Ідеї постпозитивізму у соціології: рецепція Дж. Берґера, М. Зелдича мол. та Д. Ваґнера
Застосування поняття наукової парадигми та дослідницької програми в дослідженнях структури та динаміки теоретичного знання. Виявлення концептуальних збіжностей та можливостей поєднання альтернативних постпозитивістських підходів у соціологічних студіях.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.03.2023 |
| Размер файла | 129,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Зауваження важливості зв'язків «теорія-теорія» у структурі теоретичної дослідницької програми не означає, що Зелдич вважає зайвими в ній зв'язки «теорія-докази» та емпіричні спостереження при оцінюванні теорії. Спостережувана емпірична аномалія може не зобов'язувати теоретика до модифікації його оспореної теорії, але зазвичай вимагає певного перевиправдання у системі теорій, фальсифікованих нею . Звідси важливим наслідком для постпозитивістського розуміння зв'язку між теорією та метатеорією тут є припущення непрямого впливу результатів емпіричного дослідження на метатеоретичні структури, що навіть може призвести до їх модифікації. Тобто йдеться про значно складнішу роль перевірюваності в науці, ніж свого часу уявляли ранні позитивісти.
Функційна аналогія парадигм та дослідницьких програм
Більш ніж десятиліття поспіль Дж. Берґер, Д. Вілер та М. Зелдич зосередили увагу на рецепції в соціології ідеї Т. Куна про залежність теоретичного проґресу в науці від наявності у ній парадигм. За власним зізнанням, вони вдалися до цього розгляду під враженням від здійсненої С. Коулом фундаментальної та переконливої арґументації слушності цієї Кунової ідеї для соціологічної науки. Слідом за Куном він імпліцитно припускав, що парадигма є водночас і необхідною, і достатньою умовою зростання наукових знань [Cole, 2001]. Відтак неодмінною умовою проґресу наукової дисципліни він вважав її ядро майже загальновизнаних теорій, методів та парадигм.
Свого часу Кун та інші дослідники науки вживали термін «парадигма» у різних значеннях, і неоднозначність стосувалася радше вузького чи широкого розуміння поняття парадигми, ніж її функцій. Коул, а за ним Берґер, Вілер та Зелдич використовують цей термін в одному з його відносно широких значень, що стосується передусім функцій парадигм. Ідеться про парадигми як «визнані усіма наукові досягнення, що впродовж певного часу надають науковому співтовариству модель постановки проблем та 'їх розв'язання Характеристики, форми репрезентації та функції зазначених наукових досягнень конкретизуються так: «... досягнення, які протягом якогось часу певне наукове співтовариство визнає основою для розвитку його подальшої практичної діяльності. У наш час такі досягнення викладають, хоча рідко в їхній первісній формі, підручники... До того, як такі підручники стали загальнопоширеними..., аналогічну функцію виконували відомі класичні праці вчених... Тривалий час вони неявно визначали релевантність проблем і методів дослідження кожної галузі науки для наступних генерацій вчених. Це було можливим завдяки істотним особливостям цих праць. Їх створення було досить безпрецедентним, щоб надовго відвернути вчених від конкурувальних моделей наукових досліджень. Водночас вони були достатньо відкритими, щоб у їхніх рамках нові генерації вчених могли знайти для себе будь-які нерозв'язані проблеми» [Кун, 2001: с. 21]. Тобто йдеться про перетворення визначних досягнень певної науки в узвичаєні приклади або взірці практики наукових досліджень.» [Кун, 2001: с. 9]. Цю, почасти артикульовану Куном, функційність парадигм в науковій дисципліні власне й увиразнюють та пояснюють Коулові арґументи на користь парадигмальної інтерпретації проґресу соціології. Отже, Берґер та його колеґи кажуть про спільну арґументацію Куна-Коула, в якій постульовано функції парадигми у науковій дисципліні (табл. 2).
Загалом Коулова інтерпретація Кунових ідей може бути зведена до розгалуженого твердження: за наявності власних парадигм наукова дисципліна вважається здатною визначити, (1) які проблеми є теоретично (не)значущими, (2) які теоретично значущі проблеми є (не)розв'язаними, (3) які нерозв'язані проблеми є (не)розв'язуваними, а також (4) узгодити пізнавальні стандарти, ґрунтовані на міркуванні та доказах, за допомоги яких можна оцінити, які розв'язки проблем є (не)прийнятними.
