Критерії та показники готовності майбутніх соціальних працівників до організації культурно-дозвіллєвої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru

Критерії та показники готовності майбутніх соціальних працівників до організації культурно-дозвіллєвої діяльності

Богдан Опальчук,

асистент кафедри соціальної роботи та реабілітації Національного університету біоресурсів і природокористування України



У статті схарактеризовано проблему ефективності підготовки майбутніх соціальних працівників до організації культурно-дозвіллєвої діяльності й окреслено критерії та показники їх готовності до організації культурно-дозвіллєвої діяльності. Проаналізовано підходи науковців до питань «готовність» та «професійна готовність». На основі аналізу літературно-наукових праць, присвячених вивченню значення «професійної готовності майбутніх соціальних працівників до організації культурно-дозвіллєвої діяльності». соціальний працівник мотиваційний

З'ясовано роль професійної підготовки майбутнього соціального працівника до організації культурно-дозвіллєвої діяльності у процесі встановлення готовності виконання професійних функцій. Розглянуто готовність майбутніх соціальних працівників до організації культурно-дозвіллєвої діяльності, обґрунтовано компоненти готовності (теоретичний, діяльнісний) до професійної діяльності.

Виокремлено ключові структурні критерії: мотиваційно-ціннісний, когнітивний та діяльнісно-практичний, розкрито показники та охарактеризовано рівні - оптимальний, середній та мінімальний - готовності майбутніх соціальних працівників до організації культурно-дозвіллєвої діяльності. Наведено узагальнення переліку здатностей майбутніх соціальних працівників до культурно-дозвіллєвої діяльності. Визначено, що майбутнім соціальним працівникам потрібно забезпечувати оптимальні умови для усвідомлення необхідності професійного становлення та сприяти мотивації здобувачів вищої освіти. Варто сформувати системну навчальну та практичну діяльність, використовувати оптимальні інтегративні зв'язки дисциплін. У реалізації завдань професійної готовності велике значення має використання відповідних педагогічних технологій, ефективного досягнення поставлених цілей, сприяння накопиченню досвіду ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Зроблено висновок про те, що серед актуальних проблем професійної підготовки майбутнього соціального працівника до організації культурно-дозвіллєвої діяльності є формування готовності до діяльності, спрямованої на організацію дозвілля як одного з напрямів соціальної роботи для надання успішної соціальної допомоги особам, котрі її потребують.

Ключові слова: соціальний працівник, дозвілля, культурно-дозвіллєва діяльність, готовність до організації культурно-дозвіллєвої діяльності, критерії та показники готовності.



Bogdan OPALCHUK,

Assistant of the Department of Social Work and Rehabilitation of National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine)

CRITERIA AND INDICATORS OF READINESS OF FUTURE SOCIAL WORKERS TO THE ORGANIZATION OF CULTURAL AND LEISURE ACTIVITIES

The article is devoted to the problem of efficiency of preparation of future social workers to the organization of cultural and leisure activities, and outlines criteria and indicators of readiness for the organization of cultural and leisure activities. Analyzes approaches of scientists to the question of “readiness” and “professional readiness”. Based on the analysis of literary and scientific works, devoted to the study of the meaning of “professional readiness offuture social workers to the organization of cultural and leisure activities”.

Clarified the role of training future social worker to the organization of cultural and leisure activities in the process of establishing the readiness of the performance ofprofessional functions. Reviewed of readiness offuture social workers to the organization of cultural and leisure activities and substantiates the components of readiness (theoretical activity) to professional activity.

Highlights the key structural criteria: motivational-valuable, cognitive and activity and practice, revealed the figures and described levels: optimal, average and minimum of readiness offuture social workers to the organization of cultural and leisure activities. The generalized list of skills offuture social workers to cultural and leisure activities. Determined that future social workers need to provide optimal conditions for awareness of the need for professional development and to contribute to the motivation of applicants to higher education. Is to create the system of educational and practical activities to optimal use of integrative communication disciplines. In the implementation of tasks of professional readiness is of great importance the use of appropriate educational technologies, effective achievement of goals, promote learning of the value attitude to the surrounding reality.

It is concluded that among the topical issues of professional training of future social worker to the organization of cultural and leisure activities is the formation of readiness to the activities aimed at organizing leisure time as one of the areas of social work to provide successful social assistance to persons in need.

Key words: social worker, leisure, cultural and leisure activities, readiness to organize cultural and leisure activities, criteria and indicators of readiness.



Постановка проблеми. Сучасні перетворення в освітній політиці держави, реформування та модернізація сучасної вищої освіти сприяють створенню в Україні передумов щодо посилення змісту новочасної культури особистості, орієнтації на внутрішні духовні інтереси й потреби молоді, залученню молоді до культурно-дозвіллє- вої творчості.

