Вплив закордонного працевлаштування на особливості дітородної поведінки зворотних мігрантів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив закордонного працевлаштування на особливості дітородної поведінки зворотних мігрантів

І.П. Майданік, канд. соціол. наук, старш. наук. співроб., старш. наук. співроб. Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України

Мета статті -- дослідити вплив тимчасового працевлаштування за кордоном на дітородну активність зворотних мігрантів із України. Новизна дослідження полягає у визначенні ефекту досвіду міжнародної міграції на репродуктивну поведінку зворотних мігрантів, з'ясуванні впливу наявності та кількості суродженців на дітонародження. Основні застосовані методи: порівняння, групування, стандартизація показників. Емпіричною базою слугували результати вибіркового дослідження, виконаного у рамках проєкту ТЕМПЕР, у ході якого було опитано 736 осіб з досвідом працевлаштування в Італії або Польщі та 509 респондентів, що жодного разу не працювали за межами України. Установлено, що у середовищі зворотних мігрантів одна особа має у середньому 1,09 дитини, натомість серед немігрантів відповідний показник становив 1,26. Для уникнення впливу розбіжностей статево-вікової структури двох категорій респондентів розраховано вікові коефіцієнти середньої кількості дітей в однієї особи, а також проведено процедуру їх стандартизації. Стандартизований показник середньої кількості дітей у однієї жінки репродуктивного віку з групи зворотних мігрантів становить 1,10, що лише на 0,01 менше за значення фактичного індикатора. Жінки аналогічного віку, які жодного разу не працювали за кордоном, мали у середньому 1,41 дитини. Якби жінки дітородного віку із міграційним досвідом мали у середньому стільки ж дітей, скільки жінки неміграційної групи, загальна кількість дітей у цієї категорії осіб була б на 25% більшою за фактичну. Виявлено наявність сумарного впливу освітніх рівнів обох батьків на середню кількість дітей: зворотні мігранти з вищою ос вітою, які мають шлюбного партнера з відповідним освітнім рівнем, мають у середньому 1,21 дитини; у шлюбних парах, де один з партнерів має вищу освіту, а інший -- середню, відповідний показник становив 1,3; у випадку, коли обидва партнери мають дипломи середнього рівня освіти, аналізований показник становить 1,62 (для немігран- тів розраховані коефіцієнти складають 1,28; 1,57 та 1,76 відповідно).

Ключові слова: трудова міграція, зворотня міграція, поверненці, народжуваність.

THE INFLUENCE OF EMPLOYMENT ABROAD ON CHILDBEARING BEHAVIOUR OF RETURN MIGRANTS

I. P. Maidanik, PhD (Sociology), senior research fellow

Ptoukha Institute for Demography and Social Studies of the NAS of Ukraine

The purpose of the article is to investigate the impact of temporary employment abroad on the reproductive activity of return migrants in Ukraine. The novelty of the study lies in establishing the quantitative effect of international migration experience on the reproductive behavior of return migrants, determining the impact of the presence and number of siblings on respondents' childbearing activity. The main methods used are comparison, grouping and indicators standardization. The baseline data and calculations presented in this publication are grounded on the results of a sample study carried out within the TEMPER project, which has surveyed 736 persons with an experience of employment in Italy or Poland and 509 respondents who have never worked outside of Ukraine. It is found that among return migrants one person has an average of 1.09 children, while among non-migrants the corresponding figure is 1.26. To avoid the impact of differences in gender and age structure between the two categories of respondents age-specific coefficients of the average number of children per person are calculated in the article and the procedure of their standardization is applied. The standardized average number of children per one woman of reproductive age from the group of return migrants is 1.10, which is only 0.01 less than the value of the actual indicator. For women of the same age who had never worked abroad, the figure is 1.41. If women of childbearing age with migration experience were to have on average the same number of children as women from non-migratory group have, the total number of children of this category of persons would be 25% higher than the actual one. The overall impact of the educational levels of both parents on the average number of children is revealed: returnees with higher education who have a partner with the same educational level have an average 1.21 children; in couples where one partner has higher education and the other secondary, the corresponding figure was 1.3; in cases where both spouses have diplomas of secondary level, the analyzed figure is 1.62 (for non-migrants, the coefficients were 1.28; 1.57 and 1.76 respectively).