Водночас Коул суттєво доповнив інтерпретацію функції парадигм, яка полягає у створенні можливостей для оцінювання конкурувальних теоретичних формулювань при розв'язанні наукових проблем. Підґрунтям цього доповнення стали ідеї Куна про те, що за допомоги парадигм дослідники визначають наукові проблеми у термінах теоретичної значущості, яка водночас є критерієм вибору досліджуваної проблеми. Але Коул відхилився від Кунових ідей, коли стверджував, що парадигми також уможливлюють і мотивують пошук, ідентифікацію та розроблення так званих «стратегічних вузлів дослідження» -- ділянок, «у яких результати мають високу теоретичну віддачу, дозволяючи нам розрізнити, яке з двох або більше конкуруючих пояснень є гідним довіри» (цит. за: [Berger, Wilier, Zelditch, 2005: p. 129]). Себто «стратегічні вузли дослідження» забезпечують високу теоретичну віддачу завдяки тому, що генерують емпіричні докази, здатні підвищити переконливість одного теоретичного формулювання і зменшити -- іншого чи кількох інших.
Таблиця 2. Функції парадигми у науковій дисципліні за Т. Куном та С. Коулом [Berger, Willer, Zelditch, 2005: pp. 129-130]
|
Функція |
Пояснення |
|
|
Визначення теоретичної значущості наукових проблем |
Парадигми дають дослідникам можливість розробляти царини науки та визначати, які наукові проблеми у них є або не є теоретично значущими. Згідно з критерієм теоретичної значущості науковці можуть вибрати ті з наукових проблем, які мають найбільшу теоретичну користь. У рамках парадигми дослідники не намагаються формулювати наукові проблеми, які не можуть бути сформульовані в її термінах та на її принципах. Відтак прихильність до парадигми відділяє наукову дисципліну від не мотивованих пізнавально проблем, які не розвиватимуть її, хоч би якими соціально важливими вони були. Без парадигм у науковій дисципліні можна було б порушувати проблеми, які мають невелику теоретичну користь і нічого не роблять для її розвитку. Наукова проблема має значущість через своє відношення до парадигми і не має цієї значущості поза парадигмою. |
|
|
Ідентифікація розроблюваності наукових проблем |
Парадигми породжують «нормальну науку» за Куном, яка є успішною завдяки здатності науковців реґулярно добирати проблеми, розв'язувані за допомоги концептуальних та інструментальних технік, близьких до тих, що вже існують. Парадигма є підтвердженням як розроблених проблем, так і проблем, які належить розробляти. Її концептуальні та методологічні ресурси перетворюють деякі нерозроблені проблеми на розроблювані. Як стверджував Кун, існування парадигми обіцяє успіх у проблемах, які можна розробляти з її концептуальними та методологічними ресурсами. Коли є сподівання на успіх, можна реалізовувати постійні програми досліджень, навіть якщо очікувані результати є непевними та високовитратними. Без парадигм часто порушуються проблеми, які не можна розробляти, тоді як інакші важливі проблеми, розв'язання яких може потребувати вагомих витрат часу, грошей та праці, іґнорують. |
|
|
Оцінювання конкурувальних теоретичних формулювань при розв'язанні наукових проблем |
Наука з ядром майже загальновизнаних парадигм також набуває спільних пізнавальних стандартів, за допомоги яких можна оцінити розв'язання наукових проблем. Себто добре розроблені парадигми забезпечують консенсусні стандарти оцінювання, що вможливлюють здатність науковців розрізняти, яке з двох або більше конкурувальних теоретичних формулювань є найбільш достовірним. Конфлікти між двома чи більше конкурувальними теоретичними формулюваннями розв'язуються шляхом звернення до спільних, суто пізнавальних стандартів міркування та доказів, а не внаслідок впливів непізнавальних соціальних, економічних чи політичних чинників у перебігу ідеологічної боротьби. Іншими словами, парадигми дають змогу науковцям дійти згоди про те, як розрізнити, яка з двох чи більше конкурувальних теорій є найбільш достовірною на підставі міркування та доказів. Без ядра майже загальновизнаних парадигм не існує згоди щодо пізнавальних стандартів і немає раціональних підстав для вибору найкращої з-поміж низки альтернативних теорій. Тоді конкуренція між теоріями стає непримиренною або узгоджується лише політичною боротьбою, а не зверненням до міркування та доказів. |
|
|
Забезпечення теоретичного зростання наукової дисципліни загалом |
