Надання соціальних послуг вразливим категоріям населення як вид професійної діяльності соціального працівника

Размещено на http://allbest.ru

НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ВРАЗЛИВИМ КАТЕГОРІЯМ НАСЕЛЕННЯ ЯК ВИД ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА

Юрків Ярослава Ігорівна,

доктор педагогічних наук, доцент, проректор з науково-педагогічної роботи ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», м. Старобільськ, Україна.

Система надання соціальних послуг вразливим категоріям населення є актуальною. Це пояснюється по-перше, тим, що в країні з'явились нові вразливі категорії населення (внутрішньо переміщені особи, учасники бойових дій), які потребують цих послуг. По-друге, наразі в Україні відбувається реформа системи надання соціальних послуг, розробляються механізми соціального замовлення, переосмислюється роль державних соціальних служб та неурядових організацій у здійсненні соціальної роботи у громадах. Політичні та економічні трансформації в Україні протягом останніх десятиліть загострили проблеми життєдіяльності населення, викрили нові суспільні протиріччя. Принципові зміни підходів до формування і реалізації соціальної політики держави, які сталися в державі останнім часом, зумовили виникнення нових проблем, яких до того не існувало. Передусім це стосується відносно нової для країни сфери діяльності - соціальної роботи. Соціальна робота - одна з основних галузей, за якою оцінюється рівень та якість життя в суспільстві.

Перед соціальним працівником постають нові соціальні проблеми, які потребують вирішення, розширюється коло об'єктів соціальної роботи (Тимошенко Н., 2020). З огляду на це, актуальним є питання надання соціальних послуг вразливим категоріям населення.

Розкриттю теоретико-методологічних засад професійної підготовки соціальних працівників присвячені роботи І. Бондарук, Л. Віннікова, М. Дужа-Задорожна, О. Загайко, І. Звєрєва, А. Капська, І. Козубовська, Л. Міщик, О. Ольхович, В. Полтавець, О. Пришляк, А. Попова, Дж. Раймонд, С. Харченко та ін. Соціальна та соціально-педагогічна робота із вразливими категоріями населення відображена в працях О. Безпалько, І. Звєрєва, А. Капська, О. Караман, С. Коношенко, С. Омельченко, А. Рижанова, С. Савченко, Т. Семигіна, І. Трубавіна, С. Харченко та ін.. Розумінню системи надання соціальних послуг сприяли наукові публікації таких дослідників, як К. Батигін, В. Гошовська, М. Лукашевич, О. Палій, Т. Семигіна, В. Скуратівський, Н. Ярош та ін.

Процес становлення професійної соціальної роботи в Україні триває від початку проголошення її незалежності в 1991 році. Проте справжнім досягненням інституціоналізації соціальної роботи науковці та практики соціальної сфери вважають перехід до формування системи надання соціальних послуг для вразливих категорій населення. Уперше про необхідність запровадження системи соціальних послуг на державному рівні було згадано в Постанові Верховної Ради України «Про доповідь Президента України «Шляхом радикальних економічних реформ. Про основні засади економічної та соціальної політики»» (1994). Однак системне реформування цієї сфери розпочалось у 2001 році після прийняття національної «Стратегії подолання бідності» (Про схвалення Стратегії подолання бідності, 2016), у якій були визначені основні напрями реформи, спрямовані на поглиблення адресності державної соціальної допомоги та розширення доступності до отримання соціальних послуг для груп ризику тощо (Особливості надання медичних та соціальних послуг для вразливих категорій населення з використанням ґендерно-чутливого підходу, 2017, с. 8).

За сучасних умов розвитку України важливим завданням постає відпрацювання нової моделі соціальної роботи із вразливими категоріями населення, що покликана:

- найбільше відповідати потребам вразливих категорій населення і враховувати можливості суспільства;

- максимально та ефективно інтегрувати потенціал і зусилля спеціалістів громади (соціальних працівників, учителів, вихователів, психологів, соціальних педагогів, медиків, працівників служб у справах дітей, органів МВС) для підтримки вразливих категорій населення;

- бути спрямованою на профілактику сімейного неблагополуччя, партнерство із сім'ями та дитиною, сприяти підвищенню відповідальності батьків та спеціалістів за становище дітей;

- відповідно до міжнародних стандартів передбачати реальні механізми забезпечення прав дитини, вразливих громадян у раз і порушення таких прав (Соціальна робота з вразливими сім'ями та дітьми, 2017, с. 20).