Keywords: labor migration, return migration, returnees, fertility.

Постановка проблеми та актуальність теми

закордонне працевлаштування дітородний мігрант

Дослідження процесів народжуваності, смертності та міграцій складають основу демографічної науки. Глибинні експертні розвідки, що розгортаються у межах кожного з окреслених напрямів, необхідно доповнювати за рахунок виявлення їх взаємовпливу, оскільки відтворення населення у визначеному суспільстві здійснюється в результаті одночасної дії основних демографічних процесів у певній конфігурації інтенсивності кожного з них. Визначення впливу міжнародної міграції на дітородну активність не втрачає актуальності протягом багатьох десятиліть, про що свідчить наявність численних публікацій, присвячених цій тематиці. З останніх напрацювань варто згадати статтю К. Багавоса (Christos Bagavos) «Про багатогранний вплив міграції на народжуваність країн призначення: методологічні уявлення та сучасні дані для Європи, США та Австралії» [1], що побачила світ у другому півріччі 2019 року. Важливість аналізованої тематики для Європейського континенту підкреслено у праці Т. Соботки (Tomas Sobotka) [2]. Ряд статей ґрунтуються на аналізі національних контекстів досліджуваної проблематики, зокрема дослідження Дж. Робардса та А. Берінгтона (J. Robards, A. Berrington), сфокусоване на Великій Британії [3], а також статтю Е. Мус- сіно (Eleonora Mussino) та С. Строца (Salvatore Strozza), присвячену Італійській Республіці [4]. Спільною їхньою рисою є концентрація на процесах народжуваності у країнах призначення. Зазначений підхід домінує у міжнародному експертному середовищі, проте відомі і розвідки, спрямовані на зміни дітородної активності внаслідок міграцій у країнах походження, зокрема дослідження Д. Кліфорда (D. Clifford) щодо Таджикистану [5].

Вітчизняні демографи також активно долучаються до наукової розробки аналізованої тематики, зокрема у національній доповіді «Українське суспільство: міграційний вимір» [6] спеціальний розділ присвячено всебічному розгляду міграційного впливу на демографічні процеси та структури. Поглиблені дослідження ефекту міжнародних міграцій на народжуваність в Україні гальмуються відсутністю емпіричних даних, необхідних для такого аналізу. Їх можна зібрати у ході Всеукраїнського перепису населення, що вкотре доводить його критично важливе значення для соціально- демографічної сфери.

Необхідною умовою дослідження впливу міграцій на народжуваність є визначення конкретних міграційних потоків, вплив яких можна виміряти. Перебіг масштабних міжнародних міграцій сучасності тимчасово фактично призупинено через закриття державних кордонів більшості країн у результаті поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. До цієї пандемії Україна входила у систему міжнародних міграцій як країна походження, призначення та транзиту. Після повного відкриття кордонів, що відбудеться за покращання епідеміологічної ситуації, наша країна, імовірно, збереже зазначені позиції у міграційних процесах, тому вивчення попереднього досвіду перебігу та взаємовпливу демографічних процесів залишиться актуальним і після пандемії.

Мета статті -- дослідити вплив тимчасового працевлаштування за кордоном на дітородну активність зворотних мігрантів з України шляхом аналізування показників наявності та чисельності дітей у цієї категорії населення, і порівняння значень цих показників із відповідними індикаторами осіб, які не мають досвіду зовнішньої трудової міграції.

Новизна дослідження полягає у визначенні кількісного впливу закордонного працевлаштування на дітородну активність зворотних мігрантів, з'ясуванні ефекту наявності та кількості суродженців1 на репродуктивну поведінку населення.

