Соціогенез (джерела та етапи становлення суспільства). Становлення сімейно-шлюбних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru

Соціогенез (джерела та етапи становлення суспільства). Становлення сімейно-шлюбних відносин

До нашого часу не зберіглося жодного суспільства (навіть у трансформованому вигляді), яке зберегло б елементи соціальних відносин раннього палеоліту. Прямі історичні джерела для відтворення процесу соціогенезу практично відсутні, але…

Первісна історична наука накопичила достатню кількість опосередкованих джерел, що дають змогу відтворити і охарактеризувати найважливіші моменти виникнення і розвитку людського суспільства, тобто соціогенезу.

Більшість дослідників поділяють епоху соціогенезу на три етапи:

Олдувайська епоха - первісне стадо (праобщина).

Ашельська епоха - первісна орда (праобщина).

Мустьєрська епоха - первісна община неандертальців (праобщина).

Основними джерелами для реконструкції стали знаряддя праці і фізичний вид, що дають змогу реконструкції суспільного виробництва. Важливим моментом залишаються розгляд біологічних і соціальних аспектів (розвиток руки і мозку, час виникнення і вигляд перших знарядь праці, житл, скарбів). Цінну інформацію також дають відомості приматології, зоопсихології, психобіології тощо.

Початок формування шлюбних відносин у зароджуваному суспільстві пов'язаний із потребою в особливих соціальних нормах для регуляції статевого спілкування всередині роду, приборкання біологічного інстинкту. Так, накладалися заборони (табу) на статеве спілкування між чоловіками та жінками даного роду в певні періоди (підготовка до полювання, саме полювання). Табу привели до виникнення звичаїв, котрі згодом породили екзогамний шлюб (міжродовий, міжплемінний). Заборони поширювалися тільки на членів свого роду, обмежували статеве спілкування тільки між кровними родичами, однак вихідців з інших родів і племен не стосувалися. Виникнення екзогамного шлюбу збігається з процесом формування Хомосапієнс, що з'явився приблизно 40 тис. років тому. Таким чином із ендогамії, тобто статевого зв'язку між представниками тільки одного роду, через агамію, тобто тимчасову заборону статевих зносин, виникла екзогамія -- систематичні статеві зв'язки між представниками різних родів.

Виникає груповий (дуально-родовий) шлюб, де всі мужчини одного роду є чоловіками всіх жінок іншого роду, мужчини ж цього другого роду, відповідно, -- чоловіками жінок першого. У рамках групового шлюбу виробничі та дітородні стосунки були відірвані одні від одних. Матеріальною основою групового шлюбу виступало головним чином домашнє господарство, оскільки мисливство вже не завжди могло забезпечити добробут роду. Груповий шлюб ще не став шлюбом персональним, тобто скільки-небудь постійних «подружніх» пар не існувало. За таких відносин визначити лінію батьківства було неможливо, походження дітей лічилося тільки по матері, визнавалася тільки жіноча лінія споріднення. Діти знали тільки своїх матерів. Сестри з їхніми дітьми, кровні брати та інші родичі й становили материнський рід.

Важливими елементами шлюбу та сім'ї є визначення місця поселення (локалізації) сім'ї та створення в первісному суспільстві системи рахунку родинних стосунків. Безкомпромісні прихильники первісності групового шлюбу вважають, що первинний шлюб був дислокальним, тобто подружжя на ранніх етапах групового шлюбу взагалі не селилися разом, а залишалися кожен у своїй родині, й лише для статевих стосунків зустрічалися десь на «нейтральній смузі», скажімо в лісі. Дійсно, якщо послідовно дотримуватися гіпотези групового шлюбу в «чистому» її варіанті, то теоретично так воно й мало бути. Але практично уявити собі такі стосунки в той час дуже важко. Тому більшість дослідників вважає, що з моменту свого виникнення шлюб був унілокальним, тобто з початком шлюбних стосунків, або через певний час, подружжя поселялося разом і створювало сім'ю. Інакше кажучи, шлюб і сім'я виникли одночасно. соціогенез сім'я шлюб

Залежно від місця оселення, сім'ї поділяються на патрилокальні (вірілокальні), коли дружина поселяється в общині свого чоловіка, та матрилокальні (уксорілокальні), коли чоловік переходить в общину своєї жінки. Сучасні дослідження не дають підстав віддавати перевагу будь-якій із цих форм локалізації сім'ї, хоча останнім часом з'являється все більше прихильників пріоритетності патрилокального шлюбу в первісній общині.