Новий формат соціальної роботи із вразливими категоріями населення має бути спрямований на забезпечення їхніх потреб, профілактику неблагополуччя, а не на боротьбу з наслідками поширення тих чи тих негативних чинників. У зв'язку з цим варто взяти до уваги три групи чинників, наявність яких за несвоєчасного втручання призводить до виникнення складних життєвих обставин, які людина не в змозі самостійно подолати:

1. Кризові явища в соціально-економічній сфері (падіння життєвого рівня, зростання бідності сімей і погіршення умов утримання дітей; скорочення соціальної інфраструктури дитинства і різке зниження рівня соціальних гарантій для дітей та сімей; невирішені житлові проблеми; вплив асоціальних груп у мікросередовищі життєдіяльності сім'ї / дитини).

2. Психолого-педагогічні чинники (проблеми, пов'язані з внутрішньосімейними стосунками і вихованням дітей у сім'ї: самоусунення батьків від виховання, нехтування потребами дітей, відчуження поколінь тощо).

3. Чинники біологічного характеру (фізичні або психічні хвороби батьків, різні форми залежності в батьків, погана спадковість у дітей, наявність у сім'ї дітей з інвалідністю тощо) (Соціальна робота з вразливими сім'ями та дітьми, 2017, с. 20).

Сьогодні соціальна робота ґрунтується на Законі України «Про соціальні послуги» (Закон України «Про соціальні послуги», 2019). Поняття «соціальні послуги» у сфері соціального захисту на сьогодні і в Україні, і за кордоном уживається неоднозначно і трактується по - різному. У країнах ЄС соціальні послуги визначаються в широкому сенсі цього слова. Під соціальними послугами розуміються будь-які дії, спрямовані на підтримку соціальної, економічної та територіальної єдності, високого рівня зайнятості, соціального включення та економічного зростання (Communication of General Interest, 2007). Важливими функціями соціальних послуг є профілактика та соціальна інтеграція, які найчастіше охоплюють усе населення, незалежно від їх забезпеченості та доходів і спрямовані на покращення якості життя та забезпечення соціального захисту населення. Зазвичай до соціальних послуг належать: система соціального страхування, зайнятості та перепідготовки, соціальне житло, система догляду за дітьми, забезпечення довгострокової допомоги, соціальні виплати. Отже, у країнах ЄС соціальні послуги розглядаються в широкому розумінні, їхня основна роль - сприяти людям повною мірою брати участь у житті суспільства, створювати рівні можливості, сприяти недискримінації, гендерній рівності, охороні здоров'я, покращенню стандартів т а якості життя громадян (Навчальні матеріали Всеукраїнського семінару «Підготовка соціальних працівників до розвитку інтегрованих соціальних послуг в ОТГ», розроблені експертами проєкту «ГРОМАДА для ЛЮДИНИ: підвищення компетентності громад для розвитку соціальних послуг», що реалізується Партнерством «Кожній дитині» за підтримки Програми U-LEAD з Європою, 2019, с. 11).

У вузькому розумінні термін «соціальні послуги» часто пов'язується з поняттям «персональні соціальні послуги», призначені для задоволення потреб індивідуального користувача (наприклад, догляд на дому особи з інвалідністю, розміщення в прийомних сім'ях дитини-сироти) порівняно з соціальними послугами для категорій громадян (наприклад, грошові допомоги для безробітних тощо) (Brian Munday, 2004).

Персональні соціальні послуги - орієнтовані на індивідуума, спроектовані для задоволення життєво-важливих потреб, зокрема потреб вразливих категорій населення. Ці послуги забезпечують захист від загальних та специфічних ризиків і допомагають подолати складні особисті кризові ситуації та виклики; вони також надаються сім'ям у контексті підтримки їхньої ролі в піклуванні за дітьми та літніми членами сім'ї, а також людьми з інвалідністю та компенсацію можливих відмов у функціюванні сім'ї; вони є ключовими інструментами захисту основних прав та гідності людини (Навчальні матеріали Всеукраїнського семінару «Підготовка соціальних працівників до розвитку інтегрованих соціальних послуг в ОТГ», розроблені експертами проєкту «ГРОМАДА для ЛЮДИНИ: підвищення компетентності громад для розвитку соціальних послуг», що реалізується Партнерством «Кожній дитині» за підтримки Програми U-LEAD з Європою, 2019, с. 11).

