Російсько-українська війна: теорія та практика соціологічного осмислення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Російсько-українська війна: теорія та практика соціологічного осмислення

Лапан Т.Д., канд. іст. наук, доцент кафедри соціології Львівського національного університету імені Івана Франка, Львів

Химович О.С., канд. соціол. наук, асистент кафедри соціології Львівського національного університету імені Івана Франка, Львів

Черниш Н.Й., д-р соціол. наук, проф., професор кафедри соціології Львівського національного університету імені Івана Франка, Львів

Акцентовано увагу на основних проблемних питаннях у формуванні соціологічного дискурсу щодо війни та російсько-української війни. Реалізовано спроби наукових відповідей на нові виклики, пов'язані з війною, які з'являються значно повільніше, ніж медійні. Обґрунтовано думку про те, що питання війни актуалізується лише тоді, коли з'являється реальна війна, а не її потенційна загроза. Окреслено, що війна у світовій історії -- це норма, мир -- це переважно виняток. Визначено, що крихкий характер миру і постійна воєнна загроза з боку Росії (зараз і у подальшому) потребує превентивного та постійного аналізу. Запропоновано концептуальну схему розмежування двох гілок соціологічного знання щодо мілітарної проблематики у вигляді соціології війни та соціології війська/армії. Здійснено адаптацію чотирирівневої моделі соціологічного аналізу Н.Дж. Смелзера до вивчення війни та війська за двома критеріями. Аргументовано, що ці чотири рівні вимагають своєї конкретизації в теоретичному плані і в обранні релевантних методик емпіричних досліджень проблем війни в цілому та триваючої російсько - української війни зокрема. Наведено узагальнену таблицю реалізованих провідними соціологічними центрами країни емпіричних досліджень з початку гострої фази російської агресії з висновком про значне переважання макрорівня їх здійснення та домінантного використання кількісних методик. Запропоновано тематику наукового пошуку на інших трьох рівнях соціологічної аналітики. Наведено приклади міжнародних проєктів дослідження компанією “YouGov” щодо оцінки рівня допомоги українським біженцям. Представлено результати досліджень, які проводяться в Україні та Росії паралельно, оскільки це дає можливість проаналізувати дзеркальність ситуації як в Україні, так і в суспільстві країни-агресора. Виявлено, що більшість досліджень, проведених в Україні за час повномасштабної війни, розкривають лише певні аспекти сучасної війни та війська (оцінку рівня довіри до Збройних сил України, підтримку дій Президента України, готовність громадян до захисту Батьківщини, зовнішньополітичні орієнтири, соціальну адаптацію населення, рівень їх стресостійкості тощо), що не дає наразі можливості формування цілісної архітектоніки соціологічного знання в зазначеній сфері. За даними досліджень, проведених за час повномасштабної агресії Росії в Україні, виокремлено головні тематичні блоки та розкрито їх значення у формуванні основ соціології війни та соціології війська/армії. Виявлено, що війна є надзвичайно складним явищем для її професійного осмислення в соціології в ситуації її мультипарадигмальності, тому наявні напрацювання потребують фахового обговорення та результативних дискусій.

Ключові слова: війна, військо, армія, мілітарна проблематика, рівні соціологічного аналізу, соціологія війни, соціологія армії.

THE RUSSIAN-UKRAINIAN WAR: THEORY AND PRACTICE OF SOCIOLOGICAL UNDERSTANDING

Lapan T.D., PhD. (History), Associate Professor of Sociology, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv,

Khymovych O.S., PhD. (Sociology), Assistant Professor, Department of Sociology, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv,

Chernysh N.Yo., Dr. Habil. (Sociology), Professor, Professor of Sociology, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv

The article focuses on the main problematic issues in the formation of sociological discourse regarding the Russian-Ukrainian war. Attempts have been made to provide scientific answers to new challenges related to war, which appear much more slowly compared to media ones. The opinion that the issue of war becomes relevant only when a real war appears, and not its potential threat, is substantiated. It is outlined that war in world history is the norm, peace is rather an exception. It was determined that the fragile nature of peace and the constant military threat from Russia (now and in the future) poses the task of preventive and permanent, on a systematic basis, their research and analysis. A conceptual scheme for distinguishing two branches of sociological knowledge regarding military issues in the form of the sociology of war and the sociology of the army is proposed. Adaptation of N.J. Smelser's four-level model of sociological analysis to the study of war and the army according to two criteria was carried out. It is argued that these four levels require their specification both theoretically and in selecting appropriate methods of empirical studies of the problems of war in general and the ongoing Russian-Ukrainian war. A generalized table of empirical studies implemented by the country's leading sociological centres since the beginning of the acute phase of Russian aggression is presented, with the conclusion of a significant predominance of the macro level of their implementation and the dominant use of quantitative methods. Subjects of scientific research on the other three levels of sociological analysis are proposed. Examples of international research projects by the YouGov company regarding assessing the level of assistance to Ukrainian refugees are given. The results of research conducted in Ukraine and Russia in parallel are presented, as it makes it possible to analyse the mirroring of the situation both in Ukraine and in the society of the aggressor country. It was found that the majority of studies carried out in Ukraine during a large-scale war reveal only certain aspects of modern war and the army (assessment of the level of trust in the armed forces, support for the president's actions, citizens' readiness to defend the Motherland, foreign policy orientations, social adaptation of the population, the level of their stress resistance etc.), which currently does not allow for the formation of a coherent architecture of sociological knowledge in the outlined stream. Based on research carried out during Russia's large-scale aggression in Ukraine, the main thematic blocks have been identified, and their importance in the foundations of the sociology of war and the sociology of the army has been revealed. It is concluded that war is a complicated phenomenon for its professional understanding in sociology in the situation of its multi-paradigmity, therefore, the existing developments require professional discussion and effective discussions.

Keywords: war, troops, army, military issues, levels of sociological analysis, sociology of war, sociology of the army.

Соціологія - це наука, яка відповідає на різноманітні суспільні виклики. Одним з основних питань сучасної соціології є проблема російсько -української війни. Впродовж історії розвитку науки соціологів переважно не цікавили питання руйнівних чинників у суспільстві, пов'язаних з теоріями хаосу, руйнації, воєн тощо. Протягом історичного розвитку соціології дослідники шукали та давали відповіді на запитання: “Яким чином можливий порядок, встановлений у суспільстві?”. Будь-яке порушення звичного порядку актуалізувало й актуалізує питання про те, чому наявні ризики непорядку, в чому вони знаходять прояв і як можна їх уникнути або пом'якшити їх наслідки. Чому суспільства постійно стикаються з дестабілізаційними/деструктив- ними/руйнівними процесами у суспільстві, проявом яких є війна? Різні інтереси, конфлікти, “війни всіх проти всіх” були найхарактернішими явищами в історичному контексті розвитку людства. Актуальним є питання про те, як досягнути суспільного консенсусу так, щоб люди співіснували разом, утворюючи суспільний порядок. Це питання було і залишається одним з ключових як для класичної, так і для сучасної соціології [1-2]. російсько українська війна соціологічний

Отже, впродовж історичного періоду творення та існування соціології як науки, більшою мірою домінували питання дослідження миру, довіри, солідарності, інтеграції; спокійного, гармонійного, впорядкованого співіснування людства, але не проблеми війни. Проте альтруїзм і взаємодопомога всередині людських спільнот часто змінюються перетіканням у можливість воєн між ними. Скільки б не було досліджень питань війни, вона залишається, попри гостру практичну актуальність, недостатньо відрефлексованою, оскільки причини, перебіг, форми ведення, наслідки бойових дій історично модифікуються. Не є винятком і триваюча російсько -українська війна. Більше того, саме вона віддзеркалює новий характер сучасних воєн, які докорінно відрізняють її від усіх попередніх, навіть тих, що точилися донедавна. Ця війна відкриває перелік воєн нового типу з невідомими раніше характеристиками:

- нових технологічних і технічних засобів зі зменшенням компоненти участі у ній людської складової;

- переходу від старих традиційних до нових стратегічних рішень і прийомів ведення війни, коли немає визначеної та стабільної лінії фронту;

- здійснюється в режимі он-лайн, “тут і зараз”, з множинністю її гібридних рис і проявів;

- дуже впливає на внутрішні (формування інтегрованих політичних націй у поліетнічних країнах, що розвиваються) та зовнішні (появу нових регіональних наднаціональних союзів) процеси;

- поєднує глобальні, регіональні та локальні складові, інколи з пересуванням локального чинника у центр глобального світоустрою;

- викликає руйнацію наявного після Другої світової війни світоустрою з падінням ваги та значення наднаціональних міжнародних акторів на кшталт ООН, Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) тощо з появою та зростанням ролі нових регіональних союзів;

- відбувається на фоні появи та розгортання нових соціальних рухів (вітчизняних і міжнародних), здатних швидко й істотно впливати на дії влади тощо.

На сучасному етапі дослідження суспільних проблем, пов'язаних з осмисленням нового типу війни в Україні, виникла суперечність між необхідністю комплексного теоретичного та практичного вирішення мілітарних проблем і сучасним знанням про ці й споріднені проблеми.

Питання соціологічного аналізу війни вивчалося з часів Першої світової війни [3]. Військові як професійна група аналізувалися в американській соціології у період Другої світової війни [4-5]. У післявоєнній Європі соціологічні спроби дослідити війни зробив Г. Бутуль. Очевидним кроком вперед у дослідженні питання війни було ви - окремлення полемології як фактичного протиставлення війни (динамічного стану суспільства) мирові “іренології” як “стану порядку і спокою” [6]. Остання взагалі позбавляється свого предмета, оскільки вивчати мир можна тільки вивчаючи війну. Водночас наявний суттєвий вплив полемології на розробку проблематики, дослідження причин і характеру війн. Більшість дослідників-соціологів, які працювали у цьому напрямі, зазначають складність у дослідженні війни; швидку плинність і змінність її як явища (війни часто пов'язують з хамелеоном). Зі здатністю адекватно осмислити тему російсько-української війни безпосередньо пов'язане майбутнє нашої країни. Нинішня війна в Україні визначила і поставила на порядок денний у сучасній соціології новий предмет для професійного аналізу Інтерв'ю з відомим ученим-соціологом, членом-кореспондентом НАН України Євгеном Головахою. 12.05.2022. Ц^Ь: https://www.youtube.com/wateh?v=IZbz-BVZGmg&fbcHd=IwAR1jpLi7rbXgQaeQzkmPLVxmTQ7Xc_OQpQbwlyNuQhOE9OHua6X3A2bXBps.

Мета статті - обґрунтувати пропозиції розмежування гілок соціологічного знання щодо війни в автономних теоріях середнього рівня (соціології війни та соціології війська/армії) за предметами й змістом їх досліджень на основі 4-рівневого (мега-, макро-, мезо- та мікро-) аналізу. Синтезованими цілями статті є: по-перше, теоретичний аналіз досліджень мілітарної проблематики українськими соціологами до і від початку російської повномасштабної агресії у поєднанні; по-друге, із систематизацією зібраних соціологічних досліджень з 24 лютого 2022 р. Відповідно, головними завданнями є виокремлення теоретичної основи Які глибокі зміни відбуваються нині в українському суспільстві? Спитаймо соціологів. Два кардинально різні погляди. 12.05.2022. Ц^Ь: https://youtu.be/eUH0OW9LhmQ; https://youtu.be/

TsGupXTzE9c та ключових тематичних блоків для соціології війни і соціології війська/армії; класифікація тематик досліджень, проведених міжнародними й українськими компаніями під час повномасштабної війни на території України за 4-рівневим аналізом, постійний порівняльний аналіз соціологічних опитувань, здійснених за кордоном і в Україні та країні -агресорі для надання можливості превентивного вивчення ситуації, пов'язаної з мілітарними питаннями, які як ніколи є актуальними для українського суспільства.