Саме тому, на нашу думку, вкрай необхідними є такі наукові дослідження, специфіка та сутність яких зумовлюються нинішнім процесом культу- ротворення в загальному розумінні та специфічним різновидом культурно-дозвіллєвої сфери, як проблеми, котра залишилась у суспільства з найдавніших часів (Бардашевська, 2007; Звєрєва, 1999; Малькова, 2006).

Культурно-дозвіллєва діяльність як соціально- педагогічне явище є важливою сферою професійної діяльності майбутнього соціального працівника, яка сприяє відновленню особистістю фізичних, емоційних та інтелектуальних сил у процесі переходу з одного виду діяльності на інший.

Однак на сьогодні дослідниками (Бардашев- ська, 2007; Звєрєва, 1999; Капська, 2007) вже визначена низка суперечностей, які окреслюють проблематику організації культурно-дозвіллєвої діяльності. Це, насамперед, суперечності серед 1) фактичної суті функціонування звичних інституцій дозвілля та духовної зацікавленості, ціннісних орієнтацій індивідуума соціального працівника, 2) потреб у дозвіллі й можливостей у реальному задоволенні, 3) дезінтеграції структур дозвілля, консервативності їх діяльності потребою створення дозвіллєвого поліфункціонального комплексу як могутньої інституції дозвілля.

Із нашого погляду, професійна підготовка майбутніх соціальних працівників у закладах вищої освіти набуває гостроти, потреби в розвитку соціально спрямованої особистості в умовах як державотворення, так і посилення негативних впливів соціуму на розвиток людини, що й потребує відповідної підготовки висококваліфікованих соціальних працівників, які характеризується, на жаль, недостатнім рівнем професіоналізму для безпосередньої практичної діяльності.

Мета статті - розкрити критерії та показники готовності та схарактеризувати рівень підготовки майбутніх соціальних працівників до організації культурно-дозвіллєвої діяльності.

Виклад основного матеріалу. Традиційно у психолого-педагогічній літературі готовність майбутнього соціального працівника до професійної діяльності досліджують як засвоєння певної сукупності спеціальних знань, професійних умінь і навичок, соціальних відносин, водночас значну увагу звертають на сформованість і зрілість професійно-значущих якостей, набуття соціального досвіду особистості.

Педагогічні та соціальні основи культурно- дозвіллєвої діяльності сьогодні широко вивчаються вітчизняними та зарубіжними авторами в педагогічній (В. Бочелюк, В. Вербицький, А. Воловик та інші), соціологічній (М. Аріар- ський, Д. Генкін, Ю. Молчанов тощо) та соціально-педагогічній науці (А. Капська, Р Вайнола, С. Харченко та інші).

Культурно-дозвіллєва діяльність окреслюється зазначеними науковцями як чинник соціалізації особистості й особлива соціальна інституція, за допомогою якої відбувається процес соціалізації. Основними суб'єктами культурно-дозвіллєвої діяльності виступають соціальні інститути суспільства, які забезпечують культурне дозвілля, а також установи, фахівці культурно-дозвіллєвої діяльності й комплекс відповідних технологій реалізації культурного дозвілля. Ми підтримуємо дослідницьку позицію про те, що на сьогодні «культурно-дозвіллєва діяльність - це один із напрямів професійної діяльності соціального працівника, до якої він має бути підготовлений у процесі професійної підготовки у ЗВО» (Бондаренко, 2008: 41-86).

Нам імпонує думка основоположника наукової школи соціальної роботи в Україні А. Капської, яка доводить, що «поняття «професійна готовність» створює підґрунтя для опановування фахівцем професійної компетентності та розвитку готовності соціальних працівників у контексті майбутньої професійної діяльності» (Капська, 2007).

Вивчивши різні трактування цього поняття, ми вважаємо, що основними характеристиками готовності здійснювати професійну діяльність є такі, як «стійкість, інтегративність, цілісність, полікомпонентність, динамічність цього утворення» (Бардашевська, 2007; Бондаренко, 2008; Ипполитова, 2006).

У контексті нашого дослідження готовність до організації культурно-дозвіллєвої діяльності є одним із важливих етапів професіоналізації майбутнього фахівця у процесі підготовки здобувачів вищої освіти у ЗВО.

Професійна підготовка майбутніх соціальних працівників до організації культурно-дозвіллєвої діяльності охоплює «опанування теоретичних знань та методів, прийомів, навичок та умінь професійної майбутньої діяльності» (Капська, 2007).

Об'єднання двох важливих складників - тео- ретико-професійних знань, практичних умінь та навичок - разом із якостями і здібностями майбутнього фахівця є підґрунтям базової професійної компетентності соціального працівника, необхідної для блискучого рішення різноманітних фахових завдань організації діяльності в культурно- дозвіллєвої сфери.

Культурно-дозвіллєву сферу можна розглядати як один із напрямів соціально-культурної діяльності, який здійснюється під час дозвілля й вирізняється вільним вибором, активністю, ініціативою різноманітних груп та індивідів і базується на загальнокультурних, художніх, пізнавальних, політичних, побутових та інших інтересах дорослих, молоді.

