Домагання та досягнення як чинники щастя/задоволеності: механізми формування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Домагання та досягнення як чинники щастя/ задоволеності: механізми формування

Аліса Пясковська, маґістр із соціології

(Національний університет «Києво-Могилянська академія»);

студентка Віденського головного університету

Alisa Piaskovska, Master of Sociology

(National University of «Kyiv-Mohyla Academy»);

student at the Vienna Central University

Стаття присвячена перевірці гіпотез, що пов'язані із механізмом спричинення рівня щастя/ задоволеності. Зазвичай щастя вивчають, дивлячись з іншого боку на весь процес -- тобто вимірюють чинники щастя/задоволеності, що формують самопочуття респондента на даний момент часу. Вимірюють лише досягнення, проте не вимірюють домагання людини щодо її досягнень. Механізм, розглядуваний у статті, можна умовно відобразити як дріб, у чисельнику якого -- рівень забезпеченості в широкому сенсі або рівень досягнень (матеріальна забезпеченість, творча робота, гармонійні стосунки тощо), а у знаменнику -- рівень домагань (наприклад, рівень матеріальної забезпеченості, який людина вважає достатнім). Водночас рівень домагань формується залежно від рівня досягнень референтної групи респондента. Оскільки референтні групи загалом впливають на самоідентифікацію та на формування світогляду людини, вони також визначають для неї точку порівняння щодо того, наскільки її життя є щасливим та успішним. Авторкою розроблено методику для вимірювання рівня домагань і перевірено низку гіпотез, що випливають із зазначених уявлень про механізм спричинення щастя/задоволеності. Висунуто такі гіпотези: 1) чим вищий рівень домагань, тим нижчий рівень щастя, 2) відношення рівня досягнень до рівня домагань має значимий позитивний зв'язок з рівнем щастя, 3)чим вищий рівень фінансового забезпечення найближчого соціального оточення, тим вищий рівень домагань респондента. Отримано підтвердження третьої гіпотези та часткове підтвердження першої, а також накреслено напрями подальших досліджень.

Ключові слова: щастя/задоволеність, домагання, досягнення, метрика, методологія, референтні групи

Алиса Пясковская

Притязания и достижения как факторы счастья/ удовлетворенности: механизмы формирования

Статья посвящена проверке гипотез, связанных с механизмом, обусловливающим уровень счастья/удовлетворенности. Обычно счастье измеряют, глядя с другой стороны на весь процесс -- то есть измеряют факторы счастья/удовлетворенности, которые формируют самочувствие респондента на данный момент времени. Измеряют только достижения, однако не измеряют притязания человека относительно его достижений. Рассматриваемый в статье механизм можно условно изобразить в виде дроби, в числителе которой -- уровень обеспеченности в широком смысле или уровень достижений (материальная обеспеченность, творческая работа, гармонические отношения и т. п.), а в знаменателе -- уровень притязаний (например, уровень материальной обеспеченности, который человек считает достаточным). В то же время уровень притязаний формируется в зависимости от уровня достижений референтной группы респондента. Поскольку референтные группы в целом влияют на самоидентификацию и на формирование мировоззрения человека, они также определяют для него точку сравнения относительно того, насколько его жизнь является счастливой и успешной. Автором разработана методика для измерения уровня притязаний и проверен ряд гипотез, вытекающих из указанных представлений о механизме, обусловливающем счастье/ удовлетворенность. Выдвинуты следующие гипотезы: 1) чем выше уровень притязаний, тем ниже уровень счастья, 2) отношение уровня достижений к уровню притязаний имеет значимую позитивную связь с уровнем счастья, 3) чем выше уровень финансового обеспечения ближайшего социального окружения, тем выше уровень притязаний респондента. Получено подтверждение третьей гипотезы и частичное подтверждение первой, а также обозначены направления дальнейших исследований.

Ключевые слова: счастье / удовлетворенность, притязания, достижения, метрическое свидетельство, методология, референтные группы

Alisa Piaskovska

Aspirations and achievements as factors of happiness / satisfaction: mechanisms of formation

The article is devoted to testing hypotheses related to the mechanism of causing the level of happiness / satisfaction. Happiness is usually measured by looking at the whole process from the other side -- that is, the factors of happiness / satisfaction that shape the respondent's well-being at a given point in time are measured. Only achievements are measured, but a person's claims to their achievements are not measured. The mechanism considered in the article can be conditionally represented as a fraction, in the numerator of which -- the level of security in the broadest sense or the level of achievement (material security, creative work, loved one, etc.), and in the denominator -- the level of claims (for example, the level of material security that a person considers sufficient). At the same time, the level of claims is formed depending on the level of achievements of the reference group of the respondent. Since reference groups generally influence a person's self-identification and worldview, they also form a comparison point for the respondent on how happy and successful his or her life is. The author has developed a method for measuring the level of claims and tested a few hypotheses that follow from these ideas about the mechanism of causing happiness / satisfaction. The following hypotheses are made: 1) the higher the level of claims, the lower the level of happiness 2) the ratio of achievement to the level of claims has a significant positive relationship with the level of happiness, 3) the higher the level of financial security of the immediate social environment, the higher the level of claims. Confirmation of the third hypothesis and partial confirmation of the first are received and directions of further research are outlined.