Унаслідок сукупного виконання функцій визначення теоретичної значущості та ідентифікації розроблюваності наукових проблем, а також оцінювання при розв'язанні їх конкурувальних теоретичних формулювань парадигми забезпечують теоретичне зростання науки. Завдяки парадигмам науковці зосереджуються на теоретично значущих, розв'язуваних, нерозв'язаних проблемах та мають консенсусні стандарти, за допомоги яких можна оцінити їх розв'язання. Коли можна визначити теоретичну значущість проблем, порушувані проблеми мають (деколи особливо високу) теоретичну віддачу, бо завбачують конкурувальні теоретичні формулювання розв'язань. Коли можливо визначити, які проблеми є розв'язуваними, для їх розв'язання започатковуються вагомі теоретичні та дослідницькі програми. Якщо стандарти оцінки є консенсусними, є раціональні підстави для розв'язання конкуренції серед теорій, і враховуючи, що питання щодо підвалин приймаються як належне, є диспути між теоріями, а не дебати з приводу підвалин дисципліни. З усіх цих причин за наявності парадигми у дисципліні спостерігається теоретичне зростання. Зрештою, парадигми не лишень відображають «проґрес», а й відіграють головну роль в урахуванні того факту, що дослідження в дисципліні є «кумулятивними». |
В арґументації Куна-Коула парадигми визначено як водночас необхідну й достатню умову не лише теоретичного проґресу наукової дисципліни, але й когерентності її: «Без парадигм дисципліна не робить проґресу... Існує безперервний конфлікт, конфлікт є загрузлим у питаннях підвалин, і при цьому дисципліна безперервно перебудовується від підвалин... » [Berger, Wilier, Zelditch, 2005: p. 130]. Описана ситуація нерозв'язного і непозбутнього конфлікту щодо вихідних засад вважається притаманною соціології, якій особливо бракує добре розроблених парадигм та ядра майже загальновизнаних теорій. Зрештою, Коул зауважує і пояснює передумови та вияви такої гаданої парадигмальної недорозвиненості та стаґнації соціології (табл. 3).
Таблиця 3. Передумови та вияви парадигмальної недорозвиненості та стагнації соціології, зауважені С. Коулом [Berger, Willer, Zelditch, 2005: p. 130]
|
Вияв |
Пояснення передумов |
|
|
Рефлексійна природа соціології, непізнавальні критерії пізнання, брак парадигм(-и) |
«... природа соціології як предмета є такою, що є мало майбутніх перспектив парадигм, що зароджуються в цій дисципліні. Соціологія є рефлексійною наукою: вона вивчає щось водночас дане її дослідникам у досвіді. Їхній досвід забарвлює його вивчення. Тому непізнавальні критерії домінують над тим, що вивчають, як його вивчають і як результати його дослідження оцінюються. Тому парадигми в ній не лише відсутні, а й навряд чи колись розвиватимуться». |
|
|
Брак досліджень про стратегічні вузли дослідження, неповна специфікація соціологічних досліджень |
«... оскільки соціологи часто обирають свої об'єкти дослідження внаслідок непізнавальних впливів, вони зрідка досліджують стратегічні вузли дослідження... Звичайно не знайдеш соціологічні дослідження, в яких визначено важливу теоретичну чи емпіричну проблему, описано можливі розв'язання цієї проблеми, а потім сплановано емпіричне дослідження, яке дасть змогу генерувати докази, здатні підвищити переконливість одного з можливого розв'язання та зменшити переконливість іншого». |
|
|
Безсистемність та некогерентність емпірики у соціології |
«... не лише відсутність теоретичного прогресу в соціології, а також те, що збирання фактів є несистематичним, не зосередженим та майже випадковим, а зібрані факти є розрізненими, непов'язаними між собою та некогерентними...». |
Соціологічна наука, як бачиться, перебуває у стагнації внаслідок відсутності у ній ядра майже загальновизнаних парадигм. Без добре розроблених парадигм у соціології вкрай складно адекватно визначати теоретичну значущість наукових проблем, доволі рідко трапляється звернення до стратегічних вузлів емпіричного дослідження, а накопиченим вислідам емпіричних результатів властива некогерентність. Коул мало сподівається на розвиток парадигм та подолання цієї стаґнації в соціології, передусім через рефлексійність соціологічного пізнання: в його перебігу соціологи самі є суб'єктами відповідного досвіду, досвідчують соціальні феномени, які вони водночас вивчають, або залучаються до них і через це добирають наукові проблеми для вивчення, способи проведення дослідження та теорії радше з огляду на «непізнавальні», ніж на «пізнавальні» чинники -- себто здебільшого керуються особистими, соціальними, економічними та політичними чинниками, а не суто науковими міркуванням та доказами.