Соціальні працівники як фахівці соціокультур- ної сфери відіграють важливу роль у процесі організації культурно-дозвіллєвої діяльності, зокрема «сприяють розвитку творчих умінь, організовують дозвіллєві форми спілкування, забезпечують процес соціалізації особистості на всіх ступенях її зростання - від дошкільних установ до закладів вищої освіти» (Малькова, 2006).

Процес організації соціальним працівником культурно-дозвіллєвої діяльності буває «результативним та ефективним у разі впровадження ново- часних соціальних технологій із використанням наочних, практичних, ігрових, словесних методів у тісному взаємозв'язку з емоційною насиченістю цього виду діяльності, та раціональним поєднанням різноманітних типів і видів дозвіллєвої діяльності» (Бондаренко, 2008: 8).

На нашу думку, дозвіллєвий аспект є надзвичайно важливим у контексті модернізації змістового забезпечення професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та готовності до реалізації різних форм дозвілля.

Так, поняття «готовність» (Звєрєва, 1999) визначається науковцями як «цілісне стійке особистісне утворення, інтегральне багаторівневе динамічне особистісне утворення» (Литвиненко, 2005), «інтегративна якість особистості» (Гавриш, 2006). Низка науковців, зокрема І. Гавриш, І. Звєрєва, А. Капська, у визначенні сутності готовності підкреслюють, «що вона охоплює не лише професійні знання, уміння, навички, а й особистісні риси, котрі забезпечують успішне виконання професійних функцій соціального працівника» (Капська, 2007).

У психології «готовність» трактується як «пристосування, цілеспрямоване на реалізацію певний кроків, що допускає присутність чітких знань, умінь та навичок» (Сорокіна, 2007); психологічно сформованих якостей, без яких неприпустиме вдале оволодіння діяльністю, ініціативно-дієвий стан індивідуальності, пристосування до певної поведінки, спрямовання сил для реалізації завдань.

Так, М. Малькова під готовністю розуміє «проблематичне інтегративне новоутворення, яке містить когнітивні, мотиваційні, емоційно-вольові складники та є сукупністю знань, умінь та навичок, професійних рис особистості» (Малькова, 2006). Натомість О. Сорокіна «готовність» визначає як структурну ознаку особистості, що містить позитивне ставлення до конкретного виду діяльності або професії; необхідні професійно важливі здібності, темперамент, риси характеру, мотивації, знання, вміння, навички тощо. Дослідниця трактує готовність як «особливий психічний стан, зумовлений комплексом об'єктивних та суб'єктивних чинників, який характеризується оптимальною активізацією всіх ресурсів організму, що утворюється внаслідок піднесення сукупності особистіс- них якостей завдяки цілеспрямованій підготовці індивідуума» (Сорокіна, 2007).

Аналіз основних підходів до визначення цього поняття в загальній психології свідчить про «врахування психологічних характеристик, психічного стану особистості, її внутрішнього бажання діяти відповідно до встановлених норм та правил під час трактування цього поняття» (Максименко, 2008; Щербакова, 2012).

О. Василенко вважає, що «готовність» є «цілісним проявом властивостей особи, її розвиток означає організацію системи з накопичення суспільної інформації, відносин, поведінки тощо, котрі, активізуючись, можуть забезпечити індивіда можливістю ефективного виконання функцій» (Василенко, 2009: 8).

Іпполитова, досліджуючи «готовність», зазначає, що її «доцільно розуміти як складну інтеграційну освіту, активно-дієвий суб'єктивний стан особи, який характеризує мобілізацію сил для виконання поставленого професійного-педагогіч- ного завдання» (Ипполитова, 2006).

Досить актуальними є наукові доробки та ідеї

З. Бондаренко, Л. Іванової, О. Карпенко, котрі розглядають поняття «готовність» у контексті аналізу процесу професійної підготовки майбутніх соціальних працівників. Зокрема, З. Бондаренко визначає «готовність» через єдність особистісного та функціонального підходів як «складне особис- тісне утворення, що, з урахуванням певних здібностей і властивостей особистості, формується як тривалий або короткочасний стан, залежно від наявності досвіду діяльності в тій чи іншій ситуації» (Бондаренко, 2008: 92).

Нам здається виваженим обґрунтування М. Малькової, яка обстоює думку про доцільність «трактування «готовності» на трьох рівнях: функціональному (як тимчасову готовність і працездатність, змобілізованість необхідних фізичних і психічних ресурсів індивідуума для здійснення діяльності); особистісному (як виявлення індивідуальних якостей особистості, зумовлений характером майбутньої діяльності) та особистісно- діяльнісному (як неділимий прояв усіх напрямів індивідуума, котрий дає перспективу ефективно здійснювати власні ролі)» (Малькова, 2006: 20).