Нову сферу соціальної роботи «соціальні послуги» започатковано в Україні у 2003 році, коли в першому Законі України «Про соціальні послуги» введено відповідне поняття й визначено засади надання цих послуг, які були покликані замінити наявну за радянських часів систему соціального обслуговування населення. Стара централізована система соціального обслуговування складалася з мережі закладів та установ, які повністю утримувались за рахунок бюджетних коштів, орієнтувалась не на потреби громадян, а на можливості бюджету, не передбачала оцінку якості послуг (Нечосіна О., 2019).

Нова система соціальних послуг ґрунтувалась в основному на старих засадах, державних та комунальних закладах соціального обслуговування. Отже, процес перетворення відбувався в кілька етапів: перший етап реформування системи соціальних послуг (2007 рік) передбачав ініціювання підходів щодо якості соціальних послуг - визначення потреб населення в послугах, поняття якості та її показників, контролю, а також запровадження механізмів для постійного стимулювання надавачів соціальних послуг для забезпечення належного рівня якості (Нечосіна О., 2019).

У 2012 році за результатами перших кроків щодо побудови нової системи визначено нові акценти Стратегії реформування, а саме забезпечення доступності соціальних послуг усім громадянам, які їх потребують. Наявні державні та комунальні заклади не могли забезпечити всі потреби, наразі в різних регіонах з'явились недержавні надавачі соціальних послуг, отже, постало завдання щодо формування ринку соціальних послуг і створення рівних умов для надавачів усіх форм власності та господарювання (шляхом установлення єдиних критеріїв до надавачів соціальних послуг, запровадження нових підходів до фінансування соціальних послуг, перехід від утримання закладів до замовлення послуг). Також продовжено роботу щодо вдосконалення якості соціальних послуг, зокрема розроблені та запроваджені Державні стандарти соціальних послуг, рекомендації щодо моніторингу та оцінки якості (Нечосіна О., 2019).

Система соціальних послуг в Україні постійно перебуває в процесі оновлення та модернізації згідно з новими потребами громадян та сучасними світовими підходами в наданні соціальних послуг. Ухвалення нової редакції Закону «Про соціальні послуги» - це вирішальний, переломний крок на шляху реформування соціальних послуг, який запустить такі фази вдосконалення системи (Нечосіна О., 2019).

Законодавством України визначено, що соціальні послуги - це комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем (Закон України «Про соціальні послуги», 2019).

До категорій, які мають право на безоплатні соціальні послуги, зараховано:

1) громадян, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;

2) громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, бездомністю, стихійним лихом, катастрофами, особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, якщо середньомісячний дохід цих осіб нижчий ніж установлений прожитковий мінімум;

3) дітей та молодь, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім 'ї (Навчальні матеріали Всеукраїнського семінару «Підготовка соціальних працівників до розвитку інтегрованих соціальних послуг в ОТГ», розроблені експертами проєкту «ГРОМАДА для ЛЮДИНИ: підвищення компетентності громад для розвитку соціальних послуг», що реалізується Партнерством «Кожній дитині» за підтримки Програми U-LEAD з Європою, 2019, с. 11).

Упровадження інтегрованої системи надання соціальних послуг повинно ґрунтуватися на комплексі основних та робочих принципів, які дозволяють забезпечити якісні управлінські рішення, спрямовані на розвиток соціальних послуг, системність, послідовність та узгодженість дій у процесі їхнього надання.

Нова редакція Закону «Про соціальні послуги» вперше запроваджує підхід класифікації соціальних послуг з метою їх упорядкування та вдосконалення процесу організації, планування та моніторингу. Розкриємо класифікацію соціальних послуг:

Мета послуги: соціальна профілактика (попередження СЖО); соціальна підтримка (подолання СЖО); соціальне обслуговування (мінімізація СЖО).