Берґер, Вілер та Зелдич категорично не погодилися із цим Коуловим песимістичним поглядом на соціологію, який, з 'їхніх слів, щонайменше вводить в оману, а щонайбільше -- вселяє безпорадність, безнадію та необґрунтований відчай. Але вони водночас доволі диференційовано сприйняли арґументи Коула: передусім не заперечували, що в соціології бракує осердя майже загальновизнаних парадигм та не оскаржували, що добре розроблені парадигми можуть бути достатньою умовою її кумулятивного теоретичного зростання. Але натомість під сумнів ставилося Коулове ствердження про загальновизнаність парадигм як необхідну умову зростання соціологічних теорій. Зокрема, Берґер та його колеґи зауважили суттєве теоретичне зростання в соціології й попри відсутність у соціологів ядра майже загальновизнаних парадигм. Відтак вони констатували наявність у соціології інших, менших за предметним масштабом теоретичних структур, які виконують функції добре розроблених парадигм у соціологічному теоретизуванні та емпіричних дослідженнях та є достатніми для теоретичного поступу. Йшлося про теоретичні дослідницькі програми, які об'єднують невеликі наукові спільноти дослідників подібно до того, як ядро загальновизнаних парадигм, за їх наявності, уможливило б об'єднання наукової дисципліни загалом. Як запевняли стенфордські соціологи, теоретичні дослідницькі програми виконують багато функцій для учасників програми, аналогічних функціям парадигми для представників наукової дисципліни, зауваженим Куном та Коулом (табл. 2):
«Стратегії та теорії програми визначають, що є і не є теоретично значущими проблемами; її концептуальні та методичні ресурси детермінують, що є, а що не є розроблюваними проблемами; учасники програми поділяють спільні пізнавальні стандарти для оцінювання розв'язків її проблем. Таким чином, учасники мають змогу ідентифікувати та розробляти вузлові ділянки, де провадяться стратегічні дослідження, вони успішно розв'язують [конфлікт] між конкуру- вальними теоріями, їхні підстави для цього є раціональними, а 'їхні теорії зростають» [Berger, Wilier, Zelditch, 2005: p. 131].
З цього погляду, теоретичні дослідницькі програми у соціології функціюють на кшталт парадигм «нормальної науки» (за Куном). Але якщо наукові парадигми зазвичай претендують на загальне визнання всіх дослідників певної галузі науки, то теоретичні дослідницькі програми можуть претендувати на локально-предметну прийнятність для своїх учасників і прихильників. Адже функціонал кожної з цих програм обмежений предметним масштабом певної актуальної наукової проблематики і не поширюється на цю науку загалом. За великої чисельності теоретичні дослідницькі програми можуть сукупно охоплювати предметне поле сучасної соціології та сприяти поступу її теорій внаслідок локальних реалізацій функцій парадигм.
