Розмежування понять "культурний шок" та адаптація до нової культури

к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту,

Анотація

У даній статті розглянуто та розкрито ключові аспекти «культурного шоку», зроблено оцінку сучасного стану та тенденцій розвитку даного поняття. Об'єктом дослідження є категорії «культурний шок» та культурна адаптація. Під час аналізу встановлено, що деякі дослідники розглядають «культурний шок» як своєрідне «професійне захворювання». Симптомами «культурного шоку» може виявитись відсутність впевненості в собі, тривожність, дратівливість, безсонниця, депресія. «Сутність культурного шоку» - це конфлікт старих і нових культурних норм і орієнтацій. Власне кажучи, культурний шок - це конфлікт двох культур на рівні індивідуальної свідомості. Однак, А. Фьорнхем, С. Бохнер вважають, що термін «культурний шок» лише маскує реальні труднощі і тягне за собою дезорієнтацію в процес адаптації. На їхню думку, цей термін варто назвати «шокова реакція на зміни життєвих обставин», оскільки будь-які зміни, а особливо зміни, пов'язані з культурним оточенням людини, вимагають адаптації. Звідси для опису міжкультурних явищ багато дослідників змушені використовувати інші терміни, пов'язані з «культурним шоком», але не ідентичні йому, роблячи акцент на більш конкретних аспектах цієї проблеми.

Розглянуто також адаптацію до нової культури. Перспективним здається погляд на адаптацію людини до культури спільноти, країни як на природній процес навчання новому, тобто на адаптацію як процес навчання. У цьому випадку соціокультурну адаптацію слід розглядати як особливий випадок соціалізації або ресоціалізації. Культурну адаптацію розглядають також як процес оперативного приведення поведінки у відповідності з існуючими нормами.

Ключові слова: культура; «культурний шок»; культурна адаптація; «V - крива»; культурний стрес.

Abstract

Today it is very difficult to imagine one's life without already existing national cultures. The categories of «culture shock» and cultural adaptation are becoming relevant today. «Culture shock» is interpreted as a kind of «occupational disease» and its following symptoms are defined. However, some researchers believe that the term «culture shock» should be called «shock reaction to changes in life circumstances», since any changes, and especially changes related to a person's cultural environment, require adaptation. Issues of thorough study of positive and negative trends in various interpretations of the concepts of «culture shock» and adaptation to a new culture remain relevant.

Keywords: culture; «culture shock»; cultural adaptation; «V-curve»; cultural stress.

Основна частина

Постановка проблеми. Сьогодні дуже важко уявити своє життя без вже існуючих національних культур. Актуальними сьогодні стають категорії «культурний шок» та культурна адаптація. «Культурний шок» трактують як своєрідне «професійне захворювання» та визначають наступні його симптоми. Однак, деякі дослідники вважають, що термін «культурний шок» варто назвати «шокова реакція на зміни життєвих обставин», оскільки будь-які зміни, а особливо зміни, пов'язані з культурним оточенням людини, вимагають адаптації.

Актуальними залишаються питання грунтовного вивчення позитивних та негативних тенденцій різного трактування понять «культурний шок» та адаптація до нової культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Феномен культурної адаптації вивчається зовсім недавно і найчастіше розглядається дослідниками як варіант соціальної адаптації в працях Т.Г. Стефаненко, С.М.І конникова, С.А. Іванової та інші [1]. Проте, складні процеси, які відбуваються в сучасних умовах, вимагають, на наше переконання, поглиблення знань з теоретичних та практичних питань дослідження «культурного шоку» та культурної адаптації.

Постановка завдання. З огляду на це, основною метою написання статті є здійснення аналізу сучасного стану розвитку «культурного шоку» та адаптації до нової культури та виявлення основних чинників їх формування з метою їх врахування при формуванні ефективних тенденцій на сучасному етапі та перспектив подальшого розвитку.

Методи дослідження. Теоретичним та методичним підґрунтям проведення дослідження стали загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, системний і комплексний підходи до вивчення суспільних явищ і процесів. У процесі наукового дослідження використовували загальноекономічні та специфічні методи, зокрема, абстрактно-логічний (для теоретичних узагальнень результатів дослідження та формулювання висновків); статистичного дослідження, соціологічні методи, а також аналіз і синтез та інші наукові методи дослідження.

Виклад основного матеріалу. Входження в нове культурне середовище часто пов'язане з явищем «культурного шоку» або стресу. С. Лісгард, вивчаючи адаптацію скандинавських студентів в США, підкреслював, що адаптація людини розвивається за прогнозованим часовим графіком. «V-крива» була обмежена лише адаптацією людей до нової культури, проте, в більш пізніх його статтях показано, що більш повним описом цього процесу може бути «V - крива», яка охоплює як адаптацію в іншу культуру, так і реадаптацію.

