Методологічна трансформація доктрини правової соціалізації

Размещено на http://www.allbest.ru

Методологічна трансформація доктрини правової соціалізації

Парута Олена Володимирівна - кандидат юридичних наук, докторант Інституту права, психології та інноваційної освіти НУ «Львівська політехніка»

Жаровська Ірина Мирославівна - доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорії права і конституціоналізму Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація

У статті проведений аналіз методологічної трансформації доктрини правової соціалізації, особливо в контексті глобальних змін соціальної реальності. Правову соціалізацію утотожнено як процес прийняття набору норм і цінностей, встановлених людьми або групами, які впливають на індивіда через процес соціалізації. Це явище починається з вивчення того, що таке норми, а потім людина проходить процес розуміння того, чому вони цінні або чому вони мають сенс, поки, нарешті, не визнають норму як власну точку зору.

В основу сучасного методологіювання правової соціалізації покладено синергетичний підхід. У ньому формулюються загальні принципи самоорганізації, дійсні для всіх рівнів матерії. Особливістю синергетичного підходу є перехід від вивчення простого до складного, від замкнутого до відкритого, від лінійного до нелінійного, від розгляду рівноважних і майже рівноважних процесів до делокалізації та нестабільності, до вивчення того, що відбувається далеко від рівноваги. Методологічними принципами синергетики правової соціалізації є нелінійність, незамкне- ність і нестабільність. право соціалізація політичний

Продемонстрованого, що нелінійність відображається через відсутність прямого лінійного зв'язку між формалізацію норми права і їїреалі- зацією.

Синергетичний підхід зумовлює можливості технологізації отримання правових знань, що робить правову соціалізацію більш динамічною, оскільки змінюються її основний чинник. Світ стикається з безпрецедентною драматичною зміною, яка визначає сучасну реальність в освітньому середовищі включно, оскільки воно найбільшою мірою чутливе до інновацій. Приклад синергетичних змін продемонстровано шляхом аналізу електронного голосування як новітнього фактору трансформації політичних прав людини.

Доведено, що суттєвим чинником, що впливає на методологію правової соціалізації, є принцип уніфікації права, що характерний для глобалізованого суспільства. Глобальні зміни транскордонної взаємодії, міграційні потоки визначають тенденції відходу від національних до глобальних процесів правової глобалізації.

Ключові слова: правова соціалізація, методологія, підходи, синергетика, глобалізація, трансформація.

Summary

The article analyzes the methodological transformation of the doctrine of legal socialization, especially in the context of global changes in social reality. Legal socialization is identified as the process of adopting a set of norms and values established by people or groups that influence the individual through the process of socialization. This phenomenon begins with the study of what norms are, and then a person goes through the process of understanding why they are valuable or why they make sense, until they fi nally recognize the norm as their own point of view.

The basis of modern methodology of legal socialization is a synergetic approach. Itformulates the general principles of self-organization, valid for all levels of matter. A feature of the synergetic approach is the transition from the study of simple to complex, from closed to open, from linear to nonlinear, from the consideration of equilibrium and near-equilibrium processes to delocalization and instability, to the study of what is far from equilibrium. Methodological principles of synergetics, which cause the principles: nonlinearity, openness and instability.

Demonstrated that nonlinearity is reflected due to the lack of a direct linear relationship between the formalization of the rule of law and its implementation.

The synergetic approach determines the possibilities of technologicalization of obtaining legal knowledge, which makes legal socialization more dynamic, as its main factor will change. The world is facing an unprecedented dramatic change that defin es modern reality in the educational environment included, as it is most sensitive to innovation. An example of synergetic change is demonstrated by analyzing e-voting as the latest factor in the transformation of political human rights.

It is proved that a signifi cant factor infl uencing the methodology of legal socialization is the principle of unification of law, which is characteristic of a globalized society. Global changes in cross-border interaction, migration flo ws determine the trend of departure from national to global processes of legal globalization.

Key words: legal socialization, methodology, approaches, synergetics, globalization, transformation.