Понад те, простежуються й певні аналогії у функціях і парадигм, і теоретичних дослідницьких програм, і метатеорій. Зокрема, метатеорії, якими дослідники керуються в теоретизуванні, складаються із настановчих положень про те, які теоретичні проблеми та питання слід досліджувати, які варіанти розв'язань їх варто пропонувати та який поняттєвий апарат треба використовувати для побудови цих розв'язань [Wagner, 2007: pp. 274-281]. Метатеорії спонукають дослідників використовувати у своїх дослідженнях певні види понять, дотримуватися іноді якихось принципів при їх розробленні в концептуалізаціях та спиратися на відповідні критерії оцінювання запропонованих пояснень досліджуваної проблематики. Метатеорія також визначає те, що соціологи повинні розглядати як «реальне» або «важливе» при дослідженні соціальних феноменів: наприклад, вивчати об'єктивні/суб'єктивні феномени, брати до уваги «макро»/«мікро» процеси. Проведення соціологічних досліджень неминуче складається із вибору дослідником альтернативних відповідей на ці та багато інших подібних ключових питань, з огляду на свої експліцитні чи імпліцитні Уподобані соціологами метатеоретичні положення доволі часто презентуються у працях їх фундаторів лише невиразними (vague) термінами, неявно транслюються у перебігу фахової освіти та залишаються цілком імпліцитними в дослідницькій роботі. метатеоретичні уподобання. Метатеоретичні твердження, подібно до функціоналу парадигмальних моделей чи стратегій дослідницької програми, теж слугують керівними принципами усіх цих ключових селективних дій соціологів у перебігу досліджень.
Подібно до парадигмальних моделей, метатеоретичні положення претендують на те, щоби бути настановчими для соціологів, вважатися всеосяжними за предметним масштабом і застосуватись до кожного досліджуваного соціального феномену. Водночас метатеоретичні положення за своєю суттю не підлягають емпіричній перевірці в прямому сенсі, подібно до тверджень «жорсткого ядра» та «неґативної евристики» дослідницьких програм (детальніше про ці складники дослідницьких програм див.: [Резнік, 2021: сс. 113-115]). Положення метатеорії виражають те, що соціологи передусім повинні цінувати у своїх дослідженнях, і в цій якості -- як твердження про певні цінності або вираження цінності -- безпосередньо не підлягають емпіричній перевірці. Соціологи не в змозі довести валідність уподобаних положень метатеорії, але радше використовують їх при визначенні того, які теоретичні твердження мають підлягати такій перевірці. Себто вони керуються метатеоретичними принципами при конструюванні та перевірці емпірично оцінюваних теоретичних тверджень. Лишень у такий спосіб опосередковано з'ясовується корисність метатеоретичних положень у розробленні теоретичних пояснень -- коли останні виявляються релевантними у пізнанні соціальної реальності.
Висновки
Стенфордські соціологи Берґер, Зелдич та Ваґнер впродовж понад трьох десятиліть здійснили амбітну та плідну спробу рецепції загальнонаукової методології постпозитивізму в соціології. У 1970-ті роки ці дослідники почали застосовувати альтернативні ідеї наукової парадигми та дослідницької програми у власних дослідженнях структури та динаміки соціологічного теоретичного знання. З того часу вони виявляли концептуальні збіжності та можливості поєднання різних альтернативних постпозитивістських підходів у соціологічних студіях. Їхні нетривіальні інтерпретації постпозитивізму постійно розвивалися, поглиблювалися та вкорінювалися у соціологічному дискурсі. З середини 1980-х років соціологи зі Стенфорду увиразнювали метатеоретичні імплікації та застосунки постпозитивістських ідей в соціології, зокрема визначили мета- теоретичний функціонал парадигм та дослідницьких програм у соціологічному знанні. На початку 1990-х років було презентовано систематизацію базових принципів постпозитивізму в соціології, які сукупно постулюють наявність в емпіричних соціологічних знаннях неемпіричних елементів. У 2010-х роках було обґрунтовано функційну аналогію парадигм та дослідницьких програм у соціологічній науці. З цього погляду, теоретичні дослідницькі програми уможливлюють теоретичне зростання соціології, бо на своєму локальному предметному рівні функціюють на кшталт загальновизнаних наукових парадигм. Відтак поступ соціології пов'язується не з украй малоймовірною з'явою ядра таких парадигм, а з розвитком вже наявних плідних та започаткуванням нових перспективних теоретичних дослідницьких програм. Власне у розробленні та застосуванні методології аналізу цих програм передусім і реалізувалися постпозитивістські уподобання стенфордських соціологів. Відтак подальші розвідки з боку автора статті провадитимуться для вичерпної експлікації зазначеної методології з урахуванням досвіду її доволі тривалого вжитку в соціології.