Методологія, методи дослідження і дані. Представлене дослідження ґрунтувалося на використанні ряду наукових методів. Групування застосовувалось для визначення особливостей аналізованої тематики за ознаками віку, статі, освіти, наявності досвіду закордонного працевлаштування, порівняння -- для вивчення репродуктивної поведінки поверненців і не- мігрантів. Метод стандартизації показників дав змогу визначити вплив міграційного досвіду на чисельність дітей у зворотних мігранток фертильного віку.

Емпірична база цієї праці отримана у ході вибіркового дослідження, виконаного в рамках проєкту «Тимчасова проти постійної міграції» (ТЕМПЕР) . Основний фокус обстеження був направлений на осіб, які здійснили міграції за кордон (в Італію або Польщу) впродовж 1996-- 2017 рр. і повернулися в Україну протягом 2000--2017 рр. Мінімальна тривалість перебування і працевлаштування опитаних за кордоном -- два місяці. Враховуючи те, що переважна більшість українців, які працюють у країнах ЄС, походять із західних регіонів країни, дослідження охопило Львівську, Тернопільську, Івано-Франківську та Чернівецьку області, у кожній з яких для опитування було обрано обласний центр і три-чотири райони з населеними пунктами різних типів (місто, село, селище міського типу). Пошук респондентів із міграційним досвідом здійснено за допомогою методу снігової кулі.

Для порівняння життєвих траєкторій, поведінки та поглядів зворотних мігрантів із українським населенням вищенаведених регіонів, у ході проєкту було опитано також мешканців відповідних областей і населених пунктів, які не мають досвіду закордонного працевлаштування. Вибірку респондентів цієї групи здійснено відповідно до загального розподілу населення цільових областей за статтю, віком і типом поселення. Загалом у ході дослідження опитано 739 зворотних мігрантів з Італії та Польщі і 509 осіб без міграційного досвіду.

Дослідження охоплювало осіб віком 20--74 роки. Вибір респондентів такого віку визначений відповідно до завдань проєкту ТЕМПЕР, до переліку яких не входило виявлення взаємозв'язків між закордонним працевлаштуванням та дітородною активністю, проте отримана інформація дає змогу зробити низку важливих висновків у цій сфері. Особи, молодші за 20 років, були виключені з числа опитаних, оскільки ще не встигли набути достатнього трудового та міграційного досвіду, на що власне і були спрямовані основні дослідницькі зусилля виконавців проєкту. Проте вказана особливість вікового складу не є непереборною обставиною для використання отриманої інформації для виявлення взаємозв'язків між закордонним працевлаштуванням та народжуваністю, оскільки, згідно з даними Державної служби статистики України, у нашій країні лише незначна частка живонароджень припадає на матерів, молодших за 20 років: у 2018 р. цей показник становив 4,8% [7, c. 103].

Виклад основного матеріалу

Тривала історія дослідження міграційних процесів і дітородної активності призвела до формулювання базових принципів, що пояснюють основні закономірності їх взаємовпливу. Міграційна селективність є первинним чинником, що обумовлює неоднаковий вплив народжуваності мігрантів різного типу та осіб, які не мають міграційного досвіду, на процеси відтворення населення певної країни [2, c. 234]. Представники різних міграційних груп відрізняються між собою за рядом соціально-демографічних показників (стать, вік, рівень освіти, дохід тощо), що обумовлюють їхню дітородну поведінку. Розгляд тематики, пов'язаної з процесами дітонародження, передбачає приділення особливої уваги категорії осіб репродуктивного віку, яким властива активніша міграційна поведінка, ніж старшому населенню. Ця особливість у вибірці дослідження ТЕМПЕР відображається як збільшення питомої ваги осіб відповідного віку серед поверненців (75,2%, проти 67,5% поміж немігрантів).

Зафіксоване збільшення частки осіб зазначеного віку є досить помірним, ураховуючи, що вибірка охоплювала осіб, які вже повернулися на батьківщину після закордонного працевлаштування, таким чином на момент виїзду за кордон та повернення вони були на декілька років молодшими. Населення старших вікових груп, яке перетнуло п'ятдесятирічну позначку, у вибірці частіше трапляється серед немігрантів (рис. 1).