Одним із правил, що регулювали шлюб, була екзогамія. Для стадії ранньо-первісної общини найбільш характерна дуально-фратріальна екзогамія у формі кроскузенного шлюбу. Тобто чоловіки одружувалися на дочках братів своїх матерів або на дочках сестер своїх батьків - одним словом на своїх двоюрідних сестрах. Фактично у шлюб вступали не тільки двоюрідні, але й троюрідні брати і сестри. Поступово в рамках дуально-родового шлюбу на ґрунті взаємних потягів почали складатися досить постійні пари. Парний шлюб не регулювався спільнотою -- його підтримувала тільки добра воля партнерів, тому він ще не був моногамним. Чоловік міг бути зв'язаний такими парними стосунками з кількома жінками, так само як і жінка -- з кількома чоловіками. Такий шлюб скоріше був первісно-егалітарним, тобто рівноправним. Особливістю парного шлюбу на стадії ранньо-первісної общини була його аморфність і нетривалість з'єднання подружжя, а парної сім'ї - слабкість внутрішніх економічних зв'язків. Перш за все тривалий час сама парність такого шлюбу була відносною, тому що широко поєднувалася з «додатковими шлюбами». Досить часто чоловік протягом свого життя міняв декілька «основних» жінок, жінка - декількох «основних» чоловіків. Така парна сім'я все-таки не була позбавлена певної спільності інтересів.

Практикувалася полігінія (багатоженство), зокрема, у формі:

- сорорату - шлюбу з декількома сестрами, пізніше - з сестрою померлої дружини та

- левірату - шлюбу з дружиною старшого чи молодшого брата, пізніше - з вдовою брата.

Як альтернатива побутувала також поліандрія (багатомужжя).

Дана форма шлюбу виникла приблизно 25--24 тис. років тому, що зумовлювалося переходом до нових форм господарських, економічних відносин усередині роду, виникненням особистої власності. Поява останньої, надлишків продуктів у деяких членів роду поклала початок дарообмінові, як черговому крокові на шляху до усталення сім'ї, перетворення її на господарську одиницю суспільства. Чоловік дарував «своїй» жінці з чужого роду частину надлишку, жінка ж могла дарувати йому свою. Й доки існував дарообмін, підтримувався зв'язок між чоловіком і жінкою. Так виник індивідуальний парний шлюб.

Формування сім'ї починає порушувати гомогенність колективів. До складу общин тепер можуть входити представники інших - чоловіки чи жінки залежно від локальності шлюбу: патрилокального чи матрилокального. Ядро общини складали її постійні члени, які належали до неї за народженням. Виникнення сім'ї та порушення єдності общини за рахунок членів, що прийшли, закладає підґрунтя для ліку спорідненості, тобто для генеалогічного роду. Тому таку общину логічно називати ранньородовою.

Отже, ранньопервісна община (локальна група) складалася з групи або груп родинних сімей, до яких могли приєднуватися сім'ї свояків, друзів, тощо. Якщо така група була одна, общину називають однородовою (компактно-родовою), якщо їх було декілька - багатородовою (дисперснородовою). На сьогодні серед ранньопервісних общин, які вивчали етнологи, переважають дисперснородові. Така община вела господарство у межах визначеної території, освоюючи її в залежності від сезонних умов то у повному складі, то невеликими групами аж до окремих сімей. Навіть найбільш ранні з відомих етнології родів не були єдиними виробничими колективами, адже значна частина родичів у силу звичаю екзогамії йшла зі своєї общини в інші. Зв'язки між родичами, які жили разом, повинні були бути тіснішими, ніж зв'язки з іншими членами ранньої первісної общини, що приходили ззовні. Саме рід був носієм екзогамного начала, яке згуртовувало колектив. Мобільність та пластичність общин у пристосуванні до природних умов, рухливий спосіб життя, розпорошеність кровних родичів та свояків по різних колективах та господарських групах розширювали межі спілкування людей. Це сприяло формуванню схожої мови, усвідомленню певної спільності, що відбивалося в загальній назві. До цього часу, певно, можна віднести початок формування племені як певної етнічної спільноти (протоетносу).

Отже, соціальна організація ускладнюється. Провідним осередком у період мезоліту виступає ранньородова община, яка в певні сезони розпадається на господарські групи, найменшою з яких є окрема сім'я. Сукупність общин, пов'язаних спорідненістю, шлюбами, сусідством та дружніми стосунками, утворює спільноту, яку можна назвати протоетносом, або плем'ям. Останньому були притаманні спільна територія, спільна або споріднена мова та усвідомлення власної своєрідності.

Размещено на Allbest.ru