Тип послуги: прості (не передбачають постійної або комплексної допомоги); комплексні (за участі різних фахівців, систематична допомога); комплексні спеціалізовані (для певних категорій отримувачів); допоміжні (натуральна допомога).

Місце надання: за місцем проживання отримувача (вдома); у приміщенні (стаціонарно або напівстаціонарно); за місцем перебування отримувача (у тому числі на вулиці).

Термін надання: екстрено (кризово) - невідкладно, протягом доби; постійно - не менше 1 разу на місяць протягом більше 1 року; тимчасово - не менше одного разу на місяць протягом до 1 року (Нечосіна О., 2019).

Інтегрована система надання соціальних послуг - це загальновизнаний і високоефективний підхід до організації надання соціальних послуг і задоволення потреб вразливих категорій населення. Суть такої системи полягає в узгодженні та координуванні функцій і заходів суб'єктів різних рівнів управління (рівень «системи»), які, працюючи синхронно та узгоджено, забезпечують комплексний та економічно ефективний підхід до розв'язання проблемних ситуацій, попередження та/чи усунення соціальних ризиків і вразливості громадянина (рівень «людини»).

Світова практика довела, що успішною та ефективною інтеграція на рівні громад буде лише внаслідок послідовного здійснення чотирьох інтеграційних завдань з формування моделі інтегрованої системи надання соціальних послуг.

1. Інтеграція врядування - забезпечення того, що всі компоненти системи створені і працюють. Головне завдання цього кроку полягає у формуванні організаційної структури управління і структурних підрозділів, які мають мандат на реалізацію функцій визначення потреб планування та управління сферою соціального захисту.

2. Інтегрована стратегія - процес гармонізації політики та програм, що мають взаємопов'язані цілі. Це загальний концептуальний і адміністративний підхід для організації та реалізації заходів соціального захисту і вертикально - у межах однієї галузі, і горизонтально - у кількох галузях. Стратегічне планування та програмно-цільове бюджетування є основою для розроблення інтегрованої стратегії.

3. Інтегровані процеси - визначені або створені під час інтеграції процеси та прийняті правила й процедури їх застосування в процесі організації надання послуг конкретній людині (для прикладу, єдина інформаційна система управління; міжвідомча та міждисциплінарна взаємодія; єдиний формат оцінки потреб; єдина програма підготовки та підвищення кваліфікації кадрів тощо).

4. Інтегровані технології (зокрема інтеграція фронт-офісу) застосування тих технологій, які є інструментами інтеграції, наприклад, широке використання фронт-офісів або так званого «єдиного вікна» для потреби системи соціального захисту й організації надання соціальних послуг суттєво сприяє інтеграції всіх систем і структурних підрозділів громади. Використання технології ведення випадку, оцінки потреб особи чи сім'ї слугує основою взаємодії різних надавачів послуг (Навчальні матеріали Всеукраїнського семінару «Підготовка соціальних працівників до розвитку інтегрованих соціальних послуг в ОТГ», розроблені експертами проєкту «ГРОМАДА для ЛЮДИНИ: підвищення компетентності громад для розвитку соціальних послуг», що реалізується Партнерством «Кожній дитині» за підтримки Програми U-LEAD з Європою, 2019, с. 25-26).

Нова редакція Закону України «Про соціальні послуги» визначає перелік базових соціальних послуг, які мають надаватися на рівні громади (районний, міський рівень, ОТГ), за результатами визначення потреб населення в таких послугах. До них належать: 1) догляд удома, денний догляд; 2) підтримане проживання; 3) соціальна адаптація; 4) соціальна інтеграція та реінтеграція; 5) надання притулку; 6) екстрене (кризове) втручання; 7) консультування; 8) соціальний супровід; 9) представництво інтересів; 10) посередництво (медіація); 11) соціальна профілактика; 12) натуральна допомога; 13) фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору; 14) переклад жестовою мовою; 15) догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних; 16) супровід під час інклюзивного навчання; 17) інформування (Нечосіна О., 2019).

Для того, щоб дізнатися, які саме послуги потрібні вразливим категоріям населення, проводиться визначення потреб населення в соціальних послугах, тобто збір, узагальнення та аналіз інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці вразливих груп населення, осіб / сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, про їхні потреби в соціальних послугах, на основі результатів яких прийм аються управлінські рішення щодо організації надання таких послуг (Закон України «Про соціальні послуги», 2019).