Джерела
1. Кун, Т. (2001). Структура наукових революцій. Київ: Port-Royal.
2. Пилипенко, В. (2019). Метатеоретичні тенденції у соціології на початку ХХІ століття. В.В. Резнік (ред.), Соціологічне метатеоретизування: історія та сучасність. (сс. 319-324). Київ: Інститут соціології НАН України.
3. Резнік, В. (2021). Аналіз дослідницьких програм: соціологічний ракурс. Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 4, 104-128. DOI: https://doi.org/10.15407/sociology2021.04.104.
4. Berger, J. (1974). Expectation States Theory: A Theoretical Research Program. In J. Berger, Th.L. Conner, M.H. Fisek (eds.), Expectation States Theory: A Theoretical Research Program, (pp. 3-22). Cambridge, Mass.: Winthrop.
5. Berger, J., Wagner, D.G., Zelditch, M. Jr. (1992). A Working Strategy for Constructing Theories: State Organizing Processes. In G. Ritzer (ed.), Metatheorizing, (pp. 107-123). Newbury Park, CA: Sage.
6. Berger J., Wilier D., Zelditch M. (2005). Theory Programs and Theoretical Problems. Sociological Theory, 23(2), 127-155.
7. Cole, S. (2001). Why Sociology Doesn't Make Progress Like the Natural Sciences. In S.Cole (ed.), What's Wrong with Sociology? (pp. 37-60). New Brunswick, NJ: Transaction Books.
8. Maines, D.R., Molseed, M.J. (1986). Obsessive Discoverer's Complex and the «Discovery» of Growth in Sociological Theory. American Journal of Sociology, 92(1), 158-164.
9. Parsons, T. (1970). On Building Social System Theory: A Personal History. Daedalus, 99(4), 826-881.
10. Seidman, S. (1986). Is There Theoretical Growth in Sociology? Comment on Wagner and Berger. American Journal of Sociology, 92(1), 164-168.
11. Szmatka, J., Mazur, J. (1996). Orienting Strategies, Working Strategies and Theoretical Research Programs in Social Exchange Theory. Polish Sociological Review, 115, 265-288.
12. Wagner, D.G., Berger, J. (1985). Do Sociological Theories Grow? American Journal of Sociology, 90(4), 697-728. DOI: https://doi.org/10.1086/228142.
13. Wagner, D.G., Berger, J. (1986). Programs, Theory, and Metatheory. American Journal of Sociology, 92(1), 168-182.
14. Wagner, D.G. (2007). The Limits of Theoretical Integration. Social Justice Research, 20(3), 270287. DOI:10.1007/s11211-007-0045-9.
15. Zelditch, M. Jr. (1979). Do Multiple Strategies Converge? Society, 16(5), 25-30.
16. Zelditch, M., Jr. (1991). Levels of Specificity within Theoretical Strategies. Sociological Perspectives, 34(3), 303-312.
17. Zelditch, M., Jr. (1992). Problems and Progress in Sociological Theory. Sociological Perspectives, 35(3), 415-431.
References
1. Berger, J. (1974). Expectation States Theory: A Theoretical Research Program. In J. Berger, Th.L. Conner, M.H. Fisek (eds.), Expectation States Theory: A Theoretical Research Program, (pp. 3-22). Cambridge, Mass.: Winthrop.
2. Berger, J., Wagner, D.G., Zelditch, M.Jr. (1992). A Working Strategy for Constructing Theories: State Organizing Processes. In G. Ritzer (ed.), Metatheorizing, (pp. 107-123). Newbury Park, CA: Sage.
3. Berger J., Willer D., Zelditch M. (2005). Theory Programs and Theoretical Problems. Sociological Theory, 23(2), 127-155.