Рис. 1. Статево-демографічна піраміда: а -- респондентів, які не мають досвіду закордонного працевлаштування, б -- зворотних мігрантів,%

Джерело: побудовано автором на основі даних опитування ТЕМПЕР.

Демографічні дослідження з народжуваності приділяють особливу увагу жінкам, ураховуючи їхню роль у процесах відтворення населення. Статевий розподіл обох підкатегорій респондентів, опитаних у ході проєкту ТЕМПЕР, показує кількісну перевагу жінок, що у вигляді відносних показників складає 60,3% для зворотних мігрантів та 57,3% для осіб, які не мають досвіду закордонного працевлаштування. Значення цього індикатора для опитаних останньої групи визначається загальним складом мешканців охоплених проєктом областей. Ситуація зі зворотними мігрантами відрізняється тим, що у генеральній сукупності більшість українців, які виїжджають на тимчасове працевлаштування за кордон, становлять чоловіки. Суттєво від інших країн призначення за статевим складом українських працівників відрізняється тільки Італійська Республіка, включення якої до дослідження ТЕМПЕР і обумовило підвищену частку жінок серед поверненців. Кожна третя жінка (32,7%) з досвідом закордонного працевлаштування належала до вікової групи 30--39 років, кожна п'ята (21,8%) -- 20--29. Згідно з даними Державної служби статистики, середній вік матері на момент народження першої дитини на території, охопленій проєктом ТЕМПЕР, коливався у 2018 р. від 24,5 років у Чернівецькій та Івано-Франківській областях до 25,7 років у Львівській [7, c. 103]. Беручи до уваги, що дослідження виявляло досвід попереднього закордонного працевлашту-вання, можна дійти висновку, що рішення стосовно виїзду за кордон та його реалізація для багатьох жінок збігаються у часі з періодом актуалізації материнства, характерним для регіону походження. В таких умовах жінки опиняються перед вибором, у якому трудова міграція може протиставлятись народженню дітей на певному життєвому етапі або загалом.

Опитування ТЕМПЕР зафіксувало вищу частку респондентів, які мали дітей, серед осіб, які жодного разу не виїжджали на закордонне працевлаштування (69,4% у порівнянні з 64,5% поміж поверненців). Суголосна цим даним інформація про середню кількість дітей у представників різних груп опитаних: для зворотних мігрантів цей показник становить 1,09 дитини на одну особу, для респондентів, які не мають міграційного досвіду, -- 1,26. Середня кількість дітей у тих осіб, які їх мають, у середовищі поверненців становить 1,64, а серед немігрантів -- 1,78. Переважна більшість (99,2%) дітей зворотних мігрантів народилися в Україні. На країну останнього працевлаштування припадала незначна кількість народжень (0,6%), діти решти поверненців з'явились на світ в інших країнах.

Деталізація розгляду загальних показників опитування ТЕМПЕР за рахунок звертання до вікових індикаторів показує, що у всіх вікових групах, за винятком найстаршої (60 років і старші), частка поверненців, які мають дітей, поступається відповідному показнику в осіб, котрі жодного разу не працювали за кордоном (табл. 1). Якщо розглядати цей показник виключно для жіноцтва, то незначне перевищення питомої ваги осіб з дітьми серед мігрантів фіксується від 50-річного віку. Зафіксований показник середньої кількості дітей у жінок з міграційним досвідом є меншим за показник респонденток, які не працювали за кордоном, у всіх вікових групах. У середовищі поверненців обох статей ситуація дещо відмінна серед50--59-річних осіб. Респонденти старших вікових груп із досвідом закордонного працевлаштування, найімовірніше, реалізували свій дітородний потенціал ще до першого виїзду за межі України.

Таблиця 1. Частка респондентів із різних статево-вікових груп, які мають дітей, та середня кількість дітей у однієї особи з різних категорій