Теоретичний компонент готовності передбачає «опановування сукупністю педагогічних, соціально-педагогічних, психологічних та інших спеціальних знань, необхідних у професійній діяльності соціального працівника в культурно- дозвіллєвій сфері; вмінь і навичок інтегрувати теоретичні знання у практичну діяльність» (Стан- дант вищої освіти, 2019); знання особливостей і технологій організації культурно-дозвіллєвої діяльності. «Теоретичний компонент зумовлюється особливостями соціальної культурно-дозвіл- лєвої діяльності, вимогам освітньо-професійної програми та державного галузевого стандарту освітнього ступеня «бакалавр» освітньо-професійної програми 231 «Соціальна робота», програмами навчальних дисциплін» (Стандант вищої освіти, 2019).

Діяльнісний компонент готовності окреслює «піднесення рефлексії в майбутніх соціальних працівників, підвищує здібності особистого (самовдосконалення, саморозвитку, самокори- гування, самоаналізу, самореалізації) та професійний зріст» у процесі здійснення професійних функцій (Бардашевська, 2007); присутність культурно-творчих здібностей індивіда, комунікативно-управлінських умінь, необхідних для результативної професійної роботи.

Кожний із наведених нами компонентів має виразні критерії. У психолого-педагогічній літературі поняття «критерій» наводиться як «ознака, шаблон, котрий сприяє оцінці, зіставлення педагогічного процесу або явища з еталоном» (Карпенко, 2007; Останіна, 2002; Сорокіна, 2007); «властивість, розуміння дослідницького об'єкта, факту, процес, який характеризує ступінь формування» (Калнинш, 2010).

Ми підтримуємо наукову думку О. Василенко: «критерій є сукупністю ключових показників, котрі визначають засаду, вищий рівень розвитку належної ознаки. Показник є точним та достеменним вираженням одного з істотних напрямів критерію, за сприянням якого вільно досліджується наявність показників та стверджується про рівень розвитку цієї ознаки» (Василенко, 2009). Отож можемо стверджувати, що за значимістю поняття «критерій» є більш широким щодо показника та виявляється в певний показник або повноцінну систему. Доволі актуальним залишається влучний вибір показників, які знаходяться залежно від наповненості та об'єктивності обраного критерію (Звєрєва, 1999; Максименко, 2008; Щербакова, 2012).

Для з'ясування рівнів готовності до організації культурно-дозвіллєвої діяльності майбутніх соціальних працівників ми розглянули такі критерії: «мотиваційно-ціннісний, когнітивний та діяльнісно-практичний» (Малькова, 2006; Олійник, 2015).

Мотиваційно-ціннісний критерій визначає сформованість професійних основ, зацікавлень, пристосувань, серйозної постановки, потреби в опануванні нових знань для розвитку жаги, зацікавленість здобувачів вищої освіти в цьому різновиді фахової роботи.

Показниками мотиваційно-ціннісного критерію є:

наявність у здобувачів вищої освіти сталого зацікавлення до фахового напряму;

серйозна мотивація здобувачів вищої освіти щодо настанов з метою формування готовності до організації культурно-дозвіллєвої діяльності;

наявність вселюдських ціннісних орієнтирів (Малькова, 2006; Олійник, 2015).

Когнітивний критерій містить у собі систематичність ґрунтовних знань із фахових дисциплін, які потрібні майбутнім соціальним працівникам у процесі організації культурно-дозвіллєвої діяльності.

Показниками когнітивного критерію готовності до організації культурно-дозвіллєвої діяльності є:

опанування сукупністю соціально-професійних, психолого-педагогічних та соціально-педагогічних знань;

володіти властивостями побудови;

володіти методиками (Малькова, 2006; Олійник, 2015).

Діяльнісно-практичний критерій характеризується порядком набутих знань, умінь та навичок, котрими повинен керуватись майбутній фахівець для організації культурно-дозвіллєвої діяльності.

Показниками діяльнісно-практичного критерію є:

рефлексія;

вираження творчих здібностей індивідуума;

опанування комунікативно-організаторськими уміннями (Малькова, 2006; Олійник, 2015).

Виокремленні критерії та показники готовності майбутніх соціальних працівників до організації культурно-дозвіллєвої діяльності міцно взаємопов'язані, взаємозумовлені та являють собою єдине творіння, яке вказує на сформова- ність особистісно-професійних рис, потрібних для результативної побудови професійної діяльності у сфері дозвілля.

Кількісна та якісна характеристика визначених критеріїв та показників готовності майбутніх соціальних працівників до організації культурно- дозвіллєвої діяльності дарує перспективу виділити три рівні прояву цього феномена - оптимальний, середній та мінімальний.

Оптимальний рівень сформованості:

Мотиваційно-ціннісний критерій: упевненість у правильності вибору майбутньої професійної діяльності; сформована позитивна мотивація до організації культурно-дозвіллєвої діяльності та стійке зацікавлення роботою з категоріями людей різного віку, сформованість загальнолюдських ціннісних орієнтацій; чітке усвідомлення суспільної значущості культурно-дозвіллєвої діяльності в розвитку та соціалізації особистості; переконання в необхідності в організації культурно-дозвіллєвої діяльності.