Теоретична концепція «культурного шоку» була введена в науковий обіг К. Оберга [4]. Він розглядав «культурний шок» як своєрідне «професійне захворювання». Симптомами «культурного шоку» може виявитись відсутність впевненості в собі, тривожність, дратівливість, безсонниця, депресія. Як зазначав С. Левицький, «Страх є завжди страх перед Чужою нам невідомістю. Ми боїмось втратити ті цінності, з якими ми зрослись, з якими ми звикли ототожнювати самих себе. Важлива категоріальна риса страху пов'язана з його направленістю на «чуже». Цей страх перед «Чужим» часто поєднується зі страхом перед всім «новим», так звана «неофобія» [5]. Таку людину лякає будь-яка новизна, хочеться знаходитись у знайомому колі звичок, органічно неприємно перебудовуватись, пристосовуватись до нових умов, до всього, що загрожує вивести із загальної рівноваги. К. Оберг наводить шість характеристик «культурного шоку»:

1. Нервове напруження із-за необхідності психологічної адаптації.

2. Почуття втрати і обездоленості із-за відсутності залишених на батьківщині друзів, зміна статусу (як правило, пониження), а також відсутність знайомих і близьких людей і предметівпобуту.

3. Відчуття себе неприйнятим новим оточенням або небажанням спілкуватися з новоюкультурною групою.

4. Плутанина в старих і нових соціальних ролях, цінностях, ідентичності.

5. Почуття подиву, стурбованості, а іноді навіть відрази або оббурювання відспостереження культурних розбіжностей.

6. Відчуття свого безсилля у зв'язку з соціальною неадекватністю і новим культурнимсередовищем.

Згідно концепції К. Оберга, «сутність культурного шоку» - це конфлікт старих і нових культурних норм і орієнтацій (старих, властивих індивіду як представнику того суспільства, яке він покинув, і нових, які показують суспільство, в яке він прибув). Власне кажучи, культурний шок - це конфлікт двох культур на рівні індивідуальної свідомості.

Частіше всього «культурний шок», на наше переконання, асоціюється з негативними наслідками, і лише окремі індивіди звертають увагу на його позитивну сторону.

Модель «V-кривої» і культурного шоку були однією з перших спроб дати пояснення процесу культурної адаптації. Проте, вона має ряд недоліків. У зв'язку з тим, що термін «культурний шок» з'явився давно, і, можливо, внаслідок цього, він є занадто загальним. В науковій літературі, на нашу думку, він став штампом, який застосовується для опису різних реакцій на багато різних проблем. Можна сказати, що під визначення «культурний шок» підпадає величезна кількість різноманітних понять як психологічного, так і соціокультурного плану. А. Фьорнхем, С. Бохнер вважають, що термін «культурний шок» лише маскує реальні труднощі і тягне за собою дезорієнтацію в процес адаптації. На їхню думку, цей термін варто назвати «шокова реакція на зміни життєвих обставин», оскільки будь-які зміни, а особливо зміни, пов'язані з культурним оточенням людини, вимагають адаптації. Звідси для опису міжкультурних явищ багато дослідників змушені використовувати інші терміни, пов'язані з «культурним шоком», але не ідентичні йому, роблячи акцент на більш конкретних аспектах цієї проблеми. Так В. Смолло розглядає «мовний шок», як один з основних елементів культурного шоку, оскільки саме через мову можливе досягнення успішних соціальних взаємовідносин. Інші автори використовують термін «рольовий шок» для того, щоб описати плутанину в соціальних ролях і втрату соціального статусу, що відчувається в сфері професійно-ділових відносин.

Крім того, не всі дослідники виявили симптоми «культурного шоку» або кризи, деякі спостерігали у людей, які адаптуються до нового соціокультурного середовища лише незначну роздратованість. Тому, теорія V-кривої, на нашу думку, може бути застосована не у всіх випадках.

Перспективним здається погляд на адаптацію людини до культури спільноти, країни як на природній процес навчання новому, тобто на адаптацію як процес навчання. У цьому випадку соціокультурну адаптацію слід розглядати як особливий випадок соціалізації або ресоціалізації. Особливу увагу у цьому процесі слід приділити змінам у системі цінностей, ідентичності особистості, набуттю нових соціальних навиків і норм поведінки, а також емоційному пристосуванню до культури організації. Людям, які адаптуються, необхідно «відкинути» знайомі норми, зразки поведінки як менш значущі і оволодіти нормами, традиціями і цінностями культури даної спільноти, країни. Крім того, в науковій літературі робиться спроба звернути увагу на соціальну поведінку людини, а не лише на її психологічні характеристики.