Кожна наука вносить свій аспект вивчення загального явища, яким є війна, зокрема соціологія. Роль військової сили у світовій політиці, у політичній діяльності ба- гатьох держав і певної частини недержавних акторів не тільки не скорочується, але й має тенденцію до зростання. При цьому характер воєн і збройних конфліктів зазнає значних змін: як за їхніми соціальними та політичними обставинами, так і за формами та способами ведення збройної боротьби. Тому “відгороджуватися” від проблем війни внаслідок нібито їх (не)соціологічного характеру недоцільно. Важливим є використання як світового досвіду дослідження питань війни та миру в соціології, так і напрацювань відповідної проблематики в Україні [7-15].

Мілітарні проблеми серед соціологів в Україні перебували на дослідницькому маргінесі внаслідок різних причин У незалежній Україні проведені соціологічні дослідження і теоретичні напрацювання стосувалися проблем дідівщини, дослідження закритих та інертних соціальних структур армії, які не дуже йшли на контакт з цивільними структурами, аналізувалися тендерні аспекти у війську тощо.. Маємо визнати, що соціологічні дослідження воєнної/військової проблематики здійснювались в країні несистематично (вибірково, хаотично, точково, часто ситуативно) і, на жаль, недостатньо, що, врешті -решт, не дозволило до початку триваючого повномасштабного вторгнення Росії створити певну дослідницьку традицію мілітарних досліджень. Серед авторів-соціологів, чиї роботи були присвячені питанням війни від часу незалежності України, назвемо І. Рущенка, М. Требіна, Е. Афоніна, Ю. Калагіна, А. Солнишкіну, О. Мазурика [16-21]. Крім того, сам інститут армії в Україні настільки швидко трансформувався (це теж пов'язано з початком війни у 2014 р.), що дуже часто самі дослідники не встигали з аналізом самого предмета та об'єкта дослідження.

Ми хотіли б запропонувати важливі, на наш погляд, зауваження, насамперед, розподілу досліджень мілітарної проблематики на дві гілки, відповідно, на соціологію війни і миру та соціологію війська/армії [22-25]. Низка дослідників в Україні стверджує про виокремлення в цьому мілітарному корпусі знань соціології війни та військової соціології. Тому наявна певна проблема плутанини назв, обстоювання різних позицій, яка лише ускладнює і так непросту дослідницьку ситуацію. Невизначеність назви для дослідницького напряму відволікала увагу від головного: що є сучасна війна, які трансформаційні процеси відбуваються у війську? Таким чином, був витрачений час, який міг би бути присвячений професійним д о- слідженням Яковенко Ю.І., Гринчук А.В., Хобта С.В., Калагін Ю.А., Требін М.П. Сподіваємося на те, що ситуація сьогодення допоможе швидше прийти до згоди у розв'язанні цієї проблеми.. Крім того, соціологія війська/армії мала б (крім суто мілітарного контексту) і соціальний аспект досліджень, де б кадрові військові були залучені до пр о- цесів соціальних трансформацій у суспільстві, а цивільні особи також отримали б можливість воєнної аналітики; де відбувався б постійний обмін думками щодо мілітарних інституцій у суспільстві та розвитку громадянського суспільства тощо. Військові могли б допомогти цивільним соціологам швидше опанувати і якісніше сформувати дизайн дослідження, оскільки вони краще і глибше перебувають у ко н- тексті проблематики. Водночас присутність цивільних у такому дослідженні гара н- тує певну незаангажованість процесу. У кожної армії світу є власна модель соціологічного сервісу, в Україні - все лише попереду Карпюк Г. Як думає армія? Про градус настроїв у нашому окопі. Арміяіп/огт. 30.12.2021. Ц^Ь: https://armyinform.com.ua/2021/12/30/yak-dumaye-armiya-pro-gradus-nastroyiv-u-nashomu-okopi/ Військова соціологія: як ініціатива в українському спротиві нищить рабську армію росіян. Арміяіп- /огт. 06.05.2022. ЦКЬ: https://armymform.com.ua/2022/05/06/vijskova-socziologiya-yak-micziatyva-v- ukraymskomu-sprotyvi-nyshhyt-rabsku-armiyu-rosiyan/?fbclid=IwAR0HTtjYgmbOfc8cC_ TpAOAC3AkZTDXjT3J4BVOW_nQOU0_kEsYHWv3NLJA .