Когнітивний критерій: наявність ґрунтовних знань щодо: теоретичних основ організації культурно-дозвіллєвої діяльності; технологій організації культурно-дозвіллєвої діяльності; прояв самостійності, активності й ініціативності в навчально-пізнавальній діяльності.

Діяльнісно-практичний критерій: оптимальний рівень сформованості рефлексії, творчого потенціалу; оволодіння різноплановими технологіями організації культурно-дозвіллєвої діяльності; прояв готовності застосовувати набуті теоретичні знання у практичній діяльності.

Середній рівень сформованості:

Мотиваційно-ціннісний критерій: упевненість у правильності вибору майбутньої професійної діяльності; достатньо сформована мотивація до організації культурно-дозвіллєвої діяльності та зацікавленості до роботи з категоріями людей різного віку, достатній рівень системи загальнолюдських ціннісних орієнтацій; часткове усвідомлення суспільної значущості проблеми організації дозвілля; частково сформоване бажання набути професійного досвіду з організації культурно- дозвіллєвої діяльності.

Когнітивний критерій: недостатньо глибокі знання щодо теоретичних основ організації куль- турно-дозвіллєвої діяльності та технологій організації культурно-дозвіллєвої діяльності; базовий рівень сформованості самостійності, активності й ініціативності в навчально-пізнавальній діяльності.

Діяльнісно-практичний критерій: середній рівень сформованості рефлексії, творчого потенціалу; часткове оволодіння готовністю застосовувати набуті теоретичні знання у практичній діяльності; недостатньо відпрацьовані навички застосування технологій організації культурно- дозвіллєвої діяльності

Мінімальний рівень сформованості:

Мотиваційно-ціннісний критерій: прояв невпевненості у правильності вибору майбутньої професійної діяльності; відсутність позитивної мотивації, зацікавленості організацією культурно- дозвіллєвої діяльності, несформованість системи загальнолюдських ціннісних орієнтацій; набуття професійного досвіду з організації культурно- дозвіллєвої діяльності розглядаються як один із можливих варіантів; професійні наміри здійснювати культурно-дозвіллєву діяльність розглядаються як останній та небажаний варіант.

Когнітивний критерій: мінімальний рівень професійної підготовки, а саме: знань теоретичних основ організації культурно-дозвіллєвої діяльності; технологій організації культурно- дозвіллєвої діяльності; недостатній рівень сфор- мованості самостійності, активності й ініціативності в навчально-пізнавальній діяльності.

Діяльнісно-практичний критерій: мінімальний рівень сформованості рефлексії; творчого потенціалу, готовності застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності; недостатнє володіння знаннями та технологіями організації куль- турно-дозвіллєвої діяльності

Для діагностики готовності майбутніх соціальних працівників до організації культурно- дозвіллєвої діяльності нами було проведено дослідно-експериментальну роботу серед здобу- вачів вищої освіти освітнього ступеня «бакалавр» освітньо-професійної програми 231 «Соціальна робота» Національного університету біоресурсів і природокористування України, Національного педагогічного університет імені М. П. Драгома- нова, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Здійснено опитування 246 здобувачів вищої освіти освітнього ступеня «бакалавр» освітньо-професійної програми 231 «Соціальна робота», із застосуванням таких адаптованих методик із метою діагностики структури професійних зацікавлень, професійних потреб та здатності до рефлексії (Сорокіна, 2007).

Апробація визначених нами методик дозволить перевірити їхню ефективність та доцільність подальшого застосування на констатувальному та формувальному етапах експериментальної роботи. Зокрема, наявність стійкого зацікавлення до організації культурно-дозвіллєвої діяльності, що має професійне прагнення як показника мотиваційно-ціннісного критерію, який дозволить зіставити зацікавлення, та здібності здобувачів вищої освіти з можливостями різних професій, зокрема із професією соціального працівника.

Результати дослідження свідчать, що 72 опитаних (що становить 29,2% з усіх опитаних) проявили оптимальний рівень; 80 (32,5%) - середній та 94 (38,3%) мінімальний рівні сформованості показників мотиваційно-ціннісного критерію. Ці значення свідчать про те, що в респондентів несформована стійка цікавість до організації культурно-дозвіллє- вої діяльності, вони є недостатньо вмотивованими до організації цього напряму діяльності.

Діагностика сформованості показників когні- тивного критерію готовності майбутніх соціальних працівників до організації культурно-дозвіл- лєвої діяльності здійснювалась із метою перевірки передусім успішності сприйняття та засвоєння навчальної інформації, котра стосується процесу організації культурно-дозвіллєвої діяльності; особливостей роботи з різними категоріями об'єктів соціальної роботи задля організації їхньої куль- турно-дозвіллєвої діяльності; оволодіння технологіями організації цього напряму діяльності.