4. Cole, S. (2001). Why Sociology Doesn't Make Progress Like the Natural Sciences. In S.Cole (ed.), What's Wrong with Sociology? (pp. 37-60). New Brunswick, NJ: Transaction Books.
5. Kuhn, T.S. (2001). The Structure of Scientific Revolutions. Kyiv: Port-Royal. [=Кун 2001]. Maines, D.R., Molseed, M.J. (1986). Obsessive Discoverer's Complex and the «Discovery» of Growth in Sociological Theory. American Journal of Sociology, 92(1), 158-164.
6. Parsons, T. (1970). On Building Social System Theory: A Personal History. Daedalus, 99(4), 826-881.
7. Pylypenko, V. (2019). Metatheoretical trends in sociology at the beginning of the XXI century. In V. Reznik (ed.), Sociological Metatheorizing: History and Present Day (pp. 319-324). Kyiv: Institute of Sociology, NAS of Ukraine, 2019. [=Пилипенко 2019].
8. Reznik, V. (2021). Analysis of research programs: a sociological perspective. Sociology: Theory, Methods, Marketing, 4, 104-128. DOI: https://doi.org/10.15407/sociology2021.04.104. [=Резнік 2021].
9. Seidman, S. (1986). Is There Theoretical Growth in Sociology? Comment on Wagner and Berger. American Journal of Sociology, 92(1), 164-168.
10. Szmatka, J., Mazur, J. (1996). Orienting Strategies, Working Strategies and Theoretical Research Programs in Social Exchange Theory. Polish Sociological Review, 115, 265-288.
11. Wagner, D.G., Berger, J. (1985). Do Sociological Theories Grow? American Journal of Sociology, 90(4), 697-728. DOI: https://doi.org/10.1086/228142.
12. Wagner, D.G., Berger, J. (1986). Programs, Theory, and Metatheory. American Journal of Sociology, 92(1), 168-182.
13. Wagner, D.G. (2007). The Limits of Theoretical Integration. Social Justice Research, 20(3), 270287. D0I:10.1007/s11211-007-0045-9.
14. Zelditch, M.Jr. (1979). Do Multiple Strategies Converge? Society, 16(5), 25-30.
15. Zelditch, M.Jr. (1991). Levels of Specificity within Theoretical Strategies. Sociological Perspectives, 34(3), 303-312.
16. Zelditch, M.Jr. (1992). Problems and Progress in Sociological Theory. Sociological Perspectives, 35(3), 415-431.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сутність та етапи становлення соціології. Методологічні аспекти вивчення дискусій щодо предмету соціології. Структура та рівні соціологічного знання. Макросоціологія і мікросоціологія як дві теоретичні парадигми. Людина як суб'єкт соціальних стосунків.
реферат [62,4 K], добавлен 01.05.2009Характеристика передумов виникнення соціологічної науки. Дослідження типів суспільства та шляхів його розвитку. Специфіка соціологічного знання. Вивчення ролі соціології у пізнанні та розвитку суспільства. Етапи формування соціологічних ідей про працю.
контрольная работа [48,1 K], добавлен 25.03.2014Соціологія як наука. Об’єкт і предмет соціології. Пізнавальні та практичні функції соціології. Основні рівні соціологічного знання. Структура теоретичної соціології. Закони соціології. Місце соціології в системі наук. Класифікація соціальних законів.
презентация [230,6 K], добавлен 03.08.2012Роль соціології у житті Еміля Дюркгейма: дитинство та студентські роки, основні чинники формування світогляду. Вклад у розвиток цієї науки. Рівень розробленості соціологічних ідей. Головні погляди та ідеї вченого та їх втілення у його видатних роботах.
реферат [29,0 K], добавлен 06.04.2016Місце соціології молоді у системі соціологічного знання та у державній молодіжній політиці. Основні поняття і категорії соціології молоді. Проведення пошукового дослідження молодіжних проблем та необхідність розвитку соціології молоді в Україні.
реферат [22,6 K], добавлен 24.01.2008Характеристика соціології як науки, що вивчає колективне поводження. Предмет та визначення соціологічних досліджень, історичний їх розвиток та основні фактори. Зв'язок соціології з іншими науками та їх вплив на дослідження різних соціальних зв'язків.
