Економічний та психолого-правовий аналіз молодіжної політики зайнятості в Україні

Abstract. The article is devoted to the study of the main economic, legal, social and psychological indicators of youth employment, analysis of youth employment policy in Ukraine. The directions of improvement of legal and psychological aspects of youth employment in the conditions of world and national redistribution of labour resources, intensification of migration of economically active population of younger age groups are investigated.

It is established that the transformations of the domestic labour market necessitated a revision of the tools of the state youth employment policy. The need to update approaches to support youth through the introduction of advanced education, the development of lifelong learning with the predominance of non-formal learning and the global education system, the growth of qualitatively new specialties in accordance with labour market needs, innovation, scientific, technological and technological progress. It is noted that youth employment as a driving force of the modem world is one of the most acute problems today. Young people are recognized as the most vulnerable and socially vulnerable category of the population, because to exercise their right to work young citizens are hampered by lack of sufficient practical experience, legal and professional knowledge, moral and psychological unpreparedness and competition in the labor market.

The need to increase the level of communication capacity, social and economic adaptability, increase the independence and competitiveness of young people is justified. This will create new industries, jobs, production of goods and services to increase productivity and reduce youth unemployment.

The SWOT-analysis of the system of the state youth employment policy allowed to reveal its strengths and weaknesses. According to the authors, the weaknesses and threats of the state youth employment policy require the development of effective mechanisms for their transformation into the driving forces of the global youth labour market.

Key words: employment, labour market, unemployment, youth, youth employment, youth policy

Постановка проблеми. Зайнятість як базовий елемент ринкової економіки виступає індикатором соціально-економічного розвитку держави, рівня соціальної захищеності населення. Державна політика зайнятості є найважливішим фактором збереження та зміцнення цілісності держави, соціально-політичної стабільності суспільства, стратегічною складовоюі регуляції життєдіяльності громадян. Оцінити її ефективність неможливо без аналізу функціонування ринку праці, обґрунтування інституційного середовища та його нормативно-правового забезпечення, вибору європейського вектору розвитку в системі активної і пасивної політики зайнятості.

Загострення соціально-економічних проблем, викликаних подіями 2014 року, військовими діями на сході Україні, затяжними карантинними обмеженнями призвели до істотних трансформацій вітчизняного ринку праці, необхідності перегляду інструментарію державної політики зайнятості, особливо для економічно-активного молодого покоління.

Працевлаштування молоді, як рушійної сили сучасного світу, є одним із найгостріших проблем сьогодення. Молодь визнана найбільш уразливою та соціально незахищеною категорією населення, адже реалізувати своє право на працю молодим громадянам перешкоджає відсутність достатнього практичного досвіду, правових та професійних знань, морально-психологічної непідготовленості до конкуренції на ринку праці. Насамкінець це ускладнює процеси відновлення інтелектуального потенціалу та трудових ресурсів держави, призводить до збільшення дефіциту кваліфікаційного кадрового потенціалу, підвищення рівня безробіття та злочинності серед молоді.

У зв'язку з цим постає необхідність окреслення тенденцій та закономірностей правового регулювання молодіжної політики зайнятості в Україні, виокремлення економічних та психологічних аспектів розвитку молодіжного ринку праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню теоретико-методологічних основ державного регулювання ринку праці, удосконаленню його економіко-правових механізмів, вирішенню проблем зайнятості населення присвячені наукові праці таких вітчизняних учених як З. Бараник, Д. Богиня, В. Геєць, І. Гнібіденко, Б. Данилишин [1], Куценко В., Р. Колісніченко [2], Е. Лібанова [3], Л. Лісогор, В. Петюх, А. Урсул, О. Яременко, О. Федоров та інші. Дослідженню проблематики зайнятості молоді та міграції економічно - активного населення приділяли увагу А. Баланда, А. Гайдуцький, І. Петрова, А. Колот, О. Комарова [4], М. Куцеволова, Ю. Макогон, А. Поручник, О. Федоров.

Проте, попри велику кількість праць у сфері регулювання політики зайнятості, окремі аспекти залишаються недостатньо вивченими. Зокрема більш глибокого дослідження потребують інструменти державного регулювання ринку праці молоді, напрями вдосконалення правових, економічних та психологічних аспектів зайнятості молоді в умовах трансформації національної економічної системи, світового та національного перерозподілу трудових ресурсів, інтенсифікації міграції економічно-активного населення молодших вікових груп.

Мета статті - виявлення на підставі економіко-правових та соціально-психологічних показників зайнятості молоді сильних і слабких сторін системи державної молодіжної політики зайнятості.