Аналіз результатів опитувального контролю свідчить, що 71 здобувач вищої освіти (що становить 28,8% з усіх досліджуваних) проявив оптимальний, 68 (27,7%) - середній та 107 (43,5%) - мінімальний рівні сформованості показників когнітивного критерію готовності до організації культурно-дозвіллєвої діяльності.

Діагностика показників діяльнісно-практич- ного критерію готовності респондентів до організації культурно-дозвіллєвої діяльності здійснювалась за адаптованими методиками. Зокрема, методика діагностики використовувалась для означення рівня сформованості рефлексії в майбутніх соціальних працівників, яку ми розуміємо як свідоме, довільне інтелектуально спрямоване виконання професійної діяльності в соціальній сфері для організації культурно-дозвіллєвої діяльності. Тобто в нашому разі - це усвідомлення майбутнім соціальним працівником завдань та структури сфери майбутньої діяльності, засобів її оптимізації, себе самого як суб'єкта культурно- дозвіллєвої діяльності.

Отримані результати свідчать, що 76 (30,8%) майбутніх соціальних працівників зуміли правильно підійти до розв'язання проблемних ситуацій, проявили творчий потенціал, комунікативні та організаторські вміння; 73 (29,7%) - мали певні труднощі в розв'язанні проблеми, не прагнуть до спілкування; така ж кількість - 97 (39,5%) - не зуміли справитись із поставленими завданнями, не бажали або не вміли налагоджувати контакт.

Використання розробленого інструментарію у процесі діагностики рівнів готовності майбутніх соціальних працівників до організації культурно- дозвіллєвої діяльності дозволили виявити рівні сформованості мотиваційно-ціннісного, когні- тивного, діяльнісно-практичного критеріїв їхньої готовності до організації зазначеного напряму діяльності.

Діагностика рівня сформованості готовності майбутніх соціальних працівників освітнього ступеня «бакалавр» освітньо-професійної програми 231 «Соціальна робота» до організації культурно- дозвіллєвої діяльності здійснювалось через апробацію адаптованих методик діагностики показників мотиваційно-ціннісного, когнітивного та діяльнісно- практичного критеріїв за допомогою відповідей на запитання авторського опитувальника.

Зіставлення отриманих результатів свідчить про те, що 73 (29,6%) майбутніх соціальних працівника освітньо-професійної програми 231 «Соціальна робота» мають оптимальний рівень готовності до організації культурно-дозвіл- лєвої діяльності. У 74 (30%) - сформований середній рівень готовності. Насторожує той факт, що 99 (40,4%) респондентів мають мінімальний рівень готовності. Варто зазначити, що попри те, що у 73 (29,6%) майбутніх соціальних працівників освітньо-професійної програми 231 «Соціальна робота» сформований оптимальний рівень готовності до організації культурно-дозвіллєвої діяльності, стан їхньої готовності не є достатнім для ефективної професійної діяльності в цій сфері.

З огляду на означений рівень готовності майбутніх соціальних працівників до організації культурно-дозвіллєвої діяльності у процесі професійної підготовки необхідно: забезпечувати оптимальні умови для усвідомлення необхідності професійного становлення та сприяти мотивації здобувачів вищої освіти; вміло організовувати системну навчальну та практичну діяльність, використовувати оптимальні інтегративні зв'язки дисциплін для ефективного досягнення поставленої мети, сприяти накопиченню досвіду ціннісного ставлення до навколишньої дійсності тощо.



Висновки

Отже, готовність до професійної діяльності трактується науковцями як проблематичне інтегративне новоутворення, котре охоплює когнітивні, мотиваційні, емоційно-вольові складники та є сукупністю знань, умінь та навичок, професійних рис особистості, які забезпечують успішне виконання професійних функцій. Водночас є суттєва різниця у трактуванні понять «готовність» та «професійна готовність».

На нашу думку, готовність до професійної діяльності треба розуміти як складне особистісне утворення, котре формується у процесі професійної підготовки, залежить від наявності знань, умінь, навичок та досвіду діяльності; особливий тривалий або короткочасний стан, спричинений комплексом об'єктивних та суб'єктивних факторів, який характеризується найкращою активізацією наявних ресурсів, що виникають унаслідок прогресу властивостей, особистісної підготовки для успішного здійснення професійних функцій.

Розглядаючи готовності майбутніх соціальних працівників до організації культурно-дозвіллєвої діяльності, нами було обґрунтовано компоненти готовності (теоретичний, діяльнісний) до професійної діяльності. Кожний із наведених нами компонентів готовності передбачає сукупність спеціальних знань, необхідних у професійній діяльності соціального працівника в культурно- дозвіллєвій сфері та має виразні критерії.

Саме в річищі означення готовність майбутнього соціального працівника до організації куль- турно-дозвіллєвої діяльності як якісного новоутворення була здійснена спроба розкрити критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивний та діяль- нісно-практичний) та показники готовності до професійної діяльності у сфері дозвілля.