Визначення потреб населення включає вивчення такої інформації (Закон України «Про соціальні послуги», 2019):

- соціально-демографічні данні про вразливі групи населення та осіб, які перебувають у СЖО (кількість осіб з розподілом за статтю, віком, проживання на певній території тощо);

- кількість фактичних і потенційних отримувачів соціальних послуг із розподілом за підгрупами отримувачів, які потребують різних соціальних послуг;

- результати оцінювання потреб сім'ї / особи в соціальних послугах;

- адміністративна, фінансова та інфраструктурна спроможність громади забезпечити надання соціальних послуг, інформація про надавачів соціальних послуг та їхні можливості тощо (Спільно до нових послуг. Керівництво із впровадження соціальних послуг для сімей з дітьми в громадах, 2021, с. 34-35).

На основі цієї інформації визначаються необхідні соціальні послуги, установлюється пріоритетність заходів, планується впровадження, розвиток і надання послуг, які стають важливою частиною соціального добробуту мешканців громади.

Наявні різні підходи до організації надання послуг вразливим категоріям населення, зокрема: підхід на просування благодійності, на задоволенні потреб, на забезпеченні прав людини, відповідно до зазначеної нижче таблиці (Навчальні матеріали Всеукраїнського семінару «Підготовка соціальних працівників до розвитку інтегрованих соціальних послуг в ОТГ», розроблені експертами проєкту «ГРОМАДА для ЛЮДИНИ: підвищення компетентності громад для розвитку соціальних послуг», що реалізується Партнерством «Кожній дитині» за підтримки Програми U-LEAD з Європою, 2019, с. 19).

Таблиця

Підходи до організації надання послуг вразливим категоріям населення

Ураховуючи сучасні загрози й виклики, майбутні соціальні педагоги та соціальні працівники мають приділяти особливу увагу питанням: 1) соціальної адаптації та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей; 2) сприяння соціалізації та реінтеграції вихованців і випускників інтернатних закладів у спільноту; 3) соціальної допомоги особам, які пережили травму чи втрату, зокрема внаслідок стихійного лиха або війни; 4) соціальної роботи із сім'ями, у яких є особи, залежні від психоактивних речовин; 5) соціальної підтримки осіб, які живуть з ВІЛ / СНІД; 6) запобігання насильству та жорстокому поводженню з дітьми; 7) соціальної роботи із сім'ями, у яких є особи з інвалідністю; 8) запобігання відмовам від дітей раннього віку та влаштуванню в інтернатні заклади; 9) соціальної підтримки сімей з особами, які перебувають у конфлікті із законом (Соціальна робота з вразливими сім'ями та дітьми, 2017, с. 18-19).

Отже, сучасним досягненням інституціоналізації соціальної роботи є перехід до формування системи надання соціальних послуг для вразливих категорій населення відповідно до ЗУ «Про соціальні послуги», де соціальні послуги визначаються як комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем.

У європейському та вітчизняному нормативно-правовому просторі соціальні послуги трактуються в широкому та вузькому значеннях: у широкому - як створення умов для громадян для повноцінного життя в суспільстві, рівних можливостей, не дискримінації; у вузькому - як задоволення потреб індивідуального користувача шляхом надання персональних соціальних послуг, які забезпечують захист від загальних та специфічних ризиків та допомагають подолати складні особисті кризові ситуації та виклики.

Метою соціальної роботи з надання соціальних послуг вразливим категоріям населення є соціальна профілактика (попередження СЖО), соціальна підтримка (подолання СЖО), соціальне обслуговування (мінімізація СЖО).

До переліку базових соціальних послуг, які мають надаватися на рівні громади (районний, міський рівень, ОТГ), належать: 1) догляд удома, денний догляд; 2) підтримане проживання; 3) соціальна адаптація; 4) соціальна інтеграція та реінтеграція; 5) надання притулку; 6) екстрене (кризове) втручання; 7) консультування; 8) соціальний супровід; 9) представництво інтересів; 10) посередництво (медіація); 11) соціальна профілактика; 12) натуральна допомога; 13) фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору; 14) переклад жестовою мовою; 15) догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних; 16) супровід під час інклюзивного навчання; 17) інформування.