Наші пропозиції запровадження 4-рівневого аналізу сучасних теоретичних рефлексій воєнної проблематики та можливостей її структурованого розмежування засновані на науковому доробку Н. Смелзера, викладеному ним у своїх Георг- Зімелівських лекціях, які він прочитав у Німеччині у 1995 р. Згідно з ними, вся сукупність соціологічного знання та її архітектоніка утворена внаслідок застосування чотирьох (мікро-, мезо-, макро- та мега-) рівнів соціологічного аналізу, результати яких втілені у чотирьох відповідних соціологіях: мікро-, мезо-, макро- та глобальній соціології з релевантними одиницями аналізу [26]. Аплікація цих рівнів і різновидів соціологій, виокремлених Н. Смелзером, крім соціологічної проблематики соціології війни дала б змогу аналізувати її складові.

Мегарівень - види війн (зокрема, гібридна, інформаційна), фази війн (масштабна, короткотривала (бліцкриг)/довготривала), геополітичні настрої щодо питання миру та війни у світі, озброєння/роззброєння у світі); воєнне насильство, геноцид, правила ведення війни, міжнародні інституції для стримування воєнних загроз, збройна (зокрема, партизанська) боротьба, воєнна політика, проблеми ризиків і безпеки за умов ядерної війни, питання мілітаризації'/демілітаризації світової спільноти тощо.

Макрорівень - готовність/неготовність суспільства до ведення війни, рівень суспільної довіри до органів влади та збройних сил, вивчення громадської думки населення щодо воєнних кампаній, воєнна організація суспільства, дослідження ставлення до воєнної доктрини держави, геноциду, тероризму; створення органів реформування армії за участю волонтерів, формування інституту волонтерства тощо.

Мезорівень - воєнно-цивільні відносини між різними великими і середніми соціальними групами у розбудові армії та громадянського суспільства, у захисті національного суверенітету, налагодження зв'язків між ними, взаємодія у трикутнику “армія - інститути громадянського суспільства - держава” на регіональному рівні, діяльність волонтерських груп меншого масштабу тощо.

Мікрорівень - форми та види ставлення представників цивільного населення щодо військової проблематики, прояви активізму окремих осіб і малих соціальних груп як в армії, так і у цивільних повсякденних практиках, індивідуальні та локальні групові добровольчі ініціативи й формування та їхні точкові зв'язки з конкретними воєнними осередками, взаємна підтримка та людські відносини/стосунки під час щоденних викликів і загроз війни; ресурси для забезпечення життя військових та представників цивільного населення під час війни, соціально-психологічні стани людей, поширення стресовості тощо.

Соціологія війська/армії могла б аналізувати такі проблеми відповідно до її власного дослідницького поля та рівня аналізу.

Мегарівень - типи, види, соціально-політичні особливості армій, міжнародні військові інституції (НАТО) та регіональні утворення (співпраця у навчанні та поставках озброєння), військова служба в умовах миру і війни, військова діяльність, військово- службові переміщення, військове насильство, полон тощо.