В статье проведён анализ методологической трансформации доктрины правовой социализации, особенно в контексте глобальных изменений социальной реальности. Правовая социализация уточнена как процесс принятия набора норм и ценностей, установленных людьми или группами, влияющими на индивида через процесс социализации. Это явление начинается с изучения того, что такое нормы, а затем человек проходит процесс понимания того, почему они ценны или почему они имеют смысл, пока наконец не признают норму как собственную точку зрения.

В основе современного методологиро- вания правовой социализации - синергетический подход. В нем формулируются общие принципы самоорганизации, действительные для всех уровней материи. Особенностью синергетического подхода является переход от изучения простого к сложному, от замкнутого к открытому, от линейного к нелинейному, от рассмотрения равновесных и почти равновесных процессов к делокализации и нестабильности, к изучению происходящего далеко от равновесия. Методологическими принципами синергетики правовой социализации выступают нелинейность, незамкнутость и нестабильность.

Продемонстрированное, что нелинейность отражается из-за отсутствия прямой линейной связи между формализацией нормы права и ее реализацией.

Синергетический подход обуславливает возможности технологизации получения правовых знаний, что делает правовую социализацию более динамичной, поскольку изменятся ее основной фактор. Мир сталкивается с беспрецедентным драматическим изменением, которое определяет современную реальность в образовательной среде особенно, поскольку она в наибольшей степени чувствительна к инновациям. Пример синергетических изменений продемонстрирован путем анализа электронного голосования как новейшего фактора трансформации политических прав человека.

Доказано, что существенным фактором, влияющим на методологию правовой социализации, является принцип унификации права, характерный для глобализированного общества. Глобальные изменения трансграничного взаимодействия, миграционные потоки определяют тенденции ухода от национальных к глобальным процессам правовой глобализации.

Ключевые слова: правовая социализация, методология, подходы, синергетика, глобализация, трансформация.

Постановка проблеми

Правова соціалізація - це процес, завдяки якому люди набувають ставлення та переконання щодо права, правових авторитетів та правових інститутів. Це відбувається через взаємодію окремих осіб як особистих, так і сторонніх, з органами публічної влади, судами та іншими юридичними інституціями. Правова соціалізація включає в себе процес прийняття набору норм і цінностей, встановлених людьми або групами, які впливають на індивіда через процес соціалізації. Це явище починається з вивчення того, що таке норми, а потім людина проходить процес розуміння того, чому вони цінні або чому вони мають сенс, поки, нарешті, не визнають норму як власну точку зору.

Іноземні дослідники доводять: досліджуване поняття є процесом, за допомогою якого люди розвивають свої стосунки з правом шляхом набуття пов'язаних із законом цінностей, установок і здібностей до міркування. Дослідження правової соціалізації розрізняють дві різні орієнтації на право: примусову та консенсуальну. Примусові орієнтації ґрунтуються на застосуванні сили та покарання, що в кінцевому підсумку призводить до інструментально зосереджених відносин, побудованих на домінуванні. Орієнтації консенсусу ґрунтуються на набутті цінностей, які охоплюють турботу щодо лікування, прийняття рішень та кордонів. Коли влада втілює ці цінності, вони сприяють довірі та легітим- ності та сприяють відносинам, побудованим на спільних цінностях та добровільному прийнятті законної влади. Незважаючи на ці висновки, доцільність консенсуального підходу над примусовим підходом дуже оскаржується в правовому та неправовому контекстах [1].

Важливо дослідити методологічні аспекти правової соціалізації як невідкладного явища для правореалізаційної діяльності. Особливо актуально зосередитися на новітніх засобах та способах методоло- гіювання у контексті глобальних трансформацій сучасного суспільства.

Стан дослідження

Проблеми правової культури, правового виховання неодноразово ставали предметом уваги як теоретиків, так і філософів права, зокрема С.Сливки, В.Ковальчука, Ю.Бисаги, Є.Зозулі, Т.Гарасиміва,

Н.Оніщинко та інших. У контексті іноземних досліджень проблематиці правової соціалізації присвячували праці M. Taslimi, Kh. Norouzi, M. Hakemi [2], Brito Bastos F. та інші.