реферат [23,8 K], добавлен 23.07.2010Об’єкт та предмет соціології. Тенденції у визначенні предметного поля соціології. Становлення предметного поля історичної соціології. Використання історичного методу в соціології. Становлення соціології освіти як самостійної наукової дисципліни.
реферат [49,4 K], добавлен 04.11.2014Соціологічні дослідження і суспільна практика. Поняття, структура програми соціологічного дослідження. Практичні поради, визначення мети і завдань соціологічного дослідження. Методи соціологічних досліджень. Класифікація видів соціологічного експерименту.
курсовая работа [68,4 K], добавлен 19.01.2011Економічна соціологія: сутність, предмет, об'єкт. Основні поняття соціології праці, права, політики, громадської думки, масових комунікацій, конфлікту, релігії, освіти, екології, молоді. Визначення етносоціології, деякі моменти історії її розвитку.
презентация [3,9 M], добавлен 26.07.2011Вибір відповідного методу дослідження та визначення способу його застосування при вирішенні дослідницької проблеми. Суперечності між технікою та інструментарієм у процесі соціологічних досліджень. Пілотажний, описовий та аналітичний види досліджень.
реферат [29,5 K], добавлен 27.02.2011Поняття теоретико-методологічного потенціалу наукової концепції в соціології. Статус концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса, її теоретико-методологічні засади, пізнавальні переваги й обмеженість, наукове значення для теоретичної соціології.
автореферат [28,6 K], добавлен 11.04.2009Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки. Еволюціоністська теорія Г. Спенсера. Соціологічна концепція самогубства Е. Дюркгейма. Витоки української соціології. Соціологічна структура особистості. Соціометрія, особливості її застосування.
шпаргалка [41,3 K], добавлен 15.02.2012Значення соціології в епоху глобальних перетворень, конфліктів і проблем суспільного знання. Соціологічний погляд на реформи і перетворення в країні. Необхідність розробки ефективної політики реформ в умовах розвитку незалежної та соціальної держави.
реферат [25,0 K], добавлен 28.11.2010Поняття соціологічного дослідження, його функції, принципи та етапи проведення. Порядок формування програми соціологічного дослідження. Взаємодія структурних компонентів даної програми. Особливості програм у різних видах соціологічних досліджень.
реферат [23,8 K], добавлен 08.12.2010Місце соціології у системі суспільних наук. Характеристика функцій соціології, її завдань, рівнів. Поняття та об`єкт соціологічного пізнання. Основні види самогубств за теорією Дюркгейма. Компонент релігійної відповідальності протестанта за М.Вебером.
тест [13,6 K], добавлен 11.02.2011Сутність соціокультурної динаміки. Характер, ступінь і ефективність культурних запозичень. Типи, механізми, джерела соціокультурної динаміки. Виявлення об'єктивно істинної природи культури, її динаміки в різних концепціях і школах культурологічних знань.
реферат [21,4 K], добавлен 10.12.2010Теза глобалізації у теоріях модерну та постмодерну. Мережні комунікативні системи та глобальні системи взаємодії. Теорії глобалізації "нормальної" соціології. Універсалізація, гомогенізація й уніфікація соціальних, політичних і економічних інститутів.
реферат [22,7 K], добавлен 26.06.2010Сутність поняття "праця". Предмет, зміст, основні проблеми соціології праці. Формування соціологічних ідей про працю. Основне призначення праці. Соціально-трудові відносини та процеси. Перелік основних причин страйків, які відбуваються в Україні.
реферат [15,0 K], добавлен 29.10.2011Методика ідентифікації особистості як метод наукового пізнання, його основні етапи та категорії. Дослідження та обґрунтування підходів сучасних соціологів до проблеми ідентифікації особистості, визначення їх структури та головних змістовних положень.
курсовая работа [54,0 K], добавлен 14.01.2010Предмет і суб'єкт соціології політики, її функції (пізнавальна, прогностична, управлінська, інструментальна). Вимоги до її категорій. Поняття політичної сфери. Аспекти вивчення взаємозв'язків між економікою і політикою. Методи соціологічного дослідження.
презентация [1009,7 K], добавлен 03.03.2017