Макрорівень - суспільні функції армії, військово-соціальна структура суспільства, найманство, збройні сили, “приватні” армії, рівень готовності армії до участі у міжнародних військових операціях, питання соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей, вирішення соціально-побутових проблем життя військових тощо.

Мезорівень - військові формування, військові статути, атмосфера у військових колективах, військові традиції, бойовий потенціал, рівень боєздатності частин і підрозділів тощо.

Мікрорівень - особистість воїна, процес відбору та соціалізації у збройних силах, мотивація військової служби, бойова активність, усі аспекти професійної діяльності у військових колективах і участі військових у цивільному житті та розбудові громадянського суспільства (взаємодія військового і цивільного у всіх процесах соціального життя); світоглядні та ціннісні орієнтації військових; військово -професійна адаптація до мирного життя, посттравматичні розлади тощо.

Такими є наші пропозиції на користь розмежування предметних полів і проблематики вивчення в межах двох автономних теорій середнього рівня: соціології війни та соціології війська/армії й відповідного виокремлення двох гілок соціологічного знання. Крім того, сучасний соціологічний канон вимагає органічної пов'язаності теоретичного знання та релевантних емпіричних досліджень, які проводяться щодо воєнної та військової проблематики за цими двома гілками. Відомий аналітик В. Резнік слушно зазначає, що завдання соціології як науки - зробити формування узагальнень точнішими та верифікувати їх на результатах емпіричних досліджень; відтак емпіричні твердження не можуть бути повністю “вільними від теорії” [27]. А це дає можливість не тільки узагальнено оперувати отриманою соціологічною інформацією, але й здійснити її селекцію за цими двома соціологіями, побачити малодосліджені факти та артефакти сучасних воєн, з'ясувати теоретико -практичні лакуни такого вивчення і в такий спосіб сприяти прирощенню соціологічного знання. Водночас у рамках статті немає можливості окреслити всю теоретичну різноманітність щодо війни та війська в ситуації мультипарадигмальності сучасної соціології; скоріше, це завдання цілих дослідницьких інститутів. Наголосимо, що чотирирівневу модель Н. Смелзера доцільно використовувати в концептуалізаціях проблематики війни та війська, які належать як до класичної, так і до некласичної груп соціологічних парадигм. Зокрема, війну як соціальне явище можна аналізувати з використанням такого різновиду класичної групи соціологічного знання, як структурно-функціональний аналіз:

- на мегарівні (системне бачення війни глобального характеру з його структурними компонентами та виконуваними у світі функціями);

- на макрорівні (як системне явище в рамках певного соціуму з функціями захисту національного суверенітету та інтеграції суспільства тощо);

- на мезорівні (у вигляді системного утворення меншого масштабу з проявами регіональних воєнних зіткнень і виконанням функцій захисту інтересів локальних груп та об'єднань);

- на мікрорівні (як індивідуальну мікросистему участі особистості у бойових діях чи її ескапізму, з полярними функціональними особливостями).

До цієї схеми долучаємо релевантні методи емпіричних досліджень: для першого й другого рівнів у цих теоретичних рамках властивими вважаємо кількісні методи, для третього - зокрема, фокус-групові дискусії, а для четвертого - якісні методи на кшталт напівструктурованого інтерв'ю.

Те саме стосується й використання інших когнітивних можливостей різноманітних груп соціологічних вчень, до чого запрошуємо долучатися своїх колег з академічної соціологічної спільноти країни.

Пропонуємо зведену таблицю соціологічних досліджень, здійснених в Україні від початку гострої фази російської агресії в Україні та представлених у табл. 17. Вже наведений у ній перелік дослідницької проблематики дає можливість побачити диспропорції у проведених дослідженнях і в галузі їх приналежності до виокремлених двох гілок соціологічного знання, і потенційно можливі напрями перекриття такої диспропорції на майбутнє.

Таблиця 1