Виклад основного матеріалу. Сучасна ситуація на ринку праці визначена складною: скорочується пропозиція робочої сили та зростає попит на неї; низькою залишається ціна трудових послуг; простежуються брак високопродуктивних робочих місць, невідповідність професійних та загальних компетентностей працівників потребам роботодавців; високим є рівень нелегальної зовнішньої трудової міграції; зростає рівень безробіття на фоні зменшення кількості зайнятого населення тощо.

Корінним чином змінило ситуацію в країні, кардинально вплинуло на всі сфери життєзабезпечення держави вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року. За даними ООН, за два тижні війни з України виїхало понад 2,5 млн.людей (переважно жінок і дітей), з них більше 1 млн. працездатного населення. Через призупинення роботи близько 40% економіки відповідна частина працюючого в ній населення вже залишилась незайнятою. За підрахунками експертів, у структурі попиту за галузями під час війни почали превалювати сфери торгівлі, логістики та транспорту, IT-технологій, медичної та фармацевтичної галузей. Такий стан речей веде до тотального дефіциту кадрів, особливо фахівців галузей, задіяних у ключових сферах життєзабезпечення країни - роздрібна торгівля продуктами харчування, логістика, фармацевтична сфера обігу лікарських засобів. [5]

Слід також враховувати, що в умовах воєнного стану, діючого з 24 лютого 2022 року згідно Указу Президента України №64/2022, працездатні особи можуть бути залучені до суспільно корисних робіт. Запровадження трудової повинності для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення, визначено необхідністю задоволення потреб Збройних сил України й правоохоронних органів, функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення. [6]. Це свідчить про кардинальні зміни у політиці сфери зайнятості під час війни. Подальші перспективи ринку праці в країні залежатимуть повністю від ситуації, що складеться на геополітичному просторі у найближчому майбутньому.

На часі спостерігається систематичне щорічне зменшення чисельності наявного в Україні населення. Станом на 01 січня 2022 року, за попередніми даними Державної служби статистики України, його кількість становить 41167,3 тис. осіб (без урахування тимчасово окупованих територій АР Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей). Кількість робочої сили (або економічно активного населення - термін, що використовувався до 2019 року) віком 15-70 років становила 16,7 млн. осіб, що майже на 10,0 % менше відповідного показника 2015 року, а рівень безробіття за цей період коливався в середньому в межах 9,3-9,4 %. [7]

При цьому, оцінка рівня безробіття в Україні, за методологією МОП, визначає його постійне зростання але не дозволяє відобразити реальний рівень безробіття через об'єктивні перешкоди у врахуванні таких проблем як: неможливість визначення кількості осіб, які втратили «надію на працевлаштування» за місцем знаходження; складність врахування осіб, які не перебувають на обліку в службі зайнятості; відсутність даних щодо кількості осіб, що мають часткову зайнятість; наявність неофіційного працевлаштування громадян; наявність осіб, що отримують виплати по безробіттю, і одночасно задіяні в тіньовій економіці. Окрім того, саме через відсутність достойної роботи мільйони наших співвітчизників виїхали за кордон на заробітки. Динаміка зайнятого та безробітного населення в Україні представлена у таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка зайнятого та безробітного населення в Україні у 2010-2021 роках, тис.осіб

* з 2014 р. - без урахування окупованих територій (Криму, Севастополя, частини Донбасу)

Джерело: складено авторами на основі даних [8]

За останні два роки кількість офіційно зареєстрованих громадян, що отримали статус безробітного в середньому по Україні зросла на 30,1 % (з 415,6 до 540,9 тис. осіб), а кількість претендентів на одну вакансію за професійними групами збільшилась до 9 чоловік. Це пов'язано із закритттям низки підприємств через втрату економічно важливих регіонів та, відповідно, посиленням внутрішнього міграційного руху населення. Так, за досліджуваний період, найбільше скорочення населення в результаті міждержавної міграції спостерігалось у Кіровоградській, Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Херсонській та Вінницькій областях. [9]

На фоні представлених загальних показників зайнятості та безробіття населення України стратегічне значення має стан ринку праці молоді. Зазначимо, що до цієї категорії відносять молодих осіб віком від 14 до 35 років, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах [10 ]

На основі аналізу динаміки робочої сили за віковими групами (див. таблицю 2) простежуються коливання населення працездатного віку за останні роки в межах 74-73 %. Серед молоді, особливо в категорії 15-24 роки, спостерігається суттєвий спад у кількості працюючих осіб - майже на 6% за два роки. Низький рівень зайнятості молоді віком до 24 років обумовлений, переважно, навчанням молоді та відсутністю у них конкурентних переваг на ринку праці. Статус безробітного мали близько 33% осіб з числа молоді. Серед безробітних у віці до 34 років близько 83% мали професійний досвід до реєстрації у службі зайнятості. Інша молодь з різних причин не була зайнята більше 1 року і не мала професійного досвіду або відносилась до випускників навчальних закладів різних типів.