Поетапно, внаслідок проведення емпіричного дослідження, розкриті рівні підготовки майбутніх соціальних працівників до організації культурно- дозвіллєвої діяльності: оптимальний, середній та мінімальний, що дозволило з'ясувати наявний стан професійної готовності.

Узагальнюючи, можемо стверджувати, що серед актуальних проблем професійної підготовки майбутнього соціального працівника до організації культурно-дозвіллєвої діяльності є формування готовність до діяльності, спрямованої на організацію дозвілля як одного з напрямів соціальної роботи для надання успішної соціальної допомоги особам, які її потребують.

Стаття не вичерпує всіх аспектів порушеної наукової проблеми. Подальшого дослідження потребує детальне вивчення проблематики готовності до здійснення професійної діяльності майбутнім соціальним працівником у культурно-дозвіллєвій сфері та виокремлення напрямів наявної проблеми вдосконалення процесу професійної підготовки до організації культурно-дозвіллєвої діяльності.



Список використаних джерел

Бардашевська Ю. Підготовка майбутніх учителів до організації культурно-дозвіллєвої діяльності : дис. ... к-та пед. Наук : 13.00.04. Вінниця, 2007. С. 101-105.

Бондаренко З. Організація волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.05. Київ, 2008. 247 с.

Василенко О. Соціально-педагогічні умови адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.05 «Соціальна педагогіка». Хмельницький, 2009. 301 с.

Гавриш І. Теоретико-методологічні основи формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності :дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04. Харків, 2006. 572 с.

Звєрєва І. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.05 «Соціальна педагогіка». Київ, 1999. 451 с.

Система профессиональной подготовки студентов педагогического вуза: личностный аспект : монография / Н. В. Ипполитова, М. Колесников, Е. Соколова. Шадринск : Исеть, 2006. 236с.

Калнинш Л. Теоретическая модель саморазвития учителя в профессионально-динамической системе. Мир науки, культуры, образования. 2010. № 3(22). С. 248-251.

Капська А. Деякі аспекти професійної підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників. Соціалізація особистості: збірник наукових праць / за заг ред. проф. А. Капської. Том XXVIII. Київ : НПУ, 2007. С. 3-13

Карпенко О. Професійна підготовка соціальних працівників в умовах університетської освіти: науково-методичний та організаційно-технологічний аспекти : монографія / за ред. С. Харченко. Дрогобич : Коло, 2007. 374 с.

Литвиненко С. Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціально- педагогічної діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : 13.00.04. Київ, 2005. 40 с.

Максименко С. Загальна психологія. Видання 3-є, перероблене та доповнене. Навчальний посібник. Київ : Центр учбової літератури, 2008. 272 с.

Малькова М. Формування професійної готовності майбутніх соціальних педагогів до взаємодії з девіантними підлітками : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.05. Луганськ, 2006. 252 с.

Міністерство освіти і науки України. Офіційний сайт. URL:https://mon.gov.ua/ua/osvita/visha-osvita/naukovo- metodichna-rada-ministerstva-osviti-i-nauki-ukrayini/zatverdzheni-standarti-vishoyi-osviti.

Останіна Н. Підготовка педагогічних кадрів до роботи у клубах з учнівською молоддю. Ніжин : НДПУ, 2002.

Ч. ІІІ. С. 88-91.

Олійник Г Підготовка майбутніх соціальних педагогів до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності учнів 5-7 класів : дис. ... канд. пед. наук : І3.00.05 «Соціальна педагогіка». Київ, 2015. 273 с.

Сорокіна О. Психологічна підготовка соціальних працівників як складник професійної компетентності. Актуальні проблеми психології. Т. V: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія. Київ : ІВЦ Держкомстату України, 2007. Вип. 6. С. 296-301.

Психодіагностика професійного самовизначення особистості: навч.-метод. посіб./ І. Щербакова, Г Стадник. Суми : Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2012. 324 с.



References

Bardashevskaya Y. Pidhotovka maibutnikh vchyteliv do orhanizatsii kulturno-dozvillievoi diialnosti : dis ... to-and ped. Science: Vinnytsia. 13.00.04. Y.O. Bardashevska [Preparation of future teachers for the organization of cultural and leisure activities] 2007. S. 101-105.[in Ukrainian].

Bondarenko Z. Orhanizatsiia volonterskoi roboty maibutnikh sotsialnykh pedahohiv v umovakh vyshchoho navchalnoho zakladu: dis. kand. med. Sciences : 13.00.05. [Organization of volunteer work of future social pedagogues in the conditions of higher educational institution] Bondarenko Zoya Petrovna. K., 2008. - 247 p [in Ukrainian].

Vasilenko E. Sotsialno-pedahohichni umovy adaptatsii molodshykh shkoliariv z osoblyvymy potrebamy do navchannia v zahalnoosvitnii shkoli: dis. kand. med. Sciences : 13.00.05 [Socially-pedagogical conditions of adaptation of Junior pupils with special needs learning in secondary school] “Social pedagogy”. Khmelnitsky, 2009. 301 s. [in Ukrainian].