Тільки останнім часом правова соціалізація стала об'єктом наукового дослідження. Методологія важлива в кожній науці. Правові дослідження протягом тривалого часу були в дефіциті відповідної методології та методів проведення досліджень. Питання методологічного інструментарію правової соціалізації ще не піднімалося на рівні доктрини права.

Метою статті є аналіз методологічної трансформації доктрини правової соціалізації, особливо в контексті глобальних змін соціальної реальності.

Виклад основних положень

Термін «правова доктрина» зазвичай використовується для позначення сукупності явищ. Її розуміють як інтерпретацій- ну пропозицію, висунуту вченими-юрис- тами, щодо переформулювання, уточнення та систематизації джерел позитивного права в кластери узгоджених мережевих концепцій і принципів. Тобто доктрину утотожнюють з оновленим методологічним підходом. Правова доктрина також може використовуватися для позначення напряму юридичної науки, яка займається розробкою таких пропозицій. Справді, такий підхід до права історично був настільки домінантним у європейській правовій науці, що -- особливо в континентальних традиціях -- правова доктрина (die Lehre , la dottrina , la doctrine) часто вживається в більш абстрактному значенні -- як синонім юридичної науки в цілому [3].

Доктринальне переформулювання правових джерел відбувається не в ізольованому, незайманому та суто правовому світі, а скоріше в контексті конкретної інтерпретаційної спільноти. Межі доктринального правового дискурсу визначаються мережею мовчазних соціальних умовностей серед інтерпретаторів про те, як правдоподібно можна приписати значення правовим джерелам, і про природу позаправових реалій, якими ці джерела мають намір керувати. Правові доктрини є продуктом юридичних джерел, які вони мають намір переформулювати, як і неявних концепцій їхніх розробників соціальних і політичних інститутів, спільних нормативних переконань та усталених ар- гументаційних практик. Інакше кажучи, правові доктрини - це вчення, які дослідники вкладають у певну правову культуру [4].

О. Ганзенко розглядає правову культуру як систему правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого людством правового прогресу, відображають у правовій формі стан свободи особи і соціальної справедливості, інші найважливіші соціальні цінності в діалектичному впливі на якісний стан і спосіб правового життя особи й суспільства, у якому найвищою цінністю є реалізація прав і свобод людини та їх захист. Правова культура особи розглядається як властивість, яка характеризується загальною повагою до права, достатнім знанням змісту правових норм і вмінням їх застосовувати, а також активною правомірною поведінкою в усіх життєвих ситуаціях; є позитивною правосвідомістю в дії [5, с.12]. Роль правової культури для всіх правових явищ є дуже важливою.

Для прикладу, у цьому полягає постійний виклик для доктринального розвитку права ЄС. Національна правова доктрина вбудована в спільну та відносно стабільну культурну інфраструктуру, на яку може покладатися будь-який учасник юридичної аргументації. Європейської правової доктрини немає. Справді, деякі, науковці стверджують, що це визначальна якісна відмінність між національним законодавством і законодавством ЄС; у той час як перша має «багато текстуровану подушку культурних ресурсів», юридичні джерела ЄС - це «просто тексти, порожні оболонки без коріння» [6].

Отож доктринальна основа всіх правових норм є існування усталеної правової культури суспільства. Норми права втілюють соціальні атрибути зовнішніх чинників. Вони відображають вимоги соціальних норм, наприклад культурних, ментальних, історичних, релігійних, моральних. Особа отримує правову соціалізацію не тільки, і не стільки через виключно чітке знання правових норм, а через розуміння принципів та ідеології права, власне і соціальне відображення добра і зла, правильного та неправильного, що виключно акумулюється в такому явищі, як правова культура суспільства.

Проте такі явища, як доктрина права, правова культура та система законодавства, мають змінний розвивальний характер. Це не усталені явища, це завжди історичні парадигми, які мають тенденції до видозміни та трансформації. Останні залежать від зовнішніх чинників та умов конкретного соціуму.