Таблиця 2.

Динаміка робочої сили за віковими групами у 2019-2021 роках

Джерело: складено авторами на основі даних [7]

За даними Державної служби статистики України у 2020 році на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі проживало близько 1 мли. дітей та молоді. З них майже 300 тис. громадян досягли 14-18 років і перебувають під постійним впливом пропаганди Російської Федерації. Це спотворює історичні факти, викривлює уявлення про Україну, загрожує знищенню української ідентичності та фактично робить неможливим реінтегруватися молодому поколінню в українське суспільство. Можливість розв'язати дану проблему реінтеграції держава вбачає через створення умов для мотивації молоді з тимчасово окупованих територій переїхати до інших регіонів України та стати повноцінними носіями української ідентичності та європейських цінностей [11].

Проведені дослідження довели, що найбільш значимими причинами безробіття серед молоді є макроекономічні показники, рівень соціально - економічного розвитку країни. Відсутність соціально-політичної стабільності суспільства, економічного зростання базових галузей економіки впливає на молодь більше, ніж на інші групи населення працездатного віку. Спостерігається тенденція надциклічності молодіжного безробіття, адже коливання в них сильніші, ніж у старших вікових групах безробітного населення. Основними факторами впливу на їх високу циклічну мінливість визначені наступні: молоді працівники мають менший рівень захищеності робочих місць; у них переважно менший досвід роботи; компанії-роботодавці менше інвестують у навчання молоді, а, відповідно, менше втрачають при звільненні молодого спеціаліста на противагу дорослому досвідченому працівнику; вихідна допомога при звільненні молоді нижча через відсутність стажу, кваліфікації тощо. [12] Крім того, молодь частіше звільняється добровільно адже має менше витрат при звільненні, рідше має необхідність когось утримувати, готова ризикувати і випробовувати себе у різних видах діяльності та продовжувати здобувати освіту.

Наступною, ключовою стороною ефективної молодіжної політики зайнятості є соціально-психологічні фактори розвитку молоді. Сучасна конкурентоспроможність молодого спеціаліста на вітчизняному ринку праці визначається не лише його професійною компетентністю, а й навичками спілкування та самодіагностики, основами особистісного росту та здатністю до швидкої соціальної адаптації. Саме соціальна адаптація молодих спеціалістів є первинним етапом включення їх у сформовану цілісну систему взаємовідносин колективу з його ціннісними орієнтирами, традиціями, нормами праці та спілкування. [13] Таким чином, психологічна адаптація особистості у колективі залежатиме від темпу пристосування до соціально -професійного середовища, рівня освоєння своєї професійної ролі, збереження власної самостійності та самоідентичності для критичного оцінювання робочої ситуації та можливостей проведення їх перетворень.

Проблема успішної соціальної адаптації, психологічної стійкості молоді розглядається, перш за все, на стадії навчання майбутнього працівника. Адже існує тісний зв'язок між освітою та перспективами зайнятості молоді. Основою можливостей для зайнятості молодих людей є базова освіта, яка слугує також ефективним засобом викорінення дитячої праці та подолання бідності. Визнаним світовою спільнотою є факт, що довготермінові інвестиції у розвиток людського капіталу відіграють суттєву роль в економічному зростанні країни загалом та підвищенні продуктивності праці зокрема.

В сучасних умовах інформаційного суспільства, поширення глобалізаційних процесів, подолання відставання України від світових тенденцій соціально-економічного та суспільного розвитку освіта стає одним із провідних факторів розвитку держави. У зв'язку з цим основним завданням державної освітньої політики є орієнтація на впровадження випереджаючої моделі освіти. На думку О. Комарової, саме ступенем відповідності освітнього потенціалу населення та потенціалу системи освіти потребам ринку праці, вимогам інноваційного, науково-технічного та технологічного прогресу визначаються рівень соціально-економічного та культурного розвитку країни, життєвий рівень її населення. [4]

Випереджаючий характер інформаційної системи освіти за таких умов, на думку А.Д. Урсула, повинен реалізовувати механізм випереджаючого відображення через моделювання інформаційних сценаріїв майбутнього, ноосферно-інформаційну орієнтацію. При цьому її основними рисами є: розвиток безперервної освіти з превалюванням неформальних форм навчання; розвиток глобальної системи освіти; зростання якісно нових спеціальностей, поява яких зумовлена інформатизацією суспільства та розвитком високих технологій. [14] Зазначимо, що ідеї випереджаючої освіти К. Коліна, А. Урсула, А.Новикова та інших, мають своє відображення в сучасній політиці зайнятості населення.

