи не відображають зміст. Найбільш поширеним прикладом такого типу є клікбейт (англ. dickbait від click «клацання» + bait «приманка»), мета якого - спонукати користувача до здійснення необхідної дії.

6. Фальшивий (брехливий) контекст - справжній контент передається з вмонтованою контекстною інформацією, яка може бути справжньою в якомусь іншому повідомленні, репортажі, відео, але спеціально вирвана із початкового для спотворення правдивого контенту.

7. Маніпулятивний контент - створюється з метою відволікання уваги від інформативного складника повідомлення й апеляції до емоційного. Серед технологій поширеними є: фрагментарний спосіб подачі інформації, додавання в матеріал неперевіреної інформації, приховування інформації, селекція інформації, «інформаційний шум», репрезентація тільки однієї точки зору як єдино правильної.

Самий «успішний» проблемний контент - той, що грає на емоціях людей, збуджуючи відчуття переваги, гніву або страху. Коли більшість соціальних платформ створені для того, щоб люди публічно «виступали» через лайки, коментарі або публікації, легко зрозуміти, чому емоційний контент поширюється так швидко і широко. Сьогодні кожен власник профілю в соціальній мережі є не тільки посередником у передачі інформації, але і власне творцем інформації. Надаючи контенту «свою версію», медіум (посередник в ланцюжку комунікацій) свідомо чи несвідомо включає механізми нейропсихології, програмуючи реакцію цільової аудиторії.

«Емоційний контент» все частіше пов'язують з явищем, яке отримало назву «постправда» - обставини, в яких об'єктивні факти менш важливі для формування громадської думки, ніж звернення до емоцій і особистим переконанням. Основні прийоми постправди:

- спотворення, приховування, обман (повідомляється тільки частина фактів, виставляється вперед лише позитивна або негативна сторона, а решта приховується);

- використання емоцій і індивідуалізму (маніпулювання емоційним сприйняттям інформації через призму контексту, згущення фарб, можливістю під себе фільтрувати контент і т.п.);

- використання ліні і відсутності часу на перевірку достовірності (цейтнот, небажання або невміння перевіряти факти);

- розмовний стиль, емоційно забарвлена лексика, метафоричність, гумор;

- обсяг і тиражування.

Б). Знання мотивацій створення несумлінного контенту дозволяє виявити технології дезінформації та визначити можливі способи протидії.

Політичні мотивації. Виробництво дезінформаційного контенту в політичній площині потрапляє в нову форму протиборства під назвою «гібридна війна» - приховані агресивні дії, що йдуть врозріз з нормами міжнародного права. Російський підхід військової науки до гібридної війні відображений в «Доктрині Герасимова» [1,17], де акцент використовуваних методів протиборства зміщується в бік широкого застосування політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних та інших невійськових заходів, реалізованих із задіянням протестного потенціалу населення.

Інформаційна і соціально-політична турбулентність ускладнює і без того непросту обстановку в боротьбі як за світовий, так і внутрішньодержавний ідеологічний впливи, коли зустрічні потоки дезінформації, перемішуючись, створюють хаос і плутанину в головах людей.

Компанія Facebook у травні цього року оприлюднила звіт за 4 роки, у якому розглядаються загрози операцій з впливу та так звана «скоординована неавтентична поведінка» [19]. Facebook заявляє, що з 2017 року вона виявила кампанії з дезінформації в більш ніж 50 країнах. Звіт підсумовує 150 операцій з дезінформації. В цілому, згідно з аналізом, Україна, як постачальник дезінформації займає п'яте місце у світі, а серед країн, які найчастіше зазнавали іноземних операцій з дезінформації - друге. Відзначимо, що раніше цього місяця Facebook видалив 105 облікових записів, 24 сторінки і п'ять профілів Instagram, керованих з України. Акаунти видалили за порушення політики Facebook щодо скоординованої неавтентичної поведінки [2], Операції з дезінформації були направлені як на зовнішню, так і внутрішню аудиторію.