Культурну адаптацію розглядають також як процес оперативного приведення поведінки у відповідності з існуючими нормами. Цей напрямок сформувався під значним впливом біхевіоризму, звідси і був запозичений принцип «навчання». На думку багатьох представників цього напрямку, формування і стандартизація особистості стали наслідком стимулів «покарання і заохочення». Реакція індивіду, на їхню думку, неминуче повторюється в схожих умовах внаслідок очікування «заохочення». Задоволення потреб індивіду в результаті певного способу поведінки підтримує цю поведінку. Іншими словами, нагороджуються лише соціально значимі моделі поведінки, а «навчання» здійснюється в силу процесу повторення.

Можна розглядати адаптацію до культури як «подорож» від границі до центру культури, від стану неприйняття або незнання до розуміння особливостей культури і здатності поставити себе на місце носія культури. Дана уява базується на концепції Дж. Беннета, яка основана на принципі психологічного дисонансу. Автор виходить з положення, що люди реагують не на самі події, які переживають, а на ті значення, які приписуються цим подіям в рамках звичної для них культурної системи. Успішна субкультурна адаптація має на увазі не лише набуття нових навиків і стереотипів поведінки, але і здатність правильно інтерпретувати поведінку партнерів з культурної комунікації. Модель «подорожі» показує розвиток культурного сприйняття зі збільшенням контакту з новою культурою. З перших днів адаптації свідомість людини, яка адаптується змінюється, розвивається до стану терпимості, «етнорелятивізму», в якому точки відмінності культури, які є у людини і певної організації, формують нове сприйняття людиною оточуючого світу. Таким чином, досягається не просто «орієнтація» в специфічних проявах незнайомої культури організації, яка базується на виключно пізнавальних процедурах, але і особисте емоційне сприйняття даної культури, а також більш глибоке пізнання основ власних культурних традицій.

В залежності від цілей людини, яка адаптується до нової культури і можливостей здійснення успішного до неї пристосування, виділяють наступні стадії адаптації:

1) психічна переорієнтація на рівні цілеспрямованого конформізму;

2) взаємна терпимість;

3) акомодація, яка виникає на основі терпимості, вона пов'язана зі взаємними уступками;

4) повне пристосування (асиміляція).

Ступінь виявлення «культурного шоку» і термін адаптації визначається двома групами факторів: характеристиками співробітників і особливостями взаємодії культур, а також ступенем їх подібності і відмінності. До факторів першого типу можна віднести: індивідуально-особистісні фактори; готовність до змін і мобільність; неформальні відносини з колегами на роботі сприяють успішній адаптації в новому культурному середовищі.

Підсумовуючи вищесказане, варто зазначити, соціокультурна адаптація особистості, на наше переконання, є безперервним процесом реагування на зміни, які відбуваються в житті. Досвід всіх попередніх адаптацій людини складає його адаптативну біографію, яка фіксується в соціальних стандартах, стереотипах, звичках. Концентрований досвід пристосування певної соціокультурної спільноти в умова існування характеризує етноспецифічні риси культури і передається до інших за допомогою механізму традиції, яку можна вважати механізмом акультурації. Соціокультурне середовище відчувається як найбільш важливе середовище, яке оточує людину, її зміни тягнуть за собою конфлікт культурних норм і орієнтацій попередньої і нової культурної групи, відчуття неадекватності звичної соціальної поведінки, неприємне почуття дискомфорту і подиву при усвідомленні різниці між культурами, внаслідок чого виникає необхідність в зміні системи цінностей, етнічної ідентичності, набуття нових соціальних навиків, а також емоційному пристосуванню до зміненого культурного середовища.

Література

культура шок адаптація

1. Стефаненко Т.Г. Адаптация к своей культурной среде и пути её оптимизации. М.: Наука, 1994. 225 с.

2. Lysgaard S. Adjustment in foreign society: Norwegian Fulbright Visiting the United States. International Social Sciences Bulletin, 1955. vol.7#1.

3. Ward C. The V-curve on trial. International Journal of Intercultural Relations, 1998. v. 22, #3.

4. Oberg K. Cultural Shock: Adjustment to new cultural environments. Practical Anthropology. 7.

5. Ливицкий С.А. Трагедия свободы. М.: Канон, 1995.

References