Основними змістом і технологіями соціальної роботи щодо надання соціальних послуг є вивчення (оцінка) потреб осіб (сімей), які перебувають у складних життєвих обставинах; розроблення індивідуального плану подолання складних життєвих обставин особою (сім'єю); надання послуг з інформування, консультування, представництва інтересів; організація залучення наявних фінансових, матеріальних та інших можливостей громади для підтримки сімей, дітей, молоді та інших категорій громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах; координування вирішення проблемних питань громадян похилого віку, людей з інвалідністю та інших соціально незахищених груп населення; консультування з питань призначення видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій, пільг, надання соціальних послуг тощо; ведення випадку; підвищення власної професійної компетентності та ін.

Результатом соціальної роботи із вразливими категоріями населення є попередження, мінімізація або подолання складних життєвих обставин для їх успішної соціалізації та інтеграції в суспільство.

Перспективою подальшого дослідження є аналіз діяльності державних та громадських інституцій у сфері надання соціальних послуг вразливим категоріям населення.

Список використаної літератури

1. Тимошенко Н. Історичні передумови виникнення та розвитку професії «соціальний працівник». URL: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/ eprint/10601/1/N_Tymoshenko%20IVTRPSR.pdf.

2. Про схвалення Стратегії подолання бідності : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 161-р. URL: http://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/161-2016-%D1%80.

3. Особливості надання медичних та соціальних послуг для вразливих категорій населення з використанням ґендерно-чутливого підходу : навч. посіб. / Ярошенко А. О., Варбан М. Ю., Шульга Л. О. та ін. ; за заг. ред. Ярошенко А. О. Київ : МБФ «Альянс громадського здоров'я», 2017. 112 с.

4. Соціальна робота з вразливими сім'ями та дітьми : посібник : у 2-х ч. Ч. І. Сучасні орієнтири та ключові технології / З. П. Кияниця, Ж. В. Петрочко. Київ : ОБНОВА КОМПАНІ, 2017. 256 с.

5. Про соціальні послуги : Закон України від 17 січня 2019 року № 2671-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2019. № 18. Ст. 73. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text.

6. Communication of General Interest [COM(2007)725]. 2007. P. 3.

7. Навчальні матеріали Всеукраїнського семінару «Підготовка соціальних працівників до розвитку інтегрованих соціальних послуг в ОТГ», розроблені експертами проєкту «ГРОМАДА для ЛЮДИНИ: підвищення компетентності громад для розвитку соціальних послуг», що реалізується Партнерством «Кожній дитині» за підтримки Програми U-LEAD з Європою. Київ, 2019. 66 с.

8. Brian Munday. European social services: A map of characteristics and trends. Council of Europe. 2004. URL: https://www.coe.int/t/dg3/socialpolicies/socialrights/source/SocServEumap_en.doc

9. Нечосіна О. Функціонування системи соціальних послуг в Україні: короткий опис. Київ, 2019. 16 с.

10. Спільно до нових послуг. Керівництво із впровадження соціальних послуг для сімей з дітьми в громадах. Ч. 1. Соціальне планування та розвиток послуг : посібник / О. Ю. Дащаківська, І. П. Криницька, К. М. Максименко. Київ, 2021. 76 с.

Юрків Я.І.

Надання соціальних послуг вразливим категоріям населення як вид професійної діяльності соціального працівника

У статті розкрито надання соціальних послуг як вид професійної діяльності соціального працівника, спрямований на соціальну роботу з різними категоріями населення, зокрема вразливими.

Соціальні послуги потрактовано в широкому та вузькому значеннях: у широкому - як створення умов для громадян для повноцінного життя в суспільстві, рівних можливостей, не дискримінації; у вузькому - як задоволення потреб індивідуального користувача шляхом надання персональних соціальних послуг, які забезпечують захист від загальних та специфічних ризиків та допомагають подолати складні особисті кризові ситуації та виклики. Соціальні послуги є ключовими інструментами захисту основних прав та гідності людини.