Keywords: happiness / satisfaction, harassment, achievement, metrics, methodology, reference groups

Вступ

Щастя є одною з найважливіших складових життя як окремих індивідів, так і спільнот і соціуму загалом (див., напр.: [Diener, Suh, 2000]). Це один з показників якості життя, важливіший навіть за економічні показники [Diener, Suh, 2000]. Щастя та його чинники відображають стан розвитку та життя країни краще, ніж такі об'єктивні показники, як, наприклад, ВВП. Зважаючи на те, наскільки щастя залежить від безпеки чи від фінансового становища, можна зробити висновки як про культурні особливості країни, так і про її розвиненість -- наскільки забезпечено комфортні умови проживання для жителів країни, наскільки адекватною є заробітна платня тощо [Diener, Oishi, 2000].

Дослідження 2001-2017 років щодо чинників щастя українців, результати якого викладено у статті В. Паніотто, Ю. Сахно та А. Пясковської «Динаміка рівня щастя та його детермінанти» [Паниотто, Пясковская, Сахно, 2018], стало одним із джерел натхнення на розроблення інструменту, який зможе вимірювати механізм, що визначає рівень щастя. Але головним стимулом стала пропозиція В. Паніотто перевірити його уявлення про цей механізм, давно сформульоване, але досі не підтверджене. Щастя, з його точки зору, умовно можна уявити як дріб, у чисельнику якого маємо рівень забезпеченості в широкому сенсі, або рівень досягнень (щодо матеріальних благ, творчої роботи, гармонійних стосунків і т.ін.), а у знаменнику -- рівень домагань (наприклад, щодо рівня матеріальної забезпеченості, який людина вважає достатнім). Сам же рівень домагань визначається залежно від рівня досягнень референтної групи респондента. Такий самий механізм, на думку В. Паніотто, є механізмом зумовлення не тільки рівня щастя, а й задоволеності життям та інших різновидів задоволеності. Наприклад, задоволеність квартирою. Припустімо, що людина після університету пішла працювати й купила нову однокімнатну квартиру, стала жити окремо від батьків на відміну від своїх друзів. Спочатку вона дуже задоволена своєю квартирою. Однак за кілька років друзі теж стали купувати квартири, причому дехто з них купив двохкімнатну й набагато кращу, ніж його квартира. Тоді його рівень домагань зростає, його уявлення, що таке хороша квартира, змінюються, і рівень задоволеності квартирою знижується. Як казав Жванецький, «людина не знає, про що мріяти, поки не побачить це в чужих руках».

З попередніх досліджень різних аспектів щастя можна побачити, що загалом дослідники шукають нові фактори, створюють інструменти 'їх вимірювання і намагаються виявити, який з уже відомих чинників має найбільший вплив на рівень щастя. Парадокс у тому, що хоча знайдені фактори пояснюють великий відсоток рівня щастя, проте коли показники за цими факторами зростають, рівень щастя, попри те, не зростає. У США, наприклад, рівень щастя за останні п'ятдесят років не підвищився, незважаючи на те, що рівень життя в цілому виріс більше ніж у два рази [Layard, 2006]. Причина такої невідповідності полягає в тому, що зазвичай у дослідженнях механізм спричинення щастя розглядають як доволі простий -- чим більший показник за тим чи тим із відомих чинників, тим більше щастя.

Наприклад (на мікрорівні), лобстери або французький цибульний суп зараз вважають делікатесами, й у гарних закладах вони коштують достатньо дорого. Сучасна людина може уявляти собі бажаний рівень заможності як «можливість їсти лобстери, коли заманеться, і не зважати на дорожнечу». Проте кілька століть тому пересічна людина цуралася б такої «заможності», адже ці страви становили головний раціон бідних сімей.

Отже, проблемна ситуація, яку буде розв'язувати пропоноване дослідження, -- недостатній рівень вивченості життєвих домагань як частини механізму спричинення щастя та відсутність інструментів для їх вимірювання.

Теоретичні засади