Глобалізація - це явище, котре впливає на всю суспільно-політичну реальність, не оминає і вище згадувані інституційні фактори правового характеру. Тому вагомо розуміти зміну глобалізаційної реальності та, відповідно, трансформацію методології правової соціалізації.

У першу чергу, тут слід говорити про синергетичний підхід. Синергетика, по суті, інтегрує детермінований та ймовірнісний стилі наукового мислення. Синергетика -- це загальна теорія самоорганізації. У ньому формулюються загальні принципи самоорганізації, дійсні для всіх рівнів матерії. Особливістю синергетичного підходу є перехід від вивчення простого до складного, від замкнутого до відкритого, від лінійного до нелінійного, від розгляду рівноважних і майже рівноважних процесів до делокалізації та нестабільності, до вивчення того, що відбувається далеко від рівноваги. Методологічними принципами синергетики, які викликають принципи, є нелінійність, незамкненість і нестабільність. Основний принцип - правило нелі- нійності є порушенням принципу супер- пропозиції в певному явищі (процесі): результатом додавання впливів на систему є не додавання результатів цих впливів.

Продемонструємо праксіологічний підхід до цього розуміння. Існування правової норми не має лінійного впливу на її реалізацію. У національному праві є безліч норм, що мають незатребуваний характер і відповідно не можуть активно впливати на правову соціалізацію особи. Такими є, наприклад, норми земельного права про виділення житлово-будівельним кооперативам безоплатно земельні ділянки чи існування комісії з трудових спорів на підприємстві, в установі чи організації. Поряд з цим є відносини, що активно розвиваються, проте ще не врегульовані чітко нормами права - серед них використання методу репродукції, як-то сурогатного материнства як способу боротьби з безпліддям. Отож цими прикладами ми демонструємо, що в сучасному глобалізаційному суспільстві синергетичний підхід використовується затребувано, оскільки прямого лінійного зв'язку між формалізацією норми права і її реалізацією сьогодні не існує.

Синергетичний підхід зумовлює можливості технологізації отримання правових знань, що робить правову соціалізацію більш динамічною, оскільки змінюється її основний чинник. Світ стикається з безпрецедентною драматичною зміною, яка визначає сучасну реальність в освітньому середовищі включно, оскільки воно найбільшою мірою чутливе до інновацій

Цифрова революція визначає реальність у всіх сферах життя. Це докорінно змінює освітні рамки, перетворює фокус траєкторії навчання з класичного підходу - слухати вчителя та запам'ятовувати факти до іншої методології цифровізації, медіаграмотності та аргументації. Нині мінливе соціальне середовище вимагає іншої людини, яка може вирішувати нові виклики, інакше молодому поколінню - поколінню Z доведеться зіткнутися з еволюційною кризою. Однак така освітня змінна характеризується для всіх членів суспільства, поширюється незалежно від віку. Сучасний цифровий світ пропонує безпрецедентні можливості щодо доступності інформаційних ресурсів, у тому числі правової інформації. Це робить життя набагато динамічніше, комфортніше в усіх відношеннях. Однак, правова політика у сфері правової соціалізації не просто повинна бути націлена на допуск до трансформаційних змін, але й подбати про те, щоб вони не призвели до дискримінації певних груп, усуненні їх з державотворчого та правотворчого процесу.

Питання правової соціалізації в глобальному суспільстві має чіткий вплив на права людини та можливості їх реалізації. Нині трансформуються та отримують додаткові атрибути виборчі права людини. «Практика загальнодержавних та місцевих виборів у низці держав демонструє широку можливість використання різних видів цифрових технологій. Серед них виокремлюють наступні: 1. Пристрої прямої фіксації електронного голосування без паперової форми бюлетня - вказують на використання електронного пристрою для віддання голосу, який зберігається у пам'яті пристрою та передається на загальний сервер по підрахунку голосів.-