Науковці і практики визначають перелік послуг із соціальної підтримки вразливих категорій населення та осіб / сімей, які потрапили у СЖО: соціальні послуги з підтримки дітей та сімей з дітьми / молоді; соціальні послуги альтернативного догляду дітей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; соціальні послуги з підтримки та обслуговування осіб похилого віку; послуги з інтеграції та реабілітації осіб з інвалідністю; послуги для осіб, які потребують адаптації, інтеграції (реінтеграції); послуги для осіб, які потребують екстреного та кризового втручання.

Метою соціальної роботи з надання соціальних послуг вразливим категоріям населення є соціальна профілактика (попередження СЖО), соціальна підтримка (подолання СЖО), соціальне обслуговування (мінімізація СЖО).

Відповідно метою соціальної роботи із вразливими категоріями населення є попередження, мінімізація або подолання складних життєвих обставин для їх успішної соціалізації та інтеграції в суспільство.

Ключові слова: вразливі категорії населення, соціальний працівник, соціальні послуги, професійна діяльність.

соціальні послуги вразливі категоріі населення

Юркив Я.И.

Предоставление социальных услуг уязвимым категориям населения как вид профессиональной деятельности социального работника

В статье раскрыто предоставление социальных услуг как вид профессиональной деятельности социального работника, направленный на социальную работу с различными категориями населения, в том числе уязвимыми.

Социальные услуги трактованы в широком и узком значениях: в широком - как создание условий для граждан для полноценной жизни в обществе, равных возможностей, не дискриминации; в узком - как удовлетворение потребностей индивидуального пользователя путем предоставления персональных социальных услуг, обеспечивающих защиту от общих и специфических рисков и помогающих преодолеть сложные личные кризисные ситуации и вызовы. Социальные услуги являются ключевыми инструментами защиты прав и достоинства человека.

Ученые и практики определяют перечень услуг по социальной поддержке уязвимых категорий населения и лиц/семей, попавших в СЖО: социальные услуги по поддержке детей и семей с детьми/молодежью; социальные услуги альтернативного ухода за детьми, детьми-сиротами и детьми, лишенными родительской опеки; социальные услуги по поддержке и обслуживанию пожилых людей; услуги по интеграции и реабилитации лиц с инвалидностью; услуги для лиц, нуждающихся в адаптации, интеграции (реинтеграции); услуги для лиц, нуждающихся в экстренном и кризисном вмешательстве.

Целью социальной работы по предоставлению социальных услуг уязвимым категориям населения является социальная профилактика (предупреждение СЖО), социальная поддержка (преодоление СЖО), социальное обслуживание (минимизация СЖО).

Соответственно целью социальной работы с уязвимыми категориями населения является предупреждение, минимизация или преодоление сложных жизненных обстоятельств для их успешной социализации и интеграции в общество.

Ключевые слова: уязвимые категории населения, социальные работники, социальные услуги, профессиональная деятельность.

Размещено на Allbest.ru

Yurkiv Ya.

Provision of Social Services to Vulnerable Categories of the Population as a Type of Professional Activity of a Social Worker

Social services are interpreted in a broad and narrow sense: in a broad sense - as creating conditions for citizens for a full life in society, equal opportunities, non-discrimination; in the narrow - as meeting the needs of the individual user by providing personal social services that provide protection against general and specific risks and help to overcome complex personal crises and challenges. Social services are key tools for protecting fundamental human rights and dignity.

The article reveals the provision of social services as a type of professional activity of a social worker aimed at social work with various categories of the population, including the vulnerable.

Researchers and practitioners determine the list of social support services for vulnerable groups and individuals / families who have been included in the SJO: social services to support children and families with children / youth; social services of alternative care for children, orphans and children deprived of parental care; social services for the support and care of the elderly; integration and rehabilitation services for people with disabilities; services for people in need of adaptation, integration (reintegration); services for people in need of emergency and crisis intervention.

The purpose of social work to provide social services to vulnerable groups is social prevention (prevention of SJO), social support (overcoming SJO), social services (minimization of SJO).

Accordingly, the purpose of social work with vulnerable groups is to prevent, minimize or overcome difficult life circumstances for their successful socialization and integration into society.

Key words: vulnerable categories of the population, social worker, social services, professional activity.