Фінансові мотивації. Субєкти, що виробляють або поширюють дезінформацію, можуть робити це просто заради фінансової вигоди. Широко відомий феномен англомовних веб-сайтів, створених «македонськими школярами», які використали ентузіазм американських читачів щодо сенсаційних історій. Молоді програмісти, які живуть в Велесі - місті в центрі Македонії з населенням в 44 тисячі чоловік, вирішили заробити на виборах президента США в 2016 році. Один з творців веб-сайтів в підтримку кандидата-республіканця, повідомив, що його сторінка в Мережі отримує щомісячний дохід в розмірі від 600 до 1000 євро [4]. Програміст не приховує, що частина опублікованих матеріалів містить невірну інформацію, а крикливі заголовки мають на меті залучити якомога більше читачів.

Сайти «фейковий новин» заробляють гроші і на рекламі «брендових» кампаній (технологічні компанії, банки, роздрібні торговці, авіакомпанії, косметика, предмети розкоші, університети і т.д.). Frederic Filloux у своєму дослідженні, посилаючись на дані французької фірми Storyzy, що спеціалізується на виявленні неправдивої інформації в мережі, у серпні 2017 року звернув увагу на те, що понад 600 брендів розміщували рекламу на сумнівних сайтах - від сайтів з жорсткими фальшивими новинами до клікбейтінгових майданчиків, на яких розміщується фіктивний контент без будь-якої конкретної мети, за винятком швидкого заробітку [16].

Ще один вид заробітку, коли дезінформаційні матеріали виробляються за контрактом з політичними або комерційними суб'єктами контенту. Популярні блогери, інстаграм- «інфлюенсери» і зірки YouTube просувають продукти і політиків, не вказуючи, що їм платять за це. Приховані платежі отримують також коментатори (часто з брехливою ідентифікацією), які спотворюють інформацію, займаються дискредитацією або залякуванням.

Соціально-психологічні мотивації. В даному контексті дезінформацію можна розглядати як один з видів інформаційно-психологічного впливу - особливої форми прояви соціальної активності індивідуального або групового суб'єкту в рамках комунікативного простору, що полягає в цілеспрямованому направленні спеціально підібраної інформації, в результаті чого з боку об'єкту впливу формується психоемоційний відгук, що приводить до зміни характеру сприймаємої ним інформації, і в результаті - корегування його індивідуальної картини світу в потрібному суб'єкту впливу ключі. Колесник О. Л., говорячи про дезінформацію в міжособистісному спілкуванні, підкреслює, що в житті мають місце випадки, коли людина хотіла б, але не може говорити правду. Зустрічаються як спонтанна, так і ретельно підготовлена брехня. Буває брехня, яка викликає у її автора почуття сорому, або, навпаки, почуття гордості за себе і т.п. Причиною брехні виступає якийсь мотив, безпосередня реалізація якого в даній ситуації без допомоги дезінфopмування партнера представляється брехуну ускладненою або взагалі неможливою. Додамо до цієї думки, що породження дезінформації залежить не тільки від усвідомлення індивідом її суб'єктивної необхідності. Важливе значення мають соціальні, соціально-психологічні та інші умови безпосереднього спілкування з потенційним об'єктом дезінформування і поведінку останнього в даній ситуації: в одних випадках воно стимулює, в інших - перешкоджає виникненню дезінформації.

С. Сучасна інформаційна екосистема відрізняється тим, що ієрархічні інформаційні структури все більш витісняються мережевими. Як зазначає Георгій Почепцов, «ми живемо у світі, в якому фізичний, інформаційний і віртуальний простір перетинаються набагато інтенсивніше, ніж це було раніше. Інформаційний простір, посилений соціальними мережами, починає домінувати над простором фізичним і часто над віртуальним, оскільки будь - яке інформаційне повідомлення збудоване під ту чи іншу віртуальну позицію і тим самим поширює її, навіть не акцентуючи». Ті традиційні інформаційні структури, які ще залишилися, зазнали суттєвих змін. На основі досліджень RAND Corporation і власних спостережень в табл.1 проілюстровано їх трансформацію в певному проміжку часу.

дезінформація соціокультурний інформаційна екосистема

Трансформація джерел інформації у часовому інтервалі