Універсальний дизайн як спосіб створення безбар’єрного середовища для людей з інвалідністю в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Універсальний дизайн як спосіб створення безбар'єрного середовища для людей з інвалідністю в Україні

Олена Балдинюк кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи



Анотація

У статті висвітлено поняття універсального дизайну як способу створення безбар'єрного середовища для осіб з інвалідністю. Сьогодні широке трактування доступності середовища передбачає рівноправну участь людей з обмеженими можливостями в комплексі соціальних світів, у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Встановлено, що лише незначна частина споруд та будівель, де розміщені заклади освіти, охорони здоров'я, праці, соціального захисту та соціального обслуговування населення, пристосовані для безперешкодного доступу людей з інвалідністю.

Висвітлено сутність понять: «безбар'єрність», «універсальне середовище» та «універсальний дизайн».

Встановлено, що безбар'єрність розглядається як загальний підхід до формування та імплементації державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності. Універсальний дизайн - це дизайн предметів, середовища, програм та послуг, покликаний зробити їх максимально можливою мірою придатними для використання для всіх людей без необхідності адаптації чи спеціального дизайну.

Проаналізовано міжнародні, вітчизняні законодавчі та нормативні акти з питань доступності та універсального дизайну, а саме: Загальна декларація прав людини (1948), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1973), Конвенція про права дитини (1989), Всесвітня програма дій щодо інвалідів (1982), ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Національна стратегія із створення безбар'єрного простору в Україні на період до 2030 року тощо.

Розглянуто основні принципи доступності та універсального дизайну, до яких можна віднести наступні: рівноправне використання; гнучкість у користуванні; простий та зрозумілий дизайн; сприйняття інформації незалежно

від сенсорних можливостей користувачів; припустимість помилок; низький рівень фізичних зусиль; наявність необхідного розміру і простору для доступу та використання.

Визначено, що універсальний дизайн важливий для всіх членів суспільства і має бути зручним для кожного, незважаючи на вік, вагу, фізичні обмеження, особливості сприйняття.

Ключові слова: безбар'єрність, безбар'єрне середовище, інвалідність, люди з інвалідністю, універсальний дизайн, універсальне середовище, доступність.



Abstract

Universal design as a way to create a barrier-free environment for people with disabilities in Ukraine

Olena Baldyniuk Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Social Pedagogy and Social Work of Uman State Pedagogical University named after Pavlo Tychyna

The article highlights the concept of universal design as a way to create a barrier-free environment for people with disabilities. Today, a broad interpretation of the accessibility of the environment implies equal participation of people with disabilities in the complex of social worlds in all spheres of society. It has been established that only a small part of the buildings and structures where educational, health, labor, social protection and social services are located are adapted for unimpeded access for people with disabilities.

The essence of the concepts: «barrier-free», «universal environment» and «universal design» is highlighted.

It is established that barrier-free is considered as a general approach to the formation and implementation of public policy to ensure unimpeded access of all groups to various spheres of life. Universal design is the design of objects, environments, programs and services, created to make them as usable as possible for all people without the need for adaptation or special design.

International, domestic laws and regulations on accessibility and universal design are analyzed, namely: Universal Declaration of Human Rights (1948), International Covenant on Civil and Political Rights (1973), Convention on the Rights of the Child (1989), World Program of Action on Persons with Disabilities (1982), the Law "On the Fundamentals of Social Protection of Persons with Disabilities in Ukraine", the National Strategy for Creating a Barrier-Free Space in Ukraine until 2030, etc.

The basic principles of accessibility and universal design are considered, which include the following: equal use; flexibility in use; simple and clear design; perception of information regardless of the sensory capabilities of users; admissibility of errors; low level of physical effort; availability of the necessary size and space for access and use.

It is determined that universal design is important for all members of society and should be comfortable for all, regardless of age, weight, physical limitations, peculiarities of perception.

Keywords: barrier-free, barrier-free environment, disability, people with disabilities, universal design, universal environment, accessibility.



Вступ

Постановка проблеми. У третьому тисячолітті населення планети має усвідомити наявність людей з інвалідністю та необхідність створення для них нормальних умов життєдіяльності. За даними ООН, кожна десята людина (понад 500 млн.) на планеті має інвалідність, один з десяти людей страждає від фізичних, розумових або сенсорних дефектів і не менше 25% всього населення страждають розладами здоров'я. Приблизно, в одній з чотирьох сімей є людина з інвалідністю.