Gavrish I. Teoretyko-metodolohichni osnovy formuvannia hotovnosti maibutnikh uchyteliv do innovatsiinoi profesiinoi diialnosti Dokt. ... d-RA PED. Sciences : 13.00.04. [Theoretical and methodological bases of formation of readiness of future teachers for innovative professional work]. Kharkov, 2006. 572 p [in Ukrainian].

Zverev I. Teoriia i praktyka sotsialno-pedahohichnoi roboty z ditmy ta moloddiu v Ukraini: dis... d RA PED. Sciences : 13.00.05 [Theory and practice of socio-pedagogical work with children and youth in Ukraine] “Social pedagogy”. K., 1999. 451 p [in Ukrainian].

Systema professyonalnoi podhotovky studentov pedahohycheskoho vuza: lychnostnyi aspekt: Monograph [Text] / N. Ippolitova, M. Kolesnikov, E. Sokolova. Shadrinsk : [The system of vocational training of students of a pedagogical university: personal aspect] Iset, 2006. 236 p. [in Russian].

Kalnins L.. Teoretycheskaia model samorazvytyia uchytelia v professyonalnodynamycheskoi systeme. L. M. Kalnins. [Theoretical model of self-development teachers in professionalnotehnicheskogo system]. World of science, culture, education. 2010. № 3(22). P 248-251 [in Ukrainian].

Kapska A. Deiaki aspekty profesiinoi pidhotovky sotsialnykh pedahohiv i sotsialnykh pratsivnykiv. AY Kapska. Socialization of personality: [Some aspects of professional training of social teachers and social workers] a collection of scientific papers [For general. ed . prof . A.J. Cape]. Volume XXVIII. K. : NPU, 2007. P 3-13 [in Ukrainian]

Karpenko A.. Profesiina pidhotovka sotsialnykh pratsivnykiv v umovakh universytetskoi osvity: monograph. A. G. Karpenko, under the editorship of S. Y. Kharchenko. Drohobych. [Professional training of social workers in the conditions of university education] Circle, 2007. 374 p [in Ukrainian].

Litvinenko S. Teoretyko - metodychni zasady pidhotovky maibutnikh uchyteliv pochatkovykh klasiv do sotsialno- pedahohichnoi diialnosti: author : dis. on competition of the Sciences. degree d-RA PED. Sciences : 13.00.04 [Theoretical and methodical bases of training of future elementary school teachers to socio-pedagogical activity]. K., 2005. 40 p [in Ukrainian].

Maksymenko S. Zahalna psykholohiia. Edition 3rd, revised and enlarged. Textbook. K. [General psychology]. Center educational literature, 2008. 272 [in Ukrainian].

Malkova M. Formuvannia profesiinoi hotovnosti maibutnikh sotsialnykh pedahohiv do vzaiemodii z deviantnymy pidlitkamy: dis. kand. med. Sciences : 13.00.05. [Formation of professional readiness of future social pedagogues to interact with deviant adolescents]. Lugansk, 2006. 252 S [in Ukrainian].

The Ministry of education and science of Ukraine.Official site. URL:https://mon.gov.ua / ua / osvita / visha-osvita / naukovo-metodichna-rada-ministstva-osviti-i-nauki-ukrayini / zatverdzheni-standarti-vishoyi-osviti [in Ukrainian]

Ostanina N. Pidhotovka pedahohichnykh kadriv do roboty u klubakh z uchnivskoiu moloddiu. Nizhyn. [Preparation of pedagogical staff to work in clubs with student youth]. NDPU, 2002. Part III, P 88-91. [in Ukrainian].

Oliynyk G. Pidhotovka maibutnikh sotsialnykh pedahohiv do orhanizatsii osvitno-dozvillievoi diialnosti uchniv 5-7 klasiv : dis. cand. ped. Sciences : I3.00.05 [Preparation of future social pedagogues for the organization of educational and leisure activity of pupils of 5-7 classes]. “Social pedagogy”. GM Oliynyk. Kyiv. 2015. 273 p [in Ukrainian].

Sorokina O. Psykholohichna pidhotovka sotsialnykh pratsivnykiv yak skladova profesiinoi kompetentnosti. OA Sorokina. Actual problems of psychology. T. V: Psychophysiology. Psychology of labor. Experimental psychology. Kyiv. [Psychological training of social workers as a component of professional competence]. IPC of the State Statistics Committee of Ukraine, 2007. - Issue. 6. P 296-301 [in Ukrainian].

Psykhodiiahnostyka profesiinoho samovyznachennia osobystosti: teaching method. aid./ I. Shcherbakova, G. Stadnyk. Sumy. Psychodiagnostics of professional self-determination of personality. Publishing house of Sumy State Pedagogical University named after A. S. Makarenko, 2012. 324 p.

Размещено на Allbest.ru

...