Засоби сканування виборчого бюлетеня - передбачають наявність паперового бюлетеня та потребу його електронної реєстрації. 3. Технічні механізми пришвидшення підрахунку голосів, що слугують засобом зменшення кількості помилок при підрахунку, оскільки обчислення автоматично виконуються машиною. 4. Інтер- нет-голосування передбачає авторизацію на веб-сайті через комп'ютер або мобільний пристрій із доступом до Інтернету» [7, с.6]. Такі широкі технологічні можливості відкривають новий потенціал у правовій реальності. Проте завдання правової політики полягає в збалансуванні загальних інтересів при цьому. Не можуть бути усунені з виборчого процесу особи, що мають низьку медіаграмотність, недостатньо оновлені технологічні пристрої, люди, котрі не мають доступу до інтернету, тощо. Отож вагомо, щоб новітні способи не заміняли попередні (у нашому випадку класичну форму голосування на виборчій дільниці), а доповнювали потенційні можливості.

Ще одним чинником, що впливає на методологію правової соціалізації, є принцип уніфікації права, що характерний для глобалізованого суспільства. Безумовно, національні чинники відіграють вагому роль для громадян, проте нині людина - це не тільки потенційно зв'язана особа з державою, але й людина Всесвіту. Якщо в державі за певних причин не діють чи не є ефективними норми національного права, існують міжнародні еталони, що заміщають первинну національну ідеологію. Згідно з останнім звітом ООН щодо проблем міграції у Венесуелі 73% населення стали біженцями у сусідні країни. Загалом 84 млн людей у 2020 року в результаті переслідувань, конфліктів, насильства, порушення прав людини або інших серйозні події були змушені переміститися в іншу країну [8]. Додамо, що переміщуються особи не тільки під впливом потреби застосування правового інституту біженства, поширеною є трудова та інші види міграції. Отож глобальні зміни транскордонної взаємодії, міграційні потоки визначають тенденції відходу від національних до глобальних процесів правової глобалізації.

Висновок

Правову соціалізацію слід розуміти як процес прийняття набору норм і цінностей, встановлених людьми або групами, які впливають на індивіда через процес соціалізації. В основу сучасного методоло- гіювання правової соціалізації покладено синергетичний підхід. У ньому формулюються загальні принципи самоорганізації, дійсні для всіх рівнів матерії. Методологічними принципами синергетики правової соціалізації є нелінійність, незамкненість і нестабільність.

Синергетичний підхід зумовлює можливості технологізації отримання правових знань, що робить правову соціалізацію більш динамічною, оскільки змінюється її основний чинник. Доведено, що суттєвим чинником, що впливає на методологію правової соціалізації, є принцип уніфікації права, що характерний для глобалізовано- го суспільства. Глобальні зміни транскордонної взаємодії, міграційні потоки визначають тенденції відходу від національних до глобальних процесів правової глобалізації.

Література

Trinkner R., Tyler T. R. Legal Socialization: Coercion versus Consent in an Era of Mistrust Annual Review of Law and Social Science. 2016 V. 12:1 P. 417-439

Taslimi M. S., Norouzi Kh., Hakemi M. A. Critical Reviews on the Methodology in Law: A Case Study of Introduction to Research Methods in Law Critical Studies in Texts and Programs of Human Sciences 2018. №. 18 Р.67-90 URL: https://criticalstudy.ihcs. ac.ir/article_3229_en.html

Brito Bastos F. Doctrinal Methodology in EU Administrative Law: Confronting the “Touch of Stateness”. German Law Journal, 2021. 22(4), 593-624. doi:10.1017/ glj.2021.20

Mautner M. Three Approaches to Law and Culture Cornell L. rev. 2011. № 96. Р. 839.

Ганзенко О. О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Київ, 2003. 22 с

Haltern U. The Dawn of the Political: Rethinking the Meaning of Law in European Integration. Schweizerische zeitschrift fur internationales und europdisches recht 2004.- № 585 Р.608-609.

Жаровська І. М., Ковальчук В. Б. Цифрові технології у виборчому процесі: теоретичні аспекти відповідності демократичним стандартам ScienceRise. Juridical Science. 2020. № 4. С. 4-10.

UNHCR. Global Trends - Forced displacement in 2020. URL: https://www. unhcr.org/flagship-reports/globaltrends/

Размещено на Allbest.ru