Так, у підґрунті політики державної підтримки молоді можемо простежити закладені принципи - професійну мобільність, конкурентоспроможність та розвиток особистості, спрямовані на формування нових професійно- особистісних якостей, покликаних адаптувати людину до життя та праці в умовах невизначеності, швидких змін зовнішнього середовища. Виконання зазначених принципів простежується, наприклад, у роботі Державної служби зайнятості, на базі якої здійснюється професійне навчання на замовлення роботодавців з метою максимального наближення професійних навичок громадян, які шукають роботу до потреб роботодавців, розширення їх компетенцій та підвищення конкурентоспроможності.

Слід враховувати, що швидкий розвиток світового ринку товарів та послуг, глобалізація економічних відносин вносить серйозні корективи щодо попиту на робочу силу. Технологічні досягнення в таких галузях як автоматизація, робототехніка, штучний інтелект, 3 D-друк, блокчейн, використання Інтернету і поява нових онлайн-професій змінюють можливості та виклики ринку праці молоді. Ці зміни призводять до створення кардинально нових галузей, робочих місць, товарів та послуг, підвищення продуктивності праці та зниження рівня безробіття серед молоді. Зменшуючи вартість виробництва та надання послуг, новітні технології стають потенційним інструментом для швидкого переходу країни з низьким та середнім рівнем доходу на більш просунуті етапи розвитку. [15] В той же час постійний розвиток таких технологій може призвести до зміщення ринків праці, відтоку молодих професіоналів в країни з високотехнологічною, економічною базою розвитку, що призведе до непропорційної вигоди та ще більшої нерівності між країнами. [16]

Запровадження нових підходів для розвитку молоді України з урахуванням світових демографічних, безпекових та економічних викликів, забезпечення створення додаткових можливостей для підвищення їх конкурентоспроможності стало можливим завдяки введення в дію Національної молодіжної стратегії до 2030 року (на підставі Указу Президента України від 12 березня 2021 року № 94/2021) [11] та Закону України «Про основні засади молодіжної політики» від 27 квітня 2021 року № 1414-ІХ.У правовому полі даними нормативними документами визначена потреба у тісному партнерстві органів державної влади, місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства для розвитку молодіжних консультативно-дорадчих органів, органів учнівського та студентського самоврядування. Залучення молоді до участі у суспільному житті, підвищення її мобільності, самостійності, соціальної і культурної інтеграції в життя України та світу визначені пріоритетними напрямками Національної молодіжної стратегії для розвитку потенціалу молоді.

В результаті дослідження основних економіко-правових та соціально-психологічних показників зайнятості молоді підготовлено SWOT-аналіз сильних і слабких сторін системи державної молодіжної політики зайнятості (таблиця 3).

Таблиця 3.

SWOT-аналіз системи державної молодіжної політики зайнятості

Висновки. Проведений аналіз ключових економіко-правових та соціально-психологічних показників зайнятості молоді дав можливість дійти висновку, що трансформації вітчизняного ринку праці викликали необхідність перегляду інструментарію державної молодіжної політики зайнятості. Потребують оновлення підходи щодо підтримки молоді через впровадження випереджаючої моделі освіти, розвитку безперервної освіти з превалюванням неформальних форм навчання та глобальної системи освіти, зростання якісно нових спеціальностей відповідно до потреб ринку праці, вимог інноваційного, науково-технічного та технологічного прогресу.

Зростання мобільності, соціальної і культурної інтеграції молоді в суспільне життя та глобальний ринок праці потребує високого рівня комунікаційної спроможності, соціально-економічної адаптивності, підвищення самостійності та конкурентоспроможності. Це дозволить створити нові галузі, робочі місця, виробництво товарів та послуг для підвищення продуктивності праці та зниження рівня безробіття серед молоді. Визначені SWOT-аналізом слабкі сторони та загрози державної молодіжної політики зайнятості потребують подальших досліджень для розробки дієвих інструментів та механізмів їх перетворення в рушійні сили розвитку світового молодіжного ринку праці.