Оптимального рівня самостійності та незалежності неможливо досягти в недоступному середовищі. Відсторонення осіб з інвалідністю від інфраструктури, сфери обслуговування, обмеження їх соціальних контактів та участі в житті суспільства є причиною зниження їх соціальних, освітніх, економічних можливостей [6]. Тому доступність соціального простору, можливість використання міської інфраструктури людьми з інвалідністю, естетичність реабілітаційних пристроїв (візків, милиць, протезів) є умовами забезпечення самостійності та незалежності людей з особливими потребами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми інтеграції людей з обмеженими можливостями та створення безбар'єрного середовища їх життєдіяльності, ідеї їх соціальної незалежності розкрито у працях Н. Гадирової, Г. Іващенко, Л. Кіма та ін.

Питання бар'єрів фізичного середовища стало предметом досліджень таких зарубіжних науковців як Р. Буркхаузер, Д. Тобіас. Дослідженнями бар'єрів трудової зайнятості займались Г. Альбрехт, Дж. Кемпбелл, Д. Пфайфер та ін.

Вагомий внесок у дослідження соціально-побутових умов забезпечення незалежного життя людей з інвалідністю мають праці Т. Булгакової, Д. Зайцева, Т. Семигіної, Є. Холостової, Т. Христової та ін.

Значна увага приділяється науковцями стратегії захисту прав з обмеженими можливостями та їх самозахисту, а також особливості їх життєдіяльності (Т. Жулковська, С. Кандиба, А. Шмуклер).

Питання архітектурно-планувального рішення будівель з урахуванням вимог людей з особливими потребами, ергономічні та інші фактори в межах проблеми створення просторового міського середовища для осіб з обмеженими функціональними можливостями розкривається в наукових доробках І. Данчака, Ю. Скляренко, О. Прокопенко та ін.

Незважаючи на інтерес науковців до проблеми інтеграції людей з інвалідністю, вона досі залишається недостатньо розробленою в теоретичному та практичному плані. За межами залишаються: саме соціальне середовище, його стан, умови та способи забезпечення незалежного життя людей з інвалідністю в рамках даного середовища.

Мета статті: проаналізувати роль універсального дизайну як важливого способу створення безбар'єрного середовища для людей з інвалідністю в Україні.



Виклад основного матеріалу

Рівень доступності соціального середовища для людей з інвалідністю є своєрідним барометром розвитку громадських інститутів та всього суспільства. Від того, наскільки в державі враховується потреба участі у соціальних процесах цієї категорії населення, можна судити про дотримання у ній законодавчо закріплених прав людини, а також про домінуючі суспільні цінності. соціальний інвалід дизайн безбар'єрність

Сьогодні в Україні та за кордоном діють прийняті в 1993 році Організацією Об'єднаних Націй «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів».

Політичною та моральною основою «Стандартних правил» є Міжнародний білль про права людини, що включає Загальну декларацію прав людини (1948), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1973), Конвенція про права дитини (1989), яка забороняє дискримінацію за ознакою інвалідності та передбачає прийняття спеціальних заходів для забезпечення прав дітей з інвалідністю, Всесвітня програма дій щодо інвалідів (1982) та ряд інших міжнародних документів, під якими стоїть підпис України.

Важливим кроком у забезпеченні рівності прав людей з інвалідністю шляхом зміни соціального середовища стала поява ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

У документі зазначається, що «діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті.

Полягає у виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу, транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту» [9].

Науковці розрізняють такі групи осіб за видом інвалідності:

- не бачать або мають обмежений зір;

- не чують або мають обмежений слух;

- мають фізичні порушення, хворі на артрит, які користуються інвалідними колясками чи ходунками для пересування;

- хворіють протягом тривалого періоду й мають ускладнення в пересуванні;

- мають «невидиму» інвалідність;

- мають вади ментального здоров'я, наслідки травм головного мозку, психологічні чи психічними ускладнення [5].

Можна виділити такі принципи формування політики по відношенню людей з особливими потребами:

- держава відповідає за усунення умов, що ведуть до інвалідності, та вирішення питань, пов'язаних з наслідками інвалідності;

- держава забезпечує особам з інвалідністю можливість досягти однакового зі своїми співгромадянами рівня життя, в тому числі в сфері доходів, освіти, зайнятості, охорони здоров'я, участі в суспільному житті;

- люди з інвалідністю мають право жити в соціумі, суспільство засуджує ізоляцію таких осіб. Для цього суспільство прагне сформувати умови незалежного життя людей з інвалідністю (самозабезпечення, самодостатність в повсякденному житті, безбар'єрне середовище);

- за особами з інвалідністю визнаються права і обов'язки громадян даного суспільства. У компетенції держави знаходяться способи визнання, забезпечення і реалізації прав та обов'язків їх як членів суспільства;

- держава прагне до рівної доступності заходів соціальної політики щодо осіб з інвалідністю на всій території країни, незалежно від того, де проживає людина (в сільській чи міській місцевості);

- при реалізації політики щодо осіб з інвалідністю повинні враховуватися особливості індивіда або груп: всі люди з інвалідністю в силу специфіки свого захворювання знаходяться в різних стартових умовах, і для забезпечення прав та обов'язків громадян країни, щодо кожної групи інвалідів проводиться свій комплекс заходів.

Питання реабілітації та абілітації людей з інвалідністю в нашій країні розглядаються державою як один з важливих компонентів соціальної політики та є одним з напрямів довгострокової соціальної підтримки населення.

За останні десять років була розроблена нормативна правова база, в тому числі відредагований Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо прав осіб з інвалідністю» (2011), Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання» (2014), Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо посилення захисту прав дітей-осіб з інвалідністю» (2015), Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту осіб з інвалідністю» (2017), Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав осіб з інвалідністю» (2018), Закон України «Про внесення змін до статті 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу людини з інвалідністю з дитинства та дітям-людини з інвалідністю»» (2018), Закон України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні (2019).

У квітні 2021 року урядом було затверджено Національну стратегію із створення безбар'єрного простору в Україні на період до 2030 року, яка визначає ключові пріоритети у забезпеченні потреб вразливих категорій населення, основні проблеми та напрями їх розв'язання.

У даному документі безбар'єрність розглядається як «загальний підхід до формування та імплементації державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності» [8].

В українському суспільстві існує комплекс викликів, пов'язаний із наявністю проблем для різних маломобільних груп стосовно можливості повноцінного, безбар'єрного доступу до освіти, зайнятості, отримання адміністративних послуг держави. Для людей з інвалідністю, представників маломобільних груп залишається актуальною доступність транспортної, вуличної та соціальної інфраструктур.

Найбільші незручності для людей з дитячими візками та на кріслах колісних створюють бордюри, тротуари із запаркованими автомобілями, відсутність автоматичних розсувних дверей, а також відсутність пандусів, зокрема у старих житлових будинках, магазинах та громадських установах.

Відсутність безбар'єрного середовища не лише створює проблеми для мільйонів громадян, але і призводить до загального погіршення добробуту кожної людини.

Проблеми наявні у загальному доступі до інфраструктури (як фізичної, так і цифрової), а також у кожній сфері життя людини, зокрема ускладнений доступ до громадського транспорту та об'єктів фізичного оточення, відсутність адаптації інформації, сайтів та додатків для всіх громадян, суспільне несприйняття, бар'єри у доступі до освіти, роботи [8].

Як наголошується Міністерством розвитку громад та територій України «в основі створення безбар'єрного простору лежать принципи формування умов, в яких люди не будуть почувати себе непотрібними, в них не має складатися враження, що їх ігнорують чи не помічають» [10].

У межах даної концепції закладено, що кожна людина має право на:

- фізичну доступність простору, транспорту, будівель та ін.;

- безперешкодний доступ до інформації у тому форматі, в якому вона буде доступна різним користувачам;

- цифрову доступність, яка не буде обмежувати кількість тих, хто може безперешкодно користуватися вебпростором чи іншими технологічними пристроями;

- прийняття та повагу суспільством та громадою, отримувати гідне ставлення до кожного та кожної;

- доступ до всіх рівнів освіти у всіх можливих форматах, які були б зручні для різних людей;

- економічну незалежність через гідні умови праці та доступ до кар'єрного розвитку всіх, незалежно від відмінностей, людей [3].

Безперешкодне інфраструктура середовище - це формування та імплементація підходів до універсального дизайну в публічному просторі [11, с. 18].

Логічним продовженням розвитку ідей безбар'єрного середовища є термін «універсальне середовище».

Універсальне середовище - це «об'ємно-просторова організація середовища, метою якої є створення комфортних умов проживання людей незалежно від їх фізичних можливостей. Таким чином, воно покликане вирішити проблему інтеграції людей з обмеженими можливостями в життя суспільства».

Коли архітектори використовують принципи універсального середовища, вони, перш за все, створюють простір для людей з цілим рядом характеристик. Інвалідність - одна з них; середовище, створене для інвалідів, дає значні переваги іншим групам людей. Наприклад, обладнані пандусами підземні переходи через дорогу, розраховані на пересування людей на візках, стають більш комфортними для жінок або чоловіків з дитячими колясками, велосипедистів, людей, які перевозять вантажі [1].

За кордоном аналогом поняття «універсальне середовище» є термін «універсальний дизайн». Відомий американський архітектор Рон Мейс спільно з групою архітекторів, інженерів та дизайнерів у 1980-х рр. ХХ ст. запропонував рішення, що дозволяє зробити середовище безпечним і зручним для всіх, що отримало назву універсального дизайну. Сам Рон Мейс, захворівши на поліомеліт, усе життя провів у інвалідному візку. Він добре усвідомлював важливість доступності послуг та середовища.

Появі концепції універсального дизайну сприяли ряд факторів, зокрема:

1) збільшення кількості людей з функціональними порушеннями (тимчасовими або постійними) унаслідок Другої світової війни, стихійних лих, екологічних катастроф;

2) тенденція до старіння населення та необхідність ураховувати потреби та функціональні порушення людей похилого віку;

3) більша увага до прав людини з боку держав, бізнесу та неурядових організацій. Саме в 40-50-ті роки минулого століття були прийняті Загальна декларація прав людини (1948) та Конвенція ООН про захист прав людини і основоположних свобод (1950) [2].

Отже, універсальний дизайн можна розглядати як «дизайн предметів, середовища, програм та послуг, покликаний зробити їх максимально можливою мірою придатними для використання для всіх людей без необхідності адаптації чи спеціального дизайну» [7].

Універсальний дизайн потрібен усім, особливо:

- батькам із малолітніми дітьми;

- дітям у школах;

- пацієнтам у лікарнях;

- дітям до 7-ми років;

- людям похилого віку;

- людям з інвалідністю та (або тимчасовими) постійними функціональними порушеннями (фізичними, розумовими, сенсорними тощо);

- вагітним жінкам;

- людям з великою масою тіла;

- людям низького чи високого зросту;

- будь-якій людині, якщо в певний період часу вона менш уважна або менш мобільна [4].

Розглянемо, які виділяють типи бар'єрів.

1. «Інституційні: закони, програми, які активно забороняють або не здатні полегшити «доступ» людей з інвалідністю до благ суспільства. Наприклад, у деяких країнах людям з психічними захворюваннями заборонено брати участь у голосуванні, а в інших люди з інвалідністю не можуть проголосувати через відсутність законодавства. Зокрема в Україні людина з інвалідністю не має можливості потрапити в приміщення виборчої дільниці та проголосувати.

2. Фізичні: відсутність пандусів у будівлях зі сходами, ліфтів, обладнаних туалетних кімнат для людей з інвалідністю.

3. Інформаційні: недоступність інформації для людей з інвалідністю. Наприклад, люди з ослабленим зором не можуть користуватися публікаціями, які надруковані дрібним шрифтом. Програми телебачення, які демонструються без субтитрів або не мають перекладу на жестову мову є недоступні для людей з вадами слуху.

Якщо інформація не супроводжується абеткою Брайля, або іншими відповідними тактильними формами, вона є недоступною для незрячих людей. Якщо напис у магазинному ціннику не буде дубльований абеткою Брайля, то незрячі покупці не зможуть отримати інформацію про вартість товару без сторонньої допомоги.

Вирішальне значення має зміст інформації. Інформація, яка не представлена складною мовною редакцією, навряд чи буде доступна для багатьох людей з когнітивними порушеннями» [2, с. 26-27].

Тобто, на перший план виходить принцип доступності для людей з особливими потребами.

Принцип універсального дизайну спонукає створювати предмети, будівлі і конструкції, які можуть бути використані абсолютною більшістю людей без потреби в доопрацюванні або удосконалення предметів користування.

Доступність - це «усунення існуючих бар'єрів, які заважають людині скористатися своїм правом на освіту, працевлаштування, відпочинок, охорону здоров'я, інформацію тощо» [2, с. 31].

Відповідно стандарту доступності, універсальний дизайн передбачає:

- рівноправність використання засобів та приміщень всіма категоріями користувачів, щоб додаткові, доступні пристосування не ставили окремих відвідувачів у гірше становище;

- гнучкість у вживанні, коли одним і тим же пристроєм могли б користуватися всі однаково легко;

- простоту, коли дія не вимагає додаткових навичок, досвіду чи знань мови, а може здійснюватися на інтуїтивному рівні;

- сприйняття інформації та сигналів, зокрема людьми з проблемами слуху і зору чи людьми зі зниженим рівнем уваги, інтелектуальною недостатністю;

- толерантність до помилок, коли випадкова чи ненавмисна дія не створить загрози;

- мінімальність зусиль, коли пристрій чи елемент середовища викликає мінімальну втому при тривалій дії, а також невелике одноразове зусилля;

- достатність розмірів і простору, включаючи місце для допоміжних засобів, якими користуються люди з особливими потребами, а також враховуючи зони досяжності, різні для різних людей [12, с. 3].

У зв'язку з цим виділяють такі принципи універсального дизайну:

1. Рівність у використанні. Даний принцип має на увазі використання продуктів і послуг усіма без винятку членами суспільства, людьми з різними фізичними можливостями. При цьому особливо не виділяється ні одна з груп населення, а недоторканність приватного життя, надійна і безпечна експлуатація забезпечується всім. Проявляється у відсутності сходів до будівлі; наявності входу з розсувними дверима в супермаркетах; поручнях різних рівнів у транспорті; розташуваннях банкоматів на висоті, доступній для кожної людини;

2. Гнучкість у використанні. Повинні враховуватися певні особливості та переваги споживачів; забезпечити можливість варіантів використання послуг і предметів. Проявляється у наявності автобусів з підіймачами або висувним пристроєм для заїзду; робочих місць стільців, столів, які регулюються за висотою; можливості придбати речі як у точці продажу, так і через Інтернет.

3. Простий та інтуїтивно зрозумілий дизайн. Кожна людина, незалежно від досвіду, рівня грамотності, знань мови, здатності сконцентрувати увагу повинна розуміти, як використовувати продукт. Проявляється у чітких та інтуїтивно зрозумілих кнопках управління на виробництві, в готелях, в побутових товарах тощо; оптимальних та зручних розкладках продуктів і товарів в супермаркетах.

4. Принцип легкого сприймання інформації. Корисна і потрібна інформація має бути викладена максимально зрозуміло до користувача, незалежно від його можливостей сприйняття або зовнішніх умов. Проявляється у поданні доступної для сприйняття інформації на інформаційних табло, в оголошеннях, на рекламних щитах; назвах вулиць, надрукованих великим шрифтом.

5. Терпимість до помилок. Зведення до мінімуму небезпеки для життя, ризиків та негативних наслідків у разі випадкових або непередбачуваних дій користувачів. Проявляється у підсвічуванні сходів в місцях громадського користування; наявності тротуарної плитки зі спеціальною тактильною поверхнею на перехресті; використанні дверей контрастного кольору, що у порівнянні зі стінами допомагає зорієнтуватися.

6. Малі фізичні зусилля. Дизайн повинен бути розрахований на незначні фізичні зусилля, яких має докласти користувач. Наприклад, вмикач на висоті, зручній для кожного, у тому числі для дитини; лавки в зонах очікування на автобусних зупинках, біля магазинів, аптек.

7. Розмір і простір для доступу і використання. Враховувати наявність необхідного розміру і простору при підході, під'їзді та різноманітних маніпуляціях, незважаючи на антропометричні характеристики, стан та мобільність користувача. Проявляється у наявності широких турнікетів в громадських місцях; достатньому просторі в приміщеннях для людей, які користуються інвалідними візками, а також для родин, які хочуть пересуватися колясками з дітьми [13].

Основними шляхами створення безбар'єрного середовища для повноцінного життя людей з інвалідністю є забезпечення доступності у державі до наступних об'єктів:

- житлових будинків, що належать до державного, муніципального, відомчого житлового фонду;

- адміністративних будівель;

- культурних центрів (бібліотек, театрів, музеїв та ін.), в тому числі об'єктів релігійного культу;

- освітніх і наукових установ;

- об'єктів охорони здоров'я і соціального захисту;

-

- об'єктів торгівлі, побутового обслуговування, громадського

харчування;

- фінансово-банківських установ;

- готелів, хостелів та інших місць тимчасового проживання;

- спортивних і фізкультурно-оздоровчих об'єктів, місць відпочинку;

- об'єктів, пов'язаних з транспортним обслуговуванням населення - залізничних та автовокзалів, аеропортів та ін.;

- станцій і зупинок міського і приміського транспорту;

- виробничих об'єктів;

- будівель і споруд зв'язку та інформації;

- тротуарів, переходів вулиць, доріг, а також інших територій.



Висновки

Отже, універсальний дизайн є надзвичайно важливим для усіх членів суспільства, незважаючи на вік, соціальний статус, стать, фізичні обмеження тощо.

Рівень доступності соціального середовища для людей з інвалідністю на сьогоднішній день є своєрідним барометром розвитку громадських інститутів та всього суспільства. Від того, наскільки в суспільстві враховується потреба участі у соціальних процесах цієї категорії населення, можна судити про дотримання в ньому законодавчо закріплених прав людини, а також про домінуючі суспільні цінності.

Таким чином, забезпечення рівних можливостей людям з інвалідністю та усунення існуючих фізичних, інформаційних, операційних та поведінкових бар'єрів є одним із найважливіших завдань нашої країни.



Література

1. Carstens, Diane. Site Planning and Design for the Elderly: Issues, Guidelines, and Alternatives. New York: Van Nostrand Reinhold. 1985.

2. Азін В. О., Грибальський Я. В., Байда Л. Ю., Красюкова-Еннс О. В. Доступність та універсальний дизайн: навчально-методичний посібник. Київ, 2013. 128 с.

3. Альбом безбар'єрних рішень. Посібник для проєктувальників та архітекторів публічного простору. 2021. URL: www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2021/12/albom- bezbaryernyh-ri shen. -rozdil_1.pdf

4. Архітектурна доступність шкіл: навч.-метод. посіб. / за заг. ред. Байди Л. Ю., Красюкової-Еннс О. В. К. 2012. 88 с.

5. Байда Л. Ю., Красюкова-Еннс О. В., Буров С. Ю., Азін В. О., Грибальський Я. В., Найда Ю.М. Інвалідність та суспільство: навч.- метод. посіб./ за заг. ред.. Байди Л. Ю., Красюкової-Еннс О. В. К., 2012. 216 с.

6. Доступність до об'єктів житлового та громадського призначення для людей з інвалідністю. Видання V: метод. посіб. К. : ВГСПО «Національна Асамблея інвалідів України». 2011. URL: https://issuu.com/napd/docs/dostupnist_do_objektiv

7. Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю: ратифіковано Законом від 16.12.2009 р. №1767-VI. URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text

8. Національна стратегія із створення безбар'єрного простору в Україні на період до 2030 року. URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/366-2021-р#Text

9. Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 21 березня 1991. URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text

10. Робота над Альбомом безбар'єрних рішень розпочалася з досліджень користувацького досвіду. Міністерство розвитку громад та територій України. URL: www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/bezbaryernist/albom-bezbaryernyh-rishen/robota- nad-albomom-bezbaryernyh-rishen-rozpochalasya-z-doslidzhen-korystuvaczkogo-dosvidu-2/

11. Створення безбар'єрного середовища та соціальна інклюзія: світовий досвід для України : аналіт. доп. / Зубченко С. О., Каплан Ю. Б., Тищенко Ю. А. Київ : НІСД, 2020. 24 с.

12. Універсальний безбар'єрний дизайн. Аудит доступності. Львів : РЦНЖ, 2003. 24 с.

13. Універсальний дизайн. (1997). URL: ud.org.ua/publikatsiji/11-printsipi-universalnogo-dizajnu



References

1. Carstens, Diane (1985). Site Planning and Design for the Elderly: Issues, Guidelines, and Alternatives. New York: Van Nostrand Reinhold.

2. Azin V. O., Hrybalskyi Ya. V., Baida L. Yu., Krasiukova-Enns O. V. (2013). Dostupnist ta universalnyi dyzain [Availability and universal design]. Kyiv [in Ukrainian].

3. Albom bezbariernykh rishen. Posibnyk dlia proiektuvalnykiv ta arkhitektoriv publichnoho prostoru. [An album of barrier-free solutions. A guide for public space designers and architects] (2021). Retrieved from www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2021/12/albom-bezbaryernyh- rishen.-rozdil_1.pdf [in Ukrainian].

4. Baidа L. Yu., Krasiukovа-Enns O. V. (Eds.). (2012). Arkhitekturna dostupnist shkil [Architectural accessibility of schools], Kyiv [in Ukrainian].

5. Baida L. Yu., Krasiukova-Enns O. V., Burov S. Yu., Azin V. O., Hrybalskyi Ya. V., Naida Yu.M. (2012). Invalidnist ta suspilstvo: navchalno- metodychnyi posibnyk [Disability and society: a textbook]. Kyiv [in Ukrainian].

6. N. Skrypka, Ya. Hrybalskyi (Eds.). (2011). Dostupnist do obiektiv zhytlovoho ta hromadskoho pryznachennia dlia liudei z invalidnistiu. Metodychnyi posibnyk [Access to housing and public facilities for people with disabilities. Methodical manual]. K. : VHSPO «Natsionalna Asambleia invalidiv Ukrainy» [in Ukrainian].

7. Konventsiia OON pro prava osib z invalidnistiu: ratyfikovano Zakonom vid 16.12.2009 r. №1767-VI. [UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities: ratified by the Law of 16.12.2009 671767-VI] [in Ukrainian].

8. Natsionalna stratehiia iz stvorennia bezbariernoho prostoru v Ukraini na period do 2030 roku (2021). [On approval of the National Strategy for the creation of barrier-free space in Ukraine for the period up to 2030] [in Ukrainian].

9. Pro osnovy sotsialnoi zakhyshchenosti osib z invalidnistiu v Ukraini: Zakon Ukrainy vid 21 bereznia 1991. [On the Fundamentals of Social Protection of Persons with Disabilities in Ukraine: Law of Ukraine of March 21, 1991] [in Ukrainian].

10. Sait Ministerstvа rozvytku hromad ta terytorii Ukrainy «Robota nad Albomom bezbariernykh rishen rozpochalasia z doslidzhen korystuvatskoho dosvidu» [Website of the Ministry of Development of Communities and Territories of Ukraine. «Work on the Album of Barrier-Free Solutions began with research into the user experience»]. Retrieved from www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/bezbaryernist/albom-bezbaryernyh-rishen/robota-nad- albomom-bezbaryernyh-rishen-rozpochalasya-z-doslidzhen-korystuvaczkogo-dosvidu-2/ [in Ukrainian].

11. Zubchenko S. O., Kaplan Yu. B., Tyshchenko Yu. A. (2020). Stvorennia bezbariernoho seredovyshcha ta sotsialna inkliuziia: svitovyi dosvid dlia Ukrainy [Creating a barrier-free environment and social inclusion: a world experience for Ukraine]. Kyiv : NISD [in Ukrainian].

12. Universalnyi bezbariernyi dyzain. Audyt dostupnosti (2003). [Universal barrier-free design. Availability audit]. Lviv: RCNJ [in Ukrainian].

13. Sait «Universalnyi dyzain» [Website «Universal design»]. Retrieved from ud.org.ua/publikatsiji/11-printsipi-universalnogo